Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Психологічна характеристика невстигаючих учнів
Українські реферати - Психологія
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат)

Психологічна характеристика невстигаючих учнів

Курсова робота з психології і педагогіки

ЗМІСТ

Вступ
Розділ І. Шкільна дезадаптація учнів та навчальна неуспішність – основні теоретичні аспекти
1.1.    Шкільна дезадаптація
1.2.    Відставання як психологічна проблема
1.3.    Причини шкільної незрілості
Розділ ІІ. Експериментальне дослідження. Психологічна характеристика невстигаючих учнів
2.1.    Констатуючий експеримент - визначити рівень підготовки дітей до школи та спрогнозувати невстигаючих учнів, провести з цими учнями корекційні заняття та виявити їх вплив на рівень адаптації дітей до школи
2.2.    Формуючий експеримент - розглянути корекційно-розвивальні вправи з програми адаптації дітей до школи, для підвищення рівня готовності дітей до школи
2.3.    Аналіз результатів
Висновки
Список використаної літератури
Обсяг курсової роботи - 30 сторінок.

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


Дивіться також:
Курсова робота - Особливості роботи з неуспішними та недисциплінованими учнями
Курсова робота - Психологічна готовність дитини до навчання в школі
Експериментальне дослідження - Діагностика готовності дітей до школи


(Скорочений текст курсової роботи для ознайомлення)

ВСТУП 

У широкому розумінні важковиховуваність та навчальна неуспішність — ці поняття, що пояснюють випадки труднощів, з якими стикається педагог при організації і здійснюванні виховного та навчального процесів. У вузькому розумінні ці терміни використовується для позначення наближеного до норми рівня відхилень у поведінці дитини (на відміну від правопорушень і патології психічної активності), який потребує відповідної уваги й спеціальних зусиль педагога для подолання його. Розрізняють норми біологічні, які належать до організму людини, соціальні, які належать до його поведінки серед інших людей, та психологічні, пов'язані з його індивідуально-типологічними проявами як особистості й суб'єкта власної життєдіяльності. Дітей і підлітків, які мають відхилення від загальноприйнятих або статистично достовірних показників норми, але не демонструють ознак психічної патології, у педагогічній практиці зазвичай класифікують як "важких".

Шкільну психологічну дезадаптацію як одну з психологічних передумов важковиховуваності дитини вивчали багато науковців. Узагальнивши досвід їхньої роботи, можна виділити такі важливі для психолого-педагогічної практики положення:
• Усвідомлення зв'язку, який утримує в єдності поняття адаптація й дезадаптація. Так, при входженні в нове соціальне середовище за необхідністю виникають симптоми дезадаптації, які проявляються у психологічній напрузі й зниженні ефективності діяльності людини. В міру розвитку механізмів адаптації такі симптоми поведінки, як правило, зникають, і поведінка стає адаптованою.
• Виділення первинної й вторинної дезадаптації, різниця яких реєструється за критерієм наявності або відсутності змін соціального середовища дитини. Первинна дезадаптація в цьому розумінні є явище, яке за необхідністю виникає у дитини на початку шкільного навчання (вступ до школи, перехід у середню й старшу школу). Її психологічний зміст полягає в тому, що вона "запускає" у дію функціонування й дальший розвиток особистісних механізмів адаптації дитини до нових норм і правил поведінки шкільного життя через усвідомлення їх і більш-менш довільну регуляцію здійснення. Період первинної адаптації — найвідповідальніший. Його орієнтовна тривалість складає строк від першого півріччя до кінця першого року навчання. Саме в цей час у дітей формується ставлення до педагогів і школи, класного колективу й навчальної діяльності. У випадку позитивного закінчення первинної адаптації це ставлення стає довірливо-зацікавленим. Якщо ж дитині так і не вдалося досягти певного психологічного оптимуму активності в навчальному колективі, то її переживання будуть недовірливо-тривожними. В останньому випадку необхідно говорити вже про вторинну дезадаптацію.

