Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Семантико-функціональна характеристика відносних прикметників
Українські реферати - Мовознавство
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Семантико-функціональна характеристика відносних прикметників

Курсова робота з мовознавства


ЗМІСТ

Вступ
Розділ І. Прикметник та його семантичні особливості
1.1. Загальна характеристика прикметника
1.2. Семантичні особливості прикметників
Розділ ІІ. Семантико-функціональна характеристика відносних прикметників (на матеріалі творів М. Стельмаха)
2.1. Семантико-функціональна характеристика відносних прикметників
2.2. Відносні прикметники в творах М. Стельмаха
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг курсової - 30 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

ВСТУП

Людське мислення виробило певні поняття ознак — своєрідні узагальнення властивостей предметів і явищ. У мові для позначення понять узагальнених ознак існує спеціальний клас слів — прикметники: гіллясте (високе, низьке, гнучке, рівне, криве) дерево; кухонний (письмовий, дерев'яний) стіл; цікава (новенька, братова) книжка; третій (п'ятий, восьмий) рік.
Прикметник — це частина мови, що виражає статичну ознаку предмета і сполучається з іменником, узгоджуючись з ним у роді, числі і відмінку. Відповідає на питання про предмет: який (яка, яке)? чий (чия, чиє)? котрий (котра, котре)? Статична (позбавлена процесуально-часових характеристик) ознака предмета передається прикметниками безпосередньо (широкий Дніпро, біла чайка, синє море), через відношення до інших предметів (травневий ранок, бронзова статуя, підводне полювання), через відношення до осіб, істот або через порядкові взаємовідношення предмета з іншими однорідними предметами.
У реченні прикметник найчастіше буває узгодженим означенням.
Поняття ознаки в граматиці досить широке. Різні типи ознак можуть виражатися такими частинами мови, як прикметник, дієслово, прислівник, і навіть деякими іменниками. Прикметник є тією частиною мови, в якій означальна властивість виявляється найяскравіше. Вона послідовно відображена і в особливостях його семантики, і в морфологічній формі, і в синтаксичній ролі.
Ознаки, що їх виражають прикметники, виявляються або в прямих, безпосередніх властивостях предмета, або у відношеннях предмета до інших предметів, або у здатності предмета належати якійсь особі (чи істоті взагалі), або в особливості предмета характеризуватися певними ознаками щодо місця серед інших однорідних предметів. Залежно від того, який з цих типів ознаки лежить в основі семантики слова, прикметники поділяються на чотири основні групи: якісні, відносні, присвійні і порядкові. Кожна з цих груп має свої (більше або менше виражені) граматичні особливості.
Відносні прикметники виражають ознаки, які є стабільними щодо міри й інтенсивності прояву і характеризують предмет за відношенням його до іншого предмета, до дії чи обставини. Відповідають на ті ж питання, що й якісні прикметники: кам'яна будівля (будівля з каменю), зрошувальний канал (канал для зрошування), завтрашній день (день, що буде завтра).
Між семантичними групами прикметників, зокрема між прикметниками якісними, відносними і присвійними, межі не завжди чіткі, а належність прикметника до тієї чи іншої групи часто може змінюватись залежно від текстового оточення. Тому в українській граматиці виділяються ще прикметники, які сполучають у собі значення різних семантичних груп. Це насамперед відносно-якісні та присвійно-відносні прикметники.
Відносні прикметники – прикметники, що називають ознаку через відношення до інших предметів.

Темою курсової роботи обрано питання:
«Семантико-функціональна характеристика відносних прикметників».

Мета курсової роботи – визначити семантико-функціональну характеристику відносних прикметників.
Предмет курсового дослідження - актуалізація теоретичних знань з питання семантико-функціональна характеристика відносних прикметників.
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати слідуючи завдання:
1. Опрацювати наукову та методичну літературу з поставленого питання;
2. Визначити теоретичні засади з поставленого питання;
3. Надати приклади використання відносних прикметників у творах М. Стельмаха.

