Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Праця менеджера. Робоче місце менеджера. Ведення переговорів
Українські реферати - Менеджмент
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Праця менеджера. Робоче місце менеджера. Ведення переговорів

Контрольна робота | реферат з менеджменту

ЗМІСТ

Вступ
1. Назвіть та охарактеризуйте вимоги, що пред’являються до робочого місця менеджера
2. Обґрунтуйте необхідність створення автоматизованого робочого місця менеджера
3. Організація та проведення ділових контактів та переговорів
Тестові завдання
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг роботи - 26 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Також дивіться:
Контрольна робота - Ділове спілкування
Контрольна робота - Професійні якості менеджера
Курсова робота - Етикет службового спілкування - норми і труднощі


(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

У розвинених капіталістичних країнах ще й досі немає єдиного погляду на роль (образ) менеджера у суспільстві як професійно підготовленого фахівця (керівника). Безумовно, сучасний світ значно складніший і залежить від багатьох нових чинників, але наведене висловлювання може бути орієнтиром для тих. Хто долучається до управлінської праці на даному етапі ринкових перетворень в Україні і готовий так навчатися і працювати, щоб бути на рівні сучасних вимог до неї.

Першими концепцію менеджменту розробили американці. Вони ж першими «зліпили» й образ менеджера. З американської точки зору, менеджер – це фахівець, який має вищу професійну освіту, дуже часто як додаткову до інженерної, юридичної, економічної тощо. Американці створили і розвивають сотні шкіл бізнесу, інших подібних навчальних закладів і відповідну інфраструктуру для підготовки та перепідготовки менеджерів. У США створено десятки тисяч фірм, які займаються управлінським консалтингом (консультаціями та іншими послугами у галузі управління), розгалужену інформаційну систему загального користування, мережу науково-дослідних установ, які займаються пошуком ще більш досконалих та ефективних методів і форм управління, видається багато відповідної літератури, наочних засобів тощо. Можна сказати, що духом менеджера пронизане все американське суспільство.

Менеджер у сучасному розумінні – фахівець, який організовує, налагоджує конкретну діяльність підлеглих йому працівників і одночасно сам виконує певний обсяг управлінських функцій. До менеджерів належать: директор (керуючий), його заступники, завідувачі відділами (службами) апарату управління, фахівці цих відділів і служб. За своїм службовим станом – це службовці та інженерно-технічні працівники, зайняті в усіх сферах економіки та органах державного управління, і від кого передусім залежить стан та ефективність ринкових перетворень.

1. Назвіть та охарактеризуйте вимоги, що пред’являються до робочого місця менеджера

Серцевина менеджменту - організація ефективної взаємодії багатьох і різних людей як єдиного механізму. А для цього менеджеру необхідно співпрацювати не тільки зі своїм керівництвом, колегами та представниками інших організацій, а й зі своїми підлеглими. І тут командування та порядкування не найкраща форма. Продуктивнішою на сьогодні вважається співпраця керівника і підлеглих, коли кожна сторона бере на себе певні зобов'язання і відповідальність щодо виконання спільної роботи.
Замість формули "робота через інших" у відносинах між керівником і підлеглими нині усе частіше використовується формула "робота з іншими". Співпраця з підлеглими дає змогу зробити організацію більш міцною, ніж робота поодинці. Кінцевий результат у першому випадку значно вищий, ніж сума результатів праці кожного окремого працівника.

