Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Державне регулювання. Регулювання інвестиційної діяльності
Українські реферати - Державне регулювання
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Державне регулювання. Регулювання інвестиційної діяльності

ЗМІСТ

Вступ
1. Об'єктивні підстави та напрями державного регулювання інвестування
2. Нормативно-правове забезпечення державного регулювання у сфері інвестування
3. Форми та напрями державного регулювання інвестиційної діяльності
Практична частина
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Курсова робота - Державне регулювання інвестиційної діяльності, гарантії прав і захист інвестицій

ВСТУП

Інвестиційна професійна діяльність як різновид господарської діяльності і навіть інвестування як окрема операція (вкладення коштів в акції під час їх емісії) чи комплекс взаємопов'язаних дій (створення дочірнього підприємства) є, як правило, суспільне корисною, оскільки забезпечує досягнення певного соціально-економічного ефекту (створення нових суб'єктів господарювання чи нових об'єктів господарсько-виробничого, культурного, соціального та іншого призначення, збільшення майнової бази, запровадження новітніх технологій, випуск принципово нової продукції). Тому суспільство заінтересоване у пожвавленні інвестиційної діяльності, у збільшенні інвестицій та спрямуванні їх на реалізацію пріоритетних інвестиційних проектів.
Проте, інвестори в процесі реалізації інвестицій нерідко прагнуть зменшити свої видатки і - відповідно - збільшити вигоди від інвестування у формі додаткового прибутку, отримати інший соціально-економічний ефект (наприклад, будівництво офісного приміщення) шляхом менших зусиль та коштів. Зазвичай це досягається ігноруванням встановлених законом вимог, що мають на меті забезпечити врахування публічних інтересів різних рівнів (суспільства в цілому, держави, територіальних громад, споживачів як категорії учасників господарських відносин) щодо безпечних і належних умов життя, праці, харчування. Прагнучи зменшити свої витрати та/або збільшити вигоди (прибуток), інвестори можуть порушувати при цьому вимоги щодо:
- якості продукції, робіт, послуг, які надаються іншим учасникам господарського життя і громадянам,
- збереження довкілля, раціонального використання природних ресурсів;
- дотримання умов містобудування;
- дотримання умов праці найманих працівників, які здійснюють практичні дії щодо реалізації інвестицій;

