Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Радіаційний захист. Профілактика радіаційних уражень
Українські реферати - ОБЖД
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)

Радіаційний захист. Профілактика радіаційних уражень

Контрольна робота | реферат з предмету «Безпека життєдіяльності» (БЖД)

ЗМІСТ

Вступ
1. Дезактивація, дегазація, дезінфекція, санітарна обробка людей
2. Профілактика радіаційних уражень
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг роботи - 22 сторінки

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Також дивіться:
Контрольна робота - Принципи і основні заходи захисту населення і територій під час надзвичайних ситуацій (Радіаційний і хімічний захист)


(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

У зв’язку з неухильним підвищенням протягом останніх десятиліть радіаційного фону на Землі та появою у різних країнах антропогенних радіаційних аномалій автори намагалися привернути увагу науковців до розробки лікувально-профілактичних модифікаторів, здатних послабити ушкоджувальний ефект від постійної дії на організм низькоінтенсивного випромінювання.

Профілактика радіаційних уражень

Глобальне підвищення радіаційного фону планети змусило заборонити в 1964 р. випробовування ядерної зброї в атмосфері, однак це зовсім не означало відмову від використання атомної енергії. Більше того, контингент професіоналів, котрі контактують з потоками іонізуючих випромінювань, неухильно зростає.
Тривожним застереженням проти широкомасштабного застосування радіаційних технологій були аварії на ядерних установках. Але найбільшою такою катастрофою стала Чорнобильська, яка загострила проблему захисту всієї біоти від тривалої дії низькоінтенсивної радіації. Виникає запитання: з яким арсеналом наукових розробок і практичних засобів протипроменевого захисту радіобіологія зустріла цю ситуацію?

Радіобіологічні дослідження виявили значні порушення, спричинені опроміненням на всіх рівнях життєдіяльності організму.
Хронологія рекомендацій Міжнародної комісії з радіаційного захисту та інших міжнародних наукових організацій свідчить про неухильне зниження доз радіації, що на певному етапі розвитку радіобіології вважалися безпечними для людини, аж до визнання безпорогової концепції. З огляду на це дослідження механізмів дії іонізуючих випромінювань як основи пошуку протипроменевих засобів набули актуального практичного значення.

«Теорією мішеней» і «принципом влучань» було запроваджено в радіобіології чіткі кількісні підходи до аналізу залежності «доза—ефект». Однак, ґрунтуючись лише на безпосередній дії радіації на біооб’єкт, вони не дають теоретичного підґрунтя для модифікації променевих ефектів. Можливо, саме тому засоби хімічного захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання було відкрито тільки в середині XX століття. Це привернуло увагу дослідників до вивчення опосередкованої дії радіації, визначення часових інтервалів розвитку променевих уражень, попри те, що кисневий ефект і ефект розбавлення були відомі значно раніше.

Пряма дія радіації, згідно з визначенням, характеризує зміни в обміні речовин, що виникають у біологічних об’єктах за безпосередніх фізичних актів передачі їм енергії випромінювання на рівні атомів та молекул.
Але радіобіологічні ефекти виявляються на нижчому рівні впорядкованості матерії — клітини, органу, організму та популяції. Тому активна відповідь біологічної системи на опромінення, стан і подальша її участь у цих процесах залежать від ланцюга реакцій в об’єкті та умов його пострадіаційного утримання. Отже, радіобіологічний ефект формується у часі і визначається ступенем ураження біологічно важливих макромолекул, кількістю радіаційно індукованих активних продуктів і частинок у треках та їхнім просторовим розподілом. Ушкоджувальна дія на організм іонів та радикалів, які виникають передусім під час радіолізу води, значно перевищує безпосереднє ураження ДНК у процесі опромінення.

