| Виникнення та коригування страхів у дітей дошкільного віку |
| Українські реферати - Психологія |
| Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи) |
|
Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат) Виникнення та коригування страхів у дітей дошкільного вікуКурсова робота з психології і педагогіки «Попередження та виправлення синдрому психічної нестабільності у дітей дошкільного віку» (Скорочений текст роботи для ознайомлення) Будь-який вихователь скаже, що деякі діти відмовляються кататися з гори, підійматися на що-небудь, плавати в басейні, тікають від собаки, що наближається, не залишаються одні, не йдуть до лікаря, стають збудженими перед проведенням щеплень, здригаються від несподіваного звуку і так далі. У всіх цих випадках мова йде про страхи. Дошкільники часто бояться Змія Горинича і казкового крокодила (максимум в 5 років), а у дівчаток в 5 років спостерігається пік страхів перед казковими персонажами. Характерні і страхи, що виникають в процесі засипання, боязнь неприємних сновидінь, деяких тварин, нападу, глибини, вогню і пожежі, а також покарання з боку батьків [8, с. 54]. Найчастіше старші дошкільники випробовують страх смерті, що досягає свого апогею в 6 і 7 років у дітей, ще не відвідуючих школу. Боязнь померти — це вікове віддзеркалення концепції життя, що формується. Її точкою відліку є народження, таємниця якого осягається у загальних рисах на початок старшого дошкільного віку, а кінцем — смерть, усвідомлення неминучості якої приходить вперше і виявляється відповідним страхом. Але подібна динаміка розвитку мислення, у свою чергу, є відгуком на формування категорій часу і простору. Це виражається умінням визначати у загальних рисах час, далекий і близький, сприймати себе в стані постійного вікового розвитку, допускаючи, що воно якось обмежене часом, тобто має свої межі. У відповідь на це і з'являється страх смерті як афектно-загострений вираз інстинкту самозбереження. Цей страх, переважно, зовні не проявляється, як і взагалі більшість інших страхів, властивий емоційно чутливим дітям і повністю відсутній при затримці психічного розвитку, психопатоподібній, розгальмованій і агресивній поведінці, а також у дітей, батьки яких страждають хронічним алкоголізмом. Про те, що дитина боїться смерті, можна здогадатися по наявності інших, тісно пов'язаних з цим страхів, що перш за все випробовуються уві сні (страшних снів), боязні нападу, вогню і пожежі, боязні захворіти (у дівчаток) і боязнь стихії (у хлопчиків). Навіть випробовуваний страх перед Змієм Гориничем, який, за словами одного хлопчика, «дихне, — і все згорить», є не що інше, як замаскований жах, що викликається вогнем і пожежею. В цей же час діти помітно бояться змій, укус яких смертельний, і украй хворобливо переносять операції, зокрема видалення аденоїдів і мигдалин, а також хворобу і смерть навіть не дуже знайомих людей [9, с. 95]. Поява страху смерті означає поступове завершення «наївного» періоду в житті дітей, коли вони вірили в існування казкових персонажів, безсмертя, чудові явища і багато що інше, з чим тепер доводиться розлучатися. Навіть зникнення страху перед Кощієм Безсмертним в старшому дошкільному віці свідчить про те, що він став «простим смертним» в представленні дітей і тому перестав лякати їх. Категорія смерті в 6 і 7 років — це життєва реальність, яку дитина повинна визнати як щось рано чи пізно неминуче в його житті. Але саме небажання визнати це відразу і породжує страх, що означає, по суті, емоційне неприйняття «раціональної» необхідності померти. Якщо кількість всіх зафіксованих страхів у дошкільників (із списку в 29 страхів) розділити на число опитаних дітей (346 хлопчиків і 351 дівчаток), то вийде середній бал, або індекс, страхів. У хлопчиків він рівний 8,2, а у дівчаток — 10,3. Це означає, що на одного хлопчика-дошкільника доводиться в середньому 8, а на одну дівчинку 10 страхів. Ці страхи переважно носять віковий, психологічно мотивований характер і відрізняються від хворобливо-загострених, постійних або невротичних страхів. Серед школярів індекс страхів у хлопчиків склав 6,9, у дівчаток — 9,2. Отже, в шкільному віці страхи виражені менше, ніж в дошкільному, і це особливо помітно у хлопчиків. У дошкільному віці середній бал страхів представлений на таблиці 1.1. (Таблиця 1.1.) З таблиці 1.1 витікає, що найменше схильні до страхів хлопчики в 4, а дівчатка в 3 роки, тобто в молодшому дошкільному віці. У старшому дошкільному віці кількість страхів у хлопчиків і особливо у дівчаток помітно більше [8, с.58]. Всі чинники, що беруть участь у виникненні страхів у дітей дошкільного віку, можна згрупувати таким чином: - наявність страхів у батьків, головним чином у матері, тривожність у відносинах з дитиною, надмірне оберігання його від небезпек і ізоляція від спілкування з однолітками; - надмірно рання раціоналізація відчуттів дитини, обумовлена надмірною принциповістю батьків або їх емоційним неприйняттям дітей; - велика кількість заборон з боку батька тієї ж підлоги або повне надання свободи дитині батьком іншої підлоги, а також численні погрози