Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Класифікація рахунків в бухгалтерському обліку
Українські реферати - Бухгалтерський облік
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   
Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)

Класифікація рахунків в бухгалтерському обліку

Курсова робота

ЗМІСТ

Вступ
1. Класифікація і план рахунків бухгалтерського обліку
1.1. Класифікація рахунків та її значення
1.2. Класифікація рахунків за економічним змістом
1.3. Класифікація рахунків за призначенням і структурою
2. Рахунки бухгалтерського обліку, їх будова, обороти та сальдо
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Обсяг курсової роботи - 45 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Контрольна робота | реферат - Фінансова звітність. Бухгалтерські рахунки

Темою курсової роботи обрано: «Класифікація рахунків в бухгалтерському обліку».
Мета курсової роботи: науково обґрунтувати класифікацію рахунків в бухгалтерському обліку.
Предмет курсової роботи: бухгалтерські рахунки.
Завдання курсової роботи:
1. З’ясувати класифікацію рахунків та її значення;
2. Охарактеризувати класифікацію рахунків за економічним змістом;
3. Визначити класифікацію рахунків за призначенням і структурою;
4. Обґрунтувати рахунки бухгалтерського обліку, їх побудову, обороти та сальдо.


(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома ознаками:
- за економічним змістом;
- за призначенням і структурою.
Обидві класифікації науково обґрунтовані, тісно взаємопов'язані і доповнюють одна одну.

Класифікація рахунків за економічним змістом   

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерського обліку і зумовлена класифікацією об'єктів обліку залежно від їх функціональної участі в процесі діяльності, тобто активів підприємства, капіталу, зобов'язань і господарських процесів.
Звідси, за економічним змістом рахунки бухгалтерського обліку поділяються на групи:
- рахунки обліку активів підприємства;
- рахунки обліку джерел утворення активів (власного капіталу і зобов'язань);
- рахунки обліку діяльності (витрат, доходів і результатів діяльності).

Класифікація рахунків обліку активів підприємства. Рахунки обліку активів використовуються для відображення наявності і руху ресурсів (активів) підприємства в процесі діяльності. Як відомо, залежно від функціональної участі в процесі діяльності активи поділяються на: необоротні активи і оборотні активи.
Для обліку необоротних активів, їх наявності і руху, а також зносу в процесі використання і відновлення використовують клас рахунків «Необоротні активи»: «Основні засоби», «Інші необоротні матеріальні активи», «Нематеріальні активи», «Знос необоротних активів», «Капітальні інвестиції», «Довгострокові фінансові інвестиції», «Інші необоротні активи».
Для обліку наявності і руху оборотних активів використовують рахунки таких груп:
- рахунки обліку запасів: «Виробничі запаси», «Малоцінні і швидкозношувані предмети», «Напівфабрикати», «Готова продукція», «Товари» тощо;
- рахунки коштів, розрахунків та інших активів: «Каса», «Рахунки в банках», «Інші кошти», «Розрахунки з покупцями і замовниками», «Поточні фінансові інвестиції», «Короткострокові векселі одержані», «Розрахунки з різними дебіторами» тощо.

Класифікація рахунків обліку джерел утворення активів.
Рахунки бухгалтерського обліку, які використовуються для обліку джерел утворення активів підприємства, за економічним змістом поділяються на дві групи:
- рахунки обліку власного капіталу;
- рахунки обліку зобов'язань.
До рахунків обліку власного капіталу належать рахунки: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал», «Резервний капітал», «Вилучений капітал», «Неоплачений капітал», «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» та ін. Для обліку зобов'язань підприємства використовують:
- рахунки обліку довгострокових зобов'язань: «Довгострокові позики», «Довгострокові векселі видані», «Довгострокові зобов'язання за облігаціями», «Довгострокові зобов'язання з оренди», «Інші довгострокові зобов'язання»;
- рахунки обліку поточних зобов'язань: «Короткострокові позики», «Короткострокові векселі видані», «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», «Розрахунки з оплати праці», «Розрахунки за страхуванням», «Розрахунки за іншими операціями».

Класифікація рахунків обліку діяльності підприємства. Рахунки обліку діяльності підприємства поділяються на дві групи:
- рахунки обліку витрат діяльності;
- рахунки обліку доходів і результатів діяльності.
Рахунки обліку витрат діяльності використовуються для одержання інформації про витрати операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства та витрат на запобігання надзвичайним подіям і ліквідації їх наслідків. До них належать рахунки: «Виробництво», «Загальновиробничі витрати», «Адміністративні витрати», «Витрати на збут», «Інші витрати операційної діяльності», «Фінансові витрати», «Надзвичайні витрати», «Податки на прибуток» та ін.

