Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Водорості
Українські реферати - Біологія
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Водорості

Курсова робота

ЗМІСТ

Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади відділу Водоростей
Розділ 2. Відділ Зелені водорості (Chlorophyta), морофо-фізиологічні особливості, поширення та значення в природі
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг курсової роботи - 20 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


ВСТУП

Біологія – це наука про життя. Нині – це комплекс наук про живу природу. Об’єктом вивчення біології є живі організми – віруси, бактерії, водорості, гриби, лишайники, вищі рослини та тварини (від найпростіших одноклітинних організмів до людини), їх різноманітність, будова тіла й органів, розвиток, поширення, еволюція та форми співіснування в екологічних системах.
Перші відомості про живі організми почала нагромаджувати ще первісна людина. Живі організми давали їй їжу, матеріал для одягу і житла. Вже тоді людина не могла обійтися без знань про властивості рослин, місця їх зростання, строки дозрівання насіння і плодів, місця мешкання і звички тварин, на яких вона полювала, хижих і отруйних тварин, які могли загрожувати її життю. Так поступово накопичувалися відомості про живі організми.
Значення рослин у природі, народному господарстві і житті людини визначаються їхньою здатністю здійснювати процес фотосинтезу. Без рослин неможливо уявити життя на Землі, оскільки в процесі фотосинтезу, що відбувається в хлоропластах, не лише утворюються органічні речовини з неорганічних, а й виділяється в атмосферу кисень, необхідний для дихання переважної більшості організмів. При цьому поглинається вуглекислий газ, що запобігає накопиченню його в атмосфері. Використовуючи для утворення органічних речовин мінеральні солі і воду з грунту, вуглекислий газ і азот з атмосфери, рослини беруть активну участь у коло обігу речовин у природі. Рослинними продуктами живляться інші живі організми, в тому числі й людина. Рослини людина використовує як паливо, будівельний матеріал і сировину для багатьох галузей народного господарства (в тому числі як лікарську сировину).
Рослинний світ земної кулі багатий і різноманітний, налічує понад 500 тис. видів. Серед них трапляються мікроскопічні одноклітинні водорості і гігантських розмірів дерева. Деякі види тропічних ліан і морських водоростей досягають 100 і більше метрів завдовжки.
Темою курсової роботи обрано питання:
«Відділ Зелені водорості (Chlorophyta), морофо-фізиологічні особливості, поширення та значення в природі».

Мета курсового проекту – сформулювати теоретичне уявлення про водорості, надати загальну характеристику, визначити морфо-фізиологічні особливості, визначити поширення та значення водоростей в природі.
Завдання курсової роботи:
1. Опрацювати літературу з поставленого питання;
2. Узагальнити отримані знання та сформулювати певні висновки.
Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВІДДІЛУ ВОДОРОСТЕЙ

