Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Навчально-виховний процес. Педагогічна взаємодія
Українські реферати - Педагогіка
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Навчально-виховний процес. Педагогічна взаємодія

ЗМІСТ

Вступ
1. Педагогічна взаємодія
2. Характеристика етапів педагогічної взаємодії
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Курсова робота - Робота класного керівника в навчально-виховному процесі сучасної школи

ВСТУП

Розвиток сучасної педагогіки характеризується інтенсивними процесами диференціації та інтеграції. Про тенденцію уособлення окремих її розділів та народження на цих стиках нових гілок знань свідчить визнання самостійного статусу багатьох галузевих педагогік: медичної, військової, інженерної тощо. Всі вони, вирішуючи спільні проблеми освітніх впливів на людину та їх прогнозування, мають свій специфічний предмет, однак ґрунтуються на загальних основоположних педагогічних засадах. Створення кожної нової спеціальної педагогіки не означає її принципового відокремлення від інших, бо всі вони будуються на єдиних закономірностях формування особистості, що становлять фундамент людинознавчих наук. Звідси випливають і вимоги до педагогіки мистецтва, в якій висвітлення та пояснення специфіки художньо-освітніх процесів повинне співвідноситися з вихідними теоретичними положеннями загальної педагогіки.
Педагогіка – наука, що вивчає сутність, закономірності, принципи, методи, форми організації педагогічного процесу як засобу розвитку особистості та відтворення людської культури при змінах поколінь. Вона виникла внаслідок необхідності підготовки людини до життя. Цю підготовку, яку показала суспільна практика, необхідно було починати з раннього віку, тому свою назву, започатковану в Стародавній Греції, педагогіка отримала від двох грецьких слів, які перекладаються як «діти» та «веду» і означають «дітоводження». До історії педагогіки ввійшли імена тих філософів, а пізніше психологів і представників інших сфер науки та культури, які відіграли значну роль у становленні знань про способи передачі соціального досвіду підростаючим поколінням.

1. Педагогічна взаємодія

Навчально-виховний процес складається з різноманітних поєднань діяльності педагога та учня. Кожен з них, як суб'єкт цього процесу, має свої відносно самостійні цілі діяльності. Цілі педагога, діяльність якого спрямована на те, щоб навчати, полягають у підготовці педагогічного процесу (діагностика учнів, вибір типу педагогічного впливу, планування та організація навчальної діяльності учня) і його здійсненні (управління навчальною діяльністю учня, допомога у роботі, формування мотивації дій). Цілями учня, який навчається самостійно, є виконання потрібних дій з об'єктами, котрі пізнаються, та само-керівництво своєю діяльністю. Взаємозалежність означених цілей у реалізації спільної для обох суб'єктів кінцевої мети навчально-виховного процесу зумовлює необхідність педагогічної взаємодії, структурні компоненти якої можна представити у вигляді такої схеми:

(Схема)