Рахунки обліку доходів і результатів діяльності використовуються для одержання інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також від надзвичайних подій. До них належать рахунки: «Доходи від реалізації», «Інший операційний дохід», «Дохід від участі в капіталі», «Інші фінансові доходи», «Інші доходи», «Надзвичайні доходи», «Страхові платежі», «Фінансові результати».
Таким чином, класифікація рахунків за економічним змістом, розкриваючи економічний зміст рахунків, дозволяє визначити систему рахунків, необхідних для обліку необоротних і оборотних активів, джерел їх утворення, витрат, доходів і результатів діяльності на підприємствах будь-якої галузі. Ця класифікація покладена в основу будови введеного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою   

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку групуються залежно від їх обліково-технічних якостей. Тобто, як саме обліковуються ті або інші активи, джерела їх утворення і господарські процеси на рахунках, що відображається по дебету, кредиту рахунка, що характеризує залишок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє визначити порядок відображення в обліку господарських операцій на рахунках для одержання необхідної інформації.
За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку поділяються на групи:
- основні;
- регулюючі;
- операційні;
- фінансово-результатні;
- забалансові.
Основні рахунки призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом активів підприємства та джерел їх утворення. Вони називаються основними тому, що об'єкти, які на них обліковуються, тобто активи та їх джерела, є основою господарської діяльності і в своїй сукупності характеризують майновий стан підприємства. За своїми показниками (залишками) ці рахунки служать основою для складання балансу.
Основні рахунки поділяються на:
- матеріальні рахунки;
- рахунки обліку грошових коштів;
- рахунки обліку власного капіталу;
- рахунки обліку розрахунків.

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху (надходження, витрачання) матеріальних цінностей підприємства. До них належать рахунки: «Основні засоби», «Інші необоротні матеріальні активи», «Нематеріальні активи», «Виробничі запаси», «Готова продукція», «Товари» та ін.
Спільним для цієї групи рахунків є те, що всі вони — активні. Сальдо мають тільки дебетове, що показує наявність (залишок) даного виду матеріальних цінностей на звітну дату. Оборот по дебету цих рахунків показує надходження (збільшення) цінностей, а оборот по кредиту — їх зменшення.
Облік матеріальних цінностей на аналітичних рахунках здійснюється не тільки у грошовому, але і в натуральних вимірниках. Рух матеріальних цінностей (надходження, видаток) по дебету і кредиту рахунків відображається в однаковій оцінці, тобто, за якою оцінкою матеріальні цінності оприбутковані на дебет рахунка, за такою ж оцінкою мають бути списані з кредиту цього рахунка. Це забезпечує реальність показників залишків рахунків і контроль за збереженням матеріальних ресурсів.

Рахунки обліку грошових коштів призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів з касі підприємства і на його рахунках в банках. До них належать рахунки: «Каса», «Рахунки в банках», «Інші кошти».

Будова рахунків обліку грошових коштів подібна до будови матеріальних рахунків: рахунки — активні; дебетове сальдо показує наявність грошових коштів на звітну дату; оборот по дебету показує збільшення коштів, оборот по кредиту — їх зменшення.

Дебет:                                                    Кредит:
Сальдо — залишок грошових
коштів на звітну дату
Оборот — збільшення коштів (+)             Оборот — зменшення коштів (-)
Сальдо — дебетове

(Рис. 1.1.) Схема рахунка обліку грошових коштів

Залишки матеріальних цінностей або грошових коштів, показаних в обліку на відповідних рахунках, можна завжди перевірити за допомогою інвентаризації.

Рахунки обліку власного капіталу призначені для обліку джерел власних ресурсів підприємства.
Вони показують форми їх утворення і цільове призначення, а також зміни (збільшення, зменшення) в процесі діяльності підприємства. До рахунків обліку власного капіталу належать: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал», «Резервний капітал», «Страхові резерви».
Рахунки обліку власного капіталу — пасивні. Кредитове сальдо цих рахунків показує наявність відповідного джерела утворення активів; оборот по кредиту — виникнення або збільшення відповідного джерела, а оборот по дебету — зменшення.

(Рис. 1.2.) Схема обліку власного капіталу

Рахунки обліку розрахунків призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахунках ведеться облік заборгованості, що виникає у процесі діяльності підприємства, а також зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість може бути як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших юридичних і фізичних осіб (кредиторська), то розрахункові рахунки поділяються на: активні, пасивні і активно-пасивні.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості і розрахунків по ній (тобто для обліку заборгованості інших юридичних і фізичних осіб даному підприємству). До таких рахунків належать: «Розрахунки з покупцями і замовниками», «Розрахунки з різними дебіторами», «Векселі одержані» тощо.
Дебетове сальдо зазначених рахунків показує залишок дебіторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї заборгованості відображається по дебету, а зменшення — по кредиту рахунка.

