Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Естетика періоду Просвітництва
Українські реферати - Етика, естетика
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Естетика періоду Просвітництва

ЗМІСТ

Вступ
1. Переосмислення традиційних естетичних категорій: краси гармонії, смаку в епоху Просвітництва
2. Вольтер – найвидатніший представник естетики французького Просвітництва
3. Практична і теоретична естетика у працях Дені Дідро
4. Етапи розвитку естетики німецького Просвітництва
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП

Аналіз почуттів, спроби їх класифікації, виявлення протилежних чуттєвих сил є важливим складником філософських поглядів Піфагора, Емпедокла, Феосфраста. З їхніх роздумів щодо природи почуттів виокремились визначення почуття прекрасного та потворного, трагічного та комічного. Визначившись у надрах загально філософської естетики “вибудовувала” власний предмет, відбиваючи, як надбання, та і прорахунки давньогрецької філософії.
Перші спроби використовування почуттів як основи для осмислення певних естетичних явищ пов’язані з піфагорійцями – філософською школою, заснованою Піфагором у VI т.. до н. е.

Хоча поняття “естетика” традиційно пов’язують з грецьким aisthetikos – чуттєвий, проте воно невіддільне також від грецьких термінів “естаномай”, “естесі”, “естаноме” – почуття, процес вироблення свого ставлення до предмета, його якісна оцінка і бажання повторити сприйняте. Хоча терміни “естаномай”, “естесі”, “естаноме” відповідають поняттю “чуття”, вони відбивають складний процес вироблення власного ставлення до предмета, орієнтують людину на власні чуття – зору, слуху, дотику, вимагають довіри до них .
Пізніше ці терміни втратили прямий зв’язок з поняттям “чуття”. Предмет естетики почали осмислювати через більш широкі за обсягом поняття: “досконале”, “пропорційне”, “прекрасне”, “естетичне”, “гармонійне”. Поняття “гармонія”, “гармонійне” набули при становленні предмета естетики особливого значення.

1. Переосмислення традиційних естетичних категорій: краси гармонії, смаку в епоху Просвітництва

Естетику періоду Просвітництва слід розглядати як складову частину нової культурно-історичної доби в Європі, визначальним моментом якої була безмежна віра у перетворюючі можливості науки, освіти.
Теоретичні пошуки О. Баумгартена збігаються з розвитком естетики Просвітництва, що виникає як відображення антифеодального руху в країнах Європи. У цю епоху докладаються значні зусилля для поширення знань серед усіх верств суспільства. Освіті належить провідна роль у прогресивному русі людства до загального добра і справедливості. Ідеї Просвітництва не несли в собі революційного запалу, проте саме вони започаткували те соціальне піднесення, яке завершилося Великою Французькою революцією.

О. Баумгартен твердив, що гносеологія має дві форми пізнання: естетику і логіку. Перша форма пов’язана з нижчим, чуттєвим пізнанням, а друга – з вищим, інтелектуальним. Логіка вивчає судження розуму і приводить до пізнання істини. Естетика пов’язана із судженням смаку і пізнає прекрасне. Філософ широко використовував поняття прекрасного, проте він не визначав предмет естетики через ідею прекрасного (така тенденція виявиться пізніше, зокрема в позиціях Г. В. Ф. Гегеля і М. Г. Чернишевського). О. Баумгартен визначає предмет естетики через поняття “досконале”, зазначаючи, що естетика – це наука про досконале в світі явищ, про досконалість чуттєвого пізнання і удосконалення смаку.

Це поняття вже було об’єктом теоретичного дослідження в естетиці минулого. Так в роботі “Метафізика” Аристотель ототожнює досконале з прекрасним, адже прекрасне визначається філософом як позитивне досконале. У східних культурах також простежується тяжіння до ототожнення досконалого й естетичного. Наприклад, арабський філософ Середньовіччя Ал – Газалі (1058-1111) стверджував, що краса предмета, його привабливість полягає в існуванні всього досконалого або того, що йому відповідає. Краса кожного предмета – у відповідності його виду досконалості.

