Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Праця. Економіка праці
Українські реферати - Економіка праці
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Праця. Економіка праці

Контрольна робота з економіки праці

ЗМІСТ

Вступ
1. Мальтусівська теорія народонаселення
2. Соціальне становище в Україні
3. Предмет і задачі курсу «Економіка праці»
Практична частина
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг роботи - 22 сторінки

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

ВСТУП

Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Процес праці містить три основні моменти: доцільну діяльність людини, тобто власне працю; предмет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці.
У процесі праці формується система соціально-трудових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.
Праця виступає не тільки як основний виробничий фактор для економіки в цілому чи для окремої фірми, але і як найважливіше джерело добробуту людей: велику частку доходів їм дає саме праця – близько 50% населення в розвинутих економічних країнах працюють за наймом або на себе.
Тому ясно, що економіка праці важлива не тільки як теорія, але й практично – у першу чергу, для вироблення обґрунтованих державних заходів з регулювання ринку праці.
Ринок праці тісно пов'язаний з товарними ринками, але крім того, попит на робочу силу залежить і від стану ринку капіталу. Праця й капітал – це фактори, які можуть взаємодоповнювати одне одного, тому будь-які зміни в ціні капіталу приводять до більших або менших змін на ринку праці.
Важливою особливістю ринку праці порівняно з товарними ринками є істотна і постійно зростаюча роль інституціональних факторів. У зв’язку з тим, що робоча сила – це люди, формування й постійного перегляду зазнає трудове законодавство, яке встановлює працездатний вік, мінімальний рівень зарплати, коефіцієнт оплати понаднормових робіт, норми безпеки праці тощо.

