Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Поняття. Зміст поняття. Різновиди понять
Українські реферати - Логіка
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Поняття. Зміст поняття. Різновиди понять

ЗМІСТ

Вступ
1. Логічна форма поняття
2. Ознака предметів та їхні різновиди
3. Зміст та обсяги поняття
4. Різновиди понять, співвідношення та обмеження понять
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП

Логіка сьогодні входить невід’ємною частиною в систему наук, які складають інтелектуальне ядро духовної культури, і разом з ними виконує багатогранні відповідальні функції в суспільстві. Основними з них, як зазначає Іванов Є. А., є: пізнавальна, світоглядна, методологічна та ідеологічна.
За сучасних умов роль і значення логіки особливо зростають. Це обумовлюється цілим рядом обставин.
По-перше – особливостями розвитку самого суспільства. Умови переходу України до ринкових відносин вимагають осмислення нових, складних, багатогранних економічних і соціальних процесів, що у свою чергу потребує логічного мислення, особливо нового підростаючого покоління.
По-друге – потребами розвитку науки й техніки. Для роботи з сучасною технікою людині потрібні не лише глибокі знання, а й високо розвинуте мислення, здатне до швидкого аналізу процесів, логічного виведення суджень, необхідних для прийняття правильних рішень. У зв’язку з переходом науки й техніки на якісно новий і більш високий рівень свого розвитку, посилюється значення абстрактного мислення, чим зумовлюється зростання значення логіки, яка досліджує структуру, форми і закони такого мислення.
Окрім того, логіка, впливаючи на розвиток мислення людини, формує її логічну культуру, яка проявляється в культурі письмової та усної мови і яка є важливою складовою культури людини. Логічна культура включає в себе: сукупність знань про форми і закони правильного мислення; уміння використовувати ці знання на практиці – оперувати поняттями, правильно виконувати логічні дії, будувати умовиводи, доводити і спростовувати; навички аналізу міркувань як власних так і чужих з метою вироблення найбільш раціональних способів міркувань, попереджувати логічні помилки, знаходити їх і виправляти, якщо такі були допущені.

