Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Витрати підприємства. Планування та управління витратами на підприємстві
Українські реферати - Матеріально-технічне забезпечення
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Витрати підприємства. Планування та управління витратами на підприємстві

ЗМІСТ

Вступ
1. Економіко – математичні  методи  обчислення норм  витрат
2. Використання  методів  в плануванні   та  управлінні  нормами витрат
Висновки
Список  літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Також дивіться:
Курсова робота - Витрати виробництва та обертання підприємства

(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

ВСТУП

Формування витрат виробництва, їхній облік мають важливе значення для підприємницької діяльності організацій. Це важливо не тільки у взаємозв'язку з діючим у даний час податковим законодавством, але і відповідно до місця бухгалтерського обліку в системі управління організацією.
Основою для розробки і реалізації управлінських рішень є відповідна інформація про стан справ у тій чи іншій області діяльності організації в конкретний момент часу. Так, дані обліку витрат виробництва і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) є важливим засобом виявлення виробничих резервів, постійного контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів з метою підвищення рентабельності виробництва. Це визначає, що ділянка витрат виробництва (звертання) і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) займає найбільше важливе місце в системі організації.
Побудова обліку виробничих витрат і вибір методів калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у значній мірі залежать від особливості галузі, типу і виду виробництва, характеру його організації і технологічного процесу,  виконуваних робіт і послуг, масовості випуску, об'єктів калькулювання, структури організації й інших умов. Викладене визначає порядок документального оформлення витрат, угруповання і систематизації даних первинних документів, побудова аналітичного обліку, способи числення собівартості конкретних видів продукції (робіт, послуг). Побудова обліку витрат залежить також і від того, яка інформація необхідна для прийняття управлінських рішень.

1. Економіко – математичні  методи  обчислення норм  витрат  

До параметричних методів обчислення норм  витрат продукції належать методи: питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний. Метод питомих, витрат є найпростішим, але найменш точним. Згідно з ним собівартість нового виробу (С) обчислюється так:
Сн = Сп * Рн                                                                        (1)
де Сн  — питома собівартість аналогічного (базового) виробу, який освоєний виробництвом, грн.; Рн — параметр нового виробу.
Питома собівартість обчислюється на одиницю головного параметра виробу, тобто такого, що якнайбільше впливає на собівартість (потужність двигунів, вантажопідйомність автомобілів, кранів, об'єм холодильників тощо). Точнішими є методи, які враховують не один, а кілька параметрів. До них належать баловий і кореляційний методи.
Баловий метод ґрунтується на експертній оцінці впливу головних параметрів виробу на його собівартість. Кожний параметр виробу оцінюється певного кількістю балів. Собівартість базового виробу ділиться на суму балів усіх параметрів і в такий спосіб  визначається собівартість одного бала (Сб).
Кореляційний метод дає змогу встановити залежність собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, виведених на підставі аналізу фактичних даних для групи аналогічних виробів. У процесі аналізу з'ясовується форма зв'язку (лінійна, степенева) собівартості та основних параметрів виробу, а також його щільність. Кореляційний метод прогнозування собівартості є найбільш точним і поширеним.
Агрегатний метод не є самостійним параметричним методом. Згідно з ним собівартість виробу визначається як сума собівартості конструктивних його частин — агрегатів. Вартість уніфікованих агрегатів береться за існуючими цінами, оригінальних — обчислюється за одним із розглянутих вище методів або визначається експертне.
Собівартість продукції, особливо нової — динамічний показник, який істотно залежить від ступеня освоєння виробництва, а останній — від кількості виготовлених виробів із початку виробництва. З урахуванням цього емпірично встановлено залежність  собівартості нових виробів від їхньої кількості, тобто від порядкового номера виробу з початку освоєння.
Наприклад. Освоюється виробництво нової складної машини. Період освоєння — 2 роки. Собівартість машини на початковому етапі освоєння (першого зразка) — 320 тис. грн. За перший рік освоєння передбачається виготовити дві машини, за другий — чотири. Коефіцієнт освоєння, який характеризує темп зниження собівартості продукції. — 0,8, а показник степеня відповідно — 0,322 . Необхідно обчислити прогнозну собівартість виробу на кінець другого року освоєння виробництва, тобто собівартість шостої машини. Вона становитиме за формулою:

(Формула) (1)
С6  =  320*6(0,322) = 179,8   тис. грн.
Знання закономірностей зміни собівартості продукції, особливо складних машин, у процесі освоєння виробництва дає змогу обґрунтовано управляти формуванням витрат, прогнозувати їхній рівень на різних етапах освоєння.