1. Об'єктивні підстави та напрями державного регулювання інвестування

Останнім часом актуальною в міжнародному та національному масштабах стала проблема попередження легалізації (відмивання) коштів, отриманих злочинним шляхом (нерідко такі кошти «відмиваються» в процесі інвестування). Україна, відповідно до вимог РАТР, вжила відповідних заходів, насамперед, у формі прийняття низки актів законодавства (внесення змін до чинних), створення уповноважених органів чи покладення додаткових функцій на чинну систему органів державної влади, спрямованих на попередження легалізації таких коштів. Основним нормативно-правовим актом у цій сфері став Закон України від 28.11.2002 р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»
Отже, суспільна користь від інвестиційної діяльності може нівелюватися порушенням в процесі її здійснення публічних інтересів. Водночас успіх інвестування нерідко залежить від суспільної потреби в певних об'єктах, товарах, що створюються в процесі інвестування. Це означає, що організація та здійснення інвестування має відбуватися з оптимальним та збалансованим врахуванням інтересів (а) інвестора та приватних інтересів інших учасників інвестування і (б) публічних інтересів різних рівнів. Забезпечення такого поєднання двох категорій протилежних і водночас взаємопов'язаних (взаємодоповнюючих) інтересів має відбуватися у процесі нормативного регулювання інвестиційних відносин, під час планування, управління інвестиційних процесом та контролю за дотриманням його учасниками встановлених законом вимог.
Вирішення такого складного завдання може забезпечити держава за участі органів місцевого самоврядування, саморегулівних та громадських організацій (у т. ч. створених за професійною ознакою). У зв'язку з цим в українському законодавстві значна увага приділяється державному регулюванню інвестиційної діяльності, зокрема його формам, напрямам, системі органів, що здійснюють таке регулювання, їх компетенції тощо.
Державна інвестиційна політика як складова економічної політики держави (ст. 10 Господарського кодексу) протягом всього періоду існування незалежної Української держави змінювалася залежно від економіко-соціальних умов у країні. Це можна простежити по двох документах, прийнятих в різні періоди: (1) Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.1995р. № 384) і (2) Указу Президента України від 12.07.2001 № 512/2001 «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні».
Затверджена в 1995р.
Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки визначала принципи регулювання інвестиційної діяльності з урахуванням реальної економічної ситуації, перспективи залучення інвестицій та їх використання на момент її прийняття (1995 р.), а також визначала:
I. Державні пріоритети в інвестиційній діяльності: надання державної інвестиційної підтримки переважно для розвитку пріоритетних напрямів в економіці, які щорічно уточнюються з урахуванням конкретних завдань і можливостей бюджету.
II. Принципи державного регулювання інвестиційної діяльності:
• послідовної децентралізації інвестиційного процесу;
• збільшення частки внутрішніх (власних) коштів суб'єктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів;
• перенесення центру ваги з безповоротного бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;
• виділення бюджетних коштів переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих па здійснення структурної перебудови економіки, за адресним принципом;
• фінансування об'єктів, будівництво яких знову розпочинається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі;
• надання переваги завершенню раніше розпочатих будов, технічному переоснащенню і реконструкції діючих підприємств;
• здійснення відповідними державними органами контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;
• розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;
• удосконалення нормативної та правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;
• впровадження системи страхування інвестицій.
Шляхи залучення інвестицій:
• економічно обґрунтовані нормативи амортизаційних відрахувань і створення галузевих та міжгалузевих фондів амортизації;
• випуск цінних паперів під конкретні проекти для ширшого залучення коштів підприємств та населення;
• розширення іпотечного кредитування;
• залучення матеріальних, фінансових та інших ресурсів позабюджетних та інноваційних фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик;
• використання іноземних інвестицій, кредитних ліній та кредитів міжнародних фінансових організацій тощо.
V. Механізми реалізації інвестиційної політики:
• спрямування коштів державного бюджету на фінансування капітального будівництва безпосередньо органам державного управління, в тому числі на виробниче будівництво - лише у разі вичерпання інших джерел фінансування;
• проведення податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання;
• створення умов для формування обґрунтованих договірних цін у будівництві та посилення державного контролю за їх впровадженням;
• сприяння розвитку конкуренції на інвестиційному ринку;
• розвиток та захист внутрішнього інвестиційного ринку в межах чинних законодавчих та нормативних актів, міжнародних договорів і угод;
• створення Українського державного банку реконструкції та розвитку з метою розв'язання проблеми довго - та середньотермінового фінансування і кредитування інвестиційних проектів пріоритетного значення.
Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1801 Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки, враховуючи сучасний стан інвестування (його значне пожвавлення у зв'язку з розвитком ринкових відносин, випереджаючі темпи зростання інвестицій порівняно із зростанням валового внутрішнього продукту та промислового виробництва і рівночасно недостатнє зростання обсягу Іноземних інвестицій), визначила:
1) мету - створення привабливого інвестиційного клімату та розвиток інфраструктури інвестиційної діяльності для забезпечення сталого економічного зростання та підвищення життєвого рівня населення;