1. Мальтусівська теорія народонаселення

В своїй праці «Дослід про закон народонаселення» Мальтус виходив з таких основних положень:
1) суспільство знаходиться в рівноважному стані, коли виробляє достатню кількість продовольства для споживання відповідної чисельності населення;
2) при порушенні цієї рівноваги в суспільстві виникають сили, які повертають його до рівноважного стану;
3) ціни всіх товарів визначаються співвідношенням попиту і пропозиції;
4) існує закон народонаселення, згідно з яким і населення, і продовольство за відсутності перешкод безмежно зростають, але швидкість зростання населення вища, ніж швидкість зростання продуктів харчування.
Зокрема, за сприятливих обставин населення буде зростати в геометричній прогресії (1, 2, 4, 8, 16, 32, 64 і т.д.), а виробництво продовольства — в арифметичній прогресії (1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 і т.д.). З цього випливає, що кількість населення подвоюється кожних 20-25 років, а виробництво продуктів харчування за цей же період зростає значно меншими темпами (тільки на 20-25%). Саме у перенаселенні англійський пастор вбачав основну причину зростання розпусти, хвороб, злиднів, голоду і безробіття та інших бід суспільства. «Через перенаселення, — писав Мальтус, — бідність може стати жалюгідною і гіркою долею всього людства». Вся його книга є аналізом того, як досягти бажаної рівноваги між населенням і виробництвом достатньої кількості продуктів харчування.
Мальтус сприйняв тезу Сміта про те, що зростання багатства може відбуватись необмежено, однак проблему він бачив в іншому ракурсі: економічне зростання обмежене небезпекою більш швидкого зростання населення, ніж це допускається зростанням виробництва предметів споживання. Передбачаючи майбутні заперечення, Т. Мальтус не один раз повторював, що він не заперечує проти зростання чисельності населення, але пропонував «встановити між населенням і продовольством таке співвідношення, яке б не викликало боротьби між ними», тобто досягти стану економічної рівноваги суспільства. «Вороги, з якими я борюсь, — наголошував він, — суть розпусти і злиднів».
Свій закон народонаселення Мальтус вивів, спираючись на біологічну здатність людини до продовження роду, яку він вважав природним інстинктом, а також на популярний в той час закон спадної родючості землі Народ сам винен у своїх стражданнях, стверджував Мальтус, оскільки має природну пристрасть до швидкого розмноження, а його біди доповнюються обмеженістю ресурсів для виробництва предметів споживання, що проявляється через спадну родючість земель.
Оскільки, за висновками Мальтуса, населення зростає значно швидше виробництва продуктів споживання, то для збереження рівноваги «необхідно, щоб розмноження постійно затримувалось». В примітивних суспільствах це досягається через хвороби, голод і війни, а в ринковому суспільстві — через регулювання заробітної плати і «моральне стримування» народжуваності. Регулювання заробітної плати відбувається автоматично в тому розумінні, що надмірне зростання населення знижує заробітну плату і тим самим обмежує зростання населення в наступному поколінні. Навпаки, зростання заробітної плати призводить до зростання населення і тим самим — до зростання бідності наступного покоління. Зокрема, багатий урожай викличе наступний голод: «достаток, заохочуючи шлюби, породжує надлишок в населенні, потреби якого вже не можуть задовольнитись урожаєм звичайного року».
На думку Мальтуса, якщо людина не може прогодувати сім'ю, не готова взяти на себе всі турботи по народженню і вихованню дітей, вона повинна відкласти свій шлюб, а якщо така готовність не наступить ніколи — має взагалі відмовитись від шлюбу. Мальтус любив повторювати, що будь-які спроби подолати злидні, звертаючись до державних субсидій чи до приватної благодійності, можуть тільки послабити головне обмеження надмірного зростання населення необхідність кожного самому турбуватись про себе і повною мірою відповідати за свою непередбачливість. Ніхто із здатних до праці не має «права на прожиток, якщо він не може прогодувати себе власною працею». При цьому бідна людина не може зазіхати на власність багатих, адже приватна власність необхідна для зростання виробництва споживчих товарів і тим самим для поліпшення становища бідних.
Зростання злиднів через надлишок населення соціальне небезпечне, адже може викликати нестабільність в суспільстві (бунт), тому Мальтус пропонує так вирішити проблему бідності:
1) створення ощадних кас, де нагромаджуються гроші і навчаються бережливості;
2) зростання «середнього класу» (у віддаленій перспективі).
Оскільки, на думку англійського вченого, соціальна рівність неможлива, а поділ суспільства на дуже багатих і дуже бідних небажаний, то основу здорового зростання населення, тобто зростання без бідності, складає зростання виробництва і «середнього класу». «Не надмірні розкоші невеликої кількості людей, а помірні розкоші всіх класів суспільства, — підкреслював Мальтус, - складає багатство і добробут народу». «Середній клас» складає основу суспільства, але в ньому повинні бути також бідніші і багатші, що він пояснює таким чином: «Якщо відняти в людини надію на підвищення і небезпеку зниження, то не було б тих старанності і завзяття, які змушують кожну людину поліпшувати своє становище і які є головним двигуном суспільного добробуту».
Теорія народонаселення Мальтуса викликала бурхливу критику з боку економістів різних напрямків, насамперед марксистів, які оголосили її людиноненависницькою, а її автора називали «похмурим і злим генієм, готовим погасити всяку надію роду людського». Найбільшим нападкам піддавалась центральна ідея «Досліду про закон народонаселення» — про вплив чисельності і темпів приросту населення на добробут суспільства.
Однак, незважаючи на її окремі недоліки і недостатню коректність, орієнтацію виключно на екстенсивні можливості у зростанні виробництва предметів споживання, ігнорування науково-технічного прогресу у цій галузі, ідея Мальтуса в принципі справедлива і актуальна. Правильність наукового передбачення англійського вченого стала очевидною, хоча, на щастя, його похмурі прогнози не виправдались. Людство з часом все ж повинно стабілізувати кількість населення Землі, ресурси якої не безмежні. Водночас не можна забувати й застереження самого Мальтуса про те, що, ознайомившись з його працею, «кожен читач повинен визнати, що, незважаючи на окремі помилки, практична мета, яку переслідував автор цього твору, полягала в поліпшенні долі і збільшенні щастя нижчих класів суспільства».
Дана система поглядів на народонаселення отримала в економічній науці назву мальтузіанства. Нинішніх прихильників теорії народонаселення Мальтуса називають неомальтузіанцями.
Йдеться про те, що Т.Мальтус використовував для аргументації своєї течи про «геометричну прогресію» вростання населення статистичні дані по США, де населення зростало насамперед за рахунок міграції з Європи, а не зростання народжуваності.

