Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Інфляція в Україні. Податки. Система оподаткування
Українські реферати - Макроекономіка
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Інфляція в Україні. Податки. Система оподаткування

ЗМІСТ

Вступ
1. Особливості інфляційних процесів в Україні у другій половині 90-х років та на початку 21-го століття
2. Податки як метод прямого та непрямого державного регулювання економіки
Задача
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також: Сутність, причини та особливості інфляції. Антиінфляційна політика

(Скорочений текст реферату для ознайомлення)

ВСТУП

Економічні системи країн світу відрізняються особливостями організації, рівнем пізнання об’єктивних економічних і суспільних законів, рівнем і способом економічного та соціального мислення, підприємництва, торгівлі тощо. Національно-економічне мислення, в основі якого мають бути об’єктивні економічні та суспільні закони, моделювання економічних і соціальних процесів, логіка мислення суб’єктів економічних систем різного рівня організації, аксіоми економічного мислення, становить об’єкт дослідження національної макроекономіки, завданням якої є обґрунтування, аналіз, прогнозування економічних явищ, удосконалення економічної політики держави.
Інфляція є одним із найтяжчих проявів макроекономічної нестабільності. У світі немає країни, яка б в останні десятиліття тією чи іншою мірою не зазнала утрат від інфляції. Дуже гостра нині проблема інфляції і для України. У цьому підпункті я хочу розглянути суть та види, основні соціально – економічні наслідки інфляції. Окремо, я хочу звернути увагу на причини інфляційного спалаху в Україні у 90 –х роках .

1. Особливості інфляційних процесів в Україні у другій половині 90-х років та на початку 21-го століття

Україна успадкувала нежиттєздатну дефіцитну економіку, а разом з нею величезний інфляційний потенціал. Низький рівень ефективності виробництва та якості продукції, державний монополізм і відсутність конкуренції, спотворена структура виробництва з низькою часткою предметів споживання, надмірне зношення основних фондів, гіпермілітаризація тощо становили сприятливий ґрунт для розвитку інфляції в Україні на початку 90 –х років.
Для досягнення макроекономічної рівноваги уряд із 1992 р лібералізував ціни, які швидко почали зростати. Тривала відкрита інфляція стала несподіванкою для державних мужів, чимось незвичайним і незнайомим. Невміння уряду боротися з цим лихом тільки підсилювало темпи зростання цін, що призвело до тяжких соціально – економічних наслідків.
Висока інфляція, поєднавшись із безпрецедентним падінням обсягу національного виробництва, означала гіперстагфляцію, яка стала найвідмітнішою рисою вітчизняної економіки у 1992 –1995 рр.
Вхід економіки України у фазу гепірстагфляції зумовлювався передовсім високими темпами зростання загального рівня цін. Світовий досвід промовляє, що спад виробництва відбувається майже завжди, коли річні темпи інфляції перевищують 40 %. Річ у тім, що за високих темпів зростання цін, а особливо за гіперінфляції, національна грошова одиниця швидко знецінюється, що різко знижує рівень сукупних заощаджень усередині країни ПР цьому змінюється структура кредитів: частка короткострокових кредитів різко зростає. Так, короткострокові кредити у 1993 році становили 97,2 %. У такій ситуації про якісь значні інвестиції в машини та устаткування не могло бути й мови, особливо в галузях зі строком окупності капіталу понад п’ять років. Усе це поглиблювало спад виробництва.