2) шляхи та засоби активізації інвестиційної діяльності, зокрема необхідність:
• зниження рівня державного регулювання підприємницької діяльності та забезпечити стабільність відповідного законодавства;
• усунення неоднозначності трактування нормативно-правових актів та завершення судової реформ;
• удосконалення нормативної бази з питань реалізації прав власності;
• завершення адміністративної реформи, забезпечення публічності та прозорості у прийнятті рішень органами влади і як результат - подолання бюрократизму та проявів корупції;
• запровадження ефективності методів корпоративного управління;
• сприяння розвиненості ринків капіталу, в першу чергу банківського сектору, фондового та страхового ринків;
• зниження податкового навантаження;
• забезпечення стабільності політичного середовища;
• активізація діяльності із створення позитивного іміджу держави;
3) основні завдання Програми:
• у сфері створення привабливого інвестиційного середовища для приватного непозичкового капіталу: дерегулювання підприємницької діяльності та лібералізація ділової активності; завершення формування стабільної нормативно-правової бази, яка грунтувалася б на принципах рівності всіх інвесторів; забезпечення прозорості процедур прийняття рішень центральними та місцевими органами виконавчої влади; удосконалення механізмів управління корпоративними правами, в тому числі тими, що належать державі, посилення захисту прав дрібних акціонерів; підвищення ефективності процедур банкрутства; забезпечення подальшого реформування податкової системи, в тому числі шляхом зниження податкового навантаження, оптимізації та підвищення прозорості процедури адміністрування податків, безумовного додержання прав платників податків;
- підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації; подальше проведення адміністративної реформи з метою вдосконалення та підвищення ефективності державного управління, усунення бюрократизму та проявів корупції; зміцнення банківської системи України, сприяння концентрації банківського капіталу, практичне запровадження іпотечних механізмів; пожвавлення інвестиційної діяльності у спеціальних економічних зонах; сприяння судовій реформі та безумовному виконанню судових рішень; створення додаткових стимулів для залучення інвестицій у пріоритетні галузі української економіки;
-у сфері розвитку інвестиційної діяльності держави: усунення структурних деформацій в економіці України шляхом випереджувального нарощування темпів розвитку споживчих галузей та сфери послуг; розширення і модернізація транспортної інфраструктури, зокрема газотранспортної системи, створення умов для зростання обсягів транзитних перевезень, створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів на основі залучення інвестицій у розвиток транспортної інфраструктури, дорожнього господарства, з використанням механізмів концесії та лізингу; сприяння збільшенню обсягу інвестицій у галузі зв'язку та телекомунікаційних послуг; стимулювання залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність.
IV. Роль держави в інвестиційній діяльності: створення рівних умов для ведення бізнесу та інвестування економіки України суб'єктами господарювання різної форми власності, здійснення процесу інвестування на прозорих та цивілізованих засадах (у т. ч. зниженні рівня тонізації вітчизняної економіки), поліпшення структури інвестиційних джерел (з використанням можливостей інститутів спільного інвестування, страхових та пенсійних фондів, ринку корпоративних цінних паперів), створення додаткових економічних стимулів для залучення інвестицій в пріоритетні галузі економіки.
V. Напрями виконання Програми:
• створення сприятливого середовища для розвитку підприємництва, дерегулювання підприємницької діяльності, лібералізація ділової активності та створення ефективного конкурентного середовища шляхом;
• удосконалення та підвищення ефективності державного
управління;
• стимулювання довготермінового банківського кредитування;
• розвитку фондового ринку;
• створення системи інвестування пенсійних коштів;
• розвитку спеціальних (вільних) економічних, зон, територій, де запроваджено спеціальний режим інвестиційної діяльності, та депресивних територій;
• інвестиційна діяльність держави та усунення структурних деформацій в економіці;
• розвиток інфраструктури внутрішнього ринку;
• залучення інвестицій у наукову, науково-технічну та інноваційну діяльність;
• створення високопродуктивних робочих місць;
VI. Зобов'язання держави як суб'єкта інвестування щодо забезпечення:
• концентрації і спрямування державних інвестиційних ресурсів на розвиток інфраструктури ринку, підтримку науково-технологічної та інноваційної політики;
• підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції, подолання ресурсовитратного характеру виробництва та його поновлення;
• проведення фундаментальних і прикладних досліджень, які можуть забезпечити вихід вітчизняної продукції на світовий ринок;
• створення та впровадження новітніх інформаційних технологій;
• запровадження змішаного фінансування високоефективних інвестиційних та інноваційних проектів;
• надання цільових кредитів для реалізації інвестиційних проектів, часткової компенсації ставок за кредитами комерційних банків за рахунок відшкодування частини коштів з державного бюджету;
• розширення участі держави в реалізації міжнародних інвестиційних проектів.
Таким чином, Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки визначає більш складні завдання держави (щодо пожвавлення інвестування в Україні за багатьма напрямами, з використанням комплексу різноманітних механізмів організаційного, правового та економічного характеру), ніж схвалена 1995 р. Концепція регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки, що віддзеркалює, з одного боку, істотні зміни в економіці країни та світовій економіці, а з іншого - невирішеність частини проблем, подолання яких стояло на порядку денному ще в 1995 р. (зокрема, незадовільний стан іноземного інвестування).

