Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Криміналістика. Криміналістична методика
Українські реферати - Криміналістика
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Криміналістика. Криміналістична методика

ЗМІСТ

Вступ
1. Поняття, сутність і джерела криміналістичної методики
2. Структура і загальні принципи криміналістичної методики
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також: Курсова робота - Криміналістика - Методика розслідування шахрайства

ВСТУП

В умовах формування і становлення нових соціально-економічних відносин, державних структур законодавчої і виконавчої влади виникають завдання створення правової основи зміцнення законності і вдосконалення правоохоронної діяльності. Юридичні науки повинні розробляти правові основи державності і законності право застосовної діяльності, спрямованої на надійне забезпечення захисту конституційних прав і законних інтересів громадян, суспільних формувань та державних структур України.
Криміналістика озброює співробітників правоохоронних органів ефективними методами і засобами розкриття злочинів, що сприяє реалізації принципу невідворотності покарання, об’єктивному використанню кримінального закону та профілактичному впливу.
Криміналістика – це юридична науа, яка виникла у надрах кримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриття злочинів. Це означає, що криміналістика вивчає злочин. Але злочин є предметом пізнання інших галузей (соціологія і філософія, кримінальне, цивільне і адміністративне право, психологія, статистика та інші), які досліджують деякі специфічні сторони, властивості і особливості злочинної діяльності для боротьби з нею. У цьому аспекті наука криміналістика має свій предмет пізнання.
Предметом науки криміналістики виступають закономірності, що лежать у сфері судового дослідження і вивчаються з метою встановлення істини в кримінальному судочинстві.

1. Поняття, сутність і джерела криміналістичної методики

Методика розслідування окремих видів злочинів — частина науки криміналістики, яка має озброїти слідчого науково-методичним комплексом знань та навиків розкриття та розслідування злочинів (І.Ф.Герасимов).
Методика розслідування — це самостійний розділ криміналістики. Його складають засновані на вимогах кримінально-процесуального законодавства наукові положення, рекомендації та методи розслідування окремих видів злочинів. Методику розслідування визначають так: Криміналістична методика — це завершальний розділ науки криміналістики, який є системою наукових положень (закономірностей, принципів) і розроблених на їх основі практичних рекомендацій (алгоритмів, програм), які забезпечують оптимальну організацію розслідування та попередження окремих видів злочинів (В.П. Бахін).
Методика розслідування — це сукупність (система) наукових положень, тактичних засобів, прийомів і методичних рекомендацій, які застосовуються під час розслідування, розкриття та попередження злочинів (І. Ф. Крилов). Існують й інші визначення методики, наприклад, О.М. Васильєва, М.О. Селіванова, В,Г. Танасевича.
О.Н. Колесніченко першим визначив методику як систему загальнонаукових положень, методичних рекомендацій, заснованих на нормах кримінально-процесуального закону, які використовуються з метою розкриття та розслідування злочинів.
Аналізуючи літературу, Р.С. Бєлкін так визначив методику: «Криміналістична методика — це система визначених елементів, взаємозалежних та взаємовизначальних, розташованих у певному порядку, які становлять структуру методики».
Джерелами криміналістичної методики є:
а) Конституція України;
б) Закони України;
в) норми кримінального і кримінально-процесуального закону (КК, КПК України);
г) слідча судова і експертна практика;
д) положення науки.

Рисунок 1. Джерела криміналістичної методики

Норми кримінально-процесуального закону впливають на побудову окремих методів, визначають перелік слідчих дій, які віднесені до першочергових та невідкладних.
Практика є основою пізнання та критерієм істини. Взаємозв'язок практики з криміналістичною методикою реалізується в таких напрямах:
1) вона є основою для визначання завдань щодо удосконалення методики розслідування;
2) теоретичні положення наук перевіряються практикою розкриття та розслідування зломів;
3) засоби та прийоми розслідування, що виникають на практиці, набувають завершеної форми після наукового узагальнення та дослідження.
Наука як джерело криміналістичної методики — проявляється у двох формах:
1) створення нових технічних засобів та тактичних прийомів;
2) удосконалення структури криміналістичної методики, що робить її більш ефективною економічною, розширює коло засобів доказування.
Таким чином, джерелами криміналістичної методики є закон, практика та наука.
Інколи сюди ще відносять: організаційно-методичні, інформаційно-теоретичні і методологічні основи.
До першого і другого з них належать вивчення та узагальнення слідчої практики, вивчення способів вчинення злочинів, методи розкриття та розслідування, що дозволяє формулювати принципи методики, розробляти криміналістичну характеристику, класифікувати злочини.
Третє джерело — методологічні основи, їх суть полягає в установленні на основі пізнання механізму здійснення і класифікації злочинів закономірних зв'язків між елементами криміналістичної характеристики, формуванні нових методів розкриття та розслідування злочинів, розробки програм та алгоритмів діяльності слідчого в типових ситуаціях. Все це розвиває наукові та практичні основи криміналістичної методики.

