Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Холдингові компанії, дочірні підприємства. Створення холдингових компаній.
Українські реферати - Малий бізнес
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Холдингові компанії, дочірні підприємства. Створення холдингових компаній.

ЗМІСТ

Вступ
1. Комерційні угоди у бізнесі
2. Менеджер, бізнесмен, підприємець
3. Холдингові компанії та їх роль у розвитку підвищення бізнесу
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


ВСТУП

Кожному менеджеру необхідно мати чесне ім'я, бути глибоко порядною людиною, якій властиві принципи високої моралі і культури. Дотримання морально-етичних принципів підприємництва — запорука його успіху.
У сучасному уявленні мораль є сукупністю норм і принципів поведінки людей у стосунках один з одним і в суспільстві. При цьому йдеться не тільки про чисто побутову, а й службову, трудову поведінку. Мораль характеризує культуру та етику людських відносин, їх основою є не юридичні закони і службові принципи, яких потрібно дотримуватися, а людське виховання, совість і честь.
Між морально-етичними принципами і самою сутністю менеджменту існує безпосередній зв'язок. Адже бізнес — це неперервні контакти, зв'язки, відносини, переговори, угоди з величезною кількістю людей: партнерами, іншими підприємцями, найманими працівниками, покупцями, постачальниками товару, споживачами, представниками податкових органів. З усіма необхідно будувати відповідні відносини і часто, спираючись не стільки на офіційні документи, скільки на взаємну довіру. А довіряти можна лише тому, чиї тверді моральні принципи не викликають сумніву.
Рішення про створення холдингової компанії за ініціативою підприємства приймає її засновник (засновники) у місячний строк з дня одержання всіх вказаних вище документів.
Холдингову компанію створюють у формі відкритого акціонерного товариства шляхом об'єднання у статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів.

1. Комерційні угоди у бізнесі

Договір – це документ, в якому зафіксовано угоду між сторонами про взаємодію (взаємне зобов’язання) й належним чином оформлено.
Сторонами договору можуть бути фізичні особи, працівники, підприємства, організації, установи, фірми.
Договори укладаються з урахуванням інтересів сторін і відповідно до чинного законодавства. Проект договору готує сторона-ініціатор (друга сторона може підготувати свій варіант проекту). В разі потреби залучають юриста.
Договір – це юридичний документ, тому, формулюючи його умови, необхідно уникати двозначності, нечіткості.
Підготовлений і належним чином оформлений договір підписується сторонами. В окремих випадках необхідно переконатися в повноваженнях особи, яка підписує договір (перевірити доручення, паспорт, а в разі потреби зібрати інформацію про контрагента).
Договір – це матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у діяльності.
Основними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання договорів, контрактів, угод, є:
- Господарський кодекс України;
- Цивільний кодекс України;
- Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. (далі – Закон);
- Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15.09.95 р. в редакції від 23.12.98 р.;
- Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 р.;
- Указ Президента України «про заходи щодо вдосконалення кон’юктурно – цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 10.02.96 р.;
- Указ Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України» від 04.11.94 р.;
- Указ Президента «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.94 р.;
- Указ Президента України «Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів, угод) в Україні» від 07.11.94 р.;
- Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів, угод) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів, угод), що передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21.06.95 р. № 444.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб’єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту, угоди), мають бути здатними до укладання договору (контракту, угоди) відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України. Зовнішньоекономічний договір (контракт, угода) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту договору (контракту, угоди) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та й виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України.
Для підписання зовнішньоекономічного договору (контракту, угоди) суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації, за винятком випадків, передбачених законами України.
Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів, угод), крім тих, які прямо та ц виключній формі заборонені законами України (ч. 4 ст. 6 Закону).
Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця її укладання, якщо сторони не погодили інше. Місце укладення угоди визначається законами України.

