Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Планування грошових потоків. Продуктивність праці
Українські реферати - Економіка
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Планування грошових потоків. Продуктивність праці

Контрольна робота

ЗМІСТ

Вступ
1. Характеристика грошових потоків. Відмінність планів доходів та витрат від плану надходжень та виплат
2. Планування продуктивності праці
3. Зміст бізнес-плану
Практична частина
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг роботи - 25 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Курсова робота - Облік та аналіз руху грошових потоків від інвестиційної діяльності

(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

ВСТУП

Фінансове планування не можна розуміти лише як процес створення планових інструментів, які відображають джерела і напрямки використання фінансових ресурсів за конкретні календарні періоди, якими є баланс доходів і видатків, платіжний календар. Воно включає також розрахунки щодо інвестиційних проектів, реалізація яких приносить прибуток підприємству – інвестору. Програма, яка описує економіко-організаційну сторону такого проекту, називається бізнес-планом. Точно кажучи, сукупність всіх планових розрахунків, які регулюють діяльність будь-якого підприємства, являє собою бізнес-план діяльності підприємства.
Фінансове планування на підприємстві — це планування фінансових ресурсів і напрямків їх використання з метою забезпечення господарської та фінансової діяльності підприємства...

1. Характеристика грошових потоків. Відмінність доходів та витрат від плану надходжень та виплат

У фінансовій літературі грошовий потік розглядається як стійка сукупність розподілених у часі процесів надходження та вибуття грошових коштів, що генеруються суб’єктом господарювання в результаті здійснення його операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Грошовий потік можна визначити як сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов’язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів у зв’язку з використанням договірних зобов’язань між економічними агентами (суб’єктами господарювання, державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями). Грошові потоки безпосередньо пов’язані з рухом коштів на підприємстві, який відображає надходження в розпорядження суб’єкта господарювання коштів та їх еквівалентів і їх використання.
Слід зазначити, що виникнення та формування грошового потоку при здійсненні господарських операцій у рамках реалізації операції, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства є результатом прояву сукупності фінансово-економічних відносин.
Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообігу господарських засобів, називаються розрахунками. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки.
Згідно з П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання.
Готівка (готівкові кошти) - це грошові знаки національної валюти України - банкноти та монети.
Платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна, називаються готівковими розрахунками.
Розрахунки можуть здійснюватися не тільки в готівковій, але й в безготівковій формі.
Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунку підприємства-платника на рахунок підприємства-отримувача. Фінансовим посередником у цих розрахунках виступає банк, який надає послуги своїм клієнтам-підприємствам.
Готівкові розрахунки — це платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), та іншого майна.
Готівкова форма розрахунків застосовується в процесі обслуговування населення — виплати заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи готівкові кошти (грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети), населення і здійснює різні платежі.
З кінця 1998 року відбулись певні зміни в системі готівкових розрахунків. Підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в установах банків і розраховуються за своїми зобов'язаннями, нині мають право застосовувати готівкові розрахунки між собою та з іншими підприємцями і фізичними особами як за рахунок коштів, одержаних з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки. Такі розрахунки здійснюються через касу підприємств з одночасним обов'язковим веденням касової книги встановленої форми.
Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не повинна перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами.
Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. При цьому кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться такі розрахунки протягом дня, не обмежується.
Зазначене обмеження не стосується розрахунків підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами та державними цільовими фондами, а також малих і середніх підприємств за використання готівкових коштів, одержаних ними за рахунок кредитної лінії Європейського банку реконструкції та розвитку. Обмеження також не поширюється на добровільні пожертви, благодійну допомогу, вилучену органами державної податкової служби готівку, на розрахунки за спожиту електроенергію, а також на кошти, видані на відрядження.
Розрахунки готівкою проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів або коштів, надання послуг, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.
Усім підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою, встановлюється лімітна сума, яка визначається на кожному підприємстві самостійно і регламентується наказом по підприємству, тобто граничний розмір готівки, який може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня.
Готівкову виручку, що надійшла до каси підприємства, воно має здати до установи банку для зарахування його на поточний рахунок.
З метою обліку повної суми фактичного надходження готівки підприємство повинно оприбуткувати її прибутковим касовим ордером і відобразити цю суму в касовій книзі.
Готівкова виручка підприємств (підприємців) може бути використана ними на господарські потреби, а також для проведення розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов'язковими платежами). Підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, пов'язані з оплатою праці тільки за рахунок коштів, одержаних зі своїх рахунків у банківських установах. Готівку з рахунків підприємства одержують у межах наявних коштів і витрачають її за цільовим призначенням.
Одержана в установі банку готівка, яка пов'язана з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), може зберігатися в касі підприємства протягом трьох робочих днів.
Чинним законодавством України до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції за:
* перевищення встановлених лімітів каси;
* неоприбуткування (неповне оприбуткування) в касах готівки;
* перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів підзвіт без вичерпного пояснення щодо використання раніше виданих коштів;
* витрачання готівки з виручки на виплати, пов'язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;
* використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням;
* проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.
Організація готівкового обороту передбачає:
— повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;
— забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі;
— створення умов для залучення готівки до кас банків;
— сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги через запровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків;
— здійснення та вдосконалення контролю за дотриманням підприємствами і підприємцями порядку ведення операцій із готівкою та рухом готівкових коштів.
Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків принципове значення має визначення основних нормативних положень, які б регулювали безготівкові розрахунки і максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту.
Готівкова виручка – це сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) через їх каси банків, інших фінансових установ, які надають послуги з переказу грошей, та підприємств поштового зв’язку. Законодавством встановлені певні обмеження щодо використання готівки, яка надходить у касу (рис. 1.).
Підприємства установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки (розрахункові операції) зі споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку, зобов’язані здійснювати такі розрахунки через належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій, якими є пристрої або програмно-технічні комплекси, в яких реалізовано фіксальні функції, та які призначені для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів, проведенні операцій при купівлі-продажу іноземної валюти або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстр, контрольно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг тощо).