Взаємозв'язок наведених компонентів становить шарувате утворення трьох послідовних видів взаємодії:
- взаємодія П-О — педагог демонструє варіант взаємодії з об'єктом, який учень спостерігає (наприклад, пропонує власну виконавську інтерпретацію музичного твору або викладає новий матеріал);
- взаємодія П-У — педагог залучає учня до спільної роботи з об'єктом, виявляє наявні недоліки і коректує їх (наприклад, робота над музичним твором (у процесі індивідуальних занять або пояснення учню незрозумілих йому положень у певній галузі знань));
- взаємодія У-О — учень демонструє набуті вміння самостійного оперування навчальним об'єктом (наприклад, виконує вивчений ним фрагмент музичного твору або відповідає на запитання педагога, розв'язує запропоновані йому задачі).
Звідси випливає, що центром педагогічного процесу є взаємодія учня з навчальним матеріалом, яку забезпечує і регулює педагог.
Психіка людини формується, власне, у взаємодії з об'єктами її діяльності (С.Л. Рубінштейн, Г.С. Костюк), а тому педагог з метою розвитку своїх учнів має створювати такі умови, які спонукали б їх до самостійної роботи. Упродовж педагогічного процесу взаємодія педагога та учня може посилюватися або послаблюватися (навіть повністю припинятися) залежно від ступеня досягнення поставленої мети (засвоєння інформації, набуття певних умінь, розвиток тих чи інших якостей). При цьому не відіграє особливої ролі вікова група суб'єкта навчання (школяр, студент, доросла людина). Важливою є його підготовленість до виконання потрібної діяльності, високий рівень якої свідчить про завершення відповідного циклу освіти і можливість переходу до наступного. (Яскравим прикладом цього є ситуації, в яких люди будь-якого віку, у тому числі дорослі, виявляють безпорадність і потребують допомоги у процесі оволодіння новими для них складними системами логічних або практичних дій.)
Динаміку етапів розвитку трьох видів педагогічної взаємодії можна розкрити за допомогою понять "активність" та "самостійність". Перше з них означає участь суб'єкта у здійсненні педагогічного процесу, так би мовити енергійність включення у нього. Друге — здатність самостійно приймати рішення і діяти без сторонньої допомоги. Хоча в окремих випадках навчально-виховного процесу активність та самостійність суб'єкта можуть виявлятися ізольовано, не супроводжуючи одна одну (наприклад, виконавська, репродуктивна активність без будь-яких ознак самостійності, або, навпаки, продуктивна, самостійна, але не дуже активна діяльність), для характеристики педагогічної взаємодії обидві якості доцільно розглядати в їх взаємозв'язку.
На першому етапі взаємодії активну роль відіграє педагог (він є інформаційним джерелом та суб'єктом педагогічного впливу), а пасивну — учень (він сприймає навчальну інформацію).
На другому етапі активними є і педагог, і учень. Педагог частково допомагає учню самостійно виконати потрібні розумові й практичні дії.
На третьому етапі активність проявляє учень, діючи самостійно, а педагог, котрий лише спостерігає і контролює ці дії, залишається пасивним.

2. Характеристика етапів педагогічної взаємодії

Схематично етапи можна проілюструвати таблицею:

