Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Газова промисловисть України. Напрямки розвитку
Українські реферати - Інноваційна діяльність
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Газова промисловисть України. Напрямки розвитку

ЗМІСТ

Вступ
1. Структура галузі газової промисловості
2. Сучасний стан газової промисловості
3. Розміщення підприємств газової галузі
4. Головні напрямки розвитку газової промисловості України на сучасному етапі розвитку держави
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


ВСТУП

Розвиток газової промисловості в Україні розпочався наприкінці XIX ст. На той час будувалися заводи з виробництва штучного газу, який використовувався переважно для освітлення вулиць, особняків, вокзалів тощо. У промисловості такий газ майже не використовувався. Для газової промисловості України в першій половині XX ст. характерними були незначні обсяги виробничого та видобувного газу, його висока собівартість та низька продуктивність праці.
Незначний розвиток газової промисловості у довоєнний період пояснюється певною мірою відсутністю спеціального оснащення для газових промислів і надто обмеженою кількістю розвіданих газових родовищ. Разом з тим у 40-х роках XX ст. були створені відповідні передумови для відокремлення газової промисловості у самостійну галузь паливної індустрії.
Якісно новий період у розвитку газової промисловості настав після другої світової війни, коли розпочалася інтенсивна експлуатація вже відкритих родовищ природного газу у західних областях і активізувались пошуки по всій території республіки.
Завдяки зростанню обсягів геологічної розвідки та буріння свердловин у 1946—1950 рр. було відкрито Шебелинське, Радченківське, Більче-Волицьке газові родовища, а також нові горизонти на Опарському та Дашавському родовищах. Було введено в експлуатацію Угерське та Хідновицьке родовища.
Відкриття і введення в експлуатацію в останні роки нових газових родовищ створили передумови для перебудови системи газотранспортних магістралей значної протяжності: Дашава — Київ, Дашава — Калуш — Галич — Добівці, Бендери — Івано-Франківськ.

1. Структура галузі газової промисловості

Важливе значення для газової промисловості та її розвитку мало введення в експлуатацію у 1956 р. Шебелинського газового родовища в Харківській області. В подальшому були відкриті такі великі газові родовища, як Кегичівське, Єфремівське, Глинсько-Розбишівське, Машівське, Пролетарське та Рибальське (на сході України), а також Хідновицьке, Пинянське, Бітків-Бабчинське (на заході).
Це привело до того, що в розміщенні газової промисловості республіки за 1950—1970 рр. відбулися суттєві зміни. Так, якщо раніше провідну роль відігравала західноукраїнська нафтогазоносна область, то вже в 60-х роках акцент в розміщенні сировинних ресурсів був перенесений на схід України (Дніпровсько-Донецька западина). За двадцятиріччя (1950—1970 рр.) питома вага Східного регіону у видобутку газу зросла від нуля до 76%, тоді як доля Західного регіону зменшилась від 100% до 22,6%. Разом з тим розпочався видобуток газу і на півдні республіки.
За цей же період значно зросла кількість газифікованих міст республіки, розширилась сфера застосування природного газу. Видобуток газу збільшився з 1,5 млрд. м3 у 1950 р. до 60,9 млрд. м3 у 1970 р., або більше ніж в 40 разів.
Найбільший обсяг видобутку газу був досягнутий у 1975 р. — 68,7 млрд. м3. У наступний період після 1975 р. мала місце тенденція зниження видобутку газу в Україні, який зараз становить близько 17 млрд. м3 за рік (табл. 4). Разом зі зниженням видобутку газу в Україні, починаючи з 1991 р., спостерігається зменшення споживання газу, що пов'язано із загальним спадом в промисловому і сільськогосподарському виробництві.
У межах України зараз виділяється дев'ять нафтогазоносних областей, розміщення яких дозволяє об'єднати їх в три нафтогазоносні регіони: Східний — Дніпровське-Донецька газонафтоносна область; Західний — Перед карпатська, Складчаті Карпати, Закарпатська і Волино-Подільська та Південний — Переддобруджинська, Причорноморсько-Кримська, Індоло-Кубанська, Азово-Березанська область.

Таблиця 1.
Видобуток природного газу по нафтогазоносних регіонах України 1990 – 2003 рр.

