Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Кредитування. Сутність кредитування та функції кредиту
Українські реферати - Гроші та кредит
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Кредитування. Сутність кредитування та функції кредиту

ЗМІСТ

Вступ
1. Сутність кредитування та функції кредиту
2. Кредитна лінія
3. Револьверний кредит
4. Контокорент
5. Овердрафт
6. Разовий кредит
Практична частина
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Курсова робота - Кредитоспроможність підприємства

ВСТУП

За сучасних умов принципово змінився підхід до організації кредитних відносин: відбувся перехід від пооб’єктного до прямого кредитування суб’єктів. Це означає, що акценти в механізмі надання позик змістилися з вибору об’єкта на оцінку суб’єкта угоди. Комерційні та партнерські відносини між учасниками угоди виключають диктат кредитора щодо визначення об’єкта кредитування. Ризикові операції, котрі дають найбільший дохід банку, потребують вивчення не лише ефективності заходів (проектів), під які виділяються кошти, а й кредитоспроможності клієнта.
Комерційні банки, виходячи з пріоритетів грошово-кредитної політики, власних інтересів та потреб позичальників, можуть застосовувати різні методи кредитування, які визначають форму позичкового рахунка, порядок видачі та погашення, методи контролю за цільовим використанням позики та засоби регулювання заборгованості. У світовій банківській практиці найбільш поширеними методами кредитування е кредитна лінія, автоматично поновлюваний (револьверний) кредит, контокорент, овердрафт.