Отже, слово належить до категорії прикметника лише тоді, коли йому притаманні і семантичні (план змісту), і морфологічні (граматичні) ознаки (план вираження) прикметника.
Визначення прикметників лише за семантичним або лише за морфологічним принципом дає різні результати. Це стосується лексем, що мають лише одну словоформу: колір беж, пальто хакі, плаття електрик, література комі, колір бордо, машина кольору цукор, вулиця Франка, колір мокрого асфальту та ін. З точки зору семантики — це прикметники, бо вони вказують на непроцесуальну ознаку предмета і виконують атрибутивну функцію. З морфологічної точки зору вони не є прикметниками, бо не мають залежних від означуваного іменника категорій роду, числа, відмінка. Такі слова деякі мовознавці (М. Панов) виділяють в окрему групу і називають аналітичними прикметниками.
Вживаючись у мові при іменниках, прикметники конкретизують їх зміст: стіл — кухонний стіл, журнальний стіл, канцелярський стіл, однотумбовий стіл, паспортний стіл, солодкий стіл, святковий стіл, дерев'яний стіл, широкий стіл, круглий стіл і ін. А інколи й формують у них нове значення: стіл (предмет) — паспортний стіл (відділення, установа), солодкий стіл (їжа).
Поєднуючись з іменниками, прикметники конкретизують не лише іменникові значення, а й власні: золота обручка (матеріал), золоте листя на деревах (жовте, оранжеве, червоне), золотий характер (гарний), золоті руки (умілі), золота осінь (багата), золоті слова (мудрі), золотий одяг (дорогий) і под.
Деякі прикметники самі по собі не мають денотатів, а отже, й самостійного, як у іменника, лексичного значення. Воно формується на основі співвідношення прикметників з денотатами означуваних іменників: пор. Залізні двері (матеріал) — залізна воля (сильна), стальні двері (матеріал) — стальні нерви (міцні), золоті сережки (матеріал) — золотий чоловік (ідеальний).
Категоріальне значення прикметників виражається двома способами:
1) безпосередньо, поза відношенням ознаки до інших предметів, подій чи ознак: солодкий, гіркий, дужий, зелений;
2) опосередковано, шляхом відношення його до інших предметів, ознак, подій: капроновий (відношення до предмета капрон), білявий (відношення до ознаки білий), революційний (відношення до події революція).
Поняття ознаки (властивості, якості) є смисловою універсальною категорією, воно притаманне семантичним системам усіх мов. Але в багатьох мовах прикметник не виокремлюють як частину мови, що має свої морфологічні і синтаксичні властивості. Він не відрізняється від іменників чи прислівників, наприклад, в узбецькій мові: кук — синій, синя, синє, зелений, зелена, зелене; яхті — гарний, гарна, гарне; чап — лівий, ліва, ліве; унг — правий, права, праве; ок — білий, біла, біле; чиройли костюм, куйлак (красивий костюм, красиве плаття); тош уй (камінь, дім); кушум соат (срібло, годинник); шахар кучасі (місто, вулиця); колхоз ері (колгосп, земля); мактаб ері (школа, земля); в естонській: Тарту — університет; у казахській: Джусали — школа. Категорія ознаки в різних мовах має різні засоби вираження.

