Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Банківська система. Види банківських кредитів
Українські реферати - Банківська справа
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Банківська система. Види банківських кредитів

ЗМІСТ

Вступ
1. Банківська система, її побудова та функції
2. Суть банків та їх види
3. Види банківських кредитів
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг роботи - 21 сторінка

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Курсова робота - Банківська система та її роль в здійсненні грошово-кредитної політики
Курсова робота - Споживчий кредит

(Скорочений текст роботи для ознайомлення)


ВСТУП

У ринковій економіці вартість посередницького капіталу є однією із функцій ринкових сил, яка відображає , поряд з іншими явищами, попиті пропозицію, фінансові цілі даного типу посередника, а також потенційний ризик як кінцевого споживача капіталу, так і посередника, який забезпечує цей капітал.
Банки – це особливі інституції ринку, які в своїй діяльності керуються вимогами закону. Отже, банківська діяльність – набір посередницьких операцій на грошовому ринку, виконання яких дозволене законом тільки під особливим наглядом держави. Хоча, як юридичні особи, банки економічно самостійні і повністю не залежать від виконавчих і законодавчих органів влади в рішеннях, які пов’язані з їх оперативною внутрішньою діяльністю.
Банківська система України сформувалася у 1991 році і складається з двох рівнів. Така побудова пов’язана з різними особливостями, насамперед, - наглядом держави та перевагою роботи у грошовій сфері.
На сьогодні комерційні банки України разом з іншими фінансово-кредитними установами займають другий рівень банківської системи України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк — це юридична особа, яка має виключне право па підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Комерційний банк з абсолютною впевненістю можна назвати комерційною установою, тому що його діяльність підпадає під визначення поняття «підприємство», яке містить Закон України «Про підприємства в Україні» (ст. 1): “Підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який мас право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)”.
Визначимо основні ознаки підприємства, які, зокрема, також притаманні банку:
1) наявність майна на праві власності, повного господарського відання, відображеного на самостійному балансі.
Відповідно до ст. 31 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має статутний фонд, який відображається на самостійному балансі банку;
2) наявність прав юридичної особи.
Основою формування поняття підприємства є товарне виробництво з його системою товарно-грошових відносин, в яких підприємство може виступати тільки як суб'єкт права. Лише в своїй сукупності економічні та правові властивості характеризують дану господарську структуру як підприємство. В основі визнання підприємства суб'єктом цивільного права лежить його відносне економічне відокремлення, яке закріплене в статусі юридичної особи. Таким чином, наявність прав юридичної особи слід розглядати як одну з основних ознак підприємства.
Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що статут комерційного банку повинен містити запис про те, що банк є юридичного особою;
3) здійснення господарської (підприємницької, комерційної) діяльності, яка має за мету отримання прибутку.

1. Банківська система, її побудова та функції

Банківська система України сформувалася у 1991 році і складається з двох рівнів. Така побудова пов’язана з різними особливостями, насамперед, - наглядом держави та перевагою роботи у грошовій сфері.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк — це юридична особа, яка має виключне право па підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Комерційний банк з абсолютною впевненістю можна назвати комерційною установою, тому що його діяльність підпадає під визначення поняття «підприємство», яке містить Закон України «Про підприємства в Україні» (ст. 1): “Підприємство — це самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який мас право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу)”.
Слід зазначити, що правовий статус Національного банку має свої особливості. З одного боку, він є юридичного особою і може укладати певні цивільно-правові угоди з комерційними банками та державою. З іншого боку, йому надано широкі владні повноваження щодо управління грошово-кредитною системою України. Отже, Національний банк має подвійну правову природу. Він одночасно є органом державного управління спеціальної компетенції та юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність. У цьому відношенні правове положення Національного банку має багато спільного з правовим положенням державних банків, які існували до початку реформування банківської системи. Однак мають місце і значні відмінності, суть яких полягає в тому, що дореформенні банки контролювали діяльність своєї клієнтури, а Національний банк здійснює сьогодні нагляд і контроль за діяльністю комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ.
Здійснення Національним банком господарської діяльності та виконання ним одночасно адміністративно-контрольних повноважень не відбуваються незалежно одне від одного. Укладаючи цивільно-правові угоди з комерційними банками з метою реалізації свого господарського інтересу, НБУ насамперед цілеспрямовано впливає на розвиток системи кредитних установ та визначає кредитну політику в державі. Умови, згідно з якими укладаються такі угоди, визначаються Національним банком у рамках загальної державної грошово-кредитної політики. По суті, управління грошово-кредитною системою України Національний банк здійснює двома способами: по-перше — за допомогою владних приписів, по-друге — економічними методами, тобто шляхом укладання різноманітних угод з комерційними банками, іншими організаціями.

