Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Фінансова звітність. Бухгалтерські рахунки
Українські реферати - Облік у зарубіжних країнах
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)

Фінансова звітність. Бухгалтерські рахунки

Контрольна робота | реферат з предмету «Облік у зарубіжних країнах»

ЗМІСТ

Вступ
1. Характеристики фінансової звітності
2. Бухгалтерські рахунки та їх класифікація
3. Загальні принципи побудови планів рахунків
4. Характеристика та особливості побудови планів рахунків
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Контрольна робота - Фінансова звітність як інформаційна база фінансового аналізу
Курсова робота -  Класифікація рахунків в бухгалтерському обліку


(Скорочений текст роботи для ознайомлення)


ВСТУП

Метою концептуальної основи є: допомагати Раді КМСФЗ у розробці нових Міжнародних стандартів, у перегляді існуючих стандартів обліку та звітності, допомагати національним органам у розробці національних стандартів обліку, допомагати бухгалтерам та аудиторам у використанні та інтерпретації інформації, яка міститься у фінансових звітах, складених у відповідності із МСФЗ.
Концептуальна основа охоплює:
* мету фінансових звітів;
* якісні характеристики, які визначають корисність інформації, наведеної у фінансових звітах;
* визначення, визнання та оцінку елементів, із яких складаються фінансові звіти.
Концептуальна основа розповсюджується на фінансові звіти усіх торговельних, промислових та комерційних підприємств, що звітують, незалежно від їхньої форми власності.

1. Характеристики фінансової звітності

Якісні характеристики фінансової звітності є атрибутами, які роблять інформацію, що подається у фінансовій звітності, корисною для споживачів. Основними якісними характеристиками фінансової звітності є:
Дохідливість - це якість інформації, яка дає можливість користувачам сприймати її значення;
Доречність - характеризує здатність інформації впливати на рішення, що приймаються на її основі;
Достовірність - означає, що представлена інформація не містить помилок та перекручень, які можуть вплинути на прийняття рішень;
Зіставність інформації характеризується можливістю користувачів порівнювати дані фінансових звітів за різні періоди, або фінансові звіти різних підприємств.

Для того, щоб фінансові звіти відповідали поставленій меті, їх складають з урахуванням загальноприйнятих принципів:
Принцип облікової одиниці - під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, яка відокремлена від власників - фізичних осіб. Адже відомо, що особисте майно та борги власників не відображаються у фінансовій звітності фірми.

Принцип подвійності базується на припущенні, що сума ресурсів підприємства не може бути більшою або меншою його зобов'язань та капіталу.

Принцип грошового вимірника - факти, що приводяться в бухгалтерських звітах, завжди мають грошову оцінку. Бухгалтерський облік оперує виключно даними, що мають грошове вимірювання, дані, що не мають грошового виразу, не можуть бути представлені у фінансовій звітності підприємства.

Принцип нарахування - згідно з цим принципом результати операцій визнаються, коли вони відбуваються, а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти і відображаються в облікових регістрах та фінансовій звітності тих періодів, до яких вони належать.

Принцип безперервності ще називають принципом тривалості діяльності підприємства. Суть принципу полягає в тому, що передбачається діяльність фірми протягом такого періоду, щоб виплатити всю існуючу заборгованість, яка виникає в процесі бізнесу.

Принцип нейтральності - досягається в бухгалтерському обліку за рахунок того, що інформація, яка міститься у фінансових звітах, є неупередженою і в результаті відбору або викладу вона впливає на прийняття рішення або на судження з метою досягнення заздалегідь визначеного результату.

Принцип превалювання сутності над формою - інформацію, яка повинна правдиво відображати операції, слід розкривати відповідно до сутності та економічної реальності, а, не лише виходячи з юридичної форми.

Принцип погодженості вигод і витрат - фірма здійснює витрати для того, щоб мати прибутки. Вигоди, отримані від інформації, повинні перевищувати витрати на її надання. Витрати можуть нести не ті, хто отримує вигоди, крім того, вигоди можуть отримати не тільки ті, для кого готувалась інформація.

Принцип повноти відображення інформації - для виконання принципу необхідно, щоб інформація, представлена у фінансових звітах, була повною в межах суттєвості та витрат, пов'язаних із її отриманням.

Принципи суттєвості інформації - суттєвою є корисна інформація, яка може впливати на прийняття рішень користувачів. Суттєвість залежить від обсягу статті та помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском чи неправильним відображенням.

