Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Міжнародне повітряне право
Українські реферати - Авіація
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Міжнародне повітряне право

ЗМІСТ

Вступ
1. Поняття та джерела міжнародного повітряного права
2. Принципи міжнародного повітряного права
3. Правова регламентація міжнародних повітряних сполучень
4. Юридичний статус повітряних суден та їх екіпажу при міжнародних польотах
5. Відповідальність у міжнародному повітряному праві
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Курсова робота - Цивільна авіація України

ВСТУП

Міжнародне повітряне право (МПП) - це сукупність спеціальних принципів і норм, які регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права щодо використання повітряного простору цивільною авіацією.
У правовому регулюванні міжнародних повітряних перевезень поряд з принципами і нормами міжнародного повітряного права (МПП) використовуються і норми внутрішнього права. Вони регулюють відносини між фізичними і юридичними особами, що виникають у процесі здійснення міжнародних польотів та авіаперевезень пасажирів, пошти і вантажів. У цьому полягає одна з особливостей правової регламентації міжнародних повітряних сполучень.
На відміну від інших галузей міжнародного права, характерною рисою МПП є те, що формування його норм відбувається більш-менш швидко і шляхом укладання договірних актів. Ще на початку XX ст. в міжнародних відносинах не існувало правових принципів і норм, які регулювали б міжнародні польоти цивільних повітряних суден. Ці норми виникли внаслідок появи повітряних суден, здатних здійснювати польоти між різними державами, що і обумовило необхідність визначення правового режиму повітряного простору над сухопутною і водною територією кожної держави та вироблення правил таких польотів. Сьогодні міжнародне повітряне право - це вже досить стабільна і розроблена система норм.
Основним джерелом МПП є спеціальні міжнародні угоди, які регулюють широке коло питань, пов'язаних з найрізноманітнішими аспектами діяльності у повітряному просторі. Міжнародно-правова практика в цій галузі пішла, насамперед, шляхом укладання двосторонніх міждержавних (міжурядових) угод.

1. Поняття та джерела міжнародного повітряного права

Першою багатосторонньою угодою про повітряні сполучення стала Паризька конвенція про регулювання повітряної навігації 1919 р., яка була переглянута та оновлена протоколами 15 червня і 11 грудня 1929 р. За цією конвенцією договірні держави зобов'язалися надавати іншим договірним державам у мирний час право мирного прольоту через повітряний простір, що знаходиться над їхніми сухопутними територіями і територіальними водами.
У 1929 р. була укладена Конвенція з уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавська конвенція 1929 р.). Ця конвенція встановила обов'язкові для сторін основні умови договору повітряного перевезення, перелік і однакові форми документів, які використовуються при перевезенні (авіаквитки пасажирів, багажні квитанції та ін.). Нею визначено головні принципи і межі відповідальності авіаперевізника за шкоду заподіяну пасажирові або вантажу. В подальшому Конвенція була доповнена Гаазьким протоколом, 1955 р., Гвадалахарською конвенцією, 1961 р., Гватемальським протоколом, 1971 р., чотирма Монреальськими протоколами, 1975 р.
Важливе місце в системі норм міжнародного повітряного права посідають такі багатосторонні акти, як Чиказька конвенція 1944 р. про міжнародну цивільну авіацію та численні додатки до неї. її учасниками є понад 180 держав.
Крім названих, на універсальному рівні існує ще ряд важливих договорів, а саме:
- Чиказькі угоди 1944 р. про міжнародний повітряний транзит та про міжнародний повітряний транспорт;
- Паризька угода 1956 р. про комерційні права при нерегулярних повітряних сполученнях у Європі;
- Римська конвенція про відшкодування третім особам на поверхні збитків, заподіяних іноземними повітряними суднами, 1952 р., та Монреальський протокол до неї, 1978 р.;
- Токійська конвенція про правопорушення та деякі інші акти, вчинені на борту повітряного судна, 1963 р.;
- Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, 1970 р.;
- Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, 1971 р.;
- Монреальський протокол про боротьбу із незаконними актами насильства в аеропортах, які обслуговують міжнародні польоти, 1988 р. (Доповнює Монреальську конвенцію, 1971 р.);
- Женевська конвенція про визнання прав на повітряне судно, 1948 р. Значна роль у розвитку міжнародного повітряного права належить "міжнародним авіаційним регламентам", що приймаються або ухвалюються Радою ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації).

