Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Біологія в школі. Кабінет біології
Українські реферати - Біологія
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Біологія в школі. Кабінет біології

Курсова робота з біології

ЗМІСТ

Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади вивчення біології в школі
1.1. Викладення біологічної дисципліни в школі
1.2. Наявність куточка живої природи в кабінеті біології
1.3. Загальні положення стосовно створення кабінетів біології
Розділ 2. Створення куточка живої природи в кабінеті біології
2.1. Кімнатні рослини у куточку природи
2.2. Спостереження за кімнатними рослинами
Висновки
Список використаної літератури
Додатки

«СКАЧАТИ»  Біологія в школі - Кабінет біології


(Скорочений текст роботи)

ВСТУП

Проблеми біології та школи сьогодні невід’ємні від проблем життя та суспільства. Бо біологія сьогодні – це проблеми екологічної кризи, різкого зросту захворювань, росту генетичного вантажу мутацій, зникнення степів та лісів з їх мешканцями. Вирішити ці проблеми не можна без всебічної біологічної освіти. Ще у 1845 році А. І. Герцен зазначив, що «без природознавства нема порятунку сучасної людини – вона безпомічна». Але процес оволодіння знаннями – це двобічний процес праці вчителя та учня. Саме життя вимагає в наш час зміни стилю цієї праці. Перехід від екстенсивних засобів навчання до інтенсивних засобів навчання, тобто підвищення продуктивності праці в одиницю часу. Для цього вчителю необхідно свідомо і творчо вибрати найбільш раціональні форми та засоби навчання.
У сучасному світі молодь, як ніколи, потребує вміння розв’язувати складні проблеми, критично оцінювати обставини, порівнювати альтернативні точки зору та приймати зважені рішення. Здатність мислити критично є навичкою, яку треба формувати, розвивати у процесі навчання та виховання.
Критичне мислення – це складний процес, що починається із залучення інформації, її критичного осмислення і закінчується прийняттям рішення. Тому впровадження у школах новітніх технологій навчання  на сьогодення – актуальна справа.
Інтерактивне навчання – це певний різновид активного навчання, який має свої закономірності та особливості. Активна модель навчання – такий тип навчання передбачає застосування методів, які  стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів, це специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну передбачувану мету. Впливає на волю (дії, практику) учня, це дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу на достатньому та високому рівні.

Отже, досить актуальною є тема курсової роботи: «Шкільний кабінет біології».
Мета курсової роботи – надати характеристику шкільному кабінетові.
Предмет курсової роботи – шкільний кабінет біології.
Завдання курсової роботи:
- надати загальну характеристику вивченню біології в школі;
- визначити необхідність наявності живого куточка природи в кабінеті біології;
- з’ясувати загальні положення щодо створення кабінету біології;
- дослідити схему створення куточка живої природи та роботи з учнями в кабінеті біології.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЇ В ШКОЛІ

1.1. Викладення біологічної дисципліни в школі

В наш час людина повинна мати цілісне уявлення про різні біологічні процеси і явища.
Вивчення біології повинно починатися з ознайомленням учнів з положенням Землі у космічному просторі. Ознайомлення з поняттям біосфери і її складовими: гідросфера, літосфера, атмосфера; з поняттям матерія; ознаками живого і неживого; рівнями організації матерії, напрямками і шляхами еволюції, ерами історії розвитку органічного світу, екологічною пірамідою, біогеоценозом. Пояснити поняття: філогенез, онтогенез, продуценти, консументи, редуценти, автотрофи, гетеротрофи. Тобто вчитель з перших уроків вивчення біології ознайомлює учнів з структурою і закономірностями розвитку живої матерії - це абетка біології. Без такої структури навчання учні не зможуть в повному обсязі логічно сприйняти еволюційний розвиток матерії.
Це мова біології. А біологічна наука насичена термінологією. Щоб учні вільно володіли ними, ці поняття повинні проходити крізь весь курс біології. Вони крізні і надалі стають опірними поняттями при вивченні курсів біології рослин, тварин та біології людини. Це цілісний підхід у вивченні предмета, при якому учні свідомо розуміють, що не дивлячись на різнобічність структур і форм організації природи, вона є цілісною і єдиною системою і підпорядкована біологічним законам.

Але у шкільному курсі біології не зовсім достатньо прослідковується і сприймається ця цілісність, структурність і внутрішня еволюційна спадкоємність.
Біологічні дисципліни залишаються замкненими, кожна у собі, це ускладнює засвоєння основних біологічних понять, уявлень і сприйняття цілісності. Спробою розв’язання цих проблем є метод вивчення матеріалу у вигляді схожих за структурою і змістом, і об’єднаних крізними поняттями схем – відповідей, у яких витримується  системність знань, спадкоємність, еколого – еволюційний, онтогенетичний, історичний та морфофізіологічний аспекти.
Метод включає наявність творчо складених узагальнюючих тему цілісних  тематичних плакатів (це лаконічність матеріалу і структурно-логічний блок знань (доступність, наглядність).
При цьому реалізується принцип «випереджаючого» навчання у швидкому темпі, на достатньо високому рівні складності по принципу «занурення» у предмет.

Для цього складені опорно-тематичні схеми конспекти та схеми-відповіді (Додатки № 1, 2, 3).
Дотримується наступна система викладання матеріалу:
* 1. Пояснення вчителя по схемі – плакату;
* 2. Робота учнів з підручником і додатковою літературою;
* 3. Відповіді учнів по схемам – відповідям;
* 4. Реферативні доповіді з додаткової літератури.
При цьому методі роботи курс біології – цілісна система, всі частини якої мають схожу структуру і з’єднані крізними поняттями. І особливу роль відіграє обладнання кабінету біології – це частка живої природи,  у якій учні можуть швидко і свідомо орієнтуватися при відповідях за схемами. Тому обов’язковою є наявність у кабінеті таких стендів:
* 1. Еволюція рослинного і тваринного світу
* 2. Філогенез рослин і тварин
* 3. Напрями і шляхи еволюції органічного світу
* 4. Біосфера та її межі
* 5. Екологічна піраміда
* 6. Приклади біогеоценозів
* 7. Рівні організації живої природи
* 8. Ознаки живої матерії
* 9. Систематика рослин і тварин
* 10. Порівняльна характеристика клітин: рослин, тварин, грибів
* 11. Ембріональний розвиток тварин
* 12. Біологічні закони

1.2. Наявність куточка живої природи в кабінеті біології

Тоді кабінет сам стає динамічною системою при вивченні усього шкільного курсу предмета «Біологія» і матиме цілісну спрямованість.
В наш час цілісне бачення і усвідомлення природи як досконалої біологічної системи з різними рівнями організації (клітинно–організмовий, популяційно – видовий, біосферно – біогеоценотичний) є важливою умовою досконалого оволодіння еколого – біологічними знаннями.
Куточок живої природи є складовою частиною кабінету (відділу, лабораторії, класу) біології загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладів (далі - навчальні заклади).
Куточок живої природи створюється для проведення навчальних, практичних занять, передбачених навчальними програмами з предметів природничого циклу, з метою здобуття поглиблених знань про живі організми, формування практичних умінь та навичок, вивчення, спостереження та догляду за рослинами і тваринами, організації позакласної дослідницької та природоохоронної роботи учнів.