2. Нормативно-правове забезпечення державного регулювання у сфері інвестування

Положення щодо державного регулювання інвестиційної діяльності містяться в низці нормативно-правових актів різної юридичної сили. Насамперед слід назвати Конституцію України, ч. 4 ст. 13 якої передбачає забезпечення державою соціальної орієнтації економіки України, а, отже, - і цивілізовані засади організації та здійснення інвестиційної діяльності як необхідної складової господарської системи будь-якого рівня: загальнодержавного, регіонального, місцевого, локального.
Господарський кодекс України містить положення щодо інвестиційної політики як складової державної економічної політики та її спрямування на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва переважно у пріоритетних галузях економіки, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю над ними. Закон України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність»:
- закріплює форми державного регулювання інвестиційної діяльності;
- передбачає порядок прийняття рішень щодо республіканських державних інвестицій і порядок розміщення державного замовлення;
- визначає основні засади здійснення державної експертизи інвестицій ;
- передбачає регулювання інвестиційної діяльності не лише в масштабі країни, а й окремих регіонів шляхом надання відповідних повноважень Верховній Раді Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування;
- визначає основні засади ціноутворення у сфері інвестування.
Визначальні положення щодо нормативного регулювання відносин у сфері економіки (в т. ч. інвестиційної діяльності) містить Закон України від 11.09.2003 р. «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», який визначає:
• принципи державної регуляторної політики (адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки);
• основні етапи та елементи державної регуляторної політики (підготовка аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів; їх відкриті обговорення; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів, систематизація регуляторних актів; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності), а також основні засади її здійснення (єдиний підхід до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють чинні регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним до розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регулятивного акта);
• систему та повноваження регуляторних органів - Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, інших державних органів, центральних органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;
• особливості здійснення регуляторної діяльності: (а) щодо розробки, прийняття, перегляду положень нормативних документів (стандартів, державних норм та правил, технічних умов тощо), (б) в умовах воєнного, надзвичайного стану та оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації;
• відповідальність за порушення порядку регуляторної діяльності.
Закони України від 18.06.1991 р. «Про цінні папери та фондову біржу» та від ЗО жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» закріплюють основні засади і форми державного регулювання інвестицій на ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних, визначають Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) як орган, уповноважений здійснювати державне регулювання на ринку цінних паперів, з відповідним обсягом повноважень. Правове становище ДКЦПФР та її компетенція визначається також Положенням про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженим Указом Президента України від 25.09.2002р. «Про додаткові заходи щодо вдосконалення діяльності Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку».
Закон України від 19.03.1996р. «Про режим іноземного інвестування» передбачає застосування низки засобів державного регулювання у сфері Іноземного інвестування: державну реєстрацію іноземних інвестицій та договорів про спільну Інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора; обов'язковість статистичної звітності про іноземні інвестиції з боку органів, що здійснюють державну реєстрацію таких інвестицій, іноземних інвесторів, підприємств з іноземними інвестиціями, податкових органів і установ банку (статті 15, 24); гарантії реалізації та захисту прав і законних інтересів іноземних інвесторів (статті 7—12, 18,24).
Особливості інвестування вітчизняними інвесторами за межами України, в т. ч. застосування в цій сфері таких засобів державного регулювання, як ліцензування, спеціальна звітність, контроль, визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.1996 р. № 229 «Про затвердження Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій за межами України і Положення про порядок контролю та звітності щодо використання майнових інвестицій, які інвестуються за межами України».
Основні засади державного регулювання в капітальному будівництві закріплюються в низці актів законодавства, а саме:
- Законі України від 16 листопада 1992 р. «Про основи містобудування», який: встановлює основні вимоги до містобудівної діяльності; визначає державні органи, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування; визначає зміст державного регулювання у сфері містобудування; встановлює компетенцію державних органів та регіонів у сфері містобудування (Кабінету Міністрів України, Автономної Республіки Крим, обласних рад народних депутатів, сільських, селищних, міських рад народних депутатів, місцевих державних адміністрацій, виконкомів місцевих (сільських, селищних, міських) рад народних депутатів та спеціально уповноважених органів у сфері містобудування;
