Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Гіпотеза - види гіпотез
Українські реферати - Логіка
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Гіпотеза - види гіпотез

ЗМІСТ

Вступ
1. Види гіпотез
2. Визначити відношення між поняттями
3. Визначити за допомогою «логічного квадрату» відношення між судженнями
4. Зробити дедуктивні умовиводи з однієї посилки
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП

Знання, які здобуває людина про предмети дійсності поділяються на безпосередні і опосередковані. Безпосередні знання здобуваються прямою дією цих предметів на органи чуття. Такі знання існують у формі відчуття, сприйняття і уявлення. Це так звані очевидні знання. Щоб переконатись на певний предмет або зазначити його наявність. Наприклад, “Це гривня”, “Це базар”.
Проте, більшість знань, які здобуває людина і якими вона користується, є опосередкованими, вивідними. Вони здобуваються шляхом логічного міркування з уже існуючих деяких знань, якими людина володіла до цього. За допомогою таких міркувань розум людини розкриває найглибинніші таємниці предметів, які у більшості недоступні безпосередньому пізнанню. Такі знання потребують теоретичного доведення, обґрунтування, виведення. Ніхто ж не ставив на терези Землю, щоб визначити її приблизну масу; ніхто не вимірював рулеткою відстань від Землі до Місяця, щоб визначити приблизну відстань між ними. Ці знання наука одержала на основі тонких і складних міркувань, виведень.
Відомі знання і нові, які здобуті шляхом міркувань з уже відомих знань, існують у формі висловлень. Ці висловлення пов’язані між собою певними правилами і утворюють відповідні логічні форми. Форма, за допомогою якої ці знання здобуті, називається умовиводом.
Умовивід – це форма мислення, у процесі якої з одного або більше висловлень за певними правилами здобувається нове висловлення, яке містить у собі нові знання.