Вимоги до функціонування куточка живої природи

Площа куточка живої природи, місце розташування, кількісний і видовий склад рослин і тварин визначаються відповідно до кількості учнів (вихованців) у навчальному закладі та з урахуванням місцевих умов.
У куточку живої природи утримуються найбільш характерні представники рослинного світу (водорості, вищі рослини) і тваринного світу (риби, земноводні, плавуни, ссавці) відповідно до навчальних програм з предметів природничого циклу.
Для утримання рослин може створюватись теплиця, парничок, флораріум (вологий, сухий), для тварин - тераріум, акватераріум, акваріум.
Куточок живої природи забезпечується необхідним обладнанням та інвентарем.
Куточок живої природи може мати:
* експозиційну частину (відділки);
* навчально-дослідну частину (відділки);
* відділок лабораторно-селекційної роботи;
* підсобні приміщення.
В експозиційній частині куточка живої природи можуть розміщуватися декоративні акваріуми, акватераріуми, віваріуми та флораріуми (експозиції можуть бути комплексними чи тематичними).
Кількісний та видовий склад в експозиційній частині визначається керівником куточка живої природи з урахуванням місцевих умов і наявності експозиційних майданчиків.
Навчально-дослідна частина куточка живої природи включає об'єкти, кількісний і видовий склад яких передбачено навчальними програмами з природознавства, біології та екології, окремих факультативних курсів.
Відділок лабораторно-селекційної роботи створюється з метою вивчення, спостереження, догляду та розмноження представників рослинного і тваринного світу куточка живої природи за наявності умов для утримання, розмноження та вирощування, збереження рослин і тварин, а також наявності необхідної кількості місць для роботи учнів (вихованців).
У підсобному приміщенні куточка живої природи зберігається обладнання, інвентар і прилади для догляду за рослинами і тваринами, комплекти робочого одягу та аптечка першої допомоги. У підсобному приміщенні встановлюється протипожежний інвентар.
У куточку живої природи забороняється утримувати отруйні рослини і тварин, рослини і тварин, продукти життєдіяльності яких є алергенами, хворих тварин і тварин місцевої фауни (особливо ссавців), які можуть бути носіями небезпечних для людини хвороб.

Організація і зміст роботи
Куточок живої природи створюється за рішенням керівника навчального закладу з урахуванням його матеріально-технічного забезпечення.
Навчально-виховна і навчально-дослідницька робота в куточку живої природи здійснюється за окремим планом, який розробляється з урахуванням навчальних програм з природознавства, біології та екології і відповідно до навчальних планів і програм гуртків, груп та інших творчих об'єднань навчального закладу.
План роботи куточка живої природи включає:
* планування і розміщення експозиційних площ, формування видового і кількісного складу представників рослинного і тваринного світу;
* графік і план роботи класів, гуртків, груп та інших творчих об'єднань навчального закладу в куточку живої природи;
* календарні строки і порядок виконання учнями (вихованцями) досліджень і спостережень за визначеною тематикою.

Основними напрямами діяльності учнів у куточку живої природи є проведення систематичних спостережень за ростом і розвитком рослин і тварин і різноманітних дослідів.
Діяльність учнів здійснюється під керівництвом учителя навчального закладу.
Для роботи в куточку живої природи залучаються учні 2 - 11 класів навчального закладу шляхом формування ланок. Кількість учнів у ланці становить від 2 до 5 осіб.
Догляд за тваринами і рослинами здійснюється учнями за графіком відповідно до вимог утримання рослин і тварин.
Керівником куточка живої природи є завідувач, який призначається директором навчального закладу із числа вчителів біології, педагогічних працівників, керівників гуртків, груп та інших творчих об'єднань.
Завідувач куточка живої природи за його власним бажанням може бути звільнений від обов'язків класного керівника, керівника гуртка, групи та іншого творчого об'єднання навчального закладу.
Завідувач куточка живої природи:
* відповідає за стан та умови утримання, зберігання рослин і тварин, організацію навчально-виховної роботи з учнями в куточку живої природи;
* підбиває разом з класними керівниками, керівниками гуртків, груп та інших творчих об'єднань підсумки навчально-виховної роботи з учнями (вихованцями) на базі куточка живої природи;
* організує виставки та тематичні, комплексні експозиції для демонстрації результатів роботи класів або гуртків, груп та інших творчих об'єднань навчального закладу;
* координує роботу вчителів початкової школи, вчителів біології, екології та керівників гуртків, груп та інших творчих об'єднань еколого-натуралістичного профілю з організації та проведення спостережень і дослідницької роботи учнів (вихованців) у куточку живої природи;
* визначає кращі експонати;
* спільно з вчителями початкової школи, вчителями біології, екології та керівниками гуртків, груп та інших творчих об'єднань еколого-натуралістичного профілю підводить підсумки дослідницької роботи учнів (вихованців);
* надає допомогу вчителям початкової школи, вчителям біології, екології та керівникам гуртків, груп та інших творчих об'єднань еколого-натуралістичного профілю при виготовленні наочних посібників та іншого матеріалу;
* проводить інструктаж учителів, керівників гуртків та інших творчих об'єднань навчального закладу щодо організації навчально-виховної роботи учнів (вихованців);
* відповідає за виконання правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог;
* складає план навчально-дослідницької роботи учнів на початку поточного навчального року;
* звітується перед педагогічною радою навчального закладу про здійснену навчально-виховну і дослідницьку роботу в куточку живої природи;
* спільно з учителями, керівниками гуртків, груп та інших творчих об'єднань навчального закладу визначає кращі роботи, експонати чи об'єкти за результатами навчально-дослідницької роботи учнів;
* подає пропозиції керівнику навчального закладу, педагогічній раді щодо удосконалення діяльності куточка живої природи, використання коштів, матеріально-технічного забезпечення та реалізації отриманої продукції.
Учителі та керівники гуртків навчального закладу, що проводять заняття на базі куточка живої природи, під час навчально-дослідницької роботи чи догляду за рослинами, тваринами куточка живої природи:
* забезпечують дотримання учнями (вихованцями) правил техніки безпеки і санітарно-гігієнічних вимог;
* відповідають за збереження обладнання, інвентарю та об'єктів рослинного і тваринного світу, що утримуються в куточку живої природи;
* організують раціональний режим праці і відпочинку учнів.

Охорона праці учнів
Згідно з правилами внутрішнього розпорядку навчального закладу з учнями (вихованцями), які залучаються до проведення дослідницької роботи та догляду за рослинами і тваринами куточка живої природи, проводяться заняття, які організує спеціаліст (вчитель біології, керівник гуртка, групи та іншого творчого об'єднання еколого-натуралістичного напряму).
Навчально-дослідницьку роботу та догляд за рослинами і тваринами учні здійснюють лише в денний час, при цьому забороняється робота учнів з отрутохімікатами та хворими тваринами.
Керівники гуртків та вчителі, які здійснюють керівництво роботою в куточку живої природи, несуть повну відповідальність за дотримання трудового законодавства, правил, норм, інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки.

1.3. Загальні положення стосовно створення кабінетів біології

Положення про навчальні кабінети розроблені відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту» (651-14) та інших законодавчих актів України.
Дія цього Положення поширюється на навчальні кабінети, що існують і створюються у загальноосвітніх навчальних закладах.
Це Положення визначає загальні та спеціальні вимоги до матеріально-технічного оснащення кабінетів згідно із санітарно-гігієнічними правилами та нормами і є обов'язковим для їх організації в загальноосвітніх навчальних закладах (далі — заклади) незалежно від типу та фор ми власності.
Кабінетом вважається класна кімната закладу зі створеним навчальним середовищем, оснащеним сучасними засобами навчання та шкільним обладнанням.
Основна мета створення кабінетів полягає у забезпеченні оптимальних умов для організації навчально-виховного процесу та реалізації завдань відповідно до Державного стандарту базової і повної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004; року за № 24 (24-2004-п).

