Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Кримінальне право - Кримінальниї процес
Українські реферати - Кримінальне право
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Кримінальниї процес

ЗМІСТ

Вступ
1. Поняття і підстави притягнення особи як обвинуваченого
2. Процесуальне оформлення притягнення особи як обвинуваченого
3. Пред’явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого
4. Зміна і доповнення обвинувачення
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП

Притягнення особи як обвинуваченого – один із найважливіших актів, спрямований на практичну реалізацію функції обвинувачення та забезпечення захисту прав і законних інтересів особи, щодо якої порушено кримінальну справу і ведеться розслідування, який полягає в винесенні постанови про притягнення обвинуваченого; пред’явленні обвинувачення; розслідуванні обвинуваченому його прав та наданні можливостей щодо їх реалізації і допиті обвинуваченого.
Обвинувачений – особа, щодо якої у встановленому законом порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваченого.
Підставою притягнення особи як обвинуваченого є наявність системи неспростованих доказів, що підтверджують винність особи у вчиненні конкретного злочину.
Це означає, що на момент винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченого:
- висунуті всі можливі, в тому числі і взаємовиключні версії у справі;
- усі версії у справі, включаючи алібі підслідного, всебічно перевірені;
- усі версії, крім однієї – про винність підозрюваного, - спростовані зібраними доказами, а версія про винність особи знайшла підтвердження системою незаперечних доказів;
- у справі зібрано таку сукупність допустимих та достовірних даних (доказів), яка дозволяє зробити однозначний висновок про вчинення злочину особою, яка притягається до відповідальності, та виключає будь-які сумніви щодо її провини (сама особа, яка притягається до відповідальності, не зобов’язана доводити свою невинність);
- відсутні обставини, що виключають кримінальну відповідальність особи, яка вчинила злочин.