2. Менеджер, бізнесмен, підприємець

Серцевина менеджменту - організація ефективної взаємодії багатьох і різних людей як єдиного механізму. А для цього менеджеру необхідно співпрацювати не тільки зі своїм керівництвом, колегами та представниками інших організацій, а й зі своїми підлеглими. І тут командування та порядкування не найкраща форма. Продуктивнішою на сьогодні вважається співпраця керівника і підлеглих, коли кожна сторона бере на себе певні зобов'язання і відповідальність щодо виконання спільної роботи.
Замість формули "робота через інших" у відносинах між керівником і підлеглими нині усе частіше використовується формула "робота з іншими". Співпраця з підлеглими дає змогу зробити організацію більш міцною, ніж робота поодинці. Кінцевий результат у першому випадку значно вищий, ніж сума результатів праці кожного окремого працівника.
Для менеджера-керівника дуже важливо мати і такі якості, як:
• елігатія - вміння бачити світ очима інших;
автентичність - уміння бути самим собою, тобто природним у відносинах з оточенням;
• прийняття почуттів - відсутність страху при безпосередньому зіткненні зі своїми почуттями або почуттями інших людей. Залежно від ділових якостей менеджера можна віднести до одного з чотирьох можливих напрямів використання в управлінській діяльності:
Це - людина, яка знає, що і як треба робити. Такі якості можна набути, коли людина здібна, бажає і може вдосконалюватися. Але для керівника не достатньо знати, що і як треба робити. Така здібність повинна доповнюватися певними вольовими якостями: твердістю, енергією, наполегливістю, гнучкістю. Воля - це рішення, реалізоване у дії. Знання повинні доповнюватися також мужністю і сміливістю, вмінням, коли треба, піти на значний, але обґрунтований ризик. Наполегливість - це ключ до перемоги.
Знання плюс уміння - ось що у поєднанні формує першокласного менеджера.
Це - людина, що швидко знаходить спосіб, як треба робити, але чекає підказки, що і коли треба робити. Це, як правило, гарний менеджер, на нього можна завжди покластися. І якщо його дії уміло скерувати, а його самого навчити, що і коли треба робити, він буде вдосконалюватися і рости. Люди такого типу нерідко стають непоганими керівниками. Але частина з них залишається тільки гарними виконавцями.
Це - людина, яка знає, що треба робити, але не знає, як треба робити. Такого фахівця необхідно навчити, як діяти у конкретній ситуації, і він може вирости у гарного керівника. Але якщо навчання не дає очікуваного результату, його треба звільнити від керування. В апараті управління такого фахівця доцільно використовувати при розробці перспективних, проблемних питань, де треба думати, а не керувати. Керівник, який не знає, як треба робити, мало чому навчить своїх підлеглих. Це - людина, яка не має організаторських здібностей, а відтак і не зуміє бути адміністратором. Той, хто знає, що робити, але не знає як робити - це теж саме, що автомобіль без двигуна. Це — людина, яка не знає ні що треба робити, ні як треба робити, її не можна допускати до керування або, якщо вона вже керує, якомога швидше звільнити від цього. Але у реальному житті такі люди інколи дуже довго перебувають на керівних посадах і їх нелегко звільнити. Вони вміють підкорятися своєму керівництву, прислуховуватися до його думок, незалежно від того, наскільки ці думки правильні, не критикувати керівництво. Вони непогані психологи і добре знають, що треба їх безпосереднім начальникам. За це їх тримають на керівних посадах. Нерідко після того як такі керівники завалять одну справу, їх "кидають" на іншу.
При доборі працівників, формуванні колективу (команди) та нормальних відносин з працівниками менеджер повинен:
- випробовувати кожного нового працівника, перш ніж прийняти його на роботу;
- вивчати і добре знати підлеглих, правильно оцінювати їхні позитивні риси і недоліки;
- допомагати підлеглим освоювати доручену справу, нові і суміжні професії;
час від часу переглядати систему оплати та стимулювання праці;
ефективно використовувати професійні вміння та здібності працівників з творчими нахилами, особливо раціоналізаторів і винахідників;
створювати у колективі нормальну робочу атмосферу, намагатися, щоб кожен працівник почував себе на своєму місці; уміти посміхатися, підтримувати гарний настрій;
критично оцінювати результати своєї роботи і роботи підлеглих, а також умови, у яких вона виконується;
не порушувати закони, особливо коли це стосується фінансів;
вміти обґрунтовувати ціну вироблюваної продукції, доходи своїх працівників, інші показники роботи колективу;
не бути дріб'язковим, не шкодувати грошей на суспільне значущі, доброчинні цілі; не боятися конфліктів у колективі, вміти їх залагоджувати;
вірити своїм працівникам на слово, довіряти їм, але водночас і пам'ятати, що не всі люди чесні, порядні;
не забувати, що поруч діють конкуренти і вони можуть, у тому числі і через його працівників, вивідати службову, виробничу та комерційну таємницю;
уникати справ з непорядними людьми, звільняти працівників, які порушили чесне слово;
— мати гарного і надійного секретаря, помічника.
У літературі виділяють тринадцять так званих "смертних гріхів" (помилок) менеджера у спілкуванні з підлеглими. Це:
* відмова від особистої відповідальності;
* перевірка результатів роботи підлеглих замість надання їм допомоги;
* керівництво всіма підлеглими за однаковою схемою (на підставі однакового підходу);
* заняття неправильної (програшної) позиції у суперечці з підлеглими;
* перебування весь час у ролі начальника, а не товариша;
* недотримання якихось загальних правил;
* повчання підлеглих;
* неуважне ставлення до них;
* висока оцінка роботи тільки кращих працівників;
* маніпулювання підлеглими;
* перешкоди підвищенню їх кваліфікації;
* зосередження уваги на проблемах, а не на цілях колективу;
* зневага до прибутку та матеріальних результатів праці.