У ситуаціях, коли по закінченні річного строку навчання дитина демонструє погану пристосованість до школи й це може проявлятися у її низькій успішності, негативному ставленні до класного колективу або вчителя, у небажанні відвідувати навчальний заклад і в підвищеній дратівливості або конфліктності в ньому, то є підстави говорити про роз гортання процесу її вторинної дезадаптації, яка є наслідком неспроможності учня самостійно подолати ті психолого-педагогічні проблеми, з якими він зіткнувся під час шкільного навчання. В цьому випадку для визначення ступеня й характеру важковиховуваності дитини з метою надання психокорекційних рекомендацій психологові необхідно використовувати спеціальні методи дослідження.

Темою курсової роботи обрано питання: «Психологічна характеристика невстигаючих учнів».
Мета курсової роботи – визначення психологічної характеристики невстигаючих учнів.
Предмет дослідження – психологічна характеристика невстигаючих учнів.
Об’єкт – учні початкової школи.

Завдання курсової роботи:
- опрацювати наукову та методичну літературу;
- визначити теоретичні аспекти шкільної дезаптації та неуспішності учнів;
- розглянути відставання як психологічну проблему;
- з’ясувати причини шкільної незрілості.

У процесі дослідження використано наступні форми наукового пізнання:
1. робота з літературними джерелами;
2. спостереження;
3. експеримент;
4. бесіда.

РОЗДІЛ І. ШКІЛЬНА ДЕЗАДАПТАЦІЯ ТА НАВЧАЛЬНА НЕУСПІШНІСТЬ – ОСНОВНІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ   

1.1. Шкільна дезадаптація  

З початком навчального процесу робота психолога початкової школи повинна бути спрямована на запобігання шкільної дезадаптації учнів у цілому і навчальної неуспішності зокрема. Під шкільною дезадаптацією розуміють сукупність ознак, що вказують на порушення процесу й результату пристосування дитини до вимог шкільного життя, внаслідок чого процес розвитку і навчання ускладнюється, а у крайніх випадках стає навіть неможливим. Сьогодні подібні ускладнення мають від 15 до 40 % учнів початкових класів загальноосвітніх шкіл, до того ж спостерігається тенденція до подальшого зростання. Аналіз вікових та індивідуальних особливостей дітей, реальної практики їхнього розвитку дає змогу виділити основні фактори, що можуть викликати шкільну дезадаптацію:

- недоліки у підготовці дитини до школи, соціально-педагогічна занедбаність;
- тривала й масивна психічна депривація;
- соматична ослабленість дитини;
- порушення у формуванні довільності пізнавальних процесів та окремих психічних функцій;
- порушення у формувати так званих шкільних навичок — дидактогеній та дидаскалогеній;
- емоційні розлади, недостатній розвиток вольової сфери.
До основних форм психогенної шкільної дезадаптації можна віднести:
- несформованість елементів і навичок навчальної діяльності;
- низький рівень мотивації учіння, спрямованість дітей на інші (переважно ігрові) форми позашкільної діяльності;
- нездатність довільної регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності, що проявляється в неорганізованості, неуважності, залежності від дорослих тощо;
- невміння пристосуватися до темпу шкільного життя, що проявляється в занадто тривалому приготуванні домашніх завдань, у хронічних запізненнях у школу, швидкій втомлюваності.

Ряд авторів вважають найбільш раціональною таку послідовність етапів вивчення конкретного випадку психогенної шкільної дезадаптації:
- аналіз інформації, отриманої у первинній бесіді з батьками, відомостей від лікаря, вчителя;
- бесіда з батьками, спрямована на отримання даних про попередні етапи розвитку дитини, її здоров'я, внутрісімейні відносини та обставини соціально-побутового плану;
- звіт про стан здоров'я дитини;
- спостереження за дитиною у домашній, шкільній та інших ситуаціях;
- експериментально-психологічне обстеження, сукупний аналіз усіх отриманих матеріалів разом з батьками і вчителем-класоводом. Важливим доповненням тут мають бути аналіз продуктів діяльності дитини, а також результати вивчення особистості батьків.

