Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Навколишнє природне середовище. Забруднення середовища. Пестициди
Українські реферати - Екологія
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Навколишнє природне середовище. Забруднення середовища. Пестициди

Контрольна робота з екології

ЗМІСТ

Вступ
1. Види забруднення навколишнього природного середовища та напрямки його охорони
2. Забруднювачі та забруднення ґрунтів
3. Пестициди – від pestis, що означає “чума”
4. Вплив пестицидів на екосистеми та людину
5. Проблема сміття
Практична частина
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг контрольної роботи - 22 сторінки

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Контрольна робота|реферат - Екологія як наука. Антропогенне забруднення середовища

(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

ВСТУП

Втручання людини в природні процеси в біосфері, маючи на увазі небажані для екосистем антропогенні зміни, можна згрупувати за такими видами забруднень:
- інгредієнтне забруднення як сукупність речовин, кількісно чи якісно ворожих природним біогеоценозам (інгредієнт — складова частина складної сполуки або суміші);
- параметричне забруднення, пов'язане зі зміною якісних параметрів навколишнього середовища (параметр навколишнього середовища — одна з його властивостей, наприклад, рівень шуму, радіації, освітленості тощо);
- біоценотичне забруднення, що полягає у впливі на склад та структуру популяції живих організмів;
- стаціально-деструкційне забруднення (стація — місце існування популяції, деструкція — руйнування) являє собою зміну ландшафтів та екологічних систем в процесі природокористування.
До 60-х років нашого століття під охороною природи розуміли переважно захист тваринного та рослинного світу від знищення. Відповідно і формами цього захисту було створення територій, котрі охоронялися, обмеження промислу окремих тварин тощо. Вчених та громадськість турбували, перш за все, біоценотичний та частково стадіально - деструкційний вплив на біосферу. Інгредієнтне та параметричне забруднення існувало також, але воно не було настільки багатогранним та масовим, як тепер, практично не містило штучно створених сполук, котрі не підлягають природному розкладанню, тому природа з таким забрудненням справлялася самостійно.

1. Види забруднення навколишнього природного середовища та напрямки його охорони

Здатність ґрунту самоочищатися підривається різким зменшенням у ньому кількості редуцентів, що відбувається під впливом нестримного застосування пестицидів та мінеральних добрив, вирощування монокультур, повного прибирання з полів всіх частин вирощених рослин тощо. А відтак новим змістом наповнилося і поняття охорони природи, основні зусилля тепер скеровано на зниження рівня її матеріального та енергетичного забруднення. Схеми обміну речовинами промислових та сільськогосподарських підприємств навколишнім середовищем, внаслідок котрого відбувається забруднення довкілля, наведено на рис. 1. та 2.

(Рис 1.) Класифікація шкідливих речовин за ознаками очищення та використання.

(Рис. 2.) Обмін речовинами та енергією сучасного промислового підприємства з навколишнім середовищем.

Вплив шкідливих хімічних, фізичних, біологічних факторів на біоценоз характеризується чотирма рівнями:
І рівень - забруднення природного середовища не викликає змін в біоценозі, тобто:

(Формула) (1)

II рівень - забруднення природного середовища викликає навантаження на біоценоз в межах його пристосувальних можливостей:

(Формула) (2)

III рівень - забруднення природного середовища викликає в біоценозі незворотні зміни, його види хворіють, скорочується термін їхнього життя,
Тобто:

(Формула) (3)

IV рівень - забруднення природного середовища викликає загибель та Зникнення окремих видів біоценозу:

(Формула) (4)

З метою захисту біоценозу від хімічних, фізичних та біологічних факторів забруднення необхідно встановлювати норми допустимих забруднень.
Вилучення з природного середовища відновлюваних ресурсів або видів біоценозу також має чотири рівні впливу на флору та фауну:
І рівень - вилучення з природи ресурсів або видів біоценозу менше за рівень їхньої відновлювальної здатності — природа не зазнає змін, тобто:

(Формула) (5)

II рівень — вилучення з природи ресурсів або видів біоценозу на рівні їх відновлювальної здатності — природне середовище знаходиться в умовах нестійкої рівноваги.