Семантичні особливості прикметників

Прикметники виражають поняття, в основі яких лежать ознаки предметів: дніпровський лиман, магістральний канал, висока щогла, морська хвиля, людське життя, літнє сонце, кам'яні сходи. Ця риса прикметників чітко відмежовує їх від іменників певної групи, що передають якість (і часто мають спільний з прикметником корінь), але виражають її не як властивість того або іншого предмета, а як самостійну, зовсім абстраговану від будь-яких предметів категорію: блакить, синь, доброта, бадьорість, мужність, сміливість.
Позначаючи ознаки предметів, прикметники істотно відрізняються від дієслів, які теж є назвами ознак предметів. Прикметники виражають статичні, постійні для певного стану предмета ознаки. Дієслова являють собою назви динамічних, процесуальних ознак предметів, вони передають ці ознаки в конкретних часових характеристиках, напр.: синє нёбо — синіє (синіло, синітиме) нёбо; сухий лист — сохне (сохнув, сохнутиме) лист.
Через те що семантику прикметників формують не поняття про самостійно існуючі одиниці оточуючого світу (як, наприклад, семантику іменників), а поняття лише про якості самостійно існуючих одиниць (предметів), у мові вони вживаються обов'язково при іменниках, причому в залежній від іменників граматичній позиції: дужий голос, червона троянда, сонячний промінь, пряма лінія, гоночний автомобіль, Олексієві ковзани.
Прикметник, ужитий при іменнику, звужує і таким чином конкретизує зміст вираженого іменником поняття: автомашина — вантажна автомашина, легкова автомашина; флот — морський флот, повітряний флот. Під цю загальну закономірність не підводяться лише ті випадки, коли прикметник з іменником утворюють стійке, лексикалізоване словосполучення. Семантика частин такого словосполучення більшою або меншою мірою стирається, прикметник з іменником виражають у цих випадках не два, а одне поняття: Біле море, Кривий Ріг, Зелений Гай, Жовта Річка.
Один і той же прикметник може вільно сполучатися з різними іменниками — назвами практично неоднакових, але подібних якоюсь рисою предметів, напр.: зелений промінь, зелений папір, зелена тканина, зелене листя, зелене чорнило; гарячий метал, гарячий пісок, гаряча вода, гаряче повітря; фабричний корпус, фабричний цех, фабричний комітет, фабричний склад, фабричне подвір'я, фабрична прохідна, фабрична марка.
Ця особливість прикметників пояснюється тим, що вони є назвами не окремих, не конкретно віднесених, а узагальнених ознак і за значенням абстрактніші, ніж, наприклад, більшість іменників.
Узагальненість значення прикметників дозволяє їм сполучатися з іменниками різної семантики і в такий спосіб одним і тим же звуковим і морфологічним складом передавати не тільки безпосередні, об'єктивні ознаки предметів (як у наведених вище прикладах), а й вільно характеризувати предмет через метафорично осмислену, перенесену ознаку, як-от: холодна підлога (безпосередня ознака) — холодна зустріч, холодна обробка (перенесені ознаки). У цих трьох словосполученнях слово холодна виражає різні ознаки предметів. Або: сонячний промінь — сонячний усміх; тепле повітря — тепле слово...