При цьому Східний регіон охоплює Сумську, Полтавську, Харківську, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську і Чернігівську області; Західний — Волинську, Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку і Закарпатську області; Південний—Запорізьку і Херсонську області, а також Автономну Республіку Крим.
Запаси природного газу категорій А+В+С1 станом на 01.01.2002 р. становлять 1098,4 млрд. м3, категорії С2 — 331,3 млрд. м3 (табл. 5).
Запаси газу категорій А +В + С1 + С2 зосереджені переважно у Східному нафтогазоносному регіоні і сягають майже 82% від загальних запасів цих категорій в цілому по Україні. Відповідно на цей регіон припадає і найбільша питома вага видобутку газу в державі (88%).
Крім цього, Україна станом на 01.01.1 998 р. має перспективні ресурси (С3) — 711,89 млрд. м3, прогнозні ресурси (Д1 + Д2) — 2651,79млрд. м3.
Забезпеченість споживання газу за рахунок власного видобутку в останні роки становить 21—22% . До того ж спостерігається тенденція до зростання цього показника. Це пов'язано в першу чергу з тим, що темпи скорочення потреб у природному газі дещо випереджають темпи спаду його виробництва. Частка газу, якого не вистачає Україні (а це становить майже 80%), імпортується з Росії та Туркменистану.

Таблиця 2.
Розміщення запасів природного газу по нафтогазоносних регіонах України на 01.01.1998 р., млрд. м3

Найбільша частка газоспоживання в Україні припадає на промислово розвинутий Східний регіон — майже 62%, на Західний і Південний регіони — відповідно 32 та 6% загальної потреби в газі. При цьому у промисловості використовується майже половина спожитого в державі газу, близько 30% газу витрачається на потреби енергетики, 18% — в комунально-побутовому секторі Для вирішення сезонної нерівномірності газоспоживання особливе значення мають підземні газосховища (ПГС).

2. Сучасний стан галузі

В Україні зараз експлуатуються 13 газосховищ з проектним обсягом 62,4 млрд. м3 Використовуються ці сховища для підвищення надійності забезпечення газом споживачів в екстремальних ситуаціях. При цьому питома вага ПГС, розміщених на сході України, становить 17,3% на заході — 76,3%, на півдні — 6,4%.
Нерівномірність розміщення ПГС, а також відсутність гарантій стабільного постачання газу в Україну викликає необхідності збільшення обсягів резервування газу на сході та півдні України.
Завдяки відкриттю великих газових родовищ на сході України, в Оренбурзькій та Тюменській областях, на Північному Кавказі і в Середній Азії широкого розвитку набув магістральний трубопровідний транспорт. Газопровідний транспорт Україні розвивався як складова частина єдиної газопостачальної системі колишнього СРСР. Функціонуюча сьогодні система газопроводів України забезпечує поставку газу усім споживачам та на експорт. Загальна протяжність газопроводів у межах України досягла майже 35 тис. км. До основних магістральних газопроводів елі; віднести такі, як:
Уренгой — Помари — Ужгород;
Острогожськ — Шебелинка;
Шебелинка — Дніпропетровськ;
Кривий Ріг — Ізмаїл;
Шебелинка — Полтава — Київ;
Дашава — Київ;
«Союз» та ряд ін. Пропускна здатність усіх газопроводів, що входять на територію України з Росії, становить понад 2000 млрд. м газу. Через територію України здійснюється транзит газу на експорт з Росії у Європу (в середньому понад 100 млрд. м3 за рік).
Перспективи розвитку газової промисловості України пов'язані з розширенням геолого-пошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням промислового освоєнню відкритих родовищ. Поряд з цим слід широко впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема новітніх технологій і техніки.
Екологічні проблеми в газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається в основному відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатації газових родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ Щодо використання природного газу в різних секторах економіки та галузях народного господарства, то цей вид ресурсу є найбільш екологічно чистим порівняно з такими енергетичними ресурсами, як вугілля, мазут, торф.

