Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Реструктуризація підприємства - процес реструктуризації. Санація підприємства
Українські реферати - Економіка підприємства
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Реструктуризація підприємства - процес реструктуризації. Санація підприємства

ЗМІСТ

Вступ
1. Характеристика і склад інвестицій
2. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства
Висновки
Список використаної літератури

Також дивіться:
Курсова робота - Аналіз соціальних наслідків реструктуризації підприємств промисловості

ВСТУП

В умовах започаткування структурної перебудови економіки України дуже гостро постала проблема значних інвестицій для розширення та відтворення основних фондів і виробничих потужностей господарства, розвитку економіки та істотного підвищення її ефективності.
У період переходу до ринкової економіки суб'єктами інвестиційної діяльності можуть бути державні, кооперативні, акціонерні та інші установи, а також приватні особи, причому всі вони мають однакові права й соціально-економічні гарантії.
Ефективність інвестиційної діяльності залежить від рівня розвитку капітального будівництва, інвестиційного та промислово-будівельного комплексів, що, у свою чергу, зумовлюється виробничим потенціалом їх матеріально-технічної бази, кваліфікацією виконавців, науково-технічним рівнем проектних рішень, станом організації та планування забезпечення інвестиційного процесу фінансовими ресурсами.
Кризові явища в економіці, викликані зниженням купівельної спроможності населення і падінням виробництва, обумовлюють необхідність докорінної перебудови існуючої системи виробництва. Вона може бути практично реалізована шляхом проведення реструктуризації і санації підприємств, які потенційно є конкурентоспроможними, або ж ліквідації збиткових підприємств.
У Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” процес реструктуризації підприємства визначено як здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, що сприятиме його фінансовому оздоровленню, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів.

1. Характеристика і склад інвестицій   

Економічна діяльність суб’єктів  господарювання значною мірою характеризується обсягами та формами інвестицій.
Термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції — це вкладення капіталу з метою його подальшого збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.
Джерелом приросту капіталу й головним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси — вкладання капіталів і одержання прибутку — відбуваються в певному поточному часі, а саме:
* може бути послідовне вкладання капіталу, а потім одержання прибутку;
* паралельне вкладання капіталу й одержання прибутку;
* інтервальне вкладання капіталу, а потім через деякий час — одержання прибутку.
У першому випадку прибуток буде одержано негайно після завершення інвестування в повному обсязі, у другому одержання прибутку можливе до повного завершення процесу інвестування, у третьому між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, тривалість якого залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.
У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). У нашій країні його ідентифіковано з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестування можуть бути спрямовані на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).
Деякі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися не тільки у грошовій, а й у будь-якій іншій формі: майна; немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; прав використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.
Розрізняють валові та чисті інвестиції.
Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестування в певному періоді, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів.
Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді.
Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення обсягу випуску продукції. Якщо ж сума валових інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо ця сума перевищує суму амортизаційних відрахувань, це свідчить про розвиток економіки.

2. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємства  

Метою проведення реструктуризації є створення таких господарюючих суб’єктів, які здатні виготовляти конкурентноспроможну продукцію, бути технічно забезпеченими і фінансово-дієздатними.
Процес реструктуризації може бути викликаний рядом зовнішніх і внутрішніх причин.
Зовнішні чинники реструктуризації:
• технологічний прогрес  (новітні  технології,   передові методи комунікації та інформаційного зв'язку; зниження затрат на обробку даних, ефективні транспортні мережі);
• міжнародна економічна інтеграція (скорочення торговельних і митних бар'єрів, більш вільний потік капіталу, підвищення мобільності робочої сили, утворення економічних блоків та союзів, монетарна інтеграція та створення міжнародних валют);
• докорінні зміни на ринках розвинутих країн (уповільнення темпів розвитку цих країн, більш агресивний експорт і пошук додаткових ринків збуту, зменшення ступеня державного регулювання економіки);
• зміни соціально-економічних систем  (трансформація економічних систем країн Центральної та Східної Європи і Азії, зростання долі приватного сектору);
• політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інформаційна).
Внутрішні чинники реструктуризації:
• незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів);
• слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками,  прийняття  інвестиційних рішень, управління затратами;
• неконкурентоспроможність   продукції (поява   нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);
• високі затрати (високий рівень точки беззбитковості, високі постійні затрати, високі змінні затрати, високий рівень втрат, висока вартість сервісу);
• слабка робота служби маркетингу;
• конфлікт  інтересів (власників,  робітників,   клієнтів, партнерів).
В умовах України дія цих чинників підсилюється загальною економічною кризою, яка характеризується довготривалим спадом виробництва, невиправданим зростанням цін на ресурси і товари, розладом прямих господарських зв'язків і каналів збуту продукції, браком фінансових коштів, погіршенням фінансово-економічних показників діяльності, руйнуванням системи соціального захисту населення.
Реструктуризаційні зміни, які проводяться на підприємствах, можуть стосуватись:
- модернізації - оновлення устаткування і технології;
- реорганізації - зміни методів і поділу праці; потоків інформації;
- адаптації - пристосування елементів підприємства до поточних умов;
- нововведень — продуктових і процесних.
Таким чином, реструктуризація в широкому розумінні:
• передбачає комплексність змін, а не зміни тільки однієї сфери функціонування (маркетинг, фінанси, виробництво);
• є постійним інструментом управління, а не реалізацією одноразової мети;
• може охоплювати майнові перетворення як елемент змін;
• підлягає модифікації і коригуванню в ході реалізації.
Реструктуризація передбачає зміни структури:
-    майна (правового статусу);
-    організаційної структури підприємства;
-    виробничої структури;
-    структури виробничої програми;
-    структури залученого капіталу;
-    структури активів;
-    структури доходів і витрат;
-    структури персоналу;             
-    інформації;                             
-    інших структур.
Характер та особливості реструктуризаційних процесів значною мірою залежать від виду реструктуризації.
Часткова (обмежена) реструктуризація використовується підприємством для відновлення технічної та економічної дієздатності; заходами такої реструктуризації можуть бути: додаткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості, переоформлення боргів та ін.
Комплексна реструктуризація охоплює більш суттєві зміни у формі розробки нової організаційної структури, технічної, технологічної та продуктової політики, зміни у менеджменті тощо.
Санаційна (відновна) реструктуризація застосовується, коли підприємство перебуває у передкризовому або кризовому стані і має за мету вийти з нього. Ознаками такого стану є:
• втрата ринкових позицій;
• проблеми з постачанням та залишками матеріалів, незавершеність виробництва;
• великі запаси готової продукції;
• заборгованість перед банками, кредиторами та державою;
• втрата ліквідності.
Основними напрямами реструктуризації дій у цій ситуації є:
- скорочення ресурсів;     - скорочення пропозиції;
- скорочення ринків;        - зменшення розмірів підприємства.
Адаптаційна (прогресивна) - використовується за відсутності кризи, але при появі негативних тенденцій з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов.
Ознаками такого стану є: зниження загальної ефективності; вичерпання ринкового потенціалу; відсталість порівняно зі світовими стандартами; перспективи на інших ринках; низька ефективність управління.
У рамках цієї реструктуризації найчастіше запроваджуються:
• просторова диверсифікація - розвиток нових внутрішніх та зовнішніх ринків;
* продуктова диверсифікація - розвиток нових продуктів як споріднених, так і відмінних.
Випереджаюча - має місце в успішних компаніях, які передбачають можливість зміни умов функціонування і прагнуть підсилити свої ключові позиції та конкурентні переваги. Характерними рисами такої реструктуризації є:  стратегічні альянси, купівля-продаж бізнесів.
Управлінська реструктуризація пов'язана зі зміною організаційної структури підприємства, менеджменту, інноваційної, технологічної та маркетингової політики, системи підготовки і перепідготовки кадрів.
Технічна реструктуризація повинна забезпечити підприємству відповідний рівень виробничого потенціалу, технології, ефективних систем постачання та ін., що дозволить виготовляти конкурентоспроможну продукцію.
Економічна реструктуризація покликана забезпечити достатній рівень рентабельності шляхом оптимізації капітальних і поточних витрат, обсягу продажу, збалансованої цінової політики та ін.
Фінансова реструктуризація стосується управління пасивами підприємства, а саме його заборгованістю і передбачає зміну структури пасивів шляхом:
- відстрочки погашення заборгованості;
- зниження процентної ставки по заборгованості;
- визначення більш вигідної для підприємства схеми погашення заборгованості;
- заміни частки заборгованості на акції;
- анулювання частки або всієї заборгованості;
- отримання від кредиторів нових позик або гарантій.
Реструктуризація власності стосується зміни власника державних підприємств та зміни власності через зміну участі в капіталі та ін.
