Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Основні засоби. Ціни. Фондовіддача
Українські реферати - Економіка підприємства
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Основні засоби. Ціни. Фондовіддача

ЗМІСТ

Вступ
1. Показники ефективності використання основних засобів
2. Ціна та її структура. Ціновий механізм підприємства в умовах ринку
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Також дивіться:
Контрольна робота - Особливості обліку основних засобів
Курсова робота - Аналіз основних засобів підприємства
Курсова робота - Аудит основних засобів
Курсова робота - Аудит амортизації основних засобів



(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

Тема основних засобів в умовах розвитку ринкової економіки на Україні, є дуже актуальною і залишатиметься такою й в майбутньому. Вона має велике значення для діяльності кожного підприємства, бо практично не існує жодної організації без наявності основних засобів. Основні засоби надають найглибше та найповніше уявлення про технічний стан, виробництво та в цілому загальне становище підприємства.

Процес виробництва здійснюється за умови поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (виробничі засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні. Головними ознаками основних фондів є термін їх експлуатації (більше одного календарного року), вартість і спосіб її перенесення. Основні фонди, у свою чергу, поділяються на основні виробничі та основні невиробничі фонди.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, що сплачується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб’єктів та інші суб’єктивні моменти.
Ціни, що відображають суспільно необхідні витрати на виробництво і реалізацію продукції, узгоджуються з вимогами закону вартості. Вони забезпечують еквівалентний обмін товарами, що відповідає принципу розподілу за кількістю та якістю праці, дає змогу більш правильно використовувати вартісні показники для встановлення правильних господарських корпорацій, порівнювати витрати з результатами виробництва.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.
Ринкові відносини диктують необхідність переходу до більш удосконаленої системи цін і нових методів їх формування, що ґрунтуються на законах ринку.

1. Показники ефективності використання основних фондів

Економічна ефективність функціонування основних фондів є складовою частиною результату використання всіх виробничих ресурсів підприємства. Визначаючи економічну ефективність використання основних фондів, використовують систему натуральних і вартісних показників, а також співвідносні оцінки темпів зростання випуску продукції і темпів зростання обсягу основних засобів; фондоозброєності праці та її продуктивності.

Загальним показником ефективності використання основних виробничих засобів є виробництво товарної (валової) продукції в розрахунку на 1 грн. їх середньої вартості – фондовіддача.
Формула (1)
де ТП – обсяг товарної (валової) продукції;
ОЗ – середня вартість основних засобів за період, що аналізується.

Часткові показники застосовуються для характеристики використання окремих видів обладнання та площ (середній випуск продукції на одиницю обладнання, шт. / зміну, наприклад, випуск продукції на 1 м² виробничої площі тощо).
У процесі дослідження вивчаються перераховані показники, проводиться порівняльний аналіз за різними напрямками, визначаються фактори зміни їх величини.

Аналіз фондовіддачі проводиться за двома напрямками: вивчення впливу факторів на зміну фондовіддачі, вивчення впливу фондовіддачі на обсяг виробництва.
Аналізуючи ефективність використання основних фондів, фактичний показник фондовіддачі порівнюють з прогнозним, а також з фондовіддачею інших підприємств цієї ж галузі.

На рівень фондовіддачі впливають різні фактори, пов’язані як зі зміною обсягів продукції, так і з ефективністю використання основних виробничих засобів, зокрема їх активної частини. Важливо вибрати такі фактори, які:
1) прямо пов’язані з рівнем фондовіддачі і характеризують її як з точки зору екстенсивного завантаження (завантаження за часом) знарядь праці, так і інтенсивності їх використання, а також з точки зору їх вартості, яка складалася на ринку;
2) набір факторів повинен містити параметри, які мають кількісну визначеність і можуть бути отримані з даних бухгалтерського обліку (або визначені на їх базі).

