Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Малий бізнес в Україні. Державна підтримка малого підприємництва
Українські реферати - Малий бізнес
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Малий бізнес в Україні. Державна підтримка малого підприємництва

ЗМІСТ

Вступ
1. Макроекономічні передумови розвитку малого бізнесу
2. Становлення системи державної підтримки малого підприємства в Україні
3. Місце малого бізнесу в економіці України на сучасному етапі ринкової трансформації
Висновки
Список літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також: Курсова робота - Розвиток малого бізнесу в Україні

ВСТУП

Бізнесова діяльність є основною рушійною силою ринкової економіки. Саме тому лейтмотивом досліджень економістів усього світу у 90-ті роки XX ст. стало «повторне відкриття ринку» з його ліберальними цінностями, нове осмислення невичерпних можливостей і потенцій приватного підприємництва, зокрема малого бізнесу, в умовах переходу до постіндустріальної цивілізації. На думку відомих американських економістів П. Самюельсона та В. Нордгауза, найдраматичнішим свідченням могутності ринку як інструменту розподілу ресурсів є події після «оксамитової революції» в Східній Європі 1989 р. і серпневого путчу 1991 р. у Радянському Союзі, коли країни одна за одною скинули комуністичних лідерів і відмовилися від командної економіки. У 1990 р. Польща пережила «шокову терапію» — запровадження ринкових відносин у більшості секторів економіки. Інші держави діяли повільніше, але з упевненістю, що лише дисципліна ринку разом з безробіттям та інфляцією, притаманними ринковій економіці, забезпечать швидке економічне зростання, як це було в Західній Європі, Північній Америці та Японії, вважають П. Самуельсон та В. Нордгауз. «Таке ж повторне відкриття ринку відбулося і в ринковій економіці. Багато країн відмовилися від державного регулювання економіки і приватизували значну частину державного сектору. Позитивним результатом цього стали зростання продуктивності праці і зниження цін. Економісти всього світу аналізують перехід до ринку колишніх соціалістичних держав, щоб спостерігати, як новий підхід сприятиме економічному зростанню в ослаблених країнах».

