Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Капітал. Прибуток
Українські реферати - Політична економія
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)

Капітал. Прибуток

Контрольна робота | реферат з політекономії

ЗМІСТ

Вступ
1. Капітал – як економічна категорія товарного виробництва
2. Капітал – загальна формула, суть капіталу
3. Функціональні форми капіталу
4. Авансований промисловий капітал
5. Прибуток, прибуток на капітал, формула прибутку
6. Види прибутку, засоби виміру прибутку
Висновки
Список використаної літератури

Дивіться також:
Курсова робота - Капітал підприємства і шляхи підвищення його кругообігу

(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності та є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. У загальному вигляді, прибуток – це різниця між доходами від певної діяльності витратами на її здійснення. Він інформує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва й реалізації, розширення асортименту товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Прибуток є визначальним критерієм ефективності господарювання.

У ринкових умовах розрізняють прибуток, зароблений «на ініціативі»; прибуток, отриманий за сприятливих умов; прибуток, вилучення якого можливе завдяки визнанню громадськими інститутами, серед яких важливу роль відіграють органи державної влади (допустимий прибуток). Жодна з вищеописаних ситуацій у чистому вигляді в економічній дійсності не зустрічається. У переважній більшості випадків прибуток одночасно є отриманим, заробленим і допустимим.
Прибуток є рушійною силою ринкової економіки, джерелом економічного та соціального розвитку підприємства та держави, критерієм ефективності діяльності.

У сучасній науці поняття «прибуток» має різне значення. Він може визначатися як доходи, отримані підприємством, задоволення, яке одержить споживач, зиск (вигода), принесений країні внаслідок проведення того або іншого заходу. У всіх випадках мова йде про прибуток підприємства, споживача, суспільства. Незалежно від існування різних точок зору, в основі поняття прибутку завжди була ідея, що він є «дечим», що міститься у виручці від продажу.

1. Капітал – як економічна категорія товарного виробництва

Сучасна економічна наука трактує капітал, як складну, багатоаспектну категорію, еволюція якої відобразила історичний процес розвитку природи, форм руху, динаміки та структури товарного виробництва. В економічній теорії сформувалися такі підходи до визначення сутності капіталу:

- Предметно-функціональний підхід, згідно з яким капітал ототожнюється з нагромадженою працею, призначеною. Для подальшого виробництва або продажу й одержання доходу.
- Соціально – економічний підхід, згідно з яким капітал трактується як економічна категорія – специфічні суспільні відносини, що виникають за певних історичних умов. Особливістю соціально – економічного підходу є прагнення охарактеризувати суспільно – економічну сутність капіталу в органічному взаємозв’язку з економічними відносинами та виявити джерело самозростання вартості.
- Грошовий підхід, згідно з яким капітал досліджується як фінансовий ресурс, що приносить дохід власникові у вигляді процента.

Ототожнення капіталу з часом як особливим економічним ресурсом, що визначає дохід підприємців як винагороду за відмову від задоволення поточних потреб заради отримання майбутніх благ.
Трактування капіталу як певного вкладення, завдяки чому забезпечується одержання доходу та інтелектуального капіталу, який функціонує у “чистому” вигляді в таких сферах, як наука, освіта, охорона здоров’я, управління тощо. У рамках цього підходу відокремлюється категорія “людського капіталу” як міри втіленої у людині здатності приносити дохід. Інвестиціями у людський капітал вважаються витрати на здобуття освіти, кваліфікації, підготовку та перепідготовку працівників, підтримку здоров’я , інформаційне забезпечення тощо. Величина людського капіталу оцінюється потенціальним доходом , який він може приносити власнику.
Освіта, професіоналізм, здоров’я, природні здібності та творчість індивіда розглядаються як чинники його продуктивної сили. При цьому особистість визначається не лише як суб’єкт, а й я к об’єкт економічної діяльності та інвестицій, які прибутковіше, ніж капіталовкладення і в інші фактори виробництва.

У високоцивілізованому суспільстві інтелектуальний капітал починає переважати над усіма іншими формами капіталу, виступаючи головною передумовою нагромадження суспільного багатства.
Не відкидаючи жодного з трактувань капіталу, накопичених науковою думкою за всю історію розвитку економічної теорії, слід наголосити на необхідності аналізу сутності капіталу в контексті соціально – економічних та історичних умов його саморозвитку.