Оскільки психолог початкової школи впливає на учнів опосередковано — через учителя, то передусім йому потрібно знайти спільну мову з ним. Така форма взаємодії передбачає рівну співпрацю психолога й педагога. Індивідуальний підхід у навчанні й вихованні переважно здійснює педагог, а психолог разом з ним розробляє необхідні для цього стратегію і тактику з розвитку довільності, оволодіння компонентами навчальної діяльності, формування мотиваційної сфери (для встигаючих учнів) та веде групи розвитку з невстигаючими. Зрозуміло, що це потребує досконалого знання кожного учня. Тому протягом навчального року необхідно вести відповідні обстеження, результати яких мають систематично заноситися в карту психічного розвитку дитини. Перші записи робляться ще до початку навчання, коли здійснюється прийом (відбір) до школи, і продовжуються в середніх і старших класах. При такому підході психолог матиме значний обсяг інформації про вікові та індивідуальні особливості розвитку учнів і за необхідності зможе оперативно її використати.

У ході психологічного обстеження молодших школярів психолог може застосувати такі діагностичні методики: орієнтаційний тест шкільної зрілості Керна — Йірасика, дитячий варіант тесту Векслера, "картинки тривожності" Амен, дитячий варіант методики Розенцвейга, дитячий варіант особистісного опитувальника Айзенка, соціометричну методику Рене — Жиля, методику самооцінки Дембо — Рубінштейн, малюнкові тести, метод незакінчених речень та ін. Дані, отримані за методиками, мають бути доповнені різними видами спостереження та відомостями від батьків.

Великого значення набуває профілактична робота з дітьми, коли вона починається ще під час прийому до школи і триває протягом усього періоду навчання в початкових класах. Значне місце посідає вона і при переході дітей до підліткового віку. Тоді психолог мас провести групові та індивідуальні бесіди з батьками (наприклад, на батьківських зборах у кінці третього (четвертого) та на початку п'ятого класу) стосовно вікових відмінностей у розвитку, поведінці, особливостях навчальної діяльності молодших школярів та підлітків. Такі ж виступи доцільно підготувати і для вчителів, вказавши їм на загальні особливості різних випускних класів даної школи, а майбутнім класним керівникам — на індивідуальні риси тих дітей, що потребують особливої уваги до себе.

Можна сказати, що профілактично-консультативна робота—це лише частина діяльності шкільного психолога. У будь-якій школі завжди є учні, відносно яких вже пізно говорити про профілактику, а необхідно серйозно займатися корекцією. У цьому випадку план роботи психолога включає обстеження учня, регулярне заповнення карти його психічного розвитку, з'ясування причин неуспішності, неадекватної поведінки, небажаних особистісних рис; визначення позиції вчителя щодо даного учня, спільну з ним розробку необхідної розвиткової та корекційної програми.

Від того, як проходив початковий етап навчання й розвитку особистості дітей молодшого шкільного віку, багато в чому буде залежати успішність переходу підлітків до якісно іншої навчальної мотивації, спрямованої не лише на здобуття нових знань, а й на пошук загальних закономірностей, а головне — на засвоєння самостійних способів здобуття цих знань.

Кожний перехідний період характеризується суттєвими змінами у змісті внутрішньої позиції дитини, пов'язаної із взаємовідносинами з іншими людьми, передусім з однолітками. В учнів третіх класів спілкування з однолітками починає визначати багато сторін особистісного розвитку дитини. У цьому віці з'являється прагнення зайняти певне місце в системі ділових та міжособистісних взаємин класу, формується досить чіткий статус у цій системі.

На емоційне самопочуття дитини дедалі більшою мірою починає впливати те, як складаються її взаємини з друзями, а не тільки успіхи в навчанні та відносини з учителями. Суттєві зміни відбуваються і в нормах, якими регулюються відносини. Якщо в молодшому шкільному віці ці відносини регламентовані в основному нормами "дорослої" моралі, тобто успішністю в навчанні, виконанням вимог старших, то на кінець цього віку і особливо на початок наступного на перший план виходять так звані стихійні дитячі норми, пов'язані з якостями "справжнього товариша".