1. Макроекономічні передумови розвитку малого бізнесу

На макроекономічному рівні застосовуваний аналітичний підхід втілюється, насамперед, у категорії валютного внутрішнього продукту (ВВП). Цей показник визначають як суму валових доданих вартостей галузей економіки і податків на продукти за виключенням субсидій на продукти. Вироблення та використання ВВП наочно представлено у Системі національних рахунків (СНР) — сукупності показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки. СНР застосовують саме за ринкових відносин. Національні рахунки розробляє Державний комітет статистики України згідно із СНР ООН 1993 р.
Відповідно до міжнародних стандартів у СНР інституційні одиниці групують у п'ять секторів:
1) нефінансові корпорації — комерційні інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;
2) фінансові корпорації — комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності (банки, страхові компанії, інвестиційні компанії, кредитні товариства, пенсійні фонди та ін.);
3) сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, державні цільові та позабюджетні фонди. Загальновизнано, що економічна роль уряду полягає насамперед у створенні нормативно-правової бази, наданні таких суспільних товарів, як освіта, системи соціального захисту, нагляду за податковою системою і управління державними витратами;
4)  сектор домашніх господарств, що об'єднує фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як суб'єктів некорпоративної виробничої діяльності. Функції домашніх господарств у будь-якій економічній системі дуже різнопланові. Саме вони поставляють трудові ресурси та капітал на різні факторні ринки, породжують попит на товари і послуги на споживчих ринках, виступають виробниками, створюючи підприємства, що є юридичними особами. Одна з особливостей інституту домашніх господарств — великий вплив психологічних чинників на прийняття рішень щодо того, які суми витрачати на споживання, заощадження, інвестування за певних економічних обставин. Це, в свою чергу, суттєво впливає на стан ринкової кон'юнктури загалом;
5) сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (НКОДГ), до якого належать інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи не фінансових корпорацій тощо).
Знайти оптимальне співвідношення у розподілі доходів між секторами економіки — головне завдання системи державного управління в будь-якій країні. Саме цей чинник є базовим як для забезпечення розширеного відтворення виробництва, так і для утвердження тенденції сталого економічного зростання. Відображенням дієвості економічної політики держави є основні макроекономічні показники країни та мікроекономічні умови, що стимулюють розвиток підприємництва, зокрема малого.
Хочемо підкреслити, що у сучасному світі, особливо в тій його частині, яка переживає докорінну посткомуністичну трансформацію господарських систем, найбільших успіхів у царині малого підприємництва домагаються країни зі сталим економічним розвитком, де досягнута передусім макроекономічна стабільність. Звичайно, коли йдеться про причини стрімкого зростання потенціалу малих підприємств у низці посткомуністичних країн, не можна обмежитися фактором економічного зростання. Важливе значення мають національні особливості цього процесу, ступінь активності держави. В остаточному підсумку успіх зумовлюють радикальні економічні реформи в напрямі ринкових пере творень. Особливо важливе значення мають темпи і механізми приватизації, становлення інституту приватної власності.
Докорінну перебудову господарської системи майже невідворотно супроводжують тимчасові труднощі. Скажімо, польська трансформація, початок якої збігається з впровадженням із 1 січня 1990 року так званого плану Бальцеровича, у перші два роки призвела до поглиблення кризових явищ. До кінця 1991 р. продовжувалося падіння виробництва, відбувалася декапіталізація основних засобів, знизився рівень споживання, дуже зменшилися капітальні вкладення, збільшилося негативне сальдо державного бюджету. Ці тенденції спостерігалися до 1992 р., переломного з точки зору як забезпечення економічного зростання, так і напряму формування нової ринкової структури. ВВП за цей рік зріс на 2,6%. Наступні роки були ще успішнішими. Масово малі підприємства у Польщі утворювалися в перші роки трансформації, проведення заходів з подолання кризових явищ. Відіграли роль і специфічні чинники: ще за часів існування соціалістичної системи 80 % земель перебували тут у приватній власності; 3,4 млн. індивідуальних господарств виробляли 80 % сільськогосподарської продукції. Приватні фермерські господарства працювали на свій страх і ризик, пристосовуючись до мінливих умов ринкового середовища. Переробка продукції сільського господарства стала одним із основних напрямів розвитку малого бізнесу.
Важливою обставиною було те, що економіки посткомуністичних країн Європи, які не належали до складу Радянського Союзу, та країн Балтії менше на 25 — 30 років перебували в адміністративно-командній системі. На момент переходу до ринкової системи у психології населення ще збереглися традиції підприємництва, приватно-економічні інтереси, повага до приватної власності. До того ж ВВП у розрахунку на душу населення в Україні виявився значно нижчим за ВВП на душу населення європейських посткомуністичних країн, що не належали до складу Радянського Союзу, і країн Балтії. На етапі докорінної посткомуністичної трансформації суспільств і їхніх господарських систем незмінно дається взнаки пряма залежність між економічним потенціалом окремих країн і умовами розвитку малого підприємництва.