2. Капітал, загальна формула, суть капіталу

Капітал (від лат. Сapitalis – головний) – само зростаюча авансована вартість, вкладення, які дають змогу отримати дохід, або вартість, яка приносить додаткову вартість.

Г-Т-Г – загальна формула капіталу (1)

Додаткова вартість – приріст грошей, який отримується в кінці цього руху. Надлишок над первісною авансовою сумою грошей (Г1-Г = Г)
Сутність цього руху полягає в прирості Грошей (Г) у перетворенні (Г), тобто в Г + ∆Г, де Г –гроші, що зросли.
Власник вартості, який пускає її в обіг, з метою отримання додаткової вартості, тобто перетворення її в капітал, називається капіталістом (підприємцем).

Гроші стають капіталом лише тоді, коли вони приносять додаткову вартість. Приріст грошей виникає з самого товарного обігу.
Капітал складається з:
➢ речового змісту (гроші, засоби виробництва)
➢ суспільного змісту (само зростаюча вартість, вартість, що приносить додаткову вартість, вартість, що втілює в собі додаткову вартість)
➢ матеріально – речового змісту (рис. 2.1.)

Матеріально – речовий зміст капіталу формують речові та особисті, фінансові та інтелектуальні фактори товарного виробництва, його продукти(товари і послуги), які обслуговують процес створення економічних благ та їх просування у сфері виробництва, обміну, споживання.

(Рис. 1. Суть капіталу)

3. Функціональні форми капіталу

Багатоаспектність категорії “капітал” виявляється у різноманітних формах його існування. У сучасній економічній літературі категорія капіталу аналізується за такими аспектами.

За роллю у створенні додаткової вартості (постійний, змінний капітал):
Постійний капітал – частина авансового промислового капіталу, яка вкладається у засоби виробництва і переноситься конкретною працею на новостворений продукт, не збільшуючи його вартості.
Змінний капітал – частина авансового промислового капіталу, вкладена в наїм робочої сили, яка змінює свою вартість у процесі виробництва і є джерелом додаткової вартості.
Додаткова вартість – вартісна форма додаткового продукту, створеного додатковою працею найманих працівників.

За джерелами формування (власний та залучений капітал):
Власний капітал – капітал, вкладений власником фірми , визначений як різниця між сукупними активами фірми та її зобов’язаннями.
Залучений капітал - створюється за рахунок розміщення цінних паперів та отримання банківського кредиту.

За значення у створенні та перерозподілі доходу (реальний та фіктивний капітал):
Реальний капітал обслуговує насамперед рух промислового капіталу, відіграє визначну роль у створенні доходу, втілюючись у матеріально – речові, грошові та духовні цінності.
Фіктивний капітал – не функціонує безпосередньо у виробничому процесі, уречевлюється у цінні папери(акції, облігації) та дає їхнім власника право на отримання прибутку. Фіктивний капітал не створює доходу, а лише сприяє його перерозподілу.

За способом обороту та перенесення вартості на готову продукцію (основний та оборотний капітал):
Основний капітал – складова промислового капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо – технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на новостворену продукцію.
Оборотний капітал – частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (у тому числі заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену продукцію протягом одного виробничо – технологічного циклу.

Функціонуючий основний і оборотний капітал підприємства становить його активи.
Пасивами підприємства є власний і позичений капітал.

4. Авансований промисловий капітал

Авансований промисловий капітал вкладається у засоби виробництва і робочу силу.
Робоча сила (особливий фактор виробництва)- це здатність людини до праці , сукупність її фізичних та розумових здібностей.
Рівень розвитку робочої сили в сучасний умовах зазнає докорінних змін під впливом науково – технічної революції. Зростає значення розумових здібностей, творчих і духовних в зусиль працівників в організації та управлінні виробництвом, зростають вимоги до рівня їхньої освітньої та кваліфікаційної підготовки. Якість та рівень розвитку робочої сили визначається величиною інвестицій у людський капітал.

Засоби виробництва (речові фактори виробництва) включають:
- предмети праці - об’єкти цілеспрямованої діяльності людини, що є матеріальною основою створюваного продукту (природні речовини у первісному або частково обробленому стані);
- засоби праці – річ або комплекс речей , якими людина діє на предмети праці (машини, інструменти, обладнання, транспортні засоби тощо).

Засоби та предмети праці становлять матеріально – речову основу промислового капіталу, яка безперервно вдосконалюється з розвитком науково – технічного прогресу.
Сучасний етап еволюції засобів виробництва пов’язаний з широкою автоматизацією виробництва, комп’ютеризацією праці, застосуванням принципово нових предметів праці з наперед заданими властивостями (полімерів, кераміки, напівпровідникових та надчисних матеріалів, інформаційних та біотехнологій, принципово нових видів енергії тощо).

