Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Формування математичних уявлень у дітей дошкільного віку
Українські реферати - Педагогіка
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)

Формування математичних уявлень у дітей дошкільного віку

Дошкільна педагогіка

ЗМІСТ

Вступ
1.  Порівняльний аналіз з програмових завдань по формуванню кількісних уявлень у дітей 2-ої молодшої групи
2.  Особливості сприймання дітьми молодшого віку кількості предметів
3.  Зміст та методики роботи:
а) організація практичних дій з предметними множинами. Формування кількісних понять «один» і «багато»
б) методичні прийоми роботи по навчанню дітей співставленню і порівнянню груп предметів, встановленню їх рівності чи нерівності по кількості елементів
4.  Дидактичні ігри на формування кількісних понять
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг роботи - 19 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

Порівняльний аналіз з програмових завдань по формуванню кількісних уявлень у дітей 2-ої молодшої групи

У дітей дошкільного віку процес формування елементарних математичних знань та умінь здійснюється так, щоб навчання давало не лише безпосередній практичний результат, а й широкий розвивальний ефект.
Згідно Програми виховання і навчання дітей від 3 до 6 років «Дитина» завдання по формуванню елементарних математичних уявлень у дітей 3-4 років наступне:
Розширення і збагачення первинної орієнтації дитини в кількісних відношеннях   навколишньої дійсності. Формування певних способів діяльності дитини, які необхідні їй  для задоволення пізнавальних потреб.
Використання математичного матеріалу як основи для розвитку й удосконалення сенсорних дій.
Формування уявлень про число. Лічба в межах в трьох у прямому порядку. Слухання й сприймання числівників у мові.(Використовувати лічилочки, побутові ситуації). Утворення чисел   2   і   3   способом  додавання одиниці до попереднього числа. Ігри з кубиками та картками, і яких зображені цифри (без вимоги їх запам'ятовування). Лічба.  Формування уявлень про множину. Порівняння контрастних за кількістю предметів (один - багато, багато - мало). Порівняння чисельності множин шляхом прикладання та накладання предметів однієї множини на предмети іншої (більше, менше, стільки ж). Практичні вправи на об'єднання двох груп предметів і визначення кількості способом перелічування предметів у новоутвореній множині у межах 3. Сприймання запитання: «Скільки всього стало?». Практичні вправи на вилучення за будь-якою ознакою частини предметів у межах 3 і визначення кількості способом перелічування предметів, що залишились. Сприймання  запитання:   «Скільки  залишилося?».

Ознайомлення з величиною предметів. Порівняння величин предметів (великий - маленький, довгий - короткий, високий - низький). Практичне розрізнення й позначення у мові відповідними словами величин однакових і різних за розміром предметів.
Ознайомлення з формою предметів. Геометричні фігури. Розрізнення круга і квадрата, кулі й куба. Порівняння геометричних фігур з предметами, схожими за формою.
Орієнтування в просторі. Визначення просторового розміщення предметів відносно себе: вгорі - там, де голова; внизу - там, де ноги; попереду - рух обличчям до предмета; позаду - рух спиною до предмета. Просторові відношення: над, під, на, за, поруч, високо, низько. Визначення напрямків: вперед - назад, вгору -вниз.
Орієнтування в часі. Частини доби (ранок, день, вечір, ніч); часові відношення (тепер - пізніше, спочатку  -  потім,  учора   - завтра).

Умови успішної педагогічної роботи
Спільна з дорослими діяльність дітей (ігри з дидактичним матеріалом, сюжетні та рухливі ігри, ігри з кубиками, конструювання  і  т.п.);
використання вправ і завдань математичного змісту в побутовій повсякденній діяльності (пересуватися в просторі, переставляти предмети на площині тощо);
наявність різноманітного дидактичного матеріалу для самостійних  вправ;
організація рухливих ігор із використанням лічби, лічилок тощо;
поєднання завдань з розвитку мислення і розвитку мовлення.