(Формула) (6)

III рівень — вилучення з природи ресурсів або видів біоценозів перевищує її природні відновлювальні здатності - природне середовище починає, деградувати, окремі види біоценозу можуть зникнути, ресурси починають вичерпуватися, тобто:

(Формула) (7)

IV рівень — вилучення з природи ресурсів або видів біоценозу призводить до порушення рівноваги в природі, її деградації, до кризових явищ, екологічної небезпеки і навіть катастрофи.

(Формула) (8)

При нормуванні якості навколишнього середовища передбачено гранично допустимі норми впливу на навколишнє середовище, що гарантує екологічну безпеку населення та збереження генетичного фонду. До цих норм належать:
- граничне допустимі або тимчасово погоджені норми викидів в атмосферу шкідливих речовин (ГДВ, ТПВ);
- гранично допустимі або тимчасово погоджені норми стоків у водоймища (ГДС, ТПС),
- гранично допустимі навантаження відходів виробництва на землі та ґрунти (ГДВ) тощо;
- гранично допустимі норми та ліміти щодо вилучення та відновлення природних ресурсів, що випливають з необхідності підтримання рівноваги в природному середовищі;
- гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді, ґрунтах (ГДК), орієнтовно безпечні рівні впливу їх на людей (ОБРВ) або гранично допустимі дози впливу шкідливих речовин на людей (ГДД);
- норми гранично допустимої кількості мікроорганізмів та інших біологічних факторів в атмосфері, воді, ґрунті;
- норми гранично допустимих або орієнтовно допустимих рівнів (ГДР, ОДР), гранично допустимих доз (ГДД) для шуму, вібрації, електричних та електромагнітних полів та інших фізичних факторів, котрі можуть справляти вплив на здоров'я людей та їхню працездатність;
- норми гранично допустимих залишкових кількостей хімічних речовин у продуктах харчування, котрі встановлюють мінімально допустимі дози (МДД), нешкідливі для людини за кожною використовуваною хімічною речовиною і при їх сумарному впливі;
- норми гранично допустимого рівня або гранично допустимої дози безпечного вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі та в продуктах харчування, а також ГДР та ГДД радіаційного опромінення людей;
- нормативи на санітарно-захисні зони та смуги.
В основі нормування впливу різних факторів на людей та живу природу лежать гігієнічні, санітарні, ветеринарні підходи, сутність яких полягає в тому, що на основі експериментів з тваринами встановлюються межі, котрі протягом всього життя людей не будуть негативно позначатися на стані їхнього здоров'я.
За станом навколишнього середовища повинен здійснюватися постійний контроль, котрий реалізується такими методами: органолептичним (використання органів відчуття людини), аналітичним (розрахункові та балансові); соціологічним; експертним; хімічним аналізом; приладом метричним; біотестуванням та їхні поєднанням.
Для оцінки якості природного середовища використовується хроматографи, полярографи, кондуктометри, рефрактометри, кулонметри, потенціонометри, іонометри, калориметри, люмінесцентометри тощо.