2. Становлення системи державної підтримки малого підприємства в Україні   

Суб'єкти господарської діяльності в Україні з початком ринкових перетворень були змушені опановувати ази основ малого бізнесу. Частині підприємців це вдалося, а інші пішли нецивілізованим шляхом, подалися в тіньову економіку або розорилися. Особливо яскраво ці процеси проявлялися в перші роки трансформації національного господарства. Ринкова непідготовленість людей була одним з факторів, через вплив яких малий бізнес перемістився переважно в невиробничу сферу.
Тільки за реальних ринкових відносин, в процесі конкуренції, відкриваються ніші, які повинен освоїти малий бізнес. У самій системі ринку втілено механізми його життєстійкості, а в Україні його формування уповільнене. Функції ринкового механізму не можуть бути підмінені втручанням держави. Проблема полягає в тому, що держава не може відмежовуватися в цій ситуації, а «перебір» нею функцій з підтримки малого бізнесу, які за нормальних умов самостійно виконує ринок, не забезпечує досягнення поставленої мети. Це ускладнює формування державної політики підтримки малого підприємництва. Зосередження на застосовуваних у зрілій ринковій економіці традиційних методах підтримки неможливе. В ситуації, яка склалася в Україні, неминучим є поєднання економічних і адміністративних функцій держави, оптимальне для кожного етапу становлення ринку. Зараз, коли становлення малого бізнесу наштовхнулося на своєрідну межу, це поєднання може бути одним, а далі з розвитком ринку воно мусить змінюватися. Але владні функції держави не повинні нівелюватися. Дотримування такого підходу — це стратегічно важлива передумова, що визначає формування політики регулювання державою сфери малого бізнесу.
Реальне формування державної політики підтримки малого підприємництва в Україні починається з 1991 р., а саме — з прийняття 7 лютого 1991 року третьою сесією Верховної Ради України дванадцятого скликання Закону України «Про підприємництво» та утворення у травні 1991 року Державного комітету України із сприяння малим підприємствам і підприємництву. Одначе цей орган проіснував менше чотирьох років і був ліквідований у березні 1995 року, а на його базі було утворено окремий підрозділ Міністерства економіки України. Ліквідація Держкомпідприємництва завдала шкоди здійсненню державної політики підтримки малого бізнесу України. Адже, як слушно стверджує З. Варналій, без альтернативність виконання державою функції підтримки підприємництва об'єктивно диктує необхідність створення спеціального органу, який має реалізувати цю функцію.
Концентрація зусиль центральних органів влади України на формуванні та реалізації державної політики підтримки малого бізнесу почала отримувати змістовне наповнення з середини 90-х років. Своєрідною точкою відліку є 3 квітня 1996 року, коли Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 404 «Про концепцію державної політики розвитку малого підприємництва».
Проте, незважаючи на низку вжитих на державному рівні заходів для стимулювання підприємництва, ділова активність малого бізнесу зростала надто повільно. Фахівці відзначали відсутність дієвої системи його фінансування, кредитування та страхування. Слушно підкреслювалася та обставина, що обмеженість фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів зумовлює потребу розвивати франчайзингові системи співробітництва малого і великого підприємництва з метою формування договірних відносин між ними, відродження виробництва, гуртово-роздрібної торгівлі та сфери обслуговування, залучення матеріально-фінансових ресурсів і використання навиків роботи кваліфікованих спеціалістів. До того ж становлення малого бізнесу без надання пільгової допомоги у формуванні стартового капіталу на підставі оцінки інвестиційної обґрунтованості бізнес-планів було проблематичним. Не системність та непослідовність дій на підтримку малого бізнесу в Україні зумовили повільні темпи його розвитку.
Для створення сучасної ефективної системи державного регулювання розвитку малого бізнесу в Україні вирішальне значення мав указ Президента України від 12 травня 1998 року № 456/98 «Про державну підтримку малого підприємництва». Цей документ визначав підтримку малого підприємництва як одне з найважливіших завдань державної політики. Важливим моментом було відновлення в розумних межах планомірності заходів з державного регулювання цієї сфери економічної діяльності: вони почали набувати системності, послідовності, комплексності. Указ визначав, що державна підтримка малого підприємництва здійснюється згідно з державною та регіональними програмами підтримки малого підприємництва, які затверджуються відповідно до законодавства. Завершилася легітимація інституційної структури регулювання малого бізнесу. Визначено, що державну підтримку малого підприємництва здійснюють Державний комітет України з питань розвитку підприємництва, інші центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування. (Нині, після реорганізації системи центральних органів виконавчої влади, відповідальність за цю роботу покладено передусім на Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.) Органам державної влади та місцевого самоврядування президентським указом було рекомендовано виділяти для підтримки малого підприємництва кошти у розмірі не менш 0,5 % річних доходів відповідних бюджетів.