Рис. 1. Структура банківської системи України.

Отже, можна зробити висновок, що головною особливістю правового положення Національного банку на сьогодні є те, що здійснення його адміністративних прав та господарської діяльності націлене на вирішення однієї задачі - управління кредитною системою держави.
Банківська система України сформувалася у 1991 році і складається з двох рівнів. Така побудова пов’язана з різними особливостями, насамперед, - наглядом держави та перевагою роботи у грошовій сфері. Використовуючи передовий світовий і вітчизняний досвід, банківські установи можна умовно поділити на такі види (рис. 1.)
Банки займають особливе місце в ринковому середовищі тому, що здійснюють грошово – кредитне обслуговування всіх елементів (ланок) ринкової інфраструктури.

2. Суть банків та їх види

За терміном надання кредитів — банки короткострокового, середньо- та довгострокового кредитування. Основне завдання їх діяльності — надання кредитів та здійснення інших банківських операцій на пільгових умовах для членів банку.
Комунальні банки — спеціалізовані кредитні установи, призначені для кредитування та фінансування житлового і комунального господарства. Більша частина їх акцій належить місцевим органам влади.
Міждержавні (міжнародні) банки — міжнародні кредитні організації, створені на основі міждержавних договорів з метою регулювання валютних і кредитно-фінансових відносин.
До числа найбільших міждержавних банків входять: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку і його філії (Міжнародна асоціація розвитку і Міжнародна фінансова корпорація), Банк міжнародних розрахунків, регіональні міжнародні банки розвитку, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку. Міжнародні банки виникли в ході інтернаціоналізації господарських зв'язків і розвитку міждержавних форм державно-монополістичного капіталізму і призначені для стабілізації світової економіки шляхом регулювання міжнародних валютно-кредитних відносин.
Банки короткострокового, середньо- і довгострокового кредитування - банки, що спеціалізуються на наданні кредитів різної терміновості. На відміну від короткострокового кредитування, яке здійснюється депозитними банками і ощадними касами, спеціалізовані кредитні інститути надають середньо- та довгострокові кредити. Чітке розмежування кредитних інститутів за принципом коротко-, середньо- і довгострокового кредитування характерне, наприклад, для Італії, де законодавство поділяє всі кредитні інститути на банки короткострокового кредитування і довгостроково-інвестиційні банки.
Спеціалізовані банки — банки, що спеціалізуються на кредитуванні певної галузі економіки або господарської діяльності чи групи населення або ж формах залучення коштів у вклади; характеризуються вузькою спеціалізацією. До категорії спеціалізованих банків включена велика кількість видів інститутів, функції та назви яких, а також обсяги і види операцій, роль в економіці різноманітні в різних країнах.
Особливе місце у кредитній системі та на фінансових рийках займають комерційні банки. У більшості країн (в тому числі в Україні) це найчисельніша група фінансових посередників. Комерційний банк — це кредитна установа, що здійснює універсальні банківські операції та надає різноманітні банківські послуги фізичним та юридичним особам всіх галузей народного господарства.
Кредитні можливості банків залежать від розмірів накопичення грошових коштів населення та збільшення власних грошових коштів підприємств. Постійне зростання цих коштів в промислово розвинутих країнах і потреба в кредитних ресурсах з боку підприємств створюють умови для розширення кредитування.

3. Види банківських кредитів

Залежно від призначення банківські кредити можна класифікувати таким чином (табл.1.):