1. Поняття та підстави притягнення особи як обвинуваченого

Згідно з принципом презумпції невинуватості всі сумніви по справі, якщо вичерпані можливості їх усунення, повинні тлумачитись і вирішуватись на користь обвинуваченого. Для притягнення особи як обвинуваченого потрібна система неспростованих доказів, які вказують на наявність в її діях конкретного складу злочину. Помилкове притягнення як обвинуваченого є одним з найнебажаніших актів. Воно спричиняє невиправну шкоду правосуддю та людині, бо ніщо мабуть не викликає більшої образи і більш болючої душевної травми, ніж безпідставне звинувачення у злочині.
Правоохоронні органи зобов’язані компенсувати моральну шкоду людині, що була завдана безпідставним притягненням її до відповідальності.
Сутність акту притягнення особи як обвинуваченого полягає в ому, що на підставі зібраних доказів конкретна особа потрапляє у становище головного учасника кримінального процесу, щодо якого державою в особі органів правосуддя публічно формулюється та проголошується обвинувачення у вчиненні кримінального караного діяння, проте сам обвинувачений при цьому в силу презумпції невинуватості ще не вважається винним, поки його провина не встановлена вироком суду, і наділяється для захисту своїх інтересів широкими процесуальними правами.
Тим самим, з одного боку, держава оголошує обвинуваченій особі про свою готовність піддати її покаранню, а з іншого – дозволяє їй знати, в чому вона обвинувачується, і вжити захисту від безпідставного обвинувачення.
Актом притягнення особи як обвинуваченого держава, діючи за шляхетним принципом «йду на Ви», разом з тим здійснює пробу на міцність всієї сукупності зібраних доказів у кримінальній справі.
Закон не визначає, коли саме має бути пред’явлене обвинувачення, однак містить винятки з цього правила: якщо запобіжний захід був обраний щодо підозрюваного, то обвинувачення має бути пред’явлене не пізніше десяти діб з моменту застосування запобіжного заходу, або ж останній відміняється. В інших випадках час пред’явлення обвинувачення визначається слідчим, який не повинен проявляти як поспішність, так і зволікання.
Поспішність і невиправдана неквапливість з вирішенням питання про притягнення особи як обвинуваченого небажані. А.Ф. Коні з цього приводу зауважував, що або слідчий, повіривши в правильність свого погляду і, що не гірше, передчуття, поспішає притягнути як обвинуваченого людину, стосовно якій потім доводиться закривати справу, що залишає все-таки тяжкі для звільненого від переслідування спогади, моральна шкода яких може бути невиліковною; або ж, вважаючи себе особливим тактиком і стратегом, слідчий давно маючи право і навіть обов’язок притягнення обвинуваченого, не чіпає його, проводячи свої дії без нього, віддаючи його страждаючій свідомості, що про нього щось таке, йому невідоме діється. Притягнення чиниться вже тоді, коли слідство, по суті, закінчено і підозрюваний пригнічений як несподіваністю пред’явленого, так і неможливістю представити своєчасні заперечення.
Ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права доречно встановлює, що кожен, хто притягується до кримінальної відповідальності, має право бути терміново і докладно повідомлений мовою, яку він розуміє, про характері підставу пред’явленого йому обвинувачення.
Притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом, який тягне за собою подальший розвиток правовідносин між слідчим і особою, що притягається до кримінальної відповідальності.
Значення акту притягнення особи як обвинуваченого можна розглядати в різних аспектах.
У кримінально-правовому аспекті це проявляється в тому, що діям обвинуваченого дається конкретна юридична кваліфікація за відповідною статтею Кримінального кодексу.
Кримінально-процесуальний аспект акту притягнення особи як обвинуваченого проявляється в таких моментах:
- у кримінальному процесі з’являється центральна фігура – обвинувачений, якому мають бути надані та роз’яснені його права, забезпечена можливість їх реалізації.
- висунуте обвинувачення є основою для обвинувального висновку та судового розгляду: обвинувальний висновок та вирок суду не можуть виходити за межі висунутого обвинувачення; зміна обвинувачення в суді допускається обвинувачем за умови, що при цьому не порушуються правила підсудності справ чи обов’язкового проведення розслідування, обвинуваченому надається можливість ознайомитись з новим обвинуваченням і не погіршується право обвинуваченого на захист; розгляд у суді проводиться тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким вони передані суду;
- з моменту притягнення особи як обвинуваченого органи розслідування отримують право на застосування низки засобів примусу: відсторонення обвинуваченого від посади, обрання запобіжних заходів, а також право об’явити розшук обвинуваченого;
- притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом, який дає обвинуваченому право користуватися послугами захисника;
- притягнення особи як обвинуваченого дає початок змагальності кримінального процесу: чітко визначаються сторони та права учасників процесу, функції захисту та обвинувачення отримують можливість активного прояву;
- між обвинуваченим, захисником та іншими учасниками процесу виникають кримінально-процесуальні відносини, які характеризуються змагальністю та конструктивним розвитком у рамках процесуальної форми в напрямі розв’язання справи по суті.
Імунітет від кримінальної відповідальності і статус недоторканості мають окремі особи, стосовно яких встановлені додаткові гарантії захисту їх прав.

