Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Еволюційні вчення
Українські реферати - Біологія
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   
Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)

Еволюційні вчення

Контрольна робота | реферат з біології

ЗМІСТ

Вступ
1. Формування еволюційних ідей (додарвінівський період)
2. Дайте визначення закону Харді-Вайнберга
3. Філогенетична еволюція
4. Заповніть таблицю
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг контрольної роботи - 18 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36



(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

У XVIII ст., у зв'язку з розвитком нового прогресивного класу буржуазії, змінюється світогляд. Цьому сприяють і відкриття в природознавстві. В 1775 р. відомий німецький філософ І. Кант опублікував гіпотезу про походження Землі. З'явилися гіпотези про походження існуючих видів рослин і тварин від вимерлих організмів.

Французькі матеріалісти третьої чверті XVIII ст. Ж. Ламетрі, Д. Дідро, К. Гельвецій відкидали ідею творця і намагалися довести, що світ матеріальний і все, від найпростіших тіл до людини, утворюється за законами природи і поступово вдосконалюється під впливом зовнішнього середовища. Французький натураліст кінця XVIII ст. Ж. Бюффон висловив гіпотезу про виникнення Землі в результаті космічної катастрофи, про виникнення життя не в результаті акту творення, а природним шляхом і про їхню подальшу зміну під впливом факторів середовища. Він звернув увагу на подібність усіх ссавців між собою і навіть з людиною і зробив припущення про спільність їхнього походження. Ідеї, близькі до поглядів Ж. Бюффона, виклав у поемі "Храм природи" дідусь Чарлза Дарвіна Еразм Дарвін.

Формування еволюційних ідей (додарвінівський період)

У  XVIII та в додарвінівський період першій половині XIX ст. у розвиток еволюційних уявлень вагомий внесок зробили вчені М. В. Ломоносов, 0. М. Радищев, К. Ф. Вольф, А. А. Каверзнєв, І. Є. Дядьковський, К. М. Бер, К. Ф. Рульє, М. О. Сєверцов.

М. В. Ломоносов (1711—1765) першим в історії науки висловив еволюційні ідеї в галузі геології, опублікував у 1757 р. працю "Про шари земні". Він зазначав, що торф і кам'яне вугілля утворилися з рослинних решток, а бурштин — із смоли давніх хвойних дерев. Проаналізувавши геологічні явища, М. В. Ломоносов дійшов висновку, що шари земної кори не були такими від створення світу, а з часом набули інших обрисів. Такі зміни відбувалися у світі не один раз, а траплялися в різні часи незліченне число разів і тепер відбуваються, і навряд чи колись припиняться. Обґрунтувавши вперше в науці еволюційну ідею в геології, М. В. Ломоносов переніс її і на органічний світ; він дійшов висновку, що в зв'язку зі змінами клімату, які відбувалися внаслідок геологічних змін обрисів Землі, змінювався також рослинний і тваринний світ.

Російський філософ-демократ О. М. Радищев (1749— 1802) розглядав світ живих істот як наслідок послідовного розвитку і поступових переходів від простих форм до складних, що відбуваються в природі без втручання надприродних сил.

А. А. Каверзнєв у 1775 р. опублікував дисертацію "Про переродження тварин", у якій доводив, що під впливом факторів зовнішнього середовища (клімату, їжі тощо) виникають внутрішньовидові варіації, які започатковують нові види.

І. Є. Дядьковський (1784—1841), читаючи лекції у Московському університеті, висловлював думку про те, що природа розвивається постійно, одні види дають початок іншим.

Академік К. М. Бер (1792—1876) виявив велику подібність зародків усіх класів типу хребетних. Ці закономірності він назвав "законом подібності зародків" (ембріологічний закон Бера). Ще до опублікування праць Ч. Дарвіна він відстоював позиції мінливості видів і писав: "Подібні між собою види мають спільне походження або виникли один з одного".