Важливим аспектом розвитку ідеї взаємопов’язку естетичного і досконалого було у теорії Баумгартена намагання розглянути “досконале – гармонія”. При цьому гармонію він інтерпретує як єдність трьох елементів: 1) змісту; 2) порядку; 3) виразу. Філософ вважав, що у подальшому розвитку теорії гармонії кожний із наведених елементів вивчатиметься самостійно, а пізніше будуть з’ясовані і “спів поняття”, тобто такі, за допомогою яких внутрішній об’єм поняття “гармонія” отримує певну завершеність. Проте ця частина ідей Баумгартена не отримала подальшого розвитку і може розглядатися нами лише як етап в історичному становленні концепції гармонії.

2. Вольтер – найвидатніший представник естетики французького Просвітництва

Естетика французького Просвітництва пов’язана передусім з теоретичними розробками Вольтера, який начебто належав двом епохам: класицизму й Просвітництву. Він поділяв правила класицизму щодо канону, спираючись на який треба “будувати” художні твори. Водночас Вольтер визнавав відносність художніх смаків, їх плинність. Взагалі категорія “смаку” посідає особливе місце в поглядах Вольтера і синтезує інші категорії та поняття естетики. Саме спираючись на смак, філософ намагається виявити природу прекрасного. Красу та її вищий вияв – прекрасне – слід шукати у природності й звичайності (простоті). У свою чергу, естетичний смак визначається Вольтером як “співчутливість” до прекрасного”.

Вольтер прагнув втілити у Франції мрію про верховенство розуму, що мало забезпечити розвиток науки і техніки, централізацію держави та викриття забобонів. Він, як і його однодумці, зверталися до Френсіса Бекона і захоплювалися не формою парламентського врядування, а системою громадянських свобод та релігійної терпимості. Своїми творами «Філософські листи», «Трактат про метафізику», «Кандидат» та ін. Вольтер зробив справжній прорив у французькій політичній думці XVII т.. Стрижнем політичних відносин у системі «особа — держава — суспільство» він вважав державу, яку розглядав результатом договору між людьми. У своєму розвитку вона подолала шлях від республіки до найдосконалішої форми - монархії на чолі з підпорядкованим конституції освіченим самодержавцем.

Він повинен дбати про підданих, їх освіту, благополуччя, дотримання їх природних прав, викорінення свавільства, упорядкування суспільства. Таке впорядкування можливе за поділу на багатих і на бідних, за недоторканності приватної власності. Ідеї народоправства йому не були близькими: чернь не повинна багато розмірковувати, а політична влада має бути зосереджена в руках меншості – політичної, економічної еліти. Свобода особистості (свобода совісті, віросповідання, друку, мислення, творчості) – це залежність тільки від законів. Рівність людей — це рівність перед законом, скасування станового поділу суспільства, привілеїв церковних і феодалів.

3. Практична і теоретична естетика у працях Дені Дідро

Дідро Дені (1713-1784) – французький філософ-просвітитель, представник матеріалізму, що наблизився до діалектичного методу щодо пояснення світу та еволюційної концепції. У гносеології спирався на сенсуалізм Дж. Локка. Був прихильником концепції суспільної угоди. Видатний письменник, організатор та редактор “Енциклопедії” 18 ст. Головні філософські та літературні твори: “Думки про виникнення природи”, “Розмова Д’Аламбера з Дідро”, “Філософський принцип матерії та руху”, “Монахиня”, “Небіж Рамо”, де Д., обстоюючи позиції деїзму, піддає критиці абсолютизм та клерикалізм. У 1749 р. за поширення “небезпечних” думок Д. був заарештований та ув’язнений у Венсенському замку. Після звільнення не відійшов від своїх переконань. Д. наголошував нематеріальності світу, на об’єктивності й вічності матерії та руху. Вважав, що рух просякає увесь світ, навіть те, що здається нерухомим. Д. висловлював думку про те, що чуття властиве потенційно всій матерії, а свідомість як властивість високорозвиненої матерії виникає шляхом ускладнення органічної матерії. Щодо суспільного устрою, то, рішучо виступаючи проти деспотичних форм правління, пропонував як оптимальний соціальний устрій конституційну монархію та сподівався на появу в суспільстві “освіченого правителя”, схиляючись до ідеї республіканської форми правління. Дідро був прихильником концепції утилітаристської етики (на противагу феодально-революційній).