2. Соціальне становище в Україні

Державне регулювання соціальних процесів — вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.
Соціальна політика держави включає:
— регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);
— вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
— розподіл і перерозподіл доходів населення;
— формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;
— створення системи соціального захисту населення;
— забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);
— захист навколишнього середовища тощо

(Рис. 1. Об’єкти соціальної політики.)

Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:
— життєздатності суспільства;
— стабілізації та розвитку суспільства;
— консолідації суспільства.
Модель розвитку соціальної сфери і соціального захисту в адміністративно-командній економіці — превалювання ідеї вторинності соціальної сфери щодо виробництва; жорсткий контроль державою соціальних відносин; зрівняльний принцип розподілу (егалітаризм), низький рівень доходів; визнання зарплати, отриманої на державних підприємствах, їх основним джерелом; заохочення колективних форм споживання, у тому числі в "натуральному вираженні" (надання безоплатного житла, відпочинку, соціальних послуг тощо), на шкоду більш ринковим грошовим трансфертам; незацікавленість в особистих збереженнях та інвестуванні.

(Рис. 2. Моделі соціальної політики держави.)

Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.
В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах.

(Рис. 3. Призначення соціальних амортизаторів.)

Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах:
— системної, соціально-економічної трансформації;
— структурної перебудови;
— виходу на новий щабель економічного розвитку;
— переходу до нового рівня цивілізації.
Державні соціальні стандарти — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Державні соціальні гарантії — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Соціальні норми і нормативи — показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.
Ринкова трансформація економіки України неможлива без створення надійної соціальної бази її здійснення.
Становлення нової економічної системи в Україні безпосередньо пов'язане з реформуванням соціальної, політики. Основні напрями соціальної політики в Україні визначено у щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради України 2000 року. Стратегія економічного зростання має створити необхідні передумови для вирішення найбільш складних і назрілих проблем соціальної політики. Ставиться за мету забезпечити у 2000—2004 рр. зростання в 1,3—1,4 разів реальних доходів населення, створення 1 млн. нових робочих місць, поступове підвищення мінімального рівня трудових пенсій до межі прожиткового мінімуму. Активна соціальна політика позитивно впливатиме на прискорення економічного розвитку, надання цьому процесу необоротного характеру.
Основними завданнями соціальної політики в Україні є:
• адресна підтримка соціальне незахищених верств населення;
• пенсійна реформа;
• забезпечення випереджального зростання вартості робочої сили;
• орієнтація стратегії економічного зростання на створення нових робочих місць;
• прискорений розвиток житлового будівництва, забезпечення І доступності житла для різних верств населення;
• поліпшення системи охорони здоров'я. Активна демографічна політика;
• примноження інтелектуального потенціалу суспільства. Створення рівних можливостей для молоді у здобутті якісної освіти;
• зміцнення позицій середнього класу.
Показником результативності соціальної політики є рівень життя населення. Рівень життя населення — це міра задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людини, забезпечувана сукупністю матеріальних і соціальних умов життя. Основними елементами рівня життя є: рівень і структура споживання матеріальних благ (продуктів харчування та непродовольчих товарів); рівень споживання послуг установ побутового обслуговування, охорони здоров'я, освіти, культури, соціального забезпечення, фізкультури; рівень забезпеченості житлом.
На державному рівні функції регулювання рівня життя і соціального захисту населення виконують: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерство праці і соціальної політики, Міністерство фінансів, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерство освіти і науки, Міністерство охорони здоров'я, Міністерство культури і мистецтва, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму, Державний комітет у справах ветеранів, Пенсійний фонд України та ін. Парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод громадян здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. В складі Верховної Ради України діє комітет з питань соціальної політики та праці.

