Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Економіка. Структура економіки. Галузева структура
Українські реферати - РПС
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Економіка. Структура економіки. Галузева структура

ЗМІСТ

Вступ
1. Сутність поняття «структура економіки»
2. Галузева структура економіки та її регіональні особливості
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП

Економіка — це система суспільного відтворення, що історично склалася у межах окремої країни. Вона являє собою сукупність взаємопов'язаних ланок та упорядкованих зв'язків, які забезпечують її стійкість і цілісність.
Структуру економіки можна розглядати у вузькому і широкому значенні. У вузькому значенні це — комплекс галузей з виробництва товарів і послуг з відповідними технологічними і міжгалузевими зв'язками. В широкому значенні це поняття охоплює не тільки пропорції виробництва, а й форми його організації та управління, механізм державного ринкового регулювання.
Структура економіки — це співвідношення між сферами виробництва, яке виражає господарські пропорції, стан суспільного поділу праці. Вона являє собою сукупність стійких зв'язків між елементами системи, що забезпечують його цілісність і тотожність самому собі, тобто збереження основних властивостей при різких зовнішніх і внутрішніх змінах. Це поняття вживається для вираження всіх господарських пропорцій і сукупності стійких зв'язків виробництва, які забезпечують його цілісність. Структура суспільного виробництва виміряється як натуральними, так і вартісними показниками (валовий внутрішній продукт, чисельність зайнятих, вартість основних фондів (основного капіталу)). Вона характеризується такими пропорціями:
1) відтворювальними — між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, у використанні валового внутрішнього продукту на заміщення спожитих засобів виробництва і особисте споживання і нагромадження;
2) галузевими -- співвідношення між різними галузями економіки;
3) територіальними — у розміщенні виробництва по окремих економічних районах;
4) зовнішньоекономічними — ввезення і вивезення продукції різних галузей і районів у зарубіжні країни.

1. Сутність поняття «структура економіки»