2. Процесуальне оформлення притягнення особи як обвинуваченого

Постанова про притягнення особи як обвинуваченого виражає у визначеній законом формі переконання слідчого (особи, що проводить дізнання) про наявність у діях особи, яка притягується як обвинувачений, складу злочину.
Це суб’єктивне переконання повинне ґрунтуватися на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи.
Постанова про притягнення особи як обвинуваченого визначає обсяг обвинувачення та кваліфікацію злочину, межі судового розгляду в цілому.
Розгляд справи в суді провадиться в межах того обвинувачення, яке було пред’явлене обвинуваченому. Суд не має права поставити в провину підсудному ані жодного факту, який не був включений у постанову про притягнення як обвинуваченого. Інший підхід позбавляє підсудного можливості здійснити своє право на захист.
Зміст і форма постанови про притягнення як обвинуваченого визначаються ст. 130 та 132 КПК України, відповідно до якої цей процесуальний акт має складатися з трьох частин: вступної, описово-мотивувальної та резолютивної.
У вступній частині постанови мають бути вказані: найменування процесуального документа; місце та час його складання; посада, спеціальне звання, прізвище особи, яка склала постанову; номер кримінальної справи; обставини злочину, з приводу яких проводилося розслідування.
В описово-мотивувальній частині постанови вказуються: прізвище, ім’я та по батькові особи, яка притягується як обвинувачений, її вік, злочин, у вчиненні якого вона обвинувачується, із призначенням часу, місця, способу, наслідків та інших обставин вчинення злочину, кваліфікація дій обвинуваченого (посилання на статтю Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за вчинене діяння).
Виклад у постанові інкримінованих обвинуваченому діянь має бути максимально конкретизованим. Формулювання обвинувачення повинне містити виклад конкретних фактичних обставин події злочину, які обґрунтовують висновок про наявність злочину та його кваліфікацію. Ступінь деталізації цих обставин може бути різний. Закон не вимагає, щоб у постанові вказувалися докази, якими обґрунтоване обвинувачення. Проте у будь-якому випадку мають бути вказані всі ознаки, суттєві для даного складу злочину. Якщо обвинувачений притягується до відповідальності за вчинення кількох злочинів, які підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові має бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в провину за кожною з цих статей. Якщо ж діяння являє собою ідеальну сукупність злочинів, у формулюванні робиться загальний опис вчиненого, а потім вказуються статті кримінального закону, якими передбачена відповідальність за таке діяння.
Якщо злочин вчинено групою осіб, то в постанові має бути конкретно вказано, які саме діяння вчинені обвинуваченим і яка його роль у злочині. Безсумнівно, якщо у справі притягуються як обвинувачені кілька осіб, то щодо кожної з них складається окрема постанова, що забезпечує індивідуалізацію обвинувачення.
У резолютивній частині постанови міститься рішення слідчого притягти як обвинуваченого конкретну особу, вказуються її основні анкетні дані, а також пункт, частина та стаття кримінального закону, за якими кваліфіковано її дії.

