Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Інструктаж з охорони праці. Іонізуюче випромінювання
Українські реферати - Охорона праці
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Інструктаж з охорони праці. Іонізуюче випромінювання

ЗМІСТ

Вступ
1. Як проводиться інструктаж робітників з техніки безпеки
2. По яким нормам проектування промислового підприємства «SH 245-71» визначають норму відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні промислових приміщень механічного цеху
3. В чому заключається шкідливе діяння іонізуючого випромінювання на людину
4. Кваліфікація виробництв з пожежної та вибухової небезпеки
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Услуги предоставляет компания «СМС Биллинг Украина»
Юр. адрес: 65123, Украина, г. Одесса, ул. Высоцкого, 36
Тех. поддержка абонентов с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36
Услуги предоставляются только для совершеннолетних


ВСТУП

Усі виробничі приміщення, устаткування, технологічні процеси повинні відповідати вимогам забезпечення здорових і безпечних умов праці.
Вимоги до виробничого устаткування, так само як і до його розміщення й організації робочих місць, а також вимоги безпеки, пропоновані до організації виробничих процесів і спрямовані на попередження виробничого травматизму, закріплюються в правилах по техніці безпеки. Перелік допускаються стандартами (санітарними нормами) рівнів концентрації й інших параметрів, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, властивих виробничим процесами, містить норми виробничої санітарії, що запобігають виникнення професійних захворювань працівників.
Вимоги, що містяться в правилах і техніці безпеки, що стосуються, і виробничої санітарії, повинні виконуватися при будівництві підприємств, починаючи зі стадії проектування, при конструюванні і виготовленні устаткування, верстатів, машин.
Жодне підприємство, цех, ділянка, виробництво не можуть бути прийняті і введені в експлуатацію, якщо на них не забезпечені здорові і безпечні умови праці.
Жоден, зразок нової машини, механізму й іншого виробничого устаткування не може бути переданий у серійне виробництво, якщо він не відповідає вимогам охорони праці.
Нові виробничі об'єкти засобу виробництва не можуть бути прийняті в експлуатацію, якщо вони не мають сертифіката безпеки.
Щоб вимоги охорони праці дотримувалися працівниками, на адміністрацію покладене проведення інструктажу.

1. Як проводиться інструктаж робітників з техніки безпеки

Згідно із Законом України «Про охорону праці», Державний комітет України з нагляду за охороною праці наказом від 04.04.94р. №30 затвердив «Типове положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників із охорони праці». У відповідності з цим документом, усі працівники при прийнятті на роботу і процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, з правил поведінки при аваріях. Навчання працівників правилам безпеки праці запроваджується в усіх підприємствах, установах незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва. Форми такого навчання: інструктажі, технічні мінімуми, так зване курсове навчання, спеціальне навчання, навчання (перевірка знань) посадових осіб, підвищення кваліфікації, навчання студентів та учнів навчальних закладів.
Інструктаж з охорони праці проводиться в усіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх виробничої діяльності, освіти, кваліфікації, стажу, досвіду з даного фаху або посади працівників. Керівництво, організація і відповідальність за своєчасне і правильне проведення інструктажів покладається на власника (керівника) підприємства, установи, організації, а у підрозділах - на керівника підрозділу. За характером і інтервалами проведення інструктажі бувають: увідний і на робочому місці - первинний, позаплановий і цільовий.
Увідний інструктаж проводить інженер з охорони праці або особа, на яку покладені його обов'язки, з усіма особами, що приймаються на роботу, а також з тими, що прибули у відрядження, студентами, учнями, направленими на виробничу практику. Метою увідного інструктажу є: роз'яснення значення виробничої і трудової дисципліни, ознайомлення з характером майбутньої роботи, загальними умовами, з вимогами безпеки; ознайомлення з основними положеннями законодавства про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку, основними правилами електробезпеки, порядком складання актів про нещасний випадок, порядком надання першої допомоги потерпілому; загальними вимогами до організації та утримання робочих місць; вимогам особистої гігієни та виробничої санітарії; призначення і використання засобів індивідуального захисту, спецодягу і спецвзуття; ознайомлення з основними вимогами пожежної безпеки.
Про запровадження увідного інструктажу роблять запис у спеціальному журналі реєстру інструктажів з питань охорони праці, а також у документі про прийом працівника на роботу.

