Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Фінансова політика держави. Грошово-кредитна політика
Українські реферати - Державне регулювання
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Фінансова політика держави. Грошово-кредитна політика

ЗМІСТ

Вступ
1. Фінансова політика держави та її особливості в період становлення ринкових відносин
2. Склад і структура доходів Державного бюджету України
3. Грошово-кредитне і валютне регулювання економіки
Висновки
Список використаної літератури

Дивіться також:
Курсова робота - Фінансова система України

ВСТУП

Економічний і соціальний розвиток України, створення необхідних передумов переходу до ринкового господарювання значною мірою залежать від фінансової політики.
Фінансова політика є складовою часиною економічної політики й охоплює сукупність заходів, які здійснює держава на всіх рівнях управління, щодо організації та використання фінансів з метою здійснення своїх функцій і розв’язання невідкладних конкретних завдань. Фінансова політика проявляється в структурі державних доходів і видатків, у фінансовому законодавстві.
Умовами ефективної фінансової політики на стадії переходу до ринкового господарювання є: максимальне врахування вимог ринкової економіки у виробничій та невиробничій сферах діяльності; вивчення і використання нагромадженого світового досвіду фінансово-господарської діяльності; обов’язкове врахування специфіки конкретного стану розвитку держави, особливостей внутрішньої і міжнародної ситуації; здійснення комплексного підходу при виробленні і проведенні заходів фінансової політики в сфері кредитування, ціноутворення, заробітної плати.
Фінансова політика держави вимагає відповідного правового забезпечення. Держава в законодавчому порядку встановлює механізм формування фінансових ресурсів, закріплює його у відповідних нормативних актах, видає закони. На підставі законів органи виконавчої влади розробляють і приймають відповідні підзаконні акти. Це, зокрема, інструкції, положення, методичні вказівки, якими керуються суб’єкти фінансово-господарської і комерційної діяльності.

1. Фінансова політика держави та її особливості в період становлення ринкових відносин

Важливим елементом правового забезпечення фінансової політики є впровадження і функціонування фінансових норм. Це дає підставу для встановлення єдиних правил організації фінансових зв’язків, забезпечення економічних і фінансових інтересів підприємців і держави в цілому. Від рівня й оптимальності правового регулювання значною мірою залежить успіх фінансової політики.
Таким чином, фінансова політика тісно пов’язана з фінансовим правом і законодавством. З допомогою права юридично закріплюються форми і види фінансових відносин.
Фінансове законодавство включає податкове і бюджетне законодавство, законодавчі норми з питань функціонування страхової справи, державного фінансового контролю, валютних відносин, формування і використання кредитних ресурсів.
Податкове законодавство встановлює норми і види податків на всіх рівнях фінансово-бюджетної системи, механізм їх справляння, відповідальність за їх порушення.
Бюджетне законодавство регулює бюджетний устрій і процес. Норми бюджетного законодавства визначають структуру бюджетної системи, види і розміри доходів відповідних бюджетів, нормативи і цільове призначення бюджетних видатків за ланками бюджетної системи, нормативи створення резервних фондів тощо.
Основними завданнями фінансової політики України на стадії створення ринкового господарства є:
1) створення і забезпечення передумов рівноцінного і рівноправного функціонування суб’єктів господарювання всіх форм власності;
2) активізація приватизаційних процесів;
3) забезпечення умов для створення максимально можливого обсягу фінансових ресурсів;
4) вироблення оптимального співвідношення і пропорцій у розподілі доходів між суб’єктами господарювання і державою;
5) визначення основних напрямів структури і пропорцій у витрачанні державних коштів;
6) вироблення відповідного фінансового механізму для досягнення поставленої мети.
Залежно від тривалості періоду і характеру проблем, які потрібно розв’язати, фінансова політика поділяється на фінансову стратегію і фінансову тактику.
Фінансова стратегія покликана виробляти основні напрями використання фінансів, передбачати форми і види організації фінансових відносин. Її характерною ознакою є вибір стратегічної мети шляхом складання довготермінових цільових програм, які передбачають концентрацію фінансових ресурсів на головних напрямах економічного і соціального розвитку держави.
Фінансова тактика скеровується на розв’язання конкретних завдань на певному етапі розвитку, які реалізуються шляхом оперативних змін у способах, методах і формах організації фінансових зв’язків, господарської, комерційної та фінансової діяльності.
Нормальне функціонування суб’єктів господарювання в умовах ринкової економіки, а також виконання державою своїх функцій неможливе без наявності необхідних фінансових ресурсів.
Фінансові ресурси – це кошти і майно, які використовуються для забезпечення функціонування в державі об’єктів економічної та соціальної інфраструктури, реалізації заходів, спрямованих на їх розвиток, а також на соціальний захист населення.
Функціонування фінансів забезпечується через фінансово-бюджетну систему, яка складається з різноманітних фінансових інституцій, які забезпечують кругообіг фінансових ресурсів різної цілеспрямованості, і поділяється на державні фінанси, фінанси підприємств та організацій, а також фінансовий ринок. Кожна ланка фінансово-бюджетної системи охоплює всіх суб’єктів фінансових відносин, але характер і ступінь участі у них кожного – різні, залежно від спрямованості цієї ланки.
Державні фінанси, що забезпечують формування і використання державних доходів, функціонують на основі коштів: державного бюджету, державного соціального страхування (пенсійний фонд і фонд соціального забезпечення), державного кредиту, позабюджетних фондів цільового призначення.