1. Логічна форма поняття

Знання про предмет у людини накопичуються у формі сукупності ознак цього предмету. Але для того, щоб відрізнити даний предмет від інших не потрібно знати усієї множини ознак, якими наділений предмет, та й взнати їх практично неможливо. А для цього досить знати лише ті, завдяки яким можна виділити цей предмет серед множини інших, навіть йому схожих, або віднести до того класу, до якого він дійсно належить. Така сукупність ознак у мисленні людини відображається у формі поняття про цей предмет.
Поняття — це форма мислення, що відображає загальні та істотні ознаки предмета, які взяті в їх єдності.
У посібниках з логіки виділяється два основні підходи щодо розкриття змісту поняття як форми мислення. Перший полягає в тому, що під поняттям розуміється форма мислення, що відображає лише істотні ознаки предмета; другий, — що відображає загальні та істотні ознаки. Оскільки, завдяки поняттю вдається виразити сутність предмета, виокремити предмет мислення з множини інших, а також об'єднати їх у певну множину, клас, то, на нашу думку, більш відповідає другий підхід до означення, який і наведений нами вище.
Поняття вважається правильним, якщо воно відображає об'єктивно і реально існуючі ознаки предмета або його закономірності. В іншому випадку поняття вважається неправильним.
Кожна наука базується на певній системі понять. Оволодіння будь-якою наукою немислиме без опанування такої системи. Без правильного розуміння понять, що є у тій чи іншій галузі, людина буде бездіяльною у такій галузі, неспроможною вирішити навіть найпростіші питання. Якщо, наприклад, людина має поверхове, неповне поняття про кошторис, то вона не зможе правильно його й скласти. Для того, щоб правильно скласти кошторис необхідно перш за усе знати, що кошторис - це основний плановий документ для фінансування бюджетних установ, обчислення витрат на виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг тощо. Потім треба добре розуміти зміст поняття «документ», щоб правильно оформити кошторис.
Сам процес утворення понять складний, він вимагає великих розумових, емоційних, чуттєвих напружень.
Щоб правильно сформувати те чи інше поняття про предмет, потрібно з нескінченної кількості ознак цього предмета визначити ті, що становлять його сутність, тобто істотні ознаки. Таке визначення людина здійснює за допомогою логічних прийомів: порівняння, аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.
Перераховані прийоми часто використовуються при формуванні понять у науковій діяльності, при оволодінні знаннями у процесі навчання.
Порівняння
Порівняння — це логічний прийом, за допомогою якого на основі певних ознак встановлюється схожість або відмінність предметів дійсності.
Порівняння один із самих важливих логічних прийомів, воно наявне в усіх формах людського мислення.
Порівняння, як і будь-який інший прийом, само собою не може й вичерпної інформації про предмет. Порівняння здійснюється основі взаємодії аналізу і синтезу.
Аналіз
Предмети дійсності постають перед людиною в усій своїй склад-й таємничості. Для того, щоб розкрити ці складності, пізнати невідомі властивості предмета, людина має підійти до пізнання його окремих частин, елементів.
Аналіз - це мислене розчленування предмета, виділення окремих його частин, властивостей для дослідження їх як певних елементів цілого.
Логічний аналіз — це прийом мислення, що має абстрактний характер, і його не можна плутати з механічним, фізичним чи хімічним розкладом предмета. Логічний аналіз передбачає певну практичну і теоретичну підготовленість людини до його здійснення. Такий аналіз спирається на певну суму знань про предмет або навіть про множину предметів, до якої даний предмет належить, на правильне використання логічних прийомів, зокрема поділу, класифікації, означення та ін. Прикладом логічного аналізу є аналіз ситуацій чи результатів дій, аналіз умов різноманітних задач при їх розв'язуванні.
В економіці, теорії менеджменту, залежно від специфіки досліджуваного об'єкта, виділяють різні види аналізів. Найбільш поширеним серед них є системний, де об'єкт розглядається як структурно-організована система, в якій усі елементи взаємопов'язані і випливають один з одного. Наприклад, у будь-якому підприємстві як цілісній системі можна виділити економічний, юридичний чи соціальний аспект і досліджувати їх окремо. Але який би вид аналізу не використовувався, логічному завжди відводиться ведуча роль.
Синтез
Здобутих у процесі аналізу знань про окремі ознаки предмета недостатньо для одержання повного поняття про предмет як єдине ціле. Розгляд предмета в його єдності досягається людиною за допомогою синтезу.
Синтез — це мислене поєднання тих частин цілого, які були вичленувані й вивчені у процесі аналізу, взаємодії і зв'язку їх та дослідження предмета як єдиного цілого.
Абстрагування
Аналіз і синтез самі по собі ще не є достатніми для формування поняття про предмет. Пізнання більш складне. У кожному предметі багато ознак, властивостей. Одні з них суттєві, більш важливі, а другі менш суттєві, менш важливі. Тому, щоб утворити поняття, необхідно відібрати із маси виділених ознак істотні, визначальні. Цього досягається у процесі абстрагування.
Узагальнення
При утворенні поняття вивчаються не усі предмети множини. Потім ці знання поширюються на усі останні предмети треба вказати видову відмінність. Такою відмінністю буде те, що він служить підставою для каси, підприємств, організацій та установ для прийому чи видачі готівки. У результаті одержимо: «Касовий ордер — це бухгалтерський документ, на підставі якого каси підприємств, організацій та установ приймають чи видають готівку».
У наведеному прикладі поняття «касовий ордер» — означуване поняття, «бухгалтерський документ» — поняття, яке означує.
У класичних означеннях права і ліва частини є тотожними поняттями.
Обмеження - логічна операція з поняттями, завдяки якій відбувається перехід від поняття з ширшим обсягом до поняття з вужчим обсягом через додавання до змісту вихідного поняття ознак, які стосуються лише частини предметів його обсягу.