Завданням функціонування навчальних кабінетів є створення передумов для:
• організації індивідуального та диференційованого навчання;
• реалізації практично-дійової і творчої складових змісту навчання;
• забезпечення в старшій школі профільного і поглибленого навчання;
• організації роботи гуртків та факультативів;
• проведення засідань шкільних методичних об'єднань;
• індивідуальної підготовки вчителя до занять та підвищення його науково-методичного рівня.
Перед початком навчального року проводиться огляд кабінетів з метою визначення стану готовності їх до проведення занять.
Державні санітарні правила і норми облаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу мають відповідати вимогам, затвердженим постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 № 63 (V0063588-01) (далі - ДСанПіН 5.5.2.008-01), та ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».

Організація навчальних кабінетів передбачає:
* визначення предметної специфіки;
* розміщення кабінетів;
* оснащення засобами навчання та шкільним обладнанням за єдиними вимогами до упорядкування та вдосконалення організаційно-педагогічних умов функціонування цих кабінетів.
У закладах можуть створюватись такі типи навчальних кабінетів:
* кабінети з окремих предметів;
* комбіновані кабінети з декількох споріднених предметів — класна кімната з набором навчально-методичної інформації та матеріально-технічного забезпечення для декількох предметів.
У загальноосвітніх навчальних закладах з допрофесійним або професійним навчанням обладнується кабінет з відповідних навчальних дисциплін (за умови, що школа не обслуговується міжшкільним навчально-виробничим комбінатом).
Розташування кабінетів може змінюватись відповідно до зміни спеціалізації навчального закладу, співвідношення класів та кількості учнів у них чи інших причин.
Комплектація кабінетів обладнанням здійснюється відповідно до типових переліків навчально-наочних посібників, технічних засобі» навчання та обладнання загального призначення для загальноосвітніх навчальних закладів.

Шкільні меблі та їх розміщення у кабінетах (класних кімнатах) та майстернях має відповідати санітарно-гігієнічним правилам та нормам (п. 8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01 (v0063588-0l)) і здійснюватися відповідно до вимог ДБН В.2.2-3-97 «Будинки та споруди навчальних закладів».
У класних кімнатах та кабінетах початкової, основної і старшої школи встановлюються шкільні меблі: парти, (одно-) двомісні учнівські столи та стільці учнівські, у кабінетах хімії, фізики та біології — спеціальні двомісні лабораторні столи, прикріплені до підлоги (трьох розмірів за 4, 5, 6 ростовими групами).
Шкільні меблі мають шість розмірів за ростовими групами та маркуванням їх у вигляді ліній відповідного кольору. Зріст учнів до 115 см (1-а група) — лінія оранжевого кольору, 115-130 см (2-а група) — фіолетового, 130-145 см (3-я група) — жовтого, 146-160 см (4-а група) — червоного, 161-175 см (5-а група) — зеленого і більше 175 см (6-а група) — блакитного.
Парти (столи учнівські) повинні бути тільки стандартні, при цьому стіл і стілець мають бути однієї групи (п. 8.2. ДСанПіН 5.5.2.008-01 (V0063588-01)).
У  кожному  кабінеті  слід  передбачити  наявність меблів двох-трьох розмірів з перевагою одного з них або трансформативні столи зі зміною висоти згідно з антропометричними даними школярів. У класних кімнатах повинна бути нанесена кольорова мірна вертикальна лінійка для визначення учням необхідного розміру меблів (п. 8.2 ДСанПіН 5.5.2.008-01 (v0063588-01)). Робочі місця вчителів біології монтуються на підвищенні, обладнуються демонстраційним столом у кабінетах біології з препараторською частиною — висотою 75 см). Тумби стола оснащують спеціальними пристроями (ящиками) для зберігання інструментів, посуду, мікропрепаратів і приладів, що використовуються для проведення дослідів. До демонстраційної частини стола (висотою 90 см) підводять електричний струм, воду і каналізацію. Робочі площі столів повинні бути покриті спеціальними матеріалами, стійкими до механічних та термічних пошкоджень, хімічних реактивів. У кабінеті біології робоче місце вчителя доцільно обладнати витяжною шафою з вільним доступом до неї.
У кожному кабінеті розміщується класна (аудиторна) дошка різних видів: на одну, три або п'ять робочих площ у розгорнутому або складеному вигляді.
Середній щит класної (аудиторної) дошки на три або п’ять робочих площ може бути використаний для демонстрації екранно-звукових засобів навчання на навісному екрані.

Додатково кабінети можуть бути оснащені:
• підручниками та навчальними посібниками для кожного учня;
• фаховими журналами;
• інформаційними збірниками Міністерства освіти і науки України;
• бібліотечкою суспільно-політичної, науково-популярної, довідково-інформаційної і методичної літератури;
• матеріалами перспективного педагогічного досвіду, розробками відкритих уроків та виховних заходів;
• інструкція для виконання лабораторних і практичних робіт, дослідів, спостережень;
• краєзнавчими матеріалами;
• інструментами і матеріалами для відновлення і виготовлення саморобних засобів навчання.
На вхідних дверях кабінету повинен бути відповідний напис на табличці з назвою кабінету: «Кабінет біології».
Крім того, на вхідних дверях класної кімнати може бути цифрове позначення та літера класу, за якою закріплений даний клас, наприклад «1-А клас».
Для оформлення кабінетів передбачено створення навчально-методичних експозицій змінного та постійного характеру.
До постійних експозицій належать:
• інструкція з безпеки праці та пожежної безпеки, правила робот в кабінеті;
• портрети видатних учених;
• еволюція органічного світу та його класифікація.
У секційних шафах кабінетів демонструються прилади, колекції, муляжі тощо.
До експозицій змінного характеру належать:
• виставка кращих робіт учнів;
• матеріали до теми наступних уроків, орієнтовні завдання тематичного оцінювання, державної атестації;
• додаткова інформація відповідно до навчальної програми, зокрема, про життєвий і творчий шлях учених;
• результати експериментальної та дослідної роботи учнів;
• результати учнівських олімпіад, конкурсів, турнірів тощо.

Матеріали експозицій оновлюються під час переходу до вивчення нової теми.
Для розташування експозицій використовуються змінні пластинчасті, перфоровані або решітчасті стенди, що розмішують на стінах. Навчальні кабінети загальноосвітнього навчального закладу повинні бути забезпечені настінними термометрами або психрометрами.
Роботою кабінету керує завідувач, якого призначає директор з числа досвідчених учителів наказом по загальноосвітньому навчальному закладу.
Завідувач кабінету несе відповідальність за упорядкування, зберігання й використання навчально-наочних посібників, обладнання та інших матеріальних цінностей.
До обов'язків завідувача кабінетом належать:
* складання перспективного плану оснащення кабінету;
* забезпечення умов для проведення уроків;
* сприяння оновленню та вдосконаленню матеріальної бази кабінету; систематизація та каталогізація матеріальних об'єктів; убезпечення дотримання в кабінеті правил електричної та пожежної безпеки, чистоти, порядку тощо;
* систематичне ведення інвентарної книги із занесенням до неї відповідних змін про нові надходження, витрати та списання матеріалі них цінностей;
* керування і контроль за роботою лаборанта, надання йому практичної допомоги та сприяння підвищенню рівня його кваліфікації.
Перспективний план оснащення кабінету засобами навчання і шкільним обладнанням складає завідувач кабінету за погодженням з директором закладу, у разі необхідності (закупівля і встановленні нового складного обладнання) — з місцевим органом управлінні освітою, органами державної санітарно-епідеміологічної служби і пожежної охорони.

РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ КУТОЧКА ЖИВОЇ ПРИРОДИ В КАБІНЕТІ БІОЛОГІЇ

Куточок живої природи в 4-5 класі повинен відрізнятися від куточка 1-3 класі групи як за кількістю, так і за різноманітністю мешканців. Значно розширюється обсяг знань, які отримують діти 4-5 класу, завдяки детальнішому знайомству з життям різноманітних рослин і тварин, а також в результаті заохочення дітей до більш складних видів догляду за ними.
Спостереження проводилися за дітками двох класів 5-Б та 5-В. З дітками 5-Б класу проводилися практичні заняття по створенню куточка живої природи та спостереження за кімнатними рослинами в цьому куточку.

2.1. Кімнатні рослини у куточку природи

З усіх рослин куточка природи найрозповсюдженішими, постійними й доступними для догляду дітей є кімнатні рослини. За їх допомогою вчитель знайомить дітей із життям рослин, вчить доглядати їх протягом року. Крім цього, вони є найкращою прикрасою групи.
Які ж кімнатні рослини необхідно мати у куточку природи? Доцільними є рослини, що привертають увагу дітей, викликають позитивні емоції. До них, перш за все, належать квітучі рослини. Таких рослин багато і необхідно обирати такі з них, які не вимагають складного догляду (наприклад, бальзамін, бегонія, фуксія, герань тощо).
Дітей вчитель знайомить із різними формами стебла кімнатних рослин (прямостоячі, звисаючі й ті, що в'ються), з розміром, формою листя, квітів. Отже, у куточку природи необхідно мати відповідній підбір рослин. Можна порекомендувати, наприклад, такі рослини: фікус, драцену, кімнатний виноград, традесканцію, дзвіночок, золоте дерево, маранту, комус тощо.
Цікаво мати й такі рослини, на яких можна показати дітям різні способи розмноження — не тільки за допомогою стеблових живців й живими кущиками, але й цибулинками, паростками, діленням кущика, а також листовими живцями (бегонія реке, узамбарська фіалка).

Рис. 2.1. Бегонія реке

Добре було б мати різновиди деяких рослин, наприклад, різні бегонії, герані тощо. Це дає можливість вихователеві вчити дітей знаходити відмінності та спільне між рослинами. Бажано мати у куточку природи рослини, які діти виростили самостійно з кісточок (наприклад, лимон) та живців. Добре було б мати яку-небудь рослину різного віку, наприклад, крииум молодий, кринум з великою кроною та квітучий, або іншу рослину.
Не слід мати велику кількість рослин — важливо, щоб вони завжди були у гарному стані.
Вибір рослин для куточка природи багато в чому залежить від конкретних умов кожної групової кімнати — її освітлення, температури.

2.2. Спостереження за кімнатними рослинами

Кімнатні рослини — цінний навчальний посібник, якщо вчитель вміло використовує їх у своїй роботі. П'ять—шість рослин у групі вже дають можливість вихователеві проводити цікаву роботу з дітьми.
Зацікавленість рослинами, знання про них, вміння бачити, спостерігати не з'являться самі по собою, цьому необхідно вчити дітей.
Спостерігати — це означає уміти бачити, помічати характерні особливості кожної рослини, зміни, що відбулися в її рості та розвитку. Дитина може правильно осмислити те, що спостерігає, якщо її сприйняттям керує дорослий.
Під час внесення в куточок природи нової рослини, необхідно привернути увагу усіх дітей; сказати назву рослини, роздивитися її зовнішній вигладь — будову стебла, форму й забарвлення листя, квітів, розказати, як доглядати, куди поставити, щоб рослина добре росла. Разом із дітьми необхідно обрати для неї місце.

З метою підтримки цікавості до кімнатних рослини у дітей, можна використовувати різні прийоми. Інколи достатньо поставити на більш видне місце рослину, до якої вчитель хоче привернути увагу дітей уданий момент. Діти знов починають розглядати цю рослину, помічають зміни, що з нею відбулися. Інколи корисно на деякий час прибрати рослину, а потім знову принести у групу.
Такі короткочасні спостереження можуть відбуватися й у запланованому порядку. Вчитель заздалегідь намічає, що і коли показати дітям.
Ось прив'яла не полита дітьми примула. Засмучення, яке вчитель висловлює з цього приводу, не проходить повз дітей — вони пропонують виправити помилку. І полита примула знов оживає (у найкоротший термін). Діти ще раз упевнюються у необхідності регулярно поливати рослини.
Поливаючи рослини навесні, діти помічають, що вони «п'ють» більше води, земля швидше висихає. Вчитель підводить дітей до висновку, що навесні у кімнаті більше світла, сонце гріє, рослини почали рости, тому їм необхідна більша кількість води.
Необхідно також розказати й показати дітям, що поливання рослин залежить і від потреб кожної рослини. Одні рослини потребують більше вологи, інші - менше. Можна провести такий експеримент: взяти два однакових горщечка із рослинами, наприклад, фуксією та алое, чи примулу та кактус. Полити їх однаковою кількістю води. Через деякий час діти зможуть побачити, що земля у горщечку алое чи кактуса ще волога, в той час яка у примули чи фуксії вже суха.

Для уточнення уявлень дітей про те, що рослини тягнуться до світла, корисно час від часу розвертати їх. Діти переконуються, що рослини усім своїм листям знов повернулися до світла.
Велике значення має приклад вчителя, його ставлення до рослин. Як тільки вчитель виявить цікавість до якоїсь рослини, діти збираються навколо нього й починають ставити запитання. У цей час запитайте в дітей: «Хто помітив що-небудь нове у нас у куточку?» Усі обов'язково почнуть уважно придивлятися. Інколи спостереження можуть виникнути за ініціативою дітей, вони помітили появу нового листочка, квіточки тощо. Необхідно підтримати цікавість дитини, роздивитися рослину разом, залучити до цього інших дітей: «Діти, подивіться, що цікавого, нового помітив Володя».
Особливу увагу слід приділяти дітям із нестійкою увагою. Рекомендується давати їм невеликі індивідуальні доручення, але обов'язково перевіряти, як дитина виконала їх, і похвалити. Такій дитині на день народження можна подарувати рослину, яку самі виростили, для її домашнього куточка природи.
Крім короткочасних спостережень, слід проводити й більш тривалі — терміном від одного до декількох тижнів. Наприклад, спостереження за фікусом. Який цікавий шлях розвитку проходить він до перетворення у товстий, темно-зелений листок! Необхідно звернути увагу дітей на те, що новий листочок фікуса починає розвиватися тільки на верхівці стебла. На кінчику стебла утворюється ніби гострий зелений наконечник, який можна побачити, коли розгорнеться попередній листок. Поступово цей наконечник збільшується й змінює свій колір — із зеленого перетворюється на ліловий, з лілового — на червоний, а потім — рожевий та жовтий. Його оболонка називається прилистком — у ньому й знаходиться крихітний листочок, згорнутий у трубочку. Збільшуючись і розростаючись, він скидає з себе непотрібний чохол.
Тривале спостереження можна провести і за укоріненням черешків фікуса у воді: поява корінців переконує дітей у життєздатності рослини.