2. Склад і структура доходів Державного бюджету України

Фінанси - це грошові фонди, що утворюються в процесі відтворення. Економічні відносини, що виникають між державою, банками, суб'єктами господарської діяльності, окремими громадянами, між галузями економіки, регіонами тощо у зв'язку з формуванням та використанням грошових фондів, становлять фінансові відносини.
Формування, розподіл і використання в процесі суспільного виробництва грошових фондів, необхідних для забезпечення функціонування економіки та її розвитку, утворюють фінансову систему суспільства.
Фінансова система має такі складові: загальнодержавні фінанси, фінанси органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання, громадських організацій і недержавних позабюджетних фондів.
Сукупність фондів грошових коштів, що знаходяться в розпорядженні держави, підприємств та організацій, утворюють фінансові ресурси. Останні характеризують стан економіки і одночасно є джерелом її розвитку.
Розрізняють такі джерела і методи формування фінансових ресурсів: стягнення податків; відрахування частини прибутків від суб'єктів господарювання; відрахування на страхування; інші види відрахувань у централізовані фонди; продаж державою цінних паперів і свого майна; одержання кредитів; емісія грошей.
Бюджет - це баланс грошових доходів (надходжень) і витрат (використання), який складається для держави, місцевих органів управління, суб'єктів господарювання, сімей або окремих громадян на певний термін. З метою створення єдиної інформаційної системи зведення державних доходів та видатків на всіх рівнях влади, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних даних Верховна Рада у липні 1996 р. прийняла Постанову "Про структуру бюджетної класифікації України".
Державний бюджет — це річний план державних витрат і джерел їхнього фінансового забезпечення. Бюджетна система (Державний бюджет) містить бюджет центрального уряду, а також, бюджети всіх рівнів місцевої влади. Відповідно бюджети бувають центральними, обласними, місцевими. Часто, коли розглядають місцеві бюджети, мають на увазі всі бюджети, крім бюджету центрального уряду. В Україні до місцевих бюджетів належать бюджети областей, міські бюджети Києва і Севастополя, районні бюджети сільських районів, міські бюджети міст обласного підпорядкування, бюджети внутрішньоміських районів, бюджети міст районного підпорядкування тощо. Між ними існують досить складні відносини, пов'язані з розподілом джерел бюджетних доходів, фінансуванням місцевих бюджетів з боку центрального уряду шляхом перерозподілу коштів у масштабі країни тощо. Отже, державний бюджет — це не тільки бюджет центрального уряду, а й сукупність бюджетів усіх рівнів державної адміністративно-територіальної влади. Сукупність різних видів бюджетів, що перебувають між собою в певному взаємозв'язку і взаємозалежності, створює бюджетну систему, що діє в країни.
З бюджетом тісно переплітаються позабюджетні фонди (кошти) — кошти держави, що мають цільове призначення і не включаються до державного бюджету. Позабюджетні кошти знаходяться в розпорядженні центральних і місцевих органів влади. Вони концентруються в спеціальних фондах (наприклад, пенсійному). Позабюджетні фонди створюються за рахунок цільових податків, позик, субсидій з бюджету. Вони розширюють можливості втручання держави в економіку не за рахунок бюджету, отже, дають змогу уникнути парламентського контролю. Крім того, створюється видимість зменшення дефіцитності бюджету. Так, в Україні до складу бюджету не включалися, а отже, дуже часто і не контролювалися законодавчою владою використання різноманітних податків і зборів на утримання автомобільних шляхів, фонди соціального захисту інвалідів, зайнятості населення, приватизації, охорони праці, природи тощо.
В окремих випадках можуть створюватися бюджетні резерви, необхідні для безперебійного фінансування намічених заходів та забезпечення непередбачених невідкладних витрат.
Проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом - парламентом країни. З політичної точки зору державний бюджет — це своєрідний компроміс між. цілями держави, заінтересованої в зростанні бюджетних коштів, а отже, і податкових надходжень, та інтересами власників і працюючих за наймом (лобі, що представляють і захищають їх інтереси в парламенті) з приводу податкових ставок на власність, доходи, податкових пільг, бюджетних витрат на соціальні цілі; компроміс між загальнодержавними і місцевими інтересами; компроміс між інтересами окремих галузей з приводу податків і субсидій, пільгових кредитів і державних замовлень, підрядів на будівництво та інвестиційних премій. Кожен такий компроміс супроводжується політичною боротьбою в парламенті.
Доходна частина бюджету складається в основному з бюджетних надходжень. Менша її частина — це неподаткові надходження. В Україні головну роль відіграють податок на прибуток та податок на додану вартість. Велика частка непрямих податків (ПДВ та акциз) пояснюється тим, що в умовах спаду виробництва держава не може забезпечити надходження в бюджет шляхом прямого оподаткування прибутку підприємств, організацій та доходів громадян. Тому застосовують непряме оподаткування, яке є формою вилучення доходів у споживачів,
Важливо виділити такі особливості формування бюджету в Україні:
1. Суперечливий характер перерозподілу бюджетних ресурсів на рівні регіонів.
Регіони України істотно відрізняються за своїми фінансовими можливостями. Водночас при формуванні місцевих бюджетів за основу беруть визначення нормативів мінімальної бюджетної забезпеченості та однакових для всіх областей нормативів відрахувань від загальнодержавних податків до місцевих бюджетів.