3. Розміщення підприємств газової галузі

Перспективні території на нафту і газ землі України на суходолі становлять 161с. квадратних кілометрів, а на акваторіях Чорного і Азовського морів - відповідно 43, 8 та 29 тис. кв. кілометрів.
В Україні виділяються такі райони, де концентруються основні запаси нафти і газу: Передкарпатський, Закарпатський та Львівський прогини, Складчасті Карпати (Західний регіон), Дніпровсько-Донецька западина (Східний регіон) і Причорноморсько-Кримська нафтогазоносна провінція (Південний район).
У цих регіонах виявлено 285 родовищ нафти і газу, з яких на 1992 рік видобуто 264 млн. тонн нафти, 1570 млрд. кубометрів газу і 51,5 млн. тонн газового конденсату. Максимальний рівень річного видобутку нафти і конденсату (14,4 млн. тонн) досягнуто в 1972 р., а газу (68,3 млрд. кубометрів) - в 1975 р. У наступні роки, незважаючи на збільшення розвіданих запасів, через роззосередження по площі виявлених покладів видобуток нафти і конденсату знизився майже втричі.
Нерозвідані ресурси нафти і газу в надрах України перевищують видобуті в 1,8 рази і розвідані - в 2,5 рази. Найменш вивчені шельфові частини морів. Практично всі українські родовища нафти і газу на суходолі рентабельні і вводяться в розробку негайно. Основні об'єми нерозвіданих ресурсів нафти, газу та газового конденсату знаходяться на глибинах 5000-7000 м. Великі глибини і складні гірничо-геологічні умови, що спричинені насамперед високим пластовим тиском (понад 1000 атм), значно утруднюють буріння глибоких свердловин та видобуток нафти і газу.
Основний приріст запасів газу (85-90 %), нафти і газового конденсату (60-65 %) забезпечує Дніпровсько-Донецька западина, перспективна площа якої 77,5 кв. кілометрів. Формуються нові райони нафтовидобутку в Чернігівській, Полтавській та Харківській областях. Так, на Рудівсько-МехедівськІй площі в інтервалі глибин 4200-5900 м виявлено вже п'ять газоконденсатних родовищ, розвідані запаси яких можуть досягти 100 млрд кубометрів. Ресурси Юльївсько-Безлюдівської площі на глибині 3500-4000 м оцінюються в 35-40 млрд кубометрів.
Основні перспективи західного регіону України, нафтогазоносна територія якого досягає 63,3 тис. квадратних кілометрів, пов'язуються із зовнішньою ї внутрішньою зонами Передкарпатського прогину, і головним чином, з широкою територією основи Східно-Європейської платформи, перекритої насувом Карпат. У внутрішній зоні прогину виявлено найглибший в Україні поклад нафти (5700-5800 м). У північно-західній частині Більчо-Волицької зони. в Закарпатському прогині відкриті і розвідуються газові родовища з запасами 3-5 млрд. кубометрів кожне, приурочені до неогенових та мезозойських відкладів на глибинах 1200-1800 м.
На півдні України на Керченському півострові виявлене Поворотне родовище газу, ресурси якого оцінюються в 8 млрд. кубометрів газу. Проте основні перспективи південного регіону пов'язуються з освоєнням Чорного ї Азовського морів, де є можливість збільшити видобуток газу в 2000 році до 5 млрд. кубометрів, що повністю забезпечить потреби в ньому народного господарства півдня України. На сьогодні в районі відкрито вже 10 газових родовищ на глибинах моря, які не перевищують 60 м. Підготовлено до буріння 28 об'єктів і виявлено кілька сотень локальних структур. Потенційні ресурси нафти і газу шельфів морів складають 80 % від ресурсів південного регіону і 15 % в цілому по Україні.

4. Головні напрямки розвитку газової промисловості України на сучасному етапі розвитку держави