Таблиця 1.
Форма журналу


Інструктаж проводиться з одним або групою робітників у кабінеті охорони праці або в спеціально обладнаному приміщенні з використанням сучасних технічних засобів навчання, наочних посібників.
Первинний інструктаж на робочому місці повинні проходити всі особи, які поступають на роботу, а також ті, що переводяться з одного цеху в інший, робітники, які будуть виконувати нову для них роботу, учні, студенти, направлені на підприємство для проходження виробничої практики, особи, які перебувають у відрядженні і безпосередньо беруть участь у виробничому процесі на підприємстві. Інструктаж на робочому місці проводять керівники (майстри) тих структурних підрозділів, у безпосередній підлеглості яких будуть інструктовані працівники. На невеликих підприємствах, які не мають структурних підрозділів, інструктаж проводить керівник підприємства. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб однієї професії, згідно з програмою, розробленою з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для робітників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації! приблизного переліку питань. Програма розробляється керівником цеху, дільниці, погоджується із службою охорони праці і затверджується керівником підприємства, навчального закладу або їх відповідного структурного підрозділу. Всі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, навчально-виробничих (курсових) комбінатів, після первинного інструктажу на робочому місці повинні протягом 2... 15 змін (залежно від характеру праці і кваліфікації працівника) пройти стажування під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників або фахівців, призначених наказом (розпорядженням) по підприємству (цеху, дільниці, виробництву). Керівник підприємства (цеху, дільниці, виробництва) має право своїм наказом або розпорядженням звільняти від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років і якщо він переходить з одного цеху в інший, і характер його роботи та тип обладнання, на якому він буде працювати, не змінюються.
Повторний інструктаж на робочому місці повинні проходити всі працівники, незалежно від кваліфікації, освіти і стажу роботи: на роботах з підвищеною небезпекою праці - 1 раз у квартал; на інших роботах - 1 раз за півріччя. Його проводять індивідуально або з групою працівників однієї професії, бригади - за інструкціями для даної професії (посади).
Позаплановий інструктаж: проводять при зміні правил, норм, інструкцій, технологічного процесу або обладнання, внаслідок чого змінюються умови безпеки праці, при порушенні працівником правил та інструкцій з охорони праці, застосуванні ним неправильних способів праці, які можуть призвести до травми або аварії, при нещасному випадку, при перервах у роботі: для робіт, до яких ставляться підвищені (додаткові) вимоги безпеки праці, - понад 30 календарних діб, для решти робіт - 60 і більше діб. Цей інструктаж проводять згідно із розпорядженням установ, які здійснюють державний нагляд за охороною праці (індивідуально або з групою працівників однієї професії).
Після проведення первинного, повторного і позапланового інструктажів робиться запис в журналі інструктажів на робочому місці з обов'язковим підписом інструктованого і інструктуючого. Журнал має бути встановленої форми, прошнурований, пронумерований і скріплений печаткою підприємства.
Цільовий інструктаж проводять з працівниками при виконанні разових робіт, безпосередньо не пов'язаних з фахом (завантажування, розвантажування, одноразові роботи поза підприємством, цехом та ін.); ліквідації аварії, стихійного лиха; виконання робіт, для яких оформляються наряд-допуск, дозвіл та інші документи; екскурсія на підприємство; організація масових заходів з учнями, студентами (походи, спортивні заходи тощо). Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, яка дозволяє виконувати роботи за переліком і згідно з відповідною інструкцією.
Навчання посадових осіб, згідно з переліком, затвердженим Державним комітетом з нагляду за охороною праці (наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 11.10.93 р. №94), проводять до початку виконання ними своїх обов'язків і періодично один раз на три роки в установленому порядку. Для них також запроваджується перевірка знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці з участю представників органів державного нагляду та профспілок. У разі незадовільних знань працівники повинні пройти повторну підготовку.
Навчання працівників правилам безпеки праці запроваджується в усіх підприємствах, установах незалежно від характеру і ступеня небезпеки виробництва. Форми такого навчання: інструктажі, технічні мінімуми, курсове навчання (перевірка знань) посадових осіб, підвищення кваліфікації, навчання студентів та учнів навчальних закладів.
Міністерство освіти України запроваджує навчання з основ охорони праці в усіх навчальних закладах системи освіти, а також підготовку та підвищення кваліфікації фахівців з охорони праці з урахуванням особливостей відповідних галузей народного господарства за програмами, погодженими з Державним комітетом України з нагляду за охороною праці.
Велике значення у забезпеченні високого рівня охорони праці має пропаганда знань, передового досвіду, новітніх досягнень науки і техніки в цій галузі. Основними методами та формами такої пропаганди є лекції, бесіди та консультації, плакати і навчально-наочні посібники, тематичні виставки, конкурси, кінофільми, діафільми та ін.