Дені Дідро – не лише широко відомий естетик, а й фахівець у царині образотворчого мистецтва. Він уважно стежив за розвитком мистецтва. Його “Салони” були блискучими оглядами паризьких виставок з 1759 до 1781 р. Саме в цих оглядах-есе формувалися шляхи подальшого розвитку мистецтва, обґрунтовувалась хибність класицистичних міфологічних сюжетів, штучність, театральність композицій.

4. Етапи розвитку естетики німецького Просвітництва

Важливе місце в історії європейської естетики посідає доба німецького Просвітництва. Тут слід звернути увагу на теоретичну діяльність відомого німецького мистецтвознавця Йоганна Йоахіма Вінкельмана (1717-1768), який намагався пробудити у своїх сучасників інтерес до класичного мистецтва. На сторінках фундаментального дослідження “Історія стародавнього мистецтва” (1764) Вінкельман не лише розглянув і систематизував історію античного мистецтва, а й на прикладі аналізу чотирьох рівнів розвитку античного мистецтва – архаїчного, піднесеного, прекрасного та електичного – намагався визначити специфіку конкретних видів мистецтва. зосередивши увагу на скульптурі.

Саме відштовхуючись від позиції Вінкельмана, полемізуючи з ним, німецький філософ-естетик XVIII ст. Готтольд Ефраїм Лессінг (1729-1781) зміг досягти тієї вершини в дослідженні специфіки мистецтва, що характерна для його трактату “Лаокоон. Про межі живопису і поезії” (1766). Лессінг не поділяв ідеї поєднання внутрішньої пристрасті із зовнішнім спокоєм, на якій ґрунтуються естетичні засади мистецтва, запропоновані Вінкельманом. Учений вбачав у такій орієнтації повернення до етики давньогрецького стоїцизму й “примирення із стражданням”.

ВИСНОВКИ

Естетика французького Просвітництва пов’язана передусім з теоретичними розробками Вольтера, який начебто належав двом епохам: класицизму й Просвітництву. Він поділяв правила класицизму щодо канону, спираючись на який треба “будувати” художні твори. Водночас Вольтер визнавав відносність художніх смаків, їх плинність. Взагалі категорія “смаку” посідає особливе місце в поглядах Вольтера і синтезує інші категорії та поняття естетики. Саме спираючись на смак, філософ намагається виявити природу прекрасного. Красу та її вищий вияв – прекрасне – слід шукати у природності й звичайності (простоті). У свою чергу, естетичний смак визначається Вольтером як “співчутливість” до прекрасного”.
Вольтер прагнув втілити у Франції мрію про верховенство розуму, що мало забезпечити розвиток науки і техніки, централізацію держави та викриття забобонів. Він, як і його однодумці, зверталися до Френсіса Бекона і захоплювалися не формою парламентського врядування, а системою громадянських свобод та релігійної терпимості
Дідро Дені (1713-1784) – французький філософ-просвітитель, представник матеріалізму, що наблизився до діалектичного методу щодо пояснення світу та еволюційної концепції. У гносеології спирався на сенсуалізм Дж. Локка. Був прихильником концепції суспільної угоди.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Лозовой В. А. Нравственная культура личности: содержание и пути формирования / Учебное пособие/, Харьков, 2001; 44с
2. Лозовой В. А. Самовоспитание личности: философско-социологический анализ, Харьков, 1991; 207с.

Скачати реферат:
Скачать этот файл (estetika-periodu-prosvitnicztva.doc)estetika-periodu-prosvitnicztva.doc59 Kb
 
загрузка...