Законі України від 14.10.1994р. «Про відповідальність підприємств, установ, організацій за правопорушення у сфері містобудування», який встановлює санкції за подібні порушення (господарсько-організаційні, майнові у формі відшкодування збитків, конфіскації, господарсько-адміністративного штрафу);
Законі України від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єкта» (встановлює відповідальність у формі відшкодування збитків та сплати неустойки (пені) за прострочення сторонами виконання своїх зобов'язань (виконання робіт - підрядником; оплати виконаних робіт - замовником), якщо роботи виконуються за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій.
Закон України від 11.1995 р. «Про промислово-фінансові групи в Україні» визначає Міністерство економіки України органом, що здійснює комплекс функцій щодо промислово-фінансових груп: реєстрацію ПФГ, контроль за дотриманням ПФГ встановлених законом вимог, а Положення про Міністерство економіки України, затверджене Указом Президента України від 23.10.2000 р. № 1159/2000, серед інших конкретизує повноваження цього органу;
Закон України від 19.02.1997 р. «Про приватизацію державного майна» передбачає основні засади та форми державного контролю за інвестиційною діяльністю в процесі приватизації, визначає систему державних органів приватизації (Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, органи приватизації Автономної Республіки Крим), їх повноваження щодо контролю за приватизаційними процесами та дотриманням покупцями інвестиційних зобов'язань за договорами купівлі-продажу об'єктів приватизації у формі цілісних майнових комплексів підприємств (їх структурних підрозділів) чи значних за розмірами пакетів акцій (контрольного, блокуючого), а також встановлює відповідальність за порушення угод приватизації щодо вкладення інвестицій в об'єкти приватизації.
Особливість державного регулювання на ринку фінансових послуг, у т. ч. для забезпечення інвестування, визначаються низкою законів:
• від 28.11.2002р. «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» (передбачає здійснення обов'язкового фінансового моніторингу фінансових операцій у випадках та порядку, передбачених цим Законом та визначає систему органів, що забезпечують здійснення такого моніторингу, в т. ч. Уповноважений орган - Державний департамент фінансового моніторингу у складі Міністерства фінансів України);
• від 12.07.2001 р. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (визначає категорії суб'єктів, що надають такі послуги, обов'язковість ліцензування такої діяльності, компетенцію Уповноваженого органу в цій сфері - Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, яка діє на підставі Положення, затвердженого Указом Президента України від 11.12.2002р. «Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України»);
• від 07.03.1996р. «Про страхування», що встановлює вимоги до страхових компаній - одного з різновидів організацій, що надають фінансові послуги, визначає компетенцію уповноваженого органу у сфері страхування);
• від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність» (визначає специфіку здійснення банківської діяльності, правове становище комерційних банків та органи державного регулювання в цій сфері, в т. ч. Національний банк України, що діє на підставі Закону від 20.05.1999 р. «Про Національний банк України»).
Антимонопольне регулювання у сфері інвестиційної діяльності забезпечується:
Законом від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції» (встановлює вимоги до учасників економічної конкуренції та їх поведінки у сфері конкуренції з метою запобігання монополізації товарних ринків та обмеження конкуренції, визначає види та прояви порушень у сфері економічної конкуренції, а також встановлює відповідальність за такі порушення і порядок її застосування антимонопольними органами);
Законом від 07.06.1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» (встановлює види та прояви недобросовісної конкуренції, форми відповідальності за такі порушення);
Законом від 26.11.1993 р. «Про Антимонопольний комітет України» (визначає систему, функції та повноваження антимонопольних органів).
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1801 «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки» передбачає комплекс заходів (організаційно-управлінських, правових, економічних) щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні та підвищення інвестиційної привабливості об'єктів приватизації.
Перелік актів законодавства, що визначають засади державного регулювання інвестиційної діяльності, можна продовжити. Це: закони, підзаконні нормативно-правові акти, які визначають специфіку інвестування, що здійснюється в певних економіко-правових формах (інноваційній, концесійній, лізинговій, на територіях із спеціальними режимами інвестування чи господарювання - у спеціальних (вільних) економічних зонах, морській (виключній) економічній зоні, державному кордоні, охоронних зонах тощо).

