| Комерційна освіта в країнах світу ХІХ – початку ХХ ст. |
| Українські реферати - Бухгалтерський облік |
| Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи) |
|
Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)
Комерційна освіта в країнах світу ХІХ – початку ХХ ст.
(Скорочений текст роботи для ознайомлення) Світова система вищої школи має глибоке історичне коріння. Період "ранніх університетів", названих таким чином набагато пізніше, відноситься до часів Середньовіччя, коли в Англії зародився інститут вищої освіти. Особливу роль при цьому відіграла церква, яка мала, кажучи сучасною мовою, монопольне право на навчання. Основними освітніми установами того часу були монастирські школи. Тоді ж з'явились перші університети: Кембриджський та Оксфордський. З формуванням системи вищої освіти безпосередньо пов'язана і поява вчених ступенів: бакалавра, магістра та доктора наук. Правда, історично цей процес відбувався в оберненому порядку. Кожен із зазначених ступенів вказував на те, що пройдено певний курс навчання в тій чи іншій англомовній країні, де давно склались і традиційно існують та розвиваються три рівні освіти. Ці рівні органічно поєднані з університетською освітою, історією його розвитку та зв'язками з церквою та релігією. Ще в XII ст. імператором Фрідріхом І Барбаросою для випускників Болонського університету було встановлено ступінь доктора теології, медицини та права. А перші офіційні документи про закінчення навчальних закладів видавались в Єгипті та Марокко ще в IX-X ст. В XV ст. на основі поділу функцій навчальних закладів виникла відмінність між ступенем доктора наук та ступенем магістра. Ця відмінність -(ала результатом певної направленості різних систем освіти. Здобувані ступеня доктора наук основну увагу приділяли вивченню наук, розширення наукового та культурного кругозору, розвитку інтелекту, тобто готувались до того, щоб займатись наукового мовою, науково-дослідною роботою. Що ж стосується ступеня магістра наук - "мастера", "наставника", - то її власники орієнтувались на конкретний вид професійної діяльності і могли зі знанням справи працювати в різних областях. І якщо ступінь доктора частіше всього присвоювалась випускникам теологічного, правового, медичного факультетів, то ступінь магістра - тільки випускникам "вільних мистецтв" (тобто гуманітарних наук). І нарешті, значно пізніше з'явилась ступінь бакалавра. Першість приписується Оксфорду, куди після розриву з Францією в епоху короля Генріха II повернулись англійські студенти з Паризького Університету. Бакалаврами називались особи, які закінчили певний навчальний курс (3-4 роки) та отримали право викладати студентам молодших курсів. Одночасно вони були кандидатами на ступінь магістрів. (Парадокс історії - вічне протистояння Франції та Англії, - бакалаврами сучасної Франції називають випускників середніх шкіл). Необхідність торговельної освіти в Європі була усвідомлена ще в першій половині XVIII ст. Початок заснуванню відповідних навчальних закладів був покладений заснуванням у 1768 р. в м. Гамбург (Голландія) Комерційної академії завдяки намаганням прусського радника комерції Вурмба. Це було викликано, насамперед, тим, що до освічених торговців того часу висувалось дуже багато вимог. В цьому закладі було запроваджено вивчення ними історії торгівлі, комерційної арифметики та геометрії, торговельної географії, комерційної кореспонденції, бухгалтерії, товарознавства, технології, теорії та практики вексельних курсів, вексельного та торгового права, чотирьох іноземних мов. XIX століття було періодом розвитку та існування вищого ступеню громадської освіти, що було пов'язано з промисловою революцією. З початку XIX ст. комерційні навчальні заклади швидко розповсюджувались в Європі, і спочатку засновувалися за зразком Гамбурзької академії. Так, в Прусії в 1832 р. в м. Данциг купцем Капруном було засновано комерційну академію, в 1839 р. відкрилася громадська комерційна школа в Наумбурзі, потім в Бреславлі. В Лейпцигу діяла школа, яка користувалася великою популярністю, крім того в інших містах Саксонії - в Дрездені (1844), Хемніці (1849) і Фрейберзі (1850) - були створені на зразок Лейпцігської комерційної школи і на кошти купців, а пізніше також в Ганновері (1837), Мюндені (1837), Целлі (1855) і багатьох інших містах: Брауншвейзі, Франкфурті на Майні тощо. В Австрії виникли школи: в 1853 в Граці, а в 1856 році в м. Прага. У Франції товариство банкірів в 1820 р. заснувало в Парижі вищу Комерційну школу. На зразок першої школи в багатьох департаментах були засновані подібні інститути, не говорячи вже про міста Гавр, Бордо, Нант, де в середині XIX ст. існували зразкові комерційні навчальні заклади з чудовим практичним облаштуванням. В Нідерландах в 1846 р. у Амстердамі був заснований вищий комерційний заклад, а згодом в Гаазі і Роттердамі. Навіть маленька Бельгія, яка не відігравала важливої ролі на світовому ринку, і та мала вищу школу торгівлі і промисловості в Брюсселі, вищий комерційний інститут в Антверпені і ще в кількох інших містах. В Генуї вища комерційна школа була заснована в 1850 р., а в Копенгагені комерційна академія почала працювати у 1843 р. Станом на 1893 р. у найголовніших містах Західної Європи та Америки нараховувалося вже 842 спеціальних комерційних училища, число учнів у яких доходило до 130 тис. чол. Частка Америки в цьому числі становила 42,5 %, на Австрію припадало 36 %, Німеччину та Францію - 7,5 % та 8,5 % від загальної кількості відповідно, а частка інших європейських держав становила лише 5,5 %. У Європі комерційні училища користувалися популярністю та увагою з боку не лише купців, але й усього ділового товариства. Першу у Європі жіночу комерційну школу було засновано в кінці 50-х років XIX ст. у Франції в Ліоні. В кінці XIX ст. у Франції комерційна освіта вже отримала широке визнання. Комерційні училища за період з 1874-1888 роки випустили 16,2 тис. чол., тобто по одному на кожні 400 осіб, які присвятили себе торгівлі. Дві жіночі школи в цей період налічували 3 тис. слухачок. Крім того, в Парижі існувало багато вечірніх курсів для дорослих; лекції в них читали 328 викладачів, з яких було 70 жінок. Число слухачів на рік доходило до 10 тис. У Німеччині на той час налічувалося 58 комерційних училищ, в т.ч. 3 жіночих. Багато хто з вихованок, наприклад, Мюнхенської школи для жінок, не тільки були прикажчицями у магазинах, але й успішно займалися веденням книг та кореспонденцією навіть у крупних торговельних та промислових підприємствах, і часто виступали, таким чином, головними помічницями своїм батькам або чоловікам. Міжнародне товариство зі сприяння комерційній освіті налічувало в 1911-1912 pp. 237 колективних і 1413 індивідуальних члени. По країнах їх кількість розподілялася наступним чином (табл. 3.). (Таблиця 3.) Члени Міжнародного товариства зі сприяння комерційній освіті в різних країнах За даними таблиці 3. Росія разом з Норвегією і Канадою посідали за кількістю членів товариства 14-е місце, що свідчить про не досить високий рівень комерційної освіти в цих країнах на той час, Бельгія, Італія та Німеччина, - п'яте, дев'яте та четверте місце відповідно.
|