Дебет:                                                 Кредит:
Сальдо —  залишок дебіторської
заборгованості на звітну дату
Оборот — збільшення                          Оборот — зменшення
заборгованості (+)                               заборгованості  (-)
Сальдо — дебетове

(Рис. 1.3.) Схема активного розрахункового рахунка

В аналітичному обліку активні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окремому дебітору.
Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахункових відносин з кредиторами, тобто за борговими зобов'язаннями даного підприємства перед іншими юридичними і фізичними особами. До таких рахунків належать: «Розрахунки по оплаті праці», «Розрахунки за страхуванням», «Розрахунки з учасниками», «Довгострокові позики», «Короткострокові позики», «Довгострокові векселі видані», «Короткострокові векселі видані» тощо.

(Рис. 1.4.) Схема пасивного розрахункового рахунка

Кредитове сальдо зазначених рахунків показує залишок кредиторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї заборгованості відображається по кредиту, а зменшення — по дебету рахунка.
В аналітичному обліку пасивні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окремому кредитору.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з такими юридичними і фізичними особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто по відношенню до даного підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то як кредитори. До таких рахунків належать, зокрема, рахунок «Розрахунки за іншими операціями», на якому ведеться облік розрахунків: за авансами, одержаними під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт; дочірніми підприємствами; з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей, робіт, послуг; розрахунків за нарахованими відсотками за використання коштів або товарів, отриманих в кредит; розрахунки з орендарями нежитлових приміщень та з наймачами квартир і особами, які проживають у гуртожитках підприємства, тощо.

Оборот по дебету і кредиту рахунка «Розрахунки за іншими операціями» відображають розрахункові операції різного змісту: на дебеті в одних випадках відображається збільшення дебіторської заборгованості, в інших — зменшення кредиторської заборгованості; кредитовий оборот, навпаки, — збільшення кредиторської заборгованості або зменшення дебіторської заборгованості. Тому для відображення дійсного стану розрахункових відносин сальдо на активно-пасивному рахунку «Розрахунки за іншими операціями» показують розгорнуто: залишок дебіторської заборгованості записують по дебету рахунка, кредиторської — по кредиту. Це сальдо можна одержати тільки за допомогою аналітичних рахунків, що ведуться до зазначеного рахунка.

Окремі аналітичні рахунки, відкриті для обліку розрахунків з кожним дебітором і кредитором, можуть мати дебетове або кредитове сальдо. Оскільки із залишків окремих аналітичних рахунків складається залишок (сальдо) синтетичного рахунка, то активно-пасивний рахунок «Розрахунки за іншими операціями» має одночасно дебетове і кредитове сальдо. Це сальдо одержують з оборотної відомості по аналітичних рахунках, відкритих до даного рахунка.
При складанні балансу залишок дебіторської заборгованості записують в активі по статті «Інша поточна дебіторська заборгованість», а залишок кредиторської заборгованості — в пасиві балансу по статті «Інші поточні зобов'язання».
Відображати в балансі підприємства тільки різницю між сумами дебіторської і кредиторської заборгованості («згорнуте сальдо») було б неправильним, оскільки дебітори мають заборгованість не кредиторам, а даному підприємству, яке, в свою чергу, має боргові зобов'язання перед кредиторами. Підприємство має право стягнути заборгованість з дебіторів і, в свою чергу, розрахуватися за своїми зобов'язаннями з кредиторами. Схему активно-пасивного розрахункового рахунка можна показати так:

(Рис. 1.5.) Схема активно-пасивного розрахункового рахунка

В практиці бухгалтерського обліку активно-пасивними розрахунковими рахунками користуються порівняно рідко — тільки для обліку розрахунків з такими юридичними і фізичними особами, характер заборгованості яких безперервно змінюється, через що їх незручно обліковувати на різних рахунках — активному і пасивному. В усіх інших випадках для досягнення чіткого розуміння в обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами користуються активними або пасивними рахунками розрахунків.

Регулюючі рахунки.
Регулюючі рахунки призначені для регулювання (уточнення) оцінки активів підприємства або джерел їх утворення, облік яких ведеться на основних рахунках. Застосовуються ці рахунки у тих випадках, коли виникає необхідність по окремих об'єктах одержати додаткову інформацію, потрібну для управління (наприклад, про первинну і залишкову вартість основних засобів, покупну і продажну вартість товарів, суму одержаного і використаного прибутку за звітний період тощо).
Регулюючі рахунки можуть бути синтетичними, аналітичними і як субрахунки. Проте науково обґрунтований принцип регулювання, який забезпечує потрібну для управління Інформацію про об'єкти, що обліковуються, від цього не втрачає свого значення.
Самостійного значення регулюючі рахунки не мають, тому кожен з них розглядається тільки разом з тим рахунком, який він регулює.
Залежно від того, збільшують чи зменшують регулюючі рахунки залишок відповідного рахунка, що регулюється, вони поділяються на: доповнюючи, контрарні і контрарно-доповнюючі.