Навіть за опромінення сухих речовин кінцевий ефект залежить від газового середовища та низькомолекулярних домішок.
На рівні організму гостре летальне опромінення (кістково-мозковий синдром) лише через кілька тижнів призводить до його загибелі. При цьому виявлено період так званого уявного благополуччя. Невідповідність (порівняно з іншими впливами) кількості енергії, яка передається об’єкту у процесі опромінення, кількості ушкоджених молекул та обсягу остаточних уражень, передбачає механізм багаторазового посилення первинних ушкоджень системи.

Отже, можна вважати, що основою модифікації променевих ефектів є насамперед первинна взаємодія іонізуючого випромінювання з біологічним об’єктом на рівні атомів та молекул. Біологічні системи багатокомпонентні і впорядковані за ієрархічним принципом, а тому їхня реакція на ушкодження певних компонентів буде опосередковуватися низкою взаємодій і перетворень, розтягнених у часі, — від частки секунди до годин і років (як за радіаційного канцерогенезу). Проте є принципова можливість впливати на цю низку перетворень, модифікуючи прикінцевий ефект. Для досягнення максимального позитивного результату модифікуючі засоби слід застосовувати на ранніх етапах формування радіаційного ефекту. Останнє передбачає вплив екзогенних факторів як на стимуляцію репарації біологічно важливих макромолекул (передусім ДНК), так і на блокування взаємодії утворених опроміненням іонів, радикалів, збуджених атомів і молекул з біологічними структурами та біохімічними метаболітами клітини, що запобігає їхній прискореній деструкції у разі виснаження ендогенних захисно-компенсаторних систем.

Прискорений розвиток досліджень механізмів ушкоджувальної дії радіації та широкий пошук нових радіозахисних засобів спостерігався у 50—70-х pоках XX століття. Тоді було відкрито велику кількість радіопротекторів, які належать до різних класів хімічних сполук, серед них — мексамін, β-аміноетилізотіуроній гідробромід, β-меркапто-етиламін, цистамін, індолілалкіламіни тощо. Зокрема, в установах НАН України — інститутах органічної хімії, фізіології ім. О.О. Богомольця, ядерних досліджень, молекулярної біології та генетики — цілеспрямовано синтезувались і досліджувались такі речовини, як заміщені ариламіди та арилгідразиди тіокарбонових кислот. Деякі з них виявили високу радіозахисну здатність за гострого опромінення організму в летальних дозах (ЛД).
Проте всі вони, як правило, були токсичними або не відповідали вимогам «ідеального радіопротектора» за іншими параметрами.
Ефективність дії радіозахисних речовин оцінюється за багатьма показниками.
Варто зазначити, що жорсткі вимоги до радіопротекторів стосуються іонізуючого випромінювання у високих дозах, гострого опромінення і 30-добового періоду спостереження. Віддалені наслідки його впливу — ефекти надфонових доз — раніше практично не враховували.

Критерії оцінки дії радіозахисних препаратів за ураження організму пролонгованою іонізуючою радіацією низької інтенсивності мають певні особливості. Тут слід враховувати широкий спектр показників: динаміку патологічного процесу, зумовленого радіаційним фактором; різні стратегії виживання клітин та організму залежно від доз і режимів опромінення, а також тривалості спостереження (в експериментах на тваринах дослідження має охоплювати весь життєвий цикл, а не обмежуватися кількома місяцями).
Згідно з даними багаторічного скринінгу встановлено оптимальні вимоги до застосування лікувально-профілактичних препаратів у зоні впливу наслідків аварії на ЧАЕС. По-перше, це полі функціональність препарату (дія на ключові механізми радіаційних уражень, а також на різних етапах розвитку ушкоджень, прискорення зв’язування та виведення з організму радіонуклідів і токсичних метаболітів). По-друге, відсутність побічних ефектів і нетоксичність за тривалого використання. По-третє, м’яка пролонгуюча дія, що уможливлює їх застосування з великими інтервалами між курсами.