2. По яким нормам проектування промислового підприємства «SH 245-71» визначають норму відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні промислових приміщень механічного цеху

Проектні роботи включають в загальному вигляді виконання всіх частин проекту, склад та зміст яких обумовлюється, головним чином, важливістю проектованого об'єкта. Цим диктується необхідна деталізація проектних розробок і рішень, а також стадії проектування.
Проект повинен складатись з таких розділів:
• загальна пояснювальна записка;
• генеральний план і транспорт;
• управління підприємством;
• рівень автоматизації;
• заходи з охорони праці і навколишнього середовища;
• основні техніко-економічні показники;
• дані про обсяг будівельно-монтажних робіт;
• кошторисна документація; архітектурно-будівельне креслення;
• паспорт проекту.
Розроблена у відповідності з нормами, правилами та стандартами проектна документація підписується головним інженером проекту і передається на експертизу. Фінансування робіт може проводитись лише після отримання позитивних результатів експертизи.
Проектні організації зобов'язані здійснювати авторський нагляд за дотриманням проектних рішень з питань охорони праці при будівництві та експлуатації запроектованих ними підприємств та об'єктів. Авторський нагляд здійснюється на підставі договору, який укладається проектною організацією з власником.
Експертиза проектів, прийняття в експлуатацію виробничих об'єктів та видача дозволу на початок роботи підприємства проводяться Державним комітетом України з нагляду за охороною праці в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При розробці матеріалів необхідно керуватись Державними будівельними нормами України (ДБН А.2.2.1-95), які передбачають доцільність проектної документації та способів її реалізації.
Генеральний план підприємства розробляють паралельно з розробкою інших розділів проекту. Це зумовлюється їх тісною взаємозалежністю, причому на всіх стадіях проектування: на передпроектному етапі і при суто проектуванні. Вже при виборі місця розташування підприємства та промислового майданчика потрібно знати склад підприємства, що обумовлюється завданням на проектування та доданими до нього особливими вимогами. Одночасно опрацьовується попередня схема генерального плану щодо розташування промислових, адміністративно-побутових та інших об'єктів.
Генеральний план підприємства повинен бути узгодженим з ситуаційним планом району будівництва, де представлено зв'язок з населеними пунктами і промисловими підприємствами району як щодо транспортних, так і інженерних мереж.
Орієнтація будівель за сторонами світу повинна максимально забезпечувати природні умови освітлення.
Враховуючи протипожежні вимоги, слід орієнтувати об'єкти з урахуванням троянди вітрів, коли об'єкти підвищеної пожежної небезпеки та селище розташовують з врахуванням пануючого напрямку вітру відносно заводського димаря.
Заводоуправління слід розташовувати з таким розрахунком, щоб доступ розташованих у ньому служб як для власних робітників та службовців, так і для відвідувачів був можливим без заходу на територію підприємства.
Склади палива потрібно розміщувати з урахуванням транспортування від місць утворення до споживачів, а технічних матеріалів - також з урахуванням їх постачання. Склади палива та мастильних речовин слід ізолювати від інших будинків і цехів та розташовувати на допустимій відстані.
Пожежне депо слід розташовувати або на території заводу, або поза нею, але на відстані не більше 300 м. Від нього повинен бути зручний та вільний проїзд до всіх об'єктів.
Мережа внутрізаводських доріг повинна бути по можливості замкнутою, кільцевою і без тупиків. Основні дороги повинні бути шириною: двосторонні - 6 м., односторонні - 3,5 м.
При проектуванні генерального плану слід врахувати екологічні вимоги щодо розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об'єктів, передбачити заходи охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.
Архітектурна сторона генерального плану повинна бути витримана, проїзди чітко визначені, осі будівель по можливості паралельні, фасади будинків, що виходять на магістральну дорогу, розміщені по прямій лінії, план будинку повинен розроблятися з врахуванням вимог єдиної модульної системи і т.д. Територія повинна бути озеленена, а селищбна зона повинна відділятись від заводу санітарною зоною.