1. Види гіпотез

Пізнання будь-якого явища розпочинається зі збирання інформації, фактів про це явище. На початку пізнання, як правило, такої інформації, фактів про явище недостатньо, щоб за їх допомогою пояснити досліджуване явище, зробити достовірний висновок. Тому, не очікуючи доки накопичиться достатня інформація, факти, роблять здогадне пояснення досліджуваному явищу. Потім цей здогад, припущення розвивають і доводять.
Гіпотеза (від грец. hypothesis, що означає передбачення, основа) — це науково обґрунтоване передбачення про існування деякого предмета чи предметів мислення або пояснення причин чи закономірних зв'язків між ними.
Гіпотеза базується на минулих, уже відомих знаннях і, зберігаючи наступність по відношенню до цих знань, містить принципово нові знання. За своєю логічною природою гіпотеза є умовивід, у якому один чи більше засновків невідомі.
Гіпотеза — і не істинна, і не хибна. Одержавши підтвердження, гіпотеза перетворюється в істину після чого перестає бути гіпотезою. Якщо гіпотеза спростовується, то вона стає хибним положенням і знову ж таки перестає бути гіпотезою. Гіпотезу слід відрізняти від безпідставної фантазії.
Побудова гіпотез — необхідний шлях для створення наукової теорії, прийняття управлінських рішень. Гіпотеза висувається для розв'язання деякої конкретної проблеми: пояснення нових фактичних даних, ситуацій, усунення суперечностей між теорією і практикою і т. п.
Логічна структура гіпотези складна. Гіпотеза не зводиться до якогось одного судження чи умовиводу. Вона може складатись з цілої системи суджень, понять і умовиводів.
На основі ступеня загальності наукові гіпотези поділяються на загальні, часткові і одиничні.
Загальна гіпотеза — це наукове передбачення, припущення про закони чи закономірності якихось явищ. Вони висуваються для пояснення усього класу описуваних явищ, виведення закономірного характеру їх взаємозв'язків у будь-який час і у будь-якому місці. Прикладом загальної гіпотези можуть бути гіпотези про виникнення життя на Землі.
Загальна гіпотеза після її доведення стає науковою теорією чи її елементом. Гіпотеза, яка перетворилась у теорію чи її елемент, перестає бути проблематичним знанням. Але вона не перетворюється в абсолютну істину, яка не може розвиватись.
Часткова гіпотеза — це наукове передбачення, припущення про походження чи закономірності частини об'єктів, які виділені з усього класу об'єктів, які розглядаються. Прикладами часткових гіпотез можуть бути: гіпотези про виникнення причин спаду виробництва на підприємствах якоїсь галузі; гіпотези про розвиток міжнародних економічних відносин в Україні.
Одинична гіпотеза — це наукове передбачення, припущення про походження чи закономірності одиничних фактів, конкретних подій, явищ. Наприклад, дослідник будує одиничну гіпотезу у ході вивчення конкретної організації, розробляючи індивідуальний проект удосконалення методів менеджменту.
Цей поділ не є абсолютним, гіпотеза може бути частковою відносно однієї, і загальною відносно інших гіпотез.
Крім такого поділу, гіпотези поділяються на наукові та робочі.
Наукова гіпотеза — це гіпотеза, що пояснює закономірність розвитку явищ природи, суспільства чи мислення. Такою є, наприклад, гіпотеза про походження живих істот. Наукову гіпотезу висувають у процесі наукових досліджень.
У ході доведення загальної, часткової чи одиничної гіпотези дослідник будує робочі гіпотези, які висуваються, як правило, на початку дослідження і коли ще не ставиться завдання виявлення причин чи закономірностей досліджуваного явища. Накопичивши певну кількість фактів, спочатку їх групують, а потім висувають робочу гіпотезу. Висунувши робочу гіпотезу і, переконавшись, що вона не може пояснити явище, котрим цікавиться дослідник чи пояснює це явище неправильно, він може замінити висунуту робочу гіпотезу іншою.
Робоча гіпотеза може стати у ході подальших досліджень науковою гіпотезою.
Побудова гіпотези
Шлях побудови гіпотез проходить декілька етапів. Різні дослідники виділяють різну кількість таких етапів — від двох до п'яти. Ми наведемо п'ять етапів.
Перший. Виділення групи фактів, які не вкладаються у попередні теорії чи гіпотези і мають бути пояснені новою гіпотезою.
Другий. Формулювання гіпотези (гіпотез), які пояснюють дані факти. Гіпотеза може складатись одночасно з різних видів умовиводів: дедукції, індукції, аналогії, статистичних умовиводів.
Третій. Вважаючи висунуту гіпотезу істинною, з неї дедуктивним методом виводяться усі наслідки, які можуть існувати, якщо істинна гіпотеза.
Четвертий. Співставлення виведених з гіпотези наслідків з наявними результатами спостережень, експериментів, з теорією, діючими законами, очевидними фактами.
П'ятий. Перетворення гіпотези у достовірні знання чи наукову теорію, якщо підтверджуються усі виведені з гіпотези наслідки і не виникає суперечностей між цими наслідками та наявними результатами спостережень, експериментів, з теорією, діючими законами, очевидними фактами. В іншому випадку висунута гіпотеза вважається хибною.
Способи підтвердження і спростування гіпотез
Висунута гіпотеза має пройти процес підтвердження. Способи підтвердження гіпотези бувають такими:
1. Виявлення передбачуваного об'єкта, явища чи властивості предмета (найдоказовіший спосіб).
2. Виведення наслідків і їх верифікація, або обґрунтування (основний спосіб). У процесі верифікації (обґрунтування) велика роль відводиться різним експериментам.
Перший і другий способи називаються прямими.
3. Спростування усіх хибних гіпотез, після чого робиться висновок про істинність одного передбачення, яке залишилось (непряме підтвердження). При цьому способі необхідно, по-перше, перерахувати усі можливі гіпотези і, по-друге, спростувати усі хибні гіпотези. Спростування гіпотез здійснюється шляхом спростування наслідків, що випливають з даної гіпотези. Спростовувати гіпотезу можна тоді, коли не виявляється жодного чи багато з цих наслідків або є достовірні факти, які суперечать їм. Структура спростування гіпотези має вигляд умовно-категоричного силогізму:
Чим більше число наслідків відсутнє, тим вищий ступінь спростування даної гіпотези.
У судовій практиці часто висувається декілька припущень, що іменують версіями, які по-різному пояснюють одну й ту ж подію у цілому або окрему його обставину. Термін «версія» не є специфічним юридичним терміном, ним користуються і в інших галузях.
Версія (від, латин. verso, що означає тлумачу, зважую), один з кількох, відмінних один від одного, викладів або пояснень якогось факту, події.
Хоч логічна структура версії не відрізняється від логічної структури гіпотези і є її різновидом, але вона певним чином відрізняється від наукової гіпотези. Ця різниця проявляється при розгляді предмета чи ступеня обґрунтування. Предметом наукової гіпотези є закони розвитку природи, суспільства чи мислення. Гіпотези висуваються для пояснення значних явищ чи подій, обґрунтовуються тривалими спостереженнями, науковими положеннями, законами. Висування гіпотези уже само собою є певним науковим досягненням, що просуває вперед пізнання.
Предметом же версій часто є окремі одиничні події, явища, факти, речі, часом навіть і незначні. При доведенні чи спростуванні версій крім логічних правил і законів посилаються і на юридичні, що не беруться до уваги при доведенні чи спростуванні наукових гіпотез.