Знайомлячи дітей із новими рослинами, розповідайте про життя цих рослин у природних умовах, про використання цих рослин у промисловості. Все це розширює уявлення дітей про рослинний світ і підвищує цікавість до спостережень.
Дітям цікаво буде дізнатися, що один із видів фікуса в себе на батьківщині, в Індії, досягає 30 м заввишки, з листям до 1 м завдовжки. Зарослі фікуса утворюють цілі гаї. З соку фікуса виготовляють каучук, з якого роблять гумові іграшки тощо.
Безумовно, після таких розповідей діти будуть по-іншому ставитися до цієї рослини, в них виникне бажання доглядати її.
Цікаво спостерігати появу нових листочків в аспідістри — у вигляді маленьких світло-зелених трубочок у зеленому чохлі, який швидко жовтіє й засихає, але ще довго стирчить із землі. Поступово трубочки збільшуються й розгортається повий листочок.
Діти дивуються, коли дізнаються, що стебло аспідістри знаходиться під землею. Не меншу цікавість викликають і незвичайні квітки аспідістри, не схожі на квітки інших рослин — бурі, непоказні, непомітні дрібні шишечки на поверхні землі.
Під час спостережень вчитель спрямовує увагу дітей на встановлення загальної для всіх рослин закономірності або на характерні ознаки окремої рослини: «На що це схоже? Що це? Як ти дізнався? Чому ти так думаєш?» Або: «Як ви думаєте, що буде далі?»
Не слід квапити дітей із відповідями на запитання — краще надати їм можливість подумати і зробити висновки.
Кожна рослина має свої цікаві особливості, на які необхідно звертати увагу дітей. Дуже важливо подумати, як використовувати у виховній роботі ту або іншу кімнатну рослину. На що і коли звернути увагу дітей, що розказати про неї, як описати зовнішній вигляд рослини, користуючись точними словами й деякими загальновживаними термінами, наприклад: черешок, квіткова стрілка, повітряні корені тощо.
Багато цікавого й корисного можна дізнатися, спостерігаючи за своєрідним розвитком листя монстери. Біля заснування листового черешка вже великого листа з'являється світло-зелена трубочка, потім вона поступово відокремлюється від черешка, розгортається й перетворюється па великий красивий листок.

Рис. 2.2. Монстера

Спостерігаючи за зростанням листя монстери, діти переконуються, що чим пізніше (порівняно з іншим листям) виростає лист, тим більше він має прорізів, тим він красивіший. Перші молоді листочки прорізів не мають. Також діти зможуть побачити, що у сиру погоду на кінчиках листя монстери з'являються крапельки води, схожі на сльози. Зазвичай, діти кажуть, що монстера «плаче», дізнаються, що саме тому її інколи називають плаксою. За поведінкою монстери можна передбачати прихід дощової погоди. Монстера — єдина рослина, спостерігаючи яку, можна познайомити дітей з повітряними коренями.
Особливо подобається дітям спостерігати за цвітінням кімнатних рослин. Є рослини, цвітіння яких відбувається настільки швидко, що діти можуть спостерігати увесь його процес: від появи бутонів чи стрілки до розпускання квітів. Це буде в тому випадку, якщо вчитель зможе вчасно привернути увагу дітей. Такі спостереження краще за все проводити на таких цибулинкових рослинах, як гемантус альбгфлос, із цибулинками й листям незвичайної форми.
Дуже важливо не пропустити момент появи квіткової стрілки й вчасно привернути увагу дітей, тому що росте стрілка швидко: зовсім маленька, майже непомітна, з'являється вона між листям. Через проходить день—два вона вже виросла, а ще за два-три дні вона стала вище за листя й несе велику кількість дрібних витончених білуватих квітів із довгими тичинками. Зазвичай після цвітіння залишаються супліддя жовтогарячих ягід, які довго не опадають, прикрашаючи рослину.
Ще швидше проходить цвітіння іншої цибулинкової рослини — зефірантеса — «вискочки», що отримала таку назву тільки за швидке цвітіння. Ще вчора нічого не було, а сьогодні вже діти можуть побачити яскраві бутони на стрілці, довжина якої 5 см. Стрілки ростуть із надзвичайною швидкістю, а квітка розкивається прямо на очах у дітей. Тендітні ніжно-рожеві квіти схожі на зірку. За декілька днів вони вже відцвітають, але з'являються нові стрілки із новими квіточками.
На відміну від інших цибулинкових рослин, в одному горшку росте декілька цибулинок (ціла сім'я), які повністю вкриті землею. Влітку необхідно висадити цибулинки — «вискочки» у відкритий грунт на сонячному місці. Кожна цибулина за літо обросте новими цибулинками. У кінці літа їх знову висаджують у горшки для куточка природи.
Паралельно із спостереженнями за кімнатними рослинами, проводяться спеціальні заняття, наприклад, порівняння кімнатних рослин, які відрізняються не тільки за формою й кольором листя, будовою стебла, квітів, але й за доглядом за ними (фікус — алое, acnidicmpa — традесканція, фікус — герань та ін.), екскурсії до ботанічного саду, квіткового магазину, бесіди, вікторини-загадки про кімнатні рослини і тощо.
Останнє з перерахованих занять слід проводити з дітьми лише тоді, коли у них з'явиться достатній запас знань про кімнатні рослини, навички догляду за ними.
Для заняття заздалегідь підбирають загадки (декілька загадок про одну рослину або одну загадку про декілька рослин), наприклад, про алое: «Вигнуте стебло, соковите листя, товсте, довге, з колючками». Якщо діти не можуть відповісти, можна запропонувати запитання: «Яку ви знаєте лікарську кімнатну рослину? В яких рослин листя необхідно мити пензликом і чому?» Загадка про аспідістру: «Листя великі, на довгих черешках, виходить прямо з землі, стебло під землею». («У якої рослини не видно стебла?»)
Називаючи правильні наукові назви рослин, інколи слід розказати дітям про те, що одну й ту саму рослину називають по-різному, наприклад, алое — столітник, аспідістра — дружна сімейка, бальзамін — вогник тощо.
Зазвичай, народні назви дуже влучні. Наприклад, аспідістру називають «дружною сімейкою» тому, що її листя, з'являється і росте одночасно, рослина швидко розвивається. Бальзамін називають «вогником» за яскравий колір квітів.
Спеціально вчити з дітьми назви кімнатних рослин не потрібно. Але піл час спостережень або догляду за рослиною, завжди правильно називайте її Таким чином діти зможуть запам'ятати найскладніші назви.

Догляд за рослинами. З деякими видам догляду за рослинами — поливанням, миттям листя, видаленням сухого листя — діти знайомилися у попередні роки. Дітей навчають новим прийомам догляду: розпушуванню, обприскуванню, різним засобам очищення листя від пилу, навесні— підживленню, пересаджуванню, розмноженню рослин. Вони повинні розуміти значення того чи іншого виду догляду за рослинами.
Поливання. Одним із найбільш важливих і складних щодо засвоєння видів догляду за рослинами є поливання. Дітей необхідно навчити не тільки правильно поливати, а й визначати нестачу вологи у горщику за сухістю верхнього шару землі.
На початку навчального року перед відновленням чергування у куточку природи, необхідно повторити прийоми правильного поливання рослин.
Слід звернути увагу дітей на піддон та на водостічний отвір на дні горщика, через який стікає зайва вода. її не потрібно зливати, тому що разом із водою з землі вимивається деяка кількість потрібних рослині поживних речовин, тому краще, щоб вона знову увібралася в землю.
Ніщо так не захоплює дітей, як поливання. Інколи один черговий поллє рослину, а інший поливає її ж. Спостерігається й інше — діти бояться залити рослину, і тому поливають її недостатньо або зовсім забувають полити. Рослина починає засихати від нестачі вологи. Тому дуже важливо, особливо на початку року, стежити за роботою дітей.
У процесі догляду вчитель пояснює, що одні рослини, наприклад, примулу, традесканцію, необхідно поливати часто, щоб земля була вологою, інші ж, наприклад, алое, кактус, навпаки,— тільки тоді, коли земля у горщику стане зовсім сухою. У деяких рослин (циперус) вода завжди повинна бути у піддоні.
Можна пояснити дітям, що є рослини, які взимку майже не потрібно поливати, наприклад, кринум, амараліс, тільки зрідка наливати воду у піддон. Вони в цей час не ростуть, а відпочивають.