3. В чому заключається шкідливе діяння іонізуючого випромінювання на людину

Іонізуючим випромінюванням називається будь-яке випромінювання, яке викликає іонізуюче середовище. Іонізуюче випромінювання - це космічне випромінювання, а природними джерелами Землі є розподілені в геосфері радіоактивні речовини. Штучними джерелами іонізуючих випромінювань є ядерні реактори, штучні радіоактивні ізотопи, ядерні вибухи, рентгенівське обладнання та ін.
Джерела іонізуючих випромінювань широко використовуються в різних сферах діяльності людини: для дефектоскопії металів, контролю якості зварювання з'єднань, автоматичного контролю технологічних операцій, визначення рівня агресивного середовища, боротьби зі статичною електрикою та ін. Вони також використовуються в сільському господарстві, геологічній розвідці, медицині, атомній енергетиці тощо.
Контакт з іонізуючими випромінюваннями є небезпечним для людини. Але при дотриманні відповідних технічних та організаційних вимог використання радіоактивних речовин можна уникнути.
Іонізуюче випромінювання буває електромагнітним (фотонним) і корпускулярним. До електромагнітного випромінювання відноситься гама-випромінювання та рентгенівське випромінювання. Корпускулярне випромінювання - це потік частинок з масою спокою, наближеною до нуля (альфа- і бета-частинки, протони, нейтрони та ін.).
Біологічна дія іонізуючого випромінювання на живий організм, в першу чергу, залежить від поглинаючої енергії випромінювання.
Одиницею поглинаючої дози є грей (Гр); 1 Гр = 1 Дж/кг. Застосовують також перевідну одиницю рад: 1 рад = 0,01 Гр.
Електромагнітне і радіоактивне випромінювання в своєму складі має альфа-, бета- і нейтронне випромінювання, їх загальна подібність - можливість іонізувати атоми і молекули речовини, в якій вони розповсюджуються.
Альфа-випромінювання - це потік альфа-частинок з початковою швидкістю 20000 км/с. При альфа-розпаді з ядра вилітає порівняно важка альфа-частинка, яка являє собою ядро атома гелію. Енергія альфа-частинки, проходячи через речовину, зумовлює в ній значні зміни внаслідок іонізації та збудження атомів.
Альфа-частинка взаємодіє з речовиною найбільш ефективно тому, що має великий заряд і відносно малу швидкість. Внаслідок цього її іонізаційна здатність велика, а проникаюча радіація незначна. Аркуш паперу затримує альфа-частинки. Надійним захистом від альфа-частинок при зовнішньому опроміненні є одяг людини.
Бета-випромінювання - це потік бета-частинок. Бета-частинкою називаються електрон або позитрон, який випромінює енергію і його швидкість наближена до швидкості світла – 3 * 108 м/с.
Їх заряд менший, а швидкість більша, ніж альфа-частинок. У зв'язку з цим бета-частинки мають меншу іонізуючу здатність, ніж альфа-частинки.
Бета-частинки повністю поглинаються віконним та автомобільним склом та металевими екранами товщиною 2...3 мм. Одяг людини поглинає близько 50 % бета-частинок. Оскільки альфа- і бета-випромінювання мають невелику проникну здатність, то вони найбільш небезпечні при проникненні в організм людини або при попаданні безпосередньо на шкіру (особливо в очі).
Гама-випромінювання - електромагнітне випромінювання, котре виділяється ядрами атомів при радіоактивних перетвореннях. Гама-випромінювання супроводжується бета-розпадом.
За своєю природою гама-випромінювання подібне до рентгенівського. Проте, воно має значно більшу енергію (менша довжина хвилі), яка випускається окремими порціями (квантами) і розповсюджується зі швидкістю світла (3*108 м/с). Гама-випромінювання має найбільшу проникну здатність і є основним фактором уражаючої дії радіоактивних випромінювань.
Нейтронне випромінювання - це потік нейтронів. Швидкість розповсюдження нейтронів досягає 20000 км/с. Нейтрони не мають електричного заряду, тому легко проникають в ядра атомів і захоплюються ними. Нейтронне випромінювання має сильну уражаючу дію при зовнішньому опроміненні.