З метою ефективного і більш якісного використання ресурсів нафти і газу в Україні необхідне встановлення тісних контактів із західними фірмами, які займаються пошуками та розвідкою цих корисних копалин, їх видобутком та переробкою. У багатьох країнах, наприклад у Великобританії та Норвегії накопичився дуже цінний досвід освоєння шельфових ділянок морів, існують передові технології і прийоми глибокого буріння.
Розвиток газової промисловості України відбувається під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників. До перших належить обмеженість власних ресурсів, до других - успадкована від колишнього Союзу залежність від монопольної поставки газу з Росії і Туркменистану.
Базою для подальшого розвитку газової промисловості України є як власні ресурси природного газу, так і розвинута мережа магістральних газопроводів та підземних сховищ газу.
Розташування України на основних шляхах транспортування природного газу від таких регіонів з найбільшими у світі запасами газу, як Росія (ресурси 53 трлн кубометрів) і Близький Схід (ресурси 33 трлн кубометрів) до великих споживачів цього газу - країн Центральної та Західної Європи - дуже вдале. Наша держава може стати гарантом надійного газозабезпечення споживачів. Це підсилить її позиції на ринку природного газу, сприятиме створенню умов для її подальшого економічного розвитку.
Крім того, в Україні зосереджена значна кількість висококваліфікованих кадрів газової промисловості (науковців, проектантів тощо). Розвинена металургійна і машинобудівна база, яка виробляє значну частину машин і обладнання для-цієї галузі, професійно підготовлені кадри буровиків, будівельників та експлуатаційників.
Це дає можливість, як і раніше, брати активну участь у роботах по освоєнню родовищ Західного Сибіру. За цілеспрямованої соціально-економічної політики можна створити взаємовигідні для України і Росії умови для довготривалих поставок газу в нашу державу.
Які ж нові напрями роботи щодо забезпечення України природним газом на перспективу? Нині вони досить добре розроблені. По-перше, це активна політика щодо участі нашої країни в освоєнні і дальшому розвитку західносибірського газовидобувного регіону через концесії, спільні підприємства, акціонерні компанії, бартерні угоди та інше. Це дасть можливість залишити цей регіон основним і економічно вигідним постачальником газу в Україну в обсязі 30-40 млрд. кубометрів.
Велике значення для забезпечення України природним газом матиме будівництво системи магістральних газопроводів з Ірану. Це дасть змогу ефективно використати промисловий та інтелектуальний потенціал нашої держави, зробити його конкурентоспроможним на світовому ринку. З Ірану надходило до 10-12 млрд. кубометрів газу щорічно.
Третій напрям забезпечення України ресурсами газу полягає у створенні системи щодо забезпечення споживачів зрідженим природним газом. Для цього необхідно збудувати спеціальні термінали для приймання і регазифікації, а також використання танкерів-метановозів. Напрям забезпечить подачу газу в об'ємі до 10 млрд. кубометрів.
Щодо внутрішніх чинників забезпечення України газом, то тут основним слід вважати енерго- і ресурсозбереження. Нині Україна достатньо забезпечена власними ресурсами природного газу. Падіння виробництва зменшило реальні потреби в газі. Дальший розвиток господарства в умовах реально діючої ринкової економіки включить такі механізми, як ресурсозбереження і науково-технічний прогрес. Це призведе до зменшення споживання газу до рівня 90-100 млрд. кубометрів (нині 118 млрд. кубометрів).

ВИСНОВКИ

Повна структурна перебудова народного господарства та орієнтація країни переважно на власні енергетичні ресурси в перспективі може привести І до більшого скорочення споживання газу (70 млрд. кубометрів на рік).
Власний видобуток газу за рахунок діючих родовищ і прискорення введення в експлуатацію нових має стабілізуватися на рівні 16-17 млрд. кубометрів на рік.
Що ж необхідно зробити для вирішення проблеми газопостачання за рахунок чинників внутрідержавного характеру? По-перше, необхідно продовжувати і прискорювати роботи по розширенню власної ресурсної бази за рахунок освоєння нових родовищ. Щодо капіталовкладень, то це в чотири рази менше, ніж витрати на купівлю і транспортування газу з віддалених від України регіонів.
По-друге, необхідно ширше впроваджувати прогресивні методи інтенсифікації видобутку газу і конденсату на родовищах, що вже експлуатуються.
По-третє, потрібно здійснювати глибоку переробку газу і газоконденсату з метою одержання пропан-бутану, етану з подальшою його переробкою в поліетилен, виробництво високооктанових бензинів та інших цінних продуктів. Це приведе до зростання виходу продукції в грошовому обчисленні більш як у два рази.
Слід також використати вдале географічне положення України для здійснення транзитних поставок газу з Росії, Середньої Азії та Близького Сходу, щоб одержувати у вигляді платні за транзит 20-25 млрд кубометрів газу на рік.
І останнє - близько 3-5 млрд. кубометрів газу на рік Україні дає використання нетрадиційних джерел, таких як метан вугільних родовищ, біогаз, газогідрати, родовища тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика, Київ, 2002
2. Розміщення продуктивних сил /Під ред. Ковалевський В.В., Київ, 2000
3. Качан В.Д. Розміщення продуктивних сил, Київ, 1998
4. Гєєць В. Структура економіки і структурна політика її стабілізації // Економіка України. — 1995. — № 4. — С. 17—18
5. Горленко И.А., Руденко Л.Г., Малюк С.Н. Проблеми комплексного развития территории, Киев, 1994

 

 
загрузка...