Регулюючі доповнюючи рахунки завжди збільшують суму залишку відповідного рахунка, який регулюють. Прикладом регулюючого доповнюючого активного рахунка є субрахунок «Транспортно-заготівельні витрати», який ведуть в доповнення до рахунка «Виробничі запаси» та інших матеріальних рахунків у тому випадку, коли матеріальні цінності на цих рахунках обліковують за оцінкою, меншою фактичної собівартості їх придбання (заготівлі). Фактичну собівартість придбаних запасів у цьому разі визначають додаванням до їх вартості за покупними цінами, записаної на дебеті відповідного матеріального рахунка, суми транспортно-заготівельних витрат, пов'язаних з їх придбанням (заготівлею) і відображеної на субрахунку «Транспортно-заготівельні витрати».
Так, наприклад, якщо покупна вартість придбаних виробничих запасів (матеріалів) становила 10 000 грн., а транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з їх придбанням, — 2000 грн., то на рахунках записи, пов'язані з цими операціями, матимуть такий вигляд:

(Рис. 1.6.) Схема регулюючого доповнюю чого активного рахунка

Отже, регулюючі доповнюючі активні рахунки застосовуються у тому разі, коли активи на основних рахунках відображаються за оцінкою, меншою фактичної собівартості їх придбання або виробництва.

Основний активний рахунок

Пояснення:
А — облікова ціна матеріальних цінностей;
Б — сума, що доповнює цю оцінку;
В — фактична собівартість матеріальних цінностей.

З наведеної схеми видно, що залишок регулюючого доповнюючого рахунка показує, на яку суму має бути збільшена вартість активів, що обліковуються на основному рахунку.
Регулюючі контрарні рахунки, на відміну від доповнюючих, зменшують вартість залишку відповідного рахунка, який регулюється. Вони поділяються на:
- контрактивні (тобто протиставлені активним рахункам);
- контрпасивні (тобто протиставлені пасивним рахункам).

Регулюючі контрактивні рахунки призначені для регулювання (уточнення) суми залишку на окремих рахунках активів у тих випадках, коли ці активи відображені в сумі, яка перевищує їх фактичну (реальну) вартість. У цьому разі фактичну вартість активу визначають вирахуванням із суми його залишку суми, що відображена на регулюючому рахунку.
До регулюючих контрактивних рахунків (субрахунків) належать:
- рахунок «Знос необоротних активів» (субрахунки «Знос основних засобів», «Знос інших необоротних матеріальних активів», «Знос нематеріальних активів»);
- субрахунок «Торгова націнка» до субрахунка «Товари в торгівлі»;
- рахунок «Резерв сумнівних боргів» — до рахунка «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Необхідність застосування регулюючого субрахунки «Знос основних засобів» до рахунка «Основні засоби» зумовлена тим, що згідно з встановленим порядком основні засоби повинні обліковуватися за їх первинною вартістю (тобто фактичною собівартістю будівництва, виготовлення або придбання, яку об'єкти основних засобів мали при введенні в експлуатацію). В процесі використання основні засоби, як відомо, поступово зношуються (фізично, морально). Отже, і первинна вартість основних засобів в результаті зносу поступово зменшується. Проте зменшення цієї вартості на рахунку «Основні засоби» не відображається. Облік нарахованого зносу основних засобів ведеться на кредиті регулюючого (пасивного) субрахунка «Знос основних засобів» (з одночасним включенням цієї суми до затрат виробництва або обігу).

Таким чином, в бухгалтерському обліку на дебеті активного рахунка «Основні засоби» відображається первинна вартість основних засобів, а на кредиті регулюючого до нього пасивного субрахунка «Знос основних засобів» — сума нарахованого зносу.
Для визначення залишкової (реальної) вартості основних засобів на звітну дату з їх первинної вартості (дебетове сальдо рахунка «Основні засоби») вираховують суму нарахованого зносу (кредитове сальдо рахунка «Знос основних засобів»).
В бухгалтерському обліку будуть такі запаси:

(Таблиця)

З наведеного прикладу видно, що первинна вартість основних засобів — 200 000 грн., сума нарахованого зносу за час експлуатації — 80 000 грн.; отже, залишкова вартість основних засобів на звітну дату — 120 000 грн. (200 000 грн. - 80 000 грн.).
Таким чином, регулюючий рахунок «Знос основних засобів» дає змогу здійснювати облік основних засобів на рахунку «Основні засоби» за первинною вартістю і мати інформацію про їх залишкову вартість. Обидві оцінки основних засобів потрібні для управління діяльністю підприємства. Так, облік основних засобів за первинною вартістю потрібен для контролю за їх збереженням, для розрахунку суми амортизації, визначення фондовіддачі тощо. Інформація про залишкову вартість основних засобів потрібна як показник реальної їх цінності на звітну дату і планування капітальних інвестицій.