Було надано можливість застосування для мікропідприємств у встановленому порядку спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. Важливо, що суб'єктам малого бізнесу було надано свободу маневрування: спрощена система оподаткування, обліку та звітності може застосовуватись поряд з діючою системою, яка передбачалася законодавством до прийняття цього указу Президента України, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
Застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності конкретизовано й розвинуто в указах Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 та від 28.06.99 р., згідно з яким указ від 03.07.98 р. викладено в новій редакції. Основні правила спрощеної системи оподаткування малого підприємництва сформульовані так:
—  максимальну величину виручки  від реалізації продукції, що дозволяє перейти на нову систему оподаткування,   диференційовано:   для   фізичних   осіб   — 500 тис. грн., для юридичних осіб — 1 млн. грн.;
— єдиний податок — від 20 грн. до 200 грн. — введено для фізичних осіб, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чисельність найманих працівників котрих за рік не перевищує 10 осіб;
— дві ставки єдиного податку — 6% суми виручки від реалізації продукції у випадку сплати податку на додану вартість і 10 % суми виручки у випадку включення ПДВ у склад єдиного податку — введено для юридичних осіб будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб.
Міністерство економіки України 30 вересня 1998 року на виконання відповідного указу Президента затвердило Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку для суб'єктів малого бізнесу, які оберуть спрощене оподаткування. Ця форма передбачає два варіанти:
1) просту форму бухгалтерського обліку;
2) форму бухгалтерського обліку з веденням реєстрів обліку.
Проста форма бухгалтерського обліку передбачає ведення Книги обліку господарських операцій і Відомості обліку заробітної плати, а друга — ведення дев'яти реєстрів. Проста форма дає змогу за один робочий прийом виконати хронологічний і систематичний запис господарських операцій, отримати в одному реєстрі дані для складання бухгалтерської звітності, використовуючи метод подвійного записування й документування. Реалізація продукції (товарів, робіт, послуг) у цій формі відображена за єдиним принципом нарахування — після відвантаження готової продукції, товарів, підписання документів про виконані роботи і надані послуги.
Суб'єкти малого бізнесу не зобов'язані вести облік витрат за статтями калькуляції, видами продукції (товари, роботи, послуги), у розрізі місць виникнення витрат та ін.
Суб'єкт малого бізнесу, який обрав спрощене оподаткування доходів на підставі єдиного податку, або взагалі сплачує один-єдиний податок, або також є платником податку на додану вартість, однак в обох випадках не сплачує такі види податків і зборів (обов'язкових платежів):
— податок на прибуток;
— податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності);
— плату за землю;
— збір за спеціальне використання природних ресурсів;
— збір до Фонду Чорнобиля;
— збір до Державного інноваційного фонду;
— збір на обов'язкове соціальне страхування;
— відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
— комунальний податок;
— податок на промисел;
— збір на відрахування до Пенсійного фонду;
— збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
— внески до Фонду соціального захисту інвалідів.
Нарешті, 19 жовтня 2000 року було прийнято спеціальний Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва». Зокрема, Законом визначено, що державна підтримка малого підприємництва здійснюється за такими напрямами:
1) формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація державної підготовки,  перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для суб'єктів малого підприємництва (в указі Президента йшлося не про організацію, а лише про вдосконалення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, причому не була названа держава як суб'єкт, що має це безпосередньо здійснювати);
2) встановлення системи пільг для суб'єктів малого підприємництва (подібний, дуже важливий і чітко, недвозначно сформульований пункт у президентському указі взагалі був відсутній);
3) запровадження спрощеної системи оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності (цей пункт — єдиний, який практично повторює формулювання, що містилося в указі);
4) фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва (в указі йшлося тільки про фінансову підтримку інноваційних проектів);
5) залучення суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставки продукції (робіт, послуг) для державних та регіональних потреб (подібного пункту у відповідному переліку з указу не було, його включення видається принципово важливим).
Порівняно з указом Президента, до переліку не ввійшов пункт стосовно створення сприятливих умов для використання суб'єктами малого підприємництва державних фінансових, матеріально-технічних та інформаційних ресурсів, а також науково-технічних розробок і технологій; втім, на наш погляд, він не суперечить нормам Закону і тому має зберігати свою силу.