Отож, підсумовуючи сказане, можна виділити такі основні складові поняття готовності до навчання в середній школі:
- сформованість основних компонентів учбової діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу;
- повна сформованість новоутворень молодшого шкільного віку;
- якісно новий тип взаємовідносин з учителем та однолітками.
Це і є основні показники, за якими психолог може визначити здатність молодшого школяра до переходу у вищу ланку навчання.

1.2. Відставання як психологічна проблема   

Затримка темпу психічного розвитку дитини може бути викликана педагогічною занедбаністю, обумовленою певними порушеннями органів центральної нервової системи, а також загальним недорозвитком мозкових структур.

Причини відставання:
1. Педагогічна занедбаність, що обумовлена умовами життя і ви ховання дитини, тривалим дефіцитом інформації у дитини, відсутністю психічної стимуляції в сензитивні періоди (коли найкраще розвиваються ті чи інші психічні якості людини).
2. Затримка психічного розвитку (ЗПР) проявляється в тому що, у дітей немає порушень окремих аналізаторів і значних пошкоджень мозкових структур, є незрілість складних форм поведінки, цілеспрямованої діяльності на фоні швидкої втомлюваності та виснаженості, порушення працездатності.

Причини ЗПР. Підґрунтям для розвитку ЗПР слугують органічні захворювання центральної нервової системи, які спричиняють такі чинники: патологія вагітності та пологів; уроджені захворювання плоду та перенесені дитиною у ранньому віці виснажливі інфекційні захворювання. Крім зазначених чинників, на затримку психічного розвитку впливає і загальний дефіцит спілкування дитини з оточу ючими.
Між тим, учителі й батьки мають знати, що подолати ЗПР можна за умови своєчасної уваги до дитини з боку вчителів і батьків та адекватної корекційної роботи.

Працюючи над подоланням ЗПР у дитини, потрібно враховувати такі чинники:
• емоційну незрілість дитини (психічний інфантилізм);
• низький психічний тонус (тривала астенія, кволість організму);
• порушення у дитини пізнавальної діяльності, через слабку пам'ять, увагу, обумовлену рухомістю психічних процесів та дефіцитом окремих коркових функцій.
Найкращі результати отримують тоді, коли до корекційної роботи вдаються у ранньому дитинстві.
3. Розумова відсталість. На відміну од затримки має незворотний характер, тому що в цьому випадку стійке порушення пізнавальної діяльності обумовлене органічними ушкодженнями або недорозвитком кори головного мозку.

1.3. Причини шкільної незрілості

1. Недоліки виховного середовища, невідповідність впливів, методів виховання.
2. Недоліки соматичного розвитку організму дитини.
3. Невротичний (імпульсивний) розвиток характеру.
4. Ушкодження центральної нервової системи в ранньому дитинстві.
5. Дуже посередній інтелект.
Кожен учитель мріє мати ідеального учня, із яким легко було б працювати. Які характеристики містить психологічний портрет ідеального першокласника? Якщо узагальнити погляди різних психологів і педагогів, можна намалювати такий портрет першокласника.
Орієнтуючись на цей психологічний портрет першокласника, учитель зможе бачити, які якості йому потрібно сформувати і розвинути у свого учня.
Сформованість і розвиненість цих якостей в учня допоможе йому успішно долати труднощі навчання та реалізувати свій творчий по тенціал.

РОЗДІЛ ІІ. ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА НЕВСТИГАЮЧИХ УЧНІВ

2.1. Констатуючий експеримент

Мета дослідження – визначити рівень підготовки дітей до школи та спрогнозувати невстигаючих учнів, провести з цими учнями корекційні заняття та виявити їх вплив на рівень адаптації дітей до школи.
Дослідження проводилися у другому класі. На початку експерименту у учнями експериментального класу було проведено
Ми спостерігали за класом під час проведення тестування готовності до навчанні у школі.
Слід відмітити, що ми спостерігали лише елементи проведення даних експериментальних досліджень. Психолог використовував тести для перевірки готовності дітей до навчання.
Першим етапом експерименту було проведення тестів на перевірку готовності дітей до навчального процесу.

Готовність до засвоєння навчальних предметів.
I. Пізнавальна активність дитини, схильність до творчого мислення — це важливий показник розвитку, він свідчить про ініціативність дитини, схильність до пошуку, самостійності, експериментування, уміння зацікавлюватись.