Водорості — це група нижчих (таломних або сланевий) одноклітинних, багатоклітинних та колоніальних хлорофілоносних рослин. Розмір тіла-слані водоростей — від тисячних часточок міліметра до кількох десятків метрів. Справжніх пагонів (стебел з листками) та коренів водорості не мають, але у деяких найскладніших форм тіло зовні розчленоване на частини, які їх нагадують. Водорості дуже різноманітні за морфологічною будовою (Додаток). Нитчасті водорості прикріплені або вільно плавають у воді, пластинчасті й «кущики» — завжди прикріплені за допомогою ризоїдів до субстрату.
За місцем зростання водорості поділяють на дві великі групи: ті, що живуть у водоймах, і ті, що живуть у ґрунті. Серед тих, що живуть у водоймах, виділяють такі екологічні групи:
- планктон — дуже дрібні водорості, що плавають у товщі води у завислому стані (хламідомонада, вольвокс, пандорина, мікроцистис);
- бентос — водорості, які живуть на дні водойм (харові та діатомові);
- перифітон — водорості, якими обростають підводні предмети або вищі рослини водойм (кладофора, червоні та бурі водорості морів).
Водорості, що живуть поза водоймами, теж поділяють на групи:
- ґрунтові (едафітон) — живуть у грунті або на ґрунті (ботридій, деякі вошерії), у ґрунті живе понад 700 видів водоростей різних відділів;
- наземні (аерофітоп) — живуть на корі дерев, на скелях (трентеполія, плеврокок).
Будова клітин водоростей нагадує будову клітин вищих рослин, вони мають хлорофіл та Інші пігменти (фікоціан, фікоеритрин, каротин).
Спосіб живлення — автотрофний (тобто можуть синтезувати органічні сполуки з неорганічних речовин).
Розмножуються водорості вегетативним, нестатевим та статевим способами.
Вегетативне розмноження в одноклітинних водоростей відбувається поділом клітин, у багатоклітинних — частинами талому.
Нестатеве розмноження відбувається за допомогою спор із джгутиками (зооспори) та нерухомих (моно-, тетраспори), що утворюються у спорангіях.
Водоростям властиві кілька способів статевого розмноження: Ізогамія, гетерогамія, оогамія та кон'югація.
При ізогамії та гетерогамії гамети рухливі і формуються в одноклітинних гаметангіях, рідко — в багатоклітинних.
При оогамії гамети розвиваються в спеціальних статевих органах. Жіночий статевий орган — оогоній — продукує нерухливі яйцеклітини, а чоловічий статевий орган — антеридій — продукує рухливі сперматозоїди або нерухливі спермації (червоні водорості).
Кон'югація — особливий спосіб статевого розмноження, при якому відбувається злиття вмісту двох вегетативних клітин, недиференційованих на гамети (як у спірогіри та клостерії).
У всіх випадках статевого розмноження під час копуляції гамет утворюється зигота, яка проростає після періоду спокою.
У більшості водоростей змінюються тільки ядерні фази, найчастіше їх життя проходить у гаплоїдній формі, диплоїдна лише зигота. Такі організми називають гаплобіонтами. У діатомових водоростей життя проходить у диплоїдній фазі, гаплоїдні лише гамети. Такі організми називаються диплобіонтами.
Водорості — велика група найдавніших рослин. Будова їхнього тіла і розміри характеризуються значною різноманітністю. Існують одноклітинні, багатоклітинні і колоніальні форми мікроскопічних розмірів (від тисячних часток міліметра), а також форми з різною будовою слані, що досягають 30 — 45 м.
Водорості — єдина група організмів, серед яких зустрічаються прокаріоти (синьозелені) і еукаріоти (решта відділів). В ядрах еукаріотних водоростей виявлені структури, властиві ядрам інших еукаріотів: оболонки, ядерний сік, ядерця, хромосоми.
Загальною ознакою всіх водоростей є наявність хлорофілу. Крім хлорофілу водорості можуть містити й інші пігменти (фікоціан, фікоеритрин, каротин, ксантофіл, фікоксантин). Ці пігменти надають водоростям червоного, бурого, жовто-зеленого кольору, маскуючи основний зелений. Наявність пігментів у клітинах водоростей забезпечує автотрофний тип живлення. Проте багато водоростей здатні за певних умов переходити на гетеротрофне живлення (евгленові — в темряві) або поєднувати його з фотосинтезом (міксотрофний тип живлення).
Кількість видів водоростей перевищує 40 тис. Проте класифікація їх не завершена, оскільки не всі форми достатньо вивчені. У нашій країні прийнято поділяти водорості на 10 відділів: синьозелені, пірофітові, золотисті, діатомові, жовтозелені, бурі, червоні, евгленові, зелені, харові. Найбільшу кількість видів налічують зелені (13—20 тис.) і діатомові (10 тис.) водорості.
Поділ водоростей на відділи збігається зазвичай з їхнім забарвленням, яке, як правило, пов'язане з особливостями будови клітин і слані.
Будова, склад і властивості клітинних компонентів водоростей характеризуються великою різноманітністю. У процесі еволюції природний добір зберіг найперспективніші форми, в тому числі такий тип клітинної організації, який дав змогу рослинам перейти до наземного способу життя.
Розмноження водоростей буває вегетативним, безстатевим (за допомогою спор) і статевим. У одного й того самого виду залежно від умов і пори року способи розмноження різні. При цьому спостерігається зміна ядерних фаз — гаплоїдної і диплоїдної.
Сприятливими умовами для зростання водоростей є наявність світла, джерел вуглецю та мінеральних солей, а основним середовищем життя для них є вода. Значний вплив на життя водоростей мають температура, солоність води тощо.
За місцем зростання водорості поділяють на дві великі групи: ті, що живуть у водоймах, та ті, що живуть поза водоймами. Серед тих, що живуть у водоймах, виділяють такі екологічні групи: планктон — дуже дрібні водорості, які знаходяться в товщі води у завислому стані (хламідомонада, вольвокс, пандорина, мікроцистіс); бентос — водорості, що живуть на дні водойм (харові, багато діатомових); перифітон — водорості, якими обростають підводні предмети або вищі рослини водойм (кладофора, червоні та бурі водорості морів). Населяють водорості і гарячі джерела, а також водойми з підвищеною концентрацією солей.
Водорості, що живуть поза водоймами, також поділяють на групи: грунтові (едафітон) — живуть у грунті або на грунті (ботридій, деякі вонтерії), у грунті живе понад 700 видів водоростей з різних відділів; наземні (аерофітон) — на корі дерев, на скелях (трентеполія, плеврокок).
Багато водоростей вступають у симбіотичні зв'язки з іншими представниками рослинного й тваринного світу. Особливе місце тут належить симбіозу водоростей з грибами. У цьому симбіозі виникає така біологічна єдність двох організмів, що призводить до появи третього — лишайника, який відрізняється і від першого, і від другого.