У родинному колі
У щоденному спілкуванні з дитиною батьки можуть використовувати термінологію, пов'язану з часовими поняттями, називати дії дітей у різні проміжки у (зараз, потім, сьогодні, завтра, день, ніч і т. п.);
визначати масу предметів (важче, легше), їх розміри (великий, маленький).
Залучати дитину до сервірування столу, порівнювати називати властивості предметів   (великі  й  маленькі тарілки, ложки, чашки тощо).
Під час прогулянок звертати увагу на довшу й коротшу доріжки, на високий і низький будинки; давати кількісну оцінку предметам  (багато, мало,  один,  два,  три).

Показники успішного розвитку дітей
Уміють обстежити предмет і назвати його величину, показати   жестами,    руками   величину   предмета (наприклад,  кроки  довгі й короткі);          знають   назви   об'ємних   (куля,   куб)   і   плоских (круг,  квадрат)  геометричних фігур;
визначають особливості просторових геометричних фігур способом прокочування їх по столу (кулю можна котити, а куб  -  ні;  куб стоїть на столі, а куля  -  ні);
вживають терміни, які виражають положення предметів у просторі (над, під, на, за, поруч, високо, низько); напрями   (вперед  -  назад, вгору  -  вниз);
визначають просторові співвідношення предметів від самого себе (зверху - там, де голова, внизу - там, де ноги, вперед - рух обличчям до предмета, назад - рух спиною  до  предмета,   над  і  високо   -   це  те,   що  над головою,  і т. п.);
визначають частини доби на основі спостереження за природними ознаками {сонце встає - ранок; сонце піднялось вище,  світить яскраво  -   день та ін.);
порівнюють контрастні за кількістю множини предметів (один   -  багато,  багато   - мало та ін.);
порівнюють множини за кількістю способом прикладання та накладання елементів однієї множини на елементи іншої  (більше,  менше,  стільки ж);  рахують предмети, вживають слова-числівники (один, два, три).

Зміст та методики роботи:    

а) організація практичних дій з предметними множинами. Формування кількісних понять «один» і «багато»    

Формування початкових уявлень про множину відбувається протягом усього навчання у дитячому садку. Особливого значення це завдання набуває саме на четвертому році життя. Робота з дітьми цього віку в основному спрямована на формування уявлень про межі множини та її елементи, уміння та навички в порівнюванні елементів, контрастних множин, на оволодіння прийомами накладання і прикладання.
Основними методичними прийомами формування уявлень про множину є дидактичні ігри та вправи з конкретними множинами (предметами, іграшками, картинками, геометричними фігурами). Широко застосовуються різноманітні картки. На перших заняттях вихователь учить дітей виділяти окремі елементи в однорідній групі. Наприклад, на підносі, принесеному вихователем у групу, багато кольорових (червоних) олівців. Звертаючись до дітей, вона пропонує їм узяти по одному олівцю. «Скільки ти взяв?» — запитує вихователь. «Один». «А скільки ти взяла?». «Один». «І ти, Олю, візьми один».

Для підвищення  пізнавальної активності дітей у процесі  навчання  рекомендується  давати  їм  завдання   знайти один або багато предметів у навколишній обстановці. При цьому слід пам'ятати, що сукупності  цих предметів повинні бути просторово об'єднані в одну групу, бо діти цього віку не можуть робити просторово-кількісного аналізу і синтезу. З цією метою вихователь заздалегідь групує предмети і розміщує їх у різних місцях групової кімнати:  на  столах,  полицях,  підвіконнях.  Спочатку  можна допомагати   дітям   знаходити   множини:   «Погляньте   на полицю і скажіть, яких іграшок багато, а яка одна». Вихователь дає завдання дітям:  «Принеси одного зайчика», «Принеси  багато  півників».  При цьому слід учити  дітей розповідати про виконані дії: «Я приніс одного зайчика», «Я приніс багато півників». Потім ці іграшки прибирають і  дітям   пропонують  аналогічні  завдання   (можна  повторити 7—8 разів).

