Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Управління інвестиційною діяльністю - інвестиційний ризик
Українські реферати - Економічний ризик
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)

Управління інвестиційною діяльністю - інвестиційний ризик

Контрольна робота | реферат

ЗМІСТ

Вступ
1. Сутність і види інвестиційних ризиків
2. Методи аналізу інвестиційних ризиків
3. Методи зниження інвестиційних ризиків
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36



(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

Інвестиційна діяльність завжди пов'язана з ризиком, тому потенційного інвестора, насамперед цікавить рівень інвестиційного ризику, що супроводжує інвестиції.

Ризик — це ймовірність (загроза) втрати підприємством частину своїх ресурсів, недоодержання доходів або появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої або фінансової діяльності.

Інвестиційний ризик — це можливість або ймовірність повного або часткового недосягнення (неотримання) очікуваних інвесторами результатів здійснення інвестицій.

Інвестиційні ризики можна класифікувати за декількома класифікаційними ознаками:
1. Залежно від причин виникнення:
— специфічні інвестиційні ризики;
— неспецифічні інвестиційні ризики.
2. Залежно від об'єкта інвестування:
— ризики реального інвестування;
— ризики фінансового інвестування.

1. Сутність і види інвестиційних ризиків

Специфічні (комерційні) ризики пов'язані з невизначеністю одержання очікуваного комерційного результату в ході реалізації конкретного проекту. Вони пов'язані зі специфічними особливостями самого проекту або специфічних особливостей ринкових умов його реалізації. Існують різні методи їхньої оцінки, у рамках яких неспецифічний інвестиційний ризик розглядається як один з об'єктивних факторів, що впливають на ризик інвестиційних проектів.
Структура інвестиційних ризиків представлена на рис. 1.

(Рис. 1.) Структура інвестиційного ризику.

Специфічні інвестиційні ризики проявляються на рівні підприємницької діяльності конкретних підприємств і не мають макроекономічної або регіональної форми.
У складі специфічних інвестиційних ризиків виділяють ризики приватного й загального характеру. Ризики загального характеру пов'язані з неповнотою й (або) невірогідністю інформації, використаної при прийнятті конкретних рішень, що стосуються до даного інвестиційного проекту, з помилками в розрахунках ефективності інвестиційного проекту. Ці ризики деякою мірою властиві кожному інвестиційному проекту. До приватних ризиків цієї групи відносять ризики інноваційним, властивим певним проектам або групі проектів і залежні від новизни й складності мети проекту.

Кількісне визначення величини специфічних ризиків, а також способів їхньої мінімізації стосується компетенції розроблювачів проекту й страхових компаній, які застосовують ті або інші операції залежно від конкретного інвестиційного проекту, а також від інвестиційної політики фірми. На зниження ризиків цієї групи держава й регіони можуть впливати побічно засобами економічної політики (податковим, ціновим, акцизним, тарифним, митним регулюванням), зміна параметрів яких визначає потенційну прибутковість інвестиційного проекту. Внаслідок непрямого впливу змінюються межі стабільності проекту, відбувається переоцінка властивого їм комерційного інвестиційного ризику.

До неспецифічних (або систематичних) інвестиційних ризиків належать ті ризики, які залежать від функціонування економіки в цілому. Вони визначаються зміною стадії економічного циклу розвитку економіки країни або кон'юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку, нестабільністю податкового законодавства в сфері інвестиційної діяльності й інших подібних детермінантів, на які інвестор не може впливати при виборі інвестиційного проекту.
Неспецифічні інвестиційні ризики виникають як наслідок відповідних умов інвестиційного клімату (їхня нерозвиненість, непогодженість, протиріччя один одному й т.д.).

Виділяють неспецифічні ризики макроекономічні (странові), які властиві державі в цілому, і регіональні, які властиві окремим регіонам.
До неспецифічних странових ризиків у традиційному розумінні належать:
— загроза втрати інвестицій і переривання діяльності фірм через війни і цивільні хвилювання;
— дії органів державної влади, що перешкоджають нормальному здійсненню інвестиційної діяльності (експропріація майна, зміни законодавства убік погіршення умов інвестування) і інші странові ризики.