1. Сутність кредитування та функції кредиту

Кредит є важливою категорією ринкової економіки, що відображає реальні зв’язки і відносини економічного життя суспільства. Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва. За його допомогою прискорюється процес обігу капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Опосередковуючи всі стадії відтворювального процесу, кредит сприяє досягненню вищої рентабельності виробництва і прибутковості капіталу.
Кредит виник з практичних потреб розвитку виробництва, його пристосування до умов постійного дефіциту капіталу — грошових і матеріальних ресурсів.
Кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу — позичкового капіталу.
Кредитні відносини — це відособлена частина економічних відносин, пов’язана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із певним відсотком.
У сучасному господарстві значно розширюються межі кредитних відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв’язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб’єктів.
Кредитні відносини поєднують у собі дві підсистеми:
1) кредитно-грошові відносини;
2) кредитно-товарні відносини.
У позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і в товарній формі.
Роль і місце кредитних відносин у національній економіці залежить від стану самої економіки. Сучасний кредит і кредитні відносини в Україні носять перехідний характер, вони відображають кризовий стан вітчизняної економічної системи.
Слід розрізняти грошові відносини, фінансові відносини і кредитні відносини.
Грошові відносини є найбільш широким утворенням; вони пов’язані, насамперед, із виміром вартості (ціни) різноманітних товарів і послуг, а також із здійсненням оплати за товари і послуги в безготівковій і готівковій формах. У ринковому господарстві гроші опосередковують рух всієї системи економічних відносин, оборот всіх видів капіталу, процес відтворення національного продукту.
Фінансові відносини — це частина грошових відносин, яка пов’язана із формуванням, розподілом і використанням грошових коштів з метою забезпечення потреб держави, підприємств (фірм) і громадян (домогосподарств). У відтворювальному процесі фінансові відносини виражають насамперед відносини розподілу. Характер і зміст фінансових відносин в основних рисах завжди визначається характером грошових відносин.
Кредитні відносини мають поворотний і відплатний характер. Розподільчі й перерозподільчі процеси в економіці відбуваються не тільки через фінанси, а й шляхом використання кредиту. Кредитні відносини пов’язані з відтворенням позичкового капіталу.
Взаємозв’язок і взаємозалежність між грошовими, фінансовими і кредитними відносинами надзвичайно складні й суперечливі. В економіці колишнього СРСР, по суті, не було чіткого розмежування процесів фінансування і кредитування. В умовах, коли обсяг кредитних ресурсів визначався обсягами кредитних вкладень, необхідних народному господарству (це встановлювалось у централізованому державному плані), не було контролю за дотриманням ліквідності балансу банків, періодично здійснювалося списання заборгованості підприємств (особливо колгоспів) за позиками, кредит перетворювався у різновидність державних фінансів. Лише в ринковій економіці кредитні ресурси стають повноцінним об’єктом купівлі-продажу, відособлюючись від фінансових ресурсів.
Кредитні відносини виникають і діють між двома суб’єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника — задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.
До групи кредиторів відносять, насамперед, кредитні установи, серед яких головне місце посідають банки. Але крім банків у кредитні відносини вступають і небанківські кредитні установи — кредитні кооперативи і спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги, пункти прокату тощо.
Кредит — це форма прояву кредитних відносин, форма руху позичкового капіталу. Кредит виражає економічні відносини між кредитором і позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення. Кредитори надають, а позичальники одержують вартість (капітал) у позику, повертаючи її потім з відсотком. Кредит як форма руху позичкового капіталу об’єднує в собі два процеси:
1) акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів;
2) вкладення, або розміщення, цих коштів.
В умовах розвинутого ринкового господарства кредит є обов’язковим атрибутом механізму господарювання для всіх економічних суб’єктів.
Історично першою формою кредиту було лихварство. Особливість лихварства — невиробничий характер надання позики під високі відсотки річних.
Необхідність кредитних відносин пов’язана з об’єктивною розбіжністю у часі руху матеріальних і грошових потоків, що виникає в процесі відтворення суспільного продукту: в одних сферах господарства здійснюється вивільнення коштів, в інших — виникає потреба в них. Зняти таку розбіжність (суперечність) і дозволяє кредит.
Потреба в кредиті виникає через різницю у величині і термінах повернення капіталу, авансованого у виробництво, а також у зв’язку із необхідністю одночасної інвестиції великих грошових коштів для розширення виробничого процесу. Традиційно виникнення потреби в кредиті пов’язують із сезонністю виробництва. У цьому плані, наприклад, сільське господарство не може не спиратися на використання кредитів.
Поряд з необхідністю кредитних відносин, внаслідок утворення тимчасово вільних капіталів та їх руху формується й можливість кредиту. Розвинуті кредитні відносини пов’язані зі створенням відповідного інституціонального середовища — мережі спеціальних кредитних інституцій, які спеціалізуються на здійсненні кредитних операцій. Кредитні установи організовують й обслуговують рух позичкового капіталу, забезпечують його залучення, акумуляцію та перерозподіл у ті сфери народного господарства, де виникає дефіцит коштів.
Кредитування — це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин. Юридичною основою системи кредитування є кредитний договір. Усі питання щодо кредитування вирішуються безпосередньо між двома сторонами: кредитором і позичальником. Кредитний договір передбачає виникнення певних обов’язків кожної із сторін. Одночасно суб’єкти кредитних відносин володіють й певними правами та відповідають за дотримання і виконання договірних умов.
Об’єктом кредитних відносин є вартість, яка надається 16 в позику з метою отримання прибутку. Ще з часів командної економіки виділяються два об’єкти і відповідно методи кредитування:
1) за оборотом;
2) за залишком
У процесі кредитування за оборотом позичка надається для оплати матеріальних цінностей, які надходять до покупця, і витрат, які ним проводяться. При кредитуванні за залишком позички надаються на покриття тимчасових залишків матеріальних цінностей і невідшкодованих витрат. У першому випадку об’єктом кредитних відносин є обіг вартості (матеріальних цінностей і витрат, які кредитуються), у другому залишок вартості на певну дату.