(Рис. 1.) Надходження готівки в касу та можливості її використання

2. Планування продуктивності праці

Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукції. Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.
Важливою передумовою визначення результативності праці є правильне обчислення рівня і динаміки продуктивності праці в усіх сферах економіки.
Вимірювання продуктивності праці має ґрунтуватися на розумінні економічного її змісту, визначенні показників, які можуть характеризувати рівень продуктивності праці у часі і просторі. Методи обліку продуктивності праці мають відповідати таким вимогам:
• одиниця виміру не може викривляти показники продуктивності праці;
• повністю враховувати фактичний обсяг робіт і затрати робочого часу;
• забезпечувати єдність методів вимірювання продуктивності праці;
• показники продуктивності праці мають бути наскрізними, зведеними, порівняльними, мати високий ступінь узагальнення, бути універсальними у застосуванні.
Розрізняють продуктивність у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бригади й окремого працівника.
Продуктивність праці вимірюється відношенням обсягу виробленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення маємо два показники: виробіток і трудомісткість.
Виробіток — це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Він вимірюється відношенням кількості виробленої продукції до величини робочого часу, витраченого на його виробництво:
В — виробіток;
Q — обсяг виробленої продукції;
Т — затрати робочого часу.
Трудомісткість - це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку):
де Тр — трудомісткість на одиницю продукції.
Чим більший виробіток продукції за одиницю часу або чим менші затрати часу на одиницю продукції, тим вищий рівень продуктивності праці. Проте відсоток підвищення виробітку не рівнозначний відсотку зниження трудомісткості. Співвідношення між ними виражається так:
% зниження трудомісткості = % підвищення виробітку /(100 + % підвищення виробітку) х 100;
% підвищення виробітку = % зниження трудомісткості /(100 - % зниження трудомісткості) х 100.
Найпоширенішим і універсальним показником є виробіток.
У масштабі економіки рівень продуктивності праці (виробітку) у сфері матеріального виробництва визначається відношенням величини новоствореної вартості - національного доходу - за певний період до середньооблікової чисельності персоналу, зайнятого у сфері матеріального виробництва протягом цього періоду. У сфері послуг продуктивність праці (виробіток) визначається відношенням вартості послуг без вартості матеріальних витрат на їх надання за певний період до середньооблікової чисельності персоналу сфери послуг за цей самий період.
Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу:
• виробіток на одну відпрацьовану людино-годину — годинний;
• виробіток на один відпрацьований людино-день — денний;
• виробіток на одного середньооблікового працівника — річний (квартальний, місячний).
Годинний виробіток характеризує продуктивність праці за фактично відпрацьований час. Денний залежить також від тривалості робочого дня і використання робочого часу всередині зміни. На його рівень впливають внутрішньозмінні простої та збитки часу.
Річний виробіток ураховує не тільки внутрішньозмінні, а й цілодобові простої.
Залежність між цими показниками може бути виражена так:
Індекс денного виробітку = Індекс годинного виробітку х Індекс використання робочого часу протягом зміни;
Індекс річного виробітку = Індекс денного виробітку х Індекс кількості явочних днів протягом року
Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) залежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.
Сутність натурального методу полягає в тому, що обсяг виробленої продукції і продуктивність праці розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо).
Цей метод має широке застосування всередині підприємства: на робочих місцях, у бригадах, на окремих дільницях тих галузей, які виробляють однорідну продукцію (електроенергетика, видобувні галузі промисловості).
Якщо підприємство (цех, дільниця, бригада) випускає продукцію, котра має одне й те саме призначення, проте вирізняється якоюсь однією ознакою, виробіток можна розрахувати за допомогою умовно-натуральних одиниць. Натуральний метод має обмежене застосування, оскільки підприємства і галузі випускають здебільшого різнорідну продукцію. Окрім цього, за даного методу не можна врахувати змін обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях має велику частку в загальному обсязі продукції (будівництво, суднобудівництво та ін.).