Усі знання, уміння засвоюються дітьми не одразу, а поступово.
Під час поливання рослин, необхідно враховувати період розвитку (пору року), погоду, ступінь сухості приміщення. У період зростання (навесні й влітку) рослини потребують рясного поливання, тобто більш частого; у період спокою (восени й взимку) — помірного, більш рідкого. Але у жарко натоплених кімнатах, особливо з паровим опаленням, коли земля у горщиках швидко висихає, необхідно і взимку поливати рослини часто. Більше потрібно поливати рослини піч час цвітіння. Влітку корисно виносити рослини під дощ.
Рослинам зазвичай шкодить і занадто часте поливання, і пересихання землі. У першому випадку земля закисає, листя жовтіє й відвалюється. Тоді необхідно пересадити рослину у менший горщик, обрізати загнивши корені й місця зрізу присипати попелом. Якщо сильне пересихання, то вода не вбирається пересохлою груд кою, а стікає стінками горщика. У цих випадках необхідно поставити рослину у таз із водою, щоб вода доходила до країв горщика, і тримати доти, поки земля не набереться водою через водостічний отвір (п'ять—шість годин).
Обприскування. Для покрашення росту рослини навесні та влітку необхідно її не тільки поливати, а й щоденно обприскувати водою кімнатної температури. Дітей можна навчити обприскувати рослини з пульвелізатора або за допомогою розприскувача, вставленого у пляшку. Спочатку вчитель обприскує рослини сам у присутності дітей і поступово заохочує до цієї роботи дітей, чергових. Потрібно стежити, щоб діти обприскували рослини акуратно. Рекомендується поставити рослинку у таз чи на клейонку, розстелену на підлозі.
У літню спеку обприскувати рослини необхідно двічі на день. Слід пояснювати дітям, що на сонці обприскувати рослини не можна, тому що на листі з'являються опіки. Деякі рослини, листя яких вкривають волоски (бегонія реке, герань), обприскувати не можна.
У сухих приміщеннях для зволоження повітря необхідно і влітку, і взимку ставити між рослинами посудини з водою: банки, глибокі блюдця, глечики. Утримання рослин у чистоті. Слід пояснити дітям, що пил, який осідає на листі, не пропускає сонячне світло й повітря. Тому дуже важливо утримувати рослини у чистоті.
Вчитель вчить дітей доглядати різні рослини. Спочатку нагадує, як мити велике щільне листя таких рослин, як «дружна сімейка», фікус, клівія тощо.
Потім можна показати, як мити за допомогою пензлика листя алое, як очищувати від пилу м'якою сухою щіточкою тендітне, пухнасте листя герані, бегонії реке, яке ані мити, ані обприскувати не можна.

Рис. 2.3. Миття листя пальми  
Очищення від пилу за допомогою пензлика


Доцільно запропонувати дітям подумати, як мити маленькі листочки традесканції, фуксії, вічно квітучої бегонії, пояснити й показати, що дрібні листочки необхідно обливати з лійки (іграшкової).
Під час миття рослин під душем діти лише спостерігають за роботою до рослих. У цьому випадку необхідно покривати землю в горщику клейонкою, а зверху вкривати рушничком, щоб вода не розмивала землю.
Слід навчити дітей мити не тільки листя рослин, але й горщики. Піддони й горщики потрібно мити теплою водою з милом не рідше двох разів на місяць. Горщик із рослиною необхідно поставити в таз на штахети чи лавочку, щоб мильна водна не потрапила через водостічний отвір до коріння рослини. Після миття горщик і піддон споліскують теплою водою. (Зазвичай цю роботу діти виконують під час колективного прибирання під контролем та за допомогою вчителя.)

Розпушування. Важливим видом догляду за кімнатними рослинами є розпушування землі у горщику. Необхідно пояснити, що ущільнена земля погано пропускає повітря і воду до коренів рослин, тому рослини гірше ростуть.
Розпушувати землю потрібно дуже обережно, щоб не пошкодити коренів. Спочатку землю розпушує вчитель у присутності дітей, у подальшому він пропонує дітям допомогти, і, видавши їм палички з тупими кінцями, дозволяє розпушити землю у горщиках тих рослин, коріння яких не знаходиться на поверхні землі. (Земля у горщиках має бути завжди розпушеною.)

Підживлення рослин. Навесні та влітку, коли рослини інтенсивно ростуть, дають багато листів та квітів, їм необхідне підживлення.
Слід розповісти про значення підживлення, показати прийоми підживлення, подібні до поливання, а потім доручати цю роботу дітям. Розчини добрива готує вчитель. Потрібно навчити дітей поливати розчином зліпки без розпилювача, обережно, щоб краплі не потрапили на листя та стебло; перед підживленням та після нього, рослини поливають звичайною водою. Підживлення розчином добрива діти здійснюють тільки під контролем вчителя.
Для підживлення використовують органічні та мінеральні добрива. Мінеральні суміші продаються у спеціалізованих магазинах у пакетах, на яких зазначається засіб застосування та дози.
Підживлення з органічних добрив готують так: будь-яку посудину до половини наповнюють гноєм і доливають водою, дають постояти тиждень, час від часу розмішуючи паличкою. Під час поливання розчин розбавляють водою: одну частину розчину гною розбавляють сімома частинами води.
Корисно змішувати органічні добрива з мінеральними (на 5 л розчину — 25 г мінеральних добрив).
Підживлення застосовують один раз на сім-десять днів, починаючи з квітня до серпня. Не можна підживлювати рослини після пересаджування (тиждень—два), а також рослини, які хворіють чи знаходяться у стані спокою.

Пересаджування кімнатних рослин. Навесні оглядають всі рослини, вибирають ті, коріння яких виглядає в отвір на дні горщика. Вчитель пропонує дітям подумати, чому це відбулося. Якщо діти не зможуть пояснити, слід розказати їм, що коріння рослини не вмішується у горщику, йому вже тісно у ньому, тому рослину необхідно пересадити у більший горщик.
Відібравши рослини, то потребують пересаджування, вчитель разом із дітьми перераховує, що необхідно підготувати для пересаджування — горщики різних розмірів, землю, пісок, камінні, лопатки, палички. Напередодні діти можуть просіяти землю чи просто очистити її від сміття.
Для того, щоб усі діти мали уявлення про пересаджування рослин, потрібно навесні одну-дві рослини пересадити на занятті. Вчитель у присутності дітей дістає одну рослину з горщика, ліги оглядають щільно обплетену корінням грудку землі. За допомогою палички звільняють корені від старої землі й розплутують їх. Довге, рівне коріння рослин ще більше дивує дітей. Необхідність пересаджування стає для них більш очевидною.

Рис. 2.4. Пересаджування рослин
1 — вибивання грудки з горщика; 2 — розпушування поверхні грудки; 3 — підрізка коренів


Пересаджуючи рослини, вчитель пояснює усі свої дії, просить допомоги у дітей. Проводить з дітьми пересаджування клівії — рослини з добре розвинутими коренями (інші рослини можна пересадити без дітей).
Найкращий час для пересаджування більшості кімнатних рослин — березень—квітень.
Цибулинкові пересаджують восени; рослини, що квітнуть навесні, - коли закінчиться цвітіння.
Молоді рослини потребують щорічного пересаджування; а більшість до рослих рослин пересаджують один раз на два-три роки.
Рослини слід пересаджувати, якщо їм тісно у горщику, або якщо вони починають хворіти (при зупинці росту, пожовтіння листя або його опадання, утворення недорозвинених пагонів чи листя).
Пересаджування потрібно проводити, як правило, у новий горщик. Різниця в діаметрі нового й старого горщика повинна бути не більшою за 1-2 см (старий горщик — менший за повий). Якщо горщик буде занадто великим, земля в ньому може закиснути, перш, ніж розростеться коріння. Нові горщики потрібно вимочити у воді, щоб витіснити повітря з їхніх стінок. Старі горщики ретельно вимивають гарячою водою з милом, споліскують і просушують. Це можна зробити за допомогою дітей. Краще за все саджати рослини у матові глиняні горщики, тому що їхні стінки мають дрібні отвори, які вільно пропускають повітря до коренів. Рослини погано розвиваються й гинуть у горщиках, що не пропускають через свої стінки повітря.

