Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Учасники бюджетного процесу. Міжнародний ринок цінних паперів
Українські реферати - Фінанси
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Учасники бюджетного процесу. Міжнародний ринок цінних паперів

ЗМІСТ

Вступ
1. Бюджетні права державних органів законодавчої та виконавчої влади
2. Міжнародний ринок цінних паперів
3. Оподаткування населення (податок з фізичних осіб)
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП

Фінансова система притаманна кожній державі незалежно від рівня економічного розвитку.
Фінансова система – сукупність відособлення, але взаємопов’язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП, система фінансових органів та інститутів.
У суспільстві з ринковою економікою державне регулювання має дві основні форми: пряма участь у процесі виробництва і вплив на відтворювальний процес через використання фінансового механізму. Основними фінансовими методами впливу держави на ринковий процес є бюджетні та кредитні важелі.
У кожній країні основу державних фінансів становить бюджет, а точніше – бюджетна система, яка охоплює державний бюджет і бюджети відповідних адміністратисних одиниць.
Міжнародний рух позичкового капіталу забезпечується особливою інституціональною структурою. Суб'єктами цієї структури виступають професіональні посередники між кінцевими позичальниками та кредиторами різних країн. До них належать транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі та ін. кредитно-фінансові установи. Вони акумулюють величезні грошові накопичення, що надходять на світовий ринок капіталу від офіційних інститутів: приватних фірм, страхових компаній, пенсійних фондів тощо. Основними клієнтами кредитно-фінансових установ, що виступають позичальники на світовому ринку капіталу, є транснаціональні корпорації, держава, державні органи, міжнародні регіональні організації.