2. Структура і загальні принципи криміналістичної методики

Методика розслідування складається із двох основних частин:
1) загальні наукові положення (поняття, задачі, методика, зміст та структура);
2) окремі методики (розслідування окремих видів злочинів).
Названі частини складають структуру криміналістичної методики, яку необхідно відрізняти структури окремих методик, розслідування різних видів злочинів, наприклад убивств, дорожньо-транспортних злочинів, крадіжки тощо.
Загальні наукові положення (основи) методики — це засновані на законі та узагальненій ній практиці вимоги та криміналістичні рекомендації, які сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів всіх видів. До них належать:
1) дотримання законності;
2) плановість розслідування;
3) оперативність та швидкість розслідування;
4) індивідуальність розслідування;
5) взаємозв'язок слідчого з оперативним апаратом органів розслідування;
6) активне використання спеціальних знань та технічних засобів;
7) використання допомоги громадськості.

Методика розслідування окремого виду злочину або окрема методика становить систему положень та наукових рекомендацій, які визначають порядок діяльності слідчого під час розслідування окремого виду злочину.
Кожний злочин індивідуальний і розслідування його відзначається якимись особливостями. Наприклад, розслідування розбійних нападів утворює окрему методику, або розслідування убивств, вчинених із застосуванням вогнепальної зброї. Разом з тим кожний розбійний напад та його розслідування індивідуальні, як і вбивство із застосуванням вогнепальної зброї.
Однак для кожного виду злочинів існують структурні схеми, алгоритми діяльності, які придатні для розслідування будь-якого виду злочинів. Такі алгоритми діяльності називають структурою окремої методики. Вона включає такі елементи:
1) криміналістичну характеристику даного виду злочинів;
2) обставини, які необхідно встановити;
3) особливості порушення кримінальної справи;
4) першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи;
5) типові слідчі ситуації, типові версії та планування;
6) тактику провадження окремих слідчих дій;
7) профілактичні дії слідчого.
Врахування перелічених елементів під час розслідування злочинів дозволяє визначати напрям розслідування та оптимізувати діяльність слідчого.
Загальні (вихідні) положення криміналістичної методики— це засновані на законі та узагальнені слідчою практикою вимоги та криміналістичні рекомендації, які сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів всіх видів. Структура загальних положень визначається різними вченими неоднаково. Зокрема І.Ф. Пантелєєв та О.Ф. Савкін поділяють їх на три групи:
1) методи розслідування;
2) криміналістичні рекомендації;
3) положення, які характеризують тактику слідчих дій і методику розслідування в цілому.
В.П. Бахін називає сім загальних положень. Г.Г. Зуйков до них відносить:
а) відповідність методичних рекомендацій вимогам законності;
б) взаємодія слідчого з оперативним апаратом міліції;
в) використання допомоги спеціаліста та громадськості;
г) вивчення способів вчинення злочинів;
д) узагальнення передового досвіду розслідування.
І.А. Возгрін загальні положення подає як теоретичні основи криміналістичної методики, що включають дослідження предмета, системи, задач, принципів, джерел, зв'язків методики з іншими галузями наукового знання. В літературі існують й інші конструкції. Р.С. Бєлкін, аналізуючи загальні положення, прийшов до висновку, що загальним для всіх є тільки законність, системність, плановість, взаємозв'язок положень, які утворюють засіб розслідування. Ці посилання справедливі стосовно методики розслідування як розділу науки криміналістики.
Оскільки загальні положення нерідко називають принципами, то, поділяючи цю концепцію, ми виділяємо такі з них:

Рисунок 2. Принципи кримінальної методики

Діяльність — це форма відносин суб'єкта з навколишнім світом, спосіб виявлення активності особи, тому вона спрямована до зміни, перетворення умов в інтересах людей. Така діяльність корисна, вона відповідає інтересам суспільства. Якщо діяльність суперечить інтересам суспільства та окремих її громадян, вона протиправна, злочинна.
Злочин — це передбачена кримінальним законом дія (вчинок), наприклад крадіжка, шахрайство, убивство, зґвалтування тощо.
Основу конкретної діяльності становлять навички застосування засобів праці для досягнення певної мети. Сукупність навичок діяльності утворює способи, послідовність застосування яких становить механізм діяльності.
Механізм будь-якої діяльності — це порядок, система (програма) застосування суб'єктом засобів та прийомів праці до об'єкта з конкретною метою. Механізм вчинення злочину — це послідовність прийомів застосування певних засобів до предмета безпосереднього посягання з корисливою метою. Предмети, прийоми та засоби вчинення злочинного посягання можуть збігатися, наприклад позбавлення життя вогнепальною зброєю, заволодіння майном шляхом обману тощо. Звідси в криміналістиці для визначення злочинної діяльності, що виконується одним і тим же способом, виникло поняття «закономірності вчинення злочину» (Р.С. Бєлкін).
Спосіб вчинення злочину — це комплекс причинно та функціонально пов'язаних довільних (і частково недовільних) цілеспрямованих дій злочинця. Він детермінований сукупністю фактів об'єктивного та суб'єктивного характеру, склад та дія яких ситуаційні, що обумовлює відкритий характер способу як системи, відносну стійкість та повторюваність способів (Г.Г. Зуйков).
Способи вчинення та приховання злочину є самостійними криміналістичними поняттями (Р.С. Бєлкін). У методиці розслідування вони дають можливість визначати напрям розслідування, відшукувати злочинця, встановлювати механізм злочину та багато інших обставин.
Сучасні досягнення суспільних та технічних наук внесли до криміналістики багато нових методів і тактичних прийомів виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел інформації.
Оскільки в методиці практично реалізуються технічні засоби криміналістичної та прийоми слідчої тактики, загальні положення (принципи), які належать до цих розділів науки криміналістики, залишаються правомірними і для криміналістичної методики.
Нові методи досліджень розширюють межі дослідження речових доказів, дозволяють вирішувати проблему тотожності об'єктів на нових якісно-кількісних рівнях. Наприклад, встановлювати тотожність певних об'єктів: рідин та газоподібних речовин, ідентифікувати людину за звуковим мовленням, загальними ознаками письма, виявляти, фіксувати та досліджувати тверді, сипучі, рідкі та газоподібні об'єкти, які дозволяють розкрити «старі» злочини.
Методологічні основи є складовою частиною криміналістичної методики. До них насамперед належать філософські категорії та закони:
закон загального зв'язку явищ, тобто всі факти, умови середовища, в якому вчинено злочин, взаємопов'язані, пізнання одного з них створює умови для пізнання інших;
теорія відображення, за якою а) якщо є слід, то існує слідоутворюючий об'єкт; б) будь-який взаємозв'язок породжує зміни (сліди — матеріальні та ідеальні);
категорії загального та окремого, тобто загальні положення властиві окремим явищам, фактам, і навпаки, всяке окреме є часткою для формування загального. Зокрема, узагальнюючи слідчу практику, розробляють загальні методи розслідування, які властиві для пізнання кожного конкретного злочину.
Головними завданнями методологічних основ криміналістичної методики є:
а) розкриття основних умов, в яких проходить розслідування;
б) формування принципів використання сучасних методів пізнання фактів минулого;
в) розробка нових методів для розв'язування конкретної ситуації розслідування злочинів.
Методи розслідування ділять на три групи:
1) методи практичної діяльності осіб, які проводять слідство. В їх основі - наукові (загальнонаукові та спеціальні наукові) методи пізнання;
2) організаційно-управлінські методи провадження слідства, збирання та обробки інформації;
3) аналітичні методи, методи аналізу події злочину та зібраної інформації, вони побудовані на законах інформатики, математичної статистики та прийомах логічного пізнання.
На теперішній час для обробки та зберігання в автоматизованих банках даних (АБД) інформації використовують математичні, кібернетичні, кількісно-якісні методи, різні види моделювання логічного аналізу (АСБДЛ, ПРІАМ і ін.).
Алгоритм — це сукупність правил, які визначають ефективну процедуру вирішення будь-якої задачі. Оскільки розслідування — ситуаційний процес, а кожна ситуація ставить конкретну задачу, то порядок вирішення ситуації е алгоритмом у його криміналістичному розумінні. Криміналістична методика, особливо окрема,— це алгоритми, які приписують, як діяти слідчої які застосовувати слідчі дії, технічні засоби для розслідування конкретного виду злочину (убивство, злодійство, розбійництво, рекет тощо). У зв'язку з цим криміналістичні рекомендації суттю складають алгоритми діяльності для слідчого.
Евристична діяльність слідчого під час розслідування найяскравіше виявляється при плануванні та визначенні напряму розслідування взагалі. На основі узагальнення практики розслідування останнім часом розроблені та розробляються евристичні методи побудови типових версій. Зокрема, Ю.О. Відонов на основі статистичного взаємозв'язку елементів криміналістичної характеристики запропонував таблиці, які дозволяють прогнозувати особу злочин його місцезнаходження та деякі інші риси поведінки особи, яка здійснила убивство в умовах неочевидності.
