Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Фінансові ризики. Управління фінансовими ризиками
Українські реферати - Економічний ризик
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Фінансові ризики. Управління фінансовими ризиками

ЗМІСТ

Вступ
1. Уникнення ризику
2. Попередження ризику
3. Прийняття ризику та його фінансування
4. Зниження ризику зовнішніми засобами (зовнішнє страхування, розподіл ризику між учасниками)
5. Внутрішні засоби зменшення ризику (лімітування, диверсифікація, хеджування, форвардна та ф’ючерсна політика, здобуття додаткової інформації, внутрішнє страхування)
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


ВСТУП

Важливим аспектом прийняття управлінських фінансових рішень є невизначеність, що проявляється в сукупності ризиків, які впливають на здійснення фінансово-господарської діяльності. Без забезпечення нейтралізації негативного впливу комерційних ризиків на результати цієї діяльності неможливо підтримувати сталий приріст достатку власників.
Комерційні ризики є невід’ємним елементом фінансового менеджменту, що визначає необхідність формування адекватної моделі управління такими ризиками – цілісної фінансової системи, спрямованої на виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію операційних, інвестиційних та фінансових ризиків. При цьому для прийняття виважених управлінських фінансових рішень в умовах ризику фінансовий менеджер повинен володіти понятійним апаратом, мати ґрунтовну теоретичну підготовку та навички.

1. Уникнення ризику   

Забезпечення нейтралізації фінансових ризиків підприємства на основі стратегії уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції – покриття потреби у капіталі на основі обліку векселя, факторингу, банківського кредиту чи комерційного кредиту) з метою визначення без кризового сценарію із наступним прийняттям його як основного. Однак слід зазначити, що існування безризикового сценарію здійснення тієї чи іншої господарської операції в умовах невизначеності ринкового середовища є досить проблематичним, тому говорять про відносну безкризиковість. Так, наприклад, безризиковими активами на ринку цінних паперів вважають державні цінні папери.
З огляду на викладене вище, для суб’єктів господарювання управління фінансовими ризиками на основі стратегії уникнення ризику пропонується здійснювати за такою схемою, що являє собою сукупність послідовно здійснюваних ітерацій:
• визначення,  обґрунтування та затвердження максимально прийнятного рівня фінансового ризику для суб'єкта господарювання — Rm (існування безризикових альтернативних сценаріїв, як уже зазначалося, є проблематичним);
• зведення кількісних оцінок рівня фінансового ризику п альтернативних сценаріїв, що розглядаються, — Ri, i [1; n];
• зіставлення рівня фінансового ризику за i-м альтернативним сценарієм із максимально прийнятною величиною фінансового ризику Rm;
• відхилення тих сценаріїв реалізації господарських операцій, рівень  фінансового  ризику за якими  перевищує  максимально прийнятну величину;
• вибір із сукупності альтернативних сценаріїв, що відповідають критерію максимально прийнятного рівня ризику, варіант із найменшим рівнем фінансового ризику.
Загалом для оцінювання інвестиційної привабливості окремої господарської операції з позицій її ризиковості на основі стратегії уникнення ризиків можна використати таку фінансово-математичну модель:

Таблиця 1.
Фінансово-математична модель уникнення ризиків


Оцінений ризик > Rm - господарська операція є непривабливою, оскільки ризик, який вона генерує, перевищує максимально прийнятний рівень ризику для суб'єкта господарювання Rm.

Оцінений ризик = Rm - з позицій ризиковості господарська операція є нейтральною, оскільки фінансовий ризик, який вона генерує, ідентичний максимально прийнятному рівню ризику для суб'єкта господарювання Rm, і, відповідно, остаточне затвердження управлінського фінансового рішення залежить від інших факторів.

Оцінений ризик < Rm - господарська операція є привабливою, оскільки фінансовий ризик, який вона генерує, менший за максимально прийнятний рівень ризику для суб'єкта господарювання Rm.

Стратегію уникнення ризиків можна ідентифікувати також як пасивну стратегію управління ризиком, адже суб'єкт господарювання абстрагується від здійснення будь-яких заходів, спрямованих на попередження негативних наслідків для його фінансово-господарської діяльності, джерелом яких є сукупність ризиків.