3. Пред’явлення обвинувачення. Допит обвинуваченого

Пред’явлення обвинувачення – одна із складних і важливих процесуальних дій, у процесі якої має бути покладено початок та здійснені акти по практичній реалізації функції обвинувачення, а також необхідних у зв’язку з цим заходів щодо забезпечення гарантій захисту обвинуваченим своїх прав.
Пред’явлення обвинувачення включає в себе певну систему правовідносин слідчого й обвинуваченого та інших учасників процесу.
Пред’явлення обвинувачення полягає в тому, що слідчий, пересвідчившись в особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз’яснює сутність пред’явленого обвинувачення (ч. 1 ст. 140 КПК України),права обвинуваченого та порядок їх реалізації.
Обвинувачення має бути пред’явлене не пізніше двох днів з моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого і в усякому разі не пізніше дня з’явлення обвинуваченого або його приводу.
Якщо обвинувачений не володіє мовою, якою ведеться судочинство, то зміст постанови йому перекладається мовою, якою він володіє. Про це робиться відмітка у постанові.
Факт оголошення обвинуваченому постанови та роз’яснення сутності пред’явленого обвинувачення засвідчується підписами обвинуваченого, захисника та слідчого на самій постанові.
Разом з тим відповідно до ч. 2-4 ст. 140 кПК України має бути здійснене так: «Слідчий, упевнившись в особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого, роз’яснює суть пред’явленого обвинувачення та вручає копію постанови про притягнення як обвинуваченого.
Про пред’явлення обвинувачення, роз’яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол із зазначенням години і дати пред’явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником.
У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що повідомляє прокурора».
Після пред’явлення обвинувачення слідчий зобов’язаний знову роз’яснити обвинуваченому його права, передбачені ст. 43 та 142 КПК України.
Після пред’явлення обвинувачення слідчий зобов’язаний надати обвинуваченому можливість дати свої показання по суті пред’явленого обвинувачення – повинен допитати обвинуваченого негайно після його з’явлення або приводу, але не пізніше однієї доби після пред’явлення йому обвинувачення.
Допит обвинуваченого, крім випадків які не терплять зволікання, або вимоги самого обвинуваченого, має провадитися в денний час (з 6.00 до 22.00).
Мета допиту – отримання та перевірка доказів, з’ясування ставлення обвинуваченого до пред’явленого обвинувачення, надання обвинуваченому можливості захищатися від пред’явленого обвинувачення шляхом давання своїх пояснень та показань.
У процесі допиту слідчий остаточно з’ясовує наявність або відсутність фактів, які дають підстави для сумнівів у винності обвинуваченого, перевіряє зібрані у справі докази на міцність, визначається з питанням про можливість припинення кримінальної справи із застосуванням до обвинуваченого заходів громадського впливу або у зв’язку з амністією (амністії, як правило, підлягають особи, які визнають себе винними у вчиненні злочину і не суперечать проти пред’явлення справи за даною підставою).
Разом з тим, допит обвинувачуваного – це один із засобів його викриття та встановлення об’єктивної істини в цілому.
Обвинувачений допитується в місці провадження попереднього слідства, а в разі необхідності – в місці свого перебування. При цьому обвинуваченого допитують у відсутності свідків та інших учасників процесу. Обвинувачені по одній і тій самій справі допитують нарізно, а слідчий повинен вжити заходів для того, щоб особи, викликані на допит по одній і тій самій справі, не могли спілкуватися між собою.
При допиті обвинуваченого може бути присутнім захисник, а в тих випадках, коли участь захисника у справі має обов’язковий характер, його присутність при допиті обов’язкова.
Допит традиційно починається з виконання вимог закону про роз’яснення учасниками слідчої дії їх прав та обов’язків.
Про це робиться відмітка в протоколі, засвідчувана підписами учасників.
На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред’явленому йому обвинуваченні. Постановка такого запитання на початку допиту виправдовується логікою розвитку процесуальних правовідносин: допит відбувається одразу ж за пред’явленням обвинувачення і здійснюється у зв’язку з представленим обвинуваченням. Відповідь на дане запитання має суттєве юридичне значення: з визнанням своєї провини закон нерідко пов’язує можливість припинення справи за нереабілітуючими підставами; щире каяття та сприяння встановленню істини є пом’якшуючими провину обставинами (ст. 40 КК України).
Відповідь обвинуваченого засвідчується його підписом у протоколі. Після виконання вказаних дій слідчий пропонує обвинуваченому в доцільній формі викласти свої показання та пояснення. Це дає можливість обвинуваченому за допомогою своїх показань здійснювати свій захист. З іншого боку, слідчий, не розкриваючи своєї поінформованості в повному обсязі, може отримати додаткову корисну інформацію у справі, повніше вивчити особистість обвинуваченого.
Вислухавши пояснення обвинуваченого, слідчий, у разі необхідності, може ставити йому запитання. Відповідно до частини шостої статті 143 КПК України «забороняється ставити запитання, у формулювання яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання)».
Загальні правила щодо процесуальної форми і методики допиту повністю відносяться і до допиту обвинуваченого.
Показання обвинуваченого заносяться до протоколу, який складається з додержанням вимог ст. 85, 85-1 і 145 КПК України.

