Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Інвестування - Портфель цінних паперів
Українські реферати - Інвестування
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Інвестування - Портфель цінних паперів

ЗМІСТ

Вступ
1. Механізм формування портфеля інвестування
2. Перспективи розвитку портфелю інвестування
Практична частина:
Задача 1.
Задача 2.
Задача 3.
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


ВСТУП

У сучасних умовах розвитку економічних процесів в Україні інвестиції являють собою категорію, яка найбільш часто використовується в економіці як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях. У сучасній літературі існує безліч визначень цього поняття, однак часто пропоноване в них трактування характеризує інвестиції недостатньо чітко або надмірно вузько, акцентуючи увагу лише на окремих сутнісних сторонах поняття. У таких умовах доцільно уточнити економічну сутність категорії "інвестиція"...

1. Механізм формування портфеля інвестування   

Принципами формування портфеля інвестування є:
1) безпечність;
2) дохідність;
3) ліквідність;
4) зростання капіталу.
Під безпекою слід розуміти невразливість інвестицій до потрясінь на фондовому ринку та стабільність отримання доходу. Безпечність досягається за рахунок зниження дохідності й темпу зростання вкладень.
Під ліквідністю будь-якого фінансового ресурсу мають на увазі його здатність брати участь у негайному придбанні товарів (робіт, послуг). Так, готівка має більшу ліквідність, ніж безготівкові гроші. Ліквідність фондових цінностей — це їхня здатність швидко і без втрат у ціні перетворюватися в готівку. Найнижчу ліквідність має нерухомість.
При формуванні портфеля слід ураховувати принцип, який діє на фондовому ринку: чим більший потенційний ризик несе цінний папір, тим вищий потенційний дохід він повинен мати, і навпаки, - чим надійніший дохід, тим нижча його ставка. Це завдання вирішується шляхом придбання цінних паперів відомих акціонерних товариств, які мають високі фінансові показники і відповідні індикатори фінансового стану. Що ж до ризику, то слід зазначити, що з ним пов'язані всі операції на ринку цінних паперів.
Однак ліквідність портфеля цінних паперів необхідно розглядати з двох позицій:
- як спроможність швидкого перетворення всього портфеля цінних паперів або його частини в грошові ресурси (з невеликими витратами на реалізацію та при відсутності значних втрат у курсовій вартості);
- як спроможність своєчасного погашення зобов'язань перед кредиторами, повернення їм запозичених грошових ресурсів, за рахунок яких був сформований портфель. У даному разі на передній план виступає питання про відповідність термінів залучення джерел, з одного боку, та сформованих на їх основі вкладень — із другого.
До етапів формування портфелів цінних паперів входять:
- вибір типу портфеля і визначення його характеру;
- оцінка ступеня портфельного інвестиційного ризику;
- моделювання структури портфеля.
Зазвичай головною метою інвестора при формуванні портфеля цінних паперів є досягнення оптимального співвідношення між ризиком і доходом. Механізм формування портфеля орієнтований на пріоритети інвестора. Як правило, до таких пріоритетів відносять:
- збереження і приріст капіталу;
- отримання більшого доходу;
- доступ (через придбання цінних паперів) до дефіцитної продукції, послуг, можлива їх реалізація і розподіл;
- доступ до власності.
З огляду на це у світовій практиці передбачено детальнішу Диференціацію типів потенційних інвесторів:
1) консервативні;
2) помірно агресивні;
3) агресивні;
4) досвідчені;
5) найдосвідченіші.
Основні типи інвесторів наведено в табл. 1.