Техніка пересаджування. Стічний отвір на дні горщика закривають камінцем так, щоб під ним залишилися вільні щілини, через які зайва вода може стікати у піддон. Потім насипають шар крупнозернистого піску (2-3 см), який забезпечує краще проникнення повітря й води до коренів знизу. На нього насипають невелику кількість землі.
Перш, ніж розміщувати рослину у новому горщику, необхідно уважно оглянути її земляну грудку. Пошкоджене коріння потрібно обрізати гострим ножем. Надрізи присипати золою.
Підготовану рослину опускають у середину горщика так, щоб коріння рівномірно розподіляючи по всьому горщику, коренева шийка стебла (місце переходу у корінь) знаходилася на рівні 1 —2 см нижче країв горщика. Лівою рукою притримують рослину, а правою насипають землю й проштовхують її дерев'яною паличкою між корінням? Час від часу горщиком постукують об стіл, щоб земля осіла; землю обтискують навколо рослини великим та вказівним пальцям обох рук до тих пір, поки коренева шийка не буде на потрібному рівні.
Після пересаджування, рослину рясно поливають й залишають на п'ять-шість днів у затінку для укорінення. Поливання на цей час замінюють щоденним обприскуванням. Якщо земля у горщику почне висихати, це означає, що коренева система рослини почала працювати.
Інколи рослину, що швидко розвивається, пересаджують у більший горщик, не порушуючи земляної грудки. Таке пересаджування називається перевалюванням.

Розмноження кімнатних рослин. Підчас пересаджування зазвичай відбувається і розмноження багатьох кімнатних рослин. В одних рослин відокремлюють молоді ростки — паростки, що утворилися на коренях дорослої рослини (клівія), в інших ділять на частини кореневище, яке розрослося (аспідістра, аспарагус), у третіх відокремлюють цибулинки-дітки (кринум, гемантус).
Ці способи розмноження прості. Діти їх добре розуміють. Не обов'язково знайомити дітей з усіма способами розмноження — достатньо познайомити з одним з них, зважаючи на те, які рослини ви маєте у групі, які з них потребують розмноження.
Заняття щодо ознайомлення дітей із розмноженням рослин проводиться приблизно за таким самим планом, як і пересаджування, тобто основну роботу виконує вчитель, заохочуючи дітей до посильної допомоги.
Якщо вчитель має намір показати дітям спосіб розмноження рослин паростками (наприклад, кордиліни чи куркулію), він показує й пояснює, що молоду рослину, в якої вже утворилися свої корінці, можна відділити від старого коріння й посадити в інший горщик, де вона буде продовжувати рости. Коли паростків багато, вчитель пропонує деяким дітям посадити їх у маленькі горщики.

Рис. 2.5. Розмноження паростками  
Розмноження діленням


Якщо вчитель хоче познайомити дітей зі способом розмноження рослий діленням кореневища (наприклад, аспідістри), він пояснює, що коріння, що розрослося в землі, й стебло можна розділити на частини, н кожну частину посадити окремо. Звертає увагу на товсту підземну частину стебла з корінням і гострим ножем розрізає кореневище на декілька частин, зберігаючи на кожній не менше чотирьох-п'яти листочків. Коли рослин багато, можна провести це заняття так, щоб усі діти брали участь у пересаджуванні окремих частин рослини.
Під час розмноження цибулинкових рослин, обережно відокремлюють від старої цибулини маленькі цибулинки — дітки, у яких вже утвори лося своє коріння (не можна відрізати їх ножем), і саджають в землю у при сутності дітей.
Цибулини, що мають розмір 1-3 см, саджають у землю на глибиш 3/4 Цибулини, залишаючи над землею 1/4, бо інакше молоді водянисті цибулини будуть висихати. Цибулини, що мають розмір 3 см і більше, саджають на 1/4 в землю, а 3/4 — над землею.

Живцювання. Найбільш розповсюджений спосіб розмноження кімнат них рослин (не пов'язаний з пересадкою) — живцювання.
Техніка живцювання проста й доступна дітям. Живцювання необхідне провести на занятті, обравши такі рослини, черешки яких легко укорінюються — традесканцію, герань, бегонію чи фуксію.
Вчитель на очах у дітей зрізає гілочку-черешок з двома парами листочків і говорить, що, якщо таку гілочку посадити в землю чи і у пісок, вона пустить корінці й почне рости. З неї може вирости така ж красива й велика рослина, як та, з якої вона зрізана. Потім пропонує двом-трьом дітям самостійно зрізати декілька черешків, вказавши їм місця зрізу, але основна маса черешків готується заздалегідь.
Після розгляду з дітьми черешків вчитель показує, як їх саджають. Необхідно зробити паличкою ямку у піску, опустити в неї черешок до листочків, притиснути пальцями пісок навколо черешка; черешки слід тримати обережно, щоб не зламати. Після повторення правил посадки, діти самостійно саджають черешки. Під час роботи вчитель запитує, з якої рослини зрізали ці черешки або яка рослина з них виросте.
Для черешків зрізають кращі пагони з двома чи кількома листочками. Зріз роблять під вузлом, з якого згодом буде розвиватися коріння. На занятті можна саджати черешки однієї чи декількох рослин. Зрізані черешки розставляють на дитячих столах у різних баночках із водою. Краще за все саджати черешки в індивідуальні склянки. Кожна дитина може посадити по два-три однакових черешка.
Склянки із посадженими черешками необхідно поставити у неглибокий ящик впритул один до одного (ящик не можна тримати на сонці, доки у черешків не з'явиться коріння). Чергові обприскують черешки і накривають ящик спеціальним склом. (Черешки герані, фуксії й традесканції склом можна не накривати.)