Таблиця 1.
Динаміка окремих макроекономічних показників в Україні


На мікрорівні інфляція є своєрідним неформальним податком і доповнює податкові вилучення. У середині 90- х років гранична податкова ставка в Україні нерідко сягала 80 %, що у поєднанні з інфляцією створювало нестерпний тиск на виробника, який призупиняв свою діяльність.
У вітчизняній економічній літературі досі точиться полеміка довкола причин гострої інфляції в Україні у 1992 –1995 рр. Більшість економістів схиляється до думки, що спочатку в Україні розвинулась інфляція попиту, пов’язана з надлишковою грошовою масою. Зокрема, важливим чинником такої інфляції став величезний дефіцит державного бюджету. Остерігаючись соціального невдоволення, уряд утримував досягнутий рівень доходів населення через механізм індексації. Крім цього, для підвищення рівня ліквідності підприємств, левова частка яких була державною, НБУ періодично здійснював емісію грошової маси. Так, агрегат М2 у 1992 році зріс більш ніж у 10 разів, а в 1993 році – майже у 20 разів. У 1992 році обсяг готівки зріс більше ніж у 16 разів – приблизно з 30 млрд. крб. до 500 млрд.
Ще у 1993 було здійснено кілька спроб обмежити емісію грошей, аби стримати інфляцію. Проте ці спроби були невдалі. У 1994 році уряд намагався застосувати адміністративні методи для обмеження темпів зростання цін. Це була ,по суті, класична політика доходів, яка сповільнювала зростання зарплати, запроваджувала фіксовані ціни на значну кількість товарів і послуг, вводила адміністративне регулювання на валютному ринку тощо. Така політика пригасила темпи зростання цін, але спричинила катастрофічне падіння обсягу виробництва в уже лібералізованій економіці. Крім цього, вона відкинула країну далеко назад у реформуванні економіки.
Дієві заходи щодо згортання інфляції почали здійснювати лише з приходом до влади у другій половині 1994 р. нового Президента Україні. З цього часу почався відлік періоду фінансової стабілізації в національній Економіці. Співпраця уряду з МВФ та іншими міжнародними організаціями – кредиторами дала змогу отримати додаткові ресурси для проведення реформ і фінансування дефіциту бюджету.
Основою антиінфляційної програми стало приборкання інфляційних очікувань, які здебільшого формувалися за адаптивним принципом і значною мірою корелювали з динамікою валютного курсу українського карбованця. Це полегшувало завдання антиінфляційної політики, бо достатньо було стабілізувати валютний курс. Кредити, отримані від міжнародних організацій, допомогли НБУ сформувати резервний фонд для здійснення інтервенцій на валютному ринку, що стабілізувало курс карбованця.
Продумана політика уряду і НБУ у 1994 – 1996 роках дала змогу успішно здійснити грошову реформу. Рівень інфляції в Україні сягнув рекордно низького значення – 10,1 у 1997 році. Проте фінансова криза в Росії у 1998 році не могла не позначитися на нашій економічній ситуації. Від північного сусіда вітчизняній економіці також передавалися очікування знецінення валюти, що підвищило ціни на енергоносії та прискорило темп інфляції, який у 1998 році становив уже 20 %. Паливна криза в Україні у середині 1999 році , а також недорід у сільському господарстві спричинили стрибок цін на енергоносії та продукти харчування. Внаслідок різних причин темпи інфляції у 200 році прискорилися: її рівень сягав 25 %.
Згідно з оцінками фахівців, у вітчизняній економіці закладено сильний інфляційний потенціал. Повільний вихід економіки України із трансформаційного спаду, її неефективна галузева структура та надмірний рівень монополізації, величезний державний борг і дефіцит бюджету загрожують відносній стабільності у сфері цін. Для ліквідації інфляційного потенціалу уряд має прискорити проведення реформ, акцентуючи увагу на структурній перебудові національної економіки та всебічному стимулюванні ринкових відносин як необхідних умовах макроекономічної стабілізації та швидкого економічного зростання.
Єдиним джерелом інвестицій, як уже зазначалося, є заощадження. Інвестиції завжди означають зменшення поточного споживання задля збільшення майбутнього споживання. Сукупність рішень та відповідних дій, скерованих на перетворення заощаджень у інвестиції, називають інвестиційним процесом, або інвестиційною діяльністю. Механізм переходу заощаджень від їхніх власників до інвесторів у різних країнах неоднаковий. При цьому неоднакова і роль держави в інвестиційному процесі. Це дає підстави для виділення п'яти типів цього процесу.
За ринково-орієнтованого інвестиційного процесу фондовий ринок є центром ухвалення інвестиційних рішень. Він забезпечує швидке переміщення заощаджень у найефективніші сфери економіки. Цей тип притаманний економіці, наприклад, США — із потужною мережею фінансових посередників та чітким розмежуванням функцій інвестиційних та комерційних банків. Комерційні банки не мають права володіти акціями промислових компаній. Проте вадою такого типу інвестиційного процесу є його нестабільність, спричинена проблемою асиметричної інформації.
Асиметрична інформація — це неоднаковий обсяг знання, яким володіють сторони ринкової ділової операції. Відсутність інформації в однієї зі сторін створює проблеми на фінансових ринках за двома напрямками: до проведення ділової операції і після проведення ділової операції.
До проведення ділової операції внаслідок асиметричної інформації виникає проблема, яку називають несприятливим вибором. Проблема несприятливого вибору простежується тоді, коли інформація, що відома одній стороні угоди, не відома іншій, і в результаті ця сторона зазнає великих втрат. Несприятливий вибір на фінансових ринках полягає в тому, що потенційні позичальники, які скоріш за все можуть не повернути позики, найактивніше їх шукають, і найімовірніше можна вибрати саме їх.