2. Попередження ризику  

Необхідність формалізації структури моделі управління ризиками пов’язана з потребою фінансового менеджменту підприємства відокремити функціонально-організаційний блок, основне завдання якого полягатиме у повному та своєчасному виявленні зовнішніх і внутрішніх загроз підприємства, які виражаються у сукупності ризиків. У сучасній фінансовій літературі таких блок фінансового менеджменту часто називають моделлю управління ризиками (ризик-менеджмент). При цьому така модель тісно пов’язана з системою раннього попередження та реагування як методу фінансового контролінгу. Загалом, модель управління ризиками підприємства можна визначити так:
модель управління фінансовими ризиками – це специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання в ринковому середовищі.
Виходячи з наведеного вище визначення управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання можна обґрунтувати основні положення формування моделі управління фінансовими ризиками. Так, на основі новітніх теорій корпоративних фінансів та сучасної практики управління фінансами суб’єктів господарювання виділяють такі фактори формування моделі управління фінансовими ризиками:
- структурування моделі управління фінансовими ризиками підприємства здійснюється виключно на основі особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства, його статутних цілей із відповідним урахуванням теоретико-методологічних основ;
- управління ризиками суб’єкта господарювання здійснюється на основі сукупності кількісних показників (коефіцієнтів та індикаторів) відповідно до системи цілей та завдань моделі управління ризиками суб’єкта господарювання;
- вхідна первинна інформація, необхідна для управління ризиками, має бути максимально насиченою, гранично повною та достовірною і включати, зокрема, якісні параметри та кількісні показники, що характеризують основні фактори формування ризиків;
- цільові показники управління фінансовими ризиками (як і вхідна первинна інформація) повинні бути приведені до зіставних одиниць виміру, що забезпечує можливість їх адекватної фінансово-математичної та аналітичної обробки, а також формування тренду їх зміни (розроблення сценаріїв розвитку подій);
- кожен із сукупності фінансових показників та коефіцієнтів, що використовується моделлю управління фінансовими ризиками суб’єкта господарювання з метою фінансово-математичного моделювання цільових параметрів, має бути максимально інформативним;
- обов’язкове обґрунтування вибору методів статистичного, математичного та аналітичного моделювання з метою забезпечення адекватності виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації фінансових ризиків;
- формування якісних та кількісних параметрів виявлення, ідентифікації та оцінки ризиків суб’єкта господарювання у плановому періоді в рамках здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності відповідно до усталеної (стійкої) сукупності певних напрямків спостереження, а також обґрунтування на їх основі узагальнюючих показників моделі управління фінансовими ризиками;
- обґрунтування, затвердження, реалізація та контроль моделі управління ризиками підприємства, її окремих складових елементів у вигляді методів, форм та технологій нейтралізації виявлених ризиків у межах здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.
Отже, формування адекватної та ефективної моделі управління ризиками передбачає вирішення сукупності питань, які можна розподілити за такими напрямами:
- локалізація етапів (визначення) моделі управління ризиком;
- аналіз основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками;
- обґрунтування основних кількісних показників, що використовуються в моделі управління ризиками.

3. Прийняття ризику та його фінансування  

Джерелом усієї сукупності ризиків, що формуються в результаті здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єктом господарювання, є будь-яке управлінське фінансове рішення щодо тієї чи іншої господарської операції.  Тому управління ризиками є об’єктивною необхідністю та обов’язковою умовою ефективності моделі фінансового менеджменту на підприємстві. При  цьому управління ризиками забезпечує узгодженість фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання за такими напрямами, як операційна та інвестиційна діяльність, фінансування та фінансовий контролінг (рис. 1), які в сукупності і формують систему фінансового менеджменту на підприємстві.
У свою чергу,  трансформація результативності моделі управління фінансовими ризиками підприємства в її ефективність у ринкових умовах господарювання безпосередньо залежить від рівня адекватності фінансово-математичного, інформаційно-методологічного, а також нормативно-правового забезпечення такої моделі специфічним потребам фінансового менеджменту на конкретному підприємстві.при цьому під поняттям забезпечення моделі управління ризиками (операційними, інвестиційними та фінансовими) необхідно розуміти сукупність інформаційних каналів, механізмів та форм збору, первинного зведення, узагальнення  та обробки фінансової інформації з метою покриття потреб виявлення, ідентифікації, оцінки та нейтралізації господарських ризиків у рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господарювання.

Рис. 1. Місце ризиків у функціонально-організаційній структурі фінансового менеджменту.