При доборі працівників, формуванні колективу (команди) та нормальних відносин з працівниками менеджер повинен:
- випробовувати кожного нового працівника, перш ніж прийняти його на роботу;
- вивчати і добре знати підлеглих, правильно оцінювати їхні позитивні риси і недоліки;
- допомагати підлеглим освоювати доручену справу, нові і суміжні професії;
- час від часу переглядати систему оплати та стимулювання праці;
- ефективно використовувати професійні вміння та здібності працівників з творчими нахилами, особливо раціоналізаторів і винахідників;
- створювати у колективі нормальну робочу атмосферу, намагатися, щоб кожен працівник почував себе на своєму місці; уміти посміхатися, підтримувати гарний настрій;
- критично оцінювати результати своєї роботи і роботи підлеглих, а також умови, у яких вона виконується;
- не порушувати закони, особливо коли це стосується фінансів;
- вміти обґрунтовувати ціну вироблюваної продукції, доходи своїх працівників, інші показники роботи колективу;
- не бути дріб'язковим, не шкодувати грошей на суспільне значущі, доброчинні цілі; не боятися конфліктів у колективі, вміти їх залагоджувати;
- вірити своїм працівникам на слово, довіряти їм, але водночас і пам'ятати, що не всі люди чесні, порядні;
- не забувати, що поруч діють конкуренти і вони можуть, у тому числі і через його працівників, вивідати службову, виробничу та комерційну таємницю;
- уникати справ з непорядними людьми, звільняти працівників, які порушили чесне слово;
- мати гарного і надійного секретаря, помічника.

У літературі виділяють тринадцять так званих "смертних гріхів" (помилок) менеджера у спілкуванні з підлеглими. Це:
- відмова від особистої відповідальності;
- перевірка результатів роботи підлеглих замість надання їм допомоги;
- керівництво всіма підлеглими за однаковою схемою (на підставі однакового підходу);
- заняття неправильної (програшної) позиції у суперечці з підлеглими;
- перебування весь час у ролі начальника, а не товариша;
- недотримання якихось загальних правил;
- повчання підлеглих;
- неуважне ставлення до них;
- висока оцінка роботи тільки кращих працівників;
- маніпулювання підлеглими;
- перешкоди підвищенню їх кваліфікації;
- зосередження уваги на проблемах, а не на цілях колективу;
- зневага до прибутку та матеріальних результатів праці.

Спираючись на існуючі знання і досвід управління, можна у загальних рисах сформулювати такі ділові якості вітчизняного менеджера, що працює в умовах ринку:
1. Праця менеджера складна і напружена, тому він повинен постійно підтримувати високу продуктивність і добрий настрій, уміти знімати напругу і втому, управляти собою.
2. Багато рішень (якщо не більшість), що приймає менеджер, базується на його особистих цінностях і принципах. Якщо вони нечіткі, розмиті, він не матиме впевненості при прийнятті рішень, а оточення сприйматиме їх недостатньо обґрунтованими. Сучасні концепції управління орієнтовані на високу ефективність, максимально можливе використання потенціалу працівників, постійну готовність менеджера до нововведень та на інші позитивні цінності.
3. Менеджер впливає на хід свого життя: як ділового так і особистого, оцінює всі можливі варіанти. Але для цього він повинен мати чіткі особисті цілі і добре знати, як їх можна досягти або скоригувати, коли виникли якісь відхилення. Завдяки такій рисі менеджер може об'єктивно оцінити успіх своїх колег і конкурентів.
4. Менеджер повинен уміти досягти успіхів також за рахунок саморозвитку, здатності перетворювати свої недоліки і працювати над власним ростом. Він не повинен уникати гострих ситуацій, щоб мати можливість якомога повніше розкрити свої здібності.
5. Обґрунтоване, кваліфіковане управлінське рішення вимагає від менеджера також відповідних адміністративних навичок щодо вирішення тих чи інших проблем. Робити це він повинен раціонально, виважено, використовуючи різні методи і прийоми: обробки та аналізу інформації, проведення нарад, експертних оцінок, опитувань.
6. До вирішення професійних завдань менеджер повинен підходити творчо, бути винахідливим, уміти впроваджувати інновації. Тільки фахівець з такими рисами може висувати нові ідеї, підштовхувати до цього підлеглих. Менеджер - новатор, який завжди готовий боротися з перешкодами і невдачами, експериментувати, ризикувати тощо.
7. Менеджер повинен уміти впливати на оточення (колег), взаємодіяти з ним і робити це ініціативно, наполегливо. Спілкування з колегами дає можливість апробувати свої рішення та підходи, діяти більш впевнено і розсудливо.
8. Менеджер повинен досконало знати сучасні методи управління. Тільки тоді він зможе об'єктивно оцінити ефективність роботи підлеглих, роз'яснити її сутність, показати щось особистим прикладом. Такий менеджер легко дає доручення, швидко і точно перевіряє виконану роботу, встановлює зворотний зв'язок з підлеглими, знає мотивацію своїх працівників.
9. Менеджер повинен мати відповідні управлінські навички, тобто здатність керувати, добиватися конкретних результатів від підлеглих. Завдяки цій рисі він може ефективно використовувати весь свій потенціал, усю свою кваліфікацію, а також знання та вміння підлеглих.
10. Кожен менеджер — це ще і наставник, тобто він повинен уміти навчати і розвивати підлеглих, удосконалювати їхні уміння і навички. Для цього завжди треба знаходити час, не шкодувати зусиль та енергії.
11. Менеджер повинен уміти у необхідних випадках об'єднуватися з колегами для спільного вирішення якихось важливих, неординарних завдань, тобто формувати і розвивати робочі групи з різних фахівців. Завдяки груповому розуму (для прикладу, брейн-ринг) знаходяться більш точні й виважені рішення.