3. Предмет і задачі курсу “Економіка праці”

«Економіка праці» — це наука про працю.
Праця відіграє важливу роль у розвитку людського суспільства й людини. Праця — це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Процес праці містить три основні моменти: доцільну діяльність людини, тобто власне працю; предмет праці, на який спрямована праця; засоби праці, з допомогою яких людина впливає на предмет праці.
У процесі праці формується система соціально-трудових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.
Праця — основа життєдіяльності і розвитку людського суспільства. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і суспільних відносин.
Розрізняють конкретну й абстрактну працю. Конкретна праця - це доцільно спрямована діяльність людини, результатом якої є створення певної споживної вартості. Абстрактна праця - це витрати людської енергії, частка затрат суспільної праці безвідносно до тієї конкретної форми, в якій вона здійснюється.
Подвійність поняття «праця» зумовлює і подвійність її змісту. Змістом конкретної праці є кількісний і якісний склад трудових функцій (відмінність у професіях, рівнях кваліфікації працівників), їх співвідношення і взаємозв'язок у конкретному процесі праці. Отже, конкретна праця виражає й технологічний аспект. Техніко-технологічний зміст праці індивідуальний на кожному робочому місці і перебуває під впливом перетворень у техніці, технології, змін предметів праці тощо.
Абстрактна праця відображає її соціально-економічний зміст, тобто ступінь і спосіб затрат робочої сили, а також суспільно-економічні відносини, в яких здійснюється процес праці (тривалість робочого дня, оплата праці, вимоги до підготовки працівника тощо).
Розглядають ще поняття «змістовність» праці, що характеризує рівень складності, різноманітності виконуваних трудових функцій, самостійності працівника в трудовому процесі.
Система суспільних відносин визначає характер праці. Розрізняють загальні і часткові ознаки праці.
Загальні ознаки праці визначаються передусім формою власності і відображають відношення працівників до засобів виробництва, до продукту своєї праці. Вони виявляються також у суспільній природі праці; у ступені примушування до праці. З урахуванням цих ознак праця може бути відчуженою і невідчуженою від процесу виробництва і його результатів, безпосередньо і опосередковано суспільною, вільною і вимушеною.
Часткові ознаки характеризують специфічні особливості функціонування робочої сили. За цими ознаками розрізняють такі види праці залежно від:
* способу здійснення — розумова й фізична;
* кінцевого результату праці - продуктивна й непродуктивна;
* рівня складності праці — складна й проста;
* рівня творчості — творча й нетворча.
Зміст і характер праці тісно взаємозв'язані. Вони взаємообумовлюють один одного І змінюються під впливом розвитку продуктивних сил і суспільних відносин.
Отже, предметом дисципліни «Економіка праці» є праця, взаємовідносини між людьми в процесі трудової діяльності, розвиток і використання трудового і творчого потенціалу працівників, підвищення ефективності і дохідності праці та рівня її оплати.
В умовах становлення і функціонування ринкової економіки, різноманітності форм власності набуває великого значення вивчення проблем продуктивності, удосконалення оплати праці, організації і нормування, поліпшення планування трудових показників. Мета дисципліни полягає у формуванні у студентів системи теоретичних і практичних знань з питань регулювання соціально-трудових відносин, оплати праці, стимулювання оптимального використання ресурсів і підвищення продуктивності, ефективності праці, планування праці.
Завдання дисципліни:
* висвітлення теоретичних аспектів сучасних проблем економіки праці;
* формування у студентів практичних навичок і вмінь до управління працею;
* розвиток здібностей до науково-дослідної роботи, самостійності і відповідальності у роботі;
* формування професійних здібностей у майбутніх фахівців щодо вирішення проблем економіки праці.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Завдання 1

Нарахувати заробітну плату і премію при відрядно-преміальній оплаті праці, а також провести утримання з неї.
Початкові дані для розрахунку зведені в табл. 10.

(Таблиця 10.)