Суть процесу іонізації полягає в тому, що під дією радіоактивних випромінювань електрично нейтральні в нормальних умовах атоми і молекули речовин розпадаються на пари позитивно і негативно заряджених частинок - іонів. Іонізація речовин супроводжується змінами їх основних фізико-хімічних властивостей, а у випадку біологічної тканини - порушенням її життєдіяльності. І одне, і друге за певних умов може порушити роботу окремих елементів, приладів і систем промислового обладнання, а також викликати ураження людей. Основним параметром, який характеризує дію ядерного випромінювання, є поглинута доза радіації (опромінення). Інтенсивність випромінювання характеризується густиною потоку - числом частинок, які проходять через площу 1 см2 за 1 сек. Одиницею дози радіації є джоуль на кілограм (Дж/кг). Це доза, яка випромінюється з енергією 1 Джоуль будь-якого виду радіоактивного випромінювання, передана масі 1 кг опромінюваної речовини. Для вимірювання дози рентгенівського випромінювання і гама-випромінювання використовується позасистемна одиниця - Рентген (Р).
Рентген - це така доза гама-випромінювання, під дією якої в одному кубічному сантиметрі сухого повітря за нормальних умов (температура 0 °С, тиск 105 Па) утворюється 2,08 млрд. пар іонів, кожен з яких має заряд, рівний заряду електрона. Це відповідає поглинутій енергії близько 88 ерг на 1 грам повітря. На практиці використовується також одиниця виміру рад: 1 рад =1,14 рентгена.
Характеристикою ступеня дії випромінювання є потужність дози (рівень радіації) - це доза, яка накопичується за одиницю часу. Рівень радіації (потужність дози) вимірюється в рентгенах за годину (Р/год) або в радах за годину (рад/год). В системі СІ експозиційна доза випромінювання вимірюється в кулонах та кілограм (Кл/кг): 1 Кл/кг = 3788-103 Р, а потужність дози вимірюється в Амперах на кілограм (А/кг): 1 А/кг = 3788 - 103 Р/г.
У зв'язку з тим, що окремі види випромінювання мають різну біологічну ефективність, введено поняття біологічної дози, її одиницю прийнято називати «бер» (біологічний еквівалент рентгена). Це доза випромінювання будь-якого виду енергії на тканини живого організму, еквівалентна дії 1 Р гама-випромінювання. Уражаюча дія проникаючої радіації характеризується дозою випромінювання, поглинутого одиницею маси опромінюваного середовища.
Проникаюча радіація небезпечна за своїми наслідками для здоров'я людини. Маючи велику енергію, гама-промені і нейтрони проникають глибоко в тканини організму та іонізують їх, а це призводить до променевої хвороби. Проникаюча радіація уражає кровотворні органи: кістковий мозок, лімфатичні залози, селезінку. Все це веде до різкого зменшення кількості лейкоцитів і зниження імунітету людини. Зменшення кількості еритроцитів викликає кисневе голодування тканин, утруднює процес згортання крові, а це, в свою чергу, призводить до крововиливу в товщі шкіри і слизових оболонок. Опромінення може бути одно- і багаторазовим. Одноразовою (однократною) вважають дозу опромінення, отриману за перші чотири доби. Доза опромінення до 50.. .80 Р, отримана за перші чотири доби, не викликає ураження і порушення працездатності, за винятком деяких змін в крові.
Дія проникаючої радіації на матеріали і обладнання залежить від виду випромінювання, дози радіації, природи опромінюваної речовини і умов навколишнього середовища. Найсильнішою є дія проникаючої радіації на електронне обладнання, фотоплівки, обчислювальні машини, оптичні прилади.