Принцип періодичності - оскільки користувачі бажають через певні періоди часу порівнювати фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства, необхідно, щоб фінансова звітність відображала відповідну інформацію за попередні періоди.
Усі ці принципи - не закони, а правила, концепції, які вироблені практикою міжнародного досвіду ведення обліку і якими користуються при оцінці й відображенні ділових операцій.

За кордоном поширені три основні форми організації бізнесу: власне діло, товариство й корпорація.
Власне діло повністю належить одній особі і не потребує при створенні реєстрації або дозволу жодної державної установи. Власне діло - найдавніша форма бізнесу і найпоширеніша у сфері послуг, роздрібної торгівлі.
Для окремих видів діяльності необхідна ліцензія, але в більшості випадків при наявності умов для роботи - бізнес уже існує.
Важливою перевагою власного бізнесу є простота обліку та звітності. Власник бізнесу просто декларує свій щорічний прибуток.

Товариство (партнерство) також не потребує реєстрації.
Воно належить двом або більше власникам-партнерам. У договорі, який укладають партнери, обговорюються умови розподілу прибутку, умови розподілу майна в разі ліквідації товариства. Товариство юридично не відокремлюється від його власників, але облік ведеться в товаристві окремо від обліку інших справ його власників-партнерів. Слід зазначити, що товариство припиняє свою діяльність, якщо помре один із власників - партнерів.

Корпорація - це юридична особа організована згідно із законодавством. Власниками корпорації є акціонери: право власності закріплено в акціях, які можна вільно купувати й продавати.
Маючи "юридичну особливість", корпорація повністю відокремлюється від своїх власників. На відміну від товариства, де кожен партнер має необмежену відповідальність за діяльність та борги товариства, власники корпорації мають обмежену відповідальність і ризикують лише вкладеними коштами.
У статуті корпорації визначають типи й кількість акцій дозволених до випуску, мінімальну кількість акціонерів (2 чи 3), мінімальний розмір капіталу, який повинен бути внесений на момент реєстрації. Існує рада директорів корпорації, яка наймає менеджерів.

Саме корпорація - форма бізнесу, що переважає у більшості країн, оскільки така форма має певні переваги:
• обмежена відповідальність акціонерів;
• безперервне існування;
• можливість залучення капіталу шляхом емісії акцій;
• простота передачі права власності (продаж акцій).

Як недоліки в організації діяльності корпорації:
• подвійне оподаткування (оподатковується прибуток корпорації, а потім ще й дивіденди по акціях);
• корпорація втрачає безпосередній зв'язок із власниками.
Слід пам'ятати, що обліковою одиницею бухгалтерського обліку є активи, зобов'язання (пасиви), власний капітал, яким володіє підприємство І які включаються в діловий оборот.

2. Бухгалтерські рахунки та їх класифікація

Обсяг засобів підприємства, його зобов'язань та капіталу змінюється щоденно під впливом господарських операцій. Звичайно, після кожного надходження чи вибуття засобів баланс не складають, але зміни в складі, структурі активів підприємства чи його капіталу знаходять своє відображення на окремих показниках балансу, які є бухгалтерськими статтями.

У країнах, що здійснюють облік за англо-американською системою, наявність національного плану рахунків не обов'язкова, кожна фірма розробляє свій робочий план рахунків, який будується на загальновстановлених принципах, що сприяють складанню фінансової звітності.
Бухгалтерський рахунок - основна одиниця накопичення й зберігання інформації у бухгалтерському обліку, він є основним елементом системи рахунків.
Записи на рахунках можуть здійснюватись у залежності від характеру об'єктів, що підлягають обліку.

За змістом рахунки класифікуються на:
Матеріальні (речові).
Персональні (особисті).
Номінальні (результатні) - рахунки витрат та доходів.
Існують рахунки, які відображаються в балансі - капіталізовані, та такі, що служать основою для складання звіту про прибутки та збитки - некапіталізовані.

До матеріальних належать рахунки, що відображають активи підприємства, такі як основні засоби, товарно-матеріальні запаси, грошові кошти, до речі, на рахунку "Гроші", або "Готівкові кошти", або "Грошові кошти" відображаються грошові кошти фірми незалежно від того, готівка це чи гроші на банківських рахунках.
На рахунках, що об'єднані в групу "персональні", відображається дебіторська та кредиторська заборгованість, їх називають, як правило, "Рахунки до отримання" та "Рахунки до сплати". Для більш детального обліку заборгованостей підприємства традиційно ведуть окремі бухгалтерські рахунки для кожного клієнта, що є одним із пояснень того, що бухгалтерські книги мають значно більшу кількість бухгалтерських рахунків, ніж є бухгалтерських статей у балансі.