Трудовий метод найчастіше використовується на робочих місцях, у бригадах, на виробничих дільницях і в цехах, де обсяг виробленої продукції або виконаних робіт визначається в нормо-годинах. За науково обґрунтованих і на певний період незмінних норм цей метод достатньо точно характеризує зміни продуктивності праці.
Трудовий метод має обмежене застосування, оскільки він базується на використанні незмінних норм, що суперечить необхідності перегляду норм у міру здійснення організаційно-технічних заходів. Окрім того, досі на підприємствах розраховується здебільшого технологічна трудомісткість, яка виражає затрати часу лише основних робітників. І самі норми трудових затрат для них часто непорівнянні у зв'язку з різним ступенем їх обґрунтованості. Відсутні науково обґрунтовані нормативи праці на окремі види робіт або трудові функції.
У сучасних умовах найпоширенішим методом вимірювання продуктивності праці є вартісний (грошовий), який ґрунтується на використанні вартісних показників обсягу продукції (валова, товарна продукція, валовий оборот, нормативна вартість обробки, чиста, нормативно-чиста й умовно-чиста продукція, валовий дохід).
Перевага вартісного методу полягає в можливості порівняння різнорідної продукції з витратами на її виготовлення як на окремому підприємстві або в галузі, так і економіки в цілому. У зв'язку з цим вартісний метод застосовується на всіх етапах планування й обліку як на галузевому, так і на територіальному рівнях.
Показники продуктивності праці, розраховані за валовою і товарною продукцією, мають схожі переваги і недоліки. Недоліки полягають передусім у тому, що рівень виробітку більшою мірою обумовлений затратами минулої (уречевленої) праці, ніж затратами живої праці. На величину виробітку і його динаміку побічний вплив чинять зміни асортименту продукції, її матеріаломісткість і трудомісткість, зміни обсягу кооперованих поставок, обсягу незавершеного виробництва, відмінності і динаміка цін на продукцію. При обчисленні валової або товарної продукції часто має місце повторний рахунок у зв'язку з тим, що вартість продукції підприємства, яке постачає цю продукцію, впливає на величину продуктивності підприємства, яке її використовує.
Спотворення величини виробітку, що виникає у разі зміни асортименту продукції, трапляються тоді, коли збільшується або зменшується частка продукції з вищою вартістю сировини, тобто з високою матеріаломісткістю і низькою трудомісткістю. У таких випадках на практиці, щоб усунути цей недолік, можна розрахувати індекси продуктивності праці змінного, постійного складу, структурний індекс.
Індекс змінного складу відбиває зміни як у виробітку, так і в складі продукції.
Індекс постійного складу характеризує показник продуктивності праці, незалежний від змін у структурі продукції, і розраховується зважуванням часткових індексів зростання виробітку на кількість працівників у порівнянному (плановому) періоді за кожним виробом.
Структурний індекс розраховують діленням індексу змінного складу на індекс постійного складу. Структурний індекс показує, як впливають зміни структури продукції на загальний показник продуктивності праці. Якщо структурний індекс більший за одиницю, то це означає, що показник продуктивності праці завищується за рахунок збільшення матеріаломісткості і зниження трудомісткості продукції у разі зміни її асортименту, і навпаки.
Зауважимо, що між показниками валової і товарної продукції є певні відмінності. Вони полягають у тому, що перший показник характеризує загальний обсяг виробничої діяльності підприємства, другий — обсяг, який надходить у народногосподарський обіг. У деяких галузях промисловості, таких як швейна, поліграфічна тощо, продуктивність праці визначають, використовуючи показник обсягу нормативної вартості обробки (НВО). Для розрахунку нормативної вартості обробки за кожним видом виробів визначають на певний період єдині й постійні нормативи витрат за такими статтями: заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування (вартість витрат живої праці), цехові й загальнозаводські витрати. Прямі матеріальні витрати в цьому нормативі не відображаються, тобто на показник НВО в основному не впливають затрати минулої праці. Недоліками цього показника є те, що він не характеризує обсягу всієї виконаної роботи (повної вартості), собівартості виробленої продукції, новоствореної вартості, враховує не фактичну вартість обробки, а лише її нормативне значення.