Слід зазначити, що макроекономічні країнові ризики єдині для всієї держави й однаковою мірою впливають на результати здійснення всіх інвестиційних проектів на території даної держави. Поточний рівень країнового ризику вагомий, в основному, для зовнішнього іноземного інвестора, що приймає рішення про розміщення інвестицій у тій чи іншій країні.
Зниження його рівня позитивно впливає й на поведінку внутрішнього інвестора, приводить до підвищення інвестиційної привабливості всіх регіонів і країни в цілому.

Рейтинги інвестиційного ризику в різних країнах складаються й публікуються спеціальними виданнями ("Heritage Foundation", "Wall Street Journal", "Euromoney"). Зараз Україна сприймається іноземними інвесторами як одна з найнестабільніших країн, у різних рейтингах їй виділяється місце від 120 до 150 серед країн світу.

Макроекономічні странові ризики мінімізуються державою шляхом зміни чинного законодавства, що регулює економічні процеси в країні, зокрема, що регулює інвестиційну сферу. Важливим методом зниження неспецифічних ризиків є видача державних гарантій.
Регіональні неспецифічні ризики інвестиційної діяльності випливають із особливостей регіональної економічної політики, економічних, соціальних й екологічних умов, характерних для регіону. Ризики даної групи однаково впливають на результати здійснення всіх проектів, реалізованих на території даного регіону. Зниження регіональних ризиків, як правило, сприяє зростання ділової активності в регіоні з наступним сприятливим впливом на економіку країни в цілому.

Фактори регіонального інвестиційного ризику протилежні факторам інвестиційної привабливості. Основні фактори, що формують регіональні інвестиційні ризики і мають виплив, такі:
1. Нестабільність економіки регіону (економічні процеси нестабільні, високі темпи інфляції, обсяги продукції низькі й щорічно падають, велика кількість збиткових підприємств, комерційна інфраструктура нерозвинута).
2. Низька інвестиційна активність (низькі обсяги інвестування в економіку, низькі обсяги іноземного інвестування, невелика кількість будівельних підприємств, високі обсяги незавершеного будівництва, нерозвинений інвестиційний ринок та інвестиційна інфраструктура, неприступність кредитних ресурсів для підприємств).
3. Політична нестабільність (нестабільна політична ситуація, загроза політичних хвилювань і страйків).
4. Нерозвинуте правове середовище (відсутність розвинутого, чіткого й гнучкого законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності, відсутність спеціального регіонального законодавства, що регулює пільгові умови інвестування).
5. Соціальна напруженість (високий рівень безробіття, висока диференціація доходів населення, загроза соціальних і національних конфліктів).
6. Несприятлива екологічна ситуація (наявність виробництв, що негативно впливають на екологію, високий рівень забруднення навколишнього середовища, наявність великого обсягу відходів виробництва, відсутність виробництв по переробці вторинної сировини, несприятливість природно-кліматичних умов).
7. Відношення регіональної влади до інвестиційних процесів (регіональні органи державної влади не зацікавлені в підтримці інвестиційної активності, не створюються сприятливі умови інвестиційної діяльності).
8. Низький рівень інформаційного забезпечення (відсутність ясної, повної, систематизованої інформації і її неприступність для потенційного користувача).
9. Високий рівень економічних злочинів.
10. Відношення населення до ринкових реформ (населення не підтримує ринкові відносини, не довіряє органам державної влади, низький рівень інвестування за рахунок коштів населення).

Залежно від об'єкта інвестування виділяють ризики реального інвестування й ризики фінансового інвестування.
Ризик реального інвестування або проектний ризик — це невизначеність доходів від реалізації інвестиційного проекту, пов'язана з можливістю виникнення несприятливих ситуацій та їхніх наслідків на одній зі стадій здійснення інвестиційного процесу. Загальноприйнятий набір ризиків, що оцінюється інвестором при виборі того або іншого інвестиційного проекту, містить у собі загальноекономічний, фінансовий, ринковий, політичний, підприємницький, проектний, технічний, галузевий й інший ризики.
Проектний ризик має інтегрований характер, тобто є сукупним поняттям, що інтегрує в собі численні види конкретних інвестиційних ризиків. На основі оцінки окремих видів ризиків можна оцінити сукупний рівень ризику інвестиційного проекту. Проектний ризик є об'єктивним явищем у функціонуванні будь-якого підприємства, що здійснює реальне інвестування. Він супроводжує реалізацію всіх видів інвестиційних проектів.