2. Ознака предметів та їхні різновиди

Протягом усього свого життя людина, за допомогою органів чуття та мислення, пізнає навколишнє середовище, яке наповнене найрізноманітнішими явищами, подіями, процесами, живими істотами, рослинами, речами, відношеннями між ними тощо. Усе це, про що людина може мислити будемо називати предметами мислення. Пізнаючи ті чи інші предмети, в людини накопичується певна інформація про них. Сукупність такої форми інформації утворює знання, що є основним результатом пізнання.
Кожен предмет мислення має безліч своїх властивостей, має своє призначення – тобто свої ознаки. Під ознаками предмета будемо розуміти усе те, в чому предмети схожі між собою або чим вони відрізняються.
Пізнання – складний і багатогранний процес. Тому знання про предмети дійсності можуть бути різними: повними чи неповними, глибокими чи поверхневими – залежно від того на скільки людина знає властивості, призначення цього предмета, його відношення з іншими предметами, тобто наскільки знає його ознаки.
Серед незчисленної множини ознак, які належать предметам мислення, виділяють такі їх основні види: загальні і індивідуальні, істотні і неістотні, родові і видові.
Загальні ознаки – це ті, які належать деяким предметам і лежать в основі узагальнення чи об’єднання їх у певну множину. Наприклад, ознака – здійснення довготермінового вкладання капіталу в якусь справу з метою отримання прибутку – є загальною для кожного інвестора, чи то буде організація, держава, чи приватний підприємець.
Індивідуальні (специфічні) ознаки – це ті, що належать тільки даному предмету чи тільки певній групі предметів і лежать в основі виділення цього предмета чи цієї групи предметів серед інших. Наприклад, індивідуальна ознака акціонерних банків у тому, що їх статутний капітал формується внаслідок емісії та продажу акцій. Індивідуальною ознакою можуть бути зовнішній вигляд, місце розташування та ін.
Поділ ознак на загальні та індивідуальні носить відносний характер. Загальні ознаки для певної групи предметів можуть бути й індивідуальними для неї на основі яких ця група виділяється серед множини інших предметів. Наприклад, загальною ознакою розмінних монет певної держави є те, що вони є меншого номіналу від основної грошової одиниці цієї держави, разом з тим ця ознака є індивідуальною на основі якої розмінні монети відрізняються від пам’ятних монет, які здебільшого мають нумізматичну цінність.
Істотними є ті ознаки, кожна з яких є необхідною, а їх сукупність – достатньо умовною для того, щоб відрізнити даний предмет (клас предметів) від інших і отримати відповідь на запитання: «Що це таке?». Наприклад, банкрут має дві істотні ознаки: перша – неплатоспроможність, друга – боржник. Кожна з цих ознак притаманна будь-якому банкруту і є необхідною, бо без «неплатоспроможності» чи без «боргу» банкрутом того чи іншого суб’єкта визнати не можна. А разом узяті ці ознаки є достатніми для визнання його банкрутом.
Отже, необхідні ознаки – це такі ознаки, без яких предмет не може існувати, подія не може відбутись. Достатні ознаки – це такі ознаки, за яких предмет неодмінно існує, подія неодмінно відбувається.
Неістотними ознаками предмета є ті, які не визначають його суті, але входять до комплексу його ознак і випливають з істотних. Зміна цих ознак не викликає зміни суті самого предмета. Наприклад, для дерев’яного стола не є істотною ознакою те, з якого дерева він виготовлений, він залишиться дерев’яним. Разом з тим, залежно від мети, яку ставить людина, неістотні ознаки можуть бути істотними, а істотні – неістотними. Це означає, що істотність ознак предмета носить теж відносний характер. Неістотні ознаки можуть належати предмету, тобто бути невід’ємною частиною його, а можуть бути і випадковими.
Родовими ознаками називають ті, які є істотними для предметів одного й того ж роду. Ці ознаки є загальними для цього роду. Наприклад, для студентів спеціальності «міжнародна економіка» такою ознакою є належність їх до роду, який визначається усіма студентами, а для усіх студентів такою ознакою є належність їх до роду тих, хто навчається.
Зауважимо, що кожна родова ознака є загальною, але не кожна загальна ознака є родовою.
Видовими ознаками називають ті, які лежать в основі виділення певної групи предметів у межах роду. Ці ознаки є істотними для виду. Наприклад, видовою ознакою студентів спеціальності «міжнародна економіка» у роді тих, хто навчається за напрямом «економіка і підприємництво» є перелік дисциплін, які вони вивчають. Ця ознака є істотною і відрізняє студента спеціальності «міжнародна економіка» від студента будь-якого іншого напряму чи спеціальності.
Предмети, які на основі ознаки (ознак) об’єднані у певний вид, перебувають у відношенні підпорядкування до свого роду, тобто загальні родові ознаки належать усім видам свого роду, але кожен вид має такі ознаки, які належать йому і не належать іншим видам цього роду.