Професор Московського університету К. Ф. Рульє (1814— 1858) на підставі ембріологічних досліджень дійшов висновку, що високоорганізовані форми проходять стадії, в яких виявляється будова більш низькоорганізованих форм. К. Ф. Рулье проводив також палеонтологічні дослідження і вбачав у них докази поступової зміни й удосконалення будови рослин І тварин. Одним із перших він застосував екологічний підхід до дослідження тварин. Це схилило його до думки про те, що в світі тварин і рослин постійно відбуваються боротьба і загибель тих, хто не вистояв у дій боротьбі. Він довів, що досвід виведення нових порід свійських тварин, їхня зміна в результаті акліматизації можуть допомогти розкрити рушійні сили еволюції в природних умовах.

Учень К. Ф. Рульє М. О. Сєверцов (1827—1885) на підставі дослідження птахів дійшов висновку, що часто трапляються види, які є лише видозміною іншого виду. Він першим вказав на існування перехідних форм не тільки між видами, а й між більшими систематичними категоріями, включаючи типи. Як приклад перехідної форми між безхребетними і рибами він назвав ланцетника. З працями М. О. Сєверцова Ч. Дарвін був обізнаний і високо цінував їх. Після виходу в світ праць Ч. Дарвіна М. О. Сєверцов активно їх пропагував.

Думки про розвиток природи висловлювали і філософи-демократи О. І. Герцен, М. Г. Чернишевський, М. О. Добролюбов, Д. І. Писарев. О. І. Герцен у "Листах про вивчення природи" писав, що в основі світу знаходиться матерія, ніким не створена і не знищувана, а всі форми і властивості живої природи є продуктом розвитку матерії. З цих позицій він підходив і до трактування загальнобіологічних положень: походження живого та його якісної своєрідності, взаємозв'язку процесів і явищ у природі, розвитку органічного світу, поступового ускладнення видів рослин і тварин, спорідненості живих істот, походження і розвитку свідомості, психічної діяльності.

Вчення Ж. Б. Ламарка про еволюцію органічного світу.
Наприкінці XVIII ст. у біології нагромадився величезний описовий матеріал. Незважаючи на панування метафізичних уявлень, багато вчених висловлювали ідеї про історичний розвиток природи. З першою теорією еволюції живої природи, основні положення якої викладено в праці "Філософія зоології" (1809), виступив французький натураліст Жан Батіст Ламарк (1744—1829). Він був деїстом і вважав, що творець створив матерію і закони її руху, але на цьому діяльність творця припинилась, а весь подальший розвиток природи відбувається згідно з її законами.

Нижчі форми, на думку Ж. Б. Ламарка, виникли шляхом самозародження з неорганічної матерії, причому таке самозародження неодноразово відбувалося в далекому минулому, відбувається нині і відбуватиметься в майбутньому. Для доказу цього він звертався до факту одночасного існування нижчих і вищих груп живих істот. Нижчі тварини, тобто найпростіші, поступово перетворюються на високоорганізовані істоти шляхом вдосконалення організації. В результаті таких змін живі організми з часом у довгому ряду послідовних поколінь поступово вдосконалюються, стають усе складнішими і більш високоорганізованими. Чим більше часу минає з моменту самозародження певної форми, тим більш досконалими і складно організованими виявляються її сучасні потомки. Найпримітивніші виникли нещодавно і ще не встигли стати досконалими.

Визнаючи можливість перетворення одних видів на інші, Ж. Б. Ламарк стверджував, що всі живі тіла в своєму історичному розвитку проходять шлях поступового ускладнення організації. Цю поступову прогресію в ускладненні організації він назвав градацією.

На думку Ж. Б. Ламарка, існування градації підтверджується у разі розташування видів у межах рослинного і тваринного світу від найпростіших (інфузорії, поліпи) до високоорганізованих (птахи, ссавці; "порядок самої природи"). Тоді отримаємо безперервний ряд, східці органічних форм від найнижчих до найбільш організованих. Він підкреслював, що східці помітні лише у разі зіставлення головних груп, які належать до класів і великих родин, оскільки види тварин і рослин пов'язані між собою багатьма дрібними переходами, тому буває важко їх розмежувати. Виходячи з цього, Ж. Б. Ламарк спочатку вважав, що в реальному світі види не існують і що вони просто вигадані систематиками для зручності класифікації. Згодом Ж. Б. Ламарк дійшов правильного розуміння видів: вони реально існують у певний проміжок часу, тобто відносно сталі.