Використовуючи методики, викладені в працях вітчизняних і зарубіжних фахівців, можна побудувати мультиплікативну модель, за допомогою якої виявляється вплив окремих факторів на фондовіддачу. Робиться це шляхом перетворення формули фондовіддачі способами розширення і продовження факторної системи за рахунок введення в неї параметрів, потрібних для побудови моделі, логічної та зручної для обробки. З цією метою спочатку визначається коло показників, які стосуються функціонування основних виробничих засобів і формування рівня фондовіддачі та інформація про які накопичена засобами управлінського обліку та статистичних спостережень, а саме:

ОЗАКТ – вартість активної частини основних засобів, грн.;
ОЗД – вартість діючих основних засобів, грн.;
К – кількість одиниць діючого обладнання;
С – середня вартість одиниці обладнання, грн.;
ТЗМ – кількість верстато-змін, відпрацьованих усім обладнанням;
ТГОД – кількість машино-годин, відпрацьованих усім обладнанням.
Перетворення формули фондовіддачі виконується у наступній послідовності:

Формула (2)

Відповідно, фондовіддача всієї сукупності виробничих засобів прямо пропорційна питомій вазі їх активної частини, питомій вазі діючих об’єктів у активній частині основних засобів та їх фондовіддачі. Далі, враховуючи, що вартість основних засобів можна подати у вигляді добутку кількості одиниць і середньої вартості одиниці, а також вводячи у модель параметри ТЗМ і ТГОД, одержуємо:

Формула (3)

Таким чином, рівень фондовіддачі прямо пропорційно залежить від питомої ваги активної частини основних засобів, питомої ваги діючого обладнання, середньої тривалості однієї верстато-зміни, середньої кількості відпрацьованих верстато-змін на одиницю обладнання й обернено пропорційна від середньої вартості одиниці обладнання. Так як кількість відпрацьованих верстато-змін на одиницю устаткування , можна представити як добуток коефіцієнта змінності роботи обладнання (КЗМ) і кількості робочих днів у періоді, що аналізується (Д) отримаємо наступну модель:

Формула (4)

Проведемо аналіз використання основних засобів за даними таблиці 1.
Визначимо вплив факторів на зміну фондовіддачі способом ланцюгових підставок згідно з методикою.

(Таблиця 1.)
Дані для аналізу використання основних засобів


1. Темп приросту основних активів швидше темпів приросту валової продукції. У звітному році спостерігається погіршення використання основного капіталу ( зниження фондовіддачі на 0,5 %).
2. Якби в звітному році фондовіддачаа не знизилася, то за рахунок приросту основних активів підприємство могло б одержати продукції на суму:
Фвіддача ін * (Sосн.кап. отчет-Sосн.кап. перед) = 308,893 т.грн
Через зниження фондовіддачі підприємство втратило продукції на суму:
(Фотдача звіт -Фотдача ін) * Sосн.кап. звіт = -408,66 т.грн.
У підсумку відхилення валової продукції складає
3088,893 - 408,66 = 2680 т. грн.
3. Визначимо вплив фондовіддачі на обсяг реалізації:

(Таблиця 2.)
Вплив фондовіддачі на обсяг реалізаціїї продукції підприємства

У звітному році спостерігається зниження фондовіддачі. Вартість основного капіталу росла швидше, ніж виторг. За рахунок зниження фондовіддачі підприємство втратило у виторзі .
1,1058 * ( 77840-75600 ) = 2476,99 - зміна обсягу реалізації, котре могло б бути, якби фондовіддача не знизилася .
За рахунок зниження фондовіддачі на 0,0224% підприємство втратило :
(1,0834-1,1058) * 77840 = -1743,62 тис.грн.

Разом абсолютне відхилення виторгу дорівнює 2476,99-1743,62=730 тис. грн.
Фондовіддача - узагальнений показник ефективності використання основних фондів. Він визначається співвідношенням обсягу продукції, що випускається, і середньорічної вартості основних фондів. Ріст фондовіддачі забезпечує додатковий випуск продукції без подібногонарощування виробничого потенціалу.