З дітьми необхідно домовитися про догляд за черешками: кожен день ненадовго знімати скло (щоб провітрити рослини), ретельно витирати його, обприскувати черешки. Вчитель дає завдання усім дітям стежити за появою нових листочків. Це означає, що черешки прижилися — їх вже можна пересаджувати у горщики із землею.
Пересадка черешків, що вже вкоренилися, у горщики проводиться теж на занятті. Попереднє укорінення черешків у піску й пересаджування їх у землю дають можливість вихователеві показати дітям молоді корінці, що з'явилися. Діти переконуються, що гілочки перетворилися на самостійні рослини. У подальшому, під час повторного вирощування, черешки традесканції та герані, які легко вкорінюються, можна саджати прямо в землю без попереднього пророщування у піску.
Вирощувати рослини з черешків можна не тільки для свого куточка природи, а й для школи, для інших груп, для дому і тощо. Вчитель дає доручення кожній дитині самостійно посадити черешок будь-якої кімнатної рослини, але перед цим просить дитину розповісти, як вона буде це робити. Такий прийом надасть дітям можливості застосувати набуті знання та навички на практиці.
Дуже зручною для самостійного вирощування дітьми вважають таку «живородючу» рослину, як хлорофітум. Діти можуть самі відрізати кущик з маленькими повітряними коренями й посадити Його у горщик (діаметр горщика 5-6 см). Можна поруч із горщиком хлорофітума, батоги якого дуже розрослися, поставити декілька маленьких горщиків із землею і притягнути до них окремі батоги з молодими кущиками, ще не відокремлюючи їх від квіткової стрижи. Маленькі рослинки будуть отримувати їжу і від дорослої рослини, і через свої власні, молоді корінці.
Сильно розгалужений хлорофітум з відведенням (спочатку прикрашеними дрібними квітами, а потім маленькими ніжними кутниками, що розрослися в різні сторони) — це прекрасне видовище. Відокремити кущики від великої рослини необхідно з участю дітей.
Цікавий спосіб розмноження листом можна показати дітям на прикладі бегонії реке і узамбарської фіалки. Навесні зрізати здоровий сильний листочок бегонії реке, згорнути його трубочкою й посадити в землю (стороною черешка листа). Через деякий час всередині трубочки з прожилок листа з'явиться молода рослинка, а старий лист поступово засохне і зникне. Нові рослинки узамбарської фіалки виростають біля заснування посадженого в землю листочка. їх, як і молоді бегонії, обережно підкопують і розсаджують в окремі горщики.

В результаті експерименту було визначено, що діти, які приймали активну участь в практичному експерименті (учні 5-Б класу), тобто брали участь у створенні куточку живої природи, почали краще навчатись курсу біології, їм стало цікавіше з точки зору практичних аспектів, тому що біологія – це життя. Отже,  проведення подібних практичних занять є доцільним.

ВИСНОВКИ

Біологія – цілісна система, всі частини якої мають схожу структуру і з’єднані крізними поняттями. І особливу роль відіграє обладнання кабінету біології – це частка живої природи,  у якій учні можуть швидко і свідомо орієнтуватися при відповідях за схемами...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аквилева Г.Н., Клепинина З.А. Наблюдения и опыты на уроках природоведения. —М.: Просвещение, 1988.
2. Білецька О., Ладжук Н. Уроки природознавства  4 клас  Т.: 2003
3. Біологія: Навчальна практика: Методичні рекомендації. – Х.: ТОВ Видавництво «РАНОК», ТОВ «АРТ_ЛТД», Вид. група «ОСНОВА», 2004. – 80 с.
4. Детям обо всем на свете. Популярная знциклопедия. — Харьков.: ПДК, 1998.
5. Екологія у шкільному курсі біології / Д.А. Бабанов,  М.О.Кравченко. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 144 с.
6. Запартович Б. Б. й др. С любовью к природе. — М.: Педа-гогика, 1978.
7. Кабінет біології / Упоряд: К.М. Задорожний, С.О. Малікова. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 192 с.
8. Козленко О.Г. Захоплююче навчання: біологічна рольова гра. – Х.: Вид. група «Основа», 2003. – 80 с.
9. Лебедев Н. Н. Занимательные вопросы по природоведению. — М.: Учпедгиз, 1961.
10. Махмущов М. Й. Современный урок. — М.: Педагогика, 1981.
11. Навчальні ігри на уроках біології / Упоряд. К.М. Задорожний. – Х.: Вид. група «Основа», 2006. – 224 с.
12. Нарочна Л. К., Гончарова К.Д., Ковальчук Г. В. Методика викладання природознавства. — К.: Вища школа, 1981.
13. Онищук В. О. Типи, структура і методика урока в школі. — К.: Радянська школа, 1975.
14. Педагогіка: Навчальний посібник. – Харків, ТОВ «Одіссей», 2003. – 352 с.
15. Прокопенко І. Ф., Євдокимов В. І. Педагогічна технологія. -Харків: Основа, 1995.
16. Рудницькі О.П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 360 с.
17. Технології навчання біології / Упоряд. К.М. Задорожний. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 160 с.
18. Яршева Н. Ф. Природа України. — К.: Вища школа, 1995.
19. Якиманская Й. С. Развивающее обучение. — М.: Педагогика, 1979.

ДОДАТОК №1

Примірники схем – відповідей.
Схема – відповідь з курсу «Біологія рослин»
* 1. Систематичне положення .
* 2. Кількість видів (перелічити відомих представників).
* 3. В яку еру (період) вперше з’явились?
* 4. Яку частину біосфери займають?
* 5. Яке мають походження (філогенез)?
* 6. Біогеоценози, в яких вони зустрічаються.
* 7. Яким шляхом йшла еволюція представників даного відділу (біологічним прогресом чи регресом)?
* 8. Які ароморфози з’явились у представників даного відділу?
* 9. Рівень організації (одноклітинні, колоніальні, багатоклітинні).
* 10. Взаємозв’язок будови і функції органів типового представника відділу з обліком ідіоадаптації до конкретного середовища існування.
* 11. Онтогенез типового представника.
* 12. Які представники цього відділу занесені у «Червону книгу»?
* 13. Чи зустрічаються представники цього відділу на Україні і у вашій місцевості?
* 14. Які екологічні фактори впливають на їх життєдіяльність (абіотичні, біотичні, антропогенні)? Вказати екологічно – несприятливі фактори вашої місцевості.
* 15. Яке значення мають представники цього відділу у трофічному ланцюгу екологічної піраміди та в житті людини?

ДОДАТОК №2

Схема – відповідь з курсу «Біологія тварин».
* 1. Систематичне положення.
* 2. Кількість видів (перелічити представників).
* 3. В яку еру (період) вперше з’явились?
* 4. Яке мають походження (філогенез)?
* 5. Яку частину біосфери займають (літосферу, гідросферу, атмосферу)?
* 6. Біогеоценози, в яких вони зустрічаються.
* 7. Яким шляхом йшла еволюція представників даного відділу (біологічним прогресом чи регресом)?
* 8. Які ароморфози з’явились у представників даного типу?
* 9. Життєві форми (вільноживучі, паразитичні, прикріплені).
* 10. Рівень організації (одноклітинні, колоніальні, багатоклітинні).
* 11. Особливості будови, живлення, розмноження (з обліком ідіоадаптації до конкретного середовища існування).
* 12. Онтогенез типового представника.
* 13. Які представники цього типу занесені у «Червону книгу»?
* 14. Чи зустрічаються вони на Україні і у вашій місцевості?
* 15. Які екологічні фактори впливають на їх життєдіяльність (абіотичні, біотичні, антропогенні), вказати екологічно – несприятливі фактори вашої місцевості?
* 16. Яке значення вони мають у трофічному ланцюгу екологічної піраміди і в житті людини?

ДОДАТОК №3

Схема – відповідь з курсу «Біологія людини»
* 1. Назва системи.
* 2. Еволюція системи, у кого вперше з’явилась і як удосконалювалась у різних типів тварин?
* 3. Розвиток системи в онтогенезі, із якого зародкового листка вона утворюється?
* 4. Тканини, з яких складаються органи даної системи.
* 5. Взаємозв’язок між будовою та функціями системи.
* 6. Взаємозв’язок даної системи з іншими системами органів (організм – єдине ціле).
* 7. Анатомічні і фізіологічні зміни даної системи за віком.
* 8. Несприятливі екологічні і соціальні фактори які впливають на функції системи.
* 9. Види захворювань даної системи та їх попередження

ДОДАТОК №4

Матеріально-технічне забезпечення куточка живої природи

ДОДАТОК №5

СПИСОК
рослин, рекомендованих для вирощування в
куточку живої природи

ДОДАТОК №6

СПИСОК
тварин, рекомендованих для утримання в
куточку живої природи

 
загрузка...