Фактори еволюції за вченням Ж. Б. Ламарка. В розумінні причин історичного розвитку органічної природи Ж. Б. Ламарк відстоював матеріалістичні позиції. Процес еволюції тварин і рослин, прогресивне ускладнення їхньої організації і пристосування до умов існування Ж. Б. Ламарк розглядав як результат впливу двох основних факторів: внутрішнього прагнення організму до вдосконалення та активного впливу середовища, що зумовлює появу різноманітних форм одного рівня. При цьому Ж. Б. Ламарк вважав, що під впливом факторів зовнішнього середовища завжди виникають лише корисні для організму пристосувальні ознаки.

Вплив середовища на рослини і нижчих тварин має, за Ж. Б. Ламарком, безпосередній характер (прямий вплив). Змінені умови середовища в разі тривалого їх впливу настільки змінюють рослинний організм, що його можна віднести до нового виду. Отже, змінені умови зовнішнього середовища є безпосереднім фактором видоутворення.

Дія на тваринний організм факторів середовища опосередкована нервовою системою та органами чуття. Зміна умов існування спричинює зміну потреб тварини. Нові потреби зумовлюють нові дії для задоволення потреб, що приводить до закріплення нових звичок. Внаслідок появи нових звичок одні органи посилено тренуються і змінюються, а інші — ні. Набуті зміни успадковуються і змінюються в наступних поколіннях, що поступово приводить до виникнення нових видів.

Результати досліджень Ж. Б. Ламарка знайшли відображення у двох його законах, які коротко можна сформулювати так.

Перший закон, або закон мінливості, — вправляння (тренування) будь-якого органа під впливом факторів середовища поступово змінює, розвиває цей орган, постійне ж невправляння послаблює орган, що призводить до його зникнення.

Другий закон, або закон спадковості, — все, що природа примусила особин набути або втратити під впливом вправляння чи невправляння, успадковується. Еволюційні зміни, за Ж. Б. Ламарком, мають пристосувальний характер, оскільки живим істотам притаманна споконвічна доцільність.

Ці закони Ж. Б. Ламарк проілюстрував численними прикладами. Наявність плавальних перетинок на кінцівках водоплавних птахів він пояснював тим, що під час плавання птахи намагаються розчепірювати пальці: в силу цього шкірна складка розтягується, а набута ознака передається у спадок. Більше того, в кожному наступному поколінні ця ознака, завдяки вправлянню, посилюється і знову, вже у збільшеному вигляді, успадковується потомками. Подібний механізм діє в разі утворення довгих кінцівок у болотяних птахів, щоб вони не замочували тіло. Довгі шия і ноги у жирафи — результат витягування їх під час діставання листків з високих дерев.

Гіпотеза успадкування набутих ознак, вперше сформульована Ж. Б. Ламарком, упродовж століття була предметом гострих дискусій. Дані сучасної генетики підтверджують її повну наукову безпідставність.

Як відомо, шляхом вправляння часом можна досягти збільшення або зменшення розмірів деяких органів у межах норми реакції, проте ці зміни не супроводжуються відповідними змінами в статевих клітинах, оскільки є модифікаційними. Щоб з'явилися нові ознаки, які б успадковувалися, необхідні мутації, тобто зміна генетичної інформації в статевих клітинах.

Виходячи з уявлень Ж. Б. Ламарка, неможливо пояснити появу таких ознак, як маскувальне забарвлення і мімікрія (наприклад, подібність гусені за формою і забарвленням до сучка). Природно, що тварини не можуть "вправляти" забарвлення або форму тіла. Тим більше не витримує критики твердження Ж. Б. Ламарка про природжену властивість організму до вдосконалення, яка зумовлює його прогресивний розвиток.

 

 
загрузка...