Аналогічну функцію виконують також субрахунки «Знос інших необоротних матеріальних активів» і «Знос нематеріальних активів» відповідно до рахунків «Інші необоротні матеріальні активи» та «Нематеріальні активи».
Субрахунок «Торгова націнка» застосовується роздрібними торговими підприємствами, які облік товарів на субрахунку «Товари в торгівлі» ведуть за продажними (роздрібними) цінами. Роздрібна ціна складається з покупної вартості товарів і суми нарахованої торгової націнки. У цьому разі для визначення покупної вартості залишку товарів на звітну дату з їх продажної вартості (дебетове сальдо субрахунка «Товари в торгівлі») вираховують суму торгової націнки, що відноситься до цього залишку (кредитове сальдо субрахунка «Торгова націнка»).

В бухгалтерському обліку записи на зазначених субрахунках мають такий вигляд:

(Таблиця) 

У наведеному прикладі вартість залишку товарів на звітну дату відображено на дебеті субрахунка «Товари в торгівлі» за продажними (роздрібними) цінами — 100 000 грн.; сума торгової націнки, що відноситься до цього залишку, відображена на кредиті регулюючого контрактивного субрахунка «Торгова націнка» — 35 000 грн. Отже, покупна вартість залишку товарів на звітну дату, визначена як різниця між продажною вартістю і сумою торгової націнки, дорівнює 65 000 грн. (100 000 грн. - 35 000 грн.).

Рахунок «Резерв сумнівних боргів» служить для уточнення суми дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги, по якій існує невпевненість щодо погашення її боржниками. Така заборгованість в балансі відображається по статті «Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги» разом з резервом сумнівних боргів; до підсумку балансу включається за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається шляхом вирахування із суми дебіторської заборгованості суми резерву сумнівних боргів. Таким чином, дебіторська заборгованість, зменшена на суму резерву сумнівних боргів, відображає реальну суму грошових коштів, що надійдуть на підприємство при погашенні дебіторами заборгованості.
Виходячи з розглянутих прикладів, схему регулюючих контрактивних рахунків можна відобразити так:

(Рис. 1.7.) Схема регулюючих контрактивних рахунків

Пояснення:
А — первинна вартість об'єкта;
Б — сума, що зменшує вартість об'єкта,
В — фактична (реальна) вартість об'єкта.

З наведеної схеми видно, що кредитовий залишок регулюючого контрактивного рахунка показує, на яку суму повинна бути зменшена оцінка залишку активу, відображеного на основному рахунку (що регулюється), щоб мати уявлення про реальну вартість об'єкта.
Регулюючі контрпасивні рахунки призначені для уточнення суми залишків відповідних джерел утворення активів, облік яких ведеться на пасивних рахунках.
До таких рахунків належить, зокрема, субрахунок «Прибуток, використаний у звітному періоді» до субрахунка «Прибуток нерозподілений» (рахунка «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)».

Необхідність використання в бухгалтерському обліку регулюючого субрахунка «Прибуток, використаний у звітному періоді» зумовлена тим, що згідно з діючим положенням облік одержаного підприємством прибутку на субрахунку «Прибуток нерозподілений» повинен вестися зростаючим підсумком з початку року. Це необхідно для контролю за виконанням плану по прибутку, правильністю розрахунків з бюджетом по сплаті податку з прибутку, визначення рентабельності діяльності підприємства тощо.
Виходячи з цього, використання прибутку протягом звітного періоду (на поповнення статутного, створення резервного капіталу, виплату дивідендів тощо) відображається на окремому (регулюючому) субрахунку «Прибуток, використаний у звітному періоді». Отже, зазначений субрахунок надає інформацію про суму прибутку, вилучену з господарського обороту підприємства.

Для визначення суми прибутку нерозподіленого, що залишився в господарському обороті підприємства на звітну дату, із суми одержаного прибутку (кредитове сальдо субрахунка «Прибуток нерозподілений») треба вирахувати суму використаного прибутку (дебетове сальдо субрахунка «Прибуток, використаний у звітному періоді»).
Так, якщо на субрахунку «Прибуток нерозподілений» на звітну дату значиться кредитовий залишок 580 000 грн., а на дебеті регулюючого до нього субрахунка «Прибуток, використаний у звітному періоді» відображена сума 400 000 грн., то сума невикористаного прибутку, що залишилася в обороті підприємства на звітну дату, дорівнює 180 000 грн. (580 000 грн. - 400 000 грн.).
В бухгалтерському обліку ці записи матимуть такий вигляд:

(Таблиця)

Функцію регулюючих контрпасивних рахунків виконують також рахунки «Вилучений капітал» і «Неоплачений капітал», призначених для уточнення величини власного капіталу в активах підприємства. Сальдо цих рахунків показує, на яку суму треба зменшити суму власного капіталу, а тому при визначенні в балансі підсумку власного капіталу вираховується.

Отже, регулюючі контрпасивпі рахунки застосовуються у тих випадках, коли залишки джерел утворення активів підприємства на відповідних рахунках відображені в сумі, більшій фактичної їх величини.

