Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Службові злочини. Хабарництво
Українські реферати - Кримінальне право
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Службові злочини. Хабарництво

Курсова робота з кримінального права


ЗМІСТ

Вступ
Розділ І. Характеристика хабарництва
1.1.    Поняття хабарництва
1.2.    Фактори, причини та умови вчинення хабарництва
Розділ ІІ. Кримінально-правова характеристика отримання хабара
2.1.    Кримінологічна характеристика хабара, як злочину у сфері службової діяльності
2.2.    Класифікація суб’єктів, зловживаючих владою
Розділ ІІІ. Відповідальність за вчинені злочини у сфері службової діяльності
3.1.    Попередження хабарництва
3.2.    Юридичні аспекти хабарництва згідно кримінального кодексу України
3.3.    Кваліфікуючі ознаки провокації хабара
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Обсяг курсової роботи - 48 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Анонс курсової роботи

У курсовій роботі розглянуто питання характеристика та особливості кваліфікації хабарництва. У процесі роботи надана кримінологічна характеристика хабара, як злочину у сфері службової діяльності, визначено фактори, причини та умови вчинення хабара, обґрунтовано уявлення про соціально-правову сутність хабара, визначено його кваліфікації.

Необхідно зауважити, що попри всю важливість заходів попередження через об'єктивні та суб'єктивні обставини вони не завжди досягають своєї мети. Тому особливо гострою залишається проблема оптимізації шляхів виявлення, розслідування конкретних фактів давання хабара і притягнення винних службових осіб до передбаченої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі КК) одержання хабара полягає в одержанні службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Відповідальність за давання хабара передбачена ст. 369 КК. Ці два злочини у теорії кримінального права, право застосовній практиці та в нормативно-правових актах називають «хабарництво», оскільки вони тісно взаємопов’язані: одержання хабара неможливе без його давання і навпаки. За відсутності одержання чи давання хабара дії особи можуть утворювати лише готування до відповідного злочину або замах на його вчинення. У КК 1960 р. було передбачено відповідальність іще за один різновид хабарництва – посередництво у ньому. Згідно з чинним КК дії посередника в одержанні чи даванні хабара мають кваліфікуватись як співучасть у вчиненні одного з цих злочинів залежно від фактичних обставин справи.

Об’єктивно хабар у більшості випадків є засобом досягнення певної мети (певного результату) хабародавцем, який зі своєї ініціативи дає його службовій особі з метою спонукати її вчинити чи утриматись від вчинення певних дій в його власних інтересах чи в інтересах третьої особи.

Зважаючи на актуальність даної проблеми темою курсової роботи обрано питання «Хабарництво».
Мета курсової роботи:
- надати обґрунтоване уявлення про соціально-правову сутність службовому злочину;
- сформувати кримінологічну характеристику службовим злочинам;

Предмет курсового дослідження – теоретичне обґрунтування питання хабарництва.
Об’єкт курсового дослідження – актуалізація теоретичних аспектів злочинності у сфері службової діяльності.
Для досягнення поставленої мети курсового проекту необхідно вирішити слідуючи завдання:
1. Опрацювати методичну та юридичну літературу;
2. Скласти план роботи над поставленим питанням;
3. Узагальнити отримані знання.

Чинне кримінальне законодавство України до службових злочинів відносить сім складів злочинів: зловживання владою або службовим становищем, перевищення влади або службових повноважень, службове підроблення, службову недбалість, одержання хабара, давання хабара, провокацію хабара (ст.ст. 364-370 КК). Але  з використанням службового становища можуть вчинятися і злочини, передбачені іншими главами КК України, такі, наприклад,  злочини проти правосуддя, господарські злочини, військові злочини тощо. Тому поняття «службова злочинність» розуміється і з широкому значенні — як уся сукупність злочинів, учинених службовими особами, і у вузькому — як сукупність злочинів, передбачених тільки главою XVII КК України [3,с.908].

