Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Виробничі ресурси і фактори виробництва
Українські реферати - Економічна теорія
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Виробничі ресурси і фактори виробництва

ЗМІСТ

Вступ
1. Виробничі ресурси та їх особливості
2. Виробничі ресурси і фактори виробництва
3. Продуктивні сили суспільства
4. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
Задача
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


ВСТУП

Перехід до нового етапу економічної системи, яка ґрунтується на взаємодії різних соціальних типів господарств, пов'язаний з існуванням протиріч між максимізацією добробуту і умовами переходу до змішаної ринкової економіки. Перехідний період завжди супроводжується погіршенням життєвого рівня народу, оскільки відсутній налагоджений господарський механізм, який забезпечував би раціональне використання виробничих ресурсів. Тому завдання перехідного періоду зводиться, на нашу думку, до вирішення питання: як із усіх можливих ситуацій зуміти вибрати найкращу, найменш болісну для народу?
Ми вважаємо, що одним із основних завдань, які стоять перед Україною в умовах кризи, є створення за допомогою ринку надійних джерел доходів для більшості населення, а також адекватна оцінка фактора трудових ресурсів. З одного боку, реальний перехідний період поглиблює протиріччя між добробутом і методами створення ринку, з іншого — оптимізує вибір.
Відомо, що економічний розвиток і високий рівень використання ресурсів органічно пов'язані з приватною ініціативою. Ринок, суб'єктивні стимули гарантують рівновагу економіки. Умовами досягнення рівноваги є забезпечення повної зайнятості, відсутність надлишкового капіталу, гнучке реагування цін і заробітків на зміни кон'юнктури і очікувань економічних агентів.

1. Виробничі ресурси та їх особливості

Процес виробництва має свої причини, або чинники, які економісти називають виробничими ресурсами, або факторами виробництва.
Сучасна економічна наука виділяє чотири групи виробничих ресурсів:
- капітал у виробничій формі (засоби праці);
- праця (робоча сила);
- земля, або природні ресурси (власне земля, предмети праці і деякі засоби праці –зокрема, паливо і енергія);
- підприємницькі здібності (здібності до особливого виду праці – по управлінню виробництвом та його організації).
Як правило, чинники виробництва групують у два фактора виробництва – матеріально-речовий і особистий. Матеріально-речовий фактор – це засоби виробництва (засоби праці і предмети праці), а особистий фактор – робоча сила (праця)людини та її підприємницькі здібності.
Важко переоцінити роль особистого фактора у виробництві. По-перше, людина з її здатністю до праці, як уже відомо, є вирішальною рушійною силою виробництва, яка оживляє у його процесі мертві засоби виробництва (засоби і предмети праці). По-друге, усі засоби виробництва є результатом розуму і творчої праці людини. По-третє, від кваліфікації, вміння, творчості працівників залежить ефективність використання матеріально-речового фактора, а відтак – і результати виробництва.
Найважливішою особливістю виробничих ресурсів є їх обмеженість, або рідкісність, як називають цю особливість в економічній теорії. В економіці діє закон рідкісності виробничих ресурсів.
Обмеженість (рідкісність) ресурсів виробництва визначається різноманітними причинами – природними, економічними і соціальними.
Природні причини полягають в обмеженості нашої планети в цілому, її грунтів, надр, вод, атмосфери, населення. Економічні причини визначаються тим, що безмежний розвиток виробництва вимагає безмежного зростання кількості ресурсів. Соціальні причини зумовлюються умовами і темпами зростання населення, народжуваності і смертності людей, тривалості життя, набуття відповідних фаху і кваліфікації.
Водночас, рідкісність (обмеженість) ресурсів потрібно розуміти не у фізичному плані (хоча й він має значення), а як неможливість одночасного задоволення постійно зростаючих людських потреб. Неспівпадання потреб і можливостей їх втамування внаслідок обмеженості виробничих ресурсів змушує як окремих людей чи їх групи, так і суспільство в цілому вирішувати, які потреби задовольнити негайно, а втамування яких відкласти на той чи інший час.

