Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Підприємницька діяльність. Економічна безпека підприємницької діяльності
Українські реферати - Правове регулювання економіки
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Підприємницька діяльність. Економічна безпека підприємницької діяльності

ЗМІСТ

Вступ
1. Основні задачі щодо захисту підприємництва
2. Характеристика засобів забезпечення захисту інформації
Практична частина
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


(Скорочений текст роботи для ознайомлення)

ВСТУП

Діяльність підприємств (суб’єктів підприємницької діяльності) в умовах ринкової економіки відбувається під впливом факторів невизначеності і спричиненого нею ризику, внаслідок чого фактичні результати конкретного рішення або виду діяльності можуть відхилятися (і найчастіше відхиляються) від запланованих. Ризик існує об’єктивно, незалежно від того, враховують його чи ні, і проявляється як зниження доходів, перевищення витрат, зниження рентабельності тощо. Ігнорування ризику або ж його неналежне урахування швидко приводить підприємство до краху, тому раціональна поведінка його керівництва і провідних фахівців передбачає аналіз ризику, обов’язкове його урахування у прийнятих рішеннях і розробку заходів, спрямованих на його запобігання, зниження або компенсацію.
Теоретичні основи і практичні методики аналізу й урахування факторів ризику в економіці і бізнесі, а також методи зниження ризику викладені в нечисленних вітчизняних і перекладених літературних джерелах.
Забезпечення нейтралізації фінансових ризиків підприємства на основі стратегії уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції – покриття потреби у капіталі на основі обліку векселя, факторингу, банківського кредиту чи комерційного кредиту) з метою визначення без кризового сценарію із наступним прийняттям його як основного. Однак слід зазначити, що існування безризикового сценарію здійснення тієї чи іншої господарської операції в умовах невизначеності ринкового середовища є досить проблематичним, тому говорять про відносну безкризиковість. Так, наприклад, безризиковими активами на ринку цінних паперів вважають державні цінні папери.