Перехід до ринкової економіки з усієї гостротою поставив проблему структури економіки та шляхів її перетворення. Тут виявилося, що це —- досить складне і багатопланове поняття. Воно включає в себе, насамперед, соціально-економічну структуру економіки, яка характеризується формами власності на засоби виробництва, і організаційно-економічну структуру, що визначається співвідношенням різних форм організації виробництва. Існує виробничо-технологічна структура економіки, яка є вираженням внутрішньої організації продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального виробництва та сфери послуг, промисловості і сільського господарства, виробництва засобів виробництва та виробництва предметів споживання, добувних і обробних галузей господарства. Вона характеризується питомою вагою наукомістких та високоекокомічних галузей економіки - галузей з повільним оборотом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким оборотом капіталу (виробництво товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислового комплексу, сфери побуту і торгівлі).
Система ринкової економіки для утвердження своєї власної структури потребує не лише роздержавлення та приватизації засобів виробництва, які забезпечують перетворення відносин власності, становлення багатоманітності форм власності, а й демонополізації економіки, перебудови її організаційно-економічної структури, створення величезної кількості самостійних товаровиробників, тобто ринково-конкурентного середовища. Разом з тим перетворюється виробничо-технологічна структура економіки шляхом першорядного розвитку наукомістких та високотехнологічних галузей, пріоритетного розвитку споживчого сектору економіки, тобто сільського господарства, легкої і харчової промисловості, соціальної сфери. Звичайно, це зовсім не означає недооцінки важкої промисловості. Вона була і буде базою для розвитку всієї економіки, у тому числі і її споживчого сектору. Мова йде про істотні зміни співвідношення між важкою промисловістю і споживчим сектором економіки на основі науково-технічного прогресу, застосування сучасних технологій тощо.
Категорія «структура економіки» — це не статична, а динамічна категорія, що розвивається. Новий етап науково-технічної революції, що розгорнувся в другій половині XX ст., зумовив глибоку структурну кризу в усіх країнах, в першу чергу розвинутих. Це не звичайна циклічна криза, а стадіальна, тобто криза, пов'язана з переходом до нової фази соціально-економічного розвитку. Сутність нинішньої структурної кризи полягає у переході від періоду індустріалізації до постіндустріальної епохи. Парадигма структурної перебудови на постіндустріальній основі передбачає перетворення елементів сфери послуг на компонент продукту матеріальної сфери (інформація, програмне забезпечення), галузевої структури економіки у міжгалузеві комплекси (агропромисловий, інвестиційний, інноваційний тощо) з характерною функціональною роллю; перенесення центра ваги структурних змін на якісний рівень (індустріалізація сільського господарства, сфери послуг, інформаційні технології тощо).
Одним із головних напрямів структурних зрушень у самому матеріальному виробництві є істотна зміна співвідношення між добувними, сировинними і обробними галузями шляхом рішучого переходу до ресурсозберігаючої технології, істотного зростання інтелектуальних, наукомістких галузей, тобто галузей, де дуже висока питома вага висококваліфікованої праці, високих технологій, використання досягнень науки і техніки.
Прискорене зростання питомої ваги сфери послуг у структурі суспільного виробництва — це закономірний процес, характерний для всіх розвинутих країн. Він є показником високого рівня розвитку продуктивних сил, продуктивності суспільної праці, коли все менша частка зайнятих у сфері матеріального виробництва забезпечує створення такого обсягу матеріальних благ, який не лише задовольняє потреби населення своєї країни, а й забезпечує величезний їх експорт в інші країни. Разом з тим високий рівень продуктивності суспільної праці забезпечує вивільнення робочої сили зі сфери матеріального виробництва і переливання її у сферу послуг. У США і країнах Західної Європи цей процес почався ще в 1960-х рр., а в Японії — у 1970-х рр. Докорінна зміна співвідношення між сферою матеріального виробництва і сферою послуг, тобто сферою нематеріального виробництва, визначає якісно нову структуру економіки та критерії оцінки її ефективності.
Економіка України в кінці XX ст. характеризується структурною кризою, яка поєднує в собі тривалу стагнацію в традиційно важливих галузях і секторах виробництва, тоді як нові галузі можуть розвиватися прискореними темпами. Крізь структурні кризи проходили всі країни ринкової економіки. Якщо за умов вільної конкуренції переливання капіталу, а з ним і структурні зрушення відбулися під «дією гри вільних сил», то бурхливий розвиток продуктивних сил в епоху НТР і високий ступінь монополізації економіки висунули необхідність активного втручання держави в процеси структуроутворення. На державних і міждержавних рівнях розробляються програми підтримки. Розвитку й модернізації традиційних галузей та регіонів спеціалізації із застосуванням кредитних, податкових, бюджетних підойм регулювання. Визнаним шляхом подолання структурних криз є концентрація ресурсів у найперспективніших підприємствах уражених кризою галузей, їх реструктуризація і технологічне оновлення, підвищення рентабельності виробництва за рахунок економії на витратах, зокрема на трудових. Умовою такого виходу є банкрутство недієздатних за нових умов підприємств і вивільнення робочої сили.
В Україні спостерігається трансформація структури економіки через структурну кризу, а саме - стадія структурного спаду з усіма характерними ознаками: тривале падіння ефективності виробництва, в тому числі продуктивності праці та норми прибутку в матеріальному виробництві. У сфері послуг ці тенденції проявляються слабкіше, а норма прибутку зростає, що означає перерозподіл ресурсів виробництва на її користь; зростання ролі сектору домашніх господарств (індивідуального виробництва) у створенні доданої вартості; порушення у фінансовій сфері та у відт-ворювальному процесі — знецінення найманої праці, скорочення внутрішніх заощаджень, державний борг.
Проте у структурній кризі, як і у всякій іншій, стадія спаду повинна змінитися піднесенням. Основою для такого переходу повинна бути стратегія державного структурного регулювання. Метою структурної трансформації повинен бути безперервний розвиток продуктивних сил суспільства, і особливо — людський розвиток на базі зростання, а також економічно обгрунтованого і соціальне справедливого розподілу доходу.