3. Місце малого бізнесу в економіці України на сучасному етапі ринкової трансформації   

Державна політика у сфері розвитку малого бізнесу — це важлива органічна складова діяльності органів державної влади зі створення здорової, потужної економіки, розбудови національного підприємництва загалом. У зв'язку з цим надзвичайно важливе усвідомлення необхідності подолати протиставлення малого та середнього бізнесу великому капіталу і великим підприємствам. Подібна тенденція, як нещодавно підкреслив Президент України, у нас побутує давно, суперечачи стратегічним цілям економічного розвитку, і потребує наукового спростування. Лише великий національний капітал у союзі з малим та середнім бізнесом може стати основою реальної суверенності національної економіки, базовою, несучою її конструкцією. Уявлення про економіку як сукупність дрібних крамарів сприяє не лише економічному, а й політичному зовнішньому диктату стосовно України.
Економічна структура України останніми роками докорінно змінилася. Відома дослідниця проблем підприємництва, зокрема малого бізнесу, О. Кужель відзначає, що поряд із державним сектором економіки виник і розвивається, ставши її функціональним стрижнем, приватний сектор товаро-виробництва, зорієнтований на самокеровані механізми ринкового середовища. Вже в 2004 р. у недержавному секторі діяло 83,4% промислових підприємств, якими було вироблено 66,5% від загального обсягу продукції, виготовленої у промисловому виробництві. Як свідчать результати соціологічного дослідження, проведеного неурядовими організаціями, в Україні понад 2,5 млн. осіб займаються бізнесом одноосібно. До того ж, діє близько 380 тис. малих, понад 33 тис. середніх та майже 11 тис. великих підприємств. А всього у сфері підприємництва задіяно понад 21 млн. осіб, або 52% населення віком від 15 років і старшого. Причому з їх числа в мікро та малих підприємствах працюють майже 33%, а в середніх — до 20%, тобто сфера малого та середнього бізнесу в Україні охоплює майже 53% зайнятого населення.
Оцінюючи роль малого бізнесу наприкінці 90-х років у царині зайнятості населення на основі зіставлення відомостей, наведених у попередньому абзаці та в табл. 1, потрібно брати до уваги методологію обліку, що застосовувалася Державним комітетом статистики України.

Таблиця 1
Кількість зайнятого населення України за формами власності

До населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, відносилися особи працездатного (включаючи чоловіків віком 16—59 років і жінок віком 16—54 роки) і старшого віку та підлітки, зайняті економічною діяльністю: працювали за наймом на умовах повного (неповного) робочого дня (тижня), роботодавці, особи, які самостійно забезпечували себе роботою, включаючи підприємців, безкоштовно працюючих членів їх сімей, служителі релігійних культів, військові кадрової служби, спецконтингент та ін. Дані про чисельність населення, зайнятого у всіх сферах економічної діяльності, розраховувалися в середньому за рік на підставі даних підприємств та організацій (про кількість працюючих за наймом тощо), матеріалів вибіркового обстеження населення з питань економічної активності (про кількість зайнятих самостійною діяльністю та в особистому підсобному сільському господарстві), вибіркового обстеження селянських (фермерських) господарств та на кількість, не виявлену під час вибіркового обстеження населення з питань неформальної зайнятості. У кількості зайнятого населення не враховувалися: учні працездатного віку, які навчаються з відривом від виробництва; військові строкової служби та жінки, які перебувають у відпустці під час вагітності, пологів та догляду за дитиною до досягнення нею віку згідно з чинним законодавством, а також іноземні громадяни.
До населення, зайнятого в галузях економіки, відносилися працівники державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій; працівники колективних сільськогосподарських підприємств; особи, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві; зайняті у малих, приватних підприємствах; міжнародних організаціях; фермерських господарствах. Середньорічна кількість робітників і службовців розраховувалася на підставі середньооблікової кількості працюючих за наймом на підприємствах, в установах, організаціях та громадських об'єднаннях. Указана кількість не охоплювала такі категорії працівників, як сумісники та працюючі за договором підряду.
Зіставлення понять «населення, зайняте в усіх сферах економічної діяльності» та «населення, зайняте в галузях економіки», дає змогу стверджувати, що переважною більшістю «зайнятих в інших сферах економічної діяльності» були ті, хто самостійно забезпечував себе роботою, включаючи офіційно зареєстрованих і «неофіційних» підприємців та членів їх сімей, тобто передусім зайняті у малому бізнесі. Відповідно залучених до малого підприємництва поза межами традиційних «галузей економіки» осіб у 1999 р., налічувалося приблизно 3 млн. Що стосується зайнятих у галузях економіки, до охоплюваних малим бізнесом (в економічному смислі) слід включити всіх працюючих в особистому підсобному сільському господарстві — майже 2 млн. 200 тис. осіб. Візьмемо за орієнтир відомості О. Кужель про те, що приблизно третина зайнятих на підприємствах працювала на підприємствах малих. Віднявши від загальної кількості зайнятих у галузях економіки кількість зайнятих в особистому підсобному сільському господарстві та у галузях, типовими для яких є (на відміну від підприємств) установи та організації, отримаємо цифру 12 млн. 174 тис. 500. Третина від неї перевищує 4 млн.