Якщо менеджер оволодіє усіма цими якостями, організація, крім одержання прибутку та соціального визнання, що є основним її завданням, стає більш гнучкою, спроможною до нововведень, подолання труднощів і самовдосконалення.
Відомо, що змінити себе, свій характер, звички психологічно дуже важко. Безумовно, багато що в нашій роботі, службовому становищі, житті залежить від загальних для всіх суспільних умов, від особливостей, пов'язаних з конкретною посадою і організацією, від багатьох інших, дійсно не дуже підвладних окремій людині об'єктивних обставин. А чи не часто ми пояснюємо наші невдачі, помилки об'єктивними обставинами і чи повністю використовуємо наші внутрішні резерви?
Тому одна із вкрай важливих ділових рис менеджера це вміння об'єктивно, прискіпливо оцінювати самого себе і робити правильні кроки у своєму саморозвитку. Адже відомо (і це - один із законів менеджменту), що точно, правильно сформульована проблема уже наполовину вирішена проблема.

Для менеджера-керівника дуже важливо мати і такі якості, як:
* елігатія - вміння бачити світ очима інших;
* автентичність - уміння бути самим собою, тобто природним у відносинах з оточенням;
* прийняття почуттів - відсутність страху при безпосередньому зіткненні зі своїми почуттями або почуттями інших людей.

Залежно від ділових якостей менеджера можна віднести до одного з чотирьох можливих напрямів використання в управлінській діяльності:

1. Менеджер це - людина, яка знає, що і як треба робити. Такі якості можна набути, коли людина здібна, бажає і може вдосконалюватися. Але для керівника не достатньо знати, що і як треба робити. Така здібність повинна доповнюватися певними вольовими якостями: твердістю, енергією, наполегливістю, гнучкістю. Воля - це рішення, реалізоване у дії. Знання повинні доповнюватися також мужністю і сміливістю, вмінням, коли треба, піти на значний, але обґрунтований ризик. Наполегливість - це ключ до перемоги.
Знання плюс уміння - ось що у поєднанні формує першокласного менеджера.

2. Менеджер це - людина, що швидко знаходить спосіб, як треба робити, але чекає підказки, що і коли треба робити. Це, як правило, гарний менеджер, на нього можна завжди покластися. І якщо його дії уміло скерувати, а його самого навчити, що і коли треба робити, він буде вдосконалюватися і рости. Люди такого типу нерідко стають непоганими керівниками. Але частина з них залишається тільки гарними виконавцями.