Таблиця 1 .
Етапи педагогічної взаємодії


Певна річ, розвиток педагогічного процесу від одного до іншого етапу — складний, ступінчатий, різнобічний за своїм змістом. Треба мати на увазі, що навіть сприйняття, віднесене у першому етапі до пасивної діяльності, з психологічної точки зору вважається активним актом, тим більше, якщо йдеться про художнє сприйняття. Безперечними ознаками активності є також різноманітні вираження зацікавленості, згоди або незгоди з одержаною інформацією, спроба доповнити її, зафіксувати, висловити своє судження тощо. Однак в аспекті характеристики педагогічної взаємодії відсутність у суб'єкта самостійності конкретних навчальних дій слугує критерієм певної функціонально-рольової пасивності.
Отже, результатом педагогічної взаємодії має стати підготовка учня по активного самостійного опанування знань та формування пов'язаних з ними вмінь, здібностей і особистісних якостей.
У процесі освіти кожна людина засвоює частину певної галузі знань, що становлять узагальнений досвід людства, накопичений суспільно-історичною практикою і зафіксований знаковими системами (у вигляді образних уявлень, понять, фактів, термінів, суджень, теорій). Оскільки опанованими знаннями вважаються тільки ті, що стали для людини своїми, тобто такими, які можуть бути використані на практиці, процес їх засвоєння є невіддільним від набуття умінь — здатності суб'єкта здійснювати на основі знань ті чи інші дії, без чого будь-які знання були б марними. Тому вміння образно називають знаннями в дії. Вони передбачають оволодіння складною системою психічних і практичних дій, необхідних для доцільної регуляції діяльності та опанований спосіб їх виконання, який забезпечується сукупністю набутих знань і навичок (автоматизованих компонентів умінь). Про вагоме значення вмінь говорить те, що чимало психологів вважають провідним завданням розвитку особистості формування у неї не знань, а певних видів діяльності, до яких знання входять як компонент. Не випадково вміння поділяються на інтелектуальні та практичні. До інтелектуальних належать уміння виконувати завдання, які вимагають оперування абстрактними категоріями процесів мислення, використання вже набутого досвіду для розв'язання нових задач. Практичними вміннями є дії, що призводять до матеріально-предметних результатів (наприклад, організація площини аркуша з метою виявлення на ньому композиційного центру майбутнього художнього ескізу).
Засвоєння знань і способів дій є складним за своєю структурою процесом. Згідно з теорією С.Л. Рубінштейна, котрий відносив до цього процесу "...первісне ознайомлення з матеріалом або його сприйняття у широкому розумінні слова, осмислення, спеціальну роботу із закріплення й, насамкінець, оволодіння матеріалом, тобто можливість оперувати ним у різних умовах, застосовувати його на практиці", у педагогіці виділяють чотири компоненти або ланки засвоєння знань: сприйняття, осмислення, закріплення, застосування на практиці. Кожен з них, хоч і пов'язаний з іншими компонентами, має свій склад дій, тому, з одного боку, всі наведені компоненти можна розглядати як певну процесуальну послідовність відносно незалежних ступенів засвоєння знань, а з іншого — вони становлять складові комплексного утворення, бо в кожному з них певною мірою реалізуються і всі інші компоненти.
Розглянемо детальніше цілісний процес засвоєння знань з позицій завдань педагогічної взаємодії.
Сприйняття нових знань (перший компонент), джерелами яких можуть бути різноманітні предмети і явища довколишньої дійсності, практичні дії, пояснення педагога, ознайомлення з текстами посібника тощо, вже передбачає елементи розуміння (осмислення) і часткового запам'ятовування.
Осмислення навчального матеріалу (другий компонент), що характеризується більш високим ступенем його узагальнення, аналізу і синтезу, виконанням пізнавальних завдань, утворенням нових смислових зв'язків, постановкою запитань та пошуком відповіді на них, доповнює сприйняття і разом з ним виступає умовою запам'ятовування знань.
Закріплення — завчання матеріалу для його збереження у пам'яті (третій компонент) тісно пов'язане з попередніми компонентами осмислення і переосмислення знань.
Застосування на практиці (четвертий компонент) — необхідний засіб опанування знань, їх закріплення, а також вироблення на цій основі необхідних умінь.
Кінцевий результат виконання будь-якого компоненту засвоєння знань (кожен з яких має свій початок та закінчення, тобто характеризується тривалістю у часі та рухом до наміченої мети) становить розвиток здатності учня до активної самостійної діяльності, у певній галузі знань, що є характерним для всіх етапів педагогічної взаємодії.
На першому етапі організація процесу сприйняття передбачає створення ситуацій, що забезпечують розвиток в учнів мотивації навчання, активізацію психічних процесів, необхідних для розуміння інформації (концентрацію уваги, систематизацію окремих повідомлень, їх утримання в пам'яті, встановлення зв'язків нових знань з попередніми тощо). Для цього використовуються різноманітні засоби педагогічного впливу. Наприклад, для концентрації уваги окремі положення акцентуються тим чи іншим способом (голосом, ритмом викладання, жестом та ін.); логічній систематизації матеріалу та його запам'ятовуванню сприяє повторення найважливіших позицій у зміненому формулюванні; корисним є попереднє ознайомлення V загальних рисах з наступними темами занять тощо.
Осмислення навчального матеріалу спрямоване на стимулювання пізнавальної активності учнів, здатності до внутрішнього діалогу, постановки запитань та пошуку відповіді на них. У цьому випадку особливого значення набувають прийоми озвучення педагогом процесу свого мислення, проговорювання перебігу власних міркувань з метою посилення впливу на учня самого навчального матеріалу.