Таблиця 1.
Основні типи інвесторів

Мета консервативних інвесторів — безпечність вкладень. Помірно агресивні інвестори прагнуть не лише зберегти вкладений капітал, а й отримати на нього дохід, нехай і невеликий. Агресивні інвестори не задовольняються процентами від вкладених коштів, а намагаються досягти приросту капіталу. Досвідчені інвестори прагнутимуть забезпечити і прибуток, і збільшення капіталу, і ліквідність цінних паперів, тобто їх швидку реалізацію на ринку у разі необхідності. Мета найдосвідченіших інвесторів — отримання максимальних доходів.
Обрані напрямки досягнення конкретних цілей, поставлених інвестором, являють собою портфельні стратегії, їх розробляють, як правило, інвестиційні фонди і компанії. Ці інститути є інституційними інвесторами на фінансовому ринку.
Зазвичай інвестиційні компанії і фонди не гарантують своїм вкладникам отримання фіксованого доходу. Вони забезпечують на професійному рівні максимально ефективне вкладення коштів, але без твердих гарантій. При цьому вкладникам надається можливість вибору між портфелями цінних паперів різних фондів.
Відповідно до характеру застосовуваної інвестиційної стратегії фонди і компанії умовно можна поділити на такі групи:
1. Фонди і компанії, які інвестують капітал у цінні папери з обмеженим ризиком коливань їх курсу;
2. Фонди і компанії, які орієнтуються на зростання прибутків при підвищеному ризику коливань курсу цінних паперів;
3. Фонди і компанії, які здійснюють диверсифікацію фінансових активів;
4. Фонди і компанії, які спеціалізуються на капіталізації процентних ставок грошового ринку.
До першої групи належать інвестиційні компанії і фонди, що купують переважно державні, муніципальні і корпоративні облігації, які вважаються на західному фондовому ринку найменш ризикованими видами цінних паперів. У цих компаній найнижчі комісійні: за передплату - не більш як 4 %, за управління цінними паперами - від 0,25 до 0,60 %.
До другої групи належать інвестиційні компанії, що здійснюють довгострокові інвестиції. Вони купують акції, конвертовані облігації і похідні фінансові інструменти, такі, як опціони на фондові індекси і варанти. Клієнтами таких компаній виступають особи, для яких прийнятним є підвищений ризик при розміщенні хоча б частини їхніх активів. Комісійні за послуги цих компаній найвищі: за передплату - до 6 %, за управління - до 1,5 %. До цієї групи належать, зокрема, американські об'єднані інвестиційні трасти і управлінські компанії.
До третьої групи належать компанії і фонди, які здійснюють диверсифікацію довгострокових фінансових вкладень у різні цінні папери. Така диверсифікація є надійним методом обмеження ризику втрати капіталу. Для здійснення подібної інвестиційної стратегії потрібно розпоряджатися досить значним капіталом. Рівень комісійних у цієї групи компаній середній: за передплату - не більш як 5 %, за управління - 1 %.
До четвертої групи належать компанії, що спеціалізуються на капіталізації відсоткових ставок грошового ринку. Це взаємні фонди грошового ринку, про які згадувалося раніше. Такі компанії здійснюють інвестиції на дуже короткий строк, укладаючи навіть одноденні угоди, тому ризик втрати капіталу незначний. Клієнтура таких компаній найрізноманітніша: приватні особи, які бажають отримати більш високий відсоток за своїми заощадженнями в порівнянні з банківським, і фірми, які інвестують вільні кошти. Комісійні з передплати, як правило, не стягуються, оскільки мова йде про короткострокові інвестиції.
З метою зменшення ризику інвестування необхідно враховувати різноманітні фактори, найважливішими з яких є дохідність рівень оподаткування, термін фінансових вкладень. Принцип рівності доходів передбачає, що прибутковість від різних варіантів інвестування повинна бути однаковою. Інакше почнеться активна скупка дохідніших активів, що викличе приплив капіталу в одні галузі на шкоду іншим.

2. Перспективи розвитку портфелю інвестування

При виборі стратегії інвестування факторами, що визначають галузеву структуру інвестиційного портфеля, залишаються ризик і дохідність інвестицій. При виборі цінних паперів факторами, які визначають дохідність інвестицій, є рентабельність виробництва і перспектива зростання обсягу продажу. Високорентабельний бізнес забезпечує найменший період окупності і створює передумови для реінвестування прибутку в розвиток виробництва. Інвестиційна привабливість окремого підприємства залежить від показників, що характеризують його фінансовий стан. Інвесторів безпосередньо цікавлять показники, що впливають на дохідність капіталу підприємства, курс акцій та рівень дивідендів. Від рівня дохідності (рентабельності) залежить за інших рівних умов розмір дивідендів за акціями. Це найзагальніший показник, що відповідає на питання, який прибуток отримає підприємство з розрахунку на 1 грн. активів. У показнику рентабельності капіталу результат поточної діяльності даного періоду порівнюється з наявними у підприємства основними і обіговими коштами (активами). Рентабельність капіталу розраховується як добуток рентабельності продукції і оборотності активів (виручка від реалізації, поділена на середню за період, що аналізується, вартість активів):