3. Форми та напрями державного регулювання інвестиційної діяльності

Державне регулювання інвестування здійснюється в різних правових формах, із застосуванням різноманітних правових засобів. Так, згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про інвестиційну діяльність», державне регулювання інвестиційної діяльності включає:
• управління державними інвестиціями;
• регулювання умов інвестиційної діяльності;
• контроль за здійсненням інвестування усіма інвесторами та іншими учасниками інвестиційної діяльності.
Проте зазначені положення закону не віддзеркалюють усіх форм та засобів, що застосовує держава у сфері інвестиційної діяльності взагалі і щодо державного інвестування, зокрема. Як організатор господарського життя в суспільстві, в т. ч. його складової - сфери інвестування, держава застосовує такі правові форми, як;
нормативне регулювання (тобто встановлення правил організації та здійснення інвестування в Україні за участю суб'єктів, що функціонують на будь-яких формах власності - державній, комунальній, приватно-колективній);
поточне управління сферою інвестування (видача дозволів, ліцензій, реєстрація іноземних інвестицій, окремих видів договорів інвестиційного характеру, інвестиційних та інноваційних проектів, проведення комплексної державної експертизи інвестиційних проектів будівництва кваліфікування інноваційних проектів, створення державних приймальних комісій тощо);
контроль (перевірка відповідності діяльності інвесторів, виконавців та інших учасників інвестиційних відносин встановленим правилам, нормам і нормативам, виявлення правопорушень та застосування до порушників заходів впливу з метою усунення негативних наслідків неправомірної поведінки).
Застосування такої правової форми державного регулювання, як програмування та прогнозування, залежить від сфери інвестування - державний сектор економіки чи інші сектори. Щодо першого (державного) застосовується директивне планування (обов'язкове до виконання), оскільки держава діє як власник майна (наприклад, Державна програма приватизації, затверджена Законом від 08.05.2000р., щодо інших секторів економіки - індикативне планування (заохочує виконавців до інвестування за пріоритетними напрямами інвестиційної / інноваційної діяльності).
Крім того, управління державними інвестиціями з боку держави є більш ґрунтовним, ніж поточне управління інвестуванням. Так, Законом «Про інвестиційну діяльність» визначається система органів, що здійснює таке управління (щодо загальноукраїнських, республіканських інвестицій - АР Крим та місцеві органи державної виконавчої влади й управління), та особливості нормативного регулювання інвестування за рахунок державних (бюджетних, позабюджетних, позичкових) коштів, яке включає (додатково до загальних правил інвестування) визначення умов і виконання конкретних дій щодо інвестування бюджетних і позабюджетних коштів (наприклад, Порядок державного фінансування капітального будівництва, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764; Порядок здійснення контролю за дотриманням сторонами зобов'язань за договором підряду про виконання робіт на будівництві об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2004р. №609).
Відповідно до ст. 12 Закону «Про інвестиційну діяльність» державне регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється із застосуванням таких засобів:
- системи податків з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг;
- проведення кредитної та амортизаційної політики, в т. ч. шляхом прискорення амортизації основних фондів;
- подання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв;
- державних норм, правил та стандартів;
- антимонопольних заходів;
- роздержавлення та приватизації державної власності;
- визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами;
- політики ціноутворення;
- проведення експертизи інвестиційних проектів;
- ліцензування спеціальних видів робіт у процесі здійснення Інвестиційної діяльності в проектуванні, будівництві, вкладенні інвестицій за межі України;
- аналізу стану містобудування, прогнозування його розвитку;
- контролю за дотриманням інвестиційного законодавства, державних стандартів, норм та правил, затвердженої містобудівної документації, інвестиційних програм та проектів, раціональним використанням територіальних і матеріальних ресурсів;
- інших заходів.
Державне регулювання у сфері інвестування здійснюється за різними напрямами, серед яких особливе місце посідають антимонопольно-конкурентне регулювання, регулювання на ринку цінних паперів та регулювання ринків фінансових послуг. Останній напрям набуває особливого значення з огляду на глобалізаційні процеси у сфері економіки (включаючи й інвестування), які, поряд з позитивними змінами, спричинили зростання міжнародної економічної злочинності та використання так званих брудних коштів як джерела інвестування. Закон України від 28.11.2002 р. “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” передбачив здійснення державного фінансового моніторингу фінансових операцій, визначивши порядок і випадки його проведення, а також уповноважені забезпечити його здійснення органи (центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу – Державний департамент фінансового моніторингу, який діє у складі Міністерства фінансів України).

