Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Формування економічних передумов переходу до соціально-орієнтованого ринкового господарства
Українські реферати - Політологія
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)

Формування економічних передумов переходу до соціально-орієнтованого ринкового господарства

Курсова робота

ЗМІСТ

Вступ
Розділ 1. Науково-теоретичні аспекти еволюційного переходу економічної системи до соціально-орієнтованого ринкового господарства
Розділ 2. Формування економічних передумов переходу України до соціально-орієнтованого ринкового господарства
2.1.     Перехідні економічні системи: зміст і основні риси
2.2.     Криза і розпад командно-адміністративної системи та необхідність переходу економіки України до ринкових відносин
2.3.     Концепції переходу України до ринкової економіки
Розділ 3. Шляхи на напрямки перспективної моделі економічної формації України
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг курсової роботи - 35 сторінок

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Також дивіться:
Курсова робота - Ринкова економіка та механізм її регулювання


Зважаючи на актуальність даної проблеми темою курсової роботи обрано питання: «Формування економічних передумов переходу до соціально-орієнтованого ринкового господарства».
Мета курсової роботи – теоретичне обґрунтування важливості визначення сутності та закономірностей переходу України до соціально-орієнтованого ринкового господарства.
Предмет дослідження – актуалізація теоретичних надбань з питань сутності та закономірностей перехідної економіки України.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:
- опрацювати наукову та методичну літературу з поставленого питання;
- визначити основні особливості економічних відносин і різноманітність форм еволюції країн з перехідною економікою;
- з’ясувати концепції та процеси формування інституційних та економічних умов переходу України до нової системи господарювання.
У процесі курсового дослідження використано наступні форми наукового пізнання:
- робота з літературними джерелами;
- бесіда;
- спостереження.


(Скорочений текст курсової роботи для ознайомлення)

ШЛЯХИ ТА НАПРЯМКИ ПЕРСПЕКТИВНОЇ МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ ФОРМАЦІЇ УКРАЇНИ

Головні напрями впливу держави на формування інституційних та економічних умов формування ринкової економіки:
1. Законодавче забезпечення трансформаційних перетворень.
2. Забезпечення інституціональних змін у підприємництві.
3. Подолання автаркії та забезпечення відкритості економіки.
4. Адаптація соціальної політики до умов перехідної економіки.

Відпрацювання господарського законодавства, яке встановлює "правила гри" у ринковій та перехідній економіці і є регулятором ринку:
- законодавства про власність;
- про підприємницьку діяльність;
- антимонопольного законодавства;
- податкового кодексу;
- трудового законодавства;
- законодавства про соціальний захист;
- природоохоронного законодавства;
- законодавства про регулювання зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Господарське законодавство перехідного періоду покликане забезпечити формування конкурентного середовища, сприяючи:
— виникненню нових підприємств, спрощенню їхньої реєстрації;
— формуванню конкурентних ринків у процесі приватизації державних підприємств та вільного доступу іноземних підприємців до національного ринку;
— забороні монополістичних об'єднань, змов, заохоченню та захисту конкуренції.

Законодавство про власність покликане забезпечити рівність усіх форм власності та форм господарювання перед законом, не надаючи переваг і пріоритетного розвитку державній формі.
Законодавство про підприємницьку діяльність має гарантувати повну економічну свободу вибору сфери господарської діяльності, планування, виробництва, реалізації товарів та послуг, ціноутворення, формування фінансових ресурсів, зовнішньоекономічних зв'язків тощо.

Антимонопольне законодавство має запобігати створенню нових монополій, унеможливлювати зговори, відкриті й таємні угоди про розподіл ринків збуту, встановлення монопольних цін; регламентувати державне регулювання природних монополій тощо.
Податкове законодавство має виконувати не тільки фіскальну, а й регулюючу та стимулюючу функції.
Трудове законодавство покликане забезпечити проведення ефективної політики зайнятості.

Законодавство про соціальний захист населення має стимулювати ділову активність усіх верств населення, соціально захищати його найвразливіші прошарки.
Природоохоронне законодавство через запровадження економічних санкцій, жорстких заборонних та карних засобів для порушників природоохоронних законів має спонукати і стимулювати дбайливе ставлення до охорони довкілля.

Законодавство у сфері зовнішньоекономічної діяльності в перехідний період покликане, з одного боку, захищати інтереси вітчизняного виробника на період адаптації його до роботи в умовах міжнародної конкуренції, з іншого — забезпечувати лібералізацію експортно-імпортних операцій з метою захисту інтересів споживача. Критерієм доцільності встановлення і зняття експортно-імпортних та валютних обмежень має стати ступінь захищеності національних економічних інтересів з урахуванням суперечливого характеру поточних і довгострокових цілей.