3. Зміст та обсяги поняття

У практичні діяльності людина оперує великою множиною різноманітних понять, які часто, особливо у прогресі навчальної і дослідницької діяльності, приходиться аналізувати, виділяти окремі їх види. Для цього необхідне розуміння змісту і обсягу поняття – двох його фундаментальних характеристик.
Зміст поняття – це сукупність відображених у ньому істотних ознак предмета. Так, зміст поняття «корупція» містить такі істотні ознаки: «підкупність і продажність державних, політичних і громадських діячів, державних чиновників і посадових осіб» і «зрощення державних структур зі структурою злочинного світу у сфері економіки».
Залежно від глибини пізнання предмета, зміст поняття про нього може збагачуватись новими ознаками: можуть бути відкинуті застарілі, несуттєві ознаки. Зміст поняття може змінюватись не лише тому, що люди глибше вникають у сутність предмета, а також і тому, що й сам предмет з часом може змінюватись.
Щоб виявити істотні ознаки предмета, необхідно порівняти між собою певну множину предметів. У процесі порівняння виділяються ознаки, які з необхідністю належать предмету. Таких ознак має бути стільки, щоб їх було достатньо для виокремлення цього предмета з множини інших.
Розуміння змісту поняття має важливе значення для наукової діяльності, теорії і практики менеджменту. До того часу, доки не буде встановлено змісту поняття, яке нас цікавить, яким ми хочемо оперувати, доти не буде збагнено сутності предмета, який відображається цим поняттям, доти не можна буде точно і чітко відділити його від інших. Звідси випливає, що окрім мислі про зміст поняття необхідно відрізняти мисль про сукупність тих предметів, які охоплюються даним поняттям. Це досягається через розуміння обсягу поняття.
Обсяг поняття – це певна множина предметів, що мають ті ознаки, які відображені у змісті. Наприклад, в обсяг поняття «банк» увійде множина, елементами якої є окремі баки, що є у світі, в тому числі «Укрсоцбанк», «Промінвестбанк», «Аваль» та ін. Множина предметів, що входять в обсяг поняття, за кількістю предметів може бути різною: незчисленною, зчисленною, порожньою. Так поняття рослина» поширюється на усі рослини, які колись були, є і будуть; обсяг поняття «частина світу» становить множина, що складається з шести елементів: Європа, Азія, Африка, Австралія, Антарктида; обсяг поняття «полюс» є множина з двох елементів; обсяг поняття «Національний банк України» є множина з одного елемента; обсяг поняття «золота рибка» є порожня множина.
Знання обсягу поняття необхідні для того, щоб правильно здійснювати поділ понять, їх класифікацію, типізацію, виділяти певний вид з даного роду тощо.