З теоретичного погляду найповніше уявлення щодо вкладу підприємства у створення продукції дає показник вартості чистої продукції - новоствореної вартості. Величина чистої продукції розраховується як різниця між обсягом валової продукції і витратами на сировину, матеріали, напівфабрикати, паливо, енергію, амортизаційні відрахування (елементи уречевленої праці):
Чп – Qв - Мв, або Чп = Зп + Пр,
де Чп — обсяг чистої продукції;
Qв — обсяг валової продукції;
Мв —матеріальні витрати;
Зп — заробітна плата з нарахуваннями на соціальне страхування;
Пр — прибуток підприємства.
Чиста продукція точно характеризує новостворену продукцію, якщо продукція реалізується за ринковими цінами, проте нині великий вплив чинять монопольні ціни, які змінюють реальний вклад підприємства у створення нової вартості.
У галузях з високим рівнем технічної оснащеності для розрахунку продуктивності праці застосовується показник умовно-чистої продукції, який містить, окрім заробітної плати з нарахуваннями, прибуток, а також суму амортизаційних відрахувань (частину минулої праці).
Проте використання цього показника обмежене у зв'язку з тим, що за значної різниці в рентабельності окремих виробів і великих відмінностей частки прибутку в оптовій ціні підприємства не можна мати точних і надійних результатів зіставлення реального вкладу підприємства щодо випуску продукції і відповідної величини прибутку.
Ширше застосовується на підприємствах показник продуктивності праці, розрахований на основі показника нормативно-чистої продукції.
Сутність нормативного методу визначення чистої продукції полягає в тому, що на кожний вид продукції, котра випускається підприємством, поряд з оптовою ціною встановлюється також норматив чистої продукції. Обсяг нормативно-чистої продукції (НЧП) по підприємству визначається множенням обсягу випуску кожного виду продукції в натуральному вимірнику (штук, кг тощо) на норматив І складанням одержаних результатів. Нормативи чистої продукції мають бути стабільними, тому обсяги нормативно-чистої продукції порівнюються протягом певного періоду.
Обсяг нормативно-чистої продукції розраховується так:
де Пі — план випуску /-х виробів, шт.;
Нчпі - норматив чистої продукції на і-й виріб, грн.;
п — кількість найменувань виробів за планом.
Норматив чистої продукції на виріб визначається:
Нч.пі = (Розрахунки)
Зв.р — заробітна плата основних виробничих робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, грн.;
Кз — коефіцієнт, який обчислюється як відношення суми заробітної плати працівників, зайнятих обслуговуванням і управлінням виробництва, до суми заробітної плати основних виробничих робітників;
Пн — нормативний прибуток, грн.
Недоліки показника нормативно-чистої продукції ідентичні недолікам показника чистої продукції.
Рівень продуктивності праці на підприємстві можна характеризувати показниками трудомісткості продукції. Трудомісткість відбиває суму затрат праці промислово-виробничого персоналу (живої праці) на виробництво одиниці продукції і вимірюється в людино-годинах (нормо-годинах).
Розрізняють такі види трудомісткості.
Технологічна трудомісткість (Тт), яка включає всі затрати праці основних робітників —як відрядників, так і почасовиків:
Тт = Тв + Тп,
де Тв — затрати праці основних робітників-відрядників;
Тп — затрати праці основних робітників-почасовиків.
Трудомісткість обслуговування виробництва (Тоб) включає всі затрати праці допоміжних робітників.
Виробнича трудомісткість (Твир) — це всі затрати праці основних і допоміжних робітників.
Твир = Тт + Тоб.
Трудомісткість управління виробництвом (Ту) включає затрати праці керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців.
Повна трудомісткість (Т) — це трудові затрати всіх категорій промислово-виробничого персоналу:
Т =(Розрахунки);
або
Т = Твир + Ту.
За характером і призначенням розрізняють нормативну, фактичну й планову трудомісткості.
Нормативна трудомісткість визначає затрати праці на виготовлення одиниці продукції або виконання певного обсягу робіт, розраховані згідно з чинними нормами.
Фактична трудомісткість виражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу роботи.
Планова трудомісткість — це затрати праці на одиницю продукції або вико1нання певної роботи з урахуванням можливої зміни нормативної трудомісткості шляхом здійснення заходів, передбачених комплексним планом підвищення ефективності виробництва.