2. Ціна та її структура. Ціновий механізм підприємства в умовах ринку

Система цін характеризує взаємозв'язок і взаємозв’язку різних видів цін, складається з блоків, у якості яких розглядаються як конкретні ціни, так і визначені групи цін. Зміни, внесені в рівень однієї ціни, позначаються на рівнях інших цін. Це порозумівається єдиним процесом формування витрат на виробництво, взаємозв'язком суб'єктів ринку між собою і тісним взаємозв'язком всіх елементів ринкового господарського механізму.

Усі види цін можна підрозділити в такий спосіб:

По характері обороту, що обслуговується.
Оптові ціни - ціни, по яких підприємства реалізують зроблену продукцію іншим підприємствам або збутовим організаціям.
Роздрібні ціни - ціни, по яких торговельні організації реалізують продукцію населенню.
Закупівельні ціни - ціни, по яких сільськогосподарські виробники реалізують свою продукцію державі, фірмам, промисловим підприємствам для наступної переробки.
Кошторисна вартість - ціна, по якій оплачується продукція будівництва (будинку, спорудження).
Ціни і тарифи на послуги населенню - особливий вид роздрібної ціни (охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, готельні і туристичні послуги, побутові послуги і т.д.).

У залежності від державного впливу, регулювання, ступеня конкуренції на ринку.
Вільні (ринкові) ціни - ціни, установлювані виробниками продукції і послуг на основі попиту та пропозиція відповідності з кон'юнктурою ринку.
Регульовані ціни - ціни, установлювані особовими органами керування, як правило, на продукти, товар тарифи підвищеного соціального призначення.
Паритетні ціни - ціни, використовувані державними органами США для регулювання співвідношень цін між сільськогосподарською продукцією й іншими товарами і послугами.

По способу встановлення.
Тверді (постійні) - ціни встановлюють договори і не міняються протягом усього терміну постачання продукції за даною згодою або контрактові.
Поточні ціни - по них здійснюється постачання продукції в даний період часу. Вони можуть мінятися в рамках одного контракту і відбивають стан ринку.
Рухлива ціна - ціна, зафіксована в договорі з застереженням про те, що вона може бути переглянута надалі, якщо до моменту виконання договору ринкова ціна зміниться (підвищиться або понизиться).
Змінна ціна встановлюється на вироби, що вимагають тривалого терміну виготовлення. Обчислюється в момент виконання договору шляхом перегляду первісної договірної ціни з урахуванням змін у витратах виробництва за період часу, необхідний для виготовлення продукції.

З урахуванням фактора часу.
Постійна ціна - ціна, термін дії якої заздалегідь невизначений.
Сезонна ціна - вид закупівельних або роздрібних цін на товари, що носять сезонний характер, визначається шляхом застосування знижок з первісної продажної ціни, діє протягом визначеного періоду часу.
Східчаста ціна - ряд послідовно знижуються цін на продукцію в заздалегідь обумовлені моменти часу по попередньо визначеній шкалі.

По способі одержання інформації про рівень ціни.
Довідкові ціни публікуються в каталогах, прейскурантах, економічних журналах, довідниках і в спеціальних економічних оглядах; використовуються як орієнтовану інформацію при встановленні цін на аналогічну продукцію або при аналізі рівнів і співвідношень цін.
Прейскурантні ціни - вид довідкової ціни, яка публікується у прейскурантах фірм-продавців.
Розрахункова ціна застосовується в договорах, контрактах устаткування, вироблене по індивідуальним замовленням розраховується й улаштовується постачальником для кожного конкретного замовлення з обліком технічних і комерційних умов даного замовлення.

У залежності від виду ринку.
Аукціонні ціни - ціни публічного продажу по максимально запропонованому рівні на попередньо оглянуту покупцем партію товарів (лот); встановлюються в результаті зміни співвідношення між попитом та пропозицією.
Біржові котирування - ціни стандартизованого однорідного товару (у тому числі цінні папери), реалізованого через біржу.
Ціни торгів - ціни особливої форми спеціалізованої торгівлі, заснованої на видачі замовлень на постачання товарів або одержання підрядів на виробництво визначених робіт із заздалегідь оголошеного в спеціальному документі (тендері) умовами.

