Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Фінансування інвестицій. Формування інвестиційних ресурсів
Українські реферати - Проектний аналіз
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Фінансування інвестицій. Формування інвестиційних ресурсів

ЗМІСТ

Вступ
1. Методи формування інвестиційних ресурсів
2. Методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


ВСТУП

Фінансування ринкової економічної системи в Україні можливе лише за умови зростання ефективності використання інвестиційних ресурсів у формі фінансових, матеріальних, нематеріальних та трудових, які залучаються для здійснення вкладень в об’єкти інвестування.
Фінансові ресурси, зокрема, грошові кошти, в інвестиційній діяльності відіграють найбільшу роль. По-перше, вони можуть трансформуватися у будь-яку іншу форму інвестиційних ресурсів шляхом придбання предметів та засобів праці, інновацій, робочої сили та інших елементів виробництва, а, по-друге, тільки грошові кошти дають можливість інвестору вибирати будь-який об’єкт інвестування. Інвестиційні ресурси у вигляді цінних паперів, які вкладаються в об’єкти інвестування, в Україні майже не використовується. Інвестиційні ресурси у форм матеріальних, нематеріальних та трудових ресурсів вкладаються виключно в процес виробництва.
З точки зору фінансових параметрів інвестиції – це будь-які види активів, що вкладаються у господарську діяльність з метою наступного отримання доходу. З економічної точки зору інвестиції розглядаються як витрати на створення, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння основного капіталу.
Інвестиції в цілому — це витрати на розширення й оновлення виробництва, що пов'язані з запровадженням нових технологій, матеріалів та інших знарядь і предметів праці, Вони реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в окремі підприємства і галузі. При цьому під капіталом у фінансовому значенні розуміють активи (кошти) фірми, підприємства. В економічному значенні він втілений у засобах виробництва, тобто основних і оборотних виробничих фондах.

1. Методи формування інвестиційних ресурсів

Фонд накопичення та частина фонду відшкодування сукупного суспільного продукту та деяка частина раніш утвореного національного багатства, які виступають у вигляді інвестиційних ресурсів для фінансування інвестиційної діяльності існують у вигляді різних джерел фінансування, які поділяються на три групи (рис.1).

Рис. 1. Джерела формування інвестиційних ресурсів

В залежності від виду коштів існують такі методи фінансування інвестиційної діяльності, як самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування за рахунок дотацій, змішане фінансування.
Вибираючи той чи інший метод фінансування інвестиційних проектів треба враховувати їх особливості. Зокрема, внутрішні (власні) кошти такі як амортизація та прибуток мають певні позитивні сторони, а саме:
* простота та швидкість залучення;
* висока віддача за критерієм норми прибутковості інвестиційного капіталу (непотрібно виплачувати відсотки та дивіденди);
* суттєве зниження ризику неплатоспроможності та банкрутства підприємства при їх використанні;
* повне збереження управління в руках засновника підприємства.
В той же час, обсяг таких джерел у підприємства обмежений, крім того, відсутній зовнішній контроль за їх ефективним використанням.
Зовнішні (боргові та залучені) кошти навпаки мають високі можливості залучення та можливості зовнішнього контролю за ефективністю їх використання. Однак є і негативні сторони, а саме:
> складність із залученням та оформленням;
> значний строк залучення;
> необхідність надання гарантій (на платній основі);
> підвищений ризик банкрутства у зв'язку з несвоєчасним погашенням боргу;
> втрата частини прибутку від інвестиційної діяльності у зв'язку з необхідністю платити відсотки та дивіденди;
> часткова втрата управління діяльністю підприємства.
Далі більш детально зупинимося на кожному методі фінансування інвестиційних проектів.
Самофінансування — здійснюється виключно за рахунок власних коштів. Цей метод є основним для реалізації невеликих інвестиційних проектів індивідуальних інвесторів. Головна роль серед власних джерел фінансування інвестиційних проектів, безумовно, належить прибутку, який залишається у підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, див. формулу 1.

(Формула)(1)