4. Зниження ризику зовнішніми засобами (зовнішнє страхування, розподіл ризику між учасниками) 

Страхування є одним з основних способів зниження ризику, який застосовують як фізичні, так і юридичні особи.
Страхування базується па використанні таких механізмів, як:
• об'єднання ризиків;
• розподіл ризику.
Об'єднання ризиків. Його сутність полягає в тому, що, поєднуючи різноспрямовані ризики і приймаючи на себе ризик багатьох клієнтів, страхові компанії знижують таким чином ризик кожного з них.
Не схильні до ризику люди готові відмовитися від частини доходу, щоб уникнути ризику. Придбання страховки гарантує людині одержання однакового доходу незалежно від того, понесе він втрати чи ні. Для несхильного до ризику суб'єкта гарантія одержання однакового доходу незалежно від можливого сприятливого або несприятливого розвитку подій забезпечує більшу корисність, ніж у випадку, коли рівень доходу залежить від невизначеності подій.
У свою чергу, страхові компанії, беручи на себе ризик клієнтів, несуть ризик. Основні види ризику страхувальників:
• ризик некоректного добору;
• моральний ризик.
Ризик некоректного добору полягає в тім, що переважно страхуються люди або організації "особливо ризикові", які не є типовими представниками. Дійсно, хто більше зацікавлений у страхуванні життя: здорова людина чи хвора? Очевидно, що великий ризик утрат, пов'язаних з лікуванням, майже напевно змусить звернутися до послуг страхових компаній, насамперед, людей зі слабким здоров'ям. Це призводить до того, що ризик високого ступеня витісняє з ринку страхування ризики низьких ступенів і змусить страхові компанії підняти ціну страховки, а вона відверне здорових людей від страхування. Таким чином, спіраль "висока ціна - небезпечні клієнти" підсилить несприятливий добір і завершиться тим, що страхування стане доступним лише за цінами максимального ризику.
Моральний ризик виявляється у випадках, коли застраховані особи поводяться так, що ймовірність несприятливої події зростає.
Іншими словами, моральний ризик - свідома поведінка індивідуума, яка збільшує ймовірність можливого збитку в надії, що збитки будуть цілком (або навіть з надлишком) покриті страховою компанією.
Основні заходи боротьби з ризиком некоректного добору і моральним ризиком:
• ретельний добір клієнтів, включаючи класифікацію їх за групами ризику і диференціацію страхових внесків;
• відмовлення в укладанні договорів страхування з групами клієнтів підвищеного ризику (наркоманами, водіями, що раніше затримувалися за керування автомобілем у нетверезому стані, і т. д.);
• часткове відшкодування збитку, тобто поділ із клієнтом небезпеки морального ризику, що обов'язково обумовлюється в договорі страхування.
Розподіл ризику - це метод зниження ризику, при якому ймовірний збиток поділяється між кількома особами таким чином, що можливі втрати кожного (так само як і прибуток) відносно невеликі. Саме завдяки використанню даного методу фінансово-промислові групи не бояться йти на ризик фінансування великих проектів або нових напрямків науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт.
Об'єднання ризиків є одним з методів зниження ризику шляхом об'єднання незалежних ризиків кількох осіб, проектів або видів діяльності таким чином, що загальний ризик зменшується.

5. Внутрішні засоби зменшення ризику (лімітування, диверсифікація, хеджування, форвардна та ф’ючерсна політика, здобуття додаткової інформації, внутрішнє страхування)  