4. Різновиди понять, співвідношення та обмеження понять

Усі поняття можна поділити за такими ознаками: за характером ознак, за числом елементів обсягу понять, за характером елементів обсягу понять.
За характером ознак поняття поділяються на позитивні і негативні, безвідносні і співвідносні.
Позитивними поняттями вважаються ті поняття, в яких виражається наявність у предмета певних ознак. Прикладами позитивних понять будуть поняття: «діяльність», «економний», «турботливість».
Негативними (заперечними) поняттями вважаються ті поняття, в яких фіксується відсутність у предмета хоч би однієї ознаки, яка входить у зміст відповідного позитивного поняття. У мові такі поняття виражаються за домопогою частки не-, префіксу без- та ін. Прикладами негативних понять будуть поняття: «бездіяльність», «неекономний», «без турботливий». Зміст негативного поняття не визначається без знання змісту відповідного йому позитивного поняття.
Якщо не- чи без- зливаються зі словами і слова без них не вживаються, то поняття, які відображаються такими словами відносяться до позитивних. Наприклад, слова «неук», «нехлюй», «безпечний» є позитивними, бо в українській мові понять «ук», «хлюй», «печний» немає.
У словах іноземного походження негативні поняття часто виражаються через префікс а-, анти-, дез- та ін., наприклад, «аморальність», «антикризовий», «дезінформація».
Поділ понять на позитивні і негативні не має ніякого відношення до моральних, етичних чи інших оцінок поняття. Деякі поняття, які за логічною характеристикою є негативними, фактично можуть виражати позитивне явище, і навпаки. Наприклад, «незалежність» - поняття негативне, хоч у цілому воно виражає позитивне явище; «голод» - поняття позитивне, а фактично виражає негативне явище.
Безвідносні поняття – це поняття, в яких відображаються предмети, з існуванням яких не пов’язується необхідне існування будь-яких інших предметів. Наприклад, «такса» (точно встановлений державою чи органами самоврядування рівень тарифів, цін, оплати праці).
Співвідносні поняття – це поняття, в яких відображаються предмети, існування яких немислиме без існування деяких інших предметів. Наприклад, «дебет» пов’язане з існуванням поняття «кредит», поняття «позивач» передбачає існування поняття «відповідач», поняття «мама» немислиме без поняття «дитина», «керівник» - без поняття «підлеглий».
Поділ понять за характером ознак на позитивні і негативні, безвідносні і співвідносні не є жорсткими. Лінія поділу між цими видами понять залежить від того, як буде сформульований їх основний зміст. У залежності від формулювання може змінитись і оцінка того чи іншого поняття.
За числом елементів обсягу поняття поділяються на загальні, одиничні, порожні.
Загальні поняття – це поняття, обсяг яких містить не менше двох предметів. Наприклад, «банк», «вищий навчальний заклад», «спеціаліст», «магістр», «полюс Землі».
Серед загальних понять виділяють поняття з обсягом, що дорівнює універсальному класу, тобто класу, в який входять усі предмети, що розглядаються у даній області знань. Такі поняття називаються універсальними. Наприклад, флора – у ботаніці, прибуток – в економіці, натуральні числа – в арифметиці. Універсальність понять відносна і щоразу визначається вибраною предметною областю.
Загальні поняття можуть охоплювати обмежену або необмежену кількість предметів. Залежно від цього такі поняття можуть мати реєструючий або нереєструючий обсяг, а тому поділяються відповідно на реєструючи і нереєструючі.
Одиничні поняття – це поняття, обсяг яких містить лише один предмет. Наприклад, «національний банк України», «грошова одиниця України», «ректор Національного університету» «Львівська політехніка».
Серед загальних та одиничних понять виділяють збірні: загальні збірні та одиничні збірні.
Збірні поняття – це поняття, в яких відображається сукупність однорідних предметів, що вважаються одним цілим. Прикладами таких понять будуть: «ліс» (сукупність усіх дерев), «бібліотека» (сукупність усіх книжок), «академічна група» (множина студентів групи) – загальні збірні; «дендропарк Софіївка», «Львівська науково-педагогічна бібліотека», «Європейське економічне товариство» - одиничні збірні. Особливість збірних понять у тому, що ознаки, узагальнені в них, не можуть бути віднесені окремо до кожного індивідуального предмета, який мислиться у даному збірному понятті. Наприклад, не можна віднести ознаки поняття «ліс» до окремого дерева, що є в лісі, ознаки поняття «бібліотека» - до кожної окремої книжки цієї бібліотеки.
Порожні поняття – це поняття, в яких мисляться предмети, яких не існувало і не існує. Обсяг таких понять не містить у собі жодного елемента. Наприклад, «кентавр», «золота рибка», «інопланетянин».
За характером елементів обсягу поняття поділяються на конкретні і абстрактні.
Конкретні поняття – це поняття, елементами обсягу яких є реальні предмети, тобто на які можна вказати. Наприклад, «акт», «купон», «менеджер», «підприємство РЕМА», «геніальна людина».
Абстрактні поняття – це поняття, елементами обсягу яких є окремі властивості предметів чи відношення між предметами, це поняття, які не існують окремо від предмета. Наприклад, «справедливість», «економність», «паралельність», «управління», «нерівність», «геніальність». Поняття «ділова людина» є конкретне поняття, бо тут мислиться предмет – людина, яка є діловою, а поняття «діловитість» є абстрактним. Поняття «ціна» - абстрактне поняття, людина цього поняття не бачить, не відчуває, а відчуває «ціну продуктів», «ціну часу», які є конкретними.
Правильно визначити зміст і обсяг поняття, встановити до якого виду воно відноситься – це означає дати цьому поняттю логічну характеристику.
У процесі мислення кожне поняття не існує окремо, а вступає у певні зв'язки і відношення з іншими поняттями. Це пояснюється тим, що в природі усі предмети знаходяться у взаємозв'язках і взаємозалежностях, тому й поняття, які є копією, образом предметів, також перебувають у певних відношеннях між собою. Пізнаючи відношення між поняттями, людина пізнає об'єктивно існуючі відношення предметів. Між деякими поняттями зв'язку немає або він досить далеким, чи дуже слабким, непомітним. Який, наприклад, зв'язок між поняттями «мотивація» і «молекула»? Мотивація — це функція менеджменту, а молекула — найменша частинка якоїсь речовини, яка зберігає основні хімічні властивості цієї речовини. Тому поняття на основі порівняння їх змісту та обсягу поділяють на дві великі групи — порівнянні і непорівнянні. Поняття, обсяги яких співпадають повністю чи частково або які відносяться до одного й того ж найближчого роду називаються порівнянними. Усі інші поняття будемо вважати непорівнянними. Прикладами порівнянних понять є: «керівник» і «лідер», «менеджер» і «підприємець», «верблюд» і «олень», «чорне» і «біле». Порівнянні поняття у свою чергу поділяються на сумісні і несумісні.