Оперативна реструктуризація розрахована на декілька місяців, і підприємство вирішує питання підвищення своєї ліквідності за рахунок внутрішніх ресурсів у рамках санаційної реструктуризації. Вона полягає у:
- створенні або виділенні нових структурних підрозділів підприємства;
- оперативному зниженні дебіторської заборгованості;
- зменшенні величини оборотних фондів через виявлення і реалізацію зайвих запасів;
- скороченні обсягів основних фондів через реалізацію зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;
- оцінці і припиненні здійснення неефективних інвестицій та ін.
Стратегічна реструктуризація здійснюється в довгостроковому періоді, базується на результатах оперативної реструктуризації і передбачає залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування в межах адаптаційної та випереджаючої реструктуризації. Вона може передбачати такі дії, як:
• диверсифікація виробництва;
• завоювання нових ринків збуту;
• придбання нового устаткування;
• впровадження новітніх технологій;
• сертифікація виробництва;
• реструктуризація організаційної структури підприємства;
• підвищення кваліфікації персоналу;
• реструктуризація власності;
• купівля-продаж бізнесу.
Етапи процесу реструктуризації:
1. Усвідомлення необхідності змін.
2. Формування команди.
3. Діагностика стану підприємства, виявлення існуючих проблем.
4. Визначення цілей.
5. Розробка бізнес-плану реструктуризації.
5. Реалізація бізнес-плану реструктуризації.
6. Моніторинг реалізації бізнес-плану.
7. Коригуючі дії.
Найважливішим етапом є розробка бізнес-плану реструктуризації - це трансформація обраного з декількох альтернатив варіанту досягнення встановлених цілей реструктуризації в комплексний план конкретних дій з визначенням строків, ресурсів, відповідальних за їх реалізацію.
Програма реструктуризації — це перелік заходів у межах основних напрямів, що дозволяють досягти поставленої мети - підвищення прибутковості діяльності підприємства.
Програма реструктуризації, розроблена для всього підприємства, може мати доволі масштабний характер із зазначенням відповідних служб і підрозділів, задіяних в її виконанні, та орієнтовних строків реалізації; може передбачати поетапність впровадження тих чи інших заходів.
План реструктуризації за напрямами розробляється на основі програми реструктуризації. Він містить перелік дій щодо кожного заходу, строки його початку і закінчення, визначає відповідних осіб за його виконання, необхідні ресурси і кошти, очікуваний результат. Він може передбачати дії як в межах всього підприємства, так і окремого підрозділу.
Можливими способами реструктуризації підприємства можуть бути такі:
• перепрофілювання підприємства (зміна асортиментно-продуктового  напрямку роботи відповідно до вимог ринку);
• виділення окремих структурних підрозділів для подальшої їх діяльності (з наявних на підприємстві підрозділів виокремлюються нові підрозділи, що дозволяє їм розширити поле діяльності, посилити відповідальність за результати роботи та ін.);
• виділення окремих структурних підрозділів як нових юридичних   осіб   (таке   виділення   передбачає   наявність окремого балансу і всіх наслідків, що випливають зі статусу підрозділу як юридичної особи);
• злиття двох і більше підприємств та утворення нової юридичної особи (характерне для випадків, коли одне із підприємств є нерентабельним і вести самостійно господарську діяльність неспроможне).
Результати реструктуризації оцінюються такими показниками:
- прибутковість - досягнення відповідного рівня прибутковості є однією з цілей реструктуризації і водночас показником її успішності;
- наявність позитивних, грошових потоків від основної діяльності - зростання грошових потоків дає можливість повертати борги та інвестувати кошти в оновлення і зростання виробництва, що свідчить про успішність реструктуризації;
- зростання продуктивності праці - із скороченням обсягів продажу на традиційних ринках підприємства повинні знаходити нові ринки збуту або скорочувати чисельність свого персоналу; для оцінки успішності цих дій використовується динаміка зростання продуктивності праці;
- зростання продуктивності всіх видів ресурсів - оцінити успішність дій в цьому напрямку можна через показники рентабельності та їх динаміки;
- зростання обсягів експорту - орієнтація на зовнішні ринки вимагає використання новітніх маркетингових технологій, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності, успішність реструктуризації в цьому напрямку можна оцінити за темпами зростання експорту.
Санація - це комплекс послідовних взаємопов'язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, соціального характеру, які спрямовані на виведення підприємства із кризи, відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності.
Отже, процес санації підприємства можна охарактеризувати як систему заходів, спрямованих на запобігання його банкрутству. Цей процес ще називають фінансовим оздоровленням.
Санація підприємства може проводитись у трьох випадках:
1. До моменту порушення кредиторами питання про банкрутство, якщо підприємство звертається за зовнішньою допомогою у спробі вийти з кризи.
2. Якщо підприємство, звернувшись до господарського суду із заявою щодо порушення справи про банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації.
3. Якщо рішення про санацію виносить господарський суд на підставі одержаних пропозицій щодо задоволення вимог кредиторів до боржника і виконання його зобов'язань перед бюджетом.
У країні з розвинутою ринковою економікою механізм фінансового оздоровлення фірм передбачає використання класичної моделі санації, що складається з таких етапів:
1. причинно-наслідковий аналіз кризової ситуації;
2. рішення щодо ліквідації або санації: ліквідація на добровільній основі або примусовими методами;
3. визначення цілей санації;
4. програма санації;
5. проект санації;
6. бізнес-план санації;
7. реалізація санаційних заходів та вихід з кризи.
1-й етап - проводиться на основі оцінки фактичного фінансового стану підприємства за даними бухгалтерської та фінансової документації;
2-й етап - якщо виробничий потенціал підприємства зруйнований, структура балансу незадовільна, то приймається рішення про ліквідацію підприємства; якщо ж підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, прибутковість, має ринки збуту, підготовлений управлінський персонал і продукція відповідає пріоритетним напрямкам, то приймається рішення про санацію;