3. Менеджер це - людина, яка знає, що треба робити, але не знає, як треба робити. Такого фахівця необхідно навчити, як діяти у конкретній ситуації, і він може вирости у гарного керівника. Але якщо навчання не дає очікуваного результату, його треба звільнити від керування. В апараті управління такого фахівця доцільно використовувати при розробці перспективних, проблемних питань, де треба думати, а не керувати. Керівник, який не знає, як треба робити, мало чому навчить своїх підлеглих. Це - людина, яка не має організаторських здібностей, а відтак і не зуміє бути адміністратором. Той, хто знає, що робити, але не знає як робити - це теж саме, що автомобіль без двигуна.

4. Менеджер це — людина, яка не знає ні що треба робити, ні як треба робити, її не можна допускати до керування або, якщо вона вже керує, якомога швидше звільнити від цього. Але у реальному житті такі люди інколи дуже довго перебувають на керівних посадах і їх нелегко звільнити. Вони вміють підкорятися своєму керівництву, прислуховуватися до його думок, незалежно від того, наскільки ці думки правильні, не критикувати керівництво. Вони непогані психологи і добре знають, що треба їх безпосереднім начальникам. За це їх тримають на керівних посадах. Нерідко після того як такі керівники завалять одну справу, їх "кидають" на іншу.

Робоче місце менеджера

Зона його трудової діяльності, що оснащена необхідними засобами праці для виконання посадових обов’язків і у першу чергу меблями:
1) письмовий стіл;
2) допоміжні столи;
3) шухляди для зберігання службових документів;
4) крісло або стілець (бажано – підйомно-поворотний);
5) шафи загального та спеціального призначення для документів;
6) комп’ютер;
7) ксерокс тощо.

2. Обґрунтуйте необхідність створення автоматизованого робочого місця менеджера

Матеріали досліджень і багаторічна практика свідчить, що ефективність народного господарства лише на третину зумовлюється вкладаннями в матеріально-речові елементи виробництва. Решта залежить від людського чинника інтелектуального потенціалу, кваліфікаційного рівня і здібностей керівників і спеціалістів.
Загальні вимоги до керівника містяться в законодавстві про працю, правила внутрішнього розпорядку та інших та інших документів, а спеціальні вимоги викладені у кваліфікаційних довідниках, службових інструкціях і деяких нормативних актах. Але ці вимоги мусять бути контректизовані стосовно певної посади та умов, за яких доведеться працювати менеджерові.

(Рис. 1.) Зовнішні чинники впливу на діяльність працівника.

Керівник, як і особистість, володіє творчою сутністю і є не лише об’єктом, а й суб’єктом суспільних відносин. Потенціал менеджера, як правило, формується і розкривається не у формі єдиночасної дії свідомості діяльності, а дії свідомої діяльності, а у формі безперервних довго часткових процесів розв’язання дилем і компромісів між тим, що керівник повинен, може й хоче робити, щоб забезпечити ефективну діяльність.

(Рис. 2.) Модель особистості менеджера.

Стратегія поведінки, що формується керівником, задає спрямування довготривалий активності, слугує критерієм вибірковості поведінкових реакцій у різних ситуаціях, за яких реалізується можливості особистості, трудовий потенціал керівника.

(Рис 3.) Модель посади керівника.

Автоматизована система управління
Система, в якій низка операцій і дій автоматизована, тобто передана для виконання машинам та іншим технічним засобам. Але головне рішення тут завжди за людиною.
Розрізняють функціональні та забезпечувальні автоматизовані системи управління. Перші характеризуються конкретними функціями, що виконуються у процесі управління, другі – засобами і методами, за допомогою яких ці функції реалізуються.

3. Організація та проведення ділових контактів та переговорів

Опанування мистецтва ведення переговорів може дати нам великі наслідки у здійсненні бажань. Водночас ми не вважаємо переговори найкращим методом вирішення проблем усюди і завжди.
Тож перш ніж розпочинати переговори, поставте собі запитання: "Чи варто вступати в переговори? Можливо, повніше і швидше задовольнити свій інтерес іншим шляхом?"