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Методичні вказівки по виконанню домашньої контрольної роботи
Після вивчення теоретичного матеріалу необхідно виконати контрольну роботу. Вона складається з трьох завдань.

Завдання 1

1. Використовуючи дані виробництва продукції галузей матеріального виробництва, їх матеріаломісткості, розрахувати прогнози величини показників:
* виробленого національного доходу;
* використаного національного доходу;
* виробленого національного доходу на душу населення.
2. Обчислити темпи зміни даних показників у розрахунковому періоді.
Вихідні дані:
1. Обсяги виробленої продукції галузей матеріального виробництва у базовому періоді: у промисловості – 93,5 млрд. грн.; сільському господарстві – 24,8 млрд. грн.; будівництві – 21,7 млрд. грн.; інших галузях – 17,9 млрд. грн.
2. Матеріаломісткість одиниці виробленої продукції /виконаних робіт/ у базовому періоді становила: у промисловості – 71,9 коп.; сільському господарстві – 50,6 коп.; будівництві – 70,9 коп.; інших галузях – 49,9 коп.
3. У розрахунковому періоді завдяки раціональнішому та ефективнішому використанню ресурсів матеріаломісткість продукції промисловості і сільського господарства передбачається знизити відповідно на 0,8% та 1,2%. Згідно з експертними оцінками матеріальні витрати на одиницю виконаних робіт у будівельному комплексі зростуть на 0,9%, в інших галузях – залишаться на рівні базового періоду.
4. Обсяги валової продукції у розрахунковому періоді передбачається збільшити у промисловості – на 5%, сільському господарстві – на 4%, будівництві – на 1,8%, в інших галузях – на 4,6%.
5. Сальдо зовнішньоекономічного обороту у народному господарстві у базовому періоді було від’ємним і становило 0,619 млрд. грн.; у розрахунковому періоді передбачається збільшення експорту, внаслідок чого від’ємне сальдо зменшиться на 0,35 млрд. грн.
6. Чисельність населення базового періоду – 50 млн. чоловік; у прогнозному періоді вона зменшиться на 1,4%.

Прогнозний обсяг виробленого національного доходу НДПР обчислюємо виробничим методом. Для цього спочатку слід визначити обсяги чистої продукції ЧПР і кожної галузі матеріального виробництва – як різницю між обсягом виробленої продукції ВПР і вартістю матеріальних затрат МПР у прогнозованому періоді:

(формула)
(розрахунки)
(формула)

n – кількість галузей матеріального виробництва.

(формула)

Використаний національний НДПРВ доход обчислюють методом коригування обсягу виробленого національного доходу на розмір сальдо зовнішньоекономічного обороту СЗО:

(формула)
НД = 215,24-0,619= 214,62
Обсяг виробленого національного доходу на душу населення у базовому та прогнозному періодах розраховують за формулою:

(формула)
- обсяг виробленого національного доходу у прогнозному (базовому) періоді, тис. грн.;
- чисельність населення у прогнозному (базовому) періоді, млн.. чол.
НД = 214,62 / 50 = 4,29

Завдання 2

Скласти зведений баланс фінансових ресурсів держави і визначити суми ресурсів, видатків та перевищень ресурсів над видатками або видатків над ресурсами.
Вихідні дані:
1. Видатки бюджетів і державних позабюджетних фондів становлять відповідно 29,2 млрд. і 12,2 млрд. грн.
2. Доходи бюджетів і державних позабюджетних фондів становлять відповідно 27,3 млрд. і 9,8 млрд. грн.
3. Доходи та видатки державних підприємств становлять відповідно 29,8 млрд. і 28,3 млрд. грн.
4. Сума коштів іноземних інвесторів дорівнюватиме сумі витрат іноземних інвесторів на розвиток економіки і становитиме по 2,8 млрд. грн.
5. Довгострокові кредити на розвиток економіки, надані банками України, та кредити міжнародних фінансових організацій становлять відповідно 1,2 млрд. і 3,7 млрд. грн.
6. Витрати на реалізацію програм розвитку економіки за рахунок довгострокових кредитів, надані банками України, та використання кредитів міжнародних фінансових організацій становлять відповідно 1,1 млрд. і 3,7 млрд. грн.