2. Забруднювачі і забруднення ґрунтів

Ґрунт є кінцевим накопичувачем практично всіх тих шкідливих речовин, про які згадувалося у розділах про забруднення повітря і гідросфери.
Від "великої" і "малої" промисловості й транспорту ґрунти через атмосферу отримують пил, сажу і величезну кількість кислот. Як було сказано, мільйонно-тонні викиди оксидів азоту і сірки, хлору та інших сполук у поєднанні з краплями води у повітрі спричинюють кислі опади дощу й снігу. Страждають не тільки озера, де вимирає все, що не витримує життя у водному розчині кислоти. Дуже знижується й родючість полів та луків. Мінеральні кислоти атакують і "населення" ґрунтів, і сам гумус. Той втрачає частину осадо-утворюючих елементів ( Са, К тощо) і разом з мікроелементами типу заліза чи марганцю легше вимивається з ґрунту. Очевидно, що у поєднанні з високою кислотністю ґрунтової води це дуже знижує врожайність.
Цьому лиху можна зарадити, але дорогою ціною. Мало не після кожного рясного "кислого" дощу слід вносити вапно аж до глибини проникнення коренів рослин.
Хоч пил з ТЕЦ може видатися менш шкідливим, та підтвердити це ми не можемо. Вугільний попіл є своєрідним концентратом сполук кількох елементів (серед них уран і германій). Якби він легко вловлювався, то вже давно став би важливою рудною сировиною. А так випадання цього пилу з року в рік на ті ж поля рано чи пізно підвищить вміст у ґрунті токсичних важких елементів далеко поза безпечну позначку. Навіть нетоксичний пил з кварцу від коминів Екібастузьких ТЕС у Казахстані виявився справжнім лихом. Наче наждак, він швидко знищував поверхню зубів свійських тварин, які паслися у посипаному пилом степу.
У нас забруднення свинцем прилеглих до автомобільних шляхів смуг ґрунту таке велике, що довелося відмовитися від звичаїв предків і не висаджувати плодові дерева вздовж них. Хоч подекуди ще можна зустріти яблуні чи груші, та їхні плоди частково отруєнні: свинцем. Поясніть це колись своїм дітям, та й самі уникайте їх рвати. Коли ж у нас заборонять бензин з домішками свинцю, мине багато років, доки ґрунт частково очиститься від цього отруйного металу.
Потужними і концентрованими забруднювачами ґрунтів є зони зберігання відпрацьованих руд чи порід. Терикони у Донбасі стали таким лихом, що довелося застосовувати екстраординарні заходи. Деякі з них від окислення та інших реакцій у своїй товщі загорілися (у викинутій породі досить і вугілля, і піриту та інших сполук сірки), перетворившись у рукотворні невеликі вулкани.
В отруєнні ґрунтів з гірниками цілком успішно змагаються хіміки. Свою перевагу вони вже довели на практиці, завдавши шкоди шахтарям у вибоях тими отрутами, які вони потайки скидали у ґрунт через свердловини. У пресі повідомлялося, що кілька шахтарів потрапили у лікарні просто з підземних виробок.
Та рекордні площі забруднення належать все ж не підприємствам промисловості чи засобам транспорту, а інтенсифікованому й хімізованому сільському господарству. Щороку селяни добровільно поливають отрутами всі свої поля, отже, понад половину території України! Розглянемо причини і наслідки цього явища.

3. Пестициди – від pestis, що означає “чума”