Таблиця 1.
Класифікація банківських кредитів


Клієнтам, з якими банк має тривалі та міцні відносини і які відчувають регулярну потребу у банківському кредитуванні, може надаватися контокорентний кредит.
Контокорентний кредит надається клієнтам, що знаходяться у комерційних стосунках з великим колом своїх партнерів, що призводить до виникнення значної кількості як вимог так і грошових зобов'язань за поточним рахунком, які як правило, не співпадають як у часі, так і у розмірі. З метою раціоналізації платіжного обороту даних клієнтів банк може взяти на себе здійснення розрахунків за поточними зобов'язаннями таких клієнтів. Для цього клієнту відкривається контокорентний рахунок (поточний рахунок з овердрафтом).
Контокорентний рахунок - це єдиний рахунок клієнта в банку за яким на підставі дії договору здійснюються як кредитні так і розрахункові операції. На контокорентному рахунку періодично може виникати як дебетове, так і кредитове сальдо. Дебетове сальдо (овердрафт) свідчить про нестачу власних коштів на рахунку клієнта, що означає надання банком контокорентного кредиту. Кредитове сальдо означає, що клієнт має на контокорентному (поточному) рахунку певну суму власних коштів.
Контокорентний кредит надається на підставі письмової кредитної угоди між банком та клієнтом як у національній, так і в іноземній валюті. Основними умовами контокорентного кредитування, що відображаються у договорі є:
- максимальна сума кредитування, тобто дебетового залишку по
контокорентному рахунку (овердрафту);
- максимальний термін наявності за контокорентним рахунком
дебетового сальдо;
- величина процентної ставки за користування контокорентним
кредитом та комісійних платежів (оборотної комісії);
- забезпечення контокорентного кредиту.
Контокорентний кредит видається на фінансування поточного виробництва і обігу, і не спрямовується на фінансування інвестицій.
Під ломбардом розуміють заставу (заклад) майна, що легко реалізується, або певних фінансових (грошових) вимог. Така застава складає економічно-правову основу ломбардного кредиту.
Ломбардний кредит - це короткотерміновий кредит, фіксований за розміром, який забезпечується рухомим майном або фінансовими правами. При наданні ломбардного кредиту застава оцінюється не за повною вартістю заставленого майна на день укладення кредитної угоди, а враховує залежно від виду рухомого майна тільки частину його вартості. Це спричинено ризиками, які виникають при реалізації застави.
Основними видами ломбардного кредиту є:
- ломбардний кредит під заставу цінних паперів;
- ломбардний кредит під заставу товарів;
- ломбардний кредит під заставу дорогоцінних металів;
- ломбардний кредит під заставу фінансових вимог.
Ломбардний кредит під заставу цінних паперів - це найбільш важлива форма ломбардного кредиту, оскільки в його основі знаходиться досить проста операція з прийому в заставу та оцінки цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави мінімальні. Вартісна оцінка заставленого майна теж не є складною через те, що визначення вартості цінних паперів регулярно здійснюється на фондових біржах. Таким чином, банк визначає заставну вартість цінних паперів дещо нижчою від їх біржової вартості аби захистити себе від можливого небажаного коливання курсу. Як правило, заставна вартість цінних паперів не повинна бути нижчою 50% їх ринкової вартості, а за державними цінними паперами - 75-80%.
При ломбардному кредитуванні під заставу товарів в якості застави виступають певні товари з відносно стійкою ціною. Залежно від виду товарів їх заставна ціна коливається в межах 50-70% ринкової ціни.
Товари передані в заставу переходять у власність банку і відвантажуються на його ім'я. Розповсюдженою практикою є прийняття в заставу «товарів в дорозі» (тобто таких, що оплачені і відвантажені покупцеві (одержувачу), особливо при морських перевезеннях. При цьому в якості закладного документа використовується коносамент - документ, що засвідчує право власності на «товар у дорозі». Отримавши коносамент у заставу банк стає власником товару. При використанні відвантаженого товару під заставу важливим для банку є належне оформлення страхових документів на вантаж.
При ломбардному кредитуванні під заставу дорогоцінних металів їх заставна вартість оцінюється у 90-95% їх ринкової ціни. При кредитуванні під заставу фінансових вимог у якості застави виступають депозити, ощадні вклади, вимоги за страховими договорами, пенсійні поліси тощо.