Якщо ви вирішили, що переговори для вас мають перспективу, поміркуйте ще над запитаннями:
• 3 ким вести переговори?
• Коли розпочати переговори?
• Які можливі наслідки?
• Чи не завеликі видатки (час, енергія, матеріальні витрати) на переговори? Після цього, якщо ви впевнилися у доцільності переговорів, починайте готуватися до них.

Підготовка - перша стадія переговорного процесу, і від того, як буде вона проведена, багато в чому залежить майбутнє як самих переговорів, так і прийнятих рішень. Навряд чи варто сподіватися на швидке й успішне їхнє завершення, якщо сторони виявилися не готовими до переговорів. Тоді час, відведений на обслуговування, доведеться витрачати на те, що могло бути продумане заздалегідь.
Визначення мети переговорів. Бажано, щоб ваші інтереси були сформульовані чітко і точно. Це дозволить сконцентрувати зусилля передусім навколо того головного, що його ми прагнемо досягти на переговорах. Дуже важливо також мати адекватне уявлення про цілі іншої сторони, адже буває, що офіційно декларована мста - врегулювання певних питань, до яких є взаємний інтерес, приховує чи може доповнюватися такими прагненнями, як:
• збір інформації, з'ясування вимог іншої сторони і ступеня її рішучості захищати свої інтереси (вважають, що такий підхід до переговорів, як засобу отримання інформації особливо характерний для японських підприємців);
• надання додаткової інформації або дезінформування іншої сторони стосовно своїх планів і наявних засобів їх реалізації;
• демонстрація своєї зацікавленості в урегулюванні проблеми (можливо, з пропагандистських, рекламних цілей при відсутності дійсної зацікавленості);
• тиск на третю сторону;
• встановлення ділових, корисних стосунків па майбутнє;
• виграш часу для реалізації певного плану.

Іноді на переговори йдуть через побоювання, що проблема може бути вирішена за допомогою інших механізмів і без нашої участі.
Визначення цілей не обмежується етапом підготовки до переговорів, адже події розвиваються, наша інформованість розширюється, цілі уточнюються, а, можливо, і змінюються. Визначення цілей - першочерговий і перманентний процес, і щоб не опинитися там, куди нас хочуть завести інші, ми постійно маємо усвідомлювати, а куди ми хочемо І куди не хочемо потрапити.

Процес визначення цілей можна поділити на три фази:
• знаходження цілей ("чого ми хочемо?");
• ситуаційний аналіз ("що ми можемо?");
• формування "Ієрархії цілей" ("з чого починати? що робити на другому, третьому, четвертому, ... останньому етапах?").

Переговори - це ділове взаємне спілкування з метою досягнення спільного рішення. Протягом усього нашого життя ми ведемо переговори, обмінюємося зобов'язаннями й обіцянками. Кожного разу, коли двом людям потрібно прийти до згоди, вони повинні вести переговори.
Переговори протікають у вигляді ділової бесіди з питань, що представляють інтерес для обох сторін і служать налагодженню зв'язків.
Переговори істотно розрізняються за своїми цілями: завершення робіт, угода про співробітництво і координацію діяльності і т.д.
У процесі переговорів люди хочуть:
• домогтися взаємної домовленості з питань, в яких, як правило, зіштовхуються інтереси;
• гідно витримати конфронтацію, що неминуче виникає через суперечливі.

1. Підготовка переговорів:
- аналіз проблеми (визначення предмета переговорів, інформація про партнера, наявність альтернатив, ваші інтереси й інтереси партнера);
- планування переговорів (вироблення переговорної концепції, визначення цілей, завдань, стратегії переговорів, економічні розрахунки, основні позиції, можливі варіанти, підготовка необхідної технічної і довідникової документації);
- планування організаційних моментів;
- перші контакти з партнером.

2. Ведення переговорів:
Запропонувати точну модель проведення будь-яких конкретних переговорів неможливо, якщо не вважати, звичайно, вкрай узагальнені схеми:
- вітання і введення в проблематику;
- характеристика проблеми і пропозиції про хід переговорів;
- виклад позиції (докладно);
- ведення діалогу;
- рішення проблеми;
- завершення.
Переговори призначені в основному для того, щоб за допомогою взаємного обміну думками (у формі різних пропозицій у рішенні поставленої на обговорення проблеми), "уторговувати" відповідну інтересам обох сторін угоду і досягти результатів, які б влаштували всіх учасників переговорів.

