Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Комплексна оцінка фінансового стану підприємства
Українські реферати - Фінанси підприємства
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

ЗМІСТ

Вступ
1. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства
2. Джерела фінансування ремонту основних фондів
Список використаної літератури

ВСТУП

Фінансам підприємств як складовій фінансової системи належить визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та соціальні блага, національний дохід – основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.
Фінансам підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також і особливості, зумовлені функціонуванням фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов’язаних з розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів. Особливості фінансів підприємств також зумовлені їхнім функціонуванням у різних галузях економіки.
Фінанси підприємств безпосередньо пов’язані з рухом грошових коштів. Досить часто поняття “фінанси підприємств” ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти, чи фінансові ресурси, не розкривають поняття “фінанси”, якщо не з’ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності.

1. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

Під фінансовим станом розуміють можливість підприємства фінансувати свою діяльність.
Вона характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами-активами, які необхідні для нормального функціонування підприємствами, цілеспрямованістю їх розміщення, ефективністю використання фінансових взаємовідносин з юридичними і фізичними особами, платіжністю спроможністю і фінансовою стійкістю.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим.
Можливість підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність не тільки на відтворення але і розширення виробництва - свідоцтво стабільного фінансового стану.
Фінансовий стан залежить від результатів виробничої, операційної, фінансової діяльності.
Якщо використовуються всі показники виробництва і підприємство має достатній валовий дохід і достатній прибуток від звичайної діяльності і надзвичайної діяльності, воно має стійкий фінансовий стан і успішно розраховується з усіма контрагентами.
В свою чергу стійкий фінансовий стан позитивно впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрат грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позичкового капіталу і найбільш ефективного розвитку діяльності.
А тому бухгалтер повинен знати такі поняття ринкової економіки як ділова активність, ліквідність, платіжна спроможність, фінансова стійкість, знати сучасні методики визначення банкрутства підприємства і вміти відпрацьовувати заходи по санації підприємства.
Джерела інформації – фінансова звітність.
Мета аналізу – своєчасно виявити і усувати недоліки в фінансовій діяльності і знаходити резерви підвищення рівня платоспроможності і фінансовій стійкості.
Аналіз структури активів і капіталу.
Активи – ресурси, які контролюються підприємством у результаті минулих подій, використання котрих, як очікується, приведе до отримання економічних вигід у майбутньому.
Капітал втілюється в активах, інвестованих учасниками і засновниками, і представляє собою вартість майна підприємства.
Власний капітал це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування зобов’язань.
Здійснюючи діяльність, підприємства використовують залучені кошти в результаті чого виникають борги.
Боргові зобов’язання підтверджують правові вимоги кредиторів щодо активів і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників.
Структура активів і джерел їх утворювання досліджуються за допомогою порівняльного аналітичного балансу. При складанні та аналізі порівняльного балансу використовують прийоми горизонтального та вертикального аналізу.
Оцінюючи активи підприємства необхідно:
Виділити зростання активів, зімну оборотних активів, спрямованих на розвиток підприємства (запаси).