Проектні ризики, у свою чергу, можна класифікувати за рядом ознак:
1. За видами виділяють такі види проектних ризиків:
— ризик зниження фінансової стабільності підприємства — виникає через недосконалість структури інвестованого капіталу;
— ризик неплатоспроможності підприємства — виникає через зниження рівня ліквідності оборотних активів підприємства;
— ризик проектування — виникає внаслідок недосконалості підготовки бізнес-плану, у зв'язку з недоліком інформації про зовнішнє середовище, неправильною оцінкою параметрів внутрішнього потенціалу, використанням застарілої техніки й технології;
- будівельний ризик — виникає внаслідок вибору недостатньо кваліфікованих підрядників, використання застарілих будівельних технологій і матеріалів та інших причин, що спричинюють перевищення строків будівельно-монтажних робіт із проекту;
- маркетинговий ризик — можливість істотного зниження передбаченого проектом обсягу реалізації продукції й інших факторів, що ведуть до зменшення прибутку на стадії експлуатації проекту;
- ризик фінансування проекту — пов'язаний з недостатнім загальним
обсягом інвестиційних ресурсів для реалізації проекту, несвоєчасним надходженням інвестиційних ресурсів з окремих джерел, ростом середньозваженої вартості капіталу;
- інші види ризиків.

2. За етапами здійснення проекту:
- проектні ризики передінвестиційного етапу — пов'язані з вибором інвестиційної ідеї, підготовки бізнес-плану, обґрунтованістю оцінки основних результативних показників проекту;
- проектні ризики інвестиційного етапу — це ризики несвоєчасного здійснення будівельно-монтажних робіт із проекту, неефективний контроль за якістю цих робіт, неефективне фінансування на стадії будівництва, низьке ресурсне забезпечення виконуваних робіт;
- проектні ризики постінвестиційного етапу — це несвоєчасний вихід виробництва на передбачену проектну потужність, недостатнє забезпечення виробництва сировиною й матеріалами, низька кваліфікація операційного персоналу, недоліки маркетингової політики та ін.

3. За комплексністю дослідження:
- простий проектний ризик — це вид проектного ризику, що не розчленовується на окремі підвиди;
- комплексний проектний ризик — це вид ризику, що складається з комплексу розглянутих підвидів.

4. За можливістю передбачення:
- прогнозований проектний ризик — це ризик, що піддається прогнозу з боку підприємства;
- непрогнозований проектний ризик — це ризик, прогнозування якого неможливе.

Ризик фінансового інвестування — це ймовірність недоодержання доходів від цінних паперів у зв'язку зі зміною кон'юнктури інвестиційного ринку. Специфічні ризики фінансового інвестування властиві окремим інвестиційним операціям по придбанню цінних паперів. До них належать:
- відсотковий ризик — це ризик втрати доходу фінансового інвестування через зміну відсоткової ставки (внаслідок зростання відсоткової ставки знижується ринковий курс цінного папера);
- ринковий ризик — це ризик втрати доходу через зміну курсу окремих цінних паперів;
- ризик ліквідності — це ймовірність втрати доходу внаслідок неможливості продати цінний папір без втрати інвестованого в неї капіталу;
- комерційний ризик — ймовірність недоодержання дивідендів за цінними паперами внаслідок зниження ефективності функціонування підприємства-емітента цінних паперів;
- інші види ризиків.

Крім того, ризик фінансового інвестування також може бути прогнозованим або непрогнозованим.
Інвестиційні ризики, як правило, не виникають у чистому вигляді. Це пояснюється тим, що всі види інвестиційних ризиків тісно взаємозалежні й взаємопов'язані.

Управління інвестиційними ризиками являє собою сукупність різних прийомів і методів нейтралізації інвестиційних ризиків.
Управління інвестиційними ризиками містить у собі:
- розпізнавання інвестиційних ризиків, що впливають на реалізацію інвестицій, і визначення міри керованості інвестиційних ризиків;
- оцінка й аналіз різних видів інвестиційних ризиків;
- розробка заходів щодо зниження інвестиційних ризиків;
- реалізація розроблених заходів з метою нейтралізації інвестиційних ризиків.
Ефективне управління інвестиційними ризиками дасть можливість знизити рівень ризиків і тим самим підвищити інвестиційну привабливість проекту для потенційних інвесторів.

