| Українська народна казка, як засіб розвитку мовлення у дітей дошкільного віку |
| Українські реферати - Педагогіка |
| Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи) |
Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).Українська народна казка, як засіб розвитку мовлення у дітей дошкільного вікуКурсова робота з педагогіки
Дивіться також: Курсова робота - Розвиток мовлення у дітей дошкільного віку. Словниковий запас ВСТУП Завдання виховання та навчання у дошкільному закладі – виробити у дітей уміння правильно, чітко, просто, зрозуміло висловлювати свої думки. Культура мовлення людини складається з двох взаємопов’язаних сторін: культура мовних особливостей: правильна вимова, багатство словникового запасу, стилістична виразність; культури самого процесу спілкування: змістовність, зрозумілість, доказовість, сила впливу слова. Повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання у неї правильного мовлення. Мовлення – це одна з найголовніших функцій, “дзеркало” наших мисленнєвих операцій, емоційного стану, засіб самореалізації та входження в соціальний світ. Воно має великий вплив на формування психічних процесів у дитини і на її загальний розвиток. Розвиток мислення залежить в значній мірі від розвитку мовлення; звуковимова є основою оволодіння грамотою та всіма іншими дисциплінами; вона є основним засобом спілкування людей між собою; мовлення відіграє велику роль в регуляції поведінки та діяльності дитини на всіх етапах його розвитку. Над розробкою даної проблеми працювали І. М. Сеченов, Л. С. Виготський, В. І. Лубовський. Мовне спілкування з дорослими та однолітками кількісно збільшує словниковий запас та якісно його удосконалює, уточняючи значення слів. Робота по розвитку мовлення та ознайомлення з навколишнім світом займає більшу частину у системі виховання та навчання дітей дошкільного віку. У завдання розвитку мовлення входить формування словника та граматично правильної мови, розвиток зв’язного мовлення, виховання звукової культури мовлення, ознайомлення з художньою літературою. Чудовим засобом досягнення поставленої мети є використання усної народної творчості на заняттях по розвитку зв’язного мовлення, одним із різновидів якої є - казка. Вигадка в казці пов'язана з життям людей, з їх мріями про ліпшу долю. Казки належать до найдавніших видів усної народної творчості. За змістом казки поділяються на три групи: казки про тварин («Колобок», «Котик і півник», «Коза-дереза», «Пан Коцький»), героїчно-фантастичні («Дивна сопілка», «Царівна-жаба», «Козак Мамарига», «Летючий корабель»), соціально-побутові («Названий батько», «Дідова дочка й бабина дочка», «Кирик», «Мудра дівчина», «Про правду і кривду») [16, с. 98]. Часто трапляються у казках чудодійні предмети: чоботи-скороходи, сопілка, що промовляє людським голосом, шапка-невидимка, жива і мертва вода тощо. Казки мають особливу побудову. Починаються вони часто такими словами; «Був собі...», «Жили колись..», «Не за горами високими, не за морями глибокими...» і т.д. Деякі казки і закінчуються своєрідно: «От вам казка, а мені бубликів в'язка», «І я там був, мед-пиво пив, по бороді текло, а в рот не попало». Казкам властиві трикратні повтори дій. У казці «Мудра дівчина» пан тричі дає Марусі непосильні завдання, у казці «Названий батько» три брати, три сватання, три весілля. Часто у казках використовуються невеликі пісеньки, загадки, прислів'я, приказки. У багатьох казках засуджується жадібність, бездушність, жорстокість, висміюються ледарі, скнари, боягузи, дурні і, навпаки, прославляється працьовитість, чесність, мудрість, сміливість, доброта, людяність. У казках добро завжди перемагає зло. Переважну більшість українських народних казок записано у II половині XIX ст. Значний внесок зробили у цю справу Тарас Шевченко, Михайло Драгоманов, Павло Чубинський, Степан Рудянський, Іван Манжура, Іван Франко. Крім казок народних, є казки, складені письменниками. Вони називаються літературними казками. Літературні казки переважно створюються на основі народних казок і мають багато спільного з ними. Такими є казки Івана Франка (збірка «Коли ще звірі говорили»), казка Павла Тичини «Телесик», п'єса-казка Анатолія Шияна «Котигорошко». До жанру казки зверталися Леонід Первомайський, Платон Воронько, Наталя Забіла, Оксана Іваненко, Богдан Чалий, Юрій Ярмиш та інші. Зважаючи на актуальність проблеми ми обрали тему курсової: «Українська народна казка, як засіб розвитку зв’язного монологічного мовлення у дітей дошкільного віку». Мета курсової роботи – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність використання казки у навчально – виховному процесі з дітьми дошкільного віку. Об’єктом курсової роботи є активізація мовленнєвої діяльності молодших дошкільників за допомогою казки. Предметом курсового дослідження є організація мовленнєвої активності дітей українськими народними казками. Для досягнення поставленої мети нами були визначені такі завдання: 1. Опрацювати педагогічну, медичну, психологічну та методичну літературу з даного питання; 2. Розглянути методику використання народної творчості на заняттях з дошкільниками; 3. Визначити шляхи роботи з дітьми молодшого дошкільного віку; 4. Експериментально перевірити ефективність використання усної народної творчості в процесі роботи з дітьми. Мовленнєвий розвиток у дітей дошкільного віку характеризується швидким ростом мовленнєвої активності, інтенсивним накопичуванням понятійного та лексичного матеріалу, засвоєнням структури рідної мови, основ її звукової культури та елементів граматичної діяльності. Активізується сприйняття художнього слова. З’являються навички та вміння слухати та розуміти твір дитячої літератури, з’являється зацікавленість і на підставі цього – емоційне сприйняття та бажання запам’ятовувати та виконувати неодноразово віршики, які слухали, маленькі казочки, розглядати малюночки, розмовляти про її зміст. Використання усної народної творчості на заняттях з дітьми на заняттях з дітьми дошкільного віку має свою методику, яка враховує специфіку та особливості віку [14, с. 202]. Кожен педагог, який працює з дітьми повинен проводити велику роботи по формуванню сприйняття художнього слова. Найважливішою складовою частиною роботи з розвитку звязного мовлення є навчання розповіданню. «Програма виховання в дитячому саду» передбачає навчання дітей розповідям по сприйняттю (опису іграшки, рослини, картини й ін.) і переказу. Наші дані свідчать про те, що переказують діти легше й краще, чим складають описові розповіді по сприйняттю, причому при правильному підборі добутків вони однаково легко й охоче переказують як казки, так і розповіді. Однак виникає таке питання. Якщо діти легше переказують, чим складають описові розповіді, чи не варто спочатку навчати їх тільки переказу? У результаті досліджень, перевірених на практиці, встановлено, що найбільші успіхи досягаються при рівнобіжному навчанні дітей тому й іншому виду розповіданню. Експериментальне дослідження
Дослідження проводились в дошкільному закладі № 65 м. Кременчука.
|