Рахунок "Доходи" відображає збільшення прибутку підприємства, а рахунок "Витрати" показує зменшення прибутку. Прибуток за певний період відображається на результатному рахунку "Нерозподілений прибуток".
Суми прибутку заносяться на цей рахунок унаслідок журнальних .записів, і називається цей процес "закриття рахунків" В окремих країнах ведуть рахунок "Прибуток. Усього", щодо певної міри відповідає рахунку "Фінансові результати" в українській системі рахівництва.

У результаті закриття рахунки "Доход", "Витрати" "Прибуток. Усього" мають нульовий залишок, тому вони ще називаються тимчасовими рахунками.
Традиційно фірми показують свої доходи та витрати в розрізі окремих рахунків, тому вони мають назви «Доходи від реалізації продукції», «Доходи від наданих послуг», «Витрати на зарплату», «Витрати на страховку», «Експлуатаційні витрати» тощо.
Першим етапом бухгалтерського обліку є збір первинної інформації про кожну операцію на підприємстві. Добре організована система збору має істотне значення, від її оперативності залежить якість інформації на виході з облікової системи.
Реєстрація та зберігання первинної інформації здійснюється в три етапи:
1) складання первинного документа на кожну господарську операцію;
2) аналіз кожної господарської операції;
3) запис економічних наслідків кожної операції у хронологічному порядку.

Обліковому працівникові необхідно бути обізнаними з деякими особливостями, що склалися у світовій практиці щодо оформлення бухгалтерських записів:
1. Записи цифр. При записі цифр на нерозграфленому аркуші для виділення тисяч використовуються коми, а для десятих — крапки.
2. Знак грошової одиниці (доларів, фунтів, євро та ін.) ставиться перед числом. Наприклад, число 5875,96 дол. відповідно до зарубіжної практики буде записане $5,875.96. Коли використовуються розграфлені бланки, коми та крапки не обов'язкові.
3. Виділення підсумків. Число, після якого вказується підсумок, підкреслюється однією лінією. Це вказує, що наступне за підкресленим числом є результатом додавання або віднімання. Кінцевий підсумок підкреслюється двома лініями.
4. Позначення грошових одиниць у таблицях. Грошова одиниця позначається перед першого сумою в кожній колонці, а також перед останньою підсумковою сумою.

Позначення грошової одиниці не використовується в регістрах бухгалтерського обліку - Журналах та Головній книзі.
Для складання бухгалтерських проводок використовуються терміни, звичні для українського бухгалтера:
Ліва сторона рахунку називається «Дебет», права сторона - «Кредит». Існують рахунки для відображення засобів підприємства - так звані активні рахунки, бо розміщені в лівій частині балансу, та пасивні рахунки - рахунки зобов'язань та капіталу, що розміщуються у правій частині балансу.

Відомості про кожну операцію заносяться в Журнал.
Журнал - це бухгалтерський реєстр початкового запису. Процедура опису операції у Журналі називається протоколювання або журналізація.
Існує декілька видів Журналів. Вибір певного з них залежить від обсягу й характеру господарських операцій підприємства.
Правила заповнення Журналу:
1. Сторінки Журналу нумеруються.
2. На початку кожної сторінки Журналу в колонці «Дата» записується рік.
3. Після року вказується місяць. Наступний запис місяця на сторінці здійснюється тільки після його зміни.
4. Назву рахунку, що дебетується, вказують відразу після дати із самого початку рядка в колонці «Назви рахунків і пояснення».
5. Назву кредитованого рахунку розміщують під назвою дебетованого рахунку із зміщенням вправо.
6. Коротке пояснення починається на наступному після кредитованого рахунка рядку. В ньому має бути посилання на первинний документ.
7. Після кожної операції повинен залишатись вільний рядок. Його наявність виділяє в окремий блок кожну операцію і полегшує читання журналу.