Пестицидами у наш час називають велику групу речовин переважно штучного походження, які використовують для знищення чи великого пригнічення небажаних для людини видів рослин чи живих істот.
Пестициди
— узагальнюючий термін, тому дуже поширені назви вужчих груп:
• інсектициди — створені для знищення шкідливих комах;
• гербіциди — використовують для пригнічення бур'янів на полях культурних рослин;
• нематоциди — застосовують проти черв'яків із цієї групи;
• фунгіциди — антигрибкові речовини.
Серед перших пестицидів був синтезований у 1939 р. швейцарцем П. Мюллером і згадуваний раніше ДДТ. Успішне застосування цієї речовини наприкінці Другої світової війни і після неї у боротьбі з епідеміями, збудників яких переносили комахи, спричинило масове виробництво та її значне поширення. Усвідомлення небезпеки накопичення першого покоління надстійких пестицидів у ґрунті й воді змусило хіміків шукати нові речовини. Завдання полягало у підвищенні їх токсичності для шкідливих видів (це давало змогу знизити масу речовин, які вносили на поля) і зменшенні часу знешкодження у ґрунті.
Кількість синтезованих штучних біоотрут швидко збільшувалася, вони ставали дедалі токсичнішими. З'явилися гербіциди такої активності, що внесення всього 60 г/га ґрунту було вже достатнім для повного винищення на ньому рослин небажаного виду.
На ринках Західної Європи пропонуються сотні подібних сполук, а в Сполучених Штатах Америки — понад тисячу. Кілька Нобелівських премій з хімії були призначені саме за відкриття нових шляхів у синтезі пестицидів. Значному поширенню сприяла та безсумнівна на початку їх використання обставина, що вони виявилися економічно вигідними. У зарубіжних підручниках з екології не приховується, що спочатку зиск від підвищення врожаю від трьох до 30 разів перевищував витрати на застосування сучасних пестицидів.
Одночасно фахівці, які звикли враховувати не лише негайні, а й віддалені в часі наслідки, із самого початку не погодилися з головною тезою прихильників пестицидів про те, що останні діють лише на шкідника, а вторинні ефекти від їх використання практично незначні.
Екологи тривалий час накопичували свідчення, що з плином часу "вторинні ефекти" обов'язково стануть набагато суттєвішими, ніж тимчасова перемога навіть над дуже неприємним шкідником, їх теза зводилася до того, що всі запропоновані до цього часу хімічні засоби мають широкий спектр дії, впливаючи не тільки на шкідника, а й на всю біосферу і на всі види живого.
Екологи встановили такі особливості сучасних хімічних засобів захисту рослин:
1. Окрім знищення шкідливих комах чи рослин хімічні засоби обов'язково шкодять їх природним ворогам чи багатьом іншим нешкідливим видам.
2. Рівень токсичності цих субстанцій для теплокровних і людини відмінний від нуля, а часто навіть дуже високий.
3. Метою винищення через застосування пестицидів є менше від 0,2 % усіх видів біосфери, а шкідливий ефект від них поширюється на всі 100 % видів, а також на людину.
4. Вони нерозбірливі й вражають відразу всю популяцію певного виду, тоді як шкідливою часто є лише її частина.
5. Дія пестицидів часто не залежить від кількості популяції, а користувачі вважають, що "сипати" треба тим більше, чим вища чисельність шкідників. Причиною цього є запізніле використання захисних засобів, адже їх доцільніше вживати до початку масового розмноження шкідливих видів, а не після нього.
6. Дози пестицидів, як правило, перевищують у кілька разів не тільки селяни у малорозвинених країнах, а й там, де їх уперше винайшли та випробували. Причиною є та обставина, що певний "запас міцності" (або ефективності) закладають у рекомендації з дозування вже виробники отрути. Можна зрозуміти й психічні мотиви селянина, який "для гарантії" перемоги над ненависним ворогом свого дорогоцінного врожаю (картоплі, капусти, буряків тощо) потайки ще вп'ятеро збільшує рекомендовану дозу. Ситуація стає взагалі неконтрольованою, коли "засіб" є, а інструкції чи немає, чи вона класичного "нашого" типу "3-4 ложки на відро", без уточнення, про яку саме "ложку" і якої місткості "відро" йдеться.
7. Площі, на яких використовують пестициди, дуже великі. Тільки в Європі вони сягають сотні мільйонів гектарів, тому загальна кількість внесених у ґрунт отруйних речовин та їх різноманітність виявляються надто великими, щоб нехтувати "вторинні ефекти" їх дії.
8. Чимало пестицидів мають дуже тривалий час напіврозпаду У воді й ґрунті (12 років у ДДТ, до 20 — у деяких інших). Можливо, що у підземних горизонтах він ще довший через незначний вплив біологічних процесів.
9. Ефективність внесення пестицидів традиційними способами (розпилення з літаків чи наземних машин) дуже низька, більша частина або випаровується, або змивається водою. Наслідком є те, що у багатьох випадках чимало пестицидів потрапляє у ґрунти "трошки не там". Наприклад, пестициди японського походження опиняються аж у тундрах Аляски і Канади, "марокканські" - на полях з протилежного боку Атлантичного океану.
Отже, пестицидне забруднення ґрунтів і води стало загальним. Та все ж і концентрації, і шкідливі наслідки найбільші якраз там, де найвища густота населення. Найбільше забруднені пестицидами найкращі землі.