2. Методи аналізу інвестиційних ризиків

Аналіз інвестиційних ризиків - це визначення міри ймовірності їхнього виникнення й обсягу можливих фінансових втрат при настанні ризикової події.
Ціль аналізу інвестиційних ризиків полягає в тому, щоб надати необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень про доцільність інвестування й передбачити заходи щодо захисту від можливих фінансових втрат.

У загальному виді процес аналізу інвестиційних ризиків можна уявити як послідовність ряду етапів:
1. Виявлення окремих видів інвестиційних ризиків.
2. Виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, що збільшують або зменшують конкретний вид ризику.
3. Визначення складу необхідних інформативних показників для аналізу ризику й оцінка можливості одержання, якості й вірогідності необхідної інвестиційної інформації.
4. Аналіз виявлених факторів.
5. Вибір відповідних методів оцінки інвестиційних ризиків.
6. Оцінка окремих видів інвестиційних ризиків з використанням обраних методик.
7. Оцінка загального рівня інвестиційного ризику.
8. Розробка заходів щодо зниження рівня інвестиційного ризику.

У світовій практиці вироблені два види аналізу інвестиційних ризиків, які взаємно доповнюють один одного:
— якісний аналіз;
— кількісний аналіз.

Якісний аналіз ризику найпростіший; його головне завдання — визначити фактори ризику, а також установити потенційні області ризику.
Кількісний аналіз ризику — це чисельне визначення розмірів окремих видів ризику та інвестиційного ризику проекту в цілому. Кількісний аналіз проводиться з використанням різних методів.

Найпоширеніші методи кількісного аналізу:
— статистичний метод;
— метод експертних оцінок;
— аналіз чутливості інвестиційного проекту;
— аналіз величини відносних ризиків;
— імітаційне моделювання Монте-Карло.

Сутність основних методів аналізу інвестиційного ризику полягає в наступному.

Статистичний метод.
Сутність статистичного методу аналізу ризику полягає в тому, що для розрахунку ймовірностей виникнення втрат аналізуються всі статистичні дані по результативності реалізації підприємством аналізованих інвестиційних операцій.
При цьому визначається частота виникнення деякого рівня втрат (f) за формулою:

(Формула) (1)

де n - число випадків настання конкретного рівня втрат;
N - загальне число випадків у статистичній вибірці.
Для визначення рівня втрат і побудови кривої ризику використовується поняття «область ризику».
Область ризику — це деяка зона загальних втрат, у межах якої втрати не перевищують граничного значення встановленого рівня ризику.
При оцінці рівня ризику в кожній області розраховують коефіцієнт ризику (К), що показує рівень достатності капіталу підприємства й визначається за формулою:

(Формула) (2)

де - максимально можлива сума збитку;
R - обсяг власних фінансових ресурсів підприємства.

Виділяють такі основні області ризику:
1. Безризикова область — це область, що характеризується відсутністю яких-небудь втрат при здійсненні інвестиційної операції з гарантією одержання як мінімум розрахункового інвестиційного прибутку (К1=0).
2. Область мінімального ризику — це область, що характеризується рівнем втрат, що не перевищує розміри чистого прибутку (К2 перебуває в межах 0-25%). Підприємство ризикує тим, що в результаті інвестиційної діяльності в найгіршому разі не одержить чистого прибутку й не зможе виплатити дивіденди за випущеними цінними паперами, якщо такі є, а в кращому — одержить основну частину чистого прибутку.
3. Область підвищеного ризику — це область, що характеризується рівнем втрат у розмірі розрахункової суми прибутку (К3 перебуває в межах 25-50%). Підприємство ризикує тим, що в результаті інвестиційної діяльності в найгіршому разі зробить покриття всіх витрат, а в кращому — дістане прибуток менший від розрахункового рівня.
4. Область критичного ризику ~ це область, що характеризується тим, що в її межах можливі втрати в розмірі розрахункової суми доходу підприємства (К4 перебуває в межах 50-75%). Підприємство ризикує втратити валовий доход внаслідок здійснення інвестиційної операції.
5. Область катастрофічного (неприпустимого) ризику — це область, у межах якої можливі втрати, близькі до розміру власних коштів підприємства (К5 перебуває в межах 75-100%).