3. Грошово-кредитне і валютне регулювання економіки

Гнучким і оперативним доповненням бюджетної політики є грошово-кредитна і валютна політика, з допомогою якої держава впливає на грошову масу, кредитні ставки, валютний курс, величину банківських резервів.
Грошово-кредитну політику держави формує центральний банк, який має монопольне право на грошову емісію і здійснює грошово-кредитну політику в інтересах національної економіки.
Грошово-кредитна політика — це сукупність заходів держави, спрямованих на забезпечення економіки стабільною валютою, регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки з метою стимулювання економічного зростання та рівноваги платіжного балансу країни.
Здійснення грошово-кредитної політики вимагає розмежування її стратегічних і тактичних цілей. Стратегічна ціль підпорядковується загальним стратегічним цілям соціально-економічної політики держави. Тактичні цілі зводяться до забезпечення внутрішньої стабільності національної валюти. Вони повинні бути гнучкими і змінюватися відповідно до ситуації на ринку грошей.
Правовою основою грошово-кредитного регулювання в Україні є Конституція України, Закони України "Про банки і банківську діяльність" та "Про Національний банк України", інші нормативно-правові акти.
Банківська система країни має дворівневу структуру і складається з центрального банку і мережі комерційних банків.
В Україні роль центрального банку виконує Національний банк України, основними завданнями якого є:
- створення нормальних умов для ефективного господарювання в країні;
- захист і забезпечення стабільності національної валюти;
- розвиток банківської системи;
- забезпечення ефективних розрахунків між суб'єктами ринкових відносин.
Національний банк України є підзвітним Президенту та Верховній Раді України в межах їхніх конституційних повноважень.
Головним завданням грошово-кредитного і валютного регулювання є забезпечення відповідності грошової маси масі товарів і послуг, підтримка стійкої купівельної спрямованості грошей.
У кожній країні грошовий обіг є регульованим, тобто функціонує національна грошова система. В сучасних умовах вона містить такі основні компоненти:
- найменування грошової одиниці;
- види державних грошових знаків (паперових, металевих), які мають платіжну силу;
- регламентацію безготівкового грошового обігу;
- державний апарат регулювання грошового обігу.
Сучасну грошову систему характеризують ознаки:
- основою грошової системи є паперові гроші;
- широкий розвиток безготівкового обігу;
- скорочення обігу готівки;
- постійне знецінення грошей;
- зростання ролі держави у стабілізації грошового обігу.
Держава здійснює грошове регулювання шляхом впливу на попит і пропозицію грошей.
Операційний попит на гроші залежить від рівня цін, обсягу національного продукту та швидкості обігу грошей. Попит на гроші як активи залежить від процентної ставки.
Процентна ставка — це плата за право користуватися грошовими коштами. В ринковій економіці існує багато видів процентних ставок:
- процентні ставки на вклади;
- процентні ставки на векселі державної скарбниці;
- процентні ставки на довгострокові облігації державної позики;
- облікові процентні ставки;
- процентні ставки на заставні тощо.
Рівень різних процентних ставок неоднаковий і зумовлюється такими чинниками: строком надання позики, ризиком, податковим режимом, адміністративними витратами.
Кількість грошей, яка наявна у національній економіці на певний момент часу, називається пропозицією грошей. Регулювання пропозиції грошей називають монетарною або грошово-кредитною політикою.
Центральний банк країни змінює пропозицію грошей, використовуючи норму резервування, облікову ставку, операції на відкритому ринку.
Норма резервування — це відсоток вкладів, який комерційні банки повинні тримати у центральному банку у вигляді обов'язкових резервів. Змінюючи норму резервування, центральний банк регулює пропозицію грошей. Якщо норма резервування зростає, то пропозиція грошей зменшується, що призводить до зростання процентних ставок.
Комерційні банки беруть гроші в позику в центральному банку під певний процент. Процентна ставка, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам, називається обліковою (дисконтною) ставкою або ставкою рефінансування. Підвищення облікової ставки зменшує пропозицію грошей в економіці.