4. Вплив пестицидів на екосистеми і людину

Паралельно зі збільшенням використання пестицидів накопичувалися й докази їх негативної дії на довкілля. Як І попереджали екологи, швидко виявилися негативні прояви "хімічної війни" людей проти комах і рослин:
• разом зі шкідниками гинули спочатку корисні комахи (бджоли, джмелі тощо), а потім і птахи. Втрати від зниження врожаю полів і садів внаслідок вимирання запилювачів часто були вищими, ніж вигоди від "захищених" хімією площ. У капіталістичних країнах це призвело до багатьох судових процесів, адже часто зиск отримували одні фермери, а шкоди від пестицидів зазнавали зовсім інші;
• істотне зниження чисельності бодай одного з домінуючих видів у біосфері звільняло екологічну нішу для інших чи порушувало систему міжвидових відносин. Наслідком дуже часто було заміщення одних шкідників іншими, не менш голодними. Наприклад, на бавовникових полях США за три десятиліття змінилось аж шість шкідників. У Японії кількість шкідливих видів, необхідність регулювання чисельності яких постала перед сільським господарством, збільшилася майже удвічі за роки постійного використання пестицидів;
• нарешті, згідно з основними законами популяційної екології та еволюційної біології, безперервне використання однієї й тієї ж хімічної субстанції рано чи пізно виокремлювало з усіх шкідників надстійких до отрути. Для підтвердження цього нам не треба звертатись аж до закордонного досвіду. Роки "хімічної" боротьби з тарганами вивели таку породу, для якої отруйна у недалекому минулому речовина стала мало не їжею.
Та вирішальними доказами на користь припинення масового використання пестицидів стали збільшення їх концентрації уздовж трофічного ланцюга та погіршення здоров'я осіб, які працювали з ними чи жили на забруднених пестицидами землях.
Найширшого розголосу набули факти такої високої концентрації ДДТ у жирових тканинах полярних птахів, що це спричинило негативний вплив на їхній цикл розмноження. Неабиякі емоції шведів та інших європейців викликало (1965 р.) дев'ятсоткратне перевищення встановлених Всесвітньою організацією охорони здоров'я допустимих норм вмісту решток пестицидів на основі ртуті у тканинах впольованих у лісосмугах фазанів.
Одночасно лікарі США щораз частіше мали справу з випадками отруєння осіб, які працювали з пестицидами, розпиляли їх над полями. Було нагромаджено статистичне достовірні дані про широкий спектр шкідливого впливу (насамперед канцерогенного і генетичного) речовин з групи пестицидів і на людей. Виявилося, що він рідко виявляє себе негайно, найчастіше це трапляється після певного (інколи досить тривалого) латентного періоду.
Американці тоді вже були настільки зацікавлені питаннями власного здоров'я, що такі повідомлення вплинули на громадську думку незрівнянно більше, ніж гучний провал наприкінці 50-х років "пестицидної війни" проти вогняних мурах па території кількох штатів Півдня США. Посипання їх з літаків сумішшю двох пестицидів упродовж двох років із сумарним внесенням 4 кг отрути на кожен гектар не вплинуло істотно на мурах, зате різко знизилася чисельність більшості інших комах, комахоїдних птахів і навіть звірів.
Під тиском "четвертої влади" (преси) були створені, як це водиться в США, комісії, які й встановили багато цікавого. Наприклад, що лише в 1983 р. виробники запропонували потенційним покупцям 600 нових пестицидів, а повну токсикологічну перевірку за той же час пройшло лише чотири речовини (та й ті, мабуть, розпочали перевіряти раніше). Справило враження і таке "приємне" відкриття: коефіцієнт корисної дії пестицидів лежить в межах 0,1-1 %. Отже, у найкращому разі соту частину отрути з'їдають шкідники (а частіше — лише 1/500 чи 1/1000), решта дістається нейтральним чи корисним видам і надовго отруює довкілля.