Врахувати, що чим більше амортизуємо активи, тим менше прибуток.
Майно підприємства формується за рахунок власного капіталу і залученого капіталу.
Співвідношення власного і залученого капіталу свідчить про фінансову незалежність підприємства.
Завдання аналітика виділити види фінансування активів в залежності від терміну погашення зобов’язань.
Оцінка ділової активності.
На фінансовий стан підприємства суттєвий вплив має ефективність використання оборотних активів – швидкість (термін) повернення авансових коштів у вигляді чистого доходу (виручки від реалізації, продукції, робіт, послуг).
Визначення поточної платіжної спроможності.
Аналіз балансу (ф-1) починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємства.
Для загальної оцінки динаміки фінансового стану необхідно встановити співвідношення динаміки балансу з динамікою обсягу виробництва, реалізації продукції, а також прибутку підприємства.
Прискорений темп зростання обсягу виробництва, реалізації продукції і прибутку проти темпу зростання валюти балансу свідчить про поліпшення використання засобів підприємства. Відставання темпу зростання цих показників від темпів зростання суми балансу свідчитиме про погіршання використання засобів підприємства. Для розрахунку темпів зростання використовуються звіти про виробництво продукції, про прибутки і збитки, складений баланс.
Отже в цілому баланс є позитивним, виходячи з того, що відбувається:
1. Збільшення валюти балансу порівняно з попереднім роком;
2. Спостерігається зростання темпів приросту усіх активів над темпами приросту необоротних активів;
3. Значне перевищення власного капіталу над позичковим і збільшення темпів його зростання порівняно з попереднім роком;
4. Спостерігається перевищення частки власних оборотних коштів.
У ринковій економіці, коли можлива ліквідація підприємств унаслідок їх банкрутства, одним з найважливіших показників фінансового стану є ліквідність.
Фінансовий стан підприємств можна оцінити з погляду його короткострокової та довгострокової перспектив. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто здатність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями. Термін «ліквідний» передбачає безперешкодне перетворення майна на гроші. Ліквідність підприємства — це його спроможність перетворювати свої активи на гроші для покриття всіх необхідних платежів.
Найліквіднішою є готівка (або сальдо балансового рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті»). Наступним за рівнем ліквідності активом є короткострокові інвестиції (цінні папери), оскільки у разі необхідності їх швидко можна реалізувати.
Дебіторська заборгованість — теж ліквідний актив, оскільки передбачається, що дебітори оплатять рахунок у найближчому майбутньому.
Найменш ліквідним поточним активом є запаси, бо для перетворення їх на гроші спочатку треба їх продати. Отже, під ліквідністю будь-якого активу слід розуміти можливість перетворення його на гроші, а рівень ліквідності визначається тривалістю періоду, протягом якого відбувається це перетворення. Що коротшим є цей період, то вищою буде ліквідність даного виду активів.
Короткострокові зобов'язання - це борги, строк погашення яких не перевищує одного року. Коли настає строк платежу, у підприємства має бути достатньо грошей для сплати. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів з активу, згрупованих за рівнем їхньої ліквідності, із зобов'язаннями за пасивом, об'єднаними за строками їх погашення і в порядку зростання цих строків.
Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення.
Ознаками платоспроможності є:
* наявність грошей у касі, на поточних рахунках;
* брак простроченої кредиторської заборгованості.
Однак наявність тільки незначних залишків грошей на поточних рахунках знову ж таки не означає неплатоспроможності підприємства, бо кошти на поточні рахунки можуть надійти протягом кількох днів.