Прикметники, що виражають ознаки предметів безпосередньо лексичним значенням, і прикметники, що виражають ознаки через посередництво предметів, дій, обставин, — це в основному лише різні ступені абстрагування і в певному розумінні деетимологізації назв ознак, що розвинулись через усвідомлення різноманітних відношень предметів, предметів і дій, предметів і обставин. Можна спостерігати, наприклад, повну втрату етимологічних зв'язків прикметника з базовим словом, коли ці зв'язки без спеціального лінгвістичного аналізу не простежуються: багатий, білий, дебелий, добрий, легкий, рудий, рум'яний, смаглий, чистий. Можна говорити про часткову втрату етимологічних зв'язків, коли в семантиці і в звуковому образі прикметника ще вгадуються (без спеціального аналізу) зв'язки з іншою назвою: бідний (пор. біда), далёкий (даль), ласкавий (ласка), мовчазний (мовчати), подібний (подоба), потрібний (потреба) і под. Нарешті, найбільшу групу прикметників у сучасній українській мові утворюють слова з прозорими етимологіями: автогенний, вихідний, в'юнкий, гранітний, грайливий, ефектний, зустрічний, каучуковий, лункий, недільний, рейдовий, роз'їзний.
Ознаки, що їх виражають прикметники, виявляються або в прямих, безпосередніх властивостях предмета, або у відношеннях предмета до інших предметів, або у здатності предмета належати якійсь особі (чи істоті взагалі), або в особливості предмета характеризуватися певними ознаками щодо місця серед інших однорідних предметів. Залежно від того, який з цих типів ознаки лежить в основі семантики слова, прикметники поділяються на чотири основні групи: якісні, відносні, присвійні і порядкові. Кожна з цих груп має свої (більше або менше виражені) граматичні особливості.
Якісні прикметники виражають безпосередні, прямі ознаки предметів. У різних предметах ці ознаки можуть мати неоднакову міру вияву: бурхлива ріка (пор. бурхливіша ріка, найбурхливіша ріка), міцний потиск (міцніший потиск, найміцніший потиск), дзвінкий голос (дзвінкіший голос, найдзвінкіший голос), відважний воїн (відважніший воїн, найвідважніший воїн), засмагле обличчя (більш засмагле обличчя, найбільш засмагле обличчя). Якісні прикметники відповідають на запитання який? яка? яке?
Відносні прикметники виражають ознаки, які є стабільними щодо міри й інтенсивності прояву і характеризують предмет за відношенням його до іншого предмета, до дії чи обставини. Відповідають на ті ж питання, що й якісні прикметники: кам'яна будівля (будівля з каменю), зрошувальний канал (канал для зрошування), завтрашній день (день, що буде завтра).
Присвійні прикметники виражають постійні щодо міри вияву, не безпосередні ознаки, які характеризують предмет за належністю його конкретній особі, істоті. Відповідають на питання чий? чия? чиє? Наприклад: Шевченкові твори, Зоїна подруга, братова кімната, ластівчине гніздо.
Окрему семантично і морфологічно цілісну групу становлять порядкові прикметники. Це утворені від числівників слова, які виражають ознаку предмета щодо його порядкового місця серед інших таких же предметів. Відповідають на питання який? яка? яке? котрий? котра? котре?: третя сторінка, п'ята симфонія, чотирнадцята аудиторія, двадцять пёрший ряд.
Між семантичними групами прикметників, зокрема між прикметниками якісними, відносними і присвійними, межі не завжди чіткі, а належність прикметника до тієї чи іншої групи часто може змінюватись залежно від текстового оточення. Тому в українській граматиці виділяються ще прикметники, які сполучають у собі значення різних семантичних груп. Це насамперед відносно-якісні та присвійно-відносні прикметники.

Семантико-функціональна характеристика відносних прикметників   

Прикметники цієї семантичної групи виражають ознаку за відношенням:
1) до предмета;
2) до абстрактного поняття;
3) до дії;
4) до обставини;
5) до числа.
За значенням перераховані відношення бувають різноманітними. Відповідно до типу відношень відносні прикметники поділяються на ряд тематичних підгруп:
1. Прикметники, які виражають ознаку предмета щодо матеріалу.
2. Прикметники, які виражають ознаку предмета щодо розміру, об'єму, ваги, кількості.
3. Прикметники, які виражають ознаки предметів щодо місця і простору.
4. Прикметники, що виражають часову ознаку предмета.
5. Прикметники, що виражають ознаку предмета за тривалістю в часі.
6. Прикметники, що виражають ознаку предмета за його функціональними особливостями, за призначенням.
7. Прикметники із значенням загальної відносності.
8. Прикметники, що виражають ознаку предмета за належністю його іншому предметові.