2. Податки як метод прямого та непрямого державного регулювання економіки

Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регулювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджетна і кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регулювання ринкової економіки, що застосовуються в більшості західних країн протягом багатьох десятиріч.
Податки — це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб до центрального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами тієї чи іншої країни.
Найповніше сутність податків характеризують виконувані ними функції — фіскальна і регулююча.
В усіх державах на різних етапах їхнього історичного розвитку податки виконували передусім фіскальну функцію, тобто забезпечували централізацію певної частини ВНП в державному бюджеті з метою фінансування державних витрат.
Протягом останніх двох десятиліть значного розвитку набула регулююча функція податків. Сутність її полягає у впливі податків на різні аспекти діяльності платників їх. Ця функція заснована на тому, що, вилучаючи за допомогою податків певну частку доходів економічних суб'єктів, можна стимулювати або стримувати їх діяльність у відповідних напрямах, а отже, регулювати соціально-економічні процеси в країні. Використання регулюючої функції податків здійснюється через податкову політику.
Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки — це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.
Обов'язкові платежі переказуються до бюджету держави, а також до цільових державних фондів. Вони здійснюються в таких формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.
Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, національних особливостей, необхідності виконання конкретних економічних і соціальних завдань.
Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону «Про систему оподаткування». У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.
З огляду на зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.
В останньому варіанті закону дано більш повне й чітке визначення: принципів побудови системи оподаткування, понять цієї системи (платники податків і зборів, об'єкти оподаткування); обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.
Система оподаткування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), що стягуються в порядку, встановленому відповідними законами держави, до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів.
Законом «Про систему оподаткування» визначено такі принципи її побудови:
— стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;
— стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;
— обов'язковість;
— рівнозначність і пропорційність;
— рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримінації;
— соціальна справедливість;
— стабільність;
— економічна обґрунтованість;
— рівномірність сплати;
— компетентність;
— єдиний підхід; —доступність.
На жаль, не всі з перелічених принципів реалізовано в законодавчих актах щодо окремих податків.
Визначення принципів побудови системи оподаткування має важливе значення для створення дієздатної, ефективної податкової системи. Принципи побудови системи оподаткування значною мірою характеризують податкову концепцію держави, її податкову політику.
Однак перелічені принципи системи оподаткування в Україні потребують додаткової доробки: уточнення змісту («компетентність», «єдиний підхід», «доступність»); скорочення кількості принципів із визначенням найважливіших для побудови дієздатної податкової системи тощо.
У системі оподаткування необхідно виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.
Підприємства — суб'єкти господарювання можуть сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:
— прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];
— непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];
— збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори, державне мито; інші збори).
Місцеві податки і збори включають:
— два податки (комунальний податок і податок з реклами);
— різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що слідує за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).
Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення та розвитку дає змогу зробити висновок про недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, суто фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулювальної функції основних податків. По-третє, громіздкість системи (велика кількість податків та цільових відрахувань, які мають сплачувати суб'єкти господарювання). По-четверте, складність розрахунків окремих податків та відрахувань.
Причини (фактори), що обумовлюють наявність недоліків у системі оподаткування є досить різноманітними, залежать від впливу об'єктивних і суб'єктивних факторів.
До об'єктивних факторів належать:
- недостатній досвід оподаткування підприємств за умов формування ринкової економіки;
- недостатня кількість професійно підготовлених фахівців, яких можна було б залучити до розробки законодавчих і нормативних актів з оподаткування;
- стан економіки, дефіцит державних фінансових ресурсів, які обумовлювали прийняття законодавчих і нормативних документів з оподаткування фіскального спрямування.
До суб'єктивних факторів можна віднести:
- брак альтернативних варіантів розробки законодавчих і нормативних документів з оподаткування, монополія Міністерства фінансів, податкової служби щодо їх підготовки, що мала місце на перших етапах становлення системи оподаткування;
- залучення до розробки законодавчих і нормативних документів з оподаткування недостатньо професійно підготовлених фахівців, а в результаті - низька їхня якість, необхідність постійного внесення змін;
- затримка розробки та прийняття окремих законодавчих і нормативних документів з оподаткування, податкового кодексу держави в цілому, спрямованих на вдосконалення системи оподаткування;
- неузгодженість документів з питань оподаткування, які схвалювалися Верховною Радою, запроваджувалися Указами Президента, рішеннями Кабінету Міністрів.
Можна констатувати, що нині негативний вплив більшості факторів об'єктивного і суб'єктивного характеру, які обумовили наявність недоліків системи оподаткування, значно знизився. Отже, створилися умови для прийняття рішень з удосконалення системи оподаткування.
Але варто зазначити, що вдосконалення системи оподаткування не можна розглядати спрощено — тільки як загальне зниження ставок оподаткування і зменшення податкового навантаження на платників. Удосконалення системи оподаткування об'єктивно потребує активізації регулювальної функції податків.
Закономірно, що вдосконалення системи оподаткування суб'єктів господарювання в цілому пов'язане зі змінами окремих податків, а також розвитком таких напрямків підприємницької діяльності (банківська і страхова діяльність, операції з цінними паперами, торгово-посередницька діяльність, мале підприємництво).