3. Холдингові компанії та їх роль у розвитку підвищення бізнесу

У підприємницькій практиці країн із розвинутою економікою холдинг звичайно визначають як компанія що володіє пакетами акцій інших компаній.
Під холдинговою компанією розуміють комерційне підприємство, що контролює одну або кілька дочірніх фірм.
Створення холдингових компаній має кілька переваг, до яких слід віднести можливість концентрації капіталів і розвиток інвестиційних процесів, диверсифікації, виробництва, зниження ризику при вступі на ринок або виходу з нього, розширення масштабів виробництва, спільного здійснення наукових і проектних досліджень тощо. Це також дає змогу розширити свою діяльність, розвинути ділові зв'язки, одержати податкові, кредитні та інші переваги, здійснювати єдину виробничо-технологічну, інвестиційну, збутову політику в масштабах усієї холдингової компанії, координувати її.
Холдингова компанія може переслідувати різні цілі, серед яких — розширення проведення торгових операцій, узгодження виробничих й інвестиційних програм, оптимізація оподаткування, розвиток зовнішньоекономічної діяльності, розширення інвестицій, раціоналізація управління компанією тощо.
Основна спрямованість, що характеризує будь-яку холдингову компанію (незалежно від її конкретних цілей), — це здійснення управлінських, контрольних, фінансово-кредитних та інших функцій щодо контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств, якими вона володіє.
Холдингові компанії поділяють на чисті й змішані залежно від того, чи є вони винятково власниками акцій інших компаній або разом із цим мають у своєму розпорядженні підприємницький капітал і здійснюють власну підприємницьку діяльність.
Холдинг в основному властивий англо-американській системі права (для позначення як економічного об'єднання в цілому, так і її головного суб'єкта), хоча холдинги присутні й в інших законодавчих системах. Холдинг — головний суб'єкт найчастіше є "фінансовим центром і мозком" економічного об'єднання, причому даний суб'єкт звичайно сам господарську діяльність не здійснює. Для виділення групи суб'єктів у холдинг необхідно, щоб економічне об'єднання характеризувалося такими ознаками:
• холдинг — головний суб'єкт має бути власником акцій інших учасників групи;
• пакет акцій, що належить холдингу — головному суб'єкту, має давати змогу контролювати інших учасників групи;
• учасники групи, контрольовані холдингом, мають бути юридичне самостійними особами.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГК України суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її дочірніми підприємствами встановлюються відносини контролю-підпорядкування відповідно до вимог цієї статті Кодексу та інших законів.
Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки.
Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства нестиме контролююче підприємство (ч. 6, 7 ст. 126 ГК).
В Україні діяльність холдингів у цілому не врегульована законодавством. Регламентована лише Діяльність холдингів, створюваних у процесі корпоратизації і приватизації, що діють на підставі Указу Президента України "Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації" від 11.05.94 р. № 222/94 і затвердженого цим Указом Положення про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації (далі — Положення). Положення визначає порядок створення та діяльності холдингових компаній (далі -- підприємств), що створюються в процесі корпоратизації і приватизації підприємств, виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність із законодавством України.
У Положенні холдингова компанія визначена як суб'єкт господарювання, що володіє контрольними пакетами акцій інших, одного або більше суб'єктів господарювання.
Для того щоб вважатися холдинговою компанією в Україні, суб'єкт господарювання має володіти не просто пакетами акцій інших, дочірніх компаній, а контрольними пакетами акцій. Ця обов'язкова умова визнання суб'єкта господарювання холдинговою компанією, створюваною в процесі корпоратизації і приватизації в Україні.
Контрольним пакетом акцій вважається кількість акцій (пай, частка у статутному фонді), яка надає право холдинговій компанії здійснювати фактичний контроль над суб'єктом господарювання. Рішення щодо підтвердження наявності контрольного пакета акцій, якщо його розмір становить менше як 51%, приймає Антимонопольний комітет України з урахуванням конкретних особливостей установчих документів і структури статутних фондів суб'єктів господарювання у порядку, що встановлює цей Комітет.