де Пч — чистий прибуток підприємства;
В — виручка від реалізації продукції;
З — виробничі витрати, в тому числі амортизаційні відрахування і відсотки за кредит;
Н6юдж — усі податкові нарахування в республіканський та місцевий бюджети;
Фвід— відрахування в різні фонди;
Шс — штрафні санкції (сальдо).
Виходячи з цього розрахунку зрозуміло, що у підприємства якщо і залишається в розпорядженні прибуток, то в невеликих обсягах. Тому як основне джерело фінансування він найчастіше використовується для невеликих інвестицій — банківські депозити, придбання цінних паперів, вкладення в інтелектуальний капітал підприємства (робочу силу). Крім того, прибуток є найкращим джерелом для фінансування інвестицій, для яких важко визначити строк окупності та рівень доходності. Це можуть бути високо ризикові інноваційні інвестиції або заходи, які носять соціальний характер (будівництво санаторіїв, баз відпочинку, дитсадків тощо).
У зв'язку з цим, серед основних джерел фінансування інвестиційних проектів, зокрема, реальних постійно зростає роль економічна та податкова роль амортизаційних відрахувань, які формуються в результаті переносу вартості основних фондів на вартість продукту та в сукупності складають амортизаційних фонд. Економічна роль амортизації полягає у фактичному відшкодуванні діючих основних фондів, крім того, відповідні амортизаційні відрахування відображають реальне знецінення основного капіталу в процесі виробництва та надання послуг і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання, а податкова роль амортизації — полягає у фінансовому відшкодуванні основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань (податкова амортизація) та одержання податкової знижки.
З метою активізації інвестиційних процесів в економіці та відповідно до Указу Президента України «Про Концепцію амортизаційної політики» від 7 березня 2001 року № 169/2001 амортизаційна політика в Україні має бути спрямована на підвищення фінансової заінтересованості суб'єктів господарювання у здійсненні інвестицій в основний капітал за рахунок коштів власних амортизаційних фондів.
З прийняттям цієї Концепції в Україні проводиться амортизаційна реформа, тобто змінюється порядок нарахування амортизаційних відрахувань:
• Об'єктом нарахування амортизації є основні кошти (крім землі), але нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкту, який встановлюється підприємством, при зарахуванні його на баланс, та призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання або консервації.
• Амортизація об'єкту основних фондів нараховується, щомісячно виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.
• Суму нарахувань амортизації усі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства та зносу необоротних активів.
• Застосовуються нові методи нарахування амортизаційних відрахувань: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий.
• Метод амортизації вибирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання та переглядається у випадку зміни очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання, нарахування амортизації новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну метода амортизації, але і воно проводиться щомісячно.
Під методом нарахування амортизації розуміють розподіл вартості основних фондів за роками їх служби у певному системному порядку.
В залежності від того, що вкладається в зміст методу нарахування амортизації, вони також можуть класифікуватися на:
* методи, що базуються на терміні використання основних коштів. До них відносять;
* методи рівномірної амортизації — які передбачають нарахування амортизації в залежності від строку нормальної експлуатації об'єкту основних коштів, як правило, рівномірно, виходячи з первісної вартості цього об'єкту, тобто — це метод прямолінійного списання (або лінійний метод нарахування амортизації);
* методи прискореної амортизації, які базуються на прискоренні амортизаційного процесу, виходячи з різних систем прискорення на основі залишкової вартості. До них відносять — метод суми числа (цифр) років (кумулятивний метод); метод зниження залишку; метод подвійного зменшення вартості; модифікаційний (метод залишку, який зменшується з переходом на рівномірний);
* методи уповільненої амортизації, які передбачають уповільнення процесу нарахування амортизації, що збільшує строк використання об'єкту. Це метод амортизаційного фонду та метод ануїтету;
* методи, що базуються на кількості одиниць продукції, одержаної від використання об'єкту основних коштів. Це метод суми одиниць продукції (виробничий метод), який не можна використовувати при відсутності певного очікуваного обсягу виробництва продукції.

2. Методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів

Формування структури джерел фінансування — це дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану та перспектив розвитку акціонерів, а також кон'юнктури ринку й актуальності інвестиційного проекту в перспективі.
Під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу та структури інвестицій для фінансування проекту, а саме:
• Яким має бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво.
• Яким чином у перспективі буде формуватися основний та обіговий капітал.
• Яким має бути співвідношення власного, акціонерного та позичкового капіталу.
• При якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту доходи від його реалізації будуть найбільшими.
Найчастіше для вирішення цих проблем використовують ефект фінансового важеля (левереджу).
Структура інвестиційного капіталу пов'язана із співвідношенням боргу та власного капіталу. Чим більшу заборгованість порівняно до власного капіталу має фірма, тим вищий її фінансовий левередж. Крім того, у тих випадках, коли ставка щорічних фінансових вигод від інвестицій, що здійснюються із залученням позичкових коштів, перевищує процент за кредит, левередж є позитивним. Якщо доходність з інвестицій не перевищує процент за позичковим коштам, левередж є негативним. У випадках коли інвестиції приносять доход, рівний проценту за кредит, левередж є нейтральним.
Іншими словами, беручи в борг, інвестор отримує вищі доходи, поки віддача від позичених коштів більша за процент, який треба сплатити за ці кошти. Такий ріст чистих доходів на акцію називається фінансовим лєвереджом.
Властивість фінансового левереджу (важелю) заключається у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит.
Ідею фінансового важелю формально можна представити за такими формулами, використавши такі економічні компоненти:
Пг - прибуток після виплати податків;
Е - власний капітал;
В - довгострокова заборгованість;
і  - відсотки з довгострокової заборгованості;
R - ставка доходності власного капіталу;
г - ставка доходності інвестованого капіталу (власний капітао+ довгостроково заборгованість).
Далі визначимо ставку доходності власного капіталу:

(Формула)(2)

Чистий прибуток представимо через його складові:

(Формула)(3)