Роздержавлення і приватизація — форми, які забезпечують критичну масу інституціональних змін, що виявляється в заміні домінанти державного сектору економіки приватним сектором.
Формування дворівневої банківської системи з чітким розмежуванням функцій центрального банку та комерційних банків, які взаємодіють з підприємствами, організаціями й установами на суто ринкових засадах.

(Рис. 3.1.) Основні напрями забезпечення інституціональних змін у перехідній економіці

Економіка, що трансформується з адміністративно-командної в ринкову, характеризується для значної частки країн ригідністю, віртуальністю та бартеризацією.
Ригідність (від лат. — твердий, заціпенілий) означає закляклість, зашкарублість, негнучкість.
Риси ригідної економіки:
- відсталість технологічної структури цивільного сектору;
- надзвичайно затратна структура соціальних гарантій, що створює бар'єри виходу з ринків для неефективних підприємств;
- висока затратність виробництва товарів та послуг;
- вплив ендогенних (внутрішніх) чинників на рівень прибутковості та збитковості значно слабший, ніж вплив екзогенних (зовнішніх) факторів (інфляція, обмінний курс);
- бартеризація обмінних процесів.

Слід зазначити, що трансформаційні процеси в постсоціалістичних країнах супроводжуються віртуалізацією, котра також набуває особливих форм свого прояву. Саме тому варто у найзагальнішому плані розглянути зміст процесу віртуалізації як такого, який властивий світовій економіці в цілому, а потім виявити його особливості в постсоціалістичних трансформаційних економічних системах.

Термін "віртуальний" походить від латинського, що дослівно перекладається як "сильний", "здібний", а в сучасній інтерпретації як можливий, той що може або має проявитися. Іншими словами, термін "віртуальний" означає непроявлений, але такий, що може проявитися. Поняття "віртуальна економіка" вживають для такої ситуації в економіці, коли принципи індетермінізму в певних сегментах ринку починають превалювати над принципами детермінізму, тобто коли має місце спотворення причинно-наслідкових зв'язків між економічними явищами і процесами. Такими сегментами, де найсильніше проявляються принципи індетермінізму, є фондовий та валютний ринки.

Форми прояву світової віртуалізації сучасної економіки:
— втрата зв'язку фінансового сектору з реальним сектором економіки;
— курси акцій перестають залежати від фінансового становища їхніх емітентів, а також від економічної і політичної ситуації в країні;
— курс валюти втрачає залежність від обсягів виробництва, збалансованості бюджету і навіть від співвідношення попиту й пропозиції на валюту;
— посилення значимості похідних від акцій та облігацій цінних паперів — фінансових ф'ючерсів, опціонів, варрантів та ін.
— поширення віртуальних фінансових інструментів на фінансовому ринку (взаємозаліки, казначейські зобов'язання і т. ін.).

Віртуалізація в інверсійних економіках, що здійснюють рух до ринку від соціалізму, має свої особливі форми прояву.
Риси віртуальної економіки інверсійного типу:
- спотворене уявлення про обсяги національного виробництва через наявність субсидій, запланованих бюджетних доходів та витрат, держзамовлень та державних закупівель;
- невиплата заробітної плати й матеріальних винагород;
- надмірна бартеризація (40 % обсягу реалізованої продукції) економічних відносин, що призводить до функціонування немонетарної економіки;
- превалювання фінансових інвестицій над підприємницькими;
- надходження переважної більшості прибутку від спекулятивних видів діяльності або завдяки контролю за правами монополій і лише незначної частки прибутку від інвестування.

Підсумовуючи слід зазначити, що трансформаційні процеси в розвитку економічних систем характеризуються суперечливістю, нестійкістю, невизначеністю та наявністю перехідних, часто спотворених, економічних форм.
Ці особливості перехідних систем зумовлюють як складнощі теоретичного осмислення їх, так і труднощі в управлінні насамперед ініційованими трансформаційними процесами.

Зрозуміло, що без опори на довготермінову стратегію, яка б ураховувала, з одного боку, об'єктивні закономірності суспільного прогресу, а з іншого — сучасні соціально-економічні та геополітичні реалії і водночас користувалася підтримкою народу, економічна політика будь-якої держави не матиме перспективи. У зв'язку з цим економічна стратегія наступного періоду має бути максимально науково обґрунтованою, прагматичною, органічно пов'язаною з позитивними надбаннями попереднього періоду.