Два поняття називаються сумісними, якщо їх обсяги співпадають повністю чи частково. Наприклад, поняття «грошова винагорода» і «зарплата» сумісні, бо серед грошової винагороди є зарплата, а зарплата у свою чергу, належить до грошової винагороди. Сумісними будуть поняття «викладач» і «економіст», бо обсяги цих понять частково співпадають. Обсяги ж понять «підручник» і «управлінське рішення» зовсім не співпадають. Сумісні поняття можуть перебувати в одному з наступних відношень: рівнообсяговості, підпорядкованості або перехресності.
Рівнообсяговими називаються поняття, що мають однаковий обсяг, хоч можуть відрізнятися одне від одного за змістом. Прикладами рівнообсягових понять є поняття «найбільше місто України» і «Столиця України», «Центральний банк України» і «Національний банк України», «куртаж» і «комісійна винагорода маклеру за посередництво, яку одержує маклер за укладання угод на біржі». Рівнообсягові поняття, які співпадають і за змістом, будемо називати тотожними. З наведених вище рівнообсягових понять у двох останніх прикладах поняття є тотожними. Рівнообсягові поняття можна зобразити у вигляді двох кругів, що співпадають.
Підпорядкованими називаються поняття, обсяг одного з яких повністю входить до обсягу другого, а обсяг другого тільки частково входить до обсягу першого. Іншими словами, усі елементи множини одного поняття є елементами множини другого поняття, але не усі елементи другого поняття є елементами множини першого. Підпорядкованість двох понять можна зобразити кругами де одне поняття підпорядковує (родове), а друге - підпорядковане (видове).
Розглянемо приклад. Проаналізуємо два поняття «винагорода» і «премія». Вони сумісні, бо однією з форм винагороди є премія, а у свою чергу премія це є винагорода. Розглянемо відношення між цими поняттями: усе, що мислиться у понятті «винагорода», повністю входить і у поняття «премія» (можна казати, що кожна «премія» є «винагородою»), але в поняття «премія» входять і деякі інші ознаки, які властиві лише преміям і якими премії відрізняються від решти інших форм винагород.
Підпорядкованість понять не можна змішувати з цілим і частиною. Такі, наприклад, поняття, як «тиждень» і «місяць», «копійка» і « гривня» є частиною і цілим, між ними не існує відношення роду до виду. Не можна, наприклад, сказати, що кожний «тиждень» є «місяць» чи кожна «копійка» є «гривнею». Тому, щоб переконатись, що перше поняття є підпорядкованим по відношенню до другого, досить поставити запитання: «Чи кожне перше є другим?» і якщо відповідь буде стверджуючою, то у такому випадку між поняттями існує відношення підпорядкованості.
Перехресні поняття — це поняття, що мають лише частину спільного обсягу. Такими поняттями є, наприклад, «робітники» і «жителі міста Запоріжжя». Відношення між такими поняттями можна зобразити у вигляді двох кругів, що перетинаються.
Два поняття називаються несумісними, якщо їх обсяги зовсім не співпадають, тобто не мають жодного спільного елемента. Такі поняття можна зобразити у вигляді двох кругів, які не мають спільних точок.
Ми будемо розглядати такі несумісні поняття, які входять до одного й того ж найближчого їх роду. Такі несумісні поняття, за наведеним вище означенням порівнянних понять, будуть порівнянними несумісними.
Порівнянні несумісні поняття можуть перебувати у відношеннях: суперечності, протилежності чи співпідпорядкованості.
Суперечні — це такі два порівнянні несумісні поняття, одне з яких має певну групу ознак, а друге має тільки заперечення цих ознак. Тобто, у відношенні суперечності перебувають позитивне і відповідне йому негативне поняття. Наприклад, «біле» і «небіле», «лінійна структура організації» і «нелінійна структура організації». Між суперечними поняттями неможливе існування третього поняття. Обсяги їх не збігаються, але разом вони становлять обсяг всього родового поняття. Поняття, що перебувають у відношенні суперечності широко застосовуються для характеристики станів, дій майже в усіх галузях наук.
Протилежні — це такі порівнянні несумісні поняття, які входять в обсяг одного й того ж родового поняття і їх видові ознаки взаємно виключаються. Наприклад, «біле» і «чорне», «лінійна структура організації» і «функціональна структура організації». Між протилежними поняттями можливе існування третього поняття. Так, між «білим» і «чорним» існують кольори «червоний», «синій» та ін., а між «лінійною структурою організації» і «функціональною структурою організації» існують «комбіновані структури організації». Обсяги протилежних понять не збігаються і разом вони не становлять всього обсягу родового поняття.
Протилежні поняття використовують для вираження логічних формул, у виступах для більш гострого вираження думки («я не прошу, я вимагаю»), у прислів'ях («м'яко стелить, та твердо спати») тощо.
Співпідпорядковані — це такі порівнянні несумісні поняття, обсяги яких входять до родового поняття, якому вони однаковою мірою підпорядковуються. Зміст цих понять має спільну родову ознаку, але кожне з них має ще й свої видові ознаки. Так поняття «цілі», «структура», «завдання», «технологія» і «працівники» перебувають у відношенні співпідпорядкованості, спільним родовим поняттям для них є поняття «внутрішнє середовище організації».
Поняття «преса», «радіо», «телебачення» є співпідпорядкованими. Вони відносяться до свого загального найближчого для них родового поняття «засоби масової інформації».
Слід зауважити, що як суперечні, так і протилежні поняття можна вважати співпідпорядкованими, оскільки вони входять до одного й того ж родового поняття. Відмінність полягає у співвідносності несумісних понять як одне до одного, так і до свого родового поняття. Серед суперечних понять одне має певні ознаки, а у другому ці ознаки заперечуються і разом вони становлять весь обсяг свого родового поняття; протилежні мають видові ознаки, які взаємно виключаються і разом не вичерпують обсягу родового; співпідпорядковані поняття не є суперечливими, але у своїй сукупності вони вичерпують весь обсяг родового поняття якому вони підпорядковуються. Знання відношень між поняттями має важливе значення для забезпечення правильної побудови структури висловлень, умовиводів, поділу самих понять.