Плата за ломбардний кредит обчислюється із двох складових: процентів за користування позикою та комісійних платежів і зборів, пов'язаних із витратами на оформлення, зберігання та реалізацію застави прийнятої у забезпечення ломбардного кредиту.
Іпотечний кредит за своєю економічною природою дуже подібний до ломбардного кредиту. Іпотечний кредит - це особливий вид кредитних відносин з приводу надання кредитів під заставу виключно нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути спеціальні іпотечні банки або спеціалізовані іпотечні контори, а також комерційні банки.
Позичальниками іпотечних кредитів можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки або мають поручителів, що згідні надавати під заставу їх власні об'єкти іпотеки на правах позичальника.
Об'єктами іпотеки при наданні кредитів можуть бути; житлові будинки, квартири, виробничі будівлі та споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не фігурують як об'єкти застави в інших чинних кредитних договорах.
При іпотечному кредитуванні на об'єкт застави складається закладна, яка в подальшому може виступати об'єктом купівлі-продажу.
В банківській практиці часто трапляються випадки, коли розміри кредиту, рівень кредитного ризику та інші об'єктивні причини не дають можливості одному банку повністю задовольнити потребу в кредиті одного крупного позичальника.
За таких обставин для акумуляції кредитних ресурсів як в національній, так і в іноземній валюті й необхідних для кредитування програм із значними обсягами, для забезпечення гарантії повернення «великих кредитів», зменшення кредитних ризиків, дотримання комерційними банками нормативного показника максимального кредитного ризику на одного позичальника, комерційні банки можуть об'єднуватися в консорціуми. Порядок створення банківських консорціумів регламентується Положенням НБУ «Про порядок здійснення консорціумного кредитування» від 21 лютого 1996р.
Банківський консорціум - це тимчасове об'єднання, засноване (створене) банками на паритетних засадах для координації дій з приводу кредитування однієї, але великої кредитної угоди.
Кількість членів консорціуму не обмежується.
При подальшому розвитку ринкових відносин банківські консорціуми зможуть створюватись на постійній основі (стануть стабільними) не тільки для виконання кредитних чи гарантійних операцій, але й операцій з цінними паперами на фондовому ринку, для проведення операцій на валютних ринках або для великомасштабних лізингових чи факторингових операцій на кредитному ринку.
Паралельний кредит - це різновид консорціумного кредиту. При паралельному кредитуванні в угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно, автономно ведуть переговори з позичальником. Потім банки-кредитори узгоджують між собою умови кредитування, щоб у підсумку укласти спільний кредитний договір із загальними, однаковими для всіх учасників умовами кредитування.
Кожен банк самостійно надає позичальнику визначену частку кредиту, дотримуючись загальних, спільних, узгоджених з іншими банками-кредиторами умов та механізму кредитування.
У відповідності з Положенням НБУ «Про кредитування» комерційні банки мають право надавати клієнтам так званий бланковий кредит тільки в межах наявних у них власних ресурсів без застави майна чи інших видів забезпечення кредиту. Надається такий кредит надійним позичальникам, які протягом тривалого часу мають стійкий фінансовий стан, стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах із застосуванням підвищеної відсоткової ставки.
Мета такого кредиту - надання тимчасової фінансової допомоги стабільно працюючим позичальникам, які протягом останніх 2-3 років надійно та гарантовано виконували свої зобов'язання перед банком, чітко дотримувались кредитної дисципліни.
Надається такий кредит на договірній основі без попередньої перевірки його забезпечення й причин тимчасових фінансових труднощів у позичальника. Для одержання кредиту позичальник подає в банк лише клопотання, в якому зазначаються розмір кредиту, його конкретна ціль, термін користування позичкою.
Термін користування кредитом - не більше 90 днів. Погашається кредит на підставі строкових зобов'язань позичальника. Цільове використання такого кредиту банком не перевіряється.