Розслідування — це процесуальна діяльність слідчого, яка здійснюється засобами та методами, переліченими в законі, а також розробленими наукою криміналістикою. Ця діяльність є визначеною системою, до якої включено:
а) встановлення у виявленій події ознак злочину;
б) прийняття рішення стосовно початку розслідування та визначення його напряму;
в) впровадження невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо встановлення злочинця;
г) планування розслідування та провадження наступних слідчих дій;
д) нарешті, після встановлення обставин, які необхідно довести, розслідування закінчується заключним етапом.
В кримінальному процесі розслідування ділять на стадії: порушення кримінальної справи дізнання; попереднє слідство; закінчення попереднього слідства; направлення до суду; су, вий розгляд; касаційне провадження.
В криміналістичній методиці розслідування ділять на етапи: першочерговий; наступний; заключний.
На першочерговому етапі слідчий встановлює наявність ознак злочину в події, що вчинена, та приймає рішення порушення або відмови в порушенні кримінальної справи. На пері черговому етапі проводять першочергові невідкладні слідчі дії (визначають напрями розслідування, здійснюються пошук злочинця по свіжих слідах), спрямовані на розкриття злочину; будуються версії.
На наступному етапі планують розслідування за обраним напрямом, проводять відповідні слідчі дії: слідчий перебуває у тісному взаємозв'язку з органами дізнання та завершує збір та попередню оцінку доказів.
Заключний етап розслідування є логічною оцінкою зібраних доказів та обставин, які необхідно довести. Слідчий складає обвинувальний висновок, знайомить обвинуваченого з матеріалами справи, подає його на затвердження прокурору та направляє справу до суду. Криміналістична методика детально розглядає два перших етапи. Заключний етап тільки згадується, оскільки він більше належить до кримінального процесу і не потребує будь-яких особливих розробок. Хоч І.Ф. Герасимов пропонує в методиці розглядати спеціально заключний етап, однак більшість криміналістів не підтримують цю думку.
Вибір напряму розслідування – це уявна прогностична діяльність слідчого, спрямована на оцінку первинної зібраної інформації щодо події злочину. Потреба в оцінці на виборі напряму слідчої та розшукової діяльності виникає відразу після одержання повідомлення стосовно вчиненого злочину. На місці події слідчий, провівши огляд, отримує первинну інформацію щодо ознак злочину, кількості злочинців, яким шляхом прийшов та як пішов злочинець, які його ознаки та ін.Ці питання коротко викладені В.П. Колмаковим. Якщо огляд місця пригоди не є першочерговою слідчою дією, то визначення напрямку розслідування формується під час вивчення матеріалів, що є у розпорядженні слідчого. Зокрема матеріали, одержані під час оперативної роботи, вивчаються разом з оперативним працівником міліції (прокурором), визначається напрям розслідування, приймається рішення щодо реалізації оперативних матеріалів, інколи складається план спільних слідчих та оперативних дій.
Основу напрямів розслідування складають певні методологічні засади, які приписують використання системи методів пізнання, відомих у філософії, загальні, загальнонаукові та приватні. Методологічною основою напряму розслідування є загальні положення, принципи та рекомендації, наприклад: яким чином діяти під час вирішення конкретної ситуації, які рішення приймати на основі конкретної інформації. Структура такої діяльності включає:
1) логічний аналіз та оцінку інформації, одержаної під час огляду або вивчення первинних матеріалів;
2) встановлення обставин: чи мав місце злочин у даному випадку чи такого не було; вчинено злочин на даному місці, чи це лише місце виявлення слідів злочину; яким шляхом злочинець ( злочинці) проник на місце події; яку мету переслідували злочинці; скільки часу знаходилися злочинці там; які сліди повинні обов’язково залишитися на місці події; що вилучено; хто і звідки міг спостерігати подію тощо.
Аналіз та оцінка інформації, які здійснюються під час визначення напряму розслідування, дозволяють побудувати слідчі версії, визначити напрями основних дій слідчого та приступити до планування.
Після того , як визначено напрям розслідування, сформульовані версії, слідчий приступає до планування розслідування. Звичайно планування здійснюється на слідчому етапі, однак у ряді складних справ воно розпочинається відразу ж після розслідування кримінальної справи. На першочерговому етапі планування має більше оперативно-розшуковий напрям – планується, головним чином:
1) пошук та збирання джерел інформації стосовно злочину;
2) пошук злочинця;
3) пошук викраденого майна;
4) забезпечення відшкодування матеріального збитку.
З цією метою плануються тактичні операції: розкритті злочину за свіжими слідами, збирання інформації стосовно події злочину, пошук та затримання злочинця тощо.
На слідчому етапі план розслідування має процесуальний характер, спрямований на забезпечення справи доказовою інформацією. Діяльність слідчого спрямована на збирання та оцінку доказів та побудову з них логічної системи, яка встановлює істину за справою, що розслідується.
Складаються різні види планів, а планування здійснюється індивідуальне або бригадне (у складних справах, сітьове або календарне).