РОЗДІЛ 2. ВІДДІЛ ЗЕЛЕНІ ВОДОРОСТІ (CHLOROPHYTA), МОРОФО-ФІЗИОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, ПОШИРЕННЯ ТА ЗНАЧЕННЯ В ПРИРОДІ

Ознайомимося з представниками відділу зелених водоростей, розглянувши з одноклітинних хламідомонаду, плеврокок і хлорелу, з багатоклітинних нитчастих — улотрикс і спірогіру.
Хламідомонада - мікроскопічна одноклітинна водорість грушоподібної або овальної форми. Поверхня клітини вкрита прозорою безбарвною пектиновою оболонкою. На передньому кінці тіла оболонка утворює невелике випинання — носик, від якого відходять два джгутики. За допомогою цих джгутиків водорість рухається. Всю внутрішню частину клітини займає цитоплазма з великим чашоподібним хлоропластом (хроматофором) зеленого кольору. В нижній потовщеній частиш хлоропласта розміщений кулястий піреноїд (зона, де найактивніше синтезуються й нагромаджуються поживні речовини), який містить багато білків і оточений зернами крохмалю. На верхній частині хроматофора знаходиться добре помітне червоне вічко, насичене каротином. Функція його невідома. В заглибині хроматофора розміщене велике кулясте ядро з добре помітним ядерцем. Спереду біля основи джгутиків розміщені дві пульсівні вакуолі.
Хламідомонади розмножуються статевим і безстатевим шляхом (рис. 2.1.). При безстатевому розмноженні клітина втрачає джгутики, її ядро, хлоропласт і цитоплазма діляться на 4 (рідше 8) клітин — зооспор. У кожної дочірньої клітини виростає по 2 джгутики, оболонка материнської клітини руйнується і зооспори виходять у воду.
У такий спосіб водорості розмножуються дуже швидко. Вже через добу дочірні клітини знов діляться.
При статевому розмноженні в материнській клітині утворюються гамети. Вони подібні до зооспор, однак кількість значно більша — 32 або 64 в одній клітині. Після дозрівання гамети виходять з материнської клітини і попарно з'єднуються, утворюючи зиготу. Вона вкривається захисною оболонкою і переходить у стан спокою. Через Деякий час зигота виходить з оболонки і ділиться мейотично з утворенням 4 гаплоїдних зооспор.

(Рис. 2.1.)

Життєвий цикл хламідомонади:
а — безстатеве розмноження;
б — статеве розмноження;
М — мейоз;
1 — вегетативна особина;
2 — утворення зооспор;
3 — зооспори;
4 — утворення гамет;
5 — копуляція гамет;
6 — зигота;
7 — проростання зиготи;
8 — зооспора.