Дочірнє підприємство — суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія.
Те, що суб'єкт господарювання визнається дочірнім підприємством, зовсім не означає позбавлення його самостійності дій. Воно зберігає свою юридичну самостійність. Оскільки дочірнє підприємство є юридичною особою, воно має право самостійно виступати в господарському обороті, однак вирішальний вплив на управління ним все ж таки має холдингова компанія.
Холдингові компанії можуть створюватися в результаті:
• заснування їх органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками способами, передбаченими Положенням, і шляхом поєднання цих способів;
• поглинання одного суб'єкта господарювання іншим (придбання контрольного пакета акцій) у процесі приватизації. При цьому суб'єкт господарювання, що поглинає, визнається холдинговою компанією, а поглинутий — дочірнім підприємством.
Холдингові компанії можуть бути дочірніми підприємствами інших холдингових компаній.
Проекти установчих документів і планів розміщення акцій холдингових компаній підлягають погодженню з Антимонопольним комітетом
України.
Плани розміщення акцій холдингових компаній, які належать до об'єктів приватизації групи Г, засновники погоджують із Кабінетом Міністрів України у встановленому ним порядку.
Створення холдингової компанії має певні особливості залежно від того, чи здійснюється воно в процесі корпоратизації або приватизації.
Якщо холдингова компанія створюється в процесі корпоратизації, то засновником холдингової компанії може бути підприємство або орган, уповноважений управляти державним майном.
Підприємство — засновник холдингової компанії — До органу, уповноваженого управляти державним майном, подає: обґрунтування доцільності створення холдингової компанії; перелік підприємств та їхніх структурних підрозділів, які пропонується перетворити в холдингову компанію та її дочірні підприємства; проект статуту холдингової компанії.
Якщо засновником холдингової компанії є орган, Уповноважений управляти державним майном, то перелік підприємств та їхніх структурних підрозділів, які пропонується перетворити в холдингову компанію та її дочірні підприємства, та проект статуту холдингової компанії готує цей орган.
Засновник холдингової компанії повинен одержати згоду Антимонопольного комітету та Міністерства економіки України на створення холдингової компанії у порядку, який затверджують ці органи.
Рішення про створення холдингової компанії за ініціативою підприємства приймає її засновник (засновники) у місячний строк з дня одержання всіх вказаних вище документів.
Холдингову компанію створюють у формі відкритого акціонерного товариства шляхом об'єднання у статутному фонді контрольних пакетів акцій дочірніх підприємств та інших активів.
Управління холдинговою компанією, створеною в процесі корпоратизації, здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про корпоратизацію. При цьому обов'язки голови правління холдингової компанії у разі створення шляхом об'єднання контрольних пакетів акцій кількох підприємств покладається на особу, яку призначає засновник (засновники), а якщо холдингова компанія створена на базі підприємства, що корпоратизується, — на керівника цього підприємства.
Якщо холдингова компанія створюється в процесі приватизації, то її засновником може бути:
• державний орган приватизації;
• підприємство, що підлягає приватизації;
• орган, уповноважений управляти державним майном;
• відкрите акціонерне товариство, створене відповідно до Указу Президента України від 15.06.93 р. № 210 "Про корпоратизацію підприємств".
Законодавством передбачено низку обмежень та заборон щодо створення і діяльності холдингової компанії.
Так, створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації не допускається в таких галузях:
• торгівля товарами народного споживання та продукцією виробничо-технічного призначення;
• виробництво та переробка сільськогосподарської продукції;
• громадське харчування та побутове обслуговування населення;
• автомобільний транспорт (крім підприємств, що виконують переважно міжнародні перевезення).
Не допускається створення холдингової компанії, якщо вона та її дочірні підприємства або два і більше дочірніх підприємств реалізують взаємозамінні товари (роботи, послуги) та їхня сукупна частка на відповідному загальнодержавному або регіональному ринку перевищує 35%.
Поглинання одного суб'єкта господарювання іншим не допускається:
• якщо суб'єкт господарювання, що поглинається, та холдингова компанія або її дочірні підприємства реалізують третім особам взаємозамінні товари (роботи, послуги) та їхня сукупна частка на відповідному ринку перевищує 35%;