Вплив на організм іонізуючого випромінювання спричинює деструктивні зміни, які відбуваються на всіх структурно-функціональних рівнях організації, тоді як спектр будь-якого радіопротектора обмежується його хімічними властивостями, тропністю та локалізацією у тканинах і клітинах. Плідною виявилась ідея захисту організму комплексом радіопротекторів. Застосування комплексу – кровозамінник БК-8, вітамін В-12, батиловий спирт, біцилін-3 — у разі опромінення собак летальною дозою сприяло виживанню половини тварин.
Цей комплекс характеризується широким діапазоном біологічних ефектів, поєднує хімічний захист із терапією гострої променевої хвороби.

Суттєве значення для опроміненого організму має синдром ендогенної інтоксикації, під час якого змінюються метаболічні процеси, зокрема, пов’язані з вільними радикалами: функція інформаційної РНК; транскрипція і трансляція; накопичення токсинів у крові, що зумовлює ураження органів і тканин; генералізація порушень мікроциркуляції, загальна та системна гемодинаміка.
У 1983 р. колективом авторів розроблено спосіб раннього активного втручання у перебіг гострої променевої хвороби із застосуванням комплексу потужних детоксикаційних засобів: індукування у хворих форсованого діурезу за допомогою переливання сольових розчинів, поліглюкіну, використання осмо- і салуретиків та сироваткового альбуміну. Ці заходи поєднувалися з гемосорбційними процедурами і сприяли виживанню 80 % тварин, опромінених летальною дозою. Важливу роль у розвитку синдрому ендогенної інтоксикації та променевого ураження макромолекул відіграє активація вільнорадикальних процесів.
Цьому можна запобігти введенням в організм антиоксидантів, але, передусім, активацією та синхронізацією функціонування ферментних систем антиоксидантного захисту.

Гострою науковою і практичною проблемою є захист організму в разі дії на нього щільноіонізуючих випромінювань, зокрема швидких нейтронів. Потік частинок, який характеризується високою лінійною передачею енергії у тканинах організму, спричинює, на відміну від рідкоіонізуючої радіації, збільшення кількості дволанцюгових розривів у ДНК, мультиаберантних клітин, ушкоджень біомембран, порушень біосинтезу ДНК, уражень клітин на всіх стадіях розвитку. При цьому ефективність репарації ДНК досить низька. Такі особливості щільноіонізуючих випромінювань, що зумовлені специфікою просторово-часового розподілу первинних активних продуктів та їхніми реакціями з макромолекулами, практично перешкоджають модифікуючій дії опромінення на молекулярному рівні: кисневий ефект незначний, а всі відомі радіопротектори майже нерезультативні. Перспективним напрямом у розв’язанні цієї проблеми можна вважати застосування суміші радіопротекторів та екзогенної ДНК. Остання інтенсифікує синтез ДНК і білків у клітинах опроміненого організму, стимулює гемопоез та імунну систему, що і сприяє виживанню 70–80 % тварин за ЛД 50/30.

Отже, модифікація радіаційних уражень незалежно від їхньої природи, характеризується двома принциповими напрямами: впливом на процеси формування радіаційних ефектів і на репарацію ушкоджень ДНК. Як правило, у терапевтичній практиці використовують першу модифікацію. Другий шлях менш вивчений. При цьому проблема модифікації ускладнюється тим, що реакції на молекулярному рівні модулюються клітинними, тканинними, системними та організмовими регуляторними процесами.

Останнім часом інтенсивно вивчається протипроменева дія цитокінів (інтерлейкінів, факторів росту, інтерферонів тощо). Вони відновлюють радіаційно уражений кістковий мозок завдяки їх здатності стимулювати проліферацію клітин, знижують рівень ушкоджень ДНК (наприклад інтерферон-α).
Нині започатковано дослідження перспективного класу радіозахисних білків — металотіонеїнів, до яких входить 30 % цистеїну. Вони утворюються у тканинах (зокрема у печінці) за дії на організм важких металів та інших стресорних агентів. Антиоксидантні властивості металотіонеїнів зумовлюються великою кількістю SH-груп у молекулі. Цим також пояснюється їхня радіопротекторна дія.