Переговори проводяться:
- з певного приводу (наприклад, у зв'язку з необхідністю налагодження коопераційних зв'язків);
- у визначених обставинах (наприклад, розбіжність інтересів);
- з визначеною метою (наприклад, укладання угоди);
- з визначених важливих питань (політичного, економічного, соціального чи культурного характеру).

Найчастіше вдається досягти домовленості лише після всебічного обговорення проблеми. У ході переговорів виявляються різні інтереси, і партнери пропускають їх крізь призму власних потреб. Чималу важливу роль грає і те, з якими перевагами (чи негативними моментами) пов'язаний висновок тієї чи іншої угоди, особливої оцінці нових, висунутих лише в процесі переговорів, варіантів рішення.
Переговори вимагають ретельної підготовки: чим інтенсивніше вони ведуть (з використання аналізів, розрахунків економічного ефекту, висновків і т.д.), ті більше шансів на успіх. Зворотна ж картина спостерігається в тому випадку, коли при веденні переговорів належною мірою не враховуються різні об'єктиви психологічні аспекти.

Поведінка при веденні переговорів
• Треба виходити з того, що переговори необхідні і корисні для рішення корпоративних задач відділу, підприємства, фірми. Якщо ми хочемо, щоб переговори пройшли конструктивно і з користю для обох сторін, треба враховувати наведені нижче рекомендації.
• Треба наполегливо домагатися наміченої мети, переконливо аргументувати свої пропозиції, але не бути занадто впертими і глухими до думки партнера: щ переговорах, як відомо наказів не віддають.
• Гідно представляти свої інтереси, вносити пропозиції, що сприяють рішенню обговорюваної на переговорах проблеми.
• Прагнути досягти таких угод, які б відповідали інтересам не тільки вашої служби, але і суспільства в цілому.
• Треба пам'ятати, що суб'єктивними найважливішими умовами успішного ведення переговорів є:
- політична компетентність і свідомість;
- реалістичний підхід і зацікавленість у діловому спілкуванні;
- сила уяви і дар комбінування.

Було б ілюзією думати, що співрозмовника можна перехитрити за допомогою різних вивертів і трюків, з "ломом у руках" змусити його піти на надмірні поступки
Психологічно доцільне і цілеспрямоване ведення переговорів
Насамперед треба звертати увагу на проблеми стосовні до комплексу, висунуті вашим партнером при викладі своєї точки зору. Не намагайтеся повідати на твердження партнера за допомогою зустрічних тверджень. Попросіть уточнити, чому він дотримується викладеної точки зору. Керівники, що володіють досвідом ведення переговорів, дотримуються наступного принципу: вони зосереджують увагу на предметі й одночасно враховують особисті якості партнера. Треба подбати про те, щоб партнер міг спокійно викласти свої аргументи, пропозиції. Для всіх учасників переговорів насамперед важливо "вловити" конкретну ситуацію, тобто з'ясувати позицію співрозмовника стосовно предмета переговорів і зіставити цю оцінку з власними орієнтаціями. Тому завжди будьте налаштовані на "прийом". Якщо уважно вислухати партнера, то це створить основу для прогресу на переговорах, допоможе зрозуміти, проаналізувати й оцінити позицію співрозмовника. Це дозволить уникнути непотрібних зустрічних запитань, непорозумінь і забезпечить плавний хід обговорення порушених на переговорах питань.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Як характеризується такий вид діяльності менеджера як роз погляд пошти?
A. Економічна поточна, особисті контакти, нерегулярна, нетермінова.
B. Комплексна, перспективна робота менеджера з фіксованою інформацією, нерегулярна, термінова.
C. Технічна поточна робота менеджера з фіксованою інформацією, нерегулярна термінова.
D. Комплексна поточна робота менеджера з фіксованою інформацією, регулярна, термінова.