3. Зміст бізнес-плану

Структура бізнес-плану може відрізнятись залежно від мети його розробки. Для внутрішнього використання розробляється бізнес-план з досить високим ступенем деталізації техніко-економічних показників, а для пред'явлення інвесторам - наводяться найважливіші показники ефективності проекту.
Структура структура-плану, кількість форм та їх зміст не регламентується.
Основними відмінностями між традиційним поточним планом і бізнес-планом є:
- поточний план розробляється в одному варіанті, а бізнес-план – у декількох ;
- поточний план розробляється лише на рік, а бізнес-план на декілька років;
- поточний план розробляється для внутрішнього використання , бізнес-план – для пред’явлення також зовнішнім інвесторам.
Типова структура бізнес-плану:
1. Резюме. Загальний опис проекту, в якому роз’яснюється мета проведення витрат, їх необхідність, характеристика інвестиційного об’єкту.
2. Основна частина. Характеристика товарів, послуг, патентів, ноу-хау, які можуть бути запропоновані ринку, або іншого результату, що досягається після завершення проекту і дає прибуток (наприклад, зниження собівартості продукції, збільшення її надійності, покращення інших якісних характеристик, які можуть збільшити рентабельність продукції). Маркетингова програма, що розробляється з метою дослідження й прогнозування ринку. Сировинна база, експериментальна база, кадрове забезпечення і інші сторони ресурсного забезпечення проекту.
3. Стратегія фінансування. Економічна ефективність. Цей розділ розкриває результати проекту і терміни окупності витрат.
Розробка бізнес-плану та основні етапи його створення
1. Резюме (зведений розділ)
У ньому обґрунтовується необхідність організації нового підприємства, переваги майбутньої продукції порівняно з продукцією потенційних конкурентів, прогнозні обсяги продажу на найближчі роки, виручка від продажу, витрати на виробництво, валовий прибуток і ефективність вкладеного капіталу, термін окупності капіталовкладень. Цей розділ часто називають «міні-бізнес-планом».
2. Основна частина
- Опис товару (послуги), характеристика фірми (характеристика товару, особливості продукції, патенти та свідоцтва, якими захищені ці особливості, зразок товару, орієнтовна ціна на продукцію або витрати на її виробництво, упаковка; характеристика виду і форм діяльності фірми, її репутація, засновники та ін.).
- Аналіз галузі (темпи розвитку галузі, нові продукти галузі, перспективи її розвитку на найближчі роки, вхідні бар'єри, життєвий цикл товару та ін.).
- Аналіз ринку (результати вивчення ринку збуту, дані, що характеризують структуру і сегменти ринку, потенційні споживачі, можливі конкуренти, їх товари, якість продукції, орієнтовні ціни та умови продажу).
- План маркетингу (засади ціноутворення, організація і вартість реклами, канали збуту продукції, форми продажу товару, методи стимулювання продажу та ін.).
- План виробництва (величина виробничих потужностей, умови їх нарощування, умови забезпечення виробництва сировинно-матеріальними ресурсами, види необхідних для виробництва ресурсів, устаткування підприємства, план його закупівель, кооперовані зв'язки із суміжниками, величина витрат на виробництво, організація контролю якості продукції").
- Організаційний план (організаційна схема управління підприємством, професійно-кваліфікаційна характеристика персоналу, форми найму працівників та їх оплата праці, форми стимулювання працівників різних категорій).
- Оцінка ризику і страхування (типи ризиків, джерела ризиків і момент їх виникнення, заходи щодо зменшення ймовірності та масштабів ризику і мінімізації збитків від нього, програма страхування від ризиків).
- Юридичний план (форма власності і статут підприємства, дольова участь партнерів, їх відповідальність; якщо підприємство є акціонерним товариством, то пояснюється розподіл капіталу між акціонерами, тими, хто володіє контрольним пакетом акцій).
- Фінансовий план (прогноз обсягів реалізації, баланс грошових видатків і надходжень, зведений баланс активів і пасивів, графік беззбитковості).
3. Стратегія фінансування. Економічна ефективність.
У цьому розділі обґрунтовується план одержання коштів для організації підприємства, передусім кількість необхідних коштів для організації продажу, вказується, звідки надійдуть ці кошти і в якій формі. Також зазначається період повернення інвесторам вкладеного капіталу та доходу від нього, джерела розширення виробництва тощо.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Задача 1.
Для збільшення обсягу виробництва на 50 тис. штук у рік розроблено 4 варіанти реконструкції та розширення діючого виробництва

Визначити оптимальний варіант по строку окупності капітальних вкладень?