Наслідком усіх цих подій стало негативне ставлення більшості населення до "хімізованої" сільськогосподарської продукції, запровадження обмежень на використання пестицидів та їх граничний вміст в грунті. Стали популярними "чисті" ("зелені") продукти, які фермери вирощували без інтенсифікаторів чи засобів хімічного захисту. Не дивно, що вже наприкінці 80-х років XX ст. у розвинених країнах біологічні методи захисту рослин за площею полів мали перевагу перед хімічними. Пестициди тимчасово використовують майже виключно для технічних культур за суворого обмеження кількості обробітків посівів.
Втративши внутрішній ринок, західні виробники опинилися у скрутному становищі, бо мали чималу кількість невикористаних пестицидів.
Знизивши ціни, вони запропонували їх фермерам інших країн, рекламуючи на всі лади. Радянський Союз, який сам продукував, застосовував і експортував лише прості за складом пестициди першого покоління на основі хлору, став одним з найбільших клієнтів США, де за золото купував і зерно, і новітні хімічні засоби захисту рослин.
Прихильники "економної економіки" зметикували, що масове використання пестицидів обіцяє швидке вирішення як нерозв'язної для більшовиків проблеми нормального забезпечення їжею не тільки партійної номенклатури і армії, а й населення, так і різкого збільшення виробництва волокна бавовнику. Останнє було абсолютно необхідним не так для текстильної, як для військової промисловості. Вісімдесяті роки стали часом дуже швидкого збільшення використання в СРСР величезної гами найефективніших (найотрутніших) закордонних пестицидів, частина яких вже була на той час заборонена у країнах-виробниках.
У південній частині СРСР отруту сипали в ґрунт у неймовірній кількості. Наприклад, бавовникові поля Середньої Азії отримували щороку понад 0,5 ц/га. Не набагато менше діставали рисові поля Кубані, ґрунти Молдавії, півдня України. Низька культура, бездумне виконання наказів "всезнаючих" партійних керівників, покарання за економію пестицидів зробили свою справу. Не десятки, а сотні механізаторів передчасно вмерли від отруєння. За офіційними даними, середня тривалість їх життя була на 20 років нижчою, ніж у чоловіків з іншими спеціальностями.
Досить сумну картину виявили вчені, які наприкінці 80-х років XX ст. глибоко дослідили стан здоров'я населення у районах інтенсивної пестицидизації сільського господарства. Найсильніше постраждали діти до 14 років, ті, хто ріс і формувався в отруєному довкіллі. Рекордними для території СРСР там була смертність дітей до року і відсоток народжених вже мертвими, хвороби матерів, випадки анемії, туберкульозу, вірусного гепатиту та багатьох інших хвороб, характерних для нерозвинених і бідних країн.
Дійшло до того, що в школах південних республік (наприклад, у Молдавії) список дітей у класному журналі подекуди складався з двох частин. більшу запитували і ставили оцінки, меншу (нижню) — ні. Не було потреби: вони не могли нічого засвоїти. Викладачі у наших сусідів з сумом спостерігали, як поступово збільшувався у першому класі нижній список і скорочувався верхній.
На території України найбільше хімічно забруднені ґрунти південних областей, де багато років невміло використовується поливання з внесенням великої кількості мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин. Рекордні рівні забруднення мають площі, де намагалися вирощувати рис. На значній частині території перевищено допустимі концентрації ДДТ, в окремих місцях не в 1-3, а в 10-20 разів. Аналізи показали, що й інші пестициди зустрічаються в підвищених концентраціях і під зерновими, і під технічними культурами.
Та відносне перевищення ГДК хліборобами у багато разів поступається промисловому забрудненню ґрунтів. У десятки разів перевищені ГДК свинцю у землі в Алчевську, Костянтинівці, Донецьку, кадмію — в цих же містах, а також і Кривому Розі та Маріуполі. Не набагато відстає столиця України, де у майбутньому з ґрунту можна буде видобувати цинк, мідь, свинець, кадмій та інші елементи.
Вдумайтеся у наступне й спробуйте уявити: нагромаджені в Україні тверді промислові відходи займають територію понад 53 тис. га, а їх загальний обсяг перевищує 17 км3. Хто б оце їх пересунув на північний край 30-кілометрової "чорнобильської зони", вкрив отруєну радіонуклідами землю і прикрив центр України від холодних зимових вітрів...