ВИСНОВКИ

Методика розслідування — це самостійний розділ криміналістики. Його складають засновані на вимогах кримінально-процесуального законодавства наукові положення, рекомендації та методи розслідування окремих видів злочинів. Методику розслідування визначають так: «Криміналістична методика — це завершальний розділ науки криміналістики, який є системою наукових положень (закономірностей, принципів) і розроблених на їх основі практичних рекомендацій (алгоритмів, програм), які забезпечують оптимальну організацію розслідування та попередження окремих видів злочинів" (В.П. Бахін).
Методика розслідування — це сукупність (система) наукових положень, тактичних засобів, прийомів і методичних рекомендацій, які застосовуються під час розслідування, розкриття та попередження злочинів (І. Ф. Крилов). Існують й інші визначення методики, наприклад, О.М. Васильєва, М.О. Селіванова, В,Г. Танасевича.
Джерелами криміналістичної методики є:
а) Конституція України;
б) Закони України;
в) норми кримінального і кримінально-процесуального закону (КК, КПК України);
г) слідча судова і експертна практика;
д) положення науки.
Джерелами криміналістичної методики є закон, практика та наука.
Методика розслідування складається із двох основних частин:
1) загальні наукові положення (поняття, задачі, методика, зміст та структура);
2) окремі методики (розслідування окремих видів злочинів).
Методика розслідування окремого виду злочину або окрема методика становить систему положень та наукових рекомендацій, які визначають порядок діяльності слідчого під час розслідування окремого виду злочину.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Криміналістика / За ред.. В. Ю. Шепітька. – Х., 1998. – 245 с.
2. Криміналістика: Підручник. За ред.. акад.. П. Д. Біленчука. – Київ: Право, 1997. – 256 с.
3. Криміналістика: Навч. посіб. / За заг. Ред.. В. Г. Гончаренка та Є. М. Моісєєва. – К.: Хрінком Інтер, 2001. – 368 с.


 
загрузка...