Операції на відкритому ринку здійснюються щодо купівлі-продажу центральним банком державних цінних паперів. Якщо центральний банк купує державні облігації на відкритому ринку, то кредитні ресурси комерційних банків збільшуються, а отже, збільшується пропозиція грошей.
Функціонування грошей у міжнародному обігу, в економічних відносинах громадян, фірм та урядів різних держав пов'язане з валютою. Грошова одиниця кожної країни є її валютою.
Розрізняють вільно конвертовані, частково конвертовані та неконвертовані валюти.
Вільно конвертовані валюти без обмеження обмінюються на будь-які інші валюти.
Частково конвертовані валюти мають певні валютні обмеження — заборону оплати імпорту деяких товарів іноземною валютою, концентрацію в руках держави іноземної валюти тощо.
Неконвертованими є валюти країн, які не обмінюють їх на грошові одиниці інших країн.
Пропорцію обміну валют називають валютним або обмінним курсом. У сучасних умовах валютні курси бувають фіксовані та плаваючі. Фіксовані діють на основі міждержавних угод, а плаваючі складаються під впливом взаємодії попиту і пропозиції.
Для підтримання фіксованого курсу, покриття дефіциту платіжного балансу використовують офіційні резерви іноземної валюти, знаряддя зовнішньоторговельної політики, валютний контроль.
Грошову політику формує центральний банк залежно від стану економіки. Якщо економічна активність на ринку погіршується — відбувається спад виробництва, зростає безробіття, банк робить спробу збільшити грошову масу і кредит.
Величину і стан грошової маси оцінюють за допомогою грошових агрегатів МІ і М2. Для вимірювання кількості грошей як платіжного засобу користуються агрегатом МІ. Для прогнозування економіки та оцінки результатів її реформування користуються агрегатом М2, який включає строкові депозити, ощадні вклади, вартість державних облігацій.
За офіційними даними, в Україні рівень монетаризації внутрішнього валового продукту (співвідношення між грошовою масою і обсягом внутрішнього валового продукту) є одним з найнижчих в країні східної Європи. У 1997р. цей показник становив лише 13,6 %, тоді як у Польщі — 40 %, в Угорщині — перевищував 42%, у Чехії— 71%.
Неефективна у нас і структура грошової маси. Частка готівки в грошовій масі України сягає 49,8 % , тоді як у розвинених країнах не перевищує 10 % .
Основними інструментами грошово-кредитного регулювання є маніпулювання обліковими ставками, регулювання обсягів рефінансування, зміна обсягів обов'язкових банківських резервів.
На думку фахівців, у країнах з перехідною економікою необхідною умовою поступового неінфляційного зростання грошової маси є дотримання відсоткових ставок на рівні 7—17 % для кредитів і 5—9 % для депозитів. Це можливе лише за умови досягнення стабільних макроекономічних параметрів економіки і невисокої дисконтної ставки тривалий час.
Важливою умовою фінансової стабільності держави є становлення і регулювання фінансових ринків — грошового, фондового, валютного. Державне регулювання цих ринків спрямоване на захист національних інтересів держави та всіх учасників ринків. Воно передбачає комплекс заходів з ліцензування професійної діяльності на ринках, нагляд за діяльністю фінансових посередників, моніторинг діяльності учасників фінансових ринків, вжиття заходів щодо запобігання і припинення порушення законодавства.
Періодичні фінансові кризи у країнах світу потребують відповідного регулювання з боку уряду і Національного банку України, яке зводиться до розробки антикризових заходів фінансової стабілізації. При цьому вживаються заходи з упорядкування операцій купівлі-продажу валюти, вводяться обмеження в оплаті валютою, посилюється контроль за діяльністю комерційних банків, що сприяє вимиванню валюти з банківської системи, уповільнює темпи девальвації гривні.
Практика запровадження валютного коридору гривні сприяє стабілізації офіційного валютного курсу, підтриманню прогнозованості ситуації.
Фінансова стабільність значною мірою досягається шляхом підтримання ліквідності банківської системи, збільшення обсягів і поліпшення на обслуговування реального сектора економіки.