В економічній науці розглядаються дві основні теорії кредиту. Натуралістична теорія трактує кредит як спосіб перерозподілу наявних капіталів. Найвідомішими представниками цієї теорії були А. Сміт (1723—1790), Д. Рікардо (1772—1823), К. Маркс (1818—1883). Ці видатні економісти виводили сутність кредиту з особливостей процесу виробництва. Об’єктом кредитування при цьому вважалися засоби виробництва і засоби існування робітників. Капіталотворча теорія виходить з того, що кредит створює капітал і є двигуном розширеного відтворення капіталу. Основоположником цієї теорії вважається англійський економіст Дж. Лок (1671—1729). Ідея його фінансової системи полягала в тому, щоб за допомогою кредиту підтримувати постійне процвітання в економіці. Розширюючи обсяги кредитування і випускаючи гроші, банки створюють капітал і тим самим збільшують багатство і зайнятість. Обсяги кредитування визначаються при цьому капіталотворчими можливостями банків.
Сутність кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дозволяє встановити зв’язок даної категорії з системою економічних відносин. Втрата кредитом своїх функцій фактично означатиме зникнення самої цієї економічної категорії.
У розвинутому ринковому господарстві кредит виконує такі основні функції:
1) перерозподільчу;
2) заміщення грошей в обігу;
3) стимулювальну;
4) контрольну.
Ці функції кредиту тісно зв’язані між собою, визначаючи в своїй сукупності певну економічну роль кредитних відносин.
Економічна роль кредиту полягає у перерозподілі вартості на засадах платності, строковості, забезпечення і повернення. Особливістю кредитного перерозподілу є його тимчасовий характер. Перерозподіл вартості здійснюється тут у межах розриву часу між віддаванням товарів (грошей) у позичку і зворотнім їх надходженням до кредитора. За рахунок тимчасово вільних коштів одних господарських суб’єктів задовольняються тимчасові потреби в коштах інших суб’єктів.
Функції кредиту розвиваються у зв’язку із розширенням масштабів ринкової економіки і посиленням кредитної природи грошей.
Перерозподільча функція кредиту випливає із самої сутності і ролі кредитних відносин. Внаслідок кредитного перерозподілу прискорюється залучення нових грошових коштів у сферу господарювання. При реалізації цієї функції кредиту перерозподіляються як грошові кошти, так і товарні ресурси.
Швидкість та інтенсивність перерозподілу вартості за допомогою кредиту багато в чому визначаються його доступністю і, насамперед, рівнем позичкового відсотка. Високі відсоткові ставки за кредитами гальмують перерозподільчі процеси. В цілому, масштаби розширення кредиту і відповідно процесів кредитного перерозподілу обмежені загрозою посилення інфляційних процесів.
Функція заміщення грошей кредитними інструментами пов’язана з антиципаційною властивістю кредиту, тобто його здатністю випереджати в часі процес нагромадження в товарній і грошовій формах. Кредитні ресурси формуються до настання терміну їх фактичного використання у відтворювальному процесі. По суті, кредит створює гроші для безготівкового грошового обігу. Інструменти кредиту — переказні векселі, чеки, кредитні карти тощо – починають заміняти реальні гроші в сфері обігу.
Кредит сприяє економії витрат обігу шляхом заміщення частини грошового обороту кредитними засобами обігу. Змінюючи обсяги кредитних операцій, банки (банківська система) можуть впливати на динаміку загальної маси грошей в обігу. При цьому використовуються два можливих методи: кредитна експансія (розширення кредиту) і кредитна рестрикція (звуження кредиту).
Антиципаційну властивість кредиту не слід розглядати як автоматично діючий інфляційний чинник. Якщо на основі кредитування досягається реальний внесок у розвиток виробництва, ефективно здійснюються інвестиції, раціонально використовуються створені виробничі потужності, рівень інфляції не збільшується.
Важливе значення в умовах ринкової економіки має стимулювальна функція кредиту. За своєю економічною сутністю процес кредитування не може не стимулювати ефективне використання позики з боку позичальника. Сам зміст кредитування, що виражається у формулі: «Купуй зараз (товар, гроші), плати потім» спонукає до ефективного використання одержаної позики, щоб на зароблені кошти не просто повернути кредит, але й одержати прибуток.
Позичальники використовують кредит настільки повно, наскільки це їм дійсно необхідно для реалізації власних економічних інтересів.
Кредитні відносини — це насамперед майнові відносини; за використання і повернення кредиту позичальник відповідає майном і цінностями, що є у нього. Безсумнівно, що майнові відносини створюють достатньо потужні стимули до раціонального використання позичених коштів.
З боку кредитора стимулювальним чинником є позичковий відсоток. Кожний кредитор намагається постійно забезпечувати зростання своїх кредитних ресурсів.
Контрольна функція кредиту полягає в тому, що в процесі кредитування здійснюється взаємний контроль (як кредитора, так і позичальника) за використанням і поверненням позики. В економічній літературі контрольна функція кредиту часто розглядається лише як контрольна діяльність кредитора (банку), що, на наш погляд, не зовсім правильно.
Контроль є складовою загального механізму управління процесом кредитування. Сьогодні будь-який господарський суб’єкт не може дозволити собі нехтувати контролем за кредитом. Успішне управління кредитом вимагає поєднання зусиль кредитного контролю із спрямованістю суб’єктів господарювання на отримання прибутку від надання (одержання) позики.
Існує суттєва відмінність у виконанні контрольної функції кредиту з боку кредитора і з боку позичальника. Кредитор має можливість здійснювати контроль як за об’єктом кредиту (позиченою вартістю), так і за діяльністю позичальника. Позичальник не має можливості контролювати діяльність кредитора, він здійснює контроль лише за рухом позиченої вартості (тобто контролює лише об’єкт кредитних відносин).
Завдяки реалізації своїх функцій, кредитні відносини активно впливають на процеси відтворення і нагромадження капіталу як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.
Проблема функцій кредиту є однією з найскладніших у теорії кредитних відносин. Дискусії точаться, насамперед, з питань щодо кількості та змісту функцій, що випливає з різних підходів до сутності кредиту.
Усі функції кредиту взаємопов’язані; їх взаємодія забезпечує якісну стійкість кредитних відносин. Звичайно, при бажанні можна виділити й більш широкий набір функцій кредиту: акумуляції тимчасово вільних коштів; регулювання грошового обороту; економії витрат обігу; опосередкування кругообороту капіталу тощо. Але саме чотири виділені вище функції є головними; вони утворюють конститутивні ознаки кредиту.