Завдання 3

Розрахувати темпи зміни валового суспільного продукту та зрушення в його структурі у прогнозному періоді. Результати навести у табл. 1.
Вихідні дані:
1. Матеріальні витрати (без амортизації) в обсязі валового суспільного продукту в базовому періоді становили 81,8 млрд. грн.; амортизаційні відрахування – 87,6 млрд. грн.; середньорічна вартість основних виробничих фондів галузей матеріального виробництва 1153 млрд. грн.
2. У прогнозному періоді передбачається збільшення матеріаломісткості національного доходу на 1% і збільшення норми амортизаційних відрахувань на два відсоткові пункти (наприклад, якщо норма була 10%, то стане – 12%).
3. Обсяг виробленого національного доходу у базовому періоді – 67,4 млрд. грн., у прогнозному – він підвищиться на 8%, основні виробничі фонди зростуть на 1% порівняно з базовим періодом.

Для обчислення прогнозного обсягу валового суспільного продукту визначимо:
а) прогнозний обсяг виробленого національного доходу;

(розрахунки)

б) матеріальні затрати (без амортизації) у прогнозному періоді через показник матеріаломісткості ММ національного доходу, тобто:

(формула)
де: МЗ – матеріальні затрати (без амортизаційних відрахувань);
НД – обсяг національного доходу;
М = 81,8 / 72,79= 1,12

в) амортизаційні відрахування у цьому самому періоді через показник норми амортизації На, тобто:

(формула)
де А – сума амортизаційних відрахувань;
Фо – основні виробничі фонди.
На= 89,76 /1153=0,07*100=7,78 %
Структуру валового суспільного продукту відображають через дві його складові: фонд заміщення та національний доход за формулою табл. 1.

Таблиця 1.
Розрахунок структури валового суспільного продукту

ВИСНОВКИ

Суспільна користь від інвестиційної діяльності може нівелюватися порушенням в процесі її здійснення публічних інтересів. Водночас успіх інвестування нерідко залежить від суспільної потреби в певних об'єктах, товарах, що створюються в процесі інвестування. Це означає, що організація та здійснення інвестування має відбуватися з оптимальним та збалансованим врахуванням інтересів (а) інвестора та приватних інтересів інших учасників інвестування і (б) публічних інтересів різних рівнів. Забезпечення такого поєднання двох категорій протилежних і водночас взаємопов'язаних (взаємодоповнюючих) інтересів має відбуватися у процесі нормативного регулювання інвестиційних відносин, під час планування, управління інвестиційних процесом та контролю за дотриманням його учасниками встановлених законом вимог.
Господарський кодекс України містить положення щодо інвестиційної політики як складової державної економічної політики та її спрямування на створення суб'єктам господарювання необхідних умов для залучення і концентрації коштів на потреби розширеного відтворення основних засобів виробництва переважно у пріоритетних галузях економіки, а також забезпечення ефективного і відповідального використання цих коштів та здійснення контролю над ними.
Державне регулювання у сфері інвестування здійснюється за різними напрямами, серед яких особливе місце посідають антимонопольно-конкурентне регулювання, регулювання на ринку цінних паперів та регулювання ринків фінансових послуг. Останній напрям набуває особливого значення з огляду на глобалізаційні процеси у сфері економіки (включаючи й інвестування), які, поряд з позитивними змінами, спричинили зростання міжнародної економічної злочинності та використання так званих брудних коштів як джерела інвестування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вінник О.М. Інвестиційне право
2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент, Киев, 1995
3. Бочаров В.В. Методы финансирования инвестиционной деятельности, Москва, 1998
4. Гойко А.Д. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації, Київ, 1999
5. Данілов О.Д. та ін. Інвестування: Навчальний посібник, Київ, 2001

 

 
загрузка...