Як уже відзначалось, прикметники генетично пов'язані з словами, що означають предмети, дії, обставини. У відносних (так само і в присвійних) прикметниках цей зв'язок виявляється виразніше, ніж у прикметниках якісних. В абсолютній більшості випадків відносні прикметники зберігають живі етимологічні і структурно-морфологічні зв'язки з словами, від яких вони утворені — іменниками, дієсловами, прислівниками, числівниками (срібний— срібло, пояснювальний — пояснювати, завтрашній — завтра, подвійний — два). Виняток становить лише невелика кількість давніх відносних прикметників, етимології яких не зовсім прозорі і встановлюються шляхом лінгвістичного аналізу (озимий, ярий), а також ряд прикметників іншомовного походження ({архаїчний — грецьк. archaios, елементарний — лат. elementarily, нормальний — лат. normalis, персональний — лат. personalis, приватний — лат. privatus, соціальний — лат. socialis та деякі інші).
Безпосередня співвіднесеність з іменниками, дієсловами та іншими частинами мови зумовлює, зокрема, і ту особливість відносних прикметників, що вони, на відміну від прикметників якісних, нерідко бувають синонімічними з непрямими відмінками іменника (звичайного чи віддієслівного, з прийменником і без нього) або з дієслівною конструкцією у формі підрядного означального речення, напр.: джерельна вода — вода з джерела, міський транспорт — транспорт міста, грибний пиріг — пиріг з грибами, консультаційний пункт — пункт для консультацій, присадибна ділянка — ділянка при садибі, пшоняна каша — каша з пшона, шкіряний портфель — портфель із шкіри, захисний одяг — одяг для захисту (або одяг, що захищає), свердлильний інструмент — інструмент для свердління (або інструмент, що свердлить), випадний звук — звук, що випадає, перелітний птах — птах, що перелітає і т. д.
З конкретною предметною співвіднесеністю відносних прикметників пов'язана їх властивість передавати лише незмінну, сталу щодо міри вияву ознаку. Звідси такі граматичні, лексико-граматичні і словотворчі особливості відносних прикметників, як відсутність форм ступенювання і форм суб'єктивної оцінки, неможливість утворення від них прислівників на -о, -є, абстрактних іменників тощо.
Окремі відносні прикметники вживаються лише в складі стійких словосполучень: високосний рік, вірча грамота, вірчий лист, давальний відмінок, дарчий напис, дарчий лист, доповідна записка.
Семантична межа між якісними і відносними прикметниками умовна і непостійна, рухлива. Відносні прикметники можуть набувати ознак якісних, стаючи відносно-якісними прикметниками:
— якщо вживаються в переносному значенні: золотий перстень — золотий характер, золота осінь; стальна конструкція — стальний характер; залізні ворота — залізні нерви; дерев'яні двері — дерев'яні руки; теляча шкіра — телячі ніжності;
— якщо втрачають семантичний зв'язок із твірним словом: коричневий (колір кориці), голубий (колір голуба).
Якісні прикметники можуть переходити до розряду відносних і ставати якісно-відносними прикметниками: чорна земля — Чорне море, білий сніг — Біле море, жовте листя — Жовте море, червона паста — Червоне море; старша людина — старший лейтенант, молодший брат — молодший лейтенант і под. Такі зміни відбуваються тоді, коли якісні прикметники вживаються у складі географічних назв, термінологічних словосполучень, перифраз і фразеологізмів: село Велика Білозірка, річка Гнила Липа, станція Мала Помічна, річка Чорна Тиса, селище Нова Одеса, місто Старий Самбір; біла гарячка, середній рід, бліда поганка, загальне мовознавство, старший викладач; чорне золото (вугілля), біле золото (бавовна), блакитне паливо (газ), солодкий корінь (цукровий буряк), білі мухи (сніжинки); круглий відмінник, гола правда, голими руками, малий бізнес, жовті профспілки, середній клас, вище технічне училище та ін. Нестійкими є і граматичні межі між якісними і відносними прикметниками. Це пояснюється двома причинами:
1) не всім якісним прикметникам через особливості лексичної семантики та морфологічної структури притаманні граматичні ознаки цього розряду. Наприклад, якісні прикметники із значенням масті тварин не утворюють коротких форм і прислівників на -о, -є (гнідий, вороний), якісні прикметники на -ський не утворюють ступенів порівняння і прислівників на -о, -є (бабські розмови, райські яблука, райські умови, рабські умови);
2) частина відносних прикметників при переносному вживанні може набувати граматичних ознак якісних прикметників (золоті руки — дуже золоті руки).
До розряду якісних найчастіше переходять ті відносні прикметники, які утворилися від назв:
— металів: залізний, золотий, крицевий, мідний, срібний, сталевий;
— мінералів і каменів: агатовий, бірюзовий, гранатовий, кам'яний, кришталевий, мармуровий, рубіновий, смарагдовий;
— матеріалу: гумовий, дерев'яний, оксамитовий, скляний, шовковий, капроновий, нейлоновий;
— речовин: восковий, медовий, молочний, смоляний;
— рослин: барвінковий, буряковий, волошковий, пшеничний.
Отже, якісні прикметники протиставляються відносним.

 

 
загрузка...