2. Принципи міжнародного повітряного права

До системи норм міжнародного повітряного права входять спеціальні принципи, котрі регулюють діяльність міжнародної цивільної авіації в цілому.
Принцип повного і виключного суверенітету держав над їх повітряним простором.
Основний зміст принципу суверенітету над повітряним простором полягає в тому, що держава самостійно встановлює правовий режим використання свого повітряного простору. Разом з тим, держава має використовувати свій повітряний простір таким чином, щоб при цьому не заподіяти шкоду правомірним інтересам інших держав.
Принцип свободи польотів повітряних суден усіх держав у міжнародному повітряному просторі. Як відомо, згідно з міжнародним правом, до такого простору належить повітряний простір над відкритим морем, а також над Антарктикою. Зміст цього принципу передбачає для будь-якої держави:
- право на повітряні польоти у міжнародному повітряному просторі;
- право на здійснення юрисдикції щодо своїх повітряних суден, які перебувають у цьому просторі.
Однак свобода польотів у цьому просторі не означає, що держави та їх судна вільні від дотримання певних правил, зокрема, вимог закріплених у міжнародних угодах або в регламентах ІКАО. Згідно з Додатком 2 до Чиказької конвенції 1944 р., усі держави повинні дотримуватися цих правил та вживати заходів до того, щоб вони суворо дотримувалися повітряними суднами під час польотів над відкритим морем.
Принцип забезпечення безпеки міжнародної цивільної авіації.
Згідно з цим принципом держави зобов'язані:
- вживати заходів щодо забезпечення технічної надійності авіаційної техніки, аеропортів, допоміжних служб та повітряних трас;
- вести боротьбу з незаконним втручанням у діяльність цивільної авіації.

3. Правова регламентація міжнародних повітряних сполучень

Найбільш суттєві норми, що регламентують міжнародні повітряні сполучення, містить Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944р. із доповненнями 1962, 1972,1973 років. У цій конвенції (п. «а» ст. 96) закріплений термін "міжнародне повітряне сполучення", який визначається як "...сполучення, що здійснюється через повітряний простір над територією більш ніж однієї держави".
Конвенція встановлює, що повітряні судна, які діють на регулярних міжнародних повітряних лініях, можуть здійснювати польоти через усю територію або в межах території держави тільки за спеціальним дозволом або з іншої санкції цієї держави і відповідно до умов такого дозволу чи санкції (ст. 6). Кожна держава може з міркувань доцільності або суспільної безпеки обмежити або повністю заборонити повітряним суднам інших держав здійснювати польоти над усією своєю територією або над певними її районами (ст. 9).
Дві інші конвенції - Чиказька угода 1944 р. про міжнародне транзитне повітряне сполучення та Чиказька угода 1944 р. про міжнародний повітряний транспорт передбачають ряд транзитно-комерційних прав, що їх держави можуть надавати одна одній і що мають умовну назву "п'яти свобод повітря", а саме:
1) право транзитного безпосадочного перельоту через повітряний простір договірних держав;
2) право транзитного перельоту через повітряний простір договірних держав і здійснення при цьому посадок з некомерційною метою у певних пунктах їх територій;
3) право привозити на територію певної договірної держави пасажирів, багаж, пошту та вантажі з території тієї договірної держави, національність якої має повітряне судно, що здійснює перевезення;
4) право вивозити з території певної договірної держави пасажирів, багаж, пошту та вантажі на територію тієї договірної держави, національність якої має повітряне судно, що здійснює перевезення;
5) право привозити на територію певної договірної держави, а також вивозити з неї пасажирів, багаж, пошту та вантажі з будь-яких інших договірних держав.
Крім п'яти основних, існують ще «шоста та сьома свободи повітря»:
- право здійснювати перевезення пасажирів, вантажів і пошти між третіми країнами через свою територію;
- право здійснювати перевезення пасажирів, вантажів і пошти між третіми країнами, обминаючи свою територію.
Правове регулювання повітряних сполучень здійснюється також шляхом укладання двосторонніх угод про повітряний транспорт. Існує стандартна форма двосторонніх угод про обмін комерційними правами в регулярному міжнародному повітряному сполученні (Чиказька стандартна форма), яка передбачає взаємне надання усіх «п'яти свобод повітря». Угоди "чиказького типу" складають переважну більшість діючих двосторонніх угод. Значний вплив на договірну практику держав мають і угоди "бермудського типу", зокрема, ті їх положення, які стосуються встановлення тарифів і розподілу обсягів перевезення між учасниками конкретної угоди.
Більш конкретно питання розкладу польотів, порядку продажу авіаквитків, надання різного роду послуг регулюються спеціальними комерційними угодами, що укладаються авіапідприємствами. Укладання таких угод контролюється відомствами цивільної авіації відповідних держав.
Міжнародні польоти зі спеціальною метою, наприклад, при спец-рейсах для урядових делегацій, при закордонних візитах військових літаків тощо погоджуються по дипломатичних каналах у кожному конкретному випадку.