Хламідомонади живуть у невеликих, дуже забруднених водоймах, що добре прогріваються (калюжі, стічні канави). У таких водоймах вони дуже швидко розмножуються і спричинюють "цвітіння" води. Оскільки поряд з автотрофним способом живлення клітини хламідомонад поглинають розчинені органічні речовини, вони тим самим сприяють процесу очищення забрудненої води (самоочищенню). Цей процес можна спостерігати у відстійниках, очисних спорудах міської каналізації.
Уже через кілька днів після чергового викидання стічних вод водойма очищається. Вода стає чистою і прозорою до дна. Водоростей — активних санітарів — уже немає в товщі води, їхні зиготи опустились на дно і там "відпочивають" до чергового забруднення, яке знов їх активізує.
Плеврокок — мікроскопічна одноклітинна наземна водорість без джгутиків. Під щільною безбарвною оболонкою клітини знаходяться цитоплазма, ядро і пластинчастий хлоропласт. Зазвичай клітини поєднані в групи по 4—6 і більше у вигляді пакетів, іноді утворюють короткі нитки. Пакети можуть розпадатися на окремі клітини, кожна з них існує самостійно і швидко починає ділитися.
Клітини плеврокока діляться в двох взаємно перпендикулярних напрямках, утворюючи нові пакети. Статевого розмноження немає, зооспори не утворюються. Поселяється плеврокок на корі старих дерев, особливо на північному боці, на землі в сирих місцях, на стінках глиняних горщиків з кімнатними рослинами, утворюючи на них разом з іншими водоростями зелений наліт. Плеврокок входить до складу слані багатьох лишайників.
Хлорела — одноклітинна зелена водорість, має вигляд мікроскопічної нерухомої (без джгутиків) кульки до 15 мкм у діаметрі. Зовні клітини вкриті твердою двоконтурною оболонкою целюлозної природи. В цитоплазмі міститься один чашоподібний хлоропласт з одним піреноїдом у потовщеній його частині. Ядро одне, однак у живій клітині без спеціальної обробки його не видно.
Розмножується лише нестатевим шляхом. При цьому в материнській клітині утворюється 4—8 апланоспор, які через розрив оболонки виходять у воду й набувають вигляду дорослої особини.
Хлорела невибаглива до умов існування і здатна до інтенсивного розмноження, тому зустрічається всюди: у прісних водоймах, морях і грунті. Вона може вступати у симбіоз з різними організмами, входить до складу лишайників.
Клітина хлорели — зручний об'єкт для різних досліджень. Хлорела — основний об'єкт масового культивування водоростей для практичного використання в різних напрямах. Значну роль у формуванні підвищеного інтересу до неї відіграв її хімічний склад. У перерахунку на суху речовину хлорела містить повноцінних білків 40 % і більше, ліпідів — до 20 %, вуглеводів — до 35 %, зольних речовин— до 10 %. Є вітаміни групи В, аскорбінова кислота (віт. С) і філохінони (віт. К). Знайдено речовину, яка має антибіотичну активність — "хлорелін". У деяких країнах хлорелу використовують у їжу після спеціальної обробки, що поліпшує її засвоєння. Для споживання використовують свіжу біомасу хлорели або спеціальну пасту з неї.
Крім одноклітинних форм до відділу зелених водоростей належать і багатоклітинні нитчасті. Форма їхнього тіла має вигляд простих або розгалужених ниток, що безперервно ростуть у довжину в результаті поділу клітин упоперек. Найтиповішими представниками нитчастих водоростей є улотрикс і спірогіра.
Улотрикс дуже поширений у річках, живе, прикріплюючись до підводних предметів, утворюючи яскраво-зелені обростання. Баговиння улотрикса складається з нерозгалужених ниток різної довжини, які на початку росту прикріплюються до субстрату безбарвною видовженою клітиною — ризоїдом. Клітини ниток циліндричні або бочкоподібні, короткі. Кожна клітина має ядро, пристінний хлоропласт у вигляді неповного кільця і один або кілька піреноїдів.
Розмноження вегетативне, безстатеве і статеве (рис. 2.2.). При вегетативному розмноженні нитка улотрикса розпадається на короткі сегменти, кожний з яких росте, утворюючи нову нитку.
Безстатеве розмноження здійснюється за допомогою зооспор, які формуються в клітинах. Зооспори — яйце-або грушоподібні клітини з чотирма джгутиками на передньому кінці, червоним вічком і двома пульсівними вакуолями. Кожна зооспора, вийшовши назовні, через деякий час прикріплюється до субстрату і проростає в дорослу особину.
При статевому розмноженні в клітинах нитки формуються гамети, подібні до зооспор, однак лише з двома джгутиками. Гамет у кожній клітині більше, ніж зооспор. З'єднуючись попарно, гамети однієї й тієї самої або частіше різних ниток утворюють зиготу. Вона залишається рухливою недовго, скоро осідає на дно водойми, втрачає джгутики і вкривається товстою оболонкою, що захищає її від несприятливих умов. Під час проростання зиготи відбувається редукційний поділ з утворенням 4—16 гаплоїдних особин.