Виявити творчі нахили дитини можна за допомогою таких завдань:
1. Ми взяли предмет домашнього вжитку (сковорідку, лампу, телефон, магнітофон, шафу тощо) і попросили дітей задати про цей предмет якомога більше запитань. Запитання записали, щоб діти бачили, що до їх думок ми поставилися серйозно.

2. Задавай запитання. Показували дітям малюнок (цікаву ілюстрацію у знайомій книжці чи репродукцію картини) і давали зав дання: розглянь картинку і подумай, які запитання до неї можна скласти. Чим більше запитань, тим краще. Записали усі запитання. Якщо дитина більше не зможе їх скласти, додайте свої (діагностика у домашній школі — це теж приємне навчання).

3. Незвичайне використання. Взяли звичайний предмет — коробку з-під сірників, олівець, ложку чи інше. Запропонували дитині подумати і назвати якомога більше способів використання цього предмета, Якщо дитині по трібно, можна дати кілька коро бок, олівців, ложок тощо. Записали усі способи використання, що їх пропонує дитина, коли вона «вичерпалась», похваліть, наголосіть на тих, до яких Ви б і не до думались, однак постарайтесь до дати і власні пропозиції.

4. Намалювати картинку. На невеликому аркуші паперу (приблизно 10 см х 10 см) посередині зображено фігуру.
Завдання: Тут зображена якась незрозуміла фігура. Придумай і намалюй якийсь предмет, щоб ця фігурка була його частиною і щоб було зрозуміло, що це.
Дитина домальовує і дає назву. Після цього ми надали їй ще одну таку ж «заготовку», а потім — ще, так послідовно даєте 8-10 карток. Побачили , наскільки різноманітні предмети з заданою частиною малює дитина (тільки предмети по буту, іграшки чи техніку, явища природи тощо). Чим різноманітніші у дитини асоціації, тим виразнішою є її творча уява.

5. Кажуть, ласкаве сонце. А ще як можна сказати про сонце? ...
Кажуть, добре серце. А ще як можна сказати про серце? ...
Кажуть, хлопчик ввічливий. Ще як можна про нього сказати? Склади оповідання або казку про ввічливого хлопчика.

6. Завдання на кмітливість.
Є одна паличка (або лінійка). Як за її допомогою на столі зробити трикутник? (Покласти її на кут столу, з'єднати 2 сторони навпроти прямого кута).
У кошику лежить 5 яблук. Як поділити їх між п'ятьма дівчатка ми так, щоб одне яблуко залиши лось у кошику? (Одне яблуко з кошиком віддати дівчинці).
Три брати у сім'ї мають по одній сестрі. Скільки всього в сім'ї дітей? (Четверо).
Має чотири ноги, а ходити не може. (Стіл).
На столі 6 склянок: три з водою, а три порожні. Треба зроби ти, щоб повні і порожні склянки чергувались через одну. Торкатися можна тільки однієї склянки. (Перелити з другої у п'яту).
— Запиши у клітинки перші літери цих слів і прочитаєш, як прозивають хлопчика чи дівчинку, які не люблять умиватися.
Заєць ананас мед актор зерно узвар редька айстра
— Запиши у клітинки перші літери цих слів і прочитаєш, як говорять про дитину, що любить умиватись.
Сміх очі ніс е-е-е чотири кущ озеро
— Придумай самостійно таке завдання для мами.

ІІ. Емоційно-вольова готовність або готовність виконувати завдання за певними правилами, у певній послідовності, обов'язково доводити розпочату справу до кінця, не лякатись, коли не виходить, а шукати шляхи подолання труднощів — це є готовність до систематичної навчальної праці.

Емоційну готовність можна простежити за такими показниками:
1. Чи не розгублюється (роз дратування, плач) дитина, коли у неї не виходить завдання; чи уміє спокійно переробити, удосконалити; чи уміє відповідно оцінити свою роботу (будь-яку допомогу на кухні, у побутовій праці, малювання, конструювання) чи, навпаки, завжди оцінює добре, не реагуючи на невдачі (як це буває у дітей 4-5 років, котрі задоволені, і це добре, будь-яким результатом).