1. Основні задачі щодо захисту підприємництва

Поняття «захист підприємництва» або «забезпечення безпеки підприємництва» передбачає процес використання підприємством захисних засобів, що спрямований на протидію внутрішнім і зовнішнім загрозам, які свідомо ставлять за мету заподіяння підприємству моральної та матеріальної шкоди. Проте, як в першому так і у другому випадках, суб'єктами економічної безпеки та захисту підприємництва є, передусім, само підприємство, а також державні органи (законодавчі, виконавчі) та органи економічного управління. В окремих випадках, такими суб'єктами можуть бути й різні недержавні установи, організації, агентства, центри (аудиторські, охоронні, інформаційно-аналітичні), які на договірних засадах можуть надавати допомогу у цій сфері.
Економічна безпека суб'єктів підприємницької діяльності ставить за мету забезпечення підприємству сталого економічного і фінансового розвитку, надійного захисту майна та персоналу фірми від впливу внутрішніх та зовнішніх загроз, попередження небажаних подій, що можуть призвести до негативних наслідків.
У сучасних умовах господарювання в Україні, діяльність підприємців є достатньо складним і ризикованим заняттям. І це пов'язано не тільки з далеко не найкращим загальним станом національної економіки та різними макроекономічними деформаціями, а й з низкою специфічних факторів, що негативно впливають на економічну безпеку підприємництва. Серед таких факторів найбільше значення мають такі:
• невирішеність соціальних проблем населення - низький рівень доходів, безробіття, плинність кадрів та інші, що суттєво знижують ступінь відповідальності працівників підприємства до збереження та імовірного продажу секретів фірми;
• збереження високого рівня криміналізації економіки взагалі та поширення випадків укладання кримінальними структурами протиправних зовнішньоекономічних угод з метою відмивання «брудних» грошей та вивозу їх за кордон;
• підсилення конкурентної боротьби за українські ринки збуту як з боку вітчизняних, так і з боку закордонних виробників;
• установлення контролю з боку кримінальних структур над багатьма суб'єктами господарської діяльності різних секторів економіки;
• недосконалість чинного законодавства, що регулює відносини в сфері підприємництва, зокрема, у сферах ліцензування, оподатковування, банкрутства та інших;
• високий рівень монополізації ринку;
• відсутність досвіду в українського бізнесу у розробці та реалізації засобів і методів захисту власної економічної безпеки, відсутність досвідчених фахівців-професіоналів.
У процесі здійснення господарської діяльності суб'єкти підприємництва можуть стикатися з протиправними діями й відчувати негативний вплив з боку різних фізичних і юридичних осіб, що безпосередньо чи опосередковано спрямований на дестабілізацію економічного стану фірми. У цьому зв'язку постає питання про поняття загроз економічній безпеки підприємництва, оскільки у кінцевому рахунку такі загрози виражаються в економічних та фінансових втратах, іміджу фірми тощо.
Що ж розуміється під загрозами економічній безпеці підприємництва та у чому полягає їх зміст? Передусім, необхідно звернутися до Закону України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р., в якому під поняттям «загрози національній безпеці» розуміються наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України. Відштовхуючись від даного тлумачення, визначимо поняття «загрози економічній безпеці підприємництва», як наявність таких потенційних або реальних умов, факторів чи дій фізичних та юридичних осіб, що порушують нормальний фінансово-економічний стан суб'єкта підприємницької діяльності і здатні заподіяти великої шкоди аж до припинення його діяльності.
Розкриваючи дану проблему, необхідно зауважити те, що:
• по-перше, факторів ризику, небезпеки, загроз та інших деструктивних обставин, що можуть спричинити підприємству негативних наслідків дуже багато;
• по-друге, не можна вважати загрозою економічній безпеці підприємства будь-яку дію, що має негативні наслідки (наприклад, не можна вважати загрозою економічній безпеці підприємництву ризиковані дії керівництва фірми по вкладенню коштів у цінні папери, упровадження нових технологій, організацію виробництва нової продукції);
• потенційні чи реальні дії, які можуть кваліфікуватись як загрози, свідомо спрямовані на незаконне одержання певної вигоди від економічної дестабілізації фірми та нанесення збитку суб'єктові підприємництва;
• загрози припускають порушення чинного законодавства, що регулює різні сфери діяльності і, як правило, носять протиправний і корисливий характер.
Загрози економічній безпеці підприємницької діяльності можуть бути дуже різноманітними, а їх класифікація багатогранною.
Наведемо класифікацію загроз за різними ознаками та критеріями.
Так, за джерелом виникнення всі загрози можна поділити на внутрішні та зовнішні.
Внутрішні загрози це такі, що пов'язані з недоліками та прорахунками у діяльності самого підприємства, які можуть призвести до негативних наслідків, а також з ефективністю заходів, які вживаються для усунення причин та умов, що цим недолікам сприяють:
• недоліки у роботі з персоналом підприємства - у плануванні, організації та управлінні персоналом (підбір, розстановка, організація праці, підвищення кваліфікації, навчання кадрів та забезпечення мотивації до праці);