Найчастішим явищем при проникненні іонізуючих (радіоактивних) речовин в організм людини є хронічна променева хвороба. Вона характеризується довготривалістю і затяжністю. Виникає головний біль, запаморочення, погіршення пам'яті, сухість шкіри, випадання волосся. При внутрішньому опроміненні, внаслідок потрапляння радіоактивних речовин на відкриті ділянки шкіри, можуть утворюватись променеві дерматити та опіки. Ураження мають декілька стадій: рання реакція, інкубаційний період, період гострого запалення та період одужання. Рання реакція настає через декілька годин після дії радіоактивних речовин, з'являється почервоніння шкіри. Потім почервоніння зникає і настає інкубаційний період, ніяких зовнішніх ознак не виникає. Період гострого запалення знову починається з почервоніння шкіри. Потім виникають пухирі, наповнені прозорою рідиною. Пухирі самі тріскають, а при дуже великих дозах опромінення на їх місці виникають виразки, які заживають тривалий час.
Променеві опіки можуть бути легкими, середньої важкості і важкими. При легких ураженнях інкубаційний період продовжується до двох тижнів, виразок не виникає. Почервоніння і набряк шкіри проявляються через 1,5...2 місяці.
Ураження середньої важкості проявляються через 7...10 днів. Для лікування потрібно 2...З місяці. При важких ураженнях інкубаційний період продовжується 4.. .7 днів. Процес заживання виразок триває від 6 до 12 місяців, а інколи і більше. У воєнний час радіаційні ураження можуть мати комбінований характер: радіаційне опромінення, травми, опіки, інфекційні захворювання та інше. Завдання щодо захисту людей від променевих уражень полягає в тому, щоб опромінення не перевищувало допустимих доз. Люди, які знаходяться на зараженій території, повинні перебувати в сховищах або в протирадіаційних укриттях до безпечного спаду рівня радіації на місцевості. В цих умовах необхідно використовувати засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри. Треба пам'ятати, що протигаз, респіратор, спеціальний одяг не захищають від зовнішнього гама-випромінювання, а лише забезпечують захист органів дихання та шкіри від радіоактивного пилу. Медичну допомогу при променевих ураженнях необхідно надавати в можливо короткі терміни. Для цього дуже важливим є своєчасне виявлення уражених, котре здійснюється за допомогою дозиметричних приладів або розрахунками за відомими рівнями радіації та часом перебування на зараженій місцевості. Потерпілих необхідно винести (вивезти) з осередку ураження на місцевість, де немає радіаційного випромінювання. Людей, котрі отримали високі дози радіації, необхідно негайно доставити в лікувальні заклади транспортом. Лікування променевої хвороби - найскладніше питання сучасної медицини. До невідкладних лікувальних заходів відносяться:
• механічне усунення радіоактивних речовин з організму людини. Це здійснюється шляхом промивання шлунка теплою водою, вживання проносних і сечогінних засобів, промивання водою рота і очей (якщо є можливість - промивати очі розчином натрію гідрокарбонату);
• застосування відхаркувальних препаратів (іпекануан. термопсис, сенега) при проникненні радіоактивних речовин в дихальні шляхи.
Через декілька днів, коли радіоактивні речовини, котрі залишилися в організмі, відкладуться в органах і тканинах, використовують засіб введення в організм комплексоутворюючих речовин. За їх допомогою радіоактивні речовини можна перевести в розчин, а це полегшить виведення х з організму. В якості комплексоутворювачів використовують солі органічних кислот (лимонної, оцтової, молочної), а також вітамін В1. Лікування радіаційних опіків шкіри проводиться в процесі розвитку опіку. Воно спрямоване на зменшення запальних процесів і на відновлення ураженої тканини. В початковий період необхідно зробити проти інфекційні присипки (крохмаль, тальк, окис цинку). При важкій ранній реакції шкіри (почервоніння з крововиливом) для зменшення болю пропонуються охолоджувальні примочки (свинцева вода, риванол та інші). Важливо забезпечити ураженій ділянці спокій: уникати тертя, миття з милом, уникати дії ультрафіолетового випромінювання. Пропонується проведення новокаїнової блокади (уведення вище місця ураження 0,25…0,5%-го розчину новокаїну з інтервалом 3…4 дні.