2. Виробничі ресурси і фактори виробництва

Матеріальною основою життя й поступального розвитку людської цивілізації є виробництво та його прогрес. Тому аналіз загальних економічних основ виробництва як цілісного соціального організму утворює вихідну базу для політичної економії, а саме виробництво виступає загальним об’єктом вивчення.
Що ж ми розуміємо під виробництвом? Спробуйте уявити життя людей без їжі, одягу, взуття, житла. Це неможливо, бо саме за допомогою цих речей підтримується життя людей. Але різні речі, з допомогою яких люди підтримують своє існування, в готовому вигляді, як манна небесна, з неба не падають. Ці речі, які економісти назвали матеріальними благами, люди повинні створювати самі.
Людська діяльність, спрямована на створення матеріальних благ (засобів існування) - це й є виробництво.
Фактори виробництва
Виробництво благ, призначених для задоволення потреб людей, пройшло тривалий історичний шлях розвитку: від добування їжі за допомогою елементарних знарядь первісної людини до сучасного рівня перетворювальної діяльності суспільства. Та все ж будь-яке виробництво, первісне чи сучасне, характеризується деякими спільними рисами. Воно має в основі єдині три компоненти (фактори): робочу силу людини, предмети праці і засоби праці.
Робоча сила - це здатність людини до праці. Предмет праці - те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє необхідні матеріальні блага. Нарешті, засоби праці - це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину), виробляючи з нього необхідні засоби існування. Предмети праці в сукупності з засобами праці складають засоби виробництва.
Робоча сила виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна творча продуктивна сила суспільства. Засоби виробництва складають речовий фактор виробництва. В результаті взаємодії факторів виробництва створюється продукт праці, призначений задовольняти ті чи інші потреби людей. Сама ж праця, в результаті створення корисних матеріальних благ (продукту, послуг і т. ін.), виступає як продуктивна сила.
Кількісне відношення обсягу (маси) виробленого продукту (послуг) до затрат праці, затраченої на їх виготовлення, характеризує продуктивність праці.
Успішне функціонування економіки підприємства залежить від рівня його забезпеченості економічними або виробничими ресурсами. виділяють наступні групи економічних (виробничих) ресурсів:
- за складом: матеріальні, фінансові, трудові, природні;
- за походженням: первинні та вторинні;
- за структурою: засоби праці, предмети праці, продукти праці;
- за сферою використання: у сфері виробництва, у сфері обігу.
Праця поряд із засобами та предметами праці є необхідним елементом виробництва.
У ринковій економіці аналіз трудових відносин потребує більше уваги, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, а отже є конкурентною на ринку праці, що розширює межі аналітичних досліджень. критеріями оптимізації трудових відносин стають не лише економічні, а й соціальні параметри.
Трудові ресурси підприємства відіграють провідну роль у розв’язанні науково-технічних, організаційних і економічних завдань щодо дослідження поставлених результатів господарювання. Рівень забезпеченості підприємства робою силою і її раціональне використання мірою визначає організаційно-технічний рівень виробництва, ступінь використання техніки та технології, предметів праці.
Від ефективності використання трудових ресурсів у процесі виробництва багато в чому залежать показники обсягу виробництва продукції, її собівартість, якість. Тому аналіз використання трудових ресурсів є важливим розділом системи комплексного економічного аналізу діяльності підприємства.

3. Продуктивні сили суспільства

Сукупність обох факторів суспільного виробництва – матеріально-речового та особистого – називають продуктивними силами суспільства. Але зміст продуктивних сил цім не вичерпується, існує ще ефект узгодженості факторів виробництва, який знаходить свій вираз у технології та організації суспільного виробництва.
Технологія виробництва відбиває взаємодію його чинників, способи і прийоми дії праці на її предмет відповідними засобами праці.
Тому можуть бути як ефективні, так і неефективні технології виробництва, що також характеризує стан продуктивних сил.
Організація виробництва забезпечує узгодженість застосування виробничих ресурсів, єдність учасників виробництва, їх взаємодію у досягненні поставленої мети.
Продуктивні сили суспільства як органічна єдність сукупної робочої сили і засобів виробництва, а також технології і організації виробництва, мають, таким чином, складну структуру. Вони відбивають відносини людей до природи (природних ресурсів) і засобів праці (капіталу).
Основна економічна суперечність
Найважливішою особливістю економічних потреб людей є їх безмежне зростання і практична невмолимість. Водночас можливості виробництва у втамуванні людських потреб наштовхуються на обмеженість (рідкісність) виробничих ресурсів – праці, капіталу, землі і підприємницьких здібностей. Виробництво просто не в змозі одночасно задовольнити усі потреби людей. У цьому полягає основна економічна суперечність.
Суперечність, яка виникає між безмежністю людських потреб і обмеженими можливостями їх втамування внаслідок рідкісності виробничих ресурсів, стала основною суперечністю економіки.

4. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору

Обмежені виробничі ресурси можуть використовуватись на задоволення різних потреб, тобто одні і ті ж фактори виробництва можна витратити на створення різних життєвих благ. Інакше кажучи, виробничі ресурси є альтернативними, що створює проблему економічного вибору. Французьке alternative походить від латинського alter – один із двох.
Економічний вибір – це вибір тих людських потреб із безмежної їх кількості, які вимагають першочергового втамування через використання альтернативних виробничих ресурсів, і відкладення у часі задоволення потреб менш важливих.
Суть проблеми вибору полягає в тому, що якщо кожен виробничий ресурс, який використовується для задоволення різноманітних людських потреб, обмежений,то завжди існує можливість його альтернативного використання і пошуку найдоцільнішого поєднання із іншими ресурсами виробництва.
Економічний вибір так чи інакше здійснюють усі – від дитини, яка на гроші (обмежений ресурс),видані їй для придбання зошита, купила собі морозиво, втамувавши більш нагальну, з її точки зору, потребу, до суспільства в цілому, яке обирає, скажімо, між певними обсягами виробництва засобів праці і предметів особистого споживання, маючи обмежений запас виробничих ресурсів, тощо.
Існує поняття ціни економічного вибору. Ціна економічного вибору визначається ціною того блага, від споживання якого ми відмовились, надавши перевагу іншому. Визначимо ціну економічного вибору на умовному прикладі.
Припустимо, що у нас є обмежений ресурс – 200 гривень. Ми опинилися перед проблемою економічного вибору між купівлею магнітофона за 195 гривень і кросівок за 175 гривень. Купити і те, й інше не дозволяє наш обмежений ресурс. Якщо ми купимо кросівки, ціна нашого економічного прибутку складе 195 гривень (ціна магнітофона, від купівлі якого ми відмовилися), а якщо ж купимо магнітофон, то ціна нашого вибору буде 175 гривень (ціна кросівок).
З економічним вибором пов’язана також проблема доцільного і раціонального використання виробничих ресурсів. Раціональний економічний вибір дозволить найповніше задовольнити зростаючі людські потреби, а нераціональний, а тому й хибний – призведе до марних втрат ресурсів і зниження рівня задоволення потреб.
Проблема економічного вибору і альтернативність витрат ресурсів породжують проблему використання виробничих можливостей – окремого підприємства, галузі чи й економіки в цілому.
Виробничі можливості визначаються кількістю і якістю виробничих ресурсів – праці, капіталу, природних ресурсів і підприємницьких здібностей, які є у розпорядженні виробника.
Виробничі можливості повинні використовуватись максимально повно, щоб забезпечити найбільший обсяг виробництва життєвих благ. У процесі альтернативного використання виробничих ресурсів відбувається їх трансформація (від латинського transformation – перетворення), тобто ресурси «трансформуються», «перетворюються» для випуску інших благ.
Проте кількість застосованих виробничих ресурсів визначається дією закону їх рідкісності, що графічно відображається кривою виробничих можливостей, або, як її ще називають, кривою «трансформації».

Рис. 1. Крива «трансформації».