З огляду на важливість захисту ДНК і мембран від активних радикальних продуктів значний інтерес становлять дослідження ролі у репараційних процесах екстрацелюлярних рідин за променевого ураження організму та дії на нього ксенобіотиків. Показано, що істотний протекторний вплив на об’єкти під час оксидантного стресу різної природи, отруєнні та опроміненні відіграє церулоплазмін. Корекція його вмісту у плазмі крові забезпечує виживання значного відсотка тварин, навіть у разі летальних доз радіації. Варто зазначити, що опубліковані експериментальні дані стосуються здебільшого гострого тотального опромінення організму.

Чорнобильська катастрофа у радіобіологічному аспекті не виявила якісно нових проблем. Вона лише змістила акценти на недостатньо досліджені питання, які раніше не мали практичного значення, оскільки діапазон низьких доз (0,2–0,5 Гр) радіації вважали допороговим за будь-яких умов формування зумовлених ними ушкоджень.
Експерименти і спостереження у перші місяці після катастрофи на ЧАЕС виявили радіобіологічні особливості функціонування організму за такої ситуації. Головні з них — постійний вплив іонізуючих випромінювань та сумісна дія зовнішнього і внутрішнього радіаційних чинників. Саме такі умови опромінення організму, обтяжені хімічними та фізичними факторами зовнішнього середовища, спричинили високий негативний ефект «чорнобильських» радіоактивних випадінь.

В експериментах на тваринах та під час епідеміологічних спостережень у зоні ЧАЕС виявлено збільшення генетичних аномалій у клітинах радіочутливих тканин, зниження ефективності репаративних процесів, активацію пероксидного окиснення ліпідів, неузгодженість дії, а згодом — і виснаження ферментів антиоксидантного захисту, порушення функціонування імунної та кровотворної систем, регуляції метаболізму на рівні систем та організму, дезадаптацію, зростання захворюваності і скорочення середньої тривалості життя.

У «чорнобильських» умовах доза опромінення організму, який фактично перманентно перебуває у радіаційних полях внутрішніх і зовнішніх випромінювачів, формується тривалий час. Виснаження захисно-компенсаторних систем із плином часу спричинює зрив та порушення впорядкованості процесів життєдіяльності.
На відміну від гострого опромінення, коли масово гинуть клітини і стан організму залежить від кількості інтактних стовбурових клітин, здатних до поділу, у відновленні клітинного складу та функціональної активності ушкоджених систем за хронічної дії низькоінтенсивної радіації визначальними є репараційні, захисно-компенсаторні та адаптаційні процеси, передусім на клітинному рівні. Отже, залежно від доз та умов опромінення реалізуються дві стратегії виживання. У першому випадку перевагу має репопуляційне відновлення тканин, у другому — репарація кожної ушкодженої клітини.

Завдяки багаторічній експериментальній роботі безпосередньо у зоні Чорнобильської АЕС ми одержали практичне підтвердження зазначеним вище теоретичним уявленням, а також випробували десятки препаратів з метою усунення негативної дії на організм іонізуючого випромінювання.
З’ясувалося, що класичні показники ефективності радіопротекторів, насамперед факор зміни дози, не можна застосовувати для оцінки дії тих чи інших чинників за умов, які виникли після Чорнобильської аварії.
Більше того, всі відомі радіопротектори не мали захисного ефекту на організм, за винятком гострого тотального опромінення. У разі тривалого низькоінтенсивного впливу радіації нетоксичні препарати природного походження (антиоксиданти, вітаміни, адаптогени) з м’якою регуляторною дією на метаболічні процеси виявилися найефективнішими.

Активна стимуляція процесів кровотворення (наприклад, ефазолом і левазолом), що сприяє значному, але нетривалому функціональному відновленню системи, через кілька місяців закінчується різким виснаженням кісткового кровотворення і масовою загибеллю тварин. Аналогічні результати було одержано при стимуляції їхньої імунної системи у тридцятикілометровій зоні відчуження ЧАЕС т-активіном.
Отже, використання будь-яких модифікаторів з метою нормалізації стану опроміненого організму потребує обов’язкового дослідження віддалених наслідків їхньої дії.