• низький рівень внутрігосподарського контролю за здійсненням фінансово-господарських операцій, веденням бухгалтерського обліку матеріальних цінностей та грошових коштів, складанням бухгалтерської й іншої документації фірми, що безпосередньо сприяють вчиненню корисливих злочинів на підприємстві;
• невирішеність соціальних проблем працівників підприємства (низька заробітна плата, соціальної незахищеність, відсутність мотивації до праці тощо);
• низький рівень організації роботи з конфіденційними документами (фінансовими документами, планами, звітами, цивільно-правовими документами, кресленнями, технічною документацією, електронними носіями інформації тощо), оскільки саме ці джерела інформації можуть бути об'єктами неправомірних зазіхань;
• плинність кадрів, відсутність досвідчених фахівців-професіоналів на важливих організаційно-виробничих ділянках підприємства, неефективна робота служби економічної безпеки;
• незадовільний стан забезпечення збереження матеріальних цінностей, грошових коштів та відомостей, що становлять комерційну, банківську та іншу таємницю;
• низький організаційний рівень захисту комп'ютерних систем від несанкціонованого доступу;
• інші чинники, що можуть спричинити шкоду підприємству. До зовнішніх загроз відносять такі, джерела яких перебувають поза межами підприємства, наприклад:
• розкрадання матеріальних коштів і цінностей особами, що не працюють у даній фірмі;
• промислове шпигунство (таємне спостереження за співробітниками фірми, зараження комп'ютерних програм вірусами, засилання агентів, копіювання комп'ютерних програм і даних, підслуховування переговорів тощо);
• незаконні дії конкурентів (переманювання співробітників фірми, які володіють комерційною таємницею на більш високі посади, прямий підкуп співробітників фірми представниками конкурентів, компрометація діяльності фірми та компрометація керівників та окремих співробітників, укладання фіктивних цивільно-правових угод, паралізація діяльності фірми із використанням повноважень державних органів, засобів масової інформації тощо);
• протизаконні дії з боку кримінальних структур (вимагання та шантаж співробітників фірми; викрадення, комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем; пропонування більш вигідних умов найму на службу, компрометація діяльності фірми та компрометація керівників та окремих співробітників, паралізація діяльності фірми із використанням повноважень державних органів, засобів масової інформації, погрози фізичних розправ над співробітниками фірми та їх близькими, аж до їх усунення, пограбування і розбійні напади тощо);
• неправомірні дії працівників правоохоронних органів (безпідставне проведення перевірок; неправомірне вилучення документів, у тому числі, що містять комерційну таємницю й таке інше);
• інші джерела.
Практика господарювання суб'єктів підприємницької діяльності свідчить, що для підприємства чи фірми, найбільшу небезпеку представляють зовнішні погрози, оскільки їх важко передбачити, а тому важко своєчасно вжити відповідних контрзаходів.
Загрози економічній безпеці підприємницькій діяльності, можна класифікувати також й за ступенем тяжкості, спричинених ними наслідків: загрози з низьким, середнім та високим ступенем тяжкості наслідків.
Як правило, реалізація загроз з низьким ступенем тяжкості наслідків не чинять якого-небудь істотного впливу, навіть на її поточну діяльність.
Загрози, що спричиняють наслідки середнього ступеню тяжкості вимагають від фірми для їх подолання додаткових витрат порівняно з її поточними витратами і не потребують значних витрат часу.
Найбільшу небезпеку для підприємства, його стратегічних програм та для персоналу представляють загрози з високим ступенем тяжкості наслідків, їх здійснення, незалежно, чи працівниками підприємства, чи суб'єктами погроз ззовні, може призвести до різкого погіршення його фінансово-економічного стану та викликати можливе припинення його діяльності тепер або його ліквідацію у майбутньому.
Значний ступінь ваги наслідків реалізації погроз припускає можливість завдання фірмі таких фінансових утрат, що матимуть негативний вплив на основні фінансово-економічні показники фірми, на її діяльність у майбутньому і переборюються протягом тривалих термінів часу.
У науковій літературі трапляється класифікація загроз економічній безпеці підприємництва й за такими ознаками:
• за ступенем імовірності загрози можуть бути:
- малоймовірними, - реальними;
• за впливом на стадії підприємницької діяльності:
- на етапі організації фірми,
- на стадії функціонування,
- на заключному етапі;
• за суб'єктами загроз:
- з боку кримінальних структур,
- з боку несумлінних конкурентів,
- з боку контрагентів,
- з боку власних співробітників;
• за об'єктами зазіхань:
- погрози трудовим ресурсам (персоналу фірми),
- загрози матеріальним ресурсам,
- загрози фінансовим ресурсам,
- загрози інформаційним ресурсам;
• за характером відповідальності суб'єктів загроз за їх наслідки:
- цивільно-правова відповідальність,
- кримінально-правова.
Отже існують різні загрози економічній безпеці підприємництва, що можуть одночасно належати до різних груп класифікації.