Проведені фахівцями дослідження показали, що оптимальний коефіцієнт ризику становить приблизно ЗО %, а коефіцієнт ризику, який веде до банкрутства інвестора, — 70% і більше.
Статистичний метод аналізу інвестиційного ризику має переваги й недоліки. Достоїнством цього методу є можливість аналізувати й оцінювати різні «сценарії» реалізації проект і враховувати різні фактори ризику в рамках одного підходу. Недолік методу полягає в тому, що в ньому для оцінки використовуються імовірнісні характеристики, що не зручно для практичного застосування.

Метод експертних оцінок.
Сутність цього методу аналізу інвестиційного ризику полягає в оцінці факторів, що впливають на реалізацію інвестицій шляхом проведення опитування декількох незалежних експертів.
Цей метод дає можливість усі об'єктивні й суб'єктивні фактори, що впливають на рівень ризику, розділити на керовані складові й зробити висновок про ймовірність прояву й величини наслідків досліджуваного ризику.
На підставі інформації, отриманої в результаті опитування експертів, проводиться ранжування факторів за ступенем їхнього впливу на рівень ризику інвестиції, а потім будується спеціальна модель, що дозволяє аналізувати ризикові ситуації.
Існує кілька методик одержання експертних оцінок, однак найбільше часто використовувана — це проведення поетапних опитувань експертів до досягнення ними єдиної думки. Декільком незалежним експертам видаються анкети із проханням відповісти на ряд питань, потім отримана інформація обробляється й узагальнюється. На наступному етапі експертам видаються ті самі аркуші, але зі звітом про результат минулого опитування й пропозицією відповісти на питання ще раз, але з урахуванням думки інших експертів. Ця процедура повторюється 3-4 рази до досягнення експертами єдиної думки.
При використанні методу експертних оцінок важливо виключити можливість спільного обговорення експертами досліджуваної проблеми. Отриманий висновок експертів є результатом проведеної експертизи.

Аналіз чутливості інвестиційного проекту.
Сутність аналізу чутливості інвестиційного проекту полягає в оцінці впливу вихідних параметрів інвестиційного проекту на кінцеві показники його ефективності.
Аналіз чутливості інвестиційного проекту передбачає позмінне використання кожного вихідного показника в його песимістичній та оптимістичній оцінці, тоді як інші показники приймаються в розрахунок за їхніми очікуваними значеннями.

Аналіз чутливості проводиться шляхом послідовних етапів:
— вибір основного ключового показника, щодо якого й проводиться оцінка чутливості (таким показником може бути чистий наведений доход, індекс рентабельності інвестицій або інший показник);
— вибір змінних факторів (обсяг і ціна реалізації продукції, обсяг початкових інвестицій та інші фактори);
— розрахунок значень основного показника при різних варіантах змінних факторів.

Послідовно змінюючи значення вихідних показників, можна визначити діапазон коливань основного показника. За розрахованими значеннями основного показника можна побудувати діаграми, що відображають залежність обраного основного показника від величини вихідних параметрів. Зіставляючи між собою отримані діаграми, можна визначити «ключові» показники, що найбільше впливають на оцінку проекту. Потім визначаються критичні для проекту значення ключових параметрів. Чим більший діапазон коливань вихідних параметрів проекту, при якому основний показник відповідає обраним підприємством критеріям, тим менш ризиковим він вважається за результатами аналізу чутливості.

Аналіз чутливості проекту дозволяє фахівцям зменшити ризик і невизначеність. Наприклад, якщо ціна продукції виявилася критичним фактором, то можна підсилити програму чи маркетингу або знизити вартість проекту. Якщо проект виявився чутливим до зміни обсягу виробництва продукції, то варто розробити комплекс заходів щодо підвищення продуктивності. Недолік методу в тому, що він не розрахований на облік усіх можливих обставин і не бере до уваги здійснення альтернативних проектів.