Споживчий кредит - кошти, які надаються комерційними банками громадянам України під процент у тимчасове користування на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільової спрямованості.

Класифікація споживчих кредитів здійснюється:

• за об'єктами кредитування;

• за строками кредитування;

• за способом надання;

• за видами забезпечення;

• за методами погашення;

• за методом стягнення процентів;

• за характером кругообороту коштів.

За об'єктами кредитування (напрямами використання) в Україні споживчі кредити поділяються на два види:
- на споживчі цілі та на нагальні потреби;
- на затрати капітального характеру.
За строками кредитування споживчі кредити поділяють на
- короткострокові (строком від 1-го дня до 1-го року);
- довгострокові (строком понад 1 рік).
За способом надання споживчі кредити поділяють на цільові і нецільові (на невідкладні потреби, овердрафт та ін.).
За забезпеченням розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і забезпечені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).
За методом погашення розрізняють кредити, які погашаються одночасно, й кредити з розстрочкою платежу.
За методом стягнення процентів кредити класифікують так: кредити зі стягненням процентів у момент його надання; позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту; позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або за спеціально обумовленим графіком).
За характером кругообороту коштів кредити поділяють на разові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.
Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визначаються вартістю товарів і послуг, які є об'єктом кредитування. Розмір кредиту на будівництво, купівлю і ремонт житлових будинків, садових будинків, дач та інших будівель визначається в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути переданими фізичною особою банкові для забезпечення, та суми її поточних доходів, за винятком обов'язкових платежів, протягом 10-ти років. Строк кредиту встановлюється залежно від цілей об'єкта кредитування, розміру позики, платоспроможності позичальника, причому він не повинен-перевищувати 10-ти років із дня його надання.
Надання кредитів здійснюється на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з установою банку за місцем проживання, за винятком кредитів на будівництво або купівлю індивідуальних житлових будинків (квартир), які надаються за місцем забудови або знаходження індивідуального житлового будинку (квартири).
Розмір процентної ставки за користування кредитом встановлюється установою банку самостійно залежно від вартості кредитних ресурсів, характеру наданого забезпечення, виду кредиту, попиту та пропозиції на кредитному ринку в конкретному регіоні та інших чинників з таким розрахунком, щоби сума одержаних від позичальника відсотків покривала витрати банку із залучення коштів, необхідних для надання кредиту, й забезпечувала рентабельну роботу установи банку.
Протягом часу дії кредитного договору банк має право змінювати рівень процентної ставки за кредит залежно від зміни процентної політики банку та державних органів, в компетенцію яких входить вирішення цих питань, від попиту та пропозицій на кредитні ресурси з оформленням цих змін додатковою угодою. Порядок зміни процентної ставки обумовлюється в кредитному договорі.
У разі відмови позичальника укласти додаткову угоду про зміну процентної ставки кредитний договір розривається банком в односторонньому порядку, а позичальник зобов'язаний повністю розрахуватись за одержаним кредитом.
Рішення про надання кредиту приймається кредитним комітетом установи банку на підставі загального висновку кредитного підрозділу, який повинен враховувати висновки з цього питання служби безпеки, юридичної служби та підрозділу з управління ресурсами.
Кредит надається, переважно, в безготівковій формі, розрахункового чека, в окремих випадках - готівкою.
Фізичні особи погашають кредити шляхом перерахування коштів із поточного рахунка, вкладного (депозитного) рахунка, переказами через пошту або готівкою.
Новий кредит надається лише при умові повної сплати заборгованості за раніше одержаними кредитами або при наявності додаткового ліквідного майна та реальних можливостей щодо своєчасного погашення кредиту й сплати процентів.
Короткострокові кредити громадянам надаються на споживчі цілі (придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів) та на нагальні потреби (лікування, навчання, весілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо) строком до 1-го року.
Для одержання кредиту позичальник укладає з банком кредитний договір, у якому визначаються умови видачі та порядок погашення кредиту, права, обов'язки і відповідальність кожної зі сторін. Одночасно укладається договір застави (закладу) з позичальником або майновим поручителем - фізичною або юридичною особою.
Відсоткова ставка за кредит визначається на загальних підставах. В окремих випадках банк може встановлювати порядок сплати відсотків з регресом платежу (тобто сума відсотків за користування кредитом розподіляється і сплачується рівними частинами протягом дії кредитного договору).
В разі зміни процентної ставки за кредитом, пролонгації кредиту, зміни будь-якого пункту кредитного договору або появи/ліквідації пунктів у кредитному договорі укладається додаткова угода, що є невід'ємною частиною кредитного договору. При необхідності укладаються додатки до договору застави (закладу), які є необхідними частинами договору.
Довгострокові кредити громадянам надаються на такі цілі:
- будівництво індивідуальних житлових будинків із надвірними
будівлями;
- будівництво будинків у сільській місцевості, що не є основним
житлом, і будинків дачного типу, для благоустрою садових ділянок;
- будівництво надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літньої кухні, теплиці, майстерні, навісу тощо;
- будівництво гаражів;
- купівля індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями;
- купівля квартир у житлових будинках;
- купівля будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості,
Термін користування довгостроковим кредитом встановлюється залежно від об'єкта кредитування, розміру кредиту та фінансового стану позичальника. При цьому строк користування кредитом, одержаним на будівництво та купівлю житла, не повинен перевищувати 10-ти років, а за іншими видами кредитів - 5-ти років.
Відсоткова ставка за кредит визначається на загальних підставах.
Обов'язковою умовою надання довгострокового кредиту є страхування об'єктів кредитування на користь банку протягом усього періоду користування кредитом.

ВИСНОВКИ

Зазначимо, що банки та банківська система – це економічні структури, які становлять один із типів фінансових посередників у системі ринкової інфраструктури загалом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк — це юридична особа, яка має виключне право па підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» він є центральним банком нашої країни, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, вищеназваним законом та іншими законами України.
Важлива економічна роль банків суттєво розширила сферу їх діяльності. Вони виконують наступні основні функції:
1) мобілізація тимчасово вільних грошових коштів і перетворення їх в капітал;
2) кредитування підприємств, держави та населення;
3) випуск кредитних засобів обігу (кредитних грошей);
4) здійснення розрахунків та платежів в господарстві;
5) емісійно-засновницька діяльність;
6) консультування, надання економічної та фінансової інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року
2. Закон України “Про Національний банк України” від 18 червня 1991 року
3. Александров В. В. Функціонування економічної системи, Xарків, 1999
4. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки, Київ, 1995
5. Бункина М. К., Семенов А. М., Семенов В. А. Макроэкономика. — 3-е изд., перераб. и доп., Москва, 2000
6. Бутук А. И. Экономическая теория, Киев, 2000
7. Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П. Інноваційна стратегія українських реформ, Київ, 2002

 

 
загрузка...