Витратами виробництва є формою руху авансового промислового капіталу.
Витрати виробництва – вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями за – для виробництва продукції.
Витрати виробництва поділяються на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні (явні або експліцитні) витрати – витрати на оплату економічних ресурсів, постачальники яких не є власниками фірми (грошові витрати на придбання сировини, палива, обладнання, трудових та транспортних послуг тощо.)
Внутрішні (неявні або імпліцитні) витрати – витрати фірми на використання власних(неоплачуваних) ресурсів.
Неявні витрати включають недоотримані підприємцем доходи при найвигіднішому альтернативному застосування власних ресурсів.
Сучасна економічна наука відносить до внутрішніх витрат нормальний прибуток – мінімальну плату, необхідних для утримання підприємця в певній сфері бізнесу.

5. Прибуток, прибуток на капітал, формула прибутку

Прибуток – дохід власників фірми (підприємства), визначений як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації) і загальними витратами на виробництва та реалізацію продукції.
Прибуток на капітал – складна економічна категорія, багатогранна за своєю сутністю та конкретними формами вияву. Еволюція наукових уявлень про природу та джерела прибутку відображає розвиток теоретичних досліджень сутності та динаміки руху капіталу.

Досліджуючи торговельний капітал, меркантилісти вважали, що прибуток виникає у сфері обігу, а його безпосереднім джерелом є зовнішня торгівля. А. Сміт трактував прибуток як дохід на капітал, Д. Рікардо визначав його як частину вартості, що залишається після вирахування заробітної плати. Базуючись на теорії трьох факторів виробництва, Ж.Б. Сей поділяв прибуток на процент (дохід на капітал) та підприємницький дохід (винагороду за талант, діяльність). Дж. С. Міль аналізував прибуток як винагороду підприємця за утримання від споживання. К.Маркс досліджував прибуток як головну мету й мотив діяльності капіталіста, результат неоплаченої праці найманих робітників, похідну та перетворену форму додаткової вартості, що виступає як породження всього авансованого капіталу.

Заперечуючи експлуататорське походження прибутку, сучасні західні дослідники виводять його сутність із природи підприємницької діяльності, трактуючи прибуток, як:
- плату за послуги підприємця, ініціативу поєднання економічних ресурсів; винагороду за новаторство, нововведень, управлінський талант підприємця; плату за ризик та невизначеність підприємницької діяльності;
- форму доходу підприємця , який здійснив капіталовкладення з метою досягнення комерційного успіху тощо.

У сучасній економічній теорії значна увага приділяється аналізу прибутку фірми, яка діє в умовах різних типів ринкових структур. При цьому прибуток трактується як виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, різниця між загальною виручкою від реалізації (валовим доходом) і сукупними витратами фірми:

PR = TR – TC (2)
де PR – прибуток фірми;
TR - виручка від реалізації;
TC – сукупні витрати.

6. Види прибутку, засоби виміру прибутку

Прибуток буває таких видів:
- бухгалтерський обліковий прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми) витратами виробництва;
- економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми і внутрішніми, включаючи нормальний прибуток) витратами виробництва;
- балансовий прибуток – загальна сума прибутку від усіх видів діяльності;
- чистий прибуток (розрахунковий) – частина прибутку, яка залишилась після сплати податків;
- нормальний прибуток – звичайний для галузі доход від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стимулює підприємця продовжувати справу, залишаючись у певній сфері бізнесу;
- монопольний прибуток – прибуток фірми, яка займає монопольне (виключне) становище на ринку.

Оскільки нормальний прибуток є винагородою за виконання підприємницьких функцій, він входить до складу внутрішніх витрат фірми.
Економічний прибуток – це надлишок над нормальним прибутком, породжений ініціативою підприємця, його вмінням найкраще застосування та комбінацію економічних ресурсів, здійснювати нововведення, ризикувати тощо.
Виникнення надлишкового прибутку спонукає підприємців спрямовувати свої капітали в певну сферу суспільного виробництва, що сприяє розширенню кола виробників та зниженню ринкових цін. Результатом останнього є зменшення економічного прибутку, його зникнення, а відтак відплив капіталів в інші сфери бізнесової діяльності. Одтак зменшення кількості виробників підвищує ринкові ціни та спричиняє зростання економічного прибутку і т. ін.