Така крива побудована по графіку. Вона утворюється безліччю точок, кожна з яких відбиває різні варіанти економічного вибору підприємства, що обирає між випуском двох благ – побутових кондиціонерів (їх кількість відзначено по горизонтальній осі) і холодильників (по вертикальній осі), використовуючи обмежені виробничі ресурси.
Фірма, виробничі можливості якої визначаються наявними ресурсами (їх грошова вартість складається із витрат на засоби і предмети праці, робочу силу тощо), може протягом року випустити 5 тис. холодильників (точка А) або 8 тис. кондиціонерів (точка F), якщо спрямує усі ресурси на виробництво лише холодильників чи лише кондиціонерів. Проте існує багато варіантів іншого альтернативного використання виробничих можливостей, кожен із яких дозволяє виробляти максимально можливий обсяг обох благ одночасно. Зокрема, точка В відображає економічний вибір фірми, коли вона за рік випустить 4 тис. холодильників і 3 тис. кондиціонерів, точка D вказує на комбінацію виробництва 2 тис. холодильників і 6 тис. Кондиціонерів тощо.
Економічна суть трансформації виробництва полягає у тому, що фірма здійснює свій економічний вибір шляхом перерозподілу альтернативних ресурсів між випуском холодильників і кондиціонерів. Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що підприємство, котре повністю реалізує свій потенціал, не може збільшити випуск одного блага, не поступившись іншим. Діяльність фірми на межі виробничих можливостей, яку й описує крива трансформації, свідчить про раціональність використання ресурсів і ефективність виробництва.
Виходячи з цього, вибір комбінації, що відповідає точці М на графіку, можна розцінювати невдалим, адже при цьому відбувається нераціональне і неефективне (неповне) використання ресурсів. Виробництво ж на основі вибору варіанта у точці N взагалі нездійснене, адже ця точка знаходиться за межами виробничих можливостей даної фірми (за межами кривої трансформації AF). Така виробнича комбінація стане реальною тільки за умови зростання виробничих можливостей (збільшення кількості застосованих ресурсів),що відбиватиме інша крива виробничих можливостей, яка проляже через точку N. Інакше кажучи, із зростанням кількості використаних виробничих факторів межа виробничих можливостей розширюється, а із скороченням їх кількості – звужується.
Межа виробничих можливостей змінюється також у залежності від продуктивності застосованих ресурсів навіть за їх незмінної кількості: із зростанням продуктивності ресурсів виробничі можливості розширюються, а із зниженням продуктивності – звужуються.
Подібні криві можна побудувати і для будь-якої галузі економіки стосовно альтернативних варіантів випуску двох груп продуктів, і для усієї економіки в цілому – наприклад, щодо випуску засобів праці і споживчих товарів для населення, і для майстерні ремісника, і для сільськогосподарської ферми, і для дачної ділянки тощо – скрізь, де використовують альтернативні ресурси.

ЗАДАЧА

Якщо на 100 000 грн., які були віддані під позику було отримано річний доход у вигляді позичкового проценту 3 000 грн., то чому дорівнює норма позичкового проценту.

Норма позичкового проценту є визначення додаткової вартості на вкладену позику:
(Формула),
де Д – сума отриманого внеску;
С – сума вкладу позики;
п% - норма позикового проценту.
(Формула),
звідси п = 30%.
Отже, норма позичкового проценту дорівнює 30%.

ВИСНОВКИ

Процес виробництва має свої причини, або чинники, які називаються виробничими ресурсами, або факторами виробництва: капітал у виробничій формі (засоби праці); праця (робоча сила); земля, або природні ресурси (власне земля, предмети праці і деякі засоби праці – зокрема, паливо і енергія); підприємницькі здібності (здібності до особливого виду праці – по управлінню виробництвом та його організації).
Найважливішою особливістю виробничих ресурсів, є їх обмеженість, або рідкісність. В економіці діє закон рідкісності виробничих ресурсів.
Суперечність, яка виникає між безмежністю людських потреб і обмеженими можливостями їх втамування внаслідок рідкісності виробничих ресурсів – основна економічна суперечність.
Виробничі ресурси є альтернативними, що створює проблему економічного вибору. Економічний вибір – це вибір тих людських потреб із безмежної їх кількості, які вимагають першочергового втамування через використання альтернативних виробничих ресурсів, і відкладення у часі задоволення потреб менш важливих. Ціна економічного вибору визначається ціною того блага, від споживання якого ми відмовились, надавши перевагу іншому.
Проблема економічного вибору і альтернативність витрат ресурсів породжують проблему використання виробничих можливостей – окремого підприємства, галузі чий економіки в цілому. Виробничі можливості визначаються кількістю і якістю виробничих ресурсів – праці, капіталу, природних ресурсів і підприємницьких здібностей, які є у розпорядженні виробника.
У процесі альтернативного використання виробничих ресурсів відбувається їх трансформація. Кількість застосованих виробничих ресурсів визначається дією закону їх рідкісності, що графічно відображається кривою виробничих можливостей, або кривою «трансформації».

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ковальчук В. У світі економіки: Посібник, Тернопіль: «Астон», 2003; 336с.
2. Орищак Я., Стебло М. Основи економіки, Київ, 2004
3. Основи національної економічної політики // Економіка України 1998, № 7
4. Мочерний О.В. “Основи економічної теорії”, Київ, 2002
5. Радіонова Т.В. Загальна економіка, Київ, 2004
6. Основы экономической теории /Под ред. И. П. Николаевой, Москва, 2001
7. Основы экономической теории / С. В. Мочерный, В. К. Симоненко, В. В. Секретарюк и др.; Под ред. С. В. Мочерного, Киев, 2000

 

 
загрузка...