Запису Журналі - це спосіб аналізу, реєстрації та зберігання інформації про господарські операції, що відбулися на підприємстві.
Деякі невеликі підприємства можуть складати баланс на кінець кожного дня. Наприклад, об'єктом обліку є власне діло.
Результати трансакцій відображаються в балансі компанії, при цьому зміни стосуються активів компанії, її зобов'язань та капіталу. Капітал компанії змінювався в результаті її господарської діяльності, тобто фірма отримувала прибуток.
Після запису всіх поточних господарських операцій з журналу реєстрації бухгалтер складає робочу таблицю, яка включає пробний баланс, регулятиви, відрегульований баланс, номінальний рахунок прибутків, балансовий звіт і пробний баланс на останній день звітного періоду.
Пробний баланс - це перелік усіх окремих рахунків Головної книги і, відповідно, це всі підсумкові сальдо цих рахунків. Пробний баланс використовується для перевірки рівняння записів на рахунках. Він відображає всі ділові операції компанії за звітний період.

До повного циклу обробки облікової інформації входять відповідні фази:
* збір економічної інформації;
* аналіз кожної операції;
* запис економічних наслідків кожної операції у журналі;
* перенесення даних про економічні наслідки операцій у Головну книгу;
* підготовка первинного пробного балансу на основі Головної книги;
* підготовка робочих облікових звітів;
* складання фінансових звітів;
* регулюючі проводки наприкінці облікового періоду;
* закриття рахунків витрат і доходів у Головній книзі;
* підготовка повного урегульованого пробного балансу.

Отримання прибутку є головною метою створення підприємства, отже його власник повинен знати реальний фінансовий результат від підприємницької діяльності. Ця інформація необхідна для розробки обґрунтованих планів на майбутнє, одержання кредитів, визначення сум податків. Дані про прибуток компанії цікавлять також користувачів фінансової звітності - інвесторів, постачальників, акціонерів.
В бухгалтерському обліку точне визначення прибутку має важливіше значення, ніж фактична вартість матеріальних запасів.
Збільшення нерозподіленого прибутку в результаті діяльності компанії називається доходом, відповідно зменшення нерозподіленого прибутку має назву витрати.
Збільшення доходів фірми відображається на кредиті рахунків «Доходи». Накопичення витрат показується на дебеті рахунків «Витрати».
Відомості про розмір прибутку та способи його отримання відображають у Звіті про прибутки та збитки, який є не менш важливим звітом, ніж бухгалтерський баланс.
Звіт про прибутки та збитки містить інформацію про доходи та витрати підприємства, різниця між якими с прибутком або збитком компанії.
Нерозподілений прибуток показує суму, що залишається в розпорядженні компанії.

3. Загальні принципи побудови планів рахунків

Національний план рахунків бухгалтерського обліку є визначальним в обліковій системі, відповідає її цілям і завданням та тісно пов'язаний з формами власності, методами формування цін, податковою політикою держави, способами самофінансування та організацією підведення кінцевих результатів роботи внутрішніх підрозділів підприємства (центрів відповідальності, центрів аналізу, сегментів діяльності, цехів, бригад тощо).
У світовій практиці найвідомішими є три основних напрями у побудові планів: матричний, лінійний, ієрархічний. При матричній побудові плану рахунків всі рахунки поділяються на класи та групи, у яких виділяються підкласи, групи рахунків та самі рахунки. Лінійна побудова плану передбачає послідовний виклад номенклатури синтетичних рахунків, зведених у групи (як наприклад, план рахунків американської фірми). У такому плані не застосовуються субрахунки, що спрощує вибір кореспонденції рахунків, полегшує організацію аналітичного обліку.

В країнах англо-американської системи бухгалтерського обліку відсутній єдиний план рахунків. Адміністрація компаній та їх бухгалтерський персонал самі формують найбільш прийнятний для себе план (Великобританія, США, Канада, Японія, Естонія та ін.).
В ряді країн (Франції, Німеччині, Росії, Україні, Португалії, Іспанії, Гвінеї-Бісау тощо) існують єдині загальнонаціональні плани рахунків, які застосовуються всіма підприємствами. Французький професор П'єр Гарньє зазначає, що "Четверта Директива ЄС зобов'язує членів Європейського співтовариства застосовувати типовий план рахунків". Необхідно відмітити, однак, що в Німеччині, не дивлячись на загальнонаціональний характер, до плану рахунків висуваються мінімальні вимоги, які надають достатньо простору для упорядкування рахунків з використанням різних критеріїв систематизації. Параграфом 238 Торгового кодексу Німеччини при побудові робочого плану підприємствами висуваються наступні вимоги:
- порядок, який надає можливість поділу активних, пасивних, витратних та доходних рахунків;
- поділ рахунків всередині цих груп, що дозволило б складати законодавчо встановлені форми звітності.