(Рис. 2.2.)

Життєвий цикл улотрикса:
а — безстатеве розмноження;
б — статеве розмноження;
М — мейоз;
1 — вегетативна особина;
2 — утворення зооспор;
3 — вихід зооспор;
4 — порожня клітина;
5 — зооспори;
6 — утворення гамет;
7 — вихід гамет;
8 — ізогамія;
9, 10 — зиготи;
11 — проростання зиготи;
12 — зооспора

Спірогіра — одна з найпоширеніших зелених нитчастих водоростей у прісноводних басейнах. Довгі нитки слані утворюють сплетення (баговиння) яскраво-зеленого кольору, до субстрату вони не прикріплюються і вільно плавають у воді.
Нитки спірогіри завдовжки від кількох міліметрів до 8—10 см не галузяться і складаються з одного ряду однакових видовжених циліндричних клітин. Кожна клітина має двошарову оболонку, яка зовні вкрита слизовим чохлом. Внутрішній шар оболонки складається з целюлози, зовнішній — з пектинових речовин. Целюлозна оболонка оточує цитоплазму, в якій розміщені спірально закручені зелені стрічкоподібні хлоропласти з численними піреноїдами. Велике ядро з добре помітним ядерцем розміщене в центральній частині клітини, оточене шаром цитоплазми, який сполучений з пристінним шаром тяжами. Проміжки між тяжами заповнені вакуолями.
Спірогіра розмножується вегетативно і статевим шляхом, спор вона ніколи не утворює. Вегетативне розмноження відбувається в разі випадкового розриву ниток або розпадання її на окремі клітини за несприятливих умов. З кожної частини нитки або окремої клітини утворюються нові особини поділом клітин.
Статеве розмноження здійснюється кон'югацією. При цьому дві нитки, зовні подібні, зближуються. З клітин ниток, розміщених одна навпроти одної, утворюються вирости. При стиканні цих виростів (мал. 64) перегородки їх зникають і вміст "чоловічої" клітини переливається в "жіночу". В результаті цього злиття утворюється зигота, яка вкривається товстою оболонкою і після певного періоду спокою проростає. При цьому вона ділиться мейозом, утворюючи чотири гаплоїдні клітини. Три з них — дрібні — відмирають, а одна — велика — разом із вмістом зиготи утворює проросток нової особини, який дає початок новій нитці.