2. Галузева структура економіки та її регіональні особливості

Структуру господарства країни чи регіону звичайно характеризують за складом та співвідношенням основних сфер, галузей та видів господарської діяльності, а також за співвідношенням господарських об'єктів різних видів, їх системних інтеграцій, за співвідношенням суб'єктів господарювання, форм власності на засоби виробництва та ін. Це складне багато аспектне поняття характеризує «загальну конструкцію» господарського комплексу, її позитивні й негативні особливості.
Галузева структура господарства безпосередньо відбиває процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв'язків, зіставляються показники економічної ефективності виробництва. Вона служить цілям управління економікою. Пропорції і виробничі зв'язки між галузями утворюють галузеву структуру економіки, яка свідчить про ступінь розвитку суспільного поділу праці і разом з тим – його кооперацію.
Усього в промисловості виокремлюється 280 галузей і більше 500 окремих видів виробництв. Їх класифікація полягає у групуванні підприємств за галузями з метою: а) забезпечення наукового аналізу міжгалузевих зв’язків і пропорцій; б) зіставлення показників під час аналізу економічної ефективності виробництва і зростання продуктивності праці.
Спеціалізовані галузі виділяються на основі ознаки однорідності, тобто подібності між собою за призначенням виробленої продукції (наприклад галузі машинобудування або лісової промисловості) або за характером технології (наприклад галузі хімічної промисловості).
Галузі економіки можуть бути різними і за економічним змістом, і за формою, і за організацією. Навіть у межах промисловості галузі виявляються незіставними: одні з них виділені за цільовим призначенням продукції (харчова, паливна та ін.); другі – за вихідною сировиною чи матеріалами (машинобудування й металообробка; лісова, деревообробна й целюлозно-паперова промисловість); треті – за єдністю технології (на підприємствах хімічної індустрії вихідна сировина обов’язково змінює свій хімічний склад).
Народногосподарський комплекс поділений на дві сфери господарства – виробничу й сферу послуг. До сфери матеріального виробництва зараховані галузі, в яких результат праці втілений у матеріальні блага. Підприємства виробничої сфери видають продукцію у природно-речовій формі або у вигляді енергії. Вони також забезпечують транспортування, зберігання, розподіл та реалізацію готової продукції, без чого завершені виробничо-технологічні цикли існувати не можуть. Галузі безпосередньо виробничої сфери виробляють матеріальну продукцію та енергію (промисловість, будівництво, сільське господарство, лісове господарство, рибний промисел, мисливський промисел), опосереднено виробничої сфери – забезпечують нормальне функціонування виробництва (транспорт, зв'язок, торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут, заготівля).
У галузях сфери послуг корисна діяльність виражена не у виробництві матеріальних благ, а у виробництві послуг населенню чи суспільству в цілому. При цьому послуги, зорієнтовані на індивідуальні запити людини, віднесені до підсфери обслуговування населення. Ті ж галузі, що обслуговують суспільство в цілому, утворюють підсферу обслуговування суспільства.
Галузі народного господарства поділяють на укрупнені (комплексні) галузі. Зокрема, за класифікацією Держкомстату України, до промисловості входять 17 укрупнених (комплексних) галузей: електроенергетика; паливна; атомна промисловість; чорна металургія; кольорова металургія; хімічна і нафтохімічна; машинобудування й металообробка; лісова, деревообробна й целюлозно-паперова; будівельних матеріалів; скляна й фарфоро-фаянсова; легка; харчова; мікробіологічна; борошномельно-круп’яна й комбікормова; медична; поліграфічна; інші галузі.
Кожна з укрупнених (комплексних) галузей складається з простих галузей. Наприклад, машинобудування й металообробка включає близько 60 галузей, хімічна й нафтохімічна – 15, будівельних матеріалів – 15 і т. д. Галузі можуть поділятися на підгалузі. Так, у складі вугільної промисловості розрізняють кам’яновугільну та буро-вугільну. Найдрібнішою одиницею галузевої структури господарства виступає вид виробництва.
В американській статистиці прийнято поділяти всі галузі і сфери господарства на ті, що виробляють продукцію (сільське господарство, добувна і обробна промисловість, будівництво) і ті, що виробляють послуги (решта).
В Україні на загальнодержавному рівні введена «Класифікація видів економічної діяльності» ДК 009-96 (КВЕД) відповідно до класифікації видів економічної діяльності, прийнятої статистичною комісією Європейського Союзу (NACE).
За цією класифікацією, економічна діяльність – це процес поєднання дій, які дають змогу одержувати відповідний набір продукції чи послуг. Вид економічної діяльності встановлюється таким чином, щоб об’єднати ресурси (устаткування та обладнання, наявні технології, робоча сила, сировина та матеріали) для створення виробництва певної продукції та надання послуг. Види економічної діяльності за своїм складом дуже неоднорідні. Серед них є прості види, які представлені одним видом виробництва (рибне господарство), і в той же час є дуже складні види, що об’єднують десятки й сотні виробництв (оборонна промисловість).
Класифікація видів економічної діяльності поділяє галузі і виробництва на секції та підсекції, які позначають прописними латинськими літерами, а також розділи, групи, класи та підкласи, які виділяють цифровими кодами. Наприклад, вид економічної діяльності, що має код ООА 15.11.0, розшифровується так:
О – секція «Обробна промисловість»;
ОА – підсекція «Харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів»;
15 – розділ «Харчова промисловість»;
15.1 – група «М’ясна промисловість»;
15.11 – клас «Виробництво м’яса та субпродуктів»;
15.11.0 – підклас «Виробництво м’яса та субпродуктів».
При цьому підклас має коди від 0 до 9: 0 – засвідчує відсутність поділу класу на підкласи; значення 9 завжди означає інші (нерозшифровані) угрупування, що читається як «та інші».
Як бачимо і класифікація господарства за видами економічної діяльності є досить складною – ієрархічною, багаторівневою та множинною.
Кожний вид економічної діяльності має міжнародний код (код секції), позначений латинськими літерами. Загальний перелік видів економічної діяльності та їх кодів, наведений в таблиці 1.
У цій класифікації є свої труднощі. Зокрема, підприємства будівництва займають граничне положення між обробними галузями та послугами і умовно зараховані до послуг. Наука та наукове обслуговування не утворюють окремий вид економічної діяльності і розподілені за секціями К (послуги юридичними особами), М (освіта), та О (колективні, громадські та особисті послуги).