У цьому розділі ми будемо дотримуватися вузького тлумачення цього терміна, оскільки вчинення службовими особами інших  видів злочинів виходить за межі нашого аналізу.
Всі службові злочини можуть бути класифіковані на: службові зло чини корисливої спрямованості (хабарництво) і некорисливої (зловживання владою, перевищення влади, службова недбалість, службові підроблення). Серед них найбільшу суспільну небезпечність становить хабарництво. Воно призводить до дезорганізації управлінської діяльності, підриву авторитету органів влади і управління. Досить часто хабарництво поєднується із вчиненням різноманітних економічних злочинів [3,с.909].

Службові злочини є однією із обставин, що створює реальну загрозу конституційним правам і свободам членів суспільства. Вони справляють істотний негативний вплив на всі важливі сфери суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну і правову сферу, громадську свідомість, міжнародні відносини, підривають авторитет держави, завдають шкоди утвердженню демократичних основ управління суспільством, побудові і функціонуванню державного апарату, порушують принципи верховенства закону і права, сприяють криміналізації та тінізації економічних відносин, живлять організовану злочинність, нищать духовні та моральні цінності.

На жаль, ні кримінальна, ні судова статистика не дають показників про інші види службових злочинів, проте і аналіз даних дозволяє дійти висновку, що у структурі службових злочинів домінує такий вид злочину, як одержання хабара, а потім — давання хабара; на третьому місці — зловживання владою або службовим становищем. Інші види зустрічаються значно рідше.

За оцінками деяких спеціалістів, до кримінально-правової статистики потрапляє від 2 до 5% фактів хабарництва. На нашу думку, рівень латентної злочинності хабарництва набагато вищий. Майже кожний з опитаних нами громадян давав хабара службовим особам, а більше 70% вчиняли це неодноразово. Випадків хабарництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, — близько 1/4.

Характерною ознакою контингенту осіб, які вчиняють службові злочини, є відносно велика питома вага жінок, їх частка у цих злочинах у 4-6 разів вища, ніж серед інших видів злочинів. Це пов'язане з переважною кількістю жінок серед працівників сфери господарського управління, торгівлі, побутового обслуговування тощо, де у першу чергу вчиняються службові злочини.

Службові злочини вчиняють у більш зрілому віці, ніж інші злочини, переважно особи старше 30 років. Це також пояснюється загальною демографічною характеристикою осіб, що працюють на відповідних посадах (зокрема, особа призначається на посаду, пов'язану з матеріальною відповідальністю, як правило, тоді, коли вона має значний трудовий стаж і життєвий досвід). Відповідно у цих осіб вищим є і освітній рівень порівняно із злочинцями інших категорій Особи, що вчиняють злочини, пов'язані з порушенням службових обов'язків, належать, як правило, до робітників, що мають безпосередній доступ до майна (комірники, касири, старші продавці, завідуючі відділами, складами, магазинами), або до співробітників, що здійснюють контроль за діяльністю останніх (бухгалтери, ревізори, інвентаризатори) [9,с.115].

Службові особи адміністративного апарату становлять невеликий відсоток від загальної кількості тих, хто вчинив службові злочини. Разом з тим серед одержувачів хабара вони становлять, за вибірковими даними, близько 1/3.
Особам, що вчиняють службові злочини, властиві такі риси, як корисливість, потяг до зловживання владою, адміністрування (це особливо характерно для тих, хто допускає перевищення повноважень), зневага до закону і нехтування обов'язками виконувати його, підлабузництво, формальне або легковажно-безвідповідальне ставлення до наслідків своїх дій і рішень, зневага до людей тощо. Нерідко має місце і схильність до пияцтва, розгульного способу життя.

Серед службових осіб, засуджених за службову недбалість, переважають працівники господарського апарату (4/5); серед останніх перше місце посідають (ненабагато більше половини) працівники торгівлі, у першу чергу службові особи, які несуть матеріальну відповідальність за доручене їм майно, нестача якого виявляється при інвентаризації і ревізіях; на другому місці — особи, зайняті у виробництві (1/4). Аналогічна картина спостерігається і з таким видом службових злочинів, як зловживання владою або службовим становищем. Тут домінують зловживання працівників господарського апарату, при цьому в таких його галузях, як торгівля (половина усіх випадків) і виробництво (1/5).