Внутрішньо-фірмові ціни.
Трансферні ціни застосовуються при реалізації продукції між підрозділами однієї фірми або різних фірм, але вхідних в одну асоціацію.
За умовами постачання і продажу.
Нетто - ціна на місці купівлі-продажу.
Брутто (фактурна ціна) визначається з урахуванням умов купівлі-продажу (виду і розміру податків, наявності і рівня знижок, виду «франко» і умов страховки).
«Франко» - даний термін означає, до якого пункту на шляху просування товару від продавця до покупця постачальник відшкодовує транспортні витрати.

Транспортний фактор враховується в зовнішньоторговельних цінах.
Світові ціни - це ціни, по яких проводяться великі експортні й імпортні операції, досить повно характеризуючи стан міжнародної торгівлі конкретними товарами. На практиці світові ціни по сировинних товарах визначаються країнами-експортерів або імпортерів або цінами бірж, аукціоні по виробах виробничо-технічного призначення.

Ціна як економічна категорія завжди посідала особливе місце у виробничій діяльності підприємства. Очевидним є те, що в ринкових умовах в ціні перетинаються економічні інтереси виробників і споживачів.
Ринкове ціноутворення — це процес встановлення цін на товари та послуги, які реалізують на ринку.
Ціна — грошовий вираз вартості товару. Вона відображає його споживчу корисність в конкретних ринкових умовах.
Ринкова ціна забезпечує динамічну рівновагу між попитом та пропозицією, між суспільною вартістю товару і її грошовим виразом.
У практиці роботи підприємств застосовують цілий ряд видів цін. Однак домінують договірні ціни, що змінюються залежно від попиту і пропозиції на певну продукцію (послуги).

У загальному плані в умовах сьогодення структура ринкових договірних цін визначається такими складовими:
1. Собівартість виробу, що містить всі без винятку витрати на створення, виробництво і реалізацію.
2. Прибуток, величина якого визначається ринковою ситуацією (попитом і пропозицією).
3. Податок на додану вартість (ПДВ), величина якого у відсотках визначається від оподатковуваного обороту.
4. Акцизний збір, непрямий податок лише на високорентабельні та монопольні товари (перелік таких товарів та ставки цього збору передбачені відповідними постановами).
Перелічені складові формують „ціну підприємства". За такими цінами підприємства реалізують свою продукцію безпосередньо споживачам або ж посередницьким організаціям (гуртовим базам).
5. Гуртові організації в ціну продукції включають надбавку за величиною, яка відповідає усім додатковим витратам, що пов'язані з організацією гуртової реалізації продукції. Сюди входить орендна плата за приміщення офісу бази, оплата праці її працівників, витрати на освітлення, опалення, охорону, а також належні кошти на розвиток гуртової організації (прибуток) і відповідний податок на додану вартість.
У результаті формується відпускна „ціна гуртова". Вона застосовується для гуртової реалізації продукції торговельній мережі.
6. Для покриття витрат, пов'язаних з організацією реалізації продукції безпосередньо в магазинах, торговельні структури включають в гуртову ціну чергову надбавку, що відповідає витратам, аналогічним як в гуртових (посередницьких) організаціях, включаючи і наступний ПДВ.

За цією ціною здійснюється продаж виробів окремим споживачам дрібними партіями або поштучно. Формування структури цін показано на рис. 1.
В ринковій системі при наявності конкуренції, взаємодії попиту і пропозиції виявляється «компромісна» ціна продукції – це така кількість грошей, яку хоче заплатити споживач (покупець) і за яку ще може продати виробник. У практиці таку ціну називають врівноваженою, тобто такою, що відображає вартість продукції в конкретних умовах.

(Рис. 1.) Схема формування структури цін.