Таблиця 1
Види економічної діяльності та їх коди

Структура економіки України характеризується рядом особливостей. Так, ля України характерна низька частка галузей сфери послуг (у тому числі побутових, фінансових) і висока частка промисловості і особливо сільського господарства у ВВП. На промисловість в Україні припадало 38% ВВП (у Франції – 23%, Німеччині – 28%, Італії – 26%, Великобританії – 25%). Особливо великі відмінності по сільському господарству. В Україні в цій галузі створюється 11,2% ВВП, у той час як у Німеччині, Великобританії і Бельгії – 1%, Австрії, Данії і Норвегії – 2%, Франції, Італії, Фінляндії і Нідерландах – 3%. Така висока частка ВВП у сільському господарстві України свідчить про низьку ефективність цієї галузі. У 2001 році з 17,7 млн українських господарств 11,1 млн мали ділянки землі, на яких вирощували овочі, фрукти і тварини для власних потреб або реалізації. А в 15 країнах Європейського Союзу менше 7 млн фермерів забезпечують продукцією сільського господарства 380 млн жителів.
Недостатньо розвинені в Україні і галузі сфери обслуговування: в 2000 році у них створювалось 45% ВВП (у Франції і Великобританії – 74%, Німеччині та Італії – 71%).
Промисловість України історично орієнтована на розвиток чорної металургії (на базі родовищ кам’яного вугілля і залізної руди в Донбасі і Придніпров’ї). і хоча в останні роки посилено розвивались і інші галузі (машинобудування, хімія, легка промисловість), важка промисловість продовжує домінувати. Дуже велику питому вагу має чорна металургія, яка, з одного боку, формує значну частку експорту, а з другого – є великим споживачем дорогих паливних ресурсів і одним з основних джерел погіршення екологічної ситуації на півдні України.

Таблиця 2
Структура економіки України за чисельністю населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності у 1990, 1995, 2000 рр.

У таблиці 3 розрахована структура промисловості України за галузями.