3-й етап - реалізується шляхом розробки стратегії санації з визначенням основних стратегічних цілей (забезпечення прибутковості, рентабельності, конкурентоспроможності та ін.);
4-й етап - це система заходів, розроблених на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів та висновків про можливість залучення капіталів;
5-й етап - розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, конкретні графіки і методи залучення коштів, терміни освоєння та окупності інвестицій, прогнозовані результати санації;
6-й етап - спрямований на відновлення платоспроможності боржника і досягнення ефективної діяльності з врахуванням наданої підтримки для проведення санаційних заходів.
Бізнес-план санації може мати такі розділи:
1.   Загальна характеристика підприємства та його фінансового стану.
2. Основні параметри проекту бізнес-плану (обґрунтування варіанта санації, визначення обсягу необхідних фінансових ресурсів, строки реалізації плану і погашення інвестованих коштів, фінансові результати реалізації плану).
3. Заходи фінансового оздоровлення:
-   запровадження нових засобів механізації, автоматизації виробництва, прогресивних технологічних процесів, удосконалення організації праці;
-   реформування   системи   управління   (зміна   в   методах управління, в кадровому складі, у виборі структури управління), перепідготовка персоналу;
-   інвентаризація   товарно-матеріальних   цінностей,   продаж зайвих;
-   виявлення резервів зниження витрат виробництва і обґрунтування шляхів їх реалізації;
-   встановлення жорсткого контролю витрат;
-   реструктуризація боргів (через довгострокові позики, іпотеки) і т. д.;
-   перепрофілювання підприємства;
-   закриття нерентабельних виробництв;
-   відстрочка, розстрочка або прощення частини боргів, про що укладається окрема мирова угода;
-   продаж частини майна боржника;
-   інші способи відновлення платоспроможності боржника.
4. Характеристика ринку і конкуренції.
5. Маркетингова діяльність підприємства.
6.  Виробничий план підприємства та його ресурсне забезпечення.
7. Фінансовий план.
8.Обґрунтування антиризикових заходів.
Природно, що найважливішим розділом бізнес-плану санації є характеристика системи заходів фінансового оздоровлення підприємства.
Порядок проведення санації вітчизняних підприємств регулюється чинним законодавством. Ним же визначено механізм фінансового оздоровлення залежно від масштабів кризового стану підприємства та умов надання йому зовнішньої допомоги.
У зв'язку з цим розрізняють два види санації:
1. Санація підприємства без зміни статусу юридичної особи. Здійснюється з метою усунення неплатоспроможності підприємства, якщо його кризовий стан є тимчасовим. Санація може відбуватись у таких формах:
• погашення боргу підприємства за рахунок бюджетних коштів (тільки для державних підприємств);
• погашення боргу підприємства за рахунок цільового кредиту банку (здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство);
• переадресування боргу на іншу юридичну особу (такою особою може бути підприємство, що виявило бажання у санації підприємства-боржника; повинна бути згода кредитора);
• випуск облігацій або інших боргових цінних паперів під гарантію санатора (здійснює комерційний банк, що обслуговує підприємство).
2. Санація підприємства зі зміною статусу юридичної особи. Здійснюється за умови глибокої кризи підприємства, має назву реорганізації підприємства; передбачає зміну форми власності, організаційно-правових форм діяльності та ін. Санація може відбуватись у формах:
• злиття підприємства-боржника з іншим фінансово стійким підприємством;
• поглинання підприємства-боржника підприємством-санатором;
• розділ   підприємства  (використовується   для   підприємств з багатогалузевою господарською діяльністю; виділені в процесі розділу підприємства одержують статус нової юридичної особи, а майнові права і обов'язки переходять до кожної з них на основі поділу балансу);
• перетворення у відкрите акціонерне товариство (здійснюється за ініціативою групи засновників);
• передача в оренду (найпоширеніша при санації державних підприємств);
• приватизація державного підприємства (регламентується системою законодавчих актів).
Фінансування санаційних заходів може здійснюватись:
- власниками підприємства (акціонерами, пайовиками) шляхом зменшення або збільшення статутного фонду боржника;
- персоналом підприємства у формі відстрочки або відмови від винагороди за виробничі результати, надання працівниками позик, купівлі акцій даного підприємства;
- кредиторами шляхом пролонгації та реструктуризації наявної заборгованості, повної або часткової відмови від своїх вимог, надання додаткових кредитів, специфічною формою санації є надання цільового банківського кредиту під максимально високу ставку;
- Національним банком України у формі проведення цільових кредитних аукціонів для комерційних банків під програми санації виробництва;
- державою, якщо вона визнає продукцію підприємства суспільне необхідною і розраховує на збільшення надходжень до бюджету внаслідок збільшення випуску та збуту цієї продукції.
Для техніко-економічного обґрунтування санації підприємства використовується ряд показників, які слід розглядати в базовому та перспективному (після проведення санації) періодах.
Такими показниками є:
• рентабельність продукції;
• рентабельність виробництва;
• загальний обсяг фінансових ресурсів для проведення санації;
• термін окупності інвестицій;
• точка беззбитковості;
• витрати на виробництво і реалізацію продукції;
• строки та умови погашення кредитів;
• використання виробничих потужностей;
• чисельність зайнятих;
• показники фінансової стійкості.
При порівнянні базових та перспективних показників слід особливу увагу звертати на показники прибутковості, їх динаміку, чинники, які забезпечують ріст прибутку, джерела зниження витрат на виробництво продукції, прискорення оборотності обігових коштів.
Порушення питання про санацію повинно продовжитись процесом надходження пропозицій щодо санації підприємства. Якщо такі пропозиції не надійшли або кредитори не погоджуються з умовами санації, господарський суд визнає підприємство-боржника банкрутом. Розрізняють валові та чисті інвестиції.