2. Характеристика засобів забезпечення захисту інформації

Підприємницька діяльність, що здійснюється у різних сферах економіки нерозривно пов'язана з одержанням і використанням різного роду інформації, оскільки без необхідного обсягу та якості інформації неможливо забезпечити поступовий розвиток суб'єкта господарювання на основі високотехнологічного виробництва, ефективних методів організації праці. Тому, в сучасних умовах розвитку ринкових відносин в економічній сфері, інформація є особливого роду товаром, що має велику значиму цінність.
Чинним законодавством України установлено, що під поняттям «інформація» необхідно розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Законодавчо врегульовано загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплено право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначений статус учасників інформаційних відносин, доступ до інформації та її охорона.
До джерел інформації належать носії інформації у вигляді документів та інших матеріальних об'єктів, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи.
Щодо інформації, яка є власністю держави і перебуває в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України.
Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.
Конфіденційною інформацією є відомості, якими володіють, користуються або розпоряджаються окремі фізичні чи юридичні особи і які поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.
До конфіденційної інформації, що є власністю держави і перебуває у користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, не можуть бути віднесені відомості:
• про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
• про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян;
• про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а, також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
• щодо стану справ із правами та свободами людини і громадянина, а також фактів їх порушень;
• про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
• інша інформація, доступ до якої відповідно до законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути обмеженим.
Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.
До таємної інформації належить інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.
Інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист.
Відповідно до закону, не підлягають обов'язковому наданню для ознайомлення за інформаційними запитами офіційні документи, які містять у собі:
- інформацію, визнану у встановленому порядку державною таємницею;
- конфіденційну інформацію;
- інформацію про оперативну і слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду у тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право людини на справедливий та об'єктивний судовий розгляд її справи, створити загрозу життю або здоров'ю будь-якої особи;
- інформацію, що стосується особистого життя громадян;
- документи, що становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію (доповідні записки, листування між підрозділами та інше), якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи, процесом прийняття рішень і передують їх прийняттю;
- інформацію, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими або нормативними актами. Установа, до якої звернуто запит, може не надавати для ознайомлення документ, якщо він містить інформацію, яка не підлягає розголошенню на підставі нормативного акта іншої державної установи, а та державна установа, яка розглядає запит, не має права вирішувати питання щодо її розсекречення;
- інформацію фінансових установ, підготовлену для контрольно-фінансових відомств.
Для суб'єктів підприємницької діяльності більш цінною інформацією є та, яку вони використовують для досягнення цілей фірми і розголошення якої може позбавити його можливостей реалізувати свої наміри щодо забезпечення конкурентноздатності свого підприємства та створити загрози безпеці підприємницької діяльності. Звичайно, не вся інформація може, у випадку її розголошення, створювати ці загрози, однак існує визначена її частина, що має потребу в захисті. Інформація, що використовується у підприємницькій діяльності досить різноманітна за джерелами походження (документи, електронні носії, креслення) та за змістом (організаційно-господарська, промислово-виробнича, технічно-технологічна, фінансово-економічна, програмне забезпечення і т. ін.).
Уся ця інформація має різну цінність для самого підприємця і, відповідно, її розголошення може призвести (або не привести) до різного ступеня ризиків та погроз економічної безпеки. Тому, виходячи із важливості інформації для суб'єкта підприємницької діяльності, в межах підприємства її доцільно поділити на три групи:
- інформація відкритого користування;
- інформація обмеженого доступу - тільки для органів влади, що мають відповідні законодавчо визначені повноваження (міліція, податкова поліція, прокуратура тощо);
- інформація, призначена тільки для працівників фірми.
Із вищенаведеного випливає, що інформація другої і третьої груп має обмеження в поширенні і є конфіденційною.
Частина конфіденційної інформації може містити особливий блок і може бути віднесена до комерційної таємниці.
Згідно з чинним законодавством комерційною таємницею є інформація, яка є секретною у тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
До комерційної таємниці також можуть бути віднесені відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
Комерційна інформація, у силу своєї невідомості для третіх осіб, має реальну або потенційну комерційну цінність. Відсутність до неї вільного доступу на законній підставі, потребує від її власника вжиття ефективних заходів щодо охорони її конфіденційності.
Наприклад, до комерційної інформації підприємства можуть бути віднесені відомості про: фінансово-економічне становище підприємства (бухгалтерська звітність), суму кредитів та стан їх погашення, банківські операції, укладені цивільно-правові договори, контрагентів, структуру капіталів, плани інвестицій, стратегічні плани маркетингу, аналіз конкурентноздатності власної продукції, зміст ділової переписки та ін.
Отже, комерційна таємниця не може бути загальновідомою і загальнодоступною інформацією, відкрите її використання несе загрозу економічній безпеці підприємницькій діяльності і тому підприємець вживає заходи для збереженню її конфіденційності та захисту від незаконного витоку і використання.