б) методичні прийоми роботи по навчанню дітей співставленню і порівнянню груп предметів, встановленню їх рівності чи нерівності по кількості елементів   

Після того як діти навчаться виділяти окремі елементи у множині і, отже, порівнювати контрастні за кількістю множини — «багато і один», вихователь починає підводити дітей до порівняння елементів множин. З цією метою дітям пропонується накласти елементи однієї множини на елементи іншої. Наприклад, посадити ляльок на стільчики і знайти відповідність. Одній ляльці не вистачило стільчика, отже, ляльок більше, ніж стільців. Про це ж можна сказати інакше: «Стільців менше, ніж ляльок».
—  На   скільки  більше ляльок? — запитує  вихователь.
—  На одну.
—  Як зробити, щоб ляльок і стільців було порівну?
—  Принести ще один стільчик.
На цих заняттях особливого значення набувають практичні дії дітей. Заняття, мета якого формування у дітей понять «більше — менше» за кількістю, встановлення взаємно однозначної відповідності між елементами двох множин, може відбуватися так.

На заняття до дітей «приходять» ведмедик і лялька Оксана, вони приносять багато іграшок.  Вихователь запитує   дітей,  хто  більше   приніс іграшок — ведмедик чи лялька? Діти по-різному відповідають на запитання.
Вихователь: «Ось Марина і Сашко говорять, що більше іграшок приніс ведмедик, а Мишко та Оленка — що лялька. Як же ми дізнаємось, хто з дітей правильно відповідає? Де ж більше іграшок?» Це і є проблемна ситуація. Створення такої ситуації — дуже важливий елемент на занятті.
Далі вихователь пропонує всі іграшки, принесені ведмедиком, поставити у ряд. Діти ставлять іграшки в один ряд. Тоді пропонується дітям до кожної іграшки, яку приніс ведмедик, поставити одну іграшку, принесену лялькою. Іграшки ставлять лише попарно. Тепер видно, де іграшок більше, а де менше. «Хто приніс більше іграшок? Хто приніс менше іграшок?».

Під кінець заняття діти дякують ведмедикові і ляльці за подарунки.
Можна розіграти аналогічну ситуацію: у гості до дітей прибігли з лісу лисичка і зайчик тощо.
Під час виконання вправ вихователь підводить дітей до вживання слів: багато, один, по одному, жодного, зовсім немає, порівну, більше, менше, стільки — скільки тощо.
На  заняттях  з  математики вихователь  використовує різноманітні   (згідно з програмними завданнями)   картки з намальованими на них предметами; картки, поділені на клітинки, з однією або двома смужками (рис. 1-5). Спочатку вихователь використовує картки з намальованими на них предметами і пропонує покласти на кожен малюнок один предмет. Істотним у цій роботі є навчання практичних навичок накладання: брати предмети (іграшки) правою рукою, закривати малюнки по порядку, зліва направо, або справа наліво, не пропускаючи жодного. У перших завданнях кількість предметів і малюнків має бути однаковою. Це полегшує виконання завдання дитиною і контроль вихователя.

(Рис. 1.)

(Рис. 2.)

(Рис. 3.)

(Рис. 4.)

(Рис. 5.)

Надалі у запропонованих завданнях передбачається нерівність елементів порівнюваних множин. Діти визначають, де більше, де менше предметів. Вихователь показує дітям різні способи встановлення рівності: збільшенням або зменшенням елементів однієї з множин. У таких вправах вихователь передбачає порівнювання елементів однорідних множин, що відрізняються за величиною: на картку з намальованими великими кружечками діти накладають менші і з'ясовують, що маленьких кружечків більше, а більших — менше. Такі вправи розвивають увагу дітей в тому, скільки елементів містить кожна множина.