Аналіз величини відносних ризиків.
Аналіз величини відносних ризиків є продовженням методу аналізу чутливості проекту.
Сутність даного методу полягає у визначенні можливих припустимих значень критичних змінних величин.

Аналіз величини відносних ризиків проводиться в такий спосіб:
1. Вибирається аналізований показник (наприклад, рентабельність інвестицій).
2. Визначається очікувана величина рентабельності інвестицій. Очікувана величина рентабельності інвестицій розраховується за формулою:

(Формула) (3)

де — імовірність походження і-то випадку, коеф.;
- рентабельність інвестицій, коеф.
3. Визначається стандартне відхилення величини аналізованого показника. Стандартне відхилення показника рентабельності інвестицій необхідно розраховувати за формулою:

(Формула) (4)

де а — стандартне відхилення показника рентабельності інвестицій, коеф.;
— очікувана величина рентабельності інвестицій, коеф.
4. Визначається коефіцієнт варіації, тобто величина відносних ризиків. Коефіцієнт варіації рентабельності інвестицій (к) розраховується за формулою:

(Формула) (5)

При оцінці рівня ризику інвестиційного проекту необхідно враховувати, що чим більше значення коефіцієнта варіації рентабельності інвестицій, тим вищий ризик цього варіанта інвестування.

Імітаційне моделювання.
В аналізі інвестиційного ризику значне поширення одержали методи імітаційного моделювання.
Зміст імітаційного моделювання полягає в розробці імітаційної моделі, тобто моделі реальної господарської ситуації й маніпулюванні із цією моделлю з метою аналізу ситуації.

У практиці аналізу інвестиційного ризику особливе значення набув метод імітаційного моделювання Монте-Карло. Побудова моделі починається з визначення функціональних залежностей у реальній системі, які згодом дозволяють одержати кількісне рішення, використовуючи теорію імовірності й таблиці випадкових чисел.
Використання методів імітаційного моделювання потребує спеціальної програмної підтримки.

Для оцінки ризиків фінансових інвестицій існують дві основні методики:
— аналіз чутливості кон'юнктури;
— аналіз імовірнісного розподілу прибутковості.
Відповідно до першої методики, ризик фінансової інвестиційної операції (R) визначається як розмах варіації прибутковості цінного папера за формулою:

(Формула) (6)

де — оптимістична оцінка прибутковості, %;
— песимістична оцінка прибутковості, %.
За другою методикою, ризик вкладення в цінний папір характеризується коефіцієнтом варіації (СV), що розраховується за формулою:

(Формула) (7)

де а — стандартне відхилення прибутковості цінного папера від її найбільш імовірної очікуваної прибутковості к0, %.
Стандартне відхилення прибутковості і-того цінного папера визначається за формулою:

(Формула) (8)

Найбільш імовірна прибутковість цінного папера (очікувана величина прибутковості) визначається за формулою:

(Формула) (9)

де — прогнозні оцінки значень прибутковості по і-му цінному паперу, %;
— імовірність одержання доходу в j-тій економічній ситуації, коеф.

Вибір того чи іншого методу аналізу інвестиційного ризику обумовлений рядом факторів, до яких належать:
— вид аналізованого інвестиційного ризику;
— рівень достатності й вірогідності інвестиційної інформації для аналізу інвестиційного ризику;
— рівень кваліфікації фахівців, що здійснюють аналіз інвестиційного ризику;
— можливість залучення кваліфікованих фахівців та експертів до оцінки інвестиційного ризику та інші фактори.

3. Методи зниження інвестиційних ризиків

У системі заходів щодо забезпечення реалізації інвестиційних проектів важливе місце належить нейтралізації проектних ризиків.
Різні види ризиків мають різний ступінь керованості. Виявити рівень керованості ризику складно, але необхідно для визначення шляхів можливої нейтралізації їхніх негативних наслідків.

Нейтралізація інвестиційних ризиків має на увазі, насамперед, установлення гранично припустимого рівня ризиків за окремими операціями, пов'язаними з реалізацією інвестиційного проекту. Такий рівень установлюється в розрізі окремих видів операцій з урахуванням інвестиційного поводження власників підприємства, тобто їхнім відношенням до інвестиційного ризику.