Рішення:
Термін окупності капітальних вкладень - це період, за який побудоване чи реконструйоване підприємство забезпечить нагромадження прибутку в розмірах, що дорівнюють вкладеним капіталам.
З= ДО : (Ц-С) = ДО: П
Ц – вартість приросту продукції в оптових цінах
С – собівартість
П – річний прибуток, млн. грн.

(Розрахунки)

Тобто з приведених розрахунків видно, що найбільш оптимальним є 1 варіант, так має самий мінімальний строк окупності капітальних вкладень.

Задача 2.
Виробнича потужність на початок планового року склала 323,32 млн. грн. Середньорічний приріст потужностей планується за рахунок:
1) реконструкції сталеплавильного заводу – 37 млн. грн.
2) Проведення організаційно – технічних дій – 19 млн. грн.
3) Заміна номенклатури продукції – 12 млн. грн.
Вибуття виробничої потужності в результаті зносу основних фондів у сумі 18 млн. грн. , у тім чисельний
- с 1 липня – на 9,5 млн. грн;
- інше устаткування з 1 жовтня.
Загальна потужність = (Розрахунки)
Коефіцієнт = річний випуск продукції : средньорічна величина випуску , виходячи з даної формули з'ясуємо можливий обсяг продукції з визначеної виробничої потужності З= 12 млн. грн. : 0,91= 13,18 млн. штук

Задача 3.
Підприємству заплановано виготовити в 2002 році 8309 штук виробу В, при цьому в кожнім місяці план випуску повинен бути однаковим. З 1 травня 2002 року буде змінена конструкція цього виробу, у зв'язку з чим термін його служби збільшиться з 3 до 5 років, одночасно збільшиться витрати на одиницю продукції з 170 до 230 грн., а ціна відповідно збільшиться з 200 до 280 грн.
Необхідно визначити економію на один виріб.
При експлуатації 3 роки

(Розрахунки)

При експлуатації 5 років

(Розрахунки)

Виходячи з цього на місяць - за планом 692 шт.
З травня = 6231 штук
Економія витрат = 56,6-46 = 10,6 грн.
Економія = 66,66-56= 10,66
На весь випуск починаючи з травня місяця = 5664 * 10,66 = 66428,85 грн.

ВИСНОВКИ

Планування та прогнозування грошових потоків є складовим елементом внутрішньо фірмового фінансового прогнозування та планування на підприємстві, шляхом упровадження якого досягається узгодженість величини очікуваних грошових потоків із операцій суб’єкта господарювання в рамках операційної, інвестиційної та фінансової його діяльності.
Грошовий потік можна визначити як сукупність послідовно розподілених у часі подій, які пов’язані із відособленим та логічно завершеним фактом зміни власника грошових коштів у зв’язку з використанням договірних зобов’язань між економічними агентами (суб’єктами господарювання, державою, домогосподарствами, міжнародними організаціями). Грошові потоки безпосередньо пов’язані з рухом коштів на підприємстві, який відображає надходження в розпорядження суб’єкта господарювання коштів та їх еквівалентів і їх використання.
Бізнес-план – це комплексний плановий документ підприємницької діяльності, в якому передбачені заходи, спрямовані на реалізацію підприємницької ідеї, на одержання прибутку.
Бізнес-план розробляється з метою:
1) техніко-економічного обґрунтування доцільності створення і функціонування підприємства;
2) залучення зовнішніх інвесторів, у тому числі іноземних;
3) для обґрунтування пропозицій щодо доцільності приватизації підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Коробов М.Я. Фінанси промислового підприємства, Київ: Либідь, 1995
2. Лазаренкова Г. М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навчальний посібник, Київ: Знання-Прес, 2006; 287с.
3. Нікбахт Е., Гропеллі А. Фінанси, Київ: Основа, 1993
4. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навчальний посібник, Київ: КНЕУ, 1999
5. Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій /За ред.. Г.Г. Кірейцева, Київ: ЦУЛ, 2002

 
загрузка...