(Рис. 1.8.) Схема регулюючих контрпасивних рахунків

Пояснення:
А — сума джерела утворення активів підприємства;
Б — сума, що зменшує джерело активів;
В — залишок невикористаного джерела активів.

Регулюючі контрарно-доповнюючі рахунки поєднують ознаки контрарних і доповнюючих рахунків. До них належить, зокрема, аналітичний рахунок «Відхилення фактичної собівартості готової продукції від планової» до рахунка «Готова продукція», який має характер, регулюючого доповнюючого активного рахунка (у випадку перевитрати) або контрактивного (при наявності економії).

(Рис. 1.9.) Схема регулюючих контрарно-доповнюючих рахунків

Пояснення:
А — первинна оцінка активів;
Б — сума, що збільшує оцінку активів;
В — сума, що зменшує оцінку активів;
Г — фактична собівартість активів.
Операційні рахунки.
Операційні рахунки призначені для обліку витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.
За призначенням і структурою операційні рахунки поділяються на:
- збірно-розподільчі;
- бюджетно-розподільчі;
- калькуляційні;
- номінальні (тимчасові);
- порівняльні.

Збірно-розподільчі рахунки призначені для обліку (попереднього збирання) виробничих непрямих витрат, пов'язаних з обслуговуванням і управлінням окремими виробничими підрозділами (цехами, бригадами, дільницями тощо), з метою наступного їх розподілу між відповідними об'єктами.
До збірно-розподільчих рахунків належить, зокрема, рахунок «Загальновиробничі витрати». Необхідність використання цього рахунка в обліку зумовлена тим, що витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничими підрозділами, в момент здійснення неможливо прямо віднести на собівартість відповідних об'єктів. Тому такі витрати протягом звітного періоду (місяця) збирають на дебеті рахунка «Загальновиробничі витрати». В кінці звітного періоду відображені витрати списують з кредиту цього рахунка і за спеціальним розрахунком розподіляють між собівартістю реалізованої продукції і затратами на виробництво. При списанні зазначених витрат роблять запис по кредиту рахунка «Загальновиробничі витрати» і дебету рахунків:
- «Собівартість реалізації» (на суму загальновиробничих витрат, що відносяться до реалізованої продукції);
- «Виробництво» (на суму витрат, що відносяться до затрат виробництва).

Отже, будову збірно-розподільчого рахунка «Загальновиробничі витрати» схематично можна відобразити так:

Рах. «Загальновиробничі витрати»:

Д-т                                                   К-т
Оборот — збирання витрат,               Оборот — списання зібраних
що підлягають до розподілу (+)                       витрат (-)

Після списання зібраних витрат рахунок «Загальновиробничі витрати» закривається (тобто залишку не має).
Бюджетно-розподільчі рахунки призначені для розмежування витрат і доходів між суміжними звітними періодами (місяцями, кварталами) з метою рівномірного їх включення в результати діяльності того періоду, до якого вони відносяться (незалежно від часу фактичного здійснення).
Бюджетно-розподільчі рахунки можуть бути активними і пасивними. До активних належить рахунок «Витрати майбутніх періодів», до пасивних — «Доходи майбутніх періодів».
На дебеті рахунка «Витрати майбутніх періодів» відображають витрати поточного або попередніх звітних періодів, які підлягають включенню до витрат діяльності у майбутні періоди (наприклад, витрат на освоєння нових видів продукції; сплачена наперед орендна плата; плата за торговий патент; передоплата, на періодичні видання тощо). З кредиту зазначеного рахунка витрати належними сумами списуються на витрати діяльності тих періодів, до яких вони належать. Сальдо (дебетове) рахунка «Витрати майбутніх періодів» показує суму здійснених витрат, що підлягають списанню в майбутні періоди.

(Рис. 1.10.) Схема рахунка «Витрати майбутніх періодів»

Рахунок «Доходи майбутніх періодів» призначений для обліку доходів, отриманих у поточному або попередніх звітних періодах, але які відносяться до майбутніх періодів (наприклад, отримана наперед орендна плата за здані в операційну оренду основні засоби, плата за комунальні послуги тощо). По кредиту рахунка «Доходи майбутніх періодів» в кореспонденції з дебетом рахунків «Каса», «Рахунки в банках» відображають суму отриманих доходів, що відносяться до майбутніх періодів; по дебету — зарахування (списання) належних сум на доходи тих періодів, до яких вони відносяться.
Сальдо (кредитове) рахунка «Доходи майбутніх періодів» показує суму доходів, отриманих в поточному чи попередніх звітних періодах в рахунок майбутніх періодів.
Калькуляційні рахунки призначені для відображення витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг. Оскільки за даними цих рахунків складають калькуляцію (визначають фактичну собівартість), то самі рахунки одержали назву калькуляційних. До калькуляційних належать рахунки: «Виробництво», «Капітальні інвестиції». Рахунки — активні.