Чинним законодавством визначена правомочність суб'єктів господарювання щодо комерційної таємниці. Так, суб'єкт господарювання, що є володільцем технічної, організаційної або іншої комерційної інформації, має право на захист від незаконного використання цієї інформації третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів щодо охорони її конфіденційності. Проте, не вся інформація, якою володіє суб'єкт підприємницької діяльності, може бути віднесена до категорії комерційної таємниці. Існує офіційно затверджений перелік відомостей, що не можуть становити комерційну таємницю.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 р. № 611 установлено, що комерційну таємницю не становлять:
• установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
• інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
• дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;
• відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць;
• документи про сплату податків і обов'язкових платежів;
• інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;
• документи про платоспроможність;
• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
• відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.
Підприємства зобов'язані подавати перелічені у цій постанові відомості органам державної виконавчої влади, контролюючим і правоохоронним органам, іншим юридичним особам відповідно до чинного законодавства, за їх вимогою. Проте, й перелічені зведення не призначаються для відкритого доступу. Наприклад, зведення про заробітну плату працівників підприємства та фінансову звітність можуть бути надані тільки за вимогою органів влади та управління, контролюючим та правоохоронним органам, а також іншим юридичним особам, що мають на це право відповідно до чинного законодавства України. Водночас, клієнти фірми мають право знайомитися з її установчими документами (статутом, свідоцтвом про реєстрації), ліцензіями, сертифікатами, патентами та іншими.
Проте, суб'єкт підприємницької діяльності - володар інформації, не може всю інформацію, якою володіє, зробити закритою для зовнішніх користувачів. Виходячи з необхідності захисту найбільш важливої інформації, він вирішує складну проблему:
- з одного боку, він повинен (наприклад, через рекламу) надати максимум інформації про свою діяльність споживачам, контрагентам, кредиторам і ін. для того, щоб вони зробили вибір на його користь;
- з іншого боку, підприємець повинен не допустити необгрунтованого розголошення, витоку інформації та заволодіння нею своїми конкурентами, яка може бути загрозою його економічній безпеці.
За функціонально-управлінською ознакою складові комерційної інформації можна поділити на такі види:
1. Ділова інформація:
• відомості про контрагентів та укладені ділові угоди;
• відомості про конкурентів;
• інформація про споживачів;
• комерційна переписка та відомості про ділові переговори;
2. Науково-технічна інформація:
• плани та звіти за науково-дослідними та конструкторськими роботами;
• зміст «ноу-хау», винаходів та раціоналізаторських пропозицій;
• програми впровадження нових технологій і видів продукції;
3. Промислова та виробнича інформація:
• технологія виробництва продукції;
• планові показники випуску продукції;
• сума та номенклатура обігових коштів (незавершеного виробництва і запасів тощо);
• програми інвестиційної діяльності.
4. Організаційно-управлінська інформація:
• відомості про організаційно-управлінську структуру фірми;
• методи організації управління;
• система організації та охорони праці.
5. Маркетингова інформація:
• ринкова стратегія;
• методи забезпечення конкурентних переваг порівняно з продукцією інших фірм;
• методи роботи на ринках та плани рекламної діяльності;
• фактичні та планові показники збуту продукції;
• аналіз конкурентноздатності продукції, що випускається.
6. Фінансова інформація:
• фактичні та планові показники прибутку, собівартості, продуктивності праці;
• структура цін та методика їх розрахунку,
• реальні та можливі джерела фінансування;
• планові показники та прогнози фінансово-економічного розвитку фірми;
7. Інформація про персонал фірми:
• особисті справи співробітників;
• плани збільшення (скорочення) персоналу, стан плинності кадрів;
• психологічні та професійні тести, що використовуються під час прийому на роботу нових співробітників.
8. Програмне забезпечення:
• комп'ютерні програми;
• паролі, коди доступу до комерційної інформації, що міститься на електронних носіях.
Як свідчить практика підприємницької діяльності, саме перелічена вище інформація значною мірою цікавить конкурентів, партнерів, банки, кримінальні структури. Інформацію про діяльність фірми, що є комерційною таємницею для конкурентів даної фірми та кримінальних структур, можна одержати як законним, так і незаконним способами. Законний, легальний спосіб збору інформації полягає в одержанні її з відкритих джерел користування: засобів масової інформації (статей про фірму), рекламних проспектів фірми, з виставок, прес-конференцій, шляхом направлення офіційних запитів, тощо. Незаконний спосіб одержання інформації про фірму полягає в одержанні з порушенням вимог чинного законодавства інформації, яка не призначена для відкритого користування зовнішніми користувачами, без згоди керівництва фірми, що може призвести до прямих економічних втрат або до упущеної вигоди.
Більш детально про неправомірне збирання, розголошення та використання відомостей, що є комерційною таємницею наведено у ст. 36 Господарського Кодексу України, зокрема:
1. Відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.
2. Неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
3. Розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
4. Схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання.
5. Неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до закону комерційну таємницю.
6. За неправомірне збирання, розголошення або використання відомостей, що є комерційною таємницею, винні особи несуть адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Так, у кримінальному порядку переслідується умисні дії осіб, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності. Кримінальна відповідальність встановлена також й за умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв'язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб'єктові господарської діяльності.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Виробниче підприємство “Полімер” має показники своєї діяльності в 2002 році, наведені у таблиці 1.