Після того як діти оволодіють прийомом накладання, вихователь готує їх до оволодіння новим, складнішим прийомом поелементного порівняння двох множин — прийомом прикладання. Ця робота здійснюється поетапно. На першому етапі вихователь показує дітям прийом часткового накладання. Потім діти від попереднього накладання одних предметів на інші переходять до прикладання: спочатку накладають елементи однієї множини на елементи другої, а тоді кожен елемент другої множини знімають і підкладають його знизу, під елементами першої множини. На цьому етапі роботу полегшують картки, поділені на клітинки. Вони ніби звільняють дитину від додаткового завдання — робити просторовий аналіз елементів множини. У кожній клітинці, як у гніздечку, вміщується один елемент (предмет, малюнок).

На четвертому році життя діти повинні вміти вільно порівнювати множини прикладанням предметів, розставляючи їх попарно: проти кожної великої мотрійки — одну маленьку.
Організовуючи заняття, вихователь повинен турбуватися про різноманітність наочного матеріалу та прийомів навчання, використовувати ігрові ситуації, прийоми порівняння у поєднанні з словом і практичні дії дітей. Поступово вихователь вчить дітей виконувати завдання лише за усною інструкцією.

У цій віковій групі треба звертати увагу дітей на різноманітність множин за своєю природою і сприйняття їх різними аналізаторами. Ще не знаючи чисел, не вміючи лічити, діти порівнюють множину звуків з множиною предметів, рухів. Так, вихователь дає завдання дітям постукати по барабану стільки разів, скільки іграшок стоїть на столі. Г. М. Леушина пропонує ці вправи виконувати у такій послідовності: вихователь стукає один раз і ставить на стіл іграшку, стукає ще раз і знову ставить іграшку; викликана дитина дивиться на ці предмети і стукає; всі діти у себе на столі відкладають іграшки по одній відповідно до кожного стуку вихователя; викликана дитина (з місця) плеще у долоні стільки разів, скільки в неї іграшок; вихователь плеще, а дитина, сприймаючи звуки на слух, плеще стільки ж разів.

Отже, подібне порівнювання множин здійснюється на основі суто чуттєвого сприйняття. Діти не лічать елементи множин, а зіставляють множини поелементно, встановлюють взаємно однозначну відповідність між ними. Обов'язковою умовою у цих вправах є обмеженість кількості елементів (1—3).
Порівняння двох множин за участю слухового та рухового аналізаторів діти сприймають як ігровий прийом. Такі операції з множинами є підготовчим і цілком необхідним етапом в оволодінні дітьми лічбою за допомогою числівників.

Дидактичні ігри на формування кількісних понять    

Заняття 1
Мета. Учити дітей виділяти окремі предмети з групи і складати групу з окремих предметів; встановлювати відносини між поняттями «один» і «багато»; вживати слова багато, один, поодинці, жодного, погоджувати числівник один з іменниками в роді і числі.
Демонстраційний матеріал. Набори іграшок: курочка з курчатами, машина з ялиночками (кольоровими площинними зображеннями на підставках. Курчат і ялиночок стільки ж, скільки дітей в групі).
Організація обстановки. Дітей розсаджують півколом перед дитячим столом, на якому під серветкою знаходяться іграшки, — курочка з курчатами.

Хід заняття.
«Ко-ко, ко-ко! — вимовляє педагог і запитує: - Хто це кричить? (Показує іграшку-курочку.) Хто це? Скільки курочок? Кого вона зве?» Педагог знімає серветку і звертає увагу малюків на те, як багато курчат. Слово «багато» виділяє  інтонацією. Узявши 1 курча, вихователь питає: «Скільки у мене курчат? Правильно. У мене одне курча! А у курочки скільки курчат? Так, у курочки багато курчат», — підтверджує педагог відповіді дітей.
Потім викликає дітей по черзі і пропонує узяти по 1 курчаті, далі просить 3—4 малюків сказати, скільки вони узяли курчат. Підкреслює, що кожна дитина бере по 1 курчаті, а у курочки курчат залишається все менше і менше і, нарешті, не залишається ні 1. Вирази «поодинці», «жодного» виділяються інтонацією. З'ясовує, як вийшло, що у курочки не залишилося жодного курчати: всі діти узяли по 1 курчаті.