(Рис. 1.11.) Схема рахунка «Доходи майбутніх періодів»

По дебету рахунка «Виробництво» відображають прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати (з кредиту рахунків «Виробничі запаси», «Напівфабрикати», «Розрахунки з оплати праці» та ін.), а також непрямі виробничі накладні витрати (з кредиту рахунка «Загальновиробничі витрати») і невідшкодовані втрати від браку (з кредиту рахунка 24 «Брак у виробництві»).
З кредиту рахунка «Виробництво» списують фактичну виробничу собівартість:
а) закінченої виробництвом готової продукції (на дебет рахунка «Готова продукція»);
б)  виконаних замовникам робіт і послуг (на дебет рахунка «Собівартість реалізованих робіт і послуг»).
Сальдо (дебетове) рахунка «Виробництво» показує затрати в незавершене виробництво. Для визначення фактичної собівартості випущеної із виробництва готової продукції (виконаних робіт, послуг) до затрат у незавершене виробництво на початок звітного періоду (місяця) додають затрати за місяць і віднімають затрати в незавершене виробництво на кінець місяця. Якість складання калькуляції значно мірою залежить від правильності обліку виробничих затрат на калькуляційному рахунку.

Аналітичний облік по рахунку «Виробництво» ведуть за видами виробництв (основне, допоміжні виробництва та ін.); видами або групами продукції, що виробляється; за статтями витрат. На великих виробництвах аналітичний облік витрат може вестися за підрозділами підприємства та центрами відповідальності.
На калькуляційному рахунку «Капітальні інвестиції» підприємства ведуть облік капітальних інвестицій. Під капітальними інвестиціями розуміють затрати підприємства на придбання або виготовлення (створення) основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.

(Рис. 1.12.) Схема калькуляційного рахунка

По дебету рахунка «Капітальні інвестиції» підприємства відображають затрати на капітальне будівництво, придбання або виготовлення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів (малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові споруди, інвентарна тара тощо) і нематеріальних активів; а по кредиту — їх списання на собівартість прийнятих в експлуатацію об'єктів (дебет рахунків «Основні засоби», «Інші необоротні матеріальні активи», «Нематеріальні активи»).
Використання калькуляційних рахунків в обліку має важливе значення для контролю за формуванням собівартості продукції (робіт, послуг), дотриманням режиму економії.

Номінальні рахунки. В процесі операційної діяльності у підприємства виникають витрати, які не включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Такі витрати підлягають відображенню в складі того звітного періоду, у якому вони мали місце. До таких витрат належать:
- адміністративні витрати;
- витрати на збут;
- інші витрати операційної діяльності.

Для обліку зазначених витрат використовують такі рахунки:
- «Адміністративні витрати» (призначений для обліку загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням і обслуговуванням підприємства в цілому);
- «Витрати на збут» (призначений для обліку витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією) готової продукції, товарів, робіт, послуг);
- «Інші витрати операційної діяльності» (призначений для обліку інших операційних витрат, у тому числі: витрати на дослідження і розробки; собівартість реалізованої іноземної валюти, реалізованих виробничих запасів; втрати від знецінення запасів, нестачі і псування цінностей тощо).
До витрат, які не пов'язані з операційною діяльністю і які також не підлягають включенню до собівартості продукції (робіт, послуг), належать:
- фінансові витрати;
- втрати від участі в капіталі;
- інші витрати.

Для обліку зазначених витрат використовуються рахунки:
- «Фінансові витрати» (призначений для обліку витрат фінансової діяльності підприємства, зокрема, витрат, пов'язаних з нарахуванням і сплатою відсотків за користування кредитом та іншого позикового капіталу; з випуском, утриманням і обігом цінних паперів власної емісії тощо);
- «Втрати від участі в капіталі» (призначений для обліку втрат від зміни вартості інвестицій в асоційовані, дочірні підприємства, втрати від сумісної діяльності);
- «Інші витрати» (призначений для обліку витрат, які виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані безпосередньо з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). Зокрема: собівартість реалізованих необоротних активів і майнових комплексів; сума уцінки та списання необоротних активів тощо).
Витрати операційної діяльності і витрати, не пов'язані з операційною діяльністю, які не підлягають включенню до собівартості продукції, відображені протягом звітного періоду на дебеті зазначених вище рахунків, в кінці звітного періоду списуються з кредиту цих рахунків на фінансові результати (дебет рахунка «Фінансові результати»).

До номінальних (тимчасових) належать також рахунки, призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. Зокрема, рахунки:
- «Доходи від реалізації» призначений для обліку доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг. По кредиту цього рахунка відображається збільшення (одержання) доходу; по дебету — суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та інших обов'язкових платежів). Сума чистого доходу, визначена за даними рахунка, списується на фінансові результати діяльності (кредит рахунка «Фінансові результати»).
- Аналогічну будову мають також рахунки обліку доходів: «Інший операційний дохід», «Дохід від участі в капіталі», «Інші фінансові доходи», «Надзвичайні доходи», «Страхові платежі».