Таблиця 2
Кількість зайнятого населення України за галузями економіки(млн.)

Отже, малий бізнес охоплював більше 9 млн. зайнятих, або більше 40 % від загальної кількості населення України, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності.

ВИСНОВКИ

Отже, у сучасному світі, особливо в тій його частині, яка переживає докорінну посткомуністичну трансформацію господарських систем, найбільших успіхів у царині малого підприємництва домагаються країни зі сталим економічним розвитком, де досягнута передусім макроекономічна стабільність. Звичайно, коли йдеться про причини стрімкого зростання потенціалу малих підприємств у низці посткомуністичних країн, не можна обмежитися фактором економічного зростання. Важливе значення мають національні особливості цього процесу, ступінь активності держави. В остаточному підсумку успіх зумовлюють радикальні економічні реформи в напрямі ринкових пере творень. Особливо важливе значення мають темпи і механізми приватизації, становлення інституту приватної власності.
Необхідно підкреслити, що суб'єкти господарської діяльності в Україні з початком ринкових перетворень були змушені опановувати ази основ малого бізнесу. Частині підприємців це вдалося, а інші пішли нецивілізованим шляхом, подалися в тіньову економіку або розорилися. Особливо яскраво ці процеси проявлялися в перші роки трансформації національного господарства. Ринкова непідготовленість людей була одним з факторів, через вплив яких малий бізнес перемістився переважно в невиробничу сферу.
Також слід зауважити, що до населення, зайнятого в галузях економіки, відносилися працівники державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій; працівники колективних сільськогосподарських підприємств; особи, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві; зайняті у малих, приватних підприємствах; міжнародних організаціях, та ін.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1.  Шляхом радикальних економічних реформ: Доповідь Президента України Л. Кучми про основні засади економічної та соціальної політики // Урядовий кур'єр. — 1994. — 13 жовтня. — С. 10.
2.  Статистичний щорічник України за 2000 рік / Державний комітет статистики України / За ред. О. Г. Осауленка; Відп. за вип. В. А. Головко. — К.: Техніка, 2001. — С. 32.
3.  Кондратюк Т. В. Механізми вдосконалення політики підтримки малого бізнесу органами влади // Актуальні проблеми державного управління: Наук. зб. — Харків: Українська Академія державного управління при Президентові України (Харківський регіональний інститут). — 2001. — № 3 (11). — С. 144.
4.  Кондратюк Т. Державна політика підтримки малого бізнесу: зміст і механізми реалізації // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. — 2001. — № 4. — С. 112.
5.  Бальцерович Л. Соціалізм, капіталізм, перетворення: Пер. з англ. — Харків: Каравела, 2000. — 416 с.
6.  Кондратюк Т. В. Механізми вдосконалення політики підтримки малого бізнесу органами влади. — С. 144.
7.  Варналій 3. С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. — С. 111.
8.  Кондратюк Т. В. Механізми вдосконалення політики підтримки малого бізнесу органами влади. — С. 147.
9. Статистичний щорічник України за 2004 рік //Держкомстат України. — К.: Техніка, 2005. — С. 367.

 
загрузка...