2. У чому полягає сутність принципу наукової організації праці ”плановість”?
A. Заходи щодо наукової організації праці мають бути розроблені і впроваджені планомірно, на підставі відповідного плану.
B. Заходи щодо НОП повинні впроваджуватися за всіма напрямами діяльності підприємства поряд із удосконаленням організації операційних процесів.
C. Організація праці повинна враховувати та застосовувати міжгалузеві, галузеві нормативи, типові проекти, стандарти.
D. Заходи повинні охоплювати всі структурні підрозділи та категорії працівників підприємства.

3. Які існують основні види розподілу праці?
A. Лінійний, функціональний, кваліфікаційний.
B. Технологічний, дивізіональний, функціональний.
C. Технологічний, функціональний, професійно-кваліфікаційний.
D. Технологічний, лінійний, функціональний.

4. Які існують особливості часу як ресурсу?
A. Незворотність, неможливість купівлі та зберігання, заміни або збільшення обсягу.
B. Гнучкість, можливість перепланування, зберігання.
C. Незворотність, гнучкість, обов’язковість планування, не передбачувана втрата.
D. Неможливість купівлі, заміни або збільшення, гнучкість, можливість зберігання.

5. Які приклади ілюструють працю менеджера з фіксованою інформацією?
A. Операторська та евристична праця.
B. Робота з документами, знайомство з професійною літературою, написання доповідей, розгляд пошти.
C. Операторська праця, робота з документами, переговори, розгляд пошти, кадрові питання.
D. Знайомство з професійною літературою, робота з документами, адміністративно-розпорядча діяльність.

6. Назвіть послідовність вписування справ до ділового шести денника або щоденника у процесі складання оперативного стану особистої роботи менеджера?
A. Спочатку до плану-графіку вносять роботи із зовнішньої ініціативи, час початку яких фіксований, очікувана тривалість підказана досвідом. Потім – звичайні цільові заходи, фіксовані у часі. Далі – нефіксовані у часі справи.
B. Спочатку до плану-графіку вносять всю операторську діяльність, фіксовану у часі, потім – справи з ініціативи підлеглих, тривалість яких підказана досвідом. Далі – нефіксовані у часі справи.
C. Перш за все до плану-графіку вносять звичайні цільові заходи, фіксовані у часі, потім – перспективні справи, далі – евристичні, а вже потім – операторські.
D. Перш за все до плану-графіку вносять перспективні та евристичні справи, потім роботи із зовнішньої ініціативи, час початку яких фіксований, очікувана тривалість підказана досвідом. Далі – операторська діяльність.

7. Які існують види норм праці?
A. Норми поведінки, моральні, правові, економічні, політичні.
B. Норми часу, моральні, споживання, оплати праці, чисельності персоналу.
C. Норми часу обслуговування, економічні, рентабельності підприємства, протипожежної безпеки.
D. Норми часу, виробітку, часу обслуговування, чисельності персоналу.

8. Що таке організація робочого місця?
A. Сукупність заходів щодо оснащення робочого місця засобами і знаряддями праці та їх розміщення у відповідному порядку.
B. Процес розміщення працівників, а також меблів і технічних засобів у приміщенні.
C. Визначення простору робочого місця та меж працівника на рівні досяжності рук із зміщенням на один-два кроки від умовного місця роботи.
D. Процес формування взаємозв’язків між працівниками одного колективу на робочому місці.

9. Що забезпечує комунікативна функція документів?
A. Зв’язок між підприємствами, організаціями.
B. Внутрішні зв’язки між структурними підрозділами підприємства.
C. Зв’язки між структурними підрозділами підприємства та зовнішнім середовищем.
D. Зв’язки між працівниками підприємства.

10. Як класифікуються листи за змістом та призначенням?
A. Звичайні, циркулярні, колективні.
B. Інформаційні, ділові, особисті.
D. Циркулярні, ділові, комерційні.