Беручи загалом, можна сказати, що вправність фінансового менеджера підприємства виявляється в тому, щоб на розрахунковому рахунку та в касі грошей було б не менше (але й не більше), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх має бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого стану, крім усього іншого, сприяє грамотне складання платіжних календарів.
Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить від поліпшення результатів його виробничої та комерційної діяльності. Водночас надійний фінансовий стан залежить також і від раціональної організації використання фінансових ресурсів. Тому за умов ринкової економіки здійснюється не тільки оцінка активів і пасивів балансу, а й поглиблений щоденний аналіз стану й використання господарських засобів. Інформаційною базою для такого аналізу є дані управлінського обліку.
Після ретельного аналізу доходів та витрат необхідно запропонувати методику для покращення фінансових результатів діяльності даного підприємства.
Узагалі проблема визначення покращення фінансових результатів та пошуку шляхів її підвищення є складною і такою, що важко формалізується. Адже будь-яке підприємство — це складна система, яку важко спростити, не втративши при цьому її суттєвих характеристик. Тому сподіватися, що можна дістати просту й легко зрозумілу схему аналізу, яка давала б змогу отримувати бажаний результат в усіх випадках, було б не зовсім правильно.
Аналіз ймовірності банкрутства.
Оцінка ймовірності банкрутства проводиться за даними експрес-діагностики фінансового стану.
Фінансовий аналіз має широкий арсенал засобів для прогнозування можливого банкрутства підприємства і дає можливість заздалегідь обґрунтувати та реалізувати заходи щодо забезпечення виходу підприємства з кризової ситуації.
Аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними і оборотними коштами.
Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо задовольняється одна з таких умов:
1. Коефіцієнт покриття (ліквідності) на кінець звітного періоду є меншим за 1.
2. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами є меншим за 0,1.
Треба, проте, наголосити на тому, що визнання підприємства неплатоспроможним зовсім не означає його негайної ліквідації. Це тільки попередня фіксація стану фінансової нестійкості, а відповідно — потреби забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і своєчасного вжиття заходів для виведення його з кризи.
Щоб дати оцінку ймовірності банкрутства підприємства, треба побудувати певний інтегральний показник, який би включав у себе найважливіші характеристики фінансової стійкості. Для цієї мети можна рекомендувати такий набір показників фінансової стійкості підприємства:
1) рентабельність капіталу за «чистим прибутком»;
2) рентабельність продукції;
3) оборотність коштів, вкладених в оборотні активи;
4) коефіцієнт фінансової незалежності;
5) ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів).
За основу розрахунку інтегрального показника береться порівняння кожного з перерахованих параметрів за достатньо тривалий період роботи підприємства з найвищими досягненнями підприємства за цими параметрами протягом аналізованого періоду. Такий прийом дає змогу проаналізувати у динаміці фінансову стійкість підприємства й оцінити її з точки зору відхилення фактичних результатів від максимальних, досягнутих у минулі періоди. Цей прийом може бути проілюстрований розв'язком аналітичної задачі на прогнозування банкрутства заводу металовиробів (за дворічний період роботи).
Задачу доцільно розв'язувати за допомогою персонального комп'ютера і підтримувати автоматизовану базу даних (як вихідних, так і розрахункових за кожний наступний квартал або інший період, узятий для аналізу). Спочатку в електронну таблицю вводяться вихідні дані, необхідні для аналізу наявності тенденції до банкрутства у базовому і звітному роках (у розрізі кварталів), і визначаються показники умовно-оптимального кварталу (тобто дається команда машині «вибрати» найкращий з показників із восьми кварталів).