5. Проблема сміття

Було б неправдою говорити, що проблема сміття нова. Якось в одній з телепередач про сліди перебування первісних людей було показано купу сміття завдовжки кілька десятків метрів, заввишки 2-3 і завширшки кілька метрів. Вона складалася з черепашок молюсків, які люди колись видобували у сусідній водоймі і з'їдали, викидаючи рештки через плече. Так потроху і набралося близько тисячі тонн.
А що, як не сміття, залишене попередніми поколіннями, є одним з головних об'єктів підвищеної цікавості археологів!
Якщо сучасним археологам доводиться сутужно, бо слідів минулого не так і багато, то їхнім послідовникам, мабуть, буде набагато легше. Придивіться до рис. 2.1, на якому показано поперечний розріз типового збірника твердого міського сміття. У великих спорудах такого типу накопичуються не тисячі, а мільйони кубічних метрів найрізноманітніших речей, які потрапляють туди не тільки з квартир, а й з підприємств міста.
Звичайно, з кількох десятків мільярдів тонн твердих відходів щорічної діяльності сучасного людства більша частина припадає на викиди гірничорудної і будівельної промисловості. Побутове сміття становить 1-3 % всіх твердих відходів, але шкода від нього дедалі більша попри його відносно малу кількість. Причиною є урізноманітнення його складу, збільшення частки хімічно шкідливих предметів і речовин. Вони забруднюють ґрунт і навіть підземні води, якщо сміттєзбірники створені з порушенням заходів безпеки.
Проблемою стає пошук вільних земель поблизу великих міст. Кожен їх мешканець щороку додає один-півтора кубічних метрів сміття, отже — мільйони кубічних метрів для Києва, Харкова та інших "мільйонників" України. У нас ці гори сміття звалюють в яри і присипають топким шаром ґрунту.
За кордоном щораз більше країн відмовляються від такого, вочевидь застарілого, способу вирішення проблеми. Практика показала, Що сміттєзбірники виділяють у повітря шкідливі гази, а у воду і ґрунт — безліч шкідливих речовин (від важких металів до вуглеводнів). Назавжди втрачаються матеріали, які ще можна використати повторно. Часто відбувається самозапалення звалищ і ядучий дим тягнеться з них до околиць.
Мабуть, найточнішим показником рівня організованості і цивілізованості країни стає її ставлення до проблеми сміття. Найвищим Досягненням у цій проблемі є створення спеціалізованих підприємств Для переробки і повторного використання побутових та інших міських відходів. Та для їхньої ефективної і рентабельної роботи необхідно, щоб усі жителі країни попередньо сортували сміття. У Європі рекордними показниками організованості можуть похвалитися швейцарці й німці, які не лінуються віднести електричні елементи в одне місце, скляні пляшки вкинути в один контейнер, пластикові — в другий, папір — в третій, органічні рештки — з четвертий. Австралійці ще й досі жартують над величенькою інструкцією, де викладалися правила сортування і розподілу сміття. Та все ж потроху народ привчається до порядку, хоч європейського рівня (у Швейцарії попередньо сортується понад 80 % всього сміття) вони ще не досягли. У нас справи зі сміттям набагато гірші.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача 3