2. Як реагує на Вашу оцінку своєї роботи або на оцінку вчителя. (Радіє, коли роботу справедливо похвалили — це добра ре акція; намагається переробити, доробити, коли сказали, що не зовсім так або не старанно — це добра реакція; плаче, відкидає, рве роботу, якій дали негативну оцінку — це невідповідна реакція).

Вольову готовність можна про стежити за такими показниками:
1. Чи виконує дитина щоденні обов'язки без нагадувань (стелить ліжко, доглядає за своїм одягом, взуттям).
2. Чи справу, яку їй доручають або за яку береться сама, доводить до кінця, завершує; чи легко і час то відволікається і не завершує її.
3. Чи вміє розглядати зразки, моделі, схеми, плани перед початком якогось заняття, а потім те, що сама зробила, звірити з планом, зраз ком (конструювання, мозаїка, лего, мазки, шиття, вишивання тощо).
4. Чи вміє користуватись правилами, виконуючи завдання.
5. Чи вміє спершу спланувати, як виконати роботу, а потім за цим планом її зробити.

ІІІ. Соціальна зрілість, готовність до співпраці з учителем, з однолітками.
Показники, що свідчать про:
достатню соціальну готовність до школи
— уміє слухати дорослих, вислуховувати їхні міркування, виконувати завдання; звертатись по допомогу, з запитаннями.
— звертається до дорослих (батьків, вихователя), шукаючи підтвердження своїм здогадкам, думкам, рішенням;
— має друзів у дворі, у групі дитсадка, серед них 1-2 постійних;
— у складних ситуаціях бере на себе відповідальність, роль лідера;
— володіє моральними і етичними нормами співжиття у колективі: без нагадувань вітається, прощається, дякує, просить вибачення, уміє звертатись;
— уміє чимось поділитись, попросити, допомагати, співчувати;
— уміє відповідно поводитись на вулиці, дотримувати ся правил вуличного руху;
— уміє вдома наодинці відповідно себе поводити: гра тись, виконувати завдання, взяти собі їжу, не відчиняти двері незнайомим, уникати спілкування з незнайомими тощо.
недостатню соціальну готовність до школи
— не вміє слухати дорослих, лякається, розгублюється, коли вихователь викликає, виявляє пасивність чи боїться запитувати, звертатись по допомогу;
— не звертається до дорослих за підтримкою своїх думок; іноді звертається із скаргами на когось.
— не має друзів, переживає, що його не запрошують до спільних справ;
— виявляє риси егоїзму, невмотивованої агресії;
— не володіє достатньою мірою моральними і етичними нормами; виконує їх тільки під час нагадування, не всі — охоче.
— не вміє ділитись, виявляє в таких ситуаціях пасивність або агресивність;
— не усвідомлює небезпеки і відповідальності, не виконує цих правил;
— важко визначити, наскільки дитина може відповідно себе поводити вдома наодинці, у дворі, на вулиці; може виявлятись нестриманою, непідготовленою.

Ми аналізували, наскільки діти готові до школи за всіма складовими. Результати занесені в таблицю 2.1.

(Таблиця 2.1.)

З таблиці видно, що майже всі діти показали достатньо непогані результати тестування, лише Білишко, Ковальова, Луценко, Стороженко, Цимбал показали погані результати.

2.2. Формуючий експеримент

З дітьми, результати яких були нижчі за середні, були проведені корекційно-розвивальні вправи з програми адаптації дітей до школи, для підвищення рівня готовності, адаптації до школи.

Програма адаптація до школи...

2.3. Аналіз результатів

Після корекційних вправ знову провели заняття з дітьми на виявлення рівня готовності дітей до школи. Результати подані в таблиці 2.2.

(Таблиця 2.2.)

У процесі дослідження, виявлено, що діти, які схильні до невстигання потребують додаткової уваги та корекційних вправ, по-друге необхідно даному вчителю ввести диференційне навчання, враховуючи індивідуальні можливості кожного учня.

 

 
загрузка...