ВИСНОВКИ

У курсовій роботі розглянуто питання: «Відділ Зелені водорості (Chlorophyta), морофо-фізиологічні особливості, поширення та значення в природі».
Таким чином ми визначили, що відділ Зелені водорості об'єднує декілька класів. Серед них: Вольвоксові, Протококові, Улотриксові,
Найчастіше зустрічаються в прісних водоймах. Мають зелене забарвлення і різноманітну морфологічну структуру. Серед зелених водоростей найбільш поширені рід Хламідомонада класу Вольвоксових. Це — одноклітинні, рухливі водорості округлої, яйцеподібної або овальної форми, мають два джгутики. Клітини — одноядерні, мають 1-2 пульсуючі вакуолі, світлочутливе вічко, хлоропласт — чашоподібний, оболонка — пектинова, еластична. Характерне нестатеве (за допомогою зооспор) і статеве (ізо-, гетеро-, оогамія) розмноження. Розвиваючись, хламідомонади викликають «цвітіння» водойм. За несприятливих умов можуть втрачати джгутики, але ділитися не припиняють, утворюючи слизові скупчення.
Заслуговує на увагу ще один представник класу Вольвоксових — колоніальна водорість — вольвокс, яка має форму кулі діаметром 2-3 мм. Колонії вольвокса нараховують від 500 до 6000 клітин, розташованих по периферії в один шар. Внутрішня порожнина кулі наповнена слизом. Клітини вольвокса не ізольовані одна від одної, а з'єднані за допомогою цитоплазматичних тяжів, які проходять через клітинні стінки, тому рух колонії спрямований і відбувається за допомогою джутиків, які направлені назовні кулі і за будовою нагадують клітину хламідомонади. Це вегетативні клітини, які виконують функції руху і живлення, але не здатні розмножуватись. І все ж, якщо уважно розглянути колонію, то можна помітити клітини, які не мають джгутиків, крупніші за розміром — це клітини, що виконують функцію статевого розмноження. В них розвиваються чоловічі гамети — сперматозоїди і жіночі — яйцеклітини.
При дозріванні гамети виходять із материнського організму, підпливають до другої особини і зливаються, утворюючи ооспору (зиготу). Навесні ооспора проростає, багато разів ділячись, у результаті утворюється кулеподібна колонія вольвокса. Таким чином, у вольвокса основний цикл розвитку проходить в гаплоїдній фазі, диплоїдна лише зигота.
Вегетативне розмноження у вольвокса проходить шляхом послідовних поділів материнських клітин. Потім дочірні колонії випадають у порожнину колонії і визволяються після руйнування материнської колонії.
Хлорела —ще один цікавий представник класу Вольвоксових. Клітини її округлої або овальної форми, мікроскопічне малі. Хлоропласти пластинчасті, дзвоникоподібні, ядро овальної або довгастої форми. Розмножується хлорела тільки нестатеве, за допомогою апланоспор (не мають джгутиків). Зустрічаються в прісних водоймах, на корі дерев, на вологому ґрунті. Хлорела стала об'єктом наукових експериментів у космосі. Порівняно з вищими рослинами, хлорела інтенсивніше використовує енергію Сонця — 25-30 %, а квіткові — лише 7-13 %. З 1 га площі хлорели синтезується 700 кг сухої речовини, яка містить 80 % білка, мінеральні солі, вітаміни. Крім усього цього, у процесі фотосинтезу хлорела виділяє багато кисню, який майже у 200 разів перевищує її власний об'єм. Вважають, що в майбутньому хлорела зможе забезпечити космонавтів не тільки киснем, а й їжею. Зараз хлорелу використовують у біологічного очищення водойм, а також як джерело кормових білків у тваринництві.
До наземного життя пристосувалась одноклітинна водорість — протокок зелений, що утворює обростання на корі дерев, на парканах. Клітини протокока покриті товстою безбарвною оболонкою, містять одне ядро, пластинчастий хлоропласт, цитоплазму і вакуолю з клітинним соком. Розмножується вегетативно.
Клас Улотриксові — це нитчасті водорості, талом яких складається з одного ряду коротких циліндричних клітин, однакових за будовою, крім базальної клітини, яка виконує функцію ризоїда. У клітинах — один постійний хлоропласт у вигляді незамкненого кільця. Для улотрикса характерне нестатеве розмноження — мікро- та мегазооспорами, що мають 2-4 джгутики. Зооспори можуть утворюватися в усіх клітинах, крім базальної. Статеве розмноження — ізогамне. Цикл розвитку -гаплобіонтний, у деяких видів — ізобіонтний.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Біологія: Посібник для абітурієнтів, Харків: Прапор, 2004; 482с.
2. Біологія: Загальна біологія. Ботаніка. Зоологія. Людина та її здоров’я /За ред. В.О. Мотузяного, Київ: Вища школа, 2005; 621с.
3. Водоросли. Справочник /Вассер С.П., Кондратьева Н.В., Масюк Н.П. и др., Киев: Наукова думка, 1989; 608с.
4. Грин Н., Стаут У., Тейлор Д. Биология: В 3-х томах. Т.1, Москва: Мир, 1990; с. 195-209
5. Кемп П., Арме К. Введение в биологию, /Пер. с англ., Москва: Мир, 1988; с. 257-290
6. Медников Б.М. Биология: формы и уровни жизни, Москва: Просвещение, 1994; 415с.
7. Определитель высших растений Украины /Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Проскудин Ю.Н. и др., Киев: Наукова думка, 1987; 548с.
8. Слюсарев А.А., Жукова С.В. Биология, Киев: Вища школа, 1987; 415с.


 
загрузка...