Таблиця 1.
Показники виробничо-фінансової діяльності підприємства “Полімер”


За даними таблиці необхідно провести аналіз факторів зміни беззбиткового обсягу продажу та зони безпеки підприємства.

Рішення:
Модель точки беззбитковості має вигляд:

(Формула)
P – ціна одиниці продукції
Q – кількість виготовленої продукції
VC – змінні витрати на одиницю продукції
FC – постійні витрати на обсяг виробництва
У графічному вираженні:

Рис.1.

Для початку визначимо обсяг виробництва продукції, який забезпечить досягнення точки беззбитковості у плановому та звітному періодах.
Для цього Q матиме вигляд:

(Формула)
Q *20- Q *12=4000
8 Q=4000
Q=500
Тобто підприємство виготовляє більшу кількість продукції, ніж розрахункове значення, яке відповідає точці беззбитковості тобто виходячи з наведених умов підприємство у плановому періоді функціонує ефективно.
Далі проведемо розрахунок для звітного періоду:

(Формула)
Q *19- Q *10=3600
9 Q=3600
Q=400
Виходячи з проведеного розрахунку можна зробити висновок, про те, що поріг беззбитковості знизився, знизилися постійні та змінні витрати на виробництво.
Тобто як у звітному, так і плановому періодах підприємство працює ефективно, здатне забезпечити прибутковість своєї діяльності. Як в звітному, так і в плановому періодах підприємство знаходиться у зоні безпеки, оскільки перевищення обсягу виробництва над беззбитковим становить у плановому періоді 20 разів, а у фактичному 23,25 рази.

ВИСНОВКИ

Перехід до ринкової економіки, створення великої кількості підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різних формах власності, поява нових механізмів господарювання та багато інших факторів, поставили суб'єктів підприємницької діяльності в умови, коли вони значну увагу повинні приділяти вирішенню питань, пов'язаних із забезпеченням своєї економічної безпеки.
Економічна безпека підприємництва є однією з найважливіших умов нормального функціонування і розвитку сфери підприємництва в економіці будь-якої країни.
Поняття «національної безпеки» визначено Законом України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р., й сформульовано - як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються: сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.
Безумовно, поняття економічної безпеки підприємницької діяльності відрізняється від поняття національної безпеки узагалі. На даний час, в науковій літературі можна натрапити на різні тлумачення поняття економічної безпеки підприємницької діяльності - від «захисту проти корисливих злочинів», «стану захищеності від внутрішніх та зовнішніх загроз» до «стану ефективного використання корпоративних ресурсів» тощо.
На нашу думку, економічна безпека суб'єкта підприємницької діяльності є таким станом розвитку господарюючого суб'єкта, який характеризується стабільністю економічного й фінансового розвитку, ефективністю нейтралізації негативних факторів та протидії їх впливу на всіх стадіях його діяльності. Звідси випливає, що такий стан захищеності підприємства має динамічний характер.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрощук Г.А., Крайнев П.П. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2000
2. Горшков В.В., Соловьев А.И. Основы безопасности коммерческой деятельности: Учебное пособие: Санкт-Петербург, 2002
3. Заплатинський В.М. Основи кримінологічної безпеки сучасного бізнесу: Навчальний посібник. – К., 2000
4. Камлик М.І. Економічна безпека підприємницької діяльності. Економіко-правовий аспект: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 430с.
5. Козаченко А.В., Пономарев В.П., Ляшенко А.Н. Экономическая безопасность предприятия: сущность и механизмы обеспечения. – К.: Либра, 2003

 
загрузка...