Методичні вказівки:
Задачу доцільно вирішувати такій послідовності:
а) визначити норму часу в годинах за формулою:

(Формула),
де tШТ – час обробки одного виробу, хвилин;
б) визначити відрядну розцінку за формулою:

(Формула),
де ТГОД СТ. – годинна тарифна ставка, грн.;
НЧАС – норма часу, годин.
в) розрахувати норму виробітку в годинах за формулою:

(Формула),
де NФ – кількість оброблених виробів, шт.
г) визначити відсоток переробки норм як відношення фактичної норми виробітку НВИР.ФАКТ до планової норми виробітку НВИР.ПЛ.
д) розрахувати % премії:
Премія виплачується у розмірі 40% за виконання норм і 1% за кожний % перевиконання норм, але не більше 60%.
є) розрахувати середню заробітну плату за формулою:

(Формула),
де РВІД – відрядна розцінка, грн.
ж) визначити простої.
Простої виплачуються у розмірі 2/3 тарифної ставки.
з) розрахувати понаднормові.
Понаднормові виплачуються при відрядній системі оплати праці за перші 2 години (кожного дня) – 50%, а за послідуючі – 100%.
і) нарахувати премію.
Премія по основній заробітній платі виплачується в розмірі , вказаному у табл. 4. (40%) за виконання норм і 1% за кожний % перевиконання норм. Премія за простої не нараховується; на понаднормові та нічні премія нараховується в одинарному розмірі.
к)нарахувати заробітну плату по лікарняним листкам.
Допомога по тимчасовій непрацездатності нараховується по середньоденному заробітку за 2 попередніх місяці, але не більше 2 тарифів.
л) визначити загальну суму нарахованої заробітної плати працівника – відрядника.
м) провести утримання із заробітної плати (прибутковий податок, профспілкові внески, Пенсійний фонд).

Таблиця прибуткового податку:
До 17 грн. не оподатковується;

В Пенсійний фонд і на профспілкові внески утримується по 1% із заробітної плати (заробітна плата по лікарняним листкам не ураховується).
н) розрахувати заробітну плату, яку виплачують працівникові-відряднику.

Рішення:
(Розрахунки)
пенсійний фонд 169,78 = 3,39 грн.
до виплати 144,32 грн.

Завдання 2

Визначити загальний місячний фонд заробітної плати працюючих у цеху і середньомісячну заробітну плату працівника і працюючого за умов, наведених в табл. 11.
Тарифна сітка для працівників з нормальними умовами праці наведена в табл. 12.

Таблиця 11.

Таблиця 12.

Інші необхідні для розрахунку показники наведені в табл. 13.

Таблиця 13.

Методичні вказівки:
Задачу доцільно вирішувати так:
а) розрахувати середньогодинну заробітну плату основних і допоміжних працівників.
Погодинна тарифна ставка за необхідним розрядом визначається в наступній послідовності:
Наприклад, тарифна ставка за розрядом 4,2 розраховується так: від тарифної ставки 5-го розряду віднімають тарифну ставку 4-го розряду і перемножують отримане число на 0,2. До цього числа додають тарифну ставку 4-го розряду і отримують необхідне число.
(67-59,6) * 0,2 + 59,6 = 61,08 коп.
б) визначити чисельність основних і допоміжних працівників за формулою (*).
в) розрахувати фонд заробітної плати з урахуванням додаткової заробітної плати по усіх категоріях працюючих.
г) визначити загальний фонд заробітної плати працюючих.
д) розрахувати середньомісячну заробітну плату працівника і працюючого.

Рішення:
Середньогодинна заробітна плата основних і допоміжних працівників:
(Розрахунки)
Чисельність робітників складає 12400 чоловік
фонд заробітної плати додаткова (Розрахунки)
(Розрахунки)
середньомісячна зарплата робітника складає 145,05 грн.

ВИСНОВКИ

У процесі дослідження визначено, що праця — основа життєдіяльності і розвитку людського суспільства. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і суспільних відносин. Треба зазначити, що модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.
В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити соціальним амортизатором перетворень і одночасно проводити активну соціальну політику на нових, адекватних ринковим вимогам засадах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Александров В. В. Функціонування економічної системи, Xарків, 1999
2. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки, Київ, 1995
3. Завіновська Г.Т. Економіка праці, Київ, 2003
4. Глівенко С. В., Соколов М. О., Теліженко О. М. Економічне прогнозування, Київ, 2001
5. Державно-правові реформи в Україні, Київ, 1997
6. Економічна енциклопедія, Київ, 2000, Т. 1
7. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основи экономической теории, Москва, 2000

 

 
загрузка...