4. Зміна і доповнення обвинувачення

Необхідність зміни обвинувачення виникає у таких випадках: коли в ході допиту обвинуваченого або провадження подальших слідчих дій були виявлені нові епізоди злочину або обставини, які вимагають перекваліфікації дій обвинуваченого; коли встановлено, що обвинувачений вчинив інші злочини, коли частина обвинувачення не знайшла підтвердження.
Зміна обвинувачення можлива як у бік погіршення становища обвинуваченого, так і в бік поліпшення. Якщо під час попереднього слідства виникне необхідність змінити пред’явлене обвинувачення або доповнити його, слідчий зобов’язаний заново пред’явити обвинувачення з виконанням вимог, встановлених статтями 131, 132, 133 і 140 КПК України.
Зміна та доповнення обвинувачення провадиться винесенням нової постанови про притягнення як обвинуваченого, де з урахуванням обставин формулюється нове обвинувачення. Потім в установленому порядку обвинуваченому оголошується обвинувачення і провадиться допит. Допит за знову пред’явленим обвинуваченням здійснюється в повному обсязі.
Інколи обвинувачення змінюється шляхом виключення з нього окремих епізодів чи частина обвинувачення, які в ході розслідування не знайшли підтвердження. В цьому випадку, згідно з ч. 2 ст. 141 КПК України, слідчий своєю постановою закриває справу в цій частині обвинувачення, про що оголошує обвинуваченому. Нове обвинувачення в такому разі не пред’являється. Однак, якщо виключення окремих епізодів обвинувачення тягне за собою зміни у кваліфікації злочину, то обвинувачення пред’являється заново.
Обвинувачення, сформульоване в постанові про притягнення як обвинуваченого, зберігає своє значення до набрання обвинувальним вироком законної сили.
При розгляді справи в суді змінити обвинувачення право надано прокурору. Прокурор може змінити обвинувачення, в тому числі і в бік погіршення становища підсудного, але суд при цьому має відкласти на три дні судовий розгляд справи, надавши підсудному можливість аналізу нового обвинувачення і підготовки до захисту.
У разі відміни вироку апеляційною чи касаційною інстанцією та повернення справи на додаткове розслідування обвинувачення, сформульоване в постанові про притягнення як обвинуваченого, зберігає своє юридичне значення доти, доки не буде змінено або не буде винесено нової постанови про притягнення обвинуваченого.
Якщо обвинувачений є посадовою особою, слідчий, у разі необхідності, відсторонює його від посади, виносячи про це мотивовану постанову. Відсторонення від посади провадиться з санкції прокурора або його заступника. Копія постанови направляється для виконання за місцем роботи обвинуваченого.
Відсторонення від посади постановою слідчого, коли в подальшому застосуванні цього заходу відповідає необхідність.

ВИСНОВКИ

Кримінально-процесуальний аспект акту притягнення особи як обвинуваченого проявляється в таких моментах:
- у кримінальному процесі з’являється центральна фігура – обвинувачений, якому мають бути надані та роз’яснені його права, забезпечена можливість їх реалізації.
- висунуте обвинувачення є основою для обвинувального висновку та судового розгляду: обвинувальний висновок та вирок суду не можуть виходити за межі висунутого обвинувачення; зміна обвинувачення в суді допускається обвинувачем за умови, що при цьому не порушуються правила підсудності справ чи обов’язкового проведення розслідування, обвинуваченому надається можливість ознайомитись з новим обвинуваченням і не погіршується право обвинуваченого на захист; розгляд у суді проводиться тільки щодо обвинувачених і лише за тим обвинуваченням, за яким вони передані суду;
- з моменту притягнення особи як обвинуваченого органи розслідування отримують право на застосування низки засобів примусу: відсторонення обвинуваченого від посади, обрання запобіжних заходів, а також право об’явити розшук обвинуваченого;
- притягнення особи як обвинуваченого є юридичним фактом, який дає обвинуваченому право користуватися послугами захисника;
- притягнення особи як обвинуваченого дає початок змагальності кримінального процесу: чітко визначаються сторони та права учасників процесу, функції захисту та обвинувачення отримують можливість активного прояву;
- між обвинуваченим, захисником та іншими учасниками процесу виникають кримінально-процесуальні відносини, які характеризуються змагальністю та конструктивним розвитком у рамках процесуальної форми в напрямі розв’язання справи по суті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Баулін А.Н. До проблеми визнання особи винною у вчиненні злочину на стадії попереднього розслідування //Право України, 1996; №11, с. 57-59
2. Дубинский А.Я., Сербулов В.А. Привлечение в качестве обвиняемого, Киев, 1989
3. Медведев М.Ю. Уголовный процесс, Москва: Юриспруденция, 1999
4. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України, Київ, 1992
5. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. – 4-е видання, Київ: А.С.К., 2003; 1119с.

 

Скачати реферат:
Скачать этот файл (krimnalni-proczes.doc)krimnalni-proczes.doc82 Kb
 
загрузка...