• якщо холдингова компанія або будь-яке з її дочірніх підприємств є споживачем товарів (робіт, послуг), які виробляє суб'єкт господарювання, що поглинається, і частка цього суб'єкта на відповідному ринку перевищує 35%;
• якщо суб'єкт господарювання, що поглинається, здійснює збут товарів (робіт, послуг), які виготовляє холдингова компанія або будь-яке дочірнє підприємство, і частка першого на відповідному ринку в момент поглинання перевищує 35%.
Ці обмеження стосуються лише дочірніх підприємств, стосовно яких материнською є холдингова компанія, що створюється в процесі корпоратизації та приватизації, і вони не можуть бути поширені на інші дочірні підприємства.
Поглинання суб'єктів господарювання у процесі приватизації здійснюється за згодою Антимонопольного комітету України в порядку, встановленому ним.
Оскільки відповідно до законодавства холдингова компанія створюється у формі акціонерного товариства, то в її діяльності слід також керуватися Законом Про господарські товариства", зокрема, нормами, що регулюють діяльність акціонерних товариств.
Крім названих нормативно-правових актів, діяльність холдингових компаній в Україні регулюється низкою відомчих підзаконних актів, у тому числі актів Антимонопольного комітету України:
• Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на поглинання суб'єктів господарювання у процесі приватизації, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 21.06.94 р. № 8-р;
• Положення про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України від 21.06.94 р. № 6-р;
• Положення про порядок узгодження з Антимонопольним комітетом України проектів установчих документів і планів розміщення акцій холдингових компаній, що створюються у процесі корпоратизації та приватизації, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету від 21.06.94 р. № 7-р;
• Положення про порядок підтвердження Антимонопольним комітетом України наявності контрольного пакета акцій, затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету від 21.06.94 р. № 9-р.
У Положенні про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на створення холдингових компаній у процесі корпоратизації та приватизації і в Положенні про порядок одержання згоди Антимонопольного комітету України на поглинання суб'єктів господарювання у процесі приватизації сформульовано два види відмов у наданні відповідної згоди: 1) відмова у наданні згоди на створення холдингової компанії (поглинання суб'єктів господарювання у процесі приватизації) — її можна назвати безумовною відмовою; 2) відмова у наданні згоди на створення холдингової компанії (поглинання суб'єктів господарювання у процесі приватизації) І вказівкою умов, при виконанні яких таку згоду може бути надано — її можна іменувати умовною відмовою. У цих Положеннях зазначені також підстави відмови: недотримання умов, що обмежують створення холдингової компанії, встановлених Положенням про холдингові компанії; погроза істотного обмеження або усунення, конкуренції на товарних ринках (п. 14 Положення).
Так, Антимонопольним комітетом України була розглянута справа про створення Державної холдингової компанії "Укрсільгоспмашсервіс" на базі Української національної компанії "Укрсільгоспмаш", до складу якої пропонувалося включити 106 підприємств сільськогосподарського машинобудування, тобто майже всіх виробників галузі. Антимонопольний комітет не міг погодитися з монополізацією важливої для забезпечення розвитку агропромислового комплексу галузі і відмовив у наданні згоди на створення такої компанії. Водночас, Комітетом були підтримані пропозиції Мінмашпрому України щодо створення кількох великих холдингових компаній з виробництва самохідних сільгоспмашин (тракторів, комбайнів). Надалі, з урахуванням вимог Комітету, 27 підприємств галузі звернулися за одержанням згоди на створення акціонерного товариства закритого типу "Укрсільгоспмаш". Не вбачаючи загрози для конкуренції, цього разу Комітет дав згоду на створення товариства. При цьому була також ліквідована організаційна структура монопольного типу "Укрсільгоспмаш".
Висновки. Основні особливості, що характеризують холдингові компанії за законодавством України:
• холдингові компанії можуть бути дочірнім підприємством інших холдингових компаній;
• дочірнє підприємство не може володіти акціями холдингової компанії;
• законодавством передбачено низку обмежень стосовно створення та діяльності холдингових компаній