всіх дорослих, що не реалізовуються, в сім'ї; - відсутність можливості для ролевої ідентифікації з батьками тієї ж статі, переважно у хлопчиків, що створює проблеми в спілкуванні з однолітками і невпевненість в собі; - конфліктні відносини між батьками; - психічні травми типу переляку, що загострюють вікову чутливість дітей до тих або інших страхів; - психологічне зараження страхами в процесі безпосереднього спілкування з однолітками і дорослими. До теперішнього часу ми розглядали так звані вікові страхи, тобто страхи, що виникають у емоційно чутливих дітей, як віддзеркалення особливостей їх психічного і особового розвитку. Тепер звернемося до невротичних страхів, відзначивши їх найбільш істотні відмінності від вікових страхів: - велика емоційна інтенсивність і напруженість; - несприятливий вплив на формування характеру і особи; - хворобливе загострення; - взаємозв'язок з іншими невротичними розладами і переживаннями (тобто невротичні страхи — це один з симптомів неврозу як психогенного захворювання особи, що формується); - віддзеркалення на поведінці не тільки за допомогою уникнення об'єкту страху, але і всього пов'язаного з ним нового і невідомого, тобто розвиток реактивно-захисного типу поведінки; - міцніший зв'язок з батьківськими страхами; - відносна трудність в плані їх усунення. Слід підкреслити, що невротичні страхи не є яким-небудь принципово новим виглядом страху. У тому або іншому афектно-ослабленому вигляді вони зустрічаються і у здорових в нервово-психічному відношенні дітей. Невротичними ці страхи стають в результаті тривалих і нерозв'язних переживань або гострих психічних потрясінь, нерідко на фоні вже хворобливого перенапруження нервових процесів. Окрім цього, при неврозах значно частіше випробовуються страхи перед самотою, темнотою і тваринами, що позначаються нами як невротична тріада страхів. Наявність численних страхів при неврозах є ознакою недостатньої упевненості в собі, відсутність адекватного психологічного захисту, що, разом узяте, несприятливо позначається на самопочутті дитини, створюючи ще більші труднощі в спілкуванні з однолітками. Страх за своє життя зважаючи на його поширеність в старшому дошкільному віці не має істотних кількісних відмінностей у дітей з неврозами і у здорових однолітків. Відмінності тут швидше носять якісний характер і зводяться в основному до афектного загострення тісно пов'язаної з боязню смерті, боязні нападу, вогню, пожежі, страшних снів, хвороби (у дівчаток), стихії (у хлопчиків). Всі ці страхи мають виражений і стійкий, а не просто віковий характер і є віддзеркаленням лежачого в їх основі страху смерті. У своєму невротичному звучанні цей страх означає боязнь бути нічим, тобто не існувати, не бути взагалі, оскільки можна безслідно зникнути у вогні, при пожежі, загинути під час стихійних лих, наразитися на смертельну небезпеку уві сні або отримати непоправне каліцтво в результаті нападу і хвороби [10, с.125]. Частіше бояться таким чином чутливі, такі, що відчувають емоційні утруднення у відносинах з батьками діти, чиє уявлення про себе спотворене емоційним неприйняттям в сім'ї або конфліктом і які не можуть розраховувати на дорослих як на джерело безпеки, авторитету і любові. Тому боязнь смерті, що лежить в основі неврозу страху, завжди свідчить про наявність серйозних емоційних проблем у взаєминах з батьками, проблем, які не можуть бути дозволені самими дітьми. І перш ніж надавати допомогу таким дітям, потрібно розібратися в їх переживаннях, зазвичай не видимих психологічно неозброєним поглядом. Ближче до 7 і особливо 8 рокам при великій кількості нерозв'язних страхів, що йдуть з більш раннього віку, можна вже говорити про розвиток тривожності як певний емоційний настрій з переважанням відчуття неспокою і боязні зробити що-небудь не те, не так, запізнитися, не відповідати загальноприйнятим вимогам і нормам. Все це указує на зростаючу соціальну детермінацію страхів, що виражаються побоюванням бути не тим, кого люблять і поважають, їх соціально психологічну обумовленість. Через те страх бути «не тим» найчастіше зустрічається не тільки у емоційно чутливих дітей з розвиненим відчуттям власної гідності, але саме у тих з них, хто внутрішньо орієнтований на соціальні норми і прагне дотримувати їх. Максимального вікового розвитку страху бути «не тим» досягає в молодшому шкільному віці, в інтервалі від 8 до 11 років, коли діти втягуються в навчання, з цікавістю оволодівають новими знаннями, серйозно відносяться до своїх обов'язків школяра і переживають з приводу відміток. Якщо ж соціально опосередкований страх бути «не тим» виникає вже в старшому дошкільному віці, то він, як і велике число страхів, указує на наявність тривожності. Вірогідність її появи буде більша при тривожно-недовірливому характері батьків і відповідному модусі їх відносин з дітьми. Проте у дітей старшого дошкільного і молодшого шкільного віків тривожність ще не є стійкою рисою вдачі і відносно обернена при проведенні відповідних психолого-педагогічних заходів. Коригування страхів у дітей дошкільного віку(додаток курсової роботи)
|