2. Кредитна лінія

Кредитна лінія — це юридичне оформлене зобов'язання банку надати позичальнику протягом визначеного періоду кредит у межах погодженого ліміту,
За формою кредитна лінія — це письмова угода між банком і потенційним позичальником, із зазначенням терміну та умов надання кредиту на перспективу. Цей документ підтверджує, що банк дає згоду надавати кредити у заздалегідь визначених розмірах протягом певного часу і на умовах, передбачених угодою. Особливість кредитної лінії як форми фінансування полягає в тім, що вона не є безумовно обов'язковим контрактом. Банк може будь-коли анулювати угоду, якщо, наприклад, вій визнає, що фінансовий стан клієнта істотно погіршав і є сумніви щодо його здатності виконати умови договору. Позичальник також має право частково або повністю відмовитись від користування кредитною лінією. Початкову домовленість щодо розміру кредитної лінії може бути скасовано (скоректовано) банком у разі раптової зміни кон'юнктури ринку або у зв'язку з нормативними обмеженнями (наприклад, перевищення нормативне встановленого ліміту заборгованості на одного позичальника).
Кредитна лінія, як правило, відкривається на термін до одного року. Укладаючи угоду на кредитну лінію, слід урахувати, що вона може передбачати низку умов, які обмежують діяльність позичальника. Угода нерідко супроводжується вимогою щодо зберігання клієнтом мінімального компенсаційного (задля підтримки лінії) залишку на поточному (депозитному) рахунку в банку в межах 20-30% від суми кредитної лінії, або створення резерву кредиту, щоб у разі виникнення сумнівів у погашенні позички за рахунок цього резерву сплачувати позичковий процент (один із різновидів дисконтного кредиту). Щоб переконатись, що лінія використовується за призначенням, комерційні банки європейських країн іноді вдаються до так званого "періоду очищення" — 30-60-денного терміну, протягом якого не видається жодного кредиту. У нас такі вимоги не практикуються, оскільки більшість позичальників (малих фірм) просто не мають змоги ''очистити" лінію. Крім того, тиск банківської конкуренції і бажання зберегти зв'язки з клієнтами утримують від легковажних спроб вдаватися до таких обмежень.
Найпоширенішими є сезонна та поновлювана кредитні лінії.
Сезонна кредитна лінія (seasonal of credit) відкривається банком за умови, коли фірмі періодично бракує обігових коштів через сезонну циклічність виробництва чи необхідність створення товарних запасів у сховищі. Кредити цього виду погашаються після закінчення виробничого циклу за рахунок виторгу від продажу продуктів виробництва. Погашення боргу й процентів здійснюється одноразово. Ризик банку за відкриття сезонної кредитної лінії полягає у небезпеці непогашення кредиту, зумовленій раптовим спаданням попиту, зниженням ціп, неврожаєм тощо. Ось чому, як правило, банк вимагає забезпечення такої кредитної лінії власністю позичальника.

3. Револьверний кредит

Револьверний, або автоматично поновлюваний, кредит — це позичка, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.
Поновлювана кредитна лінія (revolving line of credit) відкривається банком, якщо позичальнику постійно бракує обігових коштів, необхідних для підтримування неперервного зростання обсягу виробництва. Кредитна лінія дає йому можливість покривати потребу в обіговому капіталі, яка постійно збільшується. Термін такої позики, звичайно, виходить за межі одного року. Повернувши частину боргу, позичальник може отримати нову позику в межах встановленого ліміту та терміну дії договору. Часто револьверний кредит може переглядатись щодо терміну його погашення. Заборгованість за такою кредитною лінією змінюється хвилеподібне, па позичковому рахунку завжди є непогашений залишок, який може бути постійним джерелом формування обігових коштів. Саме тому цей кредит часто образно називають "вічнозеленою" позичкою.
Відносини між банком і клієнтом регулює угода про відновлення кредиту. Цей документ передбачає: максимальний розмір гарантованої банком позички; напрям її використання; ставку процентів; строки погашення; порядок падання інформації про фінансовий стан клієнта; форми забезпечення позички; інші умови. Позичальник зобов'язується за час дії угоди одержати позичку в межах визначеної суми та використати її за цільовим призначенням. Якщо фактично використаний кредит менший, ніж передбачено договором, клієнт виплачує комісійні, які нараховуються на невикористану частину позички.
Револьверний кредит, як правило, є незахищеним, тому його відкривають фінансове надійним позичальникам. Цей метод кредитування інколи відносять до бланкових кредитів. Кредитоспроможність клієнта визначається на підставі бухгалтерського балансу та фінансового звіту про доходи й витрати фірми. Банк розглядає грошові потоки фірми й ліквідні активи як джерело повернення кредиту.
Вартість кредитної лінії оцінюється за двома критеріями. Першим є потреба негайно сплатити комісійні платежі. Фактично це і є ціною банківського зобов'язання тримати лінію чинною. Ціна залежить від вартості всієї лінії або її невикористаної частини, і, крім того, від репутації позичальника, різних послуг, які надаються банком, тощо.
Другим критерієм вартості кредитної лінії є ставка процентів, що сплачуються за позичений капітал. Як правило, усі кредитні лінії мають змінні ставки процентів, котрі базуються на ставках грошового ринку, плюс премія за ризик.
Отже, кредитна лінія - це гнучкий механізм короткострокового кредитування, завдяки якому задовольняється тимчасова потреба позичальника в обігових коштах. Здебільшого ці гроші йдуть на покриття поточних (сезонних) витрат. Вигідність кредитної лінії в тому, що клієнт має доступ до необхідних йому кредитних ресурсів, але сплачує процент лише за ту суму, яку фактично позичив на даний момент. Кредитні лінії відкриваються на певний час, найчастіше — на рік. Більшість із них забезпечує клієнту тривалі зв'язки з банком, які автоматично продовжуються на новий термін. За такої ситуації процентні ставки, ліміти кредиту та інші умови змінюються залежно від фінансового стану, умов і потреб позичальника. На практиці це виливається в перманентну пролонгацію кредиту, що дає можливість використовувати кредитну лінію як довгострокове джерело коштів, чи, як кажуть, мати "ліквідну подушку".
Методи кредитування охоплюють також форму позичкового рахунка, яка використовується для видачі й погашення кредиту залежно від потреби клієнта та інтересів банку. Клієнтові може бути відкритий:
- контокорентний (розрахунково-позичковий) рахунок;
- спеціальний позичковий рахунок;
- звичайний (простий) позичковий рахунок;

4. Контокорент

За умов ринкової економіки класичним методом кредитування є контокорент – поточний рахунок. З метою прискорення платежів банк за дорученням клієнта бере на себе всі його операції за проточними вимогами та зобов’язаннями. Для цього банк відкриває йому єдиний контокорентний рахунок (розрахунковий у такому разі закриває), за яким здійснюються всі розрахункові та кредитні операції: за дебетом відображаються виплати з доручення клієнта і отримання банківських позичок, а за кредитом – грошові надходження на користь клієнта або його внески. Кредитове сальдо рахунка свідчить про наявність у клієнта власних коштів і означає, що він стосовно банку є кредитором. І навпаки: дебетове сальдо свідчить про залучення в обіг банківського кредиту. Отже, контокорент – це договір про взаємне кредитування.
Контокорент – активно-пасивний рахунок, за яким банк визначає граничну суму заборгованості завдяки встановленню лімітів кредитування, тобто визначенню максимально допустимого розміру дебетового або мінімально допустимого кредитового сальдо. За кінцевим сальдо нараховуються проценти або на користь клієнта, або на користь банку, причому в останньому випадку – за підвищеною ставкою, оскільки банк ризикує більше. Крім процентів банки нараховують також комісійні за послуги. По закінченні контокорентного періоду (квартал, півріччя) сума плати за кредит капіталізується (дебетується на контокорентному рахунку), тобто збільшується борг клієнта. Такі взаємовідносини банк може будувати тільки із платоспроможним клієнтом, з’ясувавши заздалегідь його фінансовий стан і репутацію.
За своєю суттю контокорентний кредит – це визначена банком кредитна лінія (ліміт),з якої у разі потреби може скористатися клієнт. Ліміт кредитування для кожного позичальника встановлюється індивідуально і залежить від його фінансового стану, обігових коштів, масштабів виробничо-комерційної діяльності та репутації. У межах кредитної лінії позичальник отримує широку можливість маневрування обіговими коштами, оскільки може оперативно, у будь-який час, без попередньої домовленості з банком поповнити свій поточний рахунок відповідною сумою грошей. Тому контокорентний кредит вважається ідеальним резервом ліквідності.
Контокорентний кредит може бути використаний позичальником повністю або частково. Повнота його використання у межах виділеного ліміту залежить від конкретної фінансової ситуації клієнта та характеру його підприємницької діяльності. Однак можливі такі ситуації:
- коли запропонованого кредиту (тобто ліміту) не вистачає для покриття дебетового сальдо, банк може тимчасово збільшити ліміт кредитування для першокласних клієнтів без укладення додаткової угоди;
- коли дебетове сальдо на контокорентному рахунку постійно перевищує ліміт кредитування, банк з’ясовує причини такого відхилення і за необхідності підписує з клієнтом нову угоду. За користування позичкою понад встановлений кредитною лінією розмір клієнту доводиться сплачувати додаткові комісійні. Це робить контокорентний кредит іще дорожчим.
Такий режим використання контокорентного кредиту має принципове значення для клієнта, оскільки передчасне відкликання банком кредиту може спричинити різке погіршення фінансового стану клієнта, спровокувавши ланцюг неплатежів.

5. Овердрафт

Комерційні банки у країнах із розвинутою ринковою економікою, особливо англійські, практикують надання кредиту у формі овердрафту, який можна розглядати як особливий вид контокоренту. Він полягає в тім, що банк допускає тимчасову наявність дебетового сальдо на розрахунковому (поточному) рахунку клієнта.
Овердрафт – це метод кредитування, за якого банк у межах узгодженого ліміту здійснює платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку: в результаті на рахунку позичальника, виникає дебетове сальдо, яке відбиває суму його заборгованості банку. Такі кредити мають здебільшого короткостроковий характер, завдяки їм клієнти здійснюють поточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів на розрахунковий рахунок.
За змістом овердрафт є розрахунковою кредитною операцією, що дає банку дохід у вигляді процентів за користування кредитними ресурсами та комісійних. Правом на отримання овердрафтного кредиту користуються клієнти банку, які мають стійкий фінансовий стан і уклали з банком відповідний договір.
На основі договору банк разом із клієнтом розробляє загальну концепцію обслуговування овердрафту. Для проведення цієї кредитної операції клієнту, крім розрахункового, відкривають позичковий рахунок. Овердрафт обслуговується так: якщо сума платежу, зазначена у платіжному документі клієнта, перевищує залишок коштів на розрахунковому рахунку, то різниця (дебетове сальдо) автоматично оплачується банком за рахунок кредиту, але в межах невикористаного ліміту. Робиться проводка: дебет позичкового рахунка - кредит розрахункового рахунка. Якщо сума платежу перевищує залишок ліміту кредитування, то платіж банком не проводиться.
Нарахування платежів за користування кредитними ресурсами починається від часу списання суми овердрафту з рахунка клієнта і завершується в момент повного погашення заборгованості коштами, зарахованими на позичковий рахунок.
Слід зазначити, що механізм надання як овердрафтного, так і контокорентного кредитів передбачає наявність постійних ділових взаємовідносин між банком і клієнтом, повну поінформованість банку щодо стану справ свого позичальника та високий рівень довіри до нього. Автоматичне сформування позичкової заборгованості та невизначеність об'єкта кредитування характеризують ці види кредиту як досить ризиковані, а тому кредитні договори укладаються здебільшого із клієнтами, яких можна віднести до категорії "елітних".

6. Разовий кредит

Разовими називаються кредити, рішення про надання яких приймається банком окремо за кожною позицією на підставі заяви та інших документів клієнта.
Найбільш поширені у вітчизняній практиці цільові короткострокові кредити, які надаються з простих позичкових рахунків. Ці кредити мають разовий характер і обслуговують конкретні комерційні операції. Отримати їх можуть навіть фірми, які не мають розрахункових рахунків у банку-кредиторі. Для цього клієнт подає техніко-економічне обґрунтування на підтвердження ефективності запланованої комерційної операції, а в окремих випадках - угоди з постачальниками й покупцями. В обґрунтуванні слід зробити розрахунок необхідної суми кредиту та вказати джерела погашення позички. Банк відкриває клієнту позичковий рахунок, у дебет якого зараховується сума кредиту, що відповідно збільшує кредитове сальдо поточного рахунка позичальника. Кредит оформляється терміновим зобов'язанням. Погашатись кредити можуть або разовим платежем у повній сумі, по закінченні строку користування позичкою, або поступово періодичними внесками позичальника (щомісяця, щокварталу).
Найпростішою формою кредитування є позичка з разовим погашенням — дисконтна позичка, її часто надають позичальникам, які бажають започаткувати власний бізнес. За дисконтної позички ставка процента є (фіксованою, оскільки необхідно відрахувати певну суму відсотків іще на початковій стадії надання кредиту). На практиці механізм сплати позички такий: позичальник одержує позичку з утриманням її ціни, а в кінці періоду сплачує номінальну вартість позички. Наприклад, розмір позички становить 500 тис. гривень, норма процента - 12%, позичальник отримає лише 440 тис. гривень, а борг становитиме 500 тис. гривень. Банк має також право вимагати від позичальника попередньої оплати ціни за користування позичкою, в такому разі наприкінці терміну він сплачує лише фактично отриману суму кредиту.
Ломбардний кредит передбачає заставу майна або прав, які можна легко реалізувати. Така застава є гарантією повернення кредиту.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Завдання 1

Вибрати найбільш вигідний варіант депозитного вкладу підприємства «Альфа» в комерційний банк «Бета» (табл. 1), якщо банк пропонує два способи нарахування процентів: перший – нарахування процентів поквартально, другий – щомісячно. Ставки проценту диференційовані залежно від способу. Нарощування процентів буде враховувати інфляцію шляхом індексації ставки проценту. Підприємство хоче покласти на депозит деяку суму грошей терміном на один квартал (квітень-червень поточного року). Визначити також ефективну ставку операцій щодо кожного способу та купівельну спроможність накопичених грошових коштів.

Таблиця 1.
Вихідні дані до задачі 1

Рішення:

Завдання 2

Комерційний банк надав виробничому підприємству кредит у відповідній сумі строком до шести місяців протягом двох періодів: до першого липня та першого серпня поточного року (табл. 2).
Згідно з кредитним договором погашення кредиту проводилось шляхом застосування термінових зобов’язань, оформлених так: 25 числа кожного місяця, починаючи з вересня поточного року, повертати основну суму боргу рівними сумами; проценти за користування кредитом сплачувати щомісячно.
Розрахувати потік платежів, які надійдуть банку від позичальника протягом терміну дії кредитного договору.

Таблиця 2.
Вихідні дані до задачі 2

Рішення:

ВИСНОВКИ

Кредитні відносини і ринок кредитних ресурсів є органічною складовою ринкової економіки. Ринок забезпечує умови для цілеспрямованого руху кредитів у ті сфери національної економіки, де вони можуть бути використані найефективніше. В командній економіці колишнього СРСР через банки здійснювався розподіл виділених державою кредитів на основі централізованого плану. В ринковій економіці кредитні відносини реалізуються шляхом діяльності незалежних конкуруючих між собою комерційних кредитних установ, саме існування яких (прибутковість і ліквідність) прямо залежить від кредитоспроможності їхніх клієнтів.
Важливим стимулом для банків є конкурентна боротьба за залучення кредитних коштів на ринку кредитних ресурсів. Комерційні банки є самостійними і незалежними в проведенні кредитної політики. Слід зазначити, що на відміну від грошового обороту (безготівкового і готівкового) в сфері кредитування відсутні детальні, централізовано розроблені Національним банком України (НБУ) інструкції.
Купуючи ресурси на вільному ринку кредитних ресурсів і продаючи їх підприємствам (фірмам), комерційні банки здійснюють прямий вплив на розвиток національної економіки. За рахунок кредитів на підприємствах забезпечується організація як поточного господарського обороту, так і розширене відтворення основного капіталу (основних фондів), створення додаткових виробничих потужностей і цілих промислових об'єктів.
Обсяги кредитування народного господарства, з одного боку, не повинні перевищувати певну критичну межу, за якою починається посилення інфляційних процесів, а з другого боку, мають забезпечувати стимулювання розвитку національного виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Александров В. В. Функціонування економічної системи. -X., 1999.
2. Андрущенко В. П., Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. — 2-ге вид., допов. — К., 1998.
3. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. — К., 1995.
4. Бункина М. К., Сєменов А. М., Семеиов В. А. Макроэкономика. — 3-є изд., перераб. й доп. — М, 2000.
5. Бутук А. Й. Экономическая теория. — К., 2000.
6. Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П. Інноваційна стратегія українських реформ. — К., 2002.
7. Гальчинський А. С., Єщенко П. С., Палкін Ю. І. Основи економічних знань. — К., 2002.

 

 
загрузка...