За пропозицією  педагога діти розглядають курчат.  Вихователь ставить питання: «Якого кольору курчата? Скільки курчат у кожного з вас?» На питання відповідають по 2—3 дитини. Педагог узагальнює їх відповіді.   «У  Сергія   1   курча,   у   Колі   1,   у   Олі  теж   1,   у   всіх по 1 курчаті, а у курочки не залишилося жодного курчати. Скільки у курочки курчат? Давайте всі разом скажемо: жодного курчати! «Ко-ко, ко-ко!»— зве курочка своїх курчат. Як зробити, щоб у курочки стали багато курчат? У курочки стане  багато курчат,  якщо  їй  всі принесуть по 1  курчаті». По черзі викликає дітей до столу, питає кожного   з   них,   скільки   курчат   він   приніс   курочці,   підкреслюючи результат   дії   кожного: «Кирил   дав   курочці   курчати,   Катя принесла 1   і Оля ще  1, курчат стає все більше і більше!» Коли всі курчата опиняться на столі, слід з'ясувати, скільки курчат стало у курочки, потім зробити узагальнення: «Всі принесли по 1 курчаті, і  у  курочки  стало  багато  курчат.   Якого  кольору курчатка?  Так,   всі курчатка жовтенькі! У курочки багато курчат. А скільки курочок? Правильно,   курочка  1.  Кого більше:   курочок  або  курчат?  Правильно, курчат більше, їх багато, а курочка тільки 1. Багато більше, ніж один. Один менше, ніж багато».

Педагог викликає 2—3 дітей, просить їх узяти по 1 курчаті і показати своїх курчат решті дітей, сказати, у кого скільки курчат. Пропонує питання: «Скільки курчат узяв Коля (Наташа і Таня)? Скільки курчат у решти дітей? Скільки курчат у курочки? У кого більше курчат: у Колі або у курочки?» і т.п.
Далі аналогічна робота проводиться з ялиночками. Спочатку малюкам роздають по 1 ялиночці, а потім вони садять свої ялиночки. На закінчення звертають увагу на те, як багато стало ялиночок: «Виріс цілий ліс!»

Заняття 2
Мета. Почати учити дітей з'ясовувати, в якій з груп більше (менше) предметів або в них предметів порівну, користуючись прийомом накладання; вправляти в розкладанні предметів правою рукою зліва направо; привчати дітей користуватися словами і виразами «стільки, скільки», «порівну», «більше, менше» (по кількості), відображати в мові кількісні відносини в зв'язку один з одним: «Білих каченят більше, ніж жовтих, жовтих каченят менше, ніж білих», «Білих каченят стільки, скільки жовтих»; вправляти в порівнянні предметів, контрастних по висоті.
Демонстраційний матеріал: набірне полотно, зображення 4 білих і 4 жовтих каченят.
Матеріал: картки з 2 вільними смужками і тарілочки. На тарілочці 3 білих і 4 жовтих каченяти.

Хід заняття...


Заняття 3
Мета.   Продовжувати   закріплювати   уміння   практично   з'ясовувати,   в якій групі більше (менше) предметів або в них предметів  порівну,   користуючись   прийомами   накладення   і   додатку;   учити   дітей порівнювати два контрастних по величині предмету, користуючись прийомом накладання,   позначати   результати   порівняння   словами:    великий, маленький.
Демонстраційний матеріал: 4 великих і 5 маленьких кубиків, великі і маленькі м'ячі.
Роздаточний матеріал: картки з 2 вільними смужками і тарілочка з 3 великими і 4 маленькими квадратами або кухлями.

Хід заняття...

 

 
загрузка...