В практиці роботи підприємств застосовуються численні різновидності цін, зокрема:
- Ціна договірна – встановлюється за домовленістю між виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) продукції.
- Ціна вільна – формується підприємством-виробником (виконавцем робіт, послуг) самостійно.
- Ціна лімітна — вона визначається на початкових етапах створення (проектування) нової продукції і використовується для техніко-економічних обчислень, обґрунтування доцільності її виробництва, встановлення договірних або прейскурантних цін.
- Ціна прейскурантна — ціна, що вноситься до спеціальних збірників - прейскурантів, які є офіційними документами. Вони підтверджують рівень цін та умови їх використання. Такі ціни належать до регульованих і використовуються тоді, коли виробник (як правило, держава) посідає монопольне становище на ринку, а продукція має особливо важливе значення для економіки країни.
- Ціна регульована — її рівень регулює держава. Вона може коливатися в установлених межах, в тому її відмінність від фіксованої ціни, яка не підлягає зміні.
- Ціна державна – встановлюється державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціально значимі товари; поділяються на фіксовані і регульовані.
- Ціна ввізна – Встановлюється на імпортні підакцизні товари, що оподатковуються податком на додану вартість (ПДВ) і підлягають обкладанню ввізним митом; основою розрахунків таких цін є митна вартість товарів, виражена в національній валюті.
- Ціна ступенева – це гуртова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції.

Залежно від особливостей процесу купівлі-продажу та сфери економіки розрізняють такі ціни:
- Світові ціни – це ціни, за якими реалізуються товари на світовому ринку; визначаються рівнем цін країни - експортера, цінами бірж та аукціонів, цінами провідних фірм-виробників світу.
- Гуртові (відпускні) ціни – це ціни, за якими державні, колективні та приватні підприємства розраховуються між собою з гуртовими посередниками за великі партії товарів. Гуртові ціни поділяються на гуртові ціни підприємства та гуртові ціни промисловості.
- Закупівельні ціни, за якими сільськогосподарські виробники (кооперативні, колективні, державні, фермерські, особисті підсобні господарства) продають свою продукцію державним, кооперативним, переробним, торговельним та іншим фірмам. Закупівельні ціни використовуються також при заготівлі продукції хутрового звірівництва, рибництва, втор сировини.

Закупівельні ціни включають гуртову ціну підприємства-виробника, податок на додану вартість, акцизний та ліцензійний збори, а також витрати зазначених підприємств для закупівлі, збереження, фасування, транспортування і реалізації продукції та прибутку.
- Кошторисні ціни – ціни та розцінки, які використовуються для визначення розрахункової вартості нового будівництва, реконструкції будівель та споруд, їх розширення та переоснащення.
- Роздрібні ціни – ціни, за якими здійснюється продаж товарів населенню торговельними підприємствами або закладами громадського харчування. Такі ціни встановлюються підприємствами самостійно, виходячи із якості товару, кон’юктури ринку, ціни закупівлі.
- Тарифи на платні послуги – це розмір оплати житлових, юридичних, комунальних, туристичних, банківських, побутових та інших послуг, які надаються юридичними або фізичними особами.

Крім того, в сучасній практиці господарювання застосовують різні види ринкових цін, які класифікуються без певної ознаки: демпінгові, продажні, тверді, паритетні, базисні, престижні та інші ціни.
Вибір методу визначення оптимальної ціни залежить в першу чергу від форми ринку і ринкової ситуації, в якій функціонує підприємство, а також від вибраної ним цінової політики.

Так, на досконало конкурентному ринку врівноважена ціна формується під впливом сукупного обсягу попиту і пропозиції. Кожен з конкурентів забезпечує достатньо невелику частку продукції на ринку, тому жоден з них окремо не в стані впливати на величину ціни.
В таких умовах підприємство сприймає врівноважену ціну як „дану зі зовні". Вона є верхньою границею ціни його товару. Якщо ж ціна встановлюється вище її рівня, то продукція не буде реалізована. Очевидно, що реалізувати її нижче рівня рівноваги також не має сенсу, тому що в цьому випадку підприємство буде одержувати занижений дохід і відповідно прибуток. Таким чином, на ринку з досконалою конкуренцією підприємство буде встановлювати ціну на рівні поточної врівноваженої ціни.