ВИСНОВКИ

Бюджетна система – це сукупність усіх бюджетів, які створюються в тій чи іншій державі на різних рівнях державних структур управління. Вона ґрунтується на прийнятому в тій чи іншій державі бюджетному устрої, який встановлює види і взаємовідносини бюджетів, розмежовує доходи і видатки між бюджетами, визначає принципи та основи побудови бюджетної системи, законодавчо встановлює і закріплює бюджетні права.
Відповідно додержавного устрою країни формується і структура бюджетної системи. У країнах з федеративним устроєм, крім недержавного, є федеральні бюджети (США, Німеччина). В унітарних є лише державний і місцеві бюджети.
Періодичні фінансові кризи у країнах світу потребують відповідного регулювання з боку уряду і Національного банку України, яке зводиться до розробки антикризових заходів фінансової стабілізації. При цьому вживаються заходи з упорядкування операцій купівлі-продажу валюти, вводяться обмеження в оплаті валютою, посилюється контроль за діяльністю комерційних банків, що сприяє вимиванню валюти з банківської системи, уповільнює темпи девальвації гривні.
Практика запровадження валютного коридору гривні сприяє стабілізації офіційного валютного курсу, підтриманню прогнозованості ситуації.
Фінансова стабільність значною мірою досягається шляхом підтримання ліквідності банківської системи, збільшення обсягів і поліпшення на обслуговування реального сектора економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки і підприємництва, Київ, Вища школа, 2003
2. Гурне Б. Державне управління, Київ: Основи, 1993; 165с.
3. Дідівська Л.І., Головко Л.С. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник, Київ: Знання-Прес, 2000; 209с.
4. Мельник А.Ф. Державне регулювання економіки, Київ: ІСДО, 1994; 272с.
5. Селудько В. М. Фінансовий ринок, Київ, 2002

 
загрузка...