Переважна більшість (до 95%) службових осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності, — представники середньої і найнижчої управлінської ланки. Серед них перше місце посідають низові працівники, які безпосередньо несуть матеріальну відповідальність за майно, що їм доручене, — продавці, касири, комірники, завідуючі відділами баз, магазинів. Рахівники, які відповідають за постановку обліку майна (бухгалтери), а також за здійснення безпосереднього контролю за його зберіганням (інвентаризатори, ревізори), становлять 1/10 засуджених. Це рівною мірою стосується і суб'єктів службової недбалості, і суб'єктів службового підроблення.

Хабарництво як явище, давно стало невід’ємним атрибутом багатьох сфер суспільного життя будь-якої країни. Без перебільшення можна сказати, що хабар сьогодні – найбільш широко застосовуваний на всіх рівнях спосіб вирішення проблем. Із соціальної аномалії він поступово перетворюється в загальноприйняте правило поведінки, у норму життя. Платити доводиться за все чи майже все, що так чи інакше пов’язане з державним регулюванням суспільних відносин.

Як же трактується поняття “хабар” у чинному кримінальному законодавстві України? Хабар як предмет – це незаконна винагорода матеріального характеру. Але це не просто незаконна винагорода, а виногорода, якою може бути лише майнова цінність, гроші або послуги майнового характеру. Послуги немайнового характеру можуть визнаватися іншими особистими інтересами службової особи при зловживанні владою або службовим становищем і, за наявності необхідних ознак, можуть кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 Кримінального кодексу України [2,с.201].

Давання хабара (ст. 369) є самостійним складом злочину і нарівні з такими складами як одержання хабара (ст. 368) і провокація хабара (ст. 370 КК України) входить в поняття хабарництва, що охоплює всі ці три склади злочину, передбачені самостійними статтями Особливої частини КК України [17,с.229]. Відсутність складу посередництвa в хабарництві в новоприйнятому Кримінальному кодексі України від 5 квітня 2001 року (як це було в попередньому Кримінальному кодексі України 1960 року), не означає декриміналізації посередництва [3,с.611]. В даний час дії посередника варто кваліфікувати як пособництво за ч. 2 ст. 368 або ст. 369 КК України в залежності від того, з ким був більш тісно зв'язаний і в чиїх інтересах діяв посередник.

У чинному КК України у порівнянні з попереднім кодексом поняття давання хабара практично не змінилося. Так склад злочину, передбачений ст. 170 КК Української РСР 1960 року, яка мала назву – дача хабара, відповідно тепер називається – давання хабара (ст. 369 КК України). Але, за смислом закону, давання хабара так і полягає в передачі посадовій особі матеріальних цінностей, права на майно чи вчинення на її користь дій майнового характеру за виконання чи невиконання дії, яку та повинна була або могла виконати з використанням службового становища [10,с.930].

Предметом давання хабара є хабар і особливістю цього предмета є те, що його розмір не впливає на кваліфікацію дій хабародавця. Іншими словами, якого б розміру не був хабар – 1 гривня чи 1 тис. гривень – дії хабародавця все одно будуть кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України. Водночас розмір хабара суттєво впливає на правові наслідки, які настають для особи, винної в одержанні хабара.

Існує два найпоширеніші способи одержання хабара: проста і завуальована. Проста форма являє собою безпосереднє вручення службовій особі предмета хабара (безпосередньо хабародавцем, через посередника). Завуальована форма полягає в тім, що факт передачі-одержання хабара зовні маскується під законну угоду, договір і являє собою цілком законну операцію: різного роду виплати, премії, кредити, договори купівлі-продажу і т. п.

Нерідкі випадки, коли предмет хабара передається родичам чи близьким службової особи. У такому випадку, якщо встановлено, що службова особа дала на те свою згоду чи була проінформована про передачу матеріальних цінностей зазначеним особам, то її варто визнати особою, яка отримує хабар.
Одержання службовою особою подарунків і інших піднесень не за визначені дії по службі, а з метою підлабузництва, для підтримки з нею “гарних ” відносин не визнається кримінально карним [16,с.768].

 

 
загрузка...