Прийняття суб'єктом господарювання певної величини фінансового ризику на утримання як форми нейтралізації таких ризиків ставить проблему попередження настання ймовірних негативних наслідків для операційної, інвестиційної та фінансової діяльності такого суб'єкта господарювання. Це попередження передбачає реалізацію активної стратегії нейтралізації фінансових ризиків. Так, активна стратегія нейтралізації фінансових ризиків на противагу пасивній стратегії (стратегії уникнення ризиків) реалізується на основі сукупності спеціальних методів, зокрема:
• диверсифікація фінансових ризиків;
• хеджування фінансових ризиків;
• страхування фінансових ризиків.
У свою чергу, у рамках страхування ризиків як форми їх нейтралізації можна виділити самострахування та комерційне страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній).
Під самострахуванням слід розуміти створення певних резервних фондів коштів з метою фінансового покриття потенційних збитків (а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат фінансових, матеріальних та інших ресурсів) суб'єкта господарювання — децентралізованих фондів страхового відшкодування. Для цього абсолютна величина фінансових ресурсів для покриття фінансових ризиків, прийнятих на утримання безпосередньо суб'єктом господарювання, розподіляється у просторі та часі і за рахунок певних відрахувань створюється спеціалізований фонд (або кілька фондів) коштів. Типовими варіантами таких фондів коштів є резервний капітал як складова власного капіталу підприємства (перший розділ пасиву балансу); забезпечення наступних витрат та платежів (другий розділ пасиву балансу); резерв сумнівних боргів та інші фонди, передбачені чинним законодавством та/або статутними документами суб'єкта господарювання.
Страхування - це метод зниження ризику шляхом перетворення випадкових збитків у відносно невеликі постійні або разові витрати. Різного роду непередбачені ситуації (хвороби, стихійні лиха, крадіжки і т. д.), найчастіше призводять до значних витрат. Для пом'якшення їх наслідків використовують страхування. Люди в усьому світі страхують життя і майно від непередбачених обставин. Так у США страхові внески складали в середині 80-х років 8% валового національного продукту, тобто перевищували суму в 270 млрд. дол. Страхові компанії організують справи таким чином, щоб сума виплат і витрати на організацію страхової справи не перевищували величини отриманих внесків. Головна умова ефективності страхування полягає в тім, щоб ризики застрахованих осіб були незалежними один від одного або мали різноспрямовану кореляцію.
Диверсифікація - це метод зниження ризику шляхом розподілу коштів між кількома ризиковими активами (товарами) таким чином, що підвищення ризику для одного, як правило, означає зниження ризику для іншого.
Хеджування - діяльність зі зниження цінових ризиків шляхом укладання ф'ючерснихугод.
Ф'ючерс - це контракт на постачання (купівлю) у визначений в майбутньому термін певної кількості товару за існуючою нині ціною.
Ринки ф'ючерсів являють собою важливий інструмент для зниження ризиків, пов'язаних з невизначеністю цін. Існують ф'ючерсні ринки багатьох товарів, наприклад, сільгосппродукції (зернових, кави, м'яса), нафтопродуктів, продукції деревообробної промисловості, валюти, цінних паперів тощо, ціни на які істотно і непередбаченим чином коливаються. Ф'ючерсні ринки одержали розвиток наприкінці 70-х - початку 80-х років (в основному за рубежем).
Різновидом ф'ючерсного контракту є угода з премією або опціон, відповідно до якого одна сторона здобуває право купити або продати що-небудь у майбутньому по заздалегідь обговореній ціні зі сплатою комісійних (премії). Опціон - спекулятивний вид угоди. Він надає право, але не зобов'язує, продати або купити конкретний товар у визначений термін. Наприклад, з точки зору продавця, якщо ціни піднялися, що йому вигідно, угода здійснюється; якщо ціни не змінилися або навіть упали, то спекулянт (продавець) відбувається лише сплатою комісійних. У більшості випадків подібні контракти як опціони, так і ф'ючерси, здійснюються спекулянтами. Фактично, виконуючи функцію посередників між виробниками і споживачами, спекулянти сприяють вирівнюванню цін.
Спекуляція - діяльність, що виражається в покупці з метою перепродажу за більш високою ціною. Купити дешевше, продати дорожче - у цьому полягає зміст спекуляції, її сутність розкрили в ХVІ-ХVIII ст. меркантилісти - перша школа в політичній економії. Гроші - товар - гроші з приростом (Д-Т-Д1) - така загальна формула капіталу. Необхідно відзначити, що спекуляція пов'язана з ризиком, причому, усвідомленим ризиком. Спекулянти виконують важливу функцію посередників, доставляючи товари і послуги від тих, хто володіє їх надлишками, до тих, хто відчуває гостру потребу в них. Тим самим спекуляція призводить до зрушення споживання в просторі. Однак, вона призводить і до зрушення споживання в часі. Наприклад, закуповуючи сільськогосподарські продукти у врожайний рік, спекулянти продають їх у неврожайний. При цьому, збільшуючи попит під час надлишку пропозиції (роблячи запаси сільськогосподарської продукції), вони сприяють деякому зростанню цін. Продаючи ж цю продукцію в неврожайний рік, вони збільшують пропозицію в період підвищеного попиту, знижуючи тим самим ціни. Тобто, завдяки спекулянтам вирівнюються сезонні коливання попиту-пропозиції.
Більшість помилкових рішень пов'язана з недостатньою поінформованістю осіб, що приймають рішення. При цьому збільшення ступеня поінформованості про предмет рішення і його наслідків дозволяє знизити ризик. У той же час, інформація має свою ціну і за збільшення ступеня поінформованості необхідно платити. Тому, приймаючи рішення про придбання додаткової інформації слід порівнювати витрати на її придбання й очікувані граничні вигоди від прийняття більш точного рішення (рис. 2).
Кількість (Кпр) і ціна (Цпр) необхідної інформації визначаються точкою перетину кривих очікуваної граничної вигоди (В) і очікуваних витрат (ВТ), пов'язаних з її одержанням. Якщо очікувана вигода від покупки інформації перевищує очікувані граничні витрати (В  ВТ), то таку інформацію необхідно придбати. Якщо ж навпаки (В < ВТ), то від покупки такої інформації краще відмовитися.