2. Використання  методів  в плануванні   та  управлінні  нормами витрат

Сукупні витрати підприємства залежно від їхнього призначення виражаються кількома показниками. Згідно з чинним законодавством та інструктивними матеріалами виокремлюють; валові витрати; кошторис виробництва; собівартість валової, товарної і реалізованої (проданої) продукції.
Показник валових витрат уведено в систему економічних обчислень та обліку на підприємствах для визначення оподатковуваного прибутку згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був схвалений Верховною Радою України в травні 1997 року. Він є синтетичним показником і включає не тільки ті витрати, що формують собівартість продукції, а й інші.
Кошторис виробництва
Кошторис виробництва — це витрати підприємства, зв'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис виробництва складають за економічними елементами (табл. 1. рядки 1—5).
Матеріальні витрати як елемент кошторису складаються з витрат на:
• сировину й основні матеріали, які є матеріальною субстанцією продукції;
• вироби, що їх треба купити для укомплектування продукції (двигуни, прилади тощо);
покупні напівфабрикати (штамповки, відливки, поковки та ін.);
• виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій, необхідні для виготовлення продукції;
• допоміжні матеріали, які використовуються в технологічному процесі (кріпильні деталі, фарби, інструмент і т.п.) або потрібні для його обслуговування (ремонту, експлуатації устаткування та ін.), на господарські та управлінські потреби (утримування будівель, канцелярські товари тощо);
•  паливо та енергію зі сторони (електроенергію, пар, газ тощо). Витрати на власне виробництво енергії включаються в кошторис
• пошук і використання природної сировини (відрахування на геологорозвідувальні роботи, рекультивацію землі, плата за деревину та ін.).
Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їхнього витрачання та цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат, які не є складовими інших елементів кошторису (плата за транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, комісійні заготівельним організаціям та ін.). Із вартості матеріалів віднімають вартість відходів за ціною використання чи продажу.