Таблиця 3
Розподіл продукції промисловості України за галузями у 1990, 1995-2000 рр.,%

З таблиці видно, що у 2000 році порівняно з 1990 роком значно зросла частка електроенергетики, чорної металургії. За вказаний період знизилась частка машинобудування і металообробки, легкої промисловості. Питома вага інших галузей промисловості не зазнала істотних змін.
Галузева структура виробництва України характеризується певними регіональними особливостями. Так, наприкінці ХХ ст. у низці регіонів (Одеській, Львівській, Херсонській областях, Автономній Республіці Крим, Києві і Севастополі) на послуги припадало більше половини виробництва валової доданої вартості, що свідчить про те, що постіндустріальний розвиток в Україні набирає сили. У деяких регіонах у структурі валової доданої вартості частка промисловості становить більше половини (Донецька, Дніпропетровська, Запорізька області). У восьми областях (Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Кіровоградська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська), переважно західних регіонах, у сільському господарстві виробляється більше валової доданої вартості, ніж у промисловості. За рівнем розвитку добувної промисловості вирізняються Дніпропетровська, Донецька, Івано-Франківська, Луганська, Полтавська, Сумська області, в яких на неї припадає значна частка виробництва. у структурі добувної промисловості домінує видобування енергоносіїв, а питома вага видобування неенергетичних матеріалів становить 4,2% від вартості виробленої промислової продукції.
Значними залишаються диспропорції в соціально-економічному розвитку регіонів. Це стосується диспропорції співвідношення між максимальним та мінімальним показниками випуску промислової продукції на душу населення у різних регіонах; воно досягло майже 12 разів. Спостерігається значна асиметрія та розпорошеність у регіональному розподілі інвестицій в основний капітал, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету: в Донецьку, Київську, Луганську, Одеську області та Київ спрямовано понад 65% від загального обсягу державних капіталовкладень, тоді як у 7 інших регіонів – менш як по 1% на кожній. Надто великим є розриви і між максимальним і мінімальним показниками інвестицій в основний капітал на одного жителя – майже 10 разів у 2000 році і 9,1 раза – у 2001 році. У 19 регіонах зарплата на 30 % і більше не досягала середнього для країни рівня, зокрема у Волинській і Тернопільській, Хмельницькій та Вінницькій областях. В індустріально розвинутих регіонах (Дніпропетровській, запорізькій, Донецькій областях) рівень заробітної плати перевищував середній показник у країні, а в Києві – майже у 2 рази.

ВИСНОВКИ

Перехід до ринкової економіки з усієї гостротою поставив проблему структури економіки та шляхів її перетворення. Тут виявилося, що це —- досить складне і багатопланове поняття. Воно включає в себе, насамперед, соціально-економічну структуру економіки, яка характеризується формами власності на засоби виробництва, і організаційно-економічну структуру, що визначається співвідношенням різних форм організації виробництва. Існує виробничо-технологічна структура економіки, яка є вираженням внутрішньої організації продуктивних сил, тобто співвідношення матеріального виробництва та сфери послуг, промисловості і сільського господарства, виробництва засобів виробництва та виробництва предметів споживання, добувних і обробних галузей господарства. Вона характеризується питомою вагою наукомістких та високоекокомічних галузей економіки - галузей з повільним оборотом капіталу (суднобудування, ракетно-космічна техніка тощо) та галузей зі швидким оборотом капіталу (виробництво товарів широкого вжитку, пріоритетні галузі агропромислового комплексу, сфери побуту і торгівлі).
Структуру господарства країни чи регіону звичайно характеризують за складом та співвідношенням основних сфер, галузей та видів господарської діяльності, а також за співвідношенням господарських об'єктів різних видів, їх системних інтеграцій, за співвідношенням суб'єктів господарювання, форм власності на засоби виробництва та ін. Це складне багато аспектне поняття характеризує «загальну конструкцію» господарського комплексу, її позитивні й негативні особливості.
Галузева структура господарства безпосередньо відбиває процес суспільного поділу праці, вказуючи на функціональні відмінності між окремими галузями. На її основі проводиться аналіз міжгалузевих пропорцій і зв'язків, зіставляються показники економічної ефективності виробництва. Вона служить цілям управління економікою. Пропорції і виробничі зв'язки між галузями утворюють галузеву структуру економіки, яка свідчить про ступінь розвитку суспільного поділу праці і разом з тим – його кооперацію.
Усього в промисловості виокремлюється 280 галузей і більше 500 окремих видів виробництв. Їх класифікація полягає у групуванні підприємств за галузями з метою: а) забезпечення наукового аналізу міжгалузевих зв’язків і пропорцій; б) зіставлення показників під час аналізу економічної ефективності виробництва і зростання продуктