Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Комерція. Комерційна діяльність
Українські реферати - Комерційна діяльність
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Комерція. Комерційна діяльність

ЗМІСТ

Вступ
1. Сутність і принципи комерційного підприємництва
2. Організація оптово-посередницької діяльності
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Услуги предоставляет компания «СМС Биллинг Украина»
Юр. адрес: 65123, Украина, г. Одесса, ул. Высоцкого, 36
Тех. поддержка абонентов с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36
Услуги предоставляются только для совершеннолетних


ВСТУП

З переходом до ринку дедалі більшого значення набуває комерційне підприємництво як визначальний фактор розвитку ринку товарів і послуг. У вітчизняній та зарубіжній літературі існують різні визначення комерції.
В.А. Абчук дає таке тлумачення: "Комерція — це діяльність по забезпеченню купівлі-продажу товарів, що супроводжується проведенням відповідних розрахунків, з метою здобуття максимально можливого прибутку в умовах існуючих правових норм".
На думку Б.А. Райзберга, "Підприємництво комерційного виду характеризується перш за все тим, що визначальну роль у ньому відіграють товарно-грошові, торгово-обмінні операції. Вони відображають основний зміст комерційного підприємництва. Стрижнем цього виду підприємницької діяльності є операції та угоди щодо купівлі-продажу, тобто перепродажу товарів і послуг".
З.С. Варналій відзначає: "Комерційне підприємництво — це діяльність, пов'язана з обміном, розподілом та споживанням товарів і послуг. Змістом комерційного підприємництва є товарно-грошові та торговельно-обмінні операції. Комерція у вузькому розумінні - це торгівля, а комерсант — це працівник торгівлі. Торговельно-обмінні операції здійснюються у вигляді угоди з купівлі-продажу або перепродажу товарів і послуг. Представниками комерційного підприємництва є різні торговельні організації, що реалізують (продають) предмети споживання і засоби виробництва".
А.П. Кисельов підкреслює: "Торгівлю здійснюють підприємства (фірми), що спеціалізуються на продажу або перепродажу товарів з метою отримання прибутку. Такий вид діяльності називається комерційним. Тому підприємницькі структури, що займаються торгівлею і торгово-посередницькою діяльністю, називають комерційними структурами. Проте комерційною діяльністю сьогодні займаються не тільки спеціалізовані підприємства. Цей вид діяльності тією чи іншою мірою притаманний усім підприємницьким структурам незалежно від форм власності, до яких вони належать".
Л.В. Осипова та, І.М. Сіняєва мають таку точку зору: "Комерційна Діяльність — поняття економічно більш широке, ніж торгівля, оскільки в основі торгівлі завжди лежить комерція, але не кожна комерційна Діяльність зводиться тільки до торгівлі. Багато юридичних осіб у сфері комерційної діяльності здійснюють складний комплекс заготівельної, виробничої, будівельної, інвестиційної та іншої підприємницької діяльності з метою її подальшої реалізації через процеси купівлі-продажу для виручки доходів і отримання прибутку".
Ф.Г. Панкратов і, Т.К. Серьогіна вважають що: "комерція — вид торгового підприємництва або бізнесу, але бізнесу благородного, того бізнесу, який є основою будь-якої по-справжньому цивілізованої ринкової економіки.

1. Сутність і принципи комерційного підприємництва

Комерція — слово латинського походження (від лат. commercium — торгівля). Однак треба мати на увазі, що термін "торгівля" має двояке значення: в одному випадку він означає самостійну галузь народного господарства (торгівлю), в іншому — торгові процеси, направлені на здійснення актів купівлі-продажу товарів. Комерційна діяльність пов'язана з другим поняттям торгівлі — торговими процесами по здійсненню актів купівлі-продажу з метою отримання прибутку".
Різні тлумачення комерції визначають її багатоаспектність. Попри певні розбіжності, багато дослідників сходяться на думці, що предметом комерції є здійснення купівлі-продажу товарів. Узагальнюючи вищевикладене, на наш погляд, слід розглядати комерційне підприємництво з точки зору вузького і широкого аспектів.
У вузькому розумінні комерційне підприємництво - це підприємництво у сфері торгівлі, пов'язане із здійсненням процесів купівлі-продажу товарів для задоволення попиту покупців (споживачів) та отримання прибутку.
У широкому розумінні комерційне підприємництво є господарсько-торговельною діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері виробництва і товарного обігу, спрямованою на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення І виробів народного споживання, а також допоміжною діяльністю, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб'єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; електропостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг).
Господарсько-торговельна діяльність опосередковується договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, електропостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.
Важливе місце у ринковій економіці посідає підприємництво у сфері торгівлі (комерція), де швидше і з меншим вкладом ресурсів можна отримати доходи від проведених бізнес-операцій. Як оперативно-організаційна система комерційне підприємництво має справу з товарообмінними, товарно-грошовими операціями, що проводяться з урахуванням поточних і перспективних ринкових змін.
Підприємництво у сфері торгівлі відіграє значну роль в активізації економічних процесів, зокрема: забезпечує встановлення збалансованого ринку, сприяє формуванню оптимальних пропорцій між виробництвом та суміжними сферами, виявляє попит на товари, стимулює виробниче підприємництво, здійснює ефективний товарний оборот, задовольняє потреби населення у товарах та послугах, стимулює діяльність суб'єктів ринку, робить відповідний внесок у формування доходів державного і місцевого бюджетів за рахунок сплати податків. Крім того, підприємництво у сфері торгівлі дозволяє всім учасникам комерційного обороту вигідно співпрацювати на основі планування, реалізації торгових операцій, закладає основу для формування виробничих програм та перспективних напрямів щодо випуску продукції за кількісними та якісними параметрами, асортиментною структурою. А це, у свою чергу, свідчить про те, що комерція визначає економічний стан промислового підприємства, його успіх на товарному ринку. Якщо вироблена продукція не буде реалізована у сфері торгівлі в намічених обсягах, це негативно впливатиме на господарсько-фінансову діяльність промислових підприємств.
Загальними принципами господарювання в Україні є:
• забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою всіх суб'єктів господарювання;
• свобода підприємницької діяльності в межах, визначених законом;
• вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;
• обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, економічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;
• захист національного товаровиробника;
• заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
На основі цих принципів комерційне підприємництво здійснює:
• вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності;
• самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибір постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
• вільне наймання підприємцем працівників;
• комерційні розрахунки та власний комерційний ризик;
• вільне розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
• самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.
Складовими комерційного підприємництва є також:
• принцип програмно-цільового підходу до організації комерції. Передбачає орієнтацію на чітко визначені цілі, для досягнення яких розробляються відповідні програми: бізнес-план, план рекламного бюджету, план стимулювання збуту;
• принцип наукового підходу до організації комерції. Передбачає систематичне вивчення ринкової кон'юнктури, попиту на товари і прогнозування, факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, для чого потрібно використовувати наукові методи дослідження та наукові розробки;
• забезпечення прибутковості комерційної діяльності підприємств;
• економічна рівноправність партнерів;
• свобода ціноутворення;
• вільний доступ до будь-яких джерел закупівлі (постачальників);
• саморегулювання процесів поставки і купівлі-продажу товарів;
• висока культура обслуговування покупців;
• досягнення узгодженості інтересів суб'єктів комерційної діяльності з інтересами партнерів та кінцевих споживачів;
• забезпечення матеріальної та фінансової відповідальності сторін за виконання прийнятих зобов'язань.
Успіх у комерційному підприємництві може досягатися за рахунок: гнучкості і мобільності діяльності з урахуванням економічної ситуації, що змінюється на ринку; виявлення комерційних пріоритетів та їх реалізації; активного використання у прийнятті комерційних рішень принципів менеджменту і маркетингу; вміння передбачити комерційні ризики; адаптації комерційних працівників до нових умов роботи.
Підприємці мають право укладати з громадянами договори щодо використання їхньої праці. При укладанні трудового договору (контракту) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижче від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне і медичне страхування, соціальне забезпечення відповідно до законодавства України.
Держава забезпечує загальні гарантії прав підприємців комерційної діяльності:
1. Рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів усім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємництва.
2. Забезпечення підприємців матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійснюється з метою виконання підприємцем поставок, робіт чи послуг для державних потреб.
3. Недоторканність майна і забезпечення захисту майнових прав підприємців.
4. Збитки, завдані підприємцям внаслідок порушення громадянами чи юридичними особами, органами державної влади чи органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються відповідно до чинного законодавства.
У сфері товарного обертання виконується великий комплекс різних процесів і операцій. За характером функцій, які виконуються у сфері товарного обертання, процеси і операції, що здійснюються в комерції, можна поділити на два види: виробничі, або технологічні, і комерційні (суто торговельні).
Технологічні процеси пов'язані з рухом товарів та є продовженням процесу виробництва у сфері обертання (транспортування, зберігання, пакування, фасування, підсортування). Ці процеси відображають механізм управління матеріальним потоком вантажів з включенням виробничо-технологічних операцій, що супроводжують організацію просування товарів від виробника до кінцевого споживача.
Комерційні процеси — це процеси, пов'язані із зміною форм вартості, тобто з купівлею та продажем товарів. До комерційних відносять і такі торговельні процеси, які забезпечують нормальне функціонування торгового механізму, зокрема: організацію ринкових досліджень, оцінку інфраструктури основних конкурентів, встановлення партнерських зв'язків тощо.
Крім цих головних процесів, що відбуваються у сфері торгівлі, важливими є й такі, як виконання додаткових торговельних та експлуатаційних послуг, котрі останнім часом домінують при врахуванні інтересів споживачів у процесі купівлі-продажу. Це доставка товарів додому, установка куплених технічно складних товарів вдома у покупців, приймання замовлень та ін. Послуги передпродажного, продажного та після продажного сервісу - невід'ємні елементи в досягненні комерційного успіху підприємства.
Комерційне підприємництво реалізується через комерційні Функції.
Залежно від участі у формуванні доходів комерційні функції умовно можна поділити на дві групи ( рис. 1).

Рис. 1. Комерційні функції торговельних підприємств

Здійснення цих функцій залежить від рівня комерційної роботи на даному конкретному підприємстві, від кваліфікації його працівників, їх ініціативності, підприємливості. Основою всієї комерційної діяльності є вивчення ринку.
Складовими діяльності комерційної служби в оптовій ланці є:
• комплексне вивчення ринку товарів своєї номенклатури в районі діяльності. Вивчення ринку може здійснюватися самостійно або спільно з промисловими, роздрібними підприємствами, науково-дослідними установами;
• визначення потреби в товарах і послугах на підставі проведення маркетингового дослідження;
• проведення спеціальних спостережень за попитом населення на товари, участь у проведенні експериментів, опитувань спеціалістів і покупців;
• розробка прогнозів попиту на товари;
• збір, обробка і аналіз інформації, отриманої від роздрібної ланки і промисловості.
Роздрібні торговельні підприємства надають оптовим структурам таку інформацію:
- про потребу в товарах;
- про постачання, продаж і запаси товарів у роздрібній мережі;
- про результати опитувань покупців, опитувань спеціалістів відносно стану попиту і причини, з яких вироби не користувались попитом;
- про результати виставок-продаж, сезонних розпродажів;
- про товари, попит на які не задовольняється.
Комплексному вивченню ринку надається велике значення. Ці дослідження слугують основою для розробки підприємством стратегії і тактики дій на ринку, проведення цілеспрямованої товарної політики. На підставі результатів вивчення попиту приймаються комерційно-управлінські рішення по підвищенню випуску товарів, що користуються попитом, зніманню з виробництва застарілих моделей. Програма комплексного вивчення ринку залежить від особливостей товарів, характеру діяльності торговельного підприємства, масштабів господарських операцій.
Комплексне вивчення ринку включає до себе: вивчення товару, дослідження власне ринку, вивчення покупців та їх поведінки, дослідження стану конкуренції.
Вивчення товару передбачає:
- виявлення новизни і конкурентоспроможності порівняно з товарами конкурентів;
- визначення спроможності задовольняти існуючі та перспективні потреби покупців;
- оцінку необхідності модифікації товару згідно з вимогами покупців;
- вивчення упаковки, дизайну, реакції ринку на новий товар.
Дослідження власне ринку включає розглядання таких питань:
° оцінку товарної і фірмової структури ринку;
° визначення ємності ринку, існуючої і можливої частки продажу товару фірми на ринку;
° вивчення кон'юнктури ринку і тенденцій його розвитку;
° розробка прогнозу розвитку ринку;
° вивчення можливостей виходу на нові ринки.
Вивчення покупців та їхньої поведінки можуть включати до себе:
° визначення основних характеристик покупців;
° виявлення спонукальних мотивів здійснення покупок, факторів, що впливають на поведінку споживача;
° розробку пропозицій по створенню нових товарів;
° визначення існуючих і перспективних потреб покупців у товарах;
° виявлення однорідних груп покупців за різними ознаками, тобто проведення сегментації ринку.

2. Організація оптово-посередницької діяльності

В умовах ринкового господарства змінюються функції оптової торгівлі. З одного боку, вони ускладнюються, а з іншого — персоніфікуються.
Підприємства оптової торгівлі повинні спеціалізуватись на комерційному посередництві у встановленні господарських зв'язків між підприємствами-виробниками товарів і роздрібними торговельними підприємствами, іншими оптовими покупцями, а також на закупівлі і продажу товарів зі складів та наданні супутніх послуг.
Основними завданнями оптового торговельного підприємства є:
- пошук постачальників товарів для роздрібних торговців та інших покупців;
- закупівля товарів у виробників та їх доставка, зберігання;
- формування торгового асортименту відповідно до вимог роздрібних підприємств;
- забезпечення для виробників збуту їхніх товарів;
- маркетингові дослідження для промислових та роздрібних підприємств;
- інформаційне обслуговування.
У країнах із сучасною ринковою економікою оптова торгівля розвивається активно. У США налічується 340 тис. оптових фірм, у Німеччині — понад 100 тис., в Італії — 90 тис., у Франції — 80 тис., в Англії — 40 тис.
У Японії близько 80% усіх надходжень товарів у роздрібну торгівлю здійснюється через оптово-посередницькі структури. Організаційна структура оптово-посередницької діяльності має ступеневу побудову.
Провідні японські оптові фірми першого ступеня (рівня), що мають великі обсяги продаж, виконують функції торгових представників потужних промислових компаній. Вони закуповують у цих компаній товари, здійснюють їх зберігання і комплектування торгового асортименту, транспортування і реалізацію великим підприємствам роздрібної торгівлі, оптовим фірмам другого або третього ступеня. Великі оптовики тільки організовують поставки і отримують комісійну винагороду.
Допоміжні оптові фірми другого або третього ступеня закуповують товари у провідних оптовиків і постачають їх дрібним магазинам. Великі оптовики зацікавлені в існуванні такої ступеневої добудови системи розподілу, допомагаючи дрібним оптовим фірмам знижувати ціни, продовжити строк кредиту. Загальне число оптово-посередницьких фірм у Японії перевищує 400 тис., у тому числі: 33% з них — це провідні фірми першого ступеня, 41% — допоміжні фірми другого ступеня, 26% — кінцеві оптові фірми третього ступеня.
У комерційній практиці оптову діяльність можуть здійснювати різні учасники.
Оптова діяльність виробників може здійснюватись через збутову контору або збутове відділення. Такий варіант стає доцільним, коли відсутні прийнятні посередники, число споживачів невелике.
Комерційні оптові організації мають право власності на товар для подальшого перепродажу. Вони бувають двох видів: з повним та обмеженим циклом обслуговування.
Оптові фірми з повним циклом обслуговування надають такі послуги: зберігання товарних запасів, кредитування, забезпечення доставки товарів, сприяння в сфері просування та управління процесом реалізації товарів, надання послуг з установки і ремонту, підтримка у проведенні досліджень, планування.
Оптові організації з обмеженим циклом обслуговування надають значно менший спектр послуг. Серед них — реалізація товарів за готівковий рахунок без доставки покупцям; торгівля з доставкою покупцям; продаж на умовах консигнації або поштою. Такі комерційні структури можуть не надавати кредит, допомогу для проведення маркетингових досліджень. Але перевагою є спеціалізація торгівлі.
Агенти, брокери виконують різні оптові функції, але не мають права власності на товари. Якщо комерційні оптові організації отримують прибуток від продажу належних їм товарів, то агенти і брокери працюють за комісійну винагороду або платежі за надані послуги.
Агент — це особа, що діє від імені і в інтересах виробника або покупця, сприяє прискоренню реалізації товарів.
Брокер — це посередник при укладанні біржових угод, діє за дорученням і за рахунок клієнтів і отримує від них винагороду. Брокери працюють на біржі, здійснюють пошук контрагентів для укладання контрактів. Вони добре інформовані про стан ринку, умови продажу, ціни, потенційних покупців, якісні та кількісні характеристики продукції, що виставляється для біржової торгівлі.
Дистриб'ютор торгує повністю від свого імені і укладає договори як з продавцями, так із покупцями. Він вивчає ринок, рекламу, встановлює ціни, займається сервісом продукції.
Дилер — незалежний підприємець, який продає здебільшого транспортну техніку, купує у генерального агента у свою власність, зберігаючи марку фірми. Продає товар окремим покупцям, здійснює гарантійне та після гарантій не сервісне обслуговування.
Консигнатор — оптовик-посередник, який продає товар зі свого складу на підставі консигнаційної угоди. Товари можуть надходити від виробників на склад консигнатора, де забезпечуються умови для тимчасового зберігання продукції з подальшою оптовою реалізацією роздрібним торговцям.
У США оптово-посередницька ланка найбільш розвинута в торгівлі продовольчими (особливо консервованою продукцією) та текстильними товарами. В цілому ж, за даними досліджень, роль окремих джерел товаропостачання роздрібної торговельної мережі така: 44% - закупівля товарів безпосередньо у виробників; 22% — в оптових ланках промисловості; 34% — в оптових фірм.
Середня оптова фірма, що торгує товарами виробничого призначення у США з допомогою своїх 5-6 агентів обслуговує до 850 клієнтів і продає щорічно товари на 1 млн. 350 тис. дол. Щоденне навантаження агента — до 8 клієнтів, кожного він відвідує раз на 3 тижні. Оптовики видають каталоги зі своїми товарами, розповсюджують їх безкоштовно і регулярно оновлюють дані, які там містяться. У демонстраційних залах покупці знайомляться з товаром у натурі та в дії для прийняття обґрунтованого рішення щодо покупки.
Дослідники Р.Лащ, Д.Зіззо, Дж.Кендердайн проаналізували діяльність 136 організацій оптової торгівлі з Північної Америки. Це дало змогу виявити такі основні стратегії кращих оптовиків:
1. Посилення ключових операцій. Деякі оптовики відмовляються від малодохідних операцій і концентрують зусилля на найвигідніших угодах, їхня компетенція у розподілі товарного асортименту значно зростає. Виробникам у роздрібній торгівлі вже важче досягнути аналогічних показників ефективності.
2. Досягнення високих результатів при скороченні витрат. Це досягається завдяки інвестиціям у нові технології, зокрема, у системи штрихового кодування та зчитувальні пристрої, автоматичні системи складування, електронний обмін даними, передові інформаційні технології. Якщо виробники і роздрібні торговці не мають можливості або бажання вкладати кошти у новітні технології, то посередництво краще оснащених оптовиків для них необхідне.
3. Впровадження системи управління якістю. Лідери оптової торгівлі не тільки оцінюють масштаби продажів, рівень товароруху. З метою задоволення потреб клієнтів вони намагаються управляти всіма процесами, включаючи оцінку якості товарів, отриманих від постачальників, а отже, підвищують їх репутацію. Саме така політика відповідає інтересам виробників і роздрібних торговців. Запровадження механізму управління якістю підвищує рівень задоволеності в обслуговуванні кінцевих споживачів.
4. Вихід на зарубіжний ринок. Американські компанії оптової торгівлі (перш за все у галузях хімічної промисловості, електроніки, комп'ютерних технологій) проводять операції і розширюють свою присутність у Канаді, Мексиці, Європі, Азії.
5. Маркетингова підтримка. Оптові продавці розуміють, що їхня роль у каналі товароруху не обмежується представленням інтересів постачальників чи своїх покупців. Оптовики вважають необхідним надавати маркетингову допомогу. Це рекламні акції, методи стимулювання закупівлі і продажу, спільні заходи з вивчення стану кон'юнктури товарного ринку, що дає можливість діяти як єдиний ланцюг у системі розподілу.
Стратегія підтримки роздрібної мережі — це не тільки метод розширення продажів даної оптової компанії, це діяльність, яка може включати такі напрями: поради і керівництво з питань оптимального підбору товарного асортименту, його розміщення на прилавках і способах продажу; рекомендації щодо скорочення витрат і запасів; розробка спільних інформаційних систем і систем товароруху; допомога в пошуку нових форм організації торгівлі. Оптові підприємства можуть забезпечити перевезення дрібними партіями з високою частотою для роздрібних торговців, використовуючи логістичну схему поставки "jast in time" у сфері обігу. Така схема полягає в доставці потрібних товарів у потрібний час, у необхідній кількості, певному місці з тим, щоб на обмежених за розміром торговельних площах і прилавках можна було б виставляти якомога більше товарів.
В умовах диверсифікації потреб споживачів та посилення конкуренції між виробниками постійно розширюється товарна номенклатура, і те, наскільки оптова торгівля здатна запровадити новітню логістичну технологію, необхідність здійснення перевезень дрібними партіями з високою частотою, є стратегічним питанням.
У системі товароруху корисно формувати коопераційні партнерські зв'язки, які можуть набути таких форм:
• спільна доставка товарів;
• кооперація між оптовиками різних видів діяльності в середині оптового району;
• спільна робота у сфері товароруху між оптовиками одного виду діяльності в даному районі.
Ініціативні оптовики стали проводити реструктуризацію своєї діяльності. Найбільшого успіху досягають ті оптовики, хто адаптує свої послуги до потреб постачальників та покупців. Вони розуміють, що їхні існування залежить від ефективності власної роботи в каналі товароруху. Заради цього оптові торговці постійно працюють над підвищенням рівня сервісу, скороченням експлуатаційних витрат, вкладають кошти в сучасні технології зберігання та інформаційні системи.
Виробники мають можливість за умови економічної доцільності відмовитись від послуг неефективно працюючих компаній оптової торгівлі. В основному нарікання виробників полягають у тому, що: оптові компанії недостатньо активно просувають їхню продукцію, не мають необхідної кількості запасів і тому не спроможні достатньо швидко і якісно обслуговувати клієнтів, не надають виробнику інформацію про стан ринку, покупців і конкурентів. Вони не залучають до роботи кваліфікованих менеджерів, здебільшого виступають у ролі простих оформителей замовлень, додають до вартості закупленого товару надто великі власні витрати. Крім того, деякі оптовики призначають відносно високу плату за свої послуги.
Негативно впливає на результати діяльності оптових організацій запровадження системи прямих закупівель між виробниками і роздрібними торговцями, минаючи оптовиків-посередників. Останнім часом оптовики відчувають посилення конкуренції. Зростає вимогливість покупців, щораз ширше використовуються нові технології, прямі закупівлі від виробників для роздрібних торговців, не завжди звертаються до послуг посередників. Як наслідок таких процесів, компанії оптової торгівлі вимушені розробляти стратегії, спрямовані на адаптацію до змін, що відбуваються на товарному ринку, системі комерційних відносин. Прийняття стратегічних рішень стосується, у першу чергу, цільових ринків, асортименту товарів і послуг, ціноутворення, просування товарів, місця розміщення оптовика (складу).

ВИСНОВКИ

Оптові торговці повинні визначити, на якому з ринків вони сконцентрують свої зусилля. Цільовий споживчий сегмент можна обрати, виходячи з його розміру (наприклад, тільки великі роздрібні торговці), типу покупців (тільки невеликі продовольчі магазини або тільки оптові та дрібнооптові покупці), потреби в послугах (покупці, яким необхідний кредит) або інших критеріїв. Всередині цільової групи оптовик виділяє найвигідніших для себе клієнтів та відповідно розробляє орієнтовані на них пропозиції. Оптовики можуть пропонувати клієнтам автоматизоване оформлення повторних замовлень, організовувати курси для навчання торговельного персоналу, надавати консультаційні послуги. Оптова компанія може поступово "розпрощатися" з непривабливими клієнтами, вимагаючи від них збільшення обсягів партій, що закуповуються, або підвищення ціни на невеликі партії.
Головне в організації оптового підприємства — це торговий асортимент. Щоб гарантувати своєчасні поставки, оптові торговці вимушені збільшувати кількість товарних пропозицій і мати на складах достатню їхню кількість. Але затрати на зберігання великої товарної маси можуть призвести до мінімізації прибутку. Тому оптовики обґрунтовують, яку кількість асортиментних груп товарів їм потрібно мати для успішного бізнесу. Для цього вони вивчають, які саме послуги необхідні для побудови стійких комерційних відносин з покупцями; виявляють ті з них, від яких слід відмовитись. Слід не тільки запропонувати товар, а й набір найважливіших послуг сервісного та комерційного характеру.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абчук В. А. Комерція: Учебник. – СПб: Изд-во Михайлова В. А., 2000. – 475 с.
2. Балабанова Л. В. Оптовая торговля: маркетинг и коммерция. – М.: Экономика, 1990. – 206 с.
3. Варналій З. С. Основи підприємництва: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 239 с.
4. Виноградська А. М. Основи підприємництва: Навч. посіб. – К.: Київ. Нац. торг. – екон. ун-т, 2002. –382 с.
5. Осипова Л. В., Синяева И. М. Основы коммерческой деятельности: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2000. – 623 с.