Враховуючи затяжний у минулому кризовий стан економіки, господарська політика держави має містити низку першочергових антикризових дій та забезпечення сталого економічного розвитку, у зв'язку з чим мається на увазі:
- продовження курсу радикальних соціально-економічних реформ на основі виваженої стратегії ринкового трансформування економіки, виходячи із конституційних засад суверенності та незалежності, демократичності, соціальної спрямованості й верховенства права;
- поетапний критичний аналіз досягнень на окремих ділянках здійснюваних реформ, оцінка діяльності законодавчих і управлінських структур і окремих виконавців, притягнення до відповідальності тих, з чиєї вини державі й суспільству нанесено матеріальний чи інший збиток;
- залучення до проведення ринкових реформ широких верств населення не як об'єктів, а як суб'єктів цих реформ, надання трудовим колективам права контролю за здійсненням їх на підприємствах усіх форм власності з метою захисту національних економічних інтересів;
- проведення заходів прямої фінансової підтримки найпріоритетніших напрямів у сфері виробництва й послуг, при цьому особливу увагу необхідно зосередити на фінансуванні наукомістких і високотехнологічних галузей;
- відмова від фінансування тих господарських суб'єктів, що функціонують як повністю самостійні юридичні особи (надаючи їм підтримку через пільгове оподаткування, державні замовлення, сприяння у реалізації продукції);
- законодавча і економічна підтримка нових ринкових структур (бірж, комерційних банків, торговельних будинків, акціонерних товариств і концернів, фермерських господарств), всебічний захист з боку держави вітчизняного товаровиробника;
- проведення заохочувальної податкової політики щодо регіонів, яка більш ефективно сприятиме вирішенню місцевих соціально-економічних завдань та поглибленню конкретних ринкових перетворень;
- посилення уваги з боку відповідних державних органів до ринку праці, здійснення постійного аналізу його стану та розробка ефективної політики зайнятості населення, особливо його молодої за віком частини;
- активізація діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення нормальних умов підприємницької діяльності, боротьби з тіньовою економікою, здійснення суворого митного контролю на зовнішніх кордонах країни тощо.

Обов'язковою умовою ринкової стабілізації в Україні залишається насамперед забезпечення сталого економічного зростання. Причому здійснення цієї головної мети тісно пов'язане з прискоренням реальних і соціальне орієнтованих реформ. У свою чергу, стабілізація законодавчої та нормативної бази у сфері економічних відносин, нормалізація державних фінансів, грошово-кредитної й податкової політики, створення сприятливого режиму для розвитку вітчизняного підприємництва та інвестиційних вкладень виступають динамічними чинниками матеріалізації реформ. Саме на цій основі має бути подоланий розрив в обсягах ВВП на душу населення між Україною та державами — членами ЄС. Останнім часом цей розрив значно зріс і тепер він у кілька разів більший, ніж у Польщі, Чехії та Угорщині, які перебувають на порозі вступу до ЄС. У такій ситуації потрібно реалізувати стратегію випереджаючого розвитку, яка могла б забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні в 1,5—2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС.

У галузі державної науково-технічної та інноваційної політики намічено здійснити заходи, що мають посилити науковий потенціал країни. Держава має стати безпосереднім провідником інноваційного розвитку, замовником та організатором досліджень і розробок на найсучасніших напрямах науково-технічного прогресу. Першочергової підтримки потребує фундаментальна наука, що є основою створення власних високих технологій. До невідкладних завдань забезпечення державної науково-технічної та інноваційної політики у перспективному періоді належать:

- кардинальне поліпшення фінансування науки за рахунок як бюджетних видатків (1,5—2,5 % від ВВП), так і залучення позабюджетних асигнувань;
- зміцнення матеріально-технічної бази наукових установ, оснащення їх комп'ютерною технікою, новітнім обладнанням, створення належно оснащених регіональних та міжгалузевих центрів спільного користування;
- створення нової нормативно-законодавчої бази науково-технічної та дослідної діяльності, сучасної патентно-інформаційної служби з довідково-пошуковим апаратом, використання світових досягнень інформатики в патентній технології;
- вироблення державної політики приватизації установ науково-технологічної сфери;
- удосконалення систем стандартизації та сертифікації, а також системи державної статистики науково-технічного прогресу, наближення її до європейських стандартів;
- застосування системи стимулювання, зокрема через податкові преференції, кооперації науки і виробництва, а також регіональної підтримки науково-технічної діяльності;
- потреба у вдосконаленні та розширенні правової бази міжнародної науково-технічної кооперації, регулювання ринку інновацій, оцінки інтелектуальної власності, експорту та імпорту продукції, виробленої з її застосуванням;
- активізація політики в галузі зміцнення кадрового потенціалу науково-технічної сфери, заохочення молоді до участі в науковій діяльності, підготовці кандидатських і докторських дисертацій з новітніх напрямів науки і техніки, підвищення кваліфікації молодих учених у зарубіжних навчальних та дослідних центрах;
- провідною тенденцією має стати інтеграція науки та виробництва, об'єднання промислового, банківського та торговельного капіталу в потужні
- структури, здатні продукувати високотехнологічні наукові розробки та послуги; створення горизонтальних та вертикальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів і технопарків, які у перспективі мають стати стрижнем науково-технологічного й інноваційного процесів.

 

 
загрузка...