Рис. 2. Визначення оптимального обсягу необхідної інформації.

Невідповідність фактичних результатів прийнятого рішення запланованим у багатьох випадках пояснюється обмеженістю наявної інформації. Більш повна інформація дозволяє приймати більш обґрунтовані рішення, наслідки яких будуть близькими до розрахункових. Оскільки інформація є цінним товаром, то зацікавлені особи готові за неї платити.
Гранична вартість повної інформації визначається як різниця між вираженими у вартісній формі очікуваними результатами певної дії чи рішення, виконуваного або прийнятого в умовах повної поінформованості Р0, і очікуваними результатами тієї ж дії або рішення в умовах неповної поінформованості Рн.
(Формула) (1)
Якщо ж інформація коштує більш ВІпр, то її придбання, навіть при абсолютно точному прогнозі, зменшить величину результату, наприклад, прибуток, одержуваний в умовах визначеності, порівняно з прибутком, одержуваним в умовах невизначеності. У цьому випадку додаткову інформацію придбавати недоцільно.
Успіх роботи на ринок залежить також і від того, наскільки точно ціни передають необхідну інформацію. В умовах досконалої конкуренції передбачається повна поінформованість учасників ринкового процесу (покупців і продавців). У цьому випадку ціни передають точну інформацію про альтернативні витрати того чи іншого економічного блага. Наявність точної інформації не гарантує успіху, але значно полегшує його досягнення, сприяючи підвищенню ефективності координації, оптимальному розподілу наявних ресурсів. Однак на практиці учасники ринкових угод мають нерівний ступінь поінформованості. Так, продавці товарів поінформовані про їхню якість краще, ніж покупці, а особи, що страхуються, мають більшу інформацію про об'єкти страхування, ніж страхові компанії. Потенційні продавці (як і потенційні покупці) нерідко приховують справжні цілі своєї поведінки і використовують різні способи для одержання однобічних переваг. Ринковий механізм виявляється неспроможним у силу неповноти (асиметрії) інформації.
Асиметрія інформації - нерівний ступінь поінформованості учасників ринкових угод.

ВИСНОВКИ

Модель управління фінансовими ризиками – це специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання в ринковому середовищі.
Формування адекватної та ефективної моделі управління ризиками передбачає вирішення сукупності питань, які можна розподілити за такими напрямами:
- локалізація етапів (визначення) моделі управління ризиком;
- аналіз основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками;
- обґрунтування основних кількісних показників, що використовуються в моделі управління ризиками.
Активна стратегія нейтралізації фінансових ризиків на противагу пасивній стратегії (стратегії уникнення ризиків) реалізується на основі сукупності спеціальних методів, зокрема:
• диверсифікація фінансових ризиків;
• хеджування фінансових ризиків;
• страхування фінансових ризиків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Вітлінський В.В., Верчено П.І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком: Навчально-методичний посібник, Київ: КНЕУ, 2000; 292с.
2. Ілляшенко С.М. Економічний ризик. Видання 2-ге, доп. і перер., Київ, 2004
3. Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання: навчальний посібник, Київ: Центр навчальної літератури, 2003; 188с.
4. Фінансовий менеджмент: Підручник, /За ред. проф. А.М. Поддєрьогіна, Київ: КНЕУ; 535с.

 
загрузка...