Застосування інтенсивних сорбційних процедур було доцільним у перший поставарійний період, коли в організмі ліквідаторів та інших постраждалих осіб відбувалося надзвичайно високе накопичення радіонуклідів та інших токсичних речовин. Натомість курсове лікування природними мінеральними водами класу «Нафтуся» виявилося найефективнішим і найменш травматичним з погляду детоксикації та відновлення кровотворення після тривалого надходження радіонуклідів до організму. Перспектива застосування для реабілітації метаболізму мінеральних вод на зразок «Нафтусі» зумовлюється великим запасом їх на території України і розробленими методами консервації, що дає змогу зберігати лікувальні властивості води впродовж тривалого часу. У тварин із значними змінами кровотворення відновлювалися кількісні та якісні показники периферичної крові, кісткового мозку — до нижнього рівня доаварійної норми. Важливо також зазначити, що ефект дії «Нафтусі» не був короткочасним, а зберігався впродовж кількох місяців.

Аналогічні дані одержано і після курсового застосування «Нафтусі» для відновлення здоров’я ліквідаторів аварії на ЧАЕС та населення, яке мешкає на забруднених радіонуклідами територіях. Окрім того, встановлено антиоксидантні та детоксикаційні властивості «Нафтусі», тому рекомендували курсове застосування води для виведення радіонуклідів із різних тканин та органів осіб, потерпілих від аварії на ЧАЕС.
З огляду на важливість пошуку природних речовин з антиоксидантними властивостями слід зазначити, що в Україні відкрито родовища мінеральних вод із підвищеним вмістом селену. Найперспективнішими для поповнення його запасів в організмі є ті мінеральні води, які містять 20–50 мкг/дм3 цього елемента і не зашкоджують людині.

Ще одним напрямом модифікації радіаційного ураження є застосування харчових добавок.
Серед поліфункціональних препаратів із чітко вираженими антиоксидантними властивостями добре зарекомендували себе меланіни грибного та рослинного походження. Курсова терапія меланіном, виділеним з Cladosporium cladosporioides, зменшує генерацію активних форм кисню у тканинах організму після перебування у Чорнобильській зоні, що, у свою чергу, знижує рівень захворюваності (зокрема утворення пухлин) та подовжує тривалість життя. З’ясовано, що курсове застосування меланіну грибного походження сприяє довготривалій нормалізації активності супероксиддисмутази і каталази в еритроцитах та гепатоцитах опромінених щурів. В експерименті на лімфоцитах людини і клітинах кісткового мозку мишей показано, що введення їм меланіну до опромінення сприяє зменшенню майже вдвічі частоти хромосомних аберацій.

Дослідження радіобіологічних наслідків Чорнобильської катастрофи, порівняно з гострим летальним опроміненням людини (як, наприклад, вибухи атомних бомб у Хіросімі і Нагасакі), показали, що критерії ефективності радіозахисних заходів (фактор зміни дози, інтегральний показник захисту тощо) відрізняються залежно від виду радіації, умов опромінення, дози та її інтенсивності.
За тривалого перебування осіб у зоні ЧАЕС активація пероксидних процесів і розвиток синдрому ендогенної інтоксикації відбуваються повільно і залежать від ступеня виснаження ендогенних захисно-компенсаторних систем. Наприклад, у зонах впливу тих чи інших чинників після аварії на ЧАЕС найраціональнішим є, з одного боку, збагачення їжі антиоксидантами, вітамінами, адаптогенами, а з другого, — м’яке, неушкоджувальне (на відміну від сорбційних процедур) курсове промивання організму один раз на 6–7 місяців слабомінералізованими лікувальними мінеральними водами. У разі істотного пригнічення кровотворної та імунної систем безпосередня стимуляція їх може спричинити небажані зміни в організмі.

 

 
загрузка...