| Попередження та виправлення синдрому психічної нестабільності у дітей дошкільного віку |
| Українські реферати - Психологія |
| Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи) |
|
Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат) Попередження та виправлення синдрому психічної нестабільності у дітей дошкільного вікуКурсова робота з психології і педагогіки (Скорочений текст роботи для ознайомлення) Відомий вислів Л. М. Толстого: «Від п'ятирічної дитини до мене тільки крок. А від новонародженого до п'ятирічного — страшна відстань. Від зародка до новонародженого — пучина». Дійсно, з 5 років відбувається інтенсивний розвиток пізнавальних психічних функцій, значно змістовнішим стає мислення, виявляється схильність до аналізу і пошуку причинно-наслідкових зв'язків. Поведінка відрізняється більшою критичністю, логічністю дій і вчинків, великим відчуттям провини при порушенні правил поведінки. Диференціюються смаки, інтереси і схильності, удосконалюються етично-етичні категорії красивого, прекрасного, непривабливого, брудного, ганебного. Дитина може досить добре управляти своїми відчуттями і регулювати свої бажання. Якщо вже в 2 роки повною мірою видно темперамент, то в 5 років вимальовується в основних рисах характер і з'являється контур майбутньої особи. Якщо ведучим в становленні темпераменту є генетичний, конституціональний чинник, то в характері він виявлятиметься разом з середовим, соціальним впливом. У формуванні ж особи середовище грає зумовлюючу роль, сприяючи утворенню системи відносин, центром якої є самооцінка, ціннісні орієнтації і спрямованість інтересів і переваг. Для повноцінного психічного розвитку дітям не вистачає: своєчасної емоційної підтримки і розуміння дорослими своєрідності формування їх характеру, визнання в сім'ї або серед однолітків; безпосередність у виразі відчуттів (коли діти стають скутими, напруженими, надмірно серйозними, сприймають всі дуже буквально, втрачають здатність розуміти жарт і гумор); життєвого тонусу, бадьорості, душевного підйому, натхнення; упевненості в собі і рішучості в діях і вчинках; здатності легко встановлювати контакти і тривало підтримувати їх на взаємоприйнятному рівні; гнучкості і невимушеності у відносинах, уміння приймати і грати ролі. Темою курсової роботи обрано питання: «Попередження та виправлення синдрому психічної нестабільності у дітей дошкільного віку» Мета курсової роботи – розглянути можливості попередження та виправлення синдрому психічної нестабільності у дітей дошкільного віку. Об’єкт курсової роботи – діти дошкільного віку. Завдання курсової роботи: - опрацювати наукову та методичні літературу з поставленого питання; - визначити особливості попередження та виправлення синдрому психічної нестабільності у дітей дошкільного віку; - провести практичні дослідження з поставленого питання. У процесі дослідження використано наступні форми наукового пізнання: 1. бесіда; 2. робота з літературними джерелами; 3. аналіз; 4. анкетування; 5. експеримент. Енурез, заїкання і тіки можна розглядати як складові частини синдрому психомоторної нестабільності, що має на увазі ряд їх загальних особливостей. Спочатку відзначимо, що вказані нервові розлади нерідко поєднуються один з одним. В першу чергу це відноситься до заїкання і тіків. Подібне поєднання частіше зустрічається при холеричному темпераменті. Окрім цього, заїкання і тіки в своїй основі представляють мимовільне скорочення м'язів: при заїканні — головним чином м'язів і зв'язок, що беруть участь в акті мови, а при тіках — м'язів особи. При флегматичному темпераменті заїкання швидше доповнюватиметься енурезом, оскільки він характерний для даного темпераменту. Окрім заїкання і тіків, іншим частим поєднанням будуть тіки і енурез, зазвичай при сангвінічному в цілому, але ще недостатньо стійкому темпераменті, коли