Таблиця 1
Кошторис  виробництва


Амортизація основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань на повне їхнє відтворення обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості. Амортизація нематеріальних активів здійснюється за рівномірно-лінійним методом, виходячи з терміну функціонування цих активів у межах до 10 років.
До інших витрат включають ті з них, які за змістом не можна віднести до щойно перелічених. До них належить широке коло витрат різного призначення, а саме: оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, охорони, витрати на відрядження, страхування майна, винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, орендна плата за окремі об'єкти основних фондів та ін.
Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування та зниження собівартості продукції.
Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період.
Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін (тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, загальногосподарських витрат).
Собівартість — найважливіший показник ефективного використання виробничих ресурсів.
Собівартість продукції (робіт і послуг) в умовах ринкової економіки є одним з основних показників виробничо-господарської діяльності підприємств.
Ціль обліку витрат на виробництво полягає у своєчасному, повному і достовірному визначенні фактичних витрат, зв'язаних з виробництвом і збутом продукції, а також контролі за використанням ресурсів і коштів. Калькулювання собівартості продукції - це числення фактичної собівартості окремих видів продукції  і всієї продукції в цілому. Безупинний поточний облік витрат у місцях їхнього виникнення, повсякденне виявлення можливих відхилень від установлених норм, визначення причин і винуватців відхилень повинні задовольняти вимогам оперативного керування виробництвом.
В основі організації обліку витрат на виробництво лежать наступні принципи:
— документування витрат і повне їхнє відображення на рахунках обліку виробництва;
— незмінність прийнятої методології обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції протягом року;
— своєчасне, повне і правильне віднесення витрат і доходів до звітних періодів;
— угруповання витрат по об'єктах обліку і місцям їхнього виникнення;
— погодженість об'єктів обліку витрат з об'єктами калькулювання собівартості продукції, показників  обліку фактичних витрат - з нормативними, плановими показниками м т.д.;
- доцільність витрат, що відносяться до виготовлення визначеної продукції;      
— здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і формуванням собівартості продукції;
— розвиток методології й організації облік витрат на виробництво з метою їхнього зближення з міжнародними стандартами і світовою практикою.     
В Україні склад собівартості продукції регламентується державою. Стосовно собівартості продукції держава регламентує також порядок нарахування амортизації основних засобів та ін.
Витратами звітного періоду визнається або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що приводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його чи вилучення розподілу власниками; за умови, що ці витрати можуть бути вірогідно оцінені.
Витрати визнаються витратами визначеного періоду одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснені. Витрати, що неможливо прямо зв'язати з доходом визначеного періоду, відображаються в складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод на протяг декількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у виді амортизації) між відповідними звітними періодами.
Планування собівартості продукції для підприємств є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і являє собою систему техніко-економічних розрахунків,  які відображають величину (зміну величини) поточних витрат,  що включаються до складу собівартості валової продукції, а також величину витрат, що склалися протягом усього промислового циклу, які включаються до складу собівартості товарної продукції.
Метою планування собівартості є економічно  обгрунтоване визначення величини витрат, необхідних у планованому періоді для виробництва і збуту кожного виду та всієї промислової продукції підприємства, що відповідає вимогам щодо її якості.
Розрахунки планової собівартості окремих виробів, товарної і валової продукції використовуються для визначення потреби  в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності  окремих  організаційно-технічних  заходів  та виробництва в цілому, для внутрішньозаводського планування, а також для формування цін.
Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів та всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.
Дані обліку витрат використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності структурних підрозділів та підприємства в цілому,  фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих  на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків.
У зв'язку з цим повинно бути забезпечене повне зіставлення планових та звітних даних щодо складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілу витрат за планованими (звітними) періодами.
Собівартість  різних видів  продукції - на підприємствах обчислюється собівартість валової, товарної і реалізованої продукції. Собівартість валової продукції як показник застосовується для внутрішніх потреб підприємств, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного виробництва.
Собівартість товарної продукції підприємства обчислюється двома основними способами. Перший з них, синтетичний, ґрунтується на кошторисі виробництва. Останній коригують у такий  спосіб:
• з кошторису віднімають витрати, які з різних причин не включають у виробничу собівартість продукції (витрати на підготовку та освоєння нової продукції, якщо вони фінансуються з прибутку чи інших джерел, позавиробничі витрати, відшкодування втрат від  браку);
• віднімається приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів;
• додається приріст, віднімається зменшення залишків майбутніх платежів (відпускних, винагороди за стаж роботи, за підготовчі роботи в сезонних виробництвах тощо).
Одержана сума є собівартістю валової продукції. Після її коригування на зміну залишків незавершеного виробництва за собівартістю (приріст віднімається, зменшення додається) одержуємо виробничу собівартість товарної продукції. Якщо до останньої додати позавиробничі (комерційні) витрати, то одержимо повну собівартість товарної продукції.
Інший спосіб обчислення собівартості товарної продукції полягає в підсумовуванні попередньо визначеної собівартості окремих виробів, тобто

(Формула) (2)
де С — собівартість товарної продукції; п — кількість найменувань продукції (послуг); С.— собівартість одиниці і-ої продукції (послуги); N— виробництво і-ої продукції (послуг) у натуральному вимірі.
Існує ще один метод обчислення собівартості товарної продукції —- факторний. Його непогано опрацьовано методично, і він цілком може бути застосований як допоміжний. Згідно з цим методом

(Формула) (3)
де Ст.р  — собівартість планового обсягу товарної продукції за рівнем витрат базового (минулого) періоду (розрахункова собівартість); m — кількість факторів впливу на собівартість продукції в плановому періоді; ,  Сj — зміна собівартості в плановому  (прогнозному) періоді під впливом фактора.
Зміна собівартості під впливом організаційно-технічних факторів обчислюється на плановий обсяг виробництва як різниця витрат до і після впровадження заходу.
Оскільки в розрахунковій собівартості С умовно-постійні витрати взято на рівні базового періоду, а в плановому періоді обсяг виробництва може змінитися, що відповідно вплине на собівартість продукції, то це треба врахувати як окремий фактор:

(Формула) (4)
Де Су.п. — відносна зміна умовно-постійних витрат у плановому періоді; Супб — абсолютна сума умовно-постійних витрат у базовому періоді; Р — зміна у плановому періоді відповідно обсягу виробництва та умовно-постійних витрат, %.
Наприклад. Обсяг товарної продукції у звітному році становив 10200 тис. грн., а витрати на 1 грн. цієї продукції — 0,91 грн. У плановому році передбачено збільшити обсяг виробництва продукції на 10%. Унаслідок запровадження нової техніки буде зекономлено 260 тис. грн. Умовно-постійні витрати у звітному році досягай 2500 тис. грн., а у зв'язку зі зростанням обсягу виробництва вони збільшаться в плановому році на 4%.
За таких вихідних умов розрахункові показники становитимуть:
1) плановий обсяг товарної продукції:
Пт = 10200 * 1,1 = 11220 тис. грн.;
2) собівартість товарної продукції за рівнем витрат звітного року:
Стпі = 11220 * 0,91 = 10098 тис. грн.;
3) відносна економія умовно-постійних витрат унаслідок зростання обсягу виробництва продукції становитиме:
С = 2500 * (4-10): 100 = - 150 тис. грн.
Собівартість товарної продукції
С = 10098 – (148 + 150) = 9800 тис. грн.
У практиці господарювання визначають і регулюють також загальний рівень витрат на одиницю обсягу товарної продукції. У наведеному прикладі планові витрати на 1 грн. товарної продукції
Проте треба мати на увазі, що цей показник об'єктивно характеризує динаміку витрат лише за умови незмінних цін і структури випуску продукції.
Собівартість реалізованої продукції обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції.

(Формула) (5)
де Ср — собівартість реалізованої продукції; Ссп, Сск — собівартість залишків товарної продукції на складі на початок і кінець розрахункового періоду.

ВИСНОВКИ

Для забезпечення конкурентноздатності кожне підприємство, незалежно від виду діяльності, обсягів робіт і форм власності, повинне складати план розвитку виробництва відповідно до потреб ринку - як у поточному, так і перспективному періодах. Будучи однієї з основних функцій керування, планування дозволяє обґрунтувати, передбачати і конкретизувати діяльність підприємства і його підрозділів для досягнення поставлених цілей на основі розрахунків. Планування і керування діяльністю об'єднані одним поняттям — «менеджмент».
Підприємству необхідно передбачити усі види робіт, починаючи з вибору виду продукції, що випускається, конструкційного проекту виробу і технології його випуску, організації виробництва, збуту, скорочення випуску застарілої й освоєння нової продукції. Уся діяльність підприємства повинна бути взаємозалежна як з економікою підприємства, так і економічною ситуацією за його межами (кон'юнктурою ринку, намірами конкурентів, податковою і фінансовою системами і т.п.). Отже, основними задачами планування є:
•  проектування перспективи діяльності по датах виконання;
•  організація виконання;
•  контроль виконання.
Документ, що визначає мети діяльності підприємства і рух відповідних ресурсів для досягнення цих цілей, називається планом. Як правило, цей документ має силу наказу для підрозділів і їхніх керівників.

СПИСОК  ЛІТЕРАТУРИ

1.  Аналіз вигід і витрат. Практичний посібник / Секретаріат Ради скарбниці. Канада. Пер. з англ. — К,: Основи,1999.
2.  Баканов М. Й., Шеремет А. Д. Теория экономического анализа. — М.: Финансы и статистика, 1997. — 416 с.
3.  Бандурка А. М.,     Червяков И. М,  Финансово-экономический анализ: Учебник. -- Харьков: Ун-тМВД, 1999.
4.  Болюх М. А., Горбаток М. І. Збірник задач з курсу «Економічний аналіз»: Навч. посібник. — К., 2002. — 232 с.
5.  Бутинець Ф. Ф., Мних Є. В., Олійник О. В. Економічний аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. — Житомир: ЖГТІ, 2000. — 416 с.
6. Житна І. П. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств. — К.: Вища шк., 1992.
7.  Івахненко В, М. Курс економічного аналізу. -- К.: Знання прес, 2000.
8.  Івахненко В. М., Горбаток М. І., ЛьовочкІн В. С. Економічний аналіз. — К.: КНЕУ, 1999. — 176 с.
9.  Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник, — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002.— 190с.
10.  Іващенко В. І, Болюх М. А. Економічний аналіз господарської діяльності. — К.: КНЕУ, 1999. — 204 с.
11.  Каракоз И. И., Самборский В. И. Теория экономического анализа. — К.: Вища шк., 1989. — 255 с.
12.  Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. 2-е изд., перераб. й доп. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 512 с.
13.  Коробов М. Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. — К.: Знання, 2000.
14.  Мец В. О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. —132с.
15.  Мних Є. В., Буряк П. Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві. — Львів: Світ, 1998. — 208 с.

 
загрузка...