На монополістичному ринку функціонує одне підприємство, яке виготовляє і реалізує продукцію, яка не має замінника. Тому воно має можливість контролювати ціни і диктувати їх споживачеві (покупцю). І все ж це не означає, що буде встановлюватися найвищий рівень ціни, скоріше підприємство при визначенні ціни буде застосовувати підхід, що забезпечує максимальний прибуток підприємству при певному рівні ціни.

Формування цін в умовах олігопольного ринку суттєво відрізняється від других методів. Тут між підприємствами має місце тісна взаємозалежність. Зниження ціни на продукцію одним із них призводить до зменшення обсягів реалізації інших .Тому жодне підприємство (що входять в олігопольну ринкову групу) не відважиться змінити свою цінову політику, не врахувавши при цьому можливих дій конкурентів. Якщо ж якесь підприємство значно підвищить ціну, а конкуренти утримаються це зробити, то воно може втратити своїх покупців і бути витісненим з ринку. За таких обставин ціни на олігопольних ринках переважно є достатньо стійкими.

В умовах монополії споживач-покупець один, а виробників-постачальників декілька. (Наприклад, одне велике переробне підприємство в районі скуповує, заготовляє сировину від населення). Ціна на неї зростатиме у міру збільшення попиту (потреб) у споживача. Це диктується відсутністю альтернативи, винятковістю лише в певних регіональних межах.

З урахуванням наведених факторів розглянемо детальніше деякі методи формування цін на нові вироби.
Так, розраховуючи ціни на нові вироби, виробники керуються такими принципами:
- Занадто низька ціна не дозволяє підприємству отримувати належний прибуток.
- Занадто висока ціна не забезпечує підприємству достатнього попиту (обсягу реалізації). Виробництво у цьому випадку може бути збитковим.
- Тільки оптимальна ціна забезпечує запланований збут і прибуток.

Встановлення оптимальної ціни супроводжується проведенням конкретної цінової політики залежно від встановленої підприємством мети:
а) ціна встановлюється мінімально допустимою з метою швидкого проникнення на ринок і завоювання якнайбільшої його частини;
б) ціна встановлюється на рівні цін конкуруючих виробів з розрахунку на велику місткість товарного ринку;
в) ціна встановлюється на рівні, який перевищує ціни на конкуруючі товари з розрахунку на високу конкурентоспроможність свого виробу.

Перелічені підходи передбачають встановлення початкової (базової) ціни, яка з часом коректується в залежності від ринкової кон'юнктури.
Процес встановлення ціни виробу включає два етапи: визначення початкової (базової) ціни і кінцевої, з врахуванням комерційних умов постачання виробів.

Метою першого етапу є визначення доцільного рівня ціни на основі аналізу ціноутворюючих факторів. Він має декілька підетапів.
- вибір цінової політики.
- дослідження кон'юнктури ринку.
- вибір методу ціноутворення.
- аналіз попиту на виготовлений виріб.
- визначення величини витрат на виробництво і реалізацію товару.
- врахування психологічних аспектів сприйняття ціни споживачами.
- врахування рівня конкуренції на сегменті ринку.
- формування ціни.
На другому етапі проходить встановлення кінцевої ціни з урахуванням комерційних умов постачання товару, в залежності від яких контрактна ціна, як правило, відхиляється від початкової (базової) ціни більшою чи меншою мірою.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бойчин І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства, Львів: Видавництво Сполом, 1998. - 212 с
2. Економіка підприємства /Підручник /За ред. С.Ф. Покропивного/,Вид. друге, Київ: КНЕУ, 2000. - 528 с
3. Економіка підприємства /Навч. посібник / А. В. Шегеда, Т. М.
Митвиненко, М.П. Нахаба та ін. За ред. А.В. Шенеди/, Київ: Знання-Прес, 2001. - 335 с
4. Крайник О. П., Барвинська Є. С. Економіка підприємства /Навчальний посібник/, Львів, 2003.- 203с
5. Бойчик І. М. Економіка підприємства /Навчальний посібник/, Київ: Атіка, 2004; 478с
6. Рекомендації з оцінки основних фондів (включаючи нематеріальні активи) як елемента балансу активів і пасивів СНС: Статкомитет СНД. — М., 1996.

 

 
загрузка...