1. Бюджетні права державних органів законодавчої та виконавчої влади

На всіх стадіях бюджетного процесу задіяно його учасників, якими є згідно зі ст. 20 Бюджетного кодексу органи й посадові особи, яких наділено бюджетними повноваженнями. Бюджетними повноваженнями визнають права й обов'язки учасників бюджетних правовідносин.
Учасниками бюджетного процесу є органи й посадові особи законодавчої (представницької) та виконавчої влади, а саме: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Національний банк України, місцеві ради тощо; розпорядники й одержувачі бюджетних коштів, органи державного фінансового контролю. Всіх цих суб'єктів наділено відповідними бюджетними повноваженнями, що реалізуються на відповідних стадіях бюджетного процесу. Зосередимо увагу на деяких із них.
Законодавчі органи влади всіх рівнів, як то - Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, мають право розгляду та затвердження бюджетів і звітів про їхнє виконання, здійснювати контроль за виконанням бюджетів. Зокрема, Верховну Раду України наділено такими бюджетними повноваженнями: визначення бюджетної політики держави; прийняття постанови про схвалення або взяття до відома основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; визначення бюджетних повноважень усіх учасників бюджетного процесу, складу й обсягів доходів і видатків Державного бюджету; затвердження показників соціально-економічного розвитку країни, потрібних для формування бюджетів усіх рівнів; розгляд і прийняття закону про Державний бюджет на відповідний період та внесення змін до нього; розгляд і прийняття рішення щодо звіту про виконання Держбюджету тощо.
Комітет Верховної Ради України з питань бюджету наділено, зокрема, такими бюджетними повноваженнями: відстеження, опрацювання та узагальнення пропозицій і висновків комітетів Верховної Ради, народних депутатів України до проекту закону про Державний бюджет і законопроектів, які впливають на дохідну й видаткову частини бюджетів; підготовка висновків і необхідних матеріалів та представлення на засіданні Верховної Ради в першому, другому й третьому читаннях проекту закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період; заслуховування інформації міністрів, керівників державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування й об'єднань громадян, а також головних розпорядників і розпорядників бюджетних коштів щодо виконання бюджетних повноважень на всіх стадіях бюджетного процесу; відстеження виконання, оцінка й підготовка висновків про виконання закону про Державний бюджет протягом року.
Значна роль у бюджетному процесі належить органам виконавчої влади. Саме вони забезпечують усю підготовчу роботу щодо складання проектів бюджетів, готують потрібні документи й матеріали, які разом з проектами бюджетів подають у законодавчі органи. Крім того, ці органи забезпечують виконання бюджетів, здійснюють контроль за їхнім виконанням, надають звіт про виконання бюджетів.
До бюджетних повноважень Кабінету Міністрів України належать: розробка й подання Верховній Раді проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розробка й подання Верховній Раді проекту Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період; забезпечення виконання закону про Держбюджет; підготовка й подання Верховній Раді звітів про виконання Державного бюджету; розрахунок показників зведеного бюджету України й підготовка звіту про його виконання; прийняття рішень щодо використання коштів резервного фонду Державного бюджету; прийняття рішень про здійснення державних запозичень у обсягах і на умовах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період тощо.
Міністерство фінансів України займає центральне місце в бюджетному процесі, бо здійснює багато функцій, пов'язаних із функціонуванням бюджету. Особливо слід відзначити, що Міністерству фінансів фактично надано право встановлення тимчасового обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджету України.
Особливе місце в бюджетному процесі займає Національний банк України, який наділено такими бюджетними повноваженнями: визначення основних засад грошово-кредитної політики України; розробка законопроектів, пов'язаних із формуванням дохідної та видаткової частин бюджетів, і підготовка пропозицій до проекту закону про Державний бюджет на наступний бюджетний період.
Треба також визначити роль Президента України, який підписує закон України про Державний бюджет на поточний рік, а також інші закони, що регулюють бюджетну діяльність; може застосовувати право вето щодо прийнятого Верховною Радою закону про Держбюджет та інших нормативних актів щодо бюджетної діяльності з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховній Раді тощо.
Бюджетний кодекс України визначає й коло інших суб'єктів бюджетного процесу, зокрема, розпорядники бюджетних коштів, яких за обсягом наданих прав поділяють на головних розпорядників бюджетних коштів і розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, бюджетні установи й одержувачі бюджетних коштів.
Згідно зі ст. 22 Бюджетного кодексу головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:
1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, — органи, вповноважені відповідно Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їхню діяльність, у особі їхніх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи й організації, які визначено Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів, а також Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України в особі їх керівників;
2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної Республіки Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства й інші органи влади Автономної Республіки Крим у особі їх керівників;
3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад і їх секретаріатів, керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.
Головних розпорядників бюджетних коштів наділено широкими повноваженнями, зокрема, вони розробляють проект кошторису та бюджетні запити й подають їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу, доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань відповідно до затверджених призначень і забезпечують управління бюджетними асигнуваннями. Крім того, вони затверджують бюджетні призначення у відповідному бюджеті, мають право витрачати кошти бюджету на утримання апарату установи, на централізовані заходи, що здійснює безпосередньо ця установа, розподіляти передбачені бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня, а також затверджувати їхні кошториси й плани асигнувань. Дуже важливим є наділення головних розпорядників бюджетних коштів правом здійснювати контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня й одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів.
Як було зазначено вище, головні розпорядники отримують відповідні повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Бюджетне призначення — це повноваження, надане головному розпоряднику коштів бюджету законом про Державний бюджет, постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішенням місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні й часові обмеження. Воно дозволяє надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету, надає право розпоряднику коштів брати зобов'язання щодо виконання робіт чи надання послуг. Бюджетні призначення встановлює виключно закон про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет. Бюджетне призначення дозволяє суб'єктам виконувати бюджетні зобов'язання.

2. Міжнародний ринок цінних паперів

З переходом економіки України до розвитку на ринкових засадах у державі більшого поширення набули цінні папери, почав формуватися і все активніше функціонувати і розвиватися ринок цінних паперів як складова ринку капіталів.
Ринок цінних паперів – це багатофункціональна система, яка сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства, підвищенню достатку громадян за рахунок володіння і вільного розпорядження цінними паперами, підготовленості населення до ринкових відносин.
У юридичній літературі ринок цінних паперів визначається як сукупність відносин цивільно-правового характеру, що опосередковують рух капіталів у формі цінних паперів. Але реальний ринок цінних паперів являє собою сукупність різноманітних суспільних відносин, що регулюються, зокрема нормами цивільного, адміністративного, господарського, фінансового та інших галузей законодавства.
Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету шляхом:
• сприяння надходженню інвестицій у реальний сектор економіки;
• створення ефективної системи захисту прав та інтересів інвесторів, як вітчизняних так і іноземних;
• створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування , у тому числі недержавних пенсійних фондів;
• розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінними паперами та обліку права власності на цінні папери;
• розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначити ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;
• концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій;
• створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з подальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;
• гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово–кредитною, валютною і бюджетною – податковою політикою з метою розвитку фондового ринку України.