Обґрунтувати доцільність ведення оборотної системи водозабезпечення на одному з підприємств у районі.
Вихідні дані для розрахунку: об’єм води, що забирається – 6 млн. м. куб/рік, повернення води – 1, безповоротне споживання – 5 млн. м. куб/год. Необхідна кратність розбавлення очищених поверхневих вод – 2,5; потреба у воді при прямоточній системі – 20,5 млн. м. куб/год; додатково наведені витрати, зв’язані з упровадженням водообороту (з рахунком зміни витрат на водопровідні й каналізаціонні мережі поза майданчиком заводу) – 0,4 млн. грн./рік.
Находимо потребу у розбавляючій воді: 1 млн. м. куб/рік х 2,5 = 2,5 млн. м. куб/рік.
Сумарна потреба у воді: 5 + 2,5 = 7,5 млн. м. куб/рік.
Економія води: 20,5 – 7,5 = 13 млн. м. куб/рік.
Економічна оцінка зекономлених водних ресурсів може бути отримана при оптимізації водогосподарського балансу чи прийнята в розмірі замикаючих витрат на втягнення в господарський оборот додаткових водних ресурсів при очікуваних об’ємах водоспоживання: 13 млн. м. куб/рік х 0,28 м. куб/рік = 3,64 млн. грн./рік.
Річний економічний ефект рахуємо за формулою:

(Формула)
(Розрахунки)

Висновок: введення оборотної системи водозабезпечення на підприємстві забезпечить високий народогосподарський ефект.

ВИСНОВКИ

В основі нормування впливу різних факторів на людей та живу природу лежать гігієнічні, санітарні, ветеринарні підходи. За станом навколишнього середовища повинен здійснюватися постійний контроль, котрий реалізується такими методами: органолептичним (використання органів відчуття людини), аналітичним (розрахункові та балансові); соціологічним; експертним; хімічним аналізом; приладом метричним; біотестуванням та їхні поєднанням. На підставі отриманих даних при проведенні курсового дослідження зроблені висновки про необхідність розвитку удосконалених технологій переробки ТБВ м. Кременчука.
Найбільш простим традиційним способом роботи з побутовими відходами є складування їх у спеціально відведених місцях, що у залежності від ступеня підготовленості мають статус звалищ або полігонів по похованню.
При цьому відчужуються значні земельні угіддя. Як правило, ємність таких місць складування орієнтована на розміщення відходів протягом 20-30 років і в більшості випадків по Україні вже близька до вичерпання своїх можливостей.
Побутові відходи являють собою полідисперсні по-різному фракційні продукти з різним ступенем біологічної розкладності. При їхньому розкладанні утворяться шкідливі речовини, що потрапляючи в атмосферне повітря, поверхневі води, розносяться останніми на значні відстані, Крім цього, смітники і місця складування є розсадниками патогенних мікробів, комах, шкідливих гризунів і птахів. З хімічної точки зору місця складування являють собою системи, здатні самозайматися за рахунок окислювально-відновних процесів, що протікають. Тому, проблема утилізації вищезгаданих відходів здобувають особливу гостроту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрейцев В.І. Екологія і закон: еколого-правова відповідальність. – К., 1991. – 48 с.
2. Байсалов С.Б. Экологическое правонарушение (понятие и состав) // В кн.: Охрана окружающей среды: управление, право. – К, 1982. – с. 44-47.
3. Екологія і Закон / Екологічне законодавство України в 2 т. К.1998;
4. Дмитренко І.А. Екологія К.2001;
5. Проблеми збору, переробки й утилізації відходів. Збірник наукових. статей - Одеса: ОЦНГЄИ, 2000. -306с.
6. Чернова Н.М. , Білова О.М. Екологія К.2002;
7. Шмандий В. М., Чхало В. В. Організації системи роботи з відходами в промисловому центрі//Збірник наукових статтей «Утилізація відходів, організація і контроль полігонів». - Одеса: ОЦНТЭИ. - 1999. - с. 76-79.

 

 
загрузка...