ВИСНОВКИ

Термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції — це вкладення капіталу з метою його подальшого збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.
Метою проведення реструктуризації є створення таких господарюючих суб’єктів, які здатні виготовляти конкурентноспроможну продукцію, бути технічно забезпеченими і фінансово-дієздатними.
Реструктуризація на рівні підприємства стосується перебудови всіх сфер його діяльності, починаючи від виробничо-технічних та організаційних систем і завершаючи фінансовими аспектами і проблемами власності.
Результати реструктуризації оцінюються такими показниками:
- прибутковість - досягнення відповідного рівня прибутковості є однією з цілей реструктуризації і водночас показником її успішності;
- наявність позитивних, грошових потоків від основної діяльності - зростання грошових потоків дає можливість повертати борги та інвестувати кошти в оновлення і зростання виробництва, що свідчить про успішність реструктуризації;
- зростання продуктивності праці - із скороченням обсягів продажу на традиційних ринках підприємства повинні знаходити нові ринки збуту або скорочувати чисельність свого персоналу; для оцінки успішності цих дій використовується динаміка зростання продуктивності праці;
- зростання продуктивності всіх видів ресурсів - оцінити успішність дій в цьому напрямку можна через показники рентабельності та їх динаміки;
- зростання обсягів експорту - орієнтація на зовнішні ринки вимагає використання новітніх маркетингових технологій, підвищення якості продукції та її конкурентоспроможності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бандурка А.М., Черв'яків И.М. Посилкина О.В. Фінансово-економічний аналіз: Підручник, Харків: Університет внутрішніх справ, 2001.- 344с.
2. Бойчук І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Атака, 2004. – 480 с.
3. Горфинкель В.Я.  Экономика предприятия, Москва: “Юнити”, 2000. – 742 с..
4. Економіка підприємства / за ред. Шегди А.В., Київ, 2001. – 335 с.
5. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств і об'єднань /Під ред.  С. Б. Барнгольц., Г.М.Тация., Москва: Фінанси і статистика, 2003.- 408с.
6. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. Підручник, Київ: КНЕУ, 1997.- 528 с.
7. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств: Навчальний посібник. - 4-і изд. Перераб. і доп.., Мінськ : ТОВ Нове знання, 2000. - 688с.

Скачати реферат:
Скачать этот файл (restrukturizacziya-pidpriemstva-proczes-sanacziya.doc)restrukturizacziya-pidpriemstva-proczes-sanacziya.doc109 Kb
 
загрузка...