Отже, номінальні (тимчасові) рахунки призначені для узагальнення інформації про витрати і доходи від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства за звітний період, по закінченні якого закриваються списанням оборотів па фінансові результати.
Порівняльні рахунки призначені для обліку відповідних господарських процесів і виявлення результатів по них.
До порівняльних належить, зокрема, рахунок «Фінансові результати».
Фінансово-результативні рахунки.
Для обліку фінансових результатів діяльності підприємства Планом рахунків передбачений рахунок «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)». Рахунок — активно-пасивний; на кредиті відображають суму одержаного прибутку, на дебеті — збитку.

Для відокремленого обліку одержаного прибутку та його використання, а також для обліку непокритих збитків рахунок «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» ведеться за субрахунками:
- «Прибуток нерозподілений» (пасивний);
- «Непокриті збитки» (активний);
- «Прибуток, використаний у звітному періоді» (активний).
На субрахунку «Прибуток нерозподілений» підприємство відображає всю суму прибутку, одержаного з початку звітного року; на субрахунку «Прибуток, використаний у звітному періоді» — суму використаного прибутку. Різниця між залишками (сальдо) зазначених субрахунків показує залишок невикористаного прибутку, що знаходиться в господарському обороті підприємства на звітну дату.

В кінці звітного періоду (року) сума використаного прибутку з кредиту субрахунка «Прибуток, використаний у звітному періоді» списується на зменшення нерозподіленого прибутку (дебет субрахунка «Прибуток нерозподілений»).
Сума збитків, відображена на дебеті субрахунки «Непокриті збитки», списується з кредиту цього субрахунка за рахунок нерозподіленого прибутку (дебет субрахунка «Прибуток нерозподілений)» або за рахунок резервного капіталу (дебет рахунка «Резервний капітал»).
Розглянуті рахунки бухгалтерського обліку — основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні — складають систему рахунків, що охоплює всі активи підприємства, джерела їх формування, господарські процеси І результати діяльності. Ці рахунки взаємно кореспондують між собою і при наявності залишків відображаються в балансі. Тому такі рахунки називаються балансовими. Поряд з балансовими рахунками у бухгалтерському обліку використовуються рахунки, які не відображаються у балансі, а розміщуються за його підсумком. Такі рахунки одержали назву забалансових.

Забалансові рахунки.
Забалансові рахунки призначені для обліку активів, які не належать даному підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні або на зберіганні. До них належать орендовані необоротні активи, активи на відповідальному зберіганні (устаткування, прийняте для монтажу; матеріали, прийняті для переробки; матеріальні цінності на відповідальному зберіганні; товари, прийняті на комісію тощо). Ці активи обліковуються на балансі тих підприємств, яким вони належать. Підприємство, яке прийняло ці активи в тимчасове користування або на зберігання, обліковує їх на забалансових рахунках. Інакше при зведенні балансів по об'єднаннях, галузях або народному господарству ці активи були б враховані двічі: один раз на балансі того підприємства, якому вони належать, а другий — на балансі підприємства, де вони тимчасово перебувають. Це призвело б до перебільшення справжньої величини активів.

Крім того, на забалансових рахунках обліковують:
- бланки суворого обліку (бланки свідоцтв, дипломів про освіту, трудові книжки, проїзні документи, товарно-транспортні накладні, довіреності тощо);
- умовні права і зобов'язання підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо);
- списані активи (списана дебіторська заборгованість, невідшкодовані нестачі і витрати від псування цінностей) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (протягом не менше 3-х років від дати списання).
До групи забалансових рахунків належать рахунки: «Орендовані необоротні активи», «Активи на відповідальному зберіганні», «Контрактні зобов'язання», «Гарантії та забезпечення надані», «Гарантії та забезпечення отримані», «Списані активи», «Бланки суворого обліку» тощо.

Відмінною особливістю забалансових рахунків є те, що вони не кореспондують ні між собою, ні з балансовими рахунками, правило подвійного запису на них не поширюється; господарські операції на забалансових рахунках відображаються одинарним записом: тільки по дебету або тільки по кредиту відповідного рахунка. Тобто, при прийнятті об’єкта на облік за балансовий рахунок тільки дебетується (без кредитування іншого рахунка), а при вибутті – кредитується (без дебатування іншого рахунка).
Наприклад, при прийнятті основних засобів в операційну оренду орендар робить запис тільки на дебеті рахунка «орендовані необоротні активи», а при поверненні їх орендодавцю – тільки на кредит цього рахунка.

(Рис. 1.13.) Схема за балансових рахунків.

Розглянута класифікація рахунків за їх економічним змістом та призначенням і структурою сприяє кращому розумінню місця кожного рахунка, яке він займає в системі бухгалтерського обліку, підвищенню якості самого обліку.

 

 
загрузка...