11. У чому полягає сутність “листа-копії” як одного з методів раціоналізації роботи менеджера з вихідними документами?
А. Написання від руки на отриманому документі відповіді, датування, підписання, відправлення оригіналу відправнику (копія залишається у справі).
В. Накладання на оригінал візитки (власної або підприємства), копіювання цих документів, написання від руки на копії відповіді та відсилання відправнику.
С. Швидке читання та вчасне ксерокопіювання у достатній кількості.
D. Відповідно до пріоритетності копіювання кореспонденції секретарем.

12. З яких етапів починається підготовка до наради?
А. Визначення, чи немає альтернатив до проведення наради.
В. Складання порядку денного, визначення часу та місця проведення, кількості учасників.
С. Складання порядку денного, визначення тривалості наради та розрахунку її кошторису.
D. Визначення кола учасників, порядку денного, тривалості та місця проведення.

13. Яким має бути взаємне знайомство співрозмовників під час телефонної бесіди?
A. Ввічливим нейтральним: “Алло”, “Слухаю”.
B. Запрошенням до розмови “День добрий, пане Н., як Ваші справи?”
C. Краще взагалі обійтися без знайомства, а зразу вводити співбесідника у курс справи.
D. Інформативним: “Фірма, підрозділ, посада, прізвище”.

14. У чому полягає підведення підсумків телефонної розмови?
A. Запис розмови (реєстрація). Розшифрування нотаток, які було зроблено під час розмови. Аналіз розмови (як після ділової бесіди).
B.Висловлення подяки, прощання.
C. Розшифрування нотаток, які було зроблено під час розмови.
D. Фіксування талефонограми.

ВИСНОВКИ

Щоб уникнути багатьох помилок, менеджер, особливо керівник, повинен дотримуватися певних правил організації особистої праці:
1. Щоранку складати план-графік роботи на поточний день і визначати першочерговість своїх дій і заходів.
2. Щоденно обмірковувати, як раціональніше використати свій час і своїх підлеглих.
3. Якомога більше справ доручати підлеглим.
4. Звільнятися від непотрібної інформації, не накопичувати зайву кореспонденцію.
5. Концентрувати увагу і зусилля на проблемах, які є визначальними для даного моменту.
6. Робити невеликі перерви, розслаблятися після вирішення якоїсь важливої або складної проблеми.
7. Службові документи, професійні газети, ділову літературу читати швидко, відшукуючи і схоплюючи головне – те, що стосується роботи, посади.
8. Малозначущі та другорядні питання фіксувати, накопичувати і вирішувати сукупно, один раз на тиждень, коли немає напруженості у роботі.
9. Щомісяця практикувати глибоку і докладну перевірку виконання якогось одного, вкрай важливого завдання, щоб виявити ступінь відповідальності підлеглих та їхнє вміння працювати самостійно.
10. Усвідомлювати, що для важливих справ завжди повинен знайтися час.
11. Не займатися ремствуванням щодо невдач, промахів у роботі тощо.
12. Аналізувати свої звички і нахили, не допускати, щоб вони вступали в протиріччя з інтересами справи.
13. Мати завжди при собі блокнот, записувати цікаві ідеї спостереження, думки.
14. Використовувати час перед зустрічами, переговорами, нарадами для вирішення дрібних питань і роботи з кореспонденцією.
15. Не працювати у вихідні дні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Соціальна відповідальність та соціальна етика у менеджменті //Й.С. Андрушків, О.Є. Кузьмін. Основи менеджменту, Львів, 1995
2. Стеценко І.Т. Основи менеджменту. Хто такий менеджер: Навчальний посібник, Київ: Видавництво А.С.К., 2004; 221с.
3. Тарнавська Н.П., Пушкар Р.М. Менеджмент: теорія та практика, Тернопіль, 1997
4. Хміль Ф.І. Менеджмент, Київ, 1995
5. Шегда А.В. Основы менеджмента, Киев, 1998

 

 
загрузка...