ЗАДАЧА

У таблиці наведені дані про трудові ресурси та зайнятість у першому та n-ому роках досліджуваного періоду (в тис. чол..).

Таблиця 1.

1-й рік n-й рік
Робоча сила 93377,9 104998,3
Зайнятість 88875,6 96276,4
Безробітні
Рівень безробіття

Розрахуйте:
1) чисельність безробітних (F);
2) рівень безробіття (U) в першому та n-ому роках даного періоду.
Як пояснити одночасне зростання зайнятості та безробіття?

Рішення:

R = L + F,
де R – робоча сила;
L – зайнятість;
F – безробітні.
F = R – L
F1 = (Розрахунки)
F2 = (Розрахунки)

(Розрахунки)
де U – рівень безробіття.

ВИСНОВКИ

В 90- х роках в Україні темпи зростання інфляції були найвищими. Ці темпи останнім часом удалося знизити до рівня 20 %. Високі темпи інфляції у перехідній економіці здебільшого пов’язані зі зростанням грошової маси для покриття фіскальних зобов’язань, що нерідко відображає повільність структурних реформ, х вищими темпами зростання зарплати порівняно зі зростанням продуктивності праці, з підвищенням обмінного курсу національної валюти та зміною відносних цін в умовах відсутності гнучкості цін у напрямі до зниження. Інфляція в Україні у першій половині 90-х років була результатом дії багатьох чинників. Лібералізація цін 1992 року перетворила приховану інфляцію на відкриту. Остерігаючись соціального невдоволення, уряд підтримував досягнутий рівень доходів населення через механізм індексації. Для покриття дефіциту державного бюджету та поліпшення ліквідності підприємств, левова частка яких була державною, НБУ періодично здійснював емісію грошей. Знецінення національної валюти і зростання попиту на іноземну валюту підживлювали інфляцію витрат. Прискорений перехід Росії до торгівля енергоносіями за світовими цінами підірвав енергомістку економіку України і спричинив нестерпний шок пропозиції, внаслідок чого розвинулася інфляція витрат.
У 1993 році в Україні було здійснено кілька спроб стримати інфляцію через припинення грошової емісії. Проте для проведення послідовної макроекономічної політики урядові бракувало політичної волі. Застосування у першій половині 1994 році адміністративних заходів із приборканням інфляції дещо уповільнило темпи зростання цін, але спричинило катастрофічне падіння обсягу національного виробництва в уже лібералізованій економіці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Заболоцький Б.Ф. “Національна макроекономіка” Київ 2002;
2. Мочерний О.В. “Основи економічної теорії”, Київ 2002.
3. Основи національної економічної політики // Діло 1992,№ 40.
4. Панчишин С. “Макроекономіка”, Київ 2001;
5. Регіональна політика України / за ред Курдюкової0 Н.Г., Київ 2001;

 

 
загрузка...