4. Кваліфікація виробництв з пожежної та вибухової небезпеки

Головним заходом запобігання пожеж і вибухів від електрообладнання є правильний вибір і експлуатація обладнання у вибухо- та пожежонебезпечних приміщеннях. Згідно з ПУЕ приміщення поділяються на вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) і пожежонебезпечні (П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) зони.
Вибухонебезпечна зона – це простір, в якому є або можуть з’явитися вибухонебезпечні суміші.
Клас В-І - зони приміщень, в котрих виділяються горючі гази і пари в такій кількості і з такими властивостями, що можуть створювати з повітрям або іншими окислювачами вибухонебезпечні суміші при нормальних нетривалих режимах роботи.
Клас В-Іа - зони приміщень, в котрих вибухонебезпечна концентрація газів і пари можлива лише внаслідок аварії або несправності.
Клас В-Іб - ті ж самі зони, що й класу В-Іа, але мають наступні особливості:
• горючі гази мають високу нижню концентраційну межу запалення (15 % і більше) та різкий запах;
• при аварії в цих зонах можливе утворення лише місцевої вибухонебезпечної концентрації, яка поширюється на об'єм, не більший 5 % загального об'єму приміщення (зони);
• горючі гази і рідини використовуються у невеликих кількостях без застосування відкритого полум'я, у витяжних шафах або під витяжними зонтами.
Згідно з ПУЕ, якщо об'єм вибухонебезпечної суміші перевищує 5 % вільного об'єму приміщення, то все приміщення належить до відповідного класу вибухонебезпечності. Якщо об'єм вибухонебезпечної суміші дорівнює або менший 5 % вільного об'єму приміщення, то вибухонебезпечною вважається зона приміщення в межах до 5 м по горизонталі і вертикалі від технологічного апарата, від якого можливе виділення горючих газів або пари ЛЗР. Приміщення за межами вибухонебезпечної зони вважається вибухобезпечним, якщо немає інших факторів, які утворюють вибухонебезпечність.
Клас В-І - зовнішні установки, які містять вибухонебезпечні гази, пари, рідини, при цьому вибухонебезпечна концентрація може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.
Клас В-ІІ - зони приміщень, де можливе утворення вибухонебезпечних концентрацій пилу або волокон з повітрям або іншим окислювачем при нормальних, нетривалих режимах роботи.
Клас В-ІІа - зони, аналогічні зонам класу В-ІІ, де вибухонебезпечна концентрація пилу і волокон може утворюватися лише внаслідок аварії або несправності.
Пожежонебезпечна зона - це простір, де можуть знаходитися горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при можливих його порушеннях.
Клас П-І - зони приміщень, в котрих застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху вище 61 °С.
Клас П-ІІ - зони приміщень, де виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею запалення понад 65 г/м3 об'єму повітря, або вибухонебезпечного пилу, вміст котрого в повітрі приміщень не досягає вибухонебезпечних концентрацій.
Клас П-ІІа - зони приміщень, в котрих є тверді або волокнисті горючі речовини. Горючий пил і волокна не виділяються.
Клас П-ІІІ - зовнішні установки, де застосовуються або зберігаються горючі рідини з температурою спалаху пари понад 61 %, а також тверді горючі речовини.
Клас зони визначають технологи спільно з електриками проектної або експлуатаційної організації, виходячи з характеристики навколишнього середовища.
Згідно з ПУЕ, в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу, внутрішній простір котрого відділений від зовнішнього середовища оболонкою. Апаратуру управління і захисту, світильники рекомендується застосовувати в пилонепроникному виконанні. Вся електропроводка повинна мати надійну ізоляцію.
У вибухонебезпечних зонах та в зовнішніх установках слід використовувати вибухозахищене обладнання, виготовлене згідно з ГОСТ 12.2.020-76 "Електрообладнання вибухозахищене".
Для запобігання вибухів та пожеж від короткого замикання, перенавантаження електрообладнання, що експлуатується на підприємстві, важливе значення має вибір, монтаж і дотримання режиму експлуатації електричних мереж, машин, апаратів, а також електричних засобів автоматизації та зв'язку.
Основною умовою пожежо- та вибухобезпеки на підприємствах є усунення можливих причин загорання. Джерелами загорання можуть бути:
• необережне поводження з відкритим полум'ям і нагрівальними приладами, паління в недозволених місцях;
• несправність електрообладнання і неправильна його експлуатація;
• несправність систем опалення та порушення правил користування ними;
• невірне зберігання паливо-мастильних матеріалів (ПММ), самозаймання горючих речовин;
• іскри удару і тертя деталей машин і обладнання;
• розряди блискавок, статичної електрики.

ВИСНОВКИ

Інструктаж з охорони праці проводиться ...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Барабаш В.И., Шкрабак В.С. Психологія безпеки праці, Санкт-Петербург, 1992
2. Денисенко Г.Ф. Охрана труда: Учебное пособие, Москва, 1985
3. Долин П.А. Довідник по техніці безпеці, Москва, 1991
4. Жидецький В.Ц., Джигирей В.С. Основи охорони праці, Львів, 2000
5. Основи охорони праці, Львів: Афіша, 2000

 
загрузка...