2. Джерела фінансування ремонту основних фондів

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від розв’язання цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.
Основні засоби – це матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) котрих становить понад один рік і які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій (або використання в процесі операційного циклу, якщо він триваліший за один рік).
Не належать до основних засобів:
1) предмети терміном служби меншим за один рік незалежно від їхньої вартості;
2) предмети вартістю до 600 гривень за одиницю (за ціною придбання) незалежно від терміну служби. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, може змінюватися Міністерством фінансів України;
3) спеціальні інструменти і спеціальні пристосування для підприємств серійного і масового виробництва певних виробів або виконання індивідуальних замовлень незалежно від їхньої вартості;
4) спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі незалежно від їхньої вартості і терміну служби;
5) формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства, незалежно від вартості й терміну служби.
Перелічені вище малоцінні необоротні матеріальні активи не відносять до основних засобів у тому разі, коли суб’єкти господарювання вибрали метод нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством. Якщо підприємство вибрало інший метод нарахування амортизації, передбачений П(С)БО №7, тоді вартісні ознаки предметів, які можна віднести до малоцінних і швидкозношуваних, визначаються суб’єктом господарювання самостійно. Згідно з податковим законодавством щодо нарахування амортизації основні засоби поділяються на виробничі та невиробничі основні фонди.
Виробничі основні фонди є частиною основних засобів, яка бере участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні інвестиції.
Невиробничі основні фонди – це житлові будинки та інші об’єкти соціально-культурного й побутового обслуговування, які не використовуються в господарській діяльності, але перебувають на балансі підприємства.
На відміну від виробничих, невиробничі основні фонди не беруть участі в процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. незважаючи на те що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих засобів пов’язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому підсумку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства, на зростанні продуктивності праці.
За П(С)БО основні виробничі фонди поділяються на такі групи:
І. Основні засоби
1. будинки, споруди та передавальні пристрої.
2. Машини та обладнання.
3. Транспортні засоби.
4. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).
5. Інші основні засоби.
ІІ. Інші необоротні матеріальні активи
1. Бібліотечні фонди.
2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.
3. Тимчасові (не титульні) споруди.
4. Інвентарна тара.
5. Інші необоротні матеріальні активи.
Співвідношення окремих груп основних засобів становить їхню структуру. Поліпшення структури основних засобів, передовсім підвищення питомої ваги активної їх частини, сприяє зростанню виробництва, зниженню собівартості продукції, збільшенню грошових нагромаджень підприємства.
Відтворення основних засобів – це процес безперервного їх поновлення. Розрізняють просте та розширене відтворення.
За простого відтворення основних засобів здійснюється заміна окремих зношених частин основних засобів або заміна старого устаткування на аналогічне, тобто в процесі простого відтворення постійно відновлюється попередня виробнича потужність.
Розширене відтворення передбачає кількісне та якісне збільшення діючих основних засобів або придбання нових основних засобів, які забезпечують вищий рівень продуктивності устаткування.
Обережна інвестиційна політика на перших етапах переходу до ринкових відносин притаманна багатьом підприємствам і організаціям, особливо тим, де переважають колективні форми власності. За наявності багатьох диспропорцій і "голодного" ринку така політика багато в чому виправдана. Часу для пристосування до нових умов цілком достатньо, щоб підготуватися до майбутніх неординарних інвестиційних рішень, які б давали змогу утримувати зайняті позиції на ринку серед рівноправних партнерів. Але треба враховувати небезпеку невикористання нововведень і технічних удосконалень і сміливіше впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу.
Сфера застосування інвестиційних розрахунків згідно із стратегічними і тактичними міркуваннями має неухильно розширюватися. Найчастіше їх доцільно застосовувати під час техніко-економічного обґрунтування спорудження підприємства, вибору району будівництва й конкретного будівельного майданчика, встановлення раціональної потужності об'єкта будівництва, вибору форми відтворення основних фондів і виробничих потужностей (нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переоснащення чи модернізація устаткування), визначення технології виробництва, номенклатури вироблюваної продукції тощо. Наведені найхарактерніші приклади свідчать про те, що інвестиційні розрахунки можна виконувати як для окремого підприємства, так і для будь-якої галузі й регіону. Наприклад, прийняти рішення про будівництво підприємства можна лише після того, як буде вичерпана можливість досягти необхідних обсягів виробництва тієї чи іншої продукції на діючих підприємствах з урахуванням якнайповнішого використання їх потужностей. І в цьому разі можливі різні варіанти - від модернізації чи заміни устаткування на якомусь підприємстві галузі з метою збільшення обсягів випуску продукції до спорудження нового підприємства, якщо інші варіанти виявляться менш прийнятними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамов Н.А. Хозяйственно – процессуальное право Украины, Харьков, 2003
2. Джунь В.В. Інститут неспроможності: світовий досвід розвитку і особливості становлення в Україні, Львів 2000
3. Кузнецова А.В. Правовое регулирование банкротства в Украине: проблемы гармонизации с законодательством Европы и США, Киъв, 2003
4. Бандурка О.М., Коробов Н.Л., Орлов П.І., Петрова К.Л. Фінансова діяльність підприємств: Підручник, Київ, 2002
5. Бородіна О.И. Фінанси підприємства, Київ, 1999
6. Василик О.Д. Фінанси України, Київ, 1997

Скачати реферат:
Скачать этот файл (finansovij-stan-pidpriemstv.doc)finansovij-stan-pidpriemstv.doc82 Kb
 
загрузка...