2. Визначити відношення між поняттями

а) Товарна біржа, підприємство, біржа, багато секційна біржа.
б) Керівник, висококваліфікований спеціаліст, молодий спеціаліст, менеджер-економіст.
У процесі мислення кожне поняття не існує окремо, а вступає у певні зв’язки і відношення з іншими поняттями. Це пояснюється тим, що в природі усі предмети знаходяться у взаємозв’язках і взаємозалежностях, тому й поняття, які є копією, образом предметів, також перебувають у певних відношеннях між собою. Пізнаючи відношення між поняттями, людина пізнає об’єктивно існуючі відношення предметів. Між деякими поняттями зв’язку немає або він є досить далеким, чи дуже слабким, непомітним. Який, наприклад, зв'язок між поняттями «мотивація» і «молекула»? Мотивація — це функція менеджменту, а молекула — найменша частинка якоїсь речовини, яка зберігає основні хімічні властивості цієї речовини. Тому поняття на основі порівняння їх змісту та обсягу поділяють на дві великі групи — порівнянні і непорівнянні. Поняття, обсяги яких співпадають повністю чи частково або які відносяться до одного й того ж найближчого роду називаються порівнянними. Усі інші поняття будемо вважати непорівнянними. Прикладами порівнянних понять є: «керівник» і «лідер», «менеджер» і «підприємець», «верблюд» і «олень», «чорне» і «біле». Порівнянні поняття у свою чергу поділяються на сумісні і несумісні.
Розглянемо поняття контрольної роботи
а) Товарна біржа, підприємство, біржа, багато секційна біржа.
В даному випадку поняття біржа та підприємство являються поняттями сумісними перехресними, а поняття товарна біржа та багатосекційна підпорядкованим відносно до біржі.
б) Керівник, висококваліфікований спеціаліст, молодий спеціаліст, менеджер-економіст.
В даному випадку поняття висококваліфікований спеціаліст, менеджер-економіст та керівник являються поняттями порівняними перехресними, а поняття молодий спеціаліст – поняття підпорядковане.

3. Визначити за допомогою «логічного квадрату» відношення між судженнями

а) Деякі підприємства Кременчука мають борги – Жодне підприємство Кременчука не має боргів.
б) Усі люди носять окуляри – Деякі люди носять окуляри..
Перш за все з’ясуємо , що собою уявляє “логічний квадрат”.
Між судженнями А, Е, І, О існують такі відношення:
1. відношення противності (контрастності);
2. відношення підпротивності;
3. відношення суперечності;
4. відношення підпорядкування.
Встановити і запам'ятати це допомагає наочна схема, яка носить назву «логічний квадрат» (рис. 1).
Відношення логічної несумісності. Відношення логічної несумісності існує у формі протилежності, суперечності і підпротилежності.
Протилежними називаються такі два загальні судження, які виражають протилежні думки. У відношенні протилежності перебувають судження А і Е. Вони водночас не можуть бути істинними (не сумісні за істинністю), але можуть бути водночас хибними.
Оперуючи з протилежними судженнями, потрібно дотримуватись правил:
— з істинності одного з протилежних суджень випливає хибність іншого;
— з хибності одного з протилежних суджень не можна встановити значення істинності іншого, воно може бути як істинним, так і хибним.
Суперечними називаються два судження, які взаємно виключають одне одного. Вони не можуть бути водночас ані істинними, ані хибними. Якщо одне з них істинне, то інше обов'язково хибне, і навпаки. У відношенні суперечності перебувають судження А І О, Е і І.

Рис. 1. «Логічний квадрат».