Закріплення засвоєних знань відбувається за допомогою перегрупування повідомлень, визначення їхніх головних положень та багатьох інших прийомів запам'ятовування матеріалу.
Використання одержаних знань може відбуватися у ситуаціях, коли педагог спонукає учнів до вгадування наперед тих висновків, яких він має дійти у процесі проблемного вивчення навчального матеріалу, частково залучає дітей до відповіді на поставлені запитання.
Отже, практично всі компоненти засвоєння знань мають місце вже на першому етапі педагогічної взаємодії. Хоча тут відсутня безпосередня міжособистісна співпраця педагога та учня і спостерігається зовнішня пасивність останнього, можливим є стимулювання, певною мірою, внутрішньої активності учня у взаємодії з навчальним об'єктом.
Другий етап педагогічної взаємодії характеризується встановленням безпосереднього контакту педагога та учнів, що вимагає врахування їхніх індивідуальних особливостей. В організації процесу сприйняття пріоритет надається запитально-відповідальній формі викладу матеріалу з елементами діалогу, прямому зверненню до окремих слухачів, акцентуванню головних положень, намаганню встановити зворотний зв'язок, з'ясуванню, що залишилось незрозумілим і з яких причин. Тут значну роль відіграє демонстрація педагогом прикладів своєї діяльності.
Осмислення знань спрямоване на виявлення суттєвих ознак об'єктів вивчення, досягнення високого рівня узагальнення знань, їх диференціацію, інтеграцію, класифікацію, перетворення, перенос у нові ситуації, формування понять, використання наукових термінів, установлення причинно-наслідкових зв'язків в опанованому матеріалі тощо. Суттєвого значення набуває стимулювання різноманітних проявів самостійності учнів за умови надання їм необхідної допомоги.
Закріплення знань передбачає процеси постійного осмислення і переосмислення знань, використання не тільки репродуктивного, але й особистісно забарвленого відтворення навчального матеріалу, його розширення і скорочення, поділу на послідовні частини. Поряд з логічним запам'ятовуванням важливим є впровадження різних вправ що сприяють практичному відпрацюванню теоретичного матеріалу Рольова функція педагога полягає у допомозі своєчасним підказуванням, доповненням відомостей, пропущених учнями, підтвердженням правильності виконаних ними дій тощо.
Використання знань потребує забезпечення умов для практичної роботи учнів на індивідуальних та лабораторних заняттях, формування у них відповідних умінь.
З цього випливає, що педагогічна взаємодія другого етапу полягає у поступовому послабленні безпосередньої допомоги учням з боку педагога, в дедалі більшому сприянні розвитку їхньої самостійності.
Третій етап педагогічної взаємодії спрямований на організацію повністю самостійного опанування учнями знань. Сприйняття навчального матеріалу відбувається у роботі з підручниками, довідниками, наочними посібниками, нотною літературою, аудіо- і відеозаписами тощо. Характерною ознакою цього етапу є розвинене в учнів почуття відповідальності, оволодіння прийомами навчання, готовність до самоконтролю одержаних результатів.
Осмислення знань відкриває для учнів можливість використовувати за власним розсудом різні способи оперування засвоєним матеріалом, доповнювати і перетворювати його, поглиблювати набуті знання.
Закріплення знань пов'язане із самостійним застосуванням вироблених прийомів запам'ятовування матеріалу, його аналізу, ілюстрування власними прикладами.
Використання знань передбачає самостійне виконання учнями завдань, що максимально наближуються за своїм змістом до різноманітних життєвих ситуацій.
Таким чином, третій етап педагогічної взаємодії обмежує роль педагога спостереженням за самостійною роботою учнів, їх консультуванням, контролем результатів діяльності та наданням інструкцій.
Крім висвітленого психологічного аналізу структури засвоєння знань, можливим є також її аналіз з позицій інформаційного підходу. Його провідна ідея полягає у тлумаченні означеної структури як процесу оперування інформацією, що дає підстави вирізнити шість видів інформаційного руху: прийом, перероблення, збереження, використання, видача і передача інформації. Не важко помітити відповідність перших чотирьох видів тим компонентам засвоєння знань, які були названі попередньо, а саме: сприйняттю, осмисленню, закріпленню та використанню. Не врахованими у психологічному аналізі шилися два останніх види інформаційного руху, а саме видачі (тобто відтворення) та передачі інформації, що мають суттєве значення для організації навчального процесу, спрямованого на формування здатності особистості відтворювати за необхідності одержані знання (правила, фактичні відомості, формули) і передавати їх у зрозумілій формі (усній, письмовій, художньо-образній). У такий спосіб інформаційний підхід певного мірою доповнює структуру засвоєння знань, а відтак уточнює завдання організації навчально-виховного процесу.

ВИСНОВКИ

Взаємозв'язок наведених компонентів становить ...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексюк А. М. педагогіка вищої школи, Київ, 1998
2. Вопросы нравственного воспитания учащихся и студентов, Минск, 1991
3. Галузинский В. М. Индивидуальный подход в воспитании учащихся, Киев, 1982
4. Рудницькі О.П. Педагогіка: загальна та мистецька, Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 355с.
5. Степанов О. М., Фібула М. М. Основи психології і педагогіки: Посібник, Київ: Академвидав, 2003; 502с.

 
загрузка...