(Формула) (1)
де П — балансовий прибуток;
А - середня за період, що аналізується, вартість активів;
Р — виручка від реалізації продукції.
Для оцінки інвестиційного потенціалу підприємства має значення, за рахунок яких факторів зростає чи знижується рентабельність капіталу. Показник ефективності використання капіталу підприємства, який у кінцевому підсумку цікавить його акціонерів, — це відношення чистого прибутку до вартості активів. Визначення дивідендів із розрахунку на одну акцію здійснюється лише виходячи з розміру чистого прибутку. Рівень дивідендів залежить від величини чистого прибутку та від того, яку його частину вирішено спрямувати на виплату дивідендів.
Власників звичайних акцій більшою мірою цікавить курс акцій, ніж рівень дивідендів. Курс акцій залежить від цілого ряду фінансових показників акціонерного товариства. Найпростіший показник — співвідношення рівня дивідендів, які сплачуються за звичайними акціями, і ставки банківського відсотка за депозитами. Курс акції дорівнює добутку цього співвідношення і номінальної ціни акції. Однак такий підхід до оцінки курсу акцій не дає уявлення про перспективність вкладення коштів у певне акціонерне товариство. Більш правильно визначати курс акцій виходячи з можливостей акціонерного товариства у сплаті дивідендів. Для цього потрібно розрахувати чистий прибуток на одну звичайну акцію, але не на будь-яку дату, а протягом декількох періодів, які аналізуються (кварталів, а якщо можливо — років).
На розвиненому ринку цінних паперів вартий уваги ще один показник, який оцінює курс акцій. Він розраховується як відношення курсу акцій до чистого прибутку (або розміру дивідендів) на одну акцію. Якщо припустити, що курс акцій залежить лише від їх номіналу, чистого прибутку на одну акцію (або дивіденду) і рівня банківського відсотка, тоді:

(Формула) (2)
або
(Формула) (3)

де Ак, Ак1 - курсова ціна акції;
ЧП— чистий прибуток акціонерного товариства;
Д - сума дивідендів, які сплачуються за звичайними акціями;
n — кількість випущених звичайних акцій;
Бв — рівень банківського відсотка за депозитами.
У цьому разі відношення курсу акцій до чистого прибутку (суми дивідендів) дорівнює:

Таким чином, якби курс акцій формувався лише залежно від їхнього номіналу і розміру чистого прибутку (дивідендів) на одну акцію, то відношення курсу акцій до чистого прибутку (розміру дивідендів) у всіх випадках дорівнювало б номіналу, поділеному на рівень банківського відсотка за депозитами. Однак курс акцій формується під впливом причин ринкового характеру і залежить не лише від рівня чистого прибутку (дивідендів) на одну акцію. Іноді низький рівень дивідендів за акціями пов'язаний із необхідністю використовувати в певному періоді прибуток для розвитку виробництва. Це може означати, що в  наступні періоди дивіденди можуть бути досить високими.
Всю цю множинність факторів необхідно враховувати для оцінки потенціалу інвестицій у цінні папери при формуванні портфеля.
Для того щоб забезпечити стійкість портфеля цінних паперів, інвестори обмежують розмір вкладень у цінні папери одного емітента, досягаючи таким чином зниження ступеня ризику. При вкладанні коштів у акції промислових компаній здійснюється їх галузева диверсифікація. Взаємні фонди грошового ринку, які працюють із короткостроковими цінними паперами приватних емітентів і держави, проводять диверсифікацію, управляючи змішаним пакетом фінансових активів. Цей пакет містить; державні облігації, короткострокові цінні папери муніципалітетів, сертифікати пайової участі інших інвестиційних інститутів.
Управління диверсифікованим портфелем потребує проведення постійних операцій із цінними паперами для підтримки якості портфеля і забезпечення зростання його поточної вартості.
Діяльність інвестиційних компаній і фондів у кожній країні має свою специфіку, яка залежить від особливостей фондового ринку. У більшості країн у структурі портфельних інвестицій переважають не акції, а облігації та короткострокові цінні папери (табл. 2).

Таблиця 2.
Структура портфельних інвестицій і клієнтура інвестиційних компаній


Кошти, отримані інвестиційною компанією під час продажу перших пакетів власних акцій, звичайно відразу ж вкладаються в ринкові активи. Вибір активів здійснюється виходячи з інвестиційних властивостей цінних паперів і стану фінансового ринку. В західній практиці пропозиція цінних паперів здійснюється інвестиційними інститутами за принципом "пропозиція всіх зусиль", "твердого зобов'язання" або "страхування недорозміщення", У першому випадку ризик недорозміщення несе фірма-емітент, а інвестиційна компанія продає можливу кількість акцій за комісійні. При другому варіанті весь випуск цінних паперів купує інвестиційна компанія і перепродає його за ціною, що не набагато перевищує початкову. При "страхуванні недорозміщення" інвестиційний інститут розміщує цінні папери від імені емітента протягом обумовленого терміну, а частину, якої не було розмішено, потім викуповує. Здійсненням портфельних стратегій займаються спеціально підготовлені менеджери, яких називають портфельними менеджерами. Доручення клієнта щодо формування стійкого портфеля фінансових активів і проведення моніторингу (відстеження) його дохідності називають договором портфельного управління.
В Україні через нерозвиненість фінансового ринку та ринку цінних паперів при формуванні портфеля цінних паперів інвестори, як правило, ставлять за мету:
- збереження та приріст капіталу;
- придбання цінних паперів, які за умовами обігу можуть заміняти готівку;
- доступ через придбання цінних паперів до дефіцитної продукції та послуг, майнових і немайнових прав;
- розширення сфери впливу та перерозподілу власності, створення холдингових і ланцюгових структур;
- спекулятивна гра на коливаннях курсів в умовах нестабільного, ненасиченого ринку цінних паперів;
- похідні цілі (зондування ринку, страхування від зайвих ризиків і т. ін.).
Із плином часу можуть змінюватися інвестиційні цілі вкладника, що веде до зміни складу портфеля. Перегляд портфеля зводиться до визначення співвідношення дохідності й ризику паперів, що до нього входять. За результатами аналізу приймається рішення про можливий продаж будь-якого цінного папера та придбання у разі необхідності нового.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 

Задача 1
Інвестор може купити лінію для переробки м’яса до 10 тис. грн. готівкою, або заплатити 10 800 грн. через рік. У інвестора на абсолютному рахунку в банку знаходиться 11 тис. грн. Банк нараховує відсоткову ставку 3% один раз в квартал. Визначити, який із варіантів більш вигідний інвестору.

Задача 2
Визначити номінальну майбутню вартість інвестицій з урахуванням інфляції і суму нарощення відсотків, якщо первісна сума інвестицій складає 25 тис. грн., реальна проста відсоткова ставка складає 6% місячних, прогнозований місячний рівень інфляції очікується в розмірі 5%, загальний період інвестування складає 11 місяців.

Задача 3
Визначити реальну теперішню вартість грошових коштів і реальну просту відсоткову ставку, якщо майбутня сума грошових коштів складає 100 млн. грн., номінальна проста відсоткова ставка складає 25% річних, прогнозує мий річний рівень інфляції складає 18%, період дисконтування дорівнює 3 рокам.

ВИСНОВКИ

Визначимо, що  інвестиційна діяльність підприємства – це один з важливих напрямків багатоаспекторної діяльності в умовах ринкового оточення. Від інтенсивності та результативності інвестиційних процесів залежить успіх фірми у ближчий та віддаленій перспективі. У широкому тлумаченні під інвестиціями слід розуміти довгострокові вкладення капіталу й інших цінностей у конкретну справу з метою подальшого їх збільшення. Інвестиції мають фінансове й економічне визначення, що зумовлює відповідні підходи до їх класифікації. За фінансовими визначенням, інвестиції – це всі види активів (коштів), що вкладаються у господарчу діяльність для отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати як видатки на створення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни обігового капіталу.
Структура інвестиційних витрат на проекти, пов’язані з виробництвом товарів і послуг, посередництвом, торгівлею, включає витрати на будівництво будівель і споруд, у тому числі і на їх проектування, на придбання устаткування, його монтаж і налагодження, на реконструкцію виробництва, на удосконалення технологічних процесів. Для визначення суми інвестицій у такі проекти обов’язково треба врахувати також суму авансування капіталу в оборотні активи для створення мінімальних запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів для здійснення розрахунків та інших оборотних активів, без яких здійснення проекту неможливе.
З метою обліку, аналізу та планування інвестиції класифікуються за різними ознаками. Класифікація інвестицій може мати різні цілі та ступені деталізації.
Треба зауважити, що у сучасних умовах розвитку найбільш важливими джерелами фінансування є недержавні інвестиційні ресурси, що включають у себе власні кошти підприємств і організацій, довгострокові й короткострокові кредити банків, кошти населення, кошти цільових фондів, що перебувають у розпорядженні фізичних та юридичних осіб, а також інші джерела (емісія облігацій підприємств, лізинг).
Найважливішим джерелом інвестиційних ресурсів для підприємств є власні кошти підприємств і організацій, формування яких здійснюється за рахунок частини чистого прибутку, що направляється на виробничий розвиток; амортизаційних відрахувань; страхової суми відшкодування збитків, викликаних втратою майна; раніше здійснених довгострокових фінансових вкладень, строк погашення яких минає в поточному періоді; реінвестованої шляхом продажу частини основних фондів; іммобілізованої в інвестиції частини зайвих оборотних активів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

4. Гитман Л. Основи інвестування. Переклад з англ..  Київ, 2005;
5.Гунський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. К., Наук. думка, 1998
6. Загородній А.Г. Менеджмент реальних інвестицій: Навч. посібник.- К.: Т-во «Знання», КОО 2000
7. Игошин Н.В. Ивестиции. М., Финансы, ЮНИТИ, 1999
8. Кондратьев Н.Д. Проблемы  экономической динамики. М.Экономика, 1989
9. Мелклумов Я.С. Экономическая  оценка эффективности  инвестиций  и  финансирование инвестиционных проектов. М.: ИКЦ ДИС, 2005
10.  Удалих О.О. Управління інвестиційною діяльністю  в промисловому регіоні. Донецьк, 2002

 
загрузка...