Коливання економічного прибутку
у близькій перспективі є надійним механізмом виявлення суспільних потреб та ефективного задоволення їх на основі підвищення продуктивності праці, запровадження нововведень у техніку, технологію та організацію виробництва.
Тривалі існування надлишкового прибутку на довшому відрізку часу свідчить про наявність перешкод для ефективної конкуренції виробників на певному ринку.
Існування двох підходів до виміру витрат фірми (бухгалтерського та економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку рис. 2.

(Рис. 2. Економічний та бухгалтерський прибуток фірми)

Засобами виміру прибутку є його маса (абсолютна грошова величина) та норма ( якісний відсотковий показник).
Маса прибутку – це абсолютний розмір прибутку в грошовому вираженні.
Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансового капіталу.
Пﺍ = * 100%, де (3)
Пﺍ - норма прибутку;
П – маса прибутку;
К – величина авансового капіталу.

Якість роботи підприємства не можна оцінювати за масою прибутку.
Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонування авансового капіталу і залежить від багатьох факторів, що діють у сферах виробництва, обігу та розподілу, у тому числі від швидкості обороту капіталу, маси прибутку, ринкових цін, структури витрат, масштабу виробництва тощо.

Прибутковість, доходність підприємства визначається через рентабельність.
Рентабельність показує відношення прибутку до використання фондів. Її рівень прямопропорційний обсягу виробленої продукції і оберненопропорційній вартості використання фондів та оборотних засобів.
Види рентабельності:
- рентабельність продукції
Рﺍ =, де (4)
Р- норма рентабельності
П- прибуток
СБ- собівартість-рентабельність підприємства
Рﺍ - норма рентабельності
Рﺍ = , (5)
де П- прибуток
Фо- основні виробничі фонди;
Фоз- оборотні засоби .

ВИСНОВКИ

Традиційний виклад теорії капіталу має надто спрощений характер, слід зробити ряд застережень. Відсутність досконалих засобів передбачення означає, що крива частої продуктивності капітальних благ є надзвичайно рухливою: вона змінює своє положення залежно від змін у сподіваннях, у техніці виробництва та рівнях доходу. Отже, класична теорія, яка ігнорує зміни у розмірах з національного доходу, що відбивають відхилення від повної зайнятості , насправді потребує виправлення.

У справжньому конкурентному суспільстві, де не здійснюється жодного державного регулювання, економічні проблеми(що, як і для кого виробляти) розв’язуються досить складно, у результаті здійснення ряду взаємозалежних процесів. Розв’язання цих проблем забезпечується дією неупередженої ринкової системи прибутків і збитків. У сфері економіки кожна змінна величина виявляється залежною від будь-якої іншої перемінної. Проте процес послідовних наближень, що здійснюється у ході пристосування економіки до все нових і нових умов, породжує тенденцію до одночасного визначення всіх цих змінних величин відповідно до умов загальної рівноваги.

Якщо за умов утопічного господарства існує зацікавленість в ефективному та економічному виробництві або у можливості вільного вибору товарів і окремих видів роботи, то у такому господарстві необхідно встановити систему цін. Проте деякі ціни виявилися б розрахунковими або балансовими показниками. Крім того, остаточний розподіл доходів включав би виплату суспільного дивіденду населенню у заздалегідь обумовлених розмірах. Величина цих платежів, отримуваних окремими людьми, різнилася б, визначаючись безпосереднім рішенням уряду та суспільства, яке мало би етичний, а не науковий характер.
З погляду економіки загального добробуту зрозуміло, що капіталістична система може не збігатися з уявленнями про оптимальний розвиток суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бланк И.А. Управление использованием капитала, Киев: Ника–Центр, 2000
2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань, Київ: Вища школа, 1999
3. Економіка: Підручник / Під ред. Булатові А.С., Москва: БЕК, 1997
4. Мазаракі А.А., Лігоненко Л.О., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства: підручник для вузів, Київ: Хрещатик, 1999
5. Маркс К. Капітал. Т. 1-3// Маркс К., Енгельс Ф. Твори. Т 23,24,25
6. Мочерний С.В. Економічна теорія, Київ: Академія, 1999
7. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник /За ред. Г.Н. Климка, В.П. Несторенко, Київ: Вища школа, 1997

 

Скачати реферат:
Скачать этот файл (kaptal-pributok.doc)kaptal-pributok.doc91 Kb
 
загрузка...