денне збудження, сприяюче тікам, нагадує в чомусь холеричний, а нічне гальмування, що викликає енурез, - флегматичний темперамент. І тіки, і енурез певною мірою представляють засіб розрядки патологічної напруги як вдень (тіки), так і вночі (енурез), оскільки акту сечовипускання навіть на тлі глибокого сну завжди передує період рухового неспокою. Можливі випадки, коли одночасно мають місце заїкання, тіки і енурез. Звичайна наявність двох і тим більше трьох подібних нервових розладів указує на прояви невропатії — загальній нервовій ослабленій організму або, відносно рідше, на наслідки поширеної органічної поразки головного, мозку, але при збереженні інтелекту, а нерідко і його односторонньо вищому розвитку, особливо пам'яті. Загальним між енурезом, тіками і заїканням при неврозах є, по-перше, їх поєднання або чергування; по-друге, компенсаторний в плані зменшення психічної напруги характер; по-третє, вплив конституціональних чинників, або чинників нахилу; по-четверте, наявність передуючих або таких, що йдуть паралельно емоційних розладів; по-п'яте, переважання їх у хлопчиків в порівнянні з дівчатками, максимально представлене при енурезі (у 2,4 разу), при тіках і заїканні в 1,7 і 1,6 разу; «по-шосте, психомоторна нестабільність (імпульсна) батька, що сприяє частішому її прояву у хлопчиків; нарешті, по-сьоме, аномалії виховання у вигляді зайвої стимуляції або обмеження активності дітей. Наведемо відмінності між енурезом, тіками і заїканням. У плані нахилу (конституції) тип психомоторних порушень у батьків, як правило, відповідає подібним порушенням у дітей. Наприклад, якщо у батька або матері був енурез в дитинстві, то існує велика вірогідність виникнення у їх дітей саме енурезу, а не заїкання або тіків. Є відмінності і в ступені вираженості невропатії і дизонтогенеза. У найбільшій мірі невропатія має місце при енурезі, який і сам по собі є її характерною ознакою. Дізонтогенез понад усе властивий заїканню, у вигляді випередження, рідше за затримку мовного або іншої сторони психічного розвитку. У плані особливостей білатеральної регуляції певна роль належить лівшеству при заїканні. Варіації існують і відносно «темпераменту». Енурез частіше виникає у дітей з флегматичними, тіки — з холеричними, а заїкання — з маргінальними (подвійними, нестійкими) рисами темпераменту. За допомогою нічного гальмування при енурезі відбувається, головним чином, компенсація підвищеній денній збудливості, тіки знижують загальну напруженість і неспокій. Найбільші відхилення в плані батьківської турботи зустрічаються при енурезі. Матерям, як правило, не вистачає емоційної чуйності, теплоти у відносинах з дітьми. Інша, властива всім психомоторним розладам особливість виховання складається з надмірної стимуляції або обмеження активності дітей, зокрема темпу протікання психічних процесів (темпераменту). При флегматичному темпераменті у дітей з енурезом більш патогенною буде надмірна стимуляція їх активності типу підстібань і підганянь, що приводить до неприродного для них перезбудження вдень і компенсаторному гальмуванню вночі. При холеричному темпераменті у дітей з тіками більш патогенним виявляється повсюдне обмеження активності: зауваження, заборони, засудження і застереження. При заїканні один з батьків надмірно стимулює активність дітей, а інший її пригнічує, що створює різкий контраст в їх відносинах з дітьми. Відмітимо, що поєднання протилежних типів темпераменту батьків (холерик — флегматик) разом з вказаними вище відхиленнями у вихованні нерідко сприяють виникненню у дітей психомоторних розладів. Знати вищеперелічені чинники, об'єднуючі і диференціюючі енурез, тік і заїкання, необхідно, оскільки в кожній групі дитячого саду завжди опиниться хоч би одна дитина з вказаним розладом. Дивіться далі - Виникнення та коригування страхів у дітей дошкільного віку
|