Ринки цінних паперів можна класифікувати за різними критеріями.
За сферою поширення розрізняють

Світові
національні
регіональні
місцеві

Таблиця 1
Розподіл ринків

Первинний
На яких нові випуски цінних паперів продаються і купуються вперше

Вторинний
На яких відбуваються подальші продаж і купівля цінних паперів


Прикладом первинного ринку є ринок, на якому здійснюється купівля-продаж акцій відкритого акціонерного товариства при відкритій підписці. Головна особливість первинного ринку цінних паперів полягає в тому, що інвестори, придбанні цінні папери, передають свої грошові кошти або майно безпосередньо емітенту цінних паперів ( особі, яка їх випустила в обіг), а не іншому інвестору, їх посередньому власнику.
Вторинний ринок цінних паперів призначений для подальших купівлі – продажу цінних паперів. І хоч вони не збільшують обсягів фінансових активів, проте їх існування підвищує ліквідність фондових інструментів і тим самим сприяє розвитку первинного ринку.
За місцем проведення торгів виділяють біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів.
На біржовому ринку торгівля цінними паперами здійснюються на фондових біржах, порядок створення і діяльності яких встановлюється чинним законодавством та внутрішніми документами самих бірж.
Позабіржовий ринок, як правило, оперує з фондовими інструментами, що не допущені до торгів на фондовій біржі. Проте на ньому можуть обертатися і цінні папери, що є предметом біржових операцій.

3. Оподаткування населення (податок з фізичних осіб)

Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа мас податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок. Суб'єктами оподаткування є:
- платники податку - будь-які фізичні особи незалежно від віку. При ньому неповнолітні діти звільняються від зобов'язання подавати податкову декларацію і таким чином можуть не сплачувати податок з доходів, отриманих від осіб, які не є податковими агентами;
- податкові агенти - залежно від способу визначення об'єкту оподаткування поділяються на роботодавців, податкових агентів, які сплачують доходи, відмінні від заробітної плати. Платників податку з доходів фізичних осіб та об'єкт оподаткування відображено на рис 2.

Рис. 2 Платники податку з доходів фізичних осіб і об’єкти оподаткування

При нарахуванні доходів у вигляді валютних цінностей або інших активів, вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях, така вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, діючим на момент одержання таких доходів.
При нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такого формулою:
К= 100: (100-Сп) (1)
де К - коефіцієнт;
Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.
Вартість такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, збільшеної на суму:
- податку на додану вартість, якщо особа, яка здійснює таке нарахування, є платником податку на додану вартість;
- акцизного збору, якщо надасться підакцизний товар.
У такому ж порядку визначається об'єкт оподаткування для сум надлишкове витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або підзвіт та не повернутих у встановлений строк.
Наприклад, підприємством придбано путівку до санаторію вартістю 4200 гри. (у тому числі ПДВ - 700 грн.), і видано працівнику, який іде у відпустку. Звичайна ціна путівки дорівнює вартості придбання (без ПДВ) - 3500 грн.
Коефіцієнт: 100:(100-Сп = 100:(100-13)= 1,1494;
Вартість нарахування, з якої утримується податок: 4200 х 1,1494 = 4827,48 (грн.);
Суму податку: 4827,48 х 0,13= 627,57 (грн.).
Під заробітною платою розуміють доходи, нараховані (виплачені. надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від , працедавця, незалежно від того, чи с такий працедавець резидентом або нерезидентом, а також заробітної плати, нарахованої особі за здійснення роботи за наймом у складі екіпажу (команди) транспортного засобу, який перебуває за межами території України, її територіальних вод (виключної економічної зони), у тому числі на якірних стоянках, та належить резиденту на правах власності або перебуває у його тимчасовому (строковому) користуванні та/або е зареєстрованим у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України.
Податкова соціальна пільга (ПСП) - не сума, на яку платник податків маг право зменшити суму загального місячного оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді зарплати. Сутність податкових соціальних пільг полягає в наступному. Якщо заробітна плата працівника не перевищує певного рівня, йому дозволяється зменшити оподатковуваний дохід на суму однієї з податкових соціальних пільг. Причому, якщо працівник одночасно мас право на декілька пільг, йому встановлюється одна - найбільша.
Розміри ПСП для різних категорій платників податку різні. Пільгою можна користуватися лише за умови, якщо розмір отриманого протягом податкового місяця доходу (у вигляді заробітної плати) не перевищуватиме суму прожиткового мінімуму працездатної особи, яку встановлено на 1 січня звітного податкового року, помножену на 1,4 і округлену до найближчих десяти гривень.
ПСП застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати, але тільки за одним місцем нарахування (виплати), яке платник податку вибирає самостійно. Для цього платник податку (працівник) подає заяву про застосування ПСП.
Заява про застосування податкової соціальної пільги подається у випадку, якщо платник податку прийняв рішення про зміну місця застосування ПСП або якщо він втратив право на її застосування. Не подається - у разі звільнення, а також в інших особливих випадках.
Працедавець починає застосовувати пільгу з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю відповідну заяву, а припиняє її застосування з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з працедавцем.
Базова ПСП дорівнює одній місячній мінімальній заробітній платі. На отримання пільги в інших розмірах мають наступні особи:
150% базової пільги:
- Самотні матері чи батьки – у розрахунку на кожну дитину до 18 років
- Особи, що утримують дітей - інвалідів віком до 18 років
- Особи, що мають 3 та більше дітей до 18 років – у розрахунку на кожну дитину
- Вдови та вдівці
- Особи віднесені законом до 1 чи 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
- Учні студенти, аспіранти, ординатори, військовослужбовці строкової служби
- Інваліди І та ІІ групи у тому числі дитинства.
- Особи, яким присуджено довічну стипендію як мирянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність
150% базової пільги:
- Герої України, Герої Радянського Союзу або повні кавалери орденів Слави чи Трудової Слави
- Учасники бойових дій під час другої світової або особи, які працювали в тилу і мають відповідні державні відзнаки
- Колишні в’язні концтаборів, гетто та інших місць примусового утримання під час другої світової війни, а також особи визнані репресованими чи реабілітованими
- Особи насильно вивезені з території колишнього СРСР під час другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з СРСР або окупованих фашистською Німеччиною
- Особи, що перебували у блокадній території колишнього Ленінграда.
Загальна схема обліку податку з фізичних осіб наведена на рис 3.