ВИСНОВКИ

Культура менеджера, бізнесмена, підприємця — це не одноманітне ціле, вона має яскраво виражений галузевий відтінок. Так, прийнято виділяти культуру торгівлі, культуру обслуговування, адміністративно-управлінську культуру. З цим тісно пов'язана система правил поведінки у спілкуванні з різним контингентом учасників бізнесу.
Службовий етикет — норми і правила коректної поведінки у спілкуванні з колегами, порядок і форми поведінки в процесі службових контактів. Службовий етикет включає правила взаємних привітань, представлення, знайомств, спілкування з підлеглими, колегами, керівниками, проведення ділових переговорів, ведення листування, оформлення документів. Етикет також пред'являє певні вимоги до зовнішнього вигляду, одягу, манер поведінки, мови спілкування.
Щодо міжнародного бізнесу, який передбачає офіційні зустрічі, переговори, укладення угод, то тут вироблено правила міжнародного протоколу, який чітко і однозначно визначає способи і норми офіційної службової поведінки.
Управління холдинговою компанією, створеною в процесі корпоратизації, здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про корпоратизацію. При цьому обов'язки голови правління холдингової компанії у разі створення шляхом об'єднання контрольних пакетів акцій кількох підприємств покладається на особу, яку призначає засновник (засновники), а якщо холдингова компанія створена на базі підприємства, що корпоратизується, — на керівника цього підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бусигін А. В. Підприємництво. Основний курс. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів, Москва: Інфра – М, 1998; 608 с
2. Радіонова С.Ф. Загальна економіка, Тернопіль, 2003; 395 с
3. Мочерний С.В. Основи економічних знань, Київ, 2002; 450 с
4. Основи менеджменту: Підручник для вузів, Київ, 1999; 580 с
5. Посібник починаючому менеджеру, Київ, 2000; 405 с

 
загрузка...