При здійсненні помірної інвестиційної політики граничними значеннями рівня ризиків окремих операціях за оцінкою фахівців, є:
— за операціями із припустимим розміром втрат — 0,1 (намічувана операція з незастрахованими ризиками по ній повинна бути відхилена, якщо в одному випадку з десяти може бути втрачена вся розрахункова сума прибутку);
— за операціями із критичним розміром втрат — 0,01 (в одному випадку зі ста —втрачена сума розрахункового валового доходу);
— по операціях з катастрофічним розміром втрат — 0,001 (в одному випадку з тисячі — втрачений весь інвестований у проект капітал внаслідок банкрутства).

Існують такі методи зниження інвестиційних ризиків:
1) запобігання ризику;
2) нормування ризику;
3) розподіл ризику між учасниками проекту;
4) зниження ступеня ризику;
5) страхування ризику.

Метод запобігання ризику полягає в розробці заходів внутрішнього характеру, які повністю виключають конкретний вид проектного ризику, а саме:
— відмова від використання у високих обсягах позикового капіталу;
— відмова від надмірного використання інвестиційних активів у низьколіквідних формах.

Нормування ризику — використовується за тими ризиками, які виходять за межі припустимого їхнього рівня, тобто за інвестиційними операціями у зоні критичного й катастрофічного ризику. Нормування реалізується шляхом установлення на підприємстві системи внутрішніх нормативів, що може містити в собі такі показники:
— граничний розмір позикових коштів, які використовуються для реалізації реальних інвестиційних проектів;
— мінімальний розмір інвестиційних активів у високоліквідній формі.
Розподіл ризику між учасниками проекту передбачає часткову передачу ризиків партнерам по окремих інвестиційних операціях.

Основні напрями розподілу ризиків:
— розподіл ризику між учасниками інвестиційного проекту;
— розподіл ризику між підприємством і постачальниками сировини й матеріалів;
— розподіл ризику між учасниками лізингової операції. Зниження ступеня ризику — це скорочення ймовірності та обсягу втрат шляхом резервування коштів на покриття непередбачених витрат. Основні напрями цього методу:
— формування резервного (страхового) фонду підприємства;
— формування цільових резервних фондів;
— формування резервних сум фінансових ресурсів у системі інвестиційних бюджетів.

Усі перераховані вище методи зниження інвестиційного ризику належать до внутрішніх методів, тому що здійснюються безпосередньо на підприємстві з використанням внутрішніх механізмів. Вибір внутрішніх методів забезпечує високий ступінь альтернативності прийнятих управлінських рішень, що не залежать від інших суб'єктів господарювання, а також можливість обліку внутрішніх факторів фінансових можливостей підприємства й впливи внутрішніх факторів. Разом з тим, недоліками використання даних методів є обмеженість фінансових і кадрових ресурсів підприємства, а також неможливість використання цієї форми для нейтралізації деяких видів проектних ризиків.

Страхування ризику — це операція по передачі інвестиційних ризиків зовнішньої страхової організації.
Страхування інвестиційних ризиків — це захист майнових інтересів підприємства при настанні страхової події спеціальними страховими компаніями за рахунок грошових фондів, сформованих ними шляхом одержання страхових внесків від страхувальників. При цьому обсяг відшкодування негативних наслідків проектних ризиків страховиками не обмежується — він визначається реальною вартістю об'єкта страхування (розміром страхової його оцінки), страхової суми й розміром страхових внесків (страхової премії).
З погляду інвестора, важливим моментом є необхідність проаналізувати стратегію реалізації проекту з погляду обліку ризикових ситуацій і розробки методів зниження інвестиційних ризиків.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Удалих О. О. Управління інвестиційною діяльністю /Навчальний посібник/, Київ, 2006; 289с
2. Борщ Л. М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи, Київ: Знання, КОО, 2002; 318с
3. Гунський Б. В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі, Київ: Наукова думка, 1998; 390с
4. Шевчук В., Рогожин П. Основи інвестиційної діяльності, Київ: Ґенеза, 1997; 272с
5. Савчук О. В. Теорія і практика оцінки ефективності інвестицій в Україні /Економіка України/, 2003, № 12, с. 19-25

 

 
загрузка...