Оперуючи з суперечними судженнями, потрібно дотримуватися правил:
- обидва вони не можуть бути водночас хибними;
- обидва вони не можуть бути водночас істинними;
- одне із суперечних суджень істинне, а інше — неодмінна хибне, третього бути не може.
Під протилежними називаються такі два часткові судження, які виражають протилежну думку. Такими судженнями є судження І і О. Вони не можуть бути водночас хибними, але можуть бути водночас істинними.
Оперуючи з підпротилежними судженнями, потрібно дотримуватись правил:
- хибність одного з них є достатньою умовою істинності іншого;
- істинність одного з них не є умовою хибності іншого. Відношення підпорядкованості. Відношення підпорядкованості має місце між судженнями однієї якості, але різної кількості. У відношенні підпорядкованості перебувають судження А і І, а також судження Е і О. Відношення підпорядкованості полягає у тому, що визначивши Істинність загального судження (А чи Е), автоматично визначається істинність відповідного часткового судження (І чи О); з хибності часткового судження (І чи О) автоматично визначається хибність відповідного загального судження (А чи Е).
Оперуючи з підпорядкованими судженнями, потрібно дотримуватись правил:
- з хибності загального судження не можна вивести ані неодмінної хибності, ані неодмінної істинності підпорядкованого йому часткового судження;
- з істинності часткового судження не можна вивести ані неодмінної істинності, ані неодмінної хибності відповідного йому загального судження.
Деякі підприємства Кременчука мають борги – Жодне підприємство Кременчука не має боргів.
Дані судження визначаються як протилежні судження і мають вигляд – А і Е.
Усі люди носять окуляри – Деякі люди носять окуляри.
Дані судження визначаються як підпротилежні судження і мають вигляд – А і І.

4. Зробити дедуктивні умовиводи з однієї посилки

а) усі трикотажні вироби – промислові товари;
Трикотажне виробництво є промисловим виробництвом яке виробляє трикотажні вироби.
Промислові підприємства виготовляють промислові товари
Трикотажне промислове підприємство виготовляє трикотажні вироби – промислові товари.
б) деякі промислові підприємства фабрики.
Структурні форми підприємництва різноманітні та визначені чинним законодавством.
Одним із структурних форм підприємства є фабрика
Промислові підприємства розподіляються згідно структурним компонентам – одним з яких є фабрика.

ВИСНОВКИ

Людина постійно над чимось розмірковує, чи то з метою здобути нові знання, чи то з метою прийняття рішення. Таке міркування є складним, воно вимагає значних розумових напружень.
Міркування – це своєрідний ланцюжок взаємопов’язаних умовиводів, який закінчується новим умовиводом або прийняттям рішення. У міркуванні може бути один, два, три чи більше умовиводів. Умовивід є ядром, основною ланкою міркування. Тому одним з центральних завдань логіки і є аналіз умовиводу.
Гіпотеза (від грец. hypothesis, що означає передбачення, основа) — це науково обґрунтоване передбачення про існування деякого предмета чи предметів мислення або пояснення причин чи закономірних зв'язків між ними.
Гіпотеза базується на минулих, уже відомих знаннях і, зберігаючи наступність по відношенню до цих знань, містить принципово нові знання. За своєю логічною природою гіпотеза є умовивід, у якому один чи більше засновків невідомі.
Гіпотеза — і не істинна, і не хибна. Одержавши підтвердження, гіпотеза перетворюється в істину після чого перестає бути гіпотезою. Якщо гіпотеза спростовується, то вона стає хибним положенням і знову ж таки перестає бути гіпотезою. Гіпотезу слід відрізняти від безпідставної фантазії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гладунський В. Н. Логіка /Навчальний посібник/, Львів% Афіша,
2002; 357с
2. Арно Антуан и Николь Пьер Логика, или искусство мыслить /Пер. с франц./, Москва, 1991
3. Гладунський В. Н., Гладунська Г. А. Логіка: І ч., Львів, 1994
4. Гладунський В. Н., Гладунська Г. А. Логіка: ІІ ч., Львів, 1996
5. Дуцяк І. З. Логіка, Львів, 1996
6. Иванов Е. А. Логика, Москва, 1996
7. Тофтул М. Г. Логіка /Посібник для студентів вищих навчальних закладів, Київ, 1999

Скачати реферат:
Скачать этот файл (gipoteza-vidi-gipotez.doc)gipoteza-vidi-gipotez.doc81 Kb
 
загрузка...