ВИСНОВКИ

Поняття — це форма мислення, що відображає загальні та істотні ознаки предмета, які взяті в їх єдності.
Поняття вважається правильним, якщо воно відображає об'єктивно і реально існуючі ознаки предмета або його закономірності. В іншому випадку поняття вважається неправильним.
Сам процес утворення понять складний, він вимагає великих розумових, емоційних, чуттєвих напружень.
Щоб правильно сформувати те чи інше поняття про предмет, потрібно з нескінченної кількості ознак цього предмета визначити ті, що становлять його сутність, тобто істотні ознаки. Таке визначення людина здійснює за допомогою логічних прийомів: порівняння, аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.
Кожен предмет мислення має безліч своїх властивостей, має своє призначення – тобто свої ознаки. Під ознаками предмета будемо розуміти усе те, в чому предмети схожі між собою або чим вони відрізняються.
У практичні діяльності людина оперує великою множиною різноманітних понять, які часто, особливо у прогресі навчальної і дослідницької діяльності, приходиться аналізувати, виділяти окремі їх види. Для цього необхідне розуміння змісту і обсягу поняття – двох його фундаментальних характеристик.
Усі поняття можна поділити за такими ознаками: за характером ознак, за числом елементів обсягу понять, за характером елементів обсягу понять.
За характером ознак поняття поділяються на позитивні і негативні, безвідносні і співвідносні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Арутюнов В.Х., Кирик Д.П., Мішин В.М. Логіка: навчальний посібник для економістів. 2-ге видання, доповнене і перероблене, Київ, 2000
2. Гладунський В.Н., Глвдунська Г.А. Логіка: Частина І, Львів, 1994
3. Гладунський В. Н., Гладунська Г. А. Логіка: Частина ІІ, Львів, 1996
4. Гладунський В.Н. Логіка: Навчальний посібник, Львів: Афіша, 2002; 357с.
5. Дуцяк І.З. Логіка, Львів, 1996

 

Скачати реферат:
Скачать этот файл (ponyattya-oznaka-predmetv.doc)ponyattya-oznaka-predmetv.doc98 Kb
 
загрузка...