Така рекомендація, предметом якої є загальна схема побудови системи рахунків, називається номенклатурою рахунків. Відповідно, підприємства можуть використовувати загальну систематизацію рахунків, яка міститься в номенклатурі, в якості основи, щоб самостійно визначати в цих рамках виду та ступінь поділу основних рахунків у відповідності з індивідуальними особливостями підприємства. Поділ рахунків на класи здійснюється на основі двох принципів:
- принцип послідовності обліку (процесний принцип);
- принцип структури звітності (балансовий принцип).

Однак, законодавство Німеччини з одного боку чітко визначає розділи балансу та звіту про прибутки та збитки, а з іншого з використанням цифр від 0 до 9 дозволяє створювати до 10 класів рахунків, у зв'язку з цим постала потреба в удосконаленні даної класифікації. Так, в 1971 р. на підставі передбаченої Законом про акції (1965) схеми структури виникла перша Промислова номенклатура рахунків (ПНР) як рекомендація Федерального союзу німецької промисловості. Потім, в 1986 р. схема структури була спрощена з набрання чинності Торгового Законодавства Німеччини (ТЗН).
Принцип послідовності при побудові плану рахунків орієнтується на послідовність обліку. Ця основна ідея знаходить відображення в єдиній номенклатурі рахунків промисловості (ЄНРП). Вона була видана вже 1951 р. - також Федеральним союзом німецької промисловості - як рекомендація та ґрунтується на теорії Шмаленбаха і покладена в побудову державної номенклатури рахунків.

4. Характеристика та особливості побудови планів рахунків

Аналізуючи плани рахунків зарубіжних країн, можна відмітити наступні моменти.
1. Чітке виділення у плані рахунків 4 категорій рахунків (рис. 1).

(Рис. 1.) Категорії рахунків в планах рахунків різних країн

Виділення 4-х категорій рахунків притаманно для планів рахунків ЄС, країн Організації африканської єдності, Латиноамериканських держав.
2. Визначення фінансового результату роботи підприємства 4 різними способами по 4 категоріях рахунків: балансових, витрати-випуск, управляючих та по рахунках, що з'єднують фінансову та управлінську бухгалтерію.
3. У більшості національних планів рахунків виділяються основні рахунки, субрахунки першого та другого порядку, при цьому кодування рахунків проводиться, як правило, за десятковою системою (табл. 1).

(Таблиця 1.)
Приклад кодування рахунків за десятковою системою

Важливе значення має кодування рахунків, яке визначає їх приналежність до певної групи. З цього приводу професор Е. Шмаленбах писав, що "номер говорить обізнаній особі більше про природу та значення рахунку, ніж іншому про це скаже ціле речення". Широке використання кодів дозволяє забезпечити високий рівень комп'ютерної обробки облікової інформації. При цьому можуть застосовуватися різноманітні кодові системи.
Найпростіша з них передбачає двохзначне кодування. Перша цифра коду означає той елемент основного бухгалтерського рівняння, до якого належить даний рахунок, а друга - конкретний об'єкт обліку.

Виділяють два основних підходи до побудови структури плану рахунків:
1. Двокруговий - виділення двох автономних систем рахунків відповідно до цілей фінансового та управлінського обліку. В системі рахунків виробничого обліку ведеться облік запасів, здійснюється калькулювання собівартості продукції і визначається фінансовий результат основної діяльності підприємства. В системі фінансового обліку відображаються розрахунки з дебіторами і кредиторами, визначається загальний фінансовий результат діяльності підприємства (реалізовано в планах рахунків майже 80 країн, в тому числі в більшості країн-членів ЄС (Франції, Німеччині, Бельгії, Португалії, Швейцарії, Іспанії тощо)).
2. Однокруговий (інтегрований, моністичний) - рахунки управлінського обліку кореспондують з рахунками фінансового обліку в межах єдиної системи рахунків. Характерний тільки для крупних промислових підприємств групи країн англо-американської облікової системи (США, Великобританія, Канада, Австралія тощо). В США така система обліку отримала назву "система виробничого обліку", а в Великобританії - "інтегрована система обліку".