Рис. 3. Загальна схема обліку податку з доходів фізичних осіб

ВИСНОВКИ

Під час роботи над питаннями роботи ми визначили, що учасниками бюджетного процесу є органи й посадові особи законодавчої (представницької) та виконавчої влади, а саме: Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Національний банк України, місцеві ради тощо; розпорядники й одержувачі бюджетних коштів, органи державного фінансового контролю. Всіх цих суб'єктів наділено відповідними бюджетними повноваженнями, що реалізуються на відповідних стадіях бюджетного процесу. Зосередимо увагу на деяких із них.
Законодавчі органи влади всіх рівнів, як то - Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради, мають право розгляду та затвердження бюджетів і звітів про їхнє виконання, здійснювати контроль за виконанням бюджетів.
Також з’ясували, що Євроринок цінних паперів розпочав функціонувати з кінця 50-х років і вже на початку 90-х його розміри досягли 4,5 трлн дол. 2/3 його ресурсів надходять з промислове розвинутих країн.
Специфіку євроринку можна визначити так:
1. Наднаціональний характер функціонування. Євроринок не підпадає під дію місцевого законодавства, перебуває поза сферою національного і міжнародного контролю. Його особливість полягає у відсутності резервних вимог з депозитів і кредитів (за винятком окремих країн), а також лімітів на розмір відсоткових ставок. Це сприяє неконтрольованому руху величезних мас позичкового капіталу, минаючи державні кордони і регламентацію (вторгнення "гарячих" грошей, "втечу" капіталів), збільшенню спекулятивних операцій.
Спроби контролю над євроринком не увінчались успіхом.
Євроринок, з одного боку, стимулює розвиток світогосподарських зв'язків, інтернаціоналізацію зовнішньоекономічної діяльності країн, що сприяє зростанню продуктивних сил, а з другого, він є чинником нестабільності як світової економіки в цілому, так і національних економік.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азаренкова Г. М., Журавель Т. М., Михайленко Р. М. Фінанси : Навч. посіб.– 2-е вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2005. – 287 с.
2. Козак Ю. Г., Лукяненко Д. Г., Макогон Ю. В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. – Вид. 2-е, перероб. Та доп. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 672 с.
3. Міжнародна економіка: Навч. Посібник / За ред. Козака Ю. Г., Новацького В. М. – К.: АртЕк, 2002.
4. Фінанси підприємств: Навч. Посіб.: Курс лекцій / За ред. Г. Г. Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2002.
5. Фінансове право України: Підручник / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криницький; За ред. М. П. Кучерявенка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 320 с.

Скачати реферат:
Скачать этот файл (uchasniki-byudzhet-proczesu-rinok-czinnix-paperiv.doc)uchasniki-byudzhet-proczesu-rinok-czinnix-paperiv.doc132 Kb
 
загрузка...