де =(Е + В)*г - прибуток на всю суму інвестованого капіталу;
В*і — процентні платежі за непогашені частки довгострокового боргу з урахуванням податку.
Відповідно формулу ставки доходності власного капіталу представимо у такому вигляді:

(Формула)(4)

Вираз (4) показує ефект важеля, який представлений позитивною величиною — другим доданком, тобто відношенням позичкового капіталу та власного капіталу помноженого на різницю між прибутком від чистих активів і вартістю оплачених процентів по кредитам з урахуванням податку. Таким чином, завдяки залученим коштам (В) доходність власного капіталу швидко росте при умові, що г > і.
Розглянемо чотири варіанти використання фінансового важеля при умові, що і=8%; г=12%.
1.В = 0; Е = 100 тис. грн.; R = 12 + 0/100 * (12-8) = 12%;
2. В = 25 тис. грн.; Е = 75 тис. грн.; R = 12 + 25/75 * (12 - 8) = 13,33%;
3. В - 50 тис. грн.; Е - 50 тис. грн.; R = 12 + 50/50 * (12 - 8) = 16%;
4. В = 75 тис. грн.; Е = 25 тис. грн.; R = 12 + 75/25 * (12 - 8) = 24%;
Як видно з прикладу, при вартості позичкового капіталу після виплати відсотків за кредит у 8% та наявності реальної можливості при нормальних умовах одержати 12% прибутку після виплати податків на інвестиційні чисті активи, ставка доходності власного капіталу у першому випадку склала також 12%, так як боргу немає, то весь прибуток є власним капіталом.
Якщо частка боргу у структурі капіталу збільшується, то ставка доходності власного капіталу росте, бо в кожному випадку доходність інвестицій перевищує вартість сплачених банку відсотків.
Враховуючи інтереси власників компанії, підприємствам необхідно мати реальну можливість оптимізації структури капіталу інвестиційного проекту за рахунок вибору такого її варіанта, при якому досягається максимальний рівень ефективності використання власних коштів та мінімізується фінансовий ризик.
У зв'язку з цим, слід навчитися визначати оптимальну структуру джерел фінансування інвестиційних проектів, тобто визначати якою має бути частка позичкових коштів з урахуванням ризику. Для цього використовується співвідношення «рентабельність — фінансовий ризик» (), як критерій оптимізації структури капіталу, який визначається за такою формулою:

(Формула)(5)

де Р — річна величина проектного прибутку до оподаткування і виплати відсотків;
БК — величина боргового капіталу, направленого на фінансування Інвестицій;
ВК — величина власного капіталу, направленого на фінансування інвестицій;
г — середня ставка відсотку по позикових коштах фінансування, коефіцієнт;
rf — безризикова ставка рентабельності на фінансовому ринку, коефіцієнт;
tах — ставка податку та інших відрахувань із прибутку, коефіцієнт.
При цьому вважається оптимальним варіант структури капіталу, в якому показник буде мати найбільше значення (— max).
Також в оцінці оптимального варіанту структури інвестиційного капіталу, рекомендується використовувати показник терміну окупності (РВ), що розраховується за такою формулою:

(Формула)(6)

де І - потреба в капіталі з усіх джерел фінансування.

ВИСНОВКИ

Фонд накопичення та частина фонду відшкодування сукупного суспільного продукту та деяка частина раніш утвореного національного багатства, які виступають у вигляді інвестиційних ресурсів для фінансування інвестиційної діяльності існують у вигляді різних джерел фінансування, які поділяються на три групи: власні, боргові, залучені.
В залежності від виду коштів існують такі методи фінансування інвестиційної діяльності, як самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування за рахунок дотацій, змішане фінансування.
Формування структури джерел фінансування — це дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану та перспектив розвитку акціонерів, а також кон'юнктури ринку й актуальності інвестиційного проекту в перспективі.
Під час передінвестиційних досліджень перед суб'єктами господарювання виникає проблема визначення обсягу та структури інвестицій для фінансування проекту, а саме: яким має бути співвідношення постійних та змінних витрат на виробництво; яким чином у перспективі буде формуватися основний та обіговий капітал; яким має бути співвідношення власного, акціонерного та позичкового капіталу; при якому співвідношенні фінансових ресурсів, що спрямовуються на фінансування інвестиційного проекту доходи від його реалізації будуть найбільшими.
Найчастіше для вирішення цих проблем використовують ефект фінансового важеля (левереджу).
Властивість фінансового левереджу (важелю) заключається у тому, що виникає можливість використовувати капітал, взятий у борг під фіксований відсоток, для інвестицій, які приносять прибуток більший за відсоток за кредит.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «Итем» ЛТД «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. – 447 с.
2. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. Д.М. Черваньов, Л. І. Рейкова. – К., 1999. – 514 с.
3. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2002. – 472 с.
4. Пересада А.А., Майорова Т.В. Інвестиційне кредитування: Навч. посібник. К.: КНЕУ, 2002. – 271 с.

 
загрузка...