4. Юридичний статус повітряних суден та їх екіпажу при міжнародних польотах

Велике значення має поділ повітряних суден на державні та приватні, цивільні та військові.
Цивільні повітряні судна можуть бути як державними, так і приватними. Що ж до військових суден, то вони завжди є державними. Згідно зі ст. 3 Чиказької конвенції, до державних відносять повітряні судна, які використовуються митними та поліцейськими службами.
Виходячи з принципу суверенної рівності держав, військові повітряні судна, що правомірно перебувають у межах іноземної держави, користуються там імунітетом. Таким же режимом користуються і всі інші державні повітряні судна.
Імунітет державних повітряних суден означає, що будь-які примусові дії щодо них у порядку забезпечення судових позовів і ухвал вважаються порушеннями суверенітету. В усьому іншому як державні, так і приватні цивільні повітряні судна користуються однаковими правами і несуть однакові обов'язки.
Не менш важливим чинником для з'ясування правового статусу повітряного судна є його національність і місцезнаходження в певний момент. Відповідно до ст. ст. 17, 18, 20 Чиказької конвенції 1944 р. повітряні судна мають національність тієї держави, до реєстру якої вони занесені. Кожне повітряне судно повинно мати розпізнавальні знаки, які визначають його національність. Факт реєстрації судна має важливе юридичне значення і тому одночасна реєстрація повітряного судна у двох державах забороняється.
При виконанні міжнародних сполучень та польотів повітряне судно, не втрачаючи правового зв'язку зі своєю державою, тимчасово потрапляє під юрисдикцію тієї іноземної держави, в межах території якої воно перебуває в певний момент.
Право на здійснення юрисдикції за державою реєстрації повітряного судна і за державою, у повітряному просторі якої здійснюється політ, зафіксовано в Токійській конвенції 1963 р. про правопорушення та деякі інші акти, вчинені на борту повітряного судна. У ст. 3 цієї Конвенції в найбільш загальній формі визначається юрисдикція держави реєстрації. У ст. 4 визначається юрисдикція держави, у повітряному просторі якої відбувається політ. Конвенцією передбачається, що держава може перервати політ іноземного судна для здійснення своєї юрисдикції у випадках, коли:
- правопорушення мало наслідки на її території;
- правопорушення було вчинене громадянином або супроти громадянина цієї держави;
- правопорушення вчинене проти безпеки цієї держави;
- правопорушення полягає у нехтуванні норм і правил польотів та маневруванні у повітряному просторі цієї держави;
- здійснення юрисдикції необхідне для того, щоб забезпечити додержання зобов'язань цієї держави відповідно до багатосторонньої міжнародної угоди.
У повітряному просторі над відкритим морем, який не підлягає суверенітетові жодної з держав, повітряні судна підкоряються виключно юрисдикції держави їх реєстрації, якщо інше не передбачене міжнародними угодами. Винятком є акти повітряного піратства, вчинені у міжнародному повітряному просторі над відкритим морем.
Правовий статус екіпажу.
За дії членів екіпажу, здійснені в межах їх службових повноважень, несе відповідальність експлуатант (власник) судна. Екіпаж повітряного судна складається з командира, льотного складу та обслуговуючого персоналу. Кожен член екіпажу виконує точно визначені функції. Командир повітряного судна несе відповідальність у цілому за повітряне судно, екіпаж, пасажирів та вантаж.
У міжнародному праві не існує жодного документа, який би сповна визначав правовий статус екіпажу повітряних суден. Певні права екіпажу та командира стосовно заходів з попередження та припинення дій на борту під час польоту містяться в Главі III Токійської конвенції 1963 р. Деякі загальні вимоги до посвідчень членів екіпажу зафіксовані в ст. ст. 32 і 33 Чиказької конвенції та в Додатку 1 до неї.
Загалом, правове становище екіпажу визначається законодавством держави реєстрації повітряного судна. В Україні основним правовим актом у цій сфері є Повітряний кодекс України.