Також необхідно зазначити, що при використанні першого підходу в фінансовому обліку використовується "Контрольний рахунок фінансового обліку", а в виробничому - "Контрольний рахунок управлінського обліку", вони мають супротивну будову і призначені для дзеркального відображення інформації. При такому підході сума прибутку, яка визначена в автономних системах, може не співпадати. Це викликано тим, що в системі виробничого обліку формується прибуток від основної діяльності, а в системі рахунків фінансового обліку відображаються ще і прибутки і збитки від позареалізаційних операцій, крім того розбіжності можуть бути обумовлені також різницею в методах оцінки запасів. У випадку використання метода ЛІФО у виробничому обліку і одночасно метода ФІФО в фінансовому обліку виникають розбіжності в оцінці прибутку, що потребує додаткового погодження.

Як свідчить практика, в більшості зарубіжних країн для кодування рахунків використовується децимальна система, за якої кожна цифра в коді рахунка визначає відповідну складову частину (клас, рахунок, субрахунок) плану. Такий спосіб кодування забезпечує сполучення гнучкості плану рахунків і зручності користування ним з одержанням необхідної інформації, а визначення сфери використання плану рахунків означає установлення видів діяльності або галузей, для яких призначені рахунки.
Багатьма вченими поряд із багатьма позитивними відмічаються і негативні сторони впровадження у державі єдиного плану рахунків. Окремі думки деяких вчених наведено в таблиці 2.

(Таблиця 2. )
Позиції вчених щодо застосування в державі єдиних планів рахунків

На побудову плану рахунків західних країн значно вплинув поділ бухгалтерського обліку на фінансовий і виробничий (управлінський) облік. Плани рахунків відображають інтереси загального бухгалтерського (фінансового) обліку. Питання обліку витрат виробництва і обігу, проблеми нарахування собівартості продукції (робіт, послуг) передані на розгляд самих підприємств. Для цих цілей у французькому Плані рахунків відведені класи 8 і 9, в німецькому - 9 клас.

У зовнішній побудові Плану рахунків Франції, Німеччини і Росії можна виділити наступні відмінності:
- німецький і французький поділяються на класи, російський - на розділи;
- в кожному класі містяться не більше 10 рахунків, в розділах нараховуються від п'яти (в розділах VII "Фінансові результати і використання прибутку" і VIII "Капітал і резерви") до 17 рахунків (розділ VI "Розрахунки");
- перша цифра рахунку означає приналежність до того чи іншого класу;
- відповідно до логіки уявлення бухгалтерського балансу і звіту про фінансові результати, німецький план рахунків починається з рахунків, що відображаються в активі балансу (класи: 0 "Нематеріальні активи і основний капітал", 1 "Фінансові вкладення капіталу", 2 "Оборотні засоби підприємства"), потім йдуть рахунки пасиву балансу (класи: 3 "Власний капітал і цільове відрахування", 4 "Кредиторські зобов'язання"). Потім слідують рахунки, що відносяться до звіту про прибутки і збитки (класи: 5 "Доходи", 6 "Виробничі витрати", 7 "Інші витрати", 8 "Облік прибутку та збитку"). Клас 9 "Облік витрат і продукції" відноситься до управлінської бухгалтерії. Французький план рахунків також починається з рахунків балансу, але, на відміну від німецького, в ньому відсутнє чітке групування класів на рахунки активу і пасиву (класи: 1 "Капітал", 2 "Основні засоби", 3 "Запаси", 6 "Розрахунки" (рахунки дебіторської і кредиторської заборгованості), 5 "Фінансові рахунки" (активу і пасиву)), затим слідують рахунки звіту про фінансові результати (класи 6 "Витрати", і 7 "Доходи"). Класи 0, 8, 9 можуть вільно використовуватися підприємствами для ведення аналітичного бухгалтерського обліку, обліку позабалансових фінансових зобов'язань, для підсумування фінансової діяльності поза балансом і т. п. В основу групування рахунків в російському плані рахунків покладені економічні особливості ресурсів, засобів, характер участі даних ресурсів в кругообороті капіталу, а також особливості господарських процесів. Рахунки для обліку капіталу і його складових, а також залучених засобів розміщенні після рахунків, що призначені для обліку процесів підприємницької (виробничої) діяльності.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – СПб: Питер, 1999
2. Бураковский І. Теорія міжнародної торгівлі. – К.: Основи, 2000
3. Міжнародна економіка. Видання 2-ге, перероблене і доповнене. /За ред. Ю.Г. Козака, К.І. Ржепішевського. – Київ, 2004
4. Міжнародні організації: Навчальний посібник /За ред. Козака Ю.Г, Ковалевського В.В. – К.: ЦУЛ, 2003
5. Хойєр Ф. Як робити бізнес в Європі, с. 84-86

 

 
загрузка...