5. Відповідальність у міжнародному повітряному праві

Держави несуть відповідальність за порушення принципів та норм міжнародного повітряного права. Зокрема, державу може бути позбавлено права голосування в Асамблеї ІКАО (ст. 88 Чиказької конвенції). Вони також несуть відповідальність за порушення суверенітету інших держав над їх повітряним простором.
Іншим аспектом проблеми відповідальності у міжнародному повітряному праві є відповідальність авіаперевізника. Результатом співробітництва держав у цій сфері стала серія договорів, яка отримала назву "Варшавська система".
Згідно Варшавської конвенції 1929 р. перевізник несе відповідальність за шкоду, яка виражається у смерті та будь-якому тілесному ушкодженні пасажира, у знищені, втраті чи пошкодженні багажу та вантажів, а також у спізненні при перевезенні.
Перевізник не несе відповідальності, якщо він підтвердить, що ним були здійснені всі необхідні заходи для того, щоб уникнути нанесення шкоди, чи що такі заходи здійснити було неможливо.
Якщо ж перевізник доведе, що провина потерпілої особи була причиною нанесення шкоди чи сприяла цьому, він може бути звільнений від відповідальності або відповідальність може бути обмежена.
За договорами Варшавської системи встановлені максимальні межі відповідальності авіаперевізника (обмеження відповідальності по сумі), відповідальність заснована на принципі вини (обмежена відповідальність). Регламентована також процедура відшкодування збитків.
Максимальна межа відповідальності має тенденцію до збільшення. Так, Монреальська угода ряду авіакомпаній 1966 р. збільшила цю межу до 75 тис. дол. США. США допускають до перевезень на свою територію лише ті авіакомпанії, які погодились прийняти цю межу.
Останнім часом стала актуальною проблема позовів безпосередньо до виробників авіаційної техніки у випадку авіапригод з технічних причин. Так само виникають питання і про відповідальність органів управління повітряним рухом. У міжнародному праві ці проблеми не врегульовані.
Відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам. Конвенція про відшкодування збитків, заподіяних іноземним повітряним судном третім особам на поверхні, 1952 р. обмежує обсяги відшкодування в залежності від ваги повітряного судна. Відповідальність несе експлуатант повітряного судна (особа, яка використовує судно в момент нанесення шкоди). Під шкодою розуміють смерть, тілесні ушкодження і шкоду, заподіяну майнові в результаті фізичного впливу корпусу судна чи предмета, що з нього випав.
На даний час залишаються не вирішеними питання відповідальності за шкоду, спричинену шумом авіаційних двигунів та в результаті звукового удару при експлуатації надзвукових літаків.

ВИСНОВКИ

Важливе місце в системі норм міжнародного повітряного права посідають такі багатосторонні акти, як Чиказька конвенція 1944 р. про міжнародну цивільну авіацію та численні додатки до неї. її учасниками є понад 180 держав...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Іванов Ю.А. Міжнародне право: Посібник для підготовки до іспитів, Київ, 2004; 198с.
2. Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учебник, Москва: БЕК, 1997
3. Международное право /под. ред. Г.И. Тункина, Москва, 1994
4. Международное право /отв. ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов, Москва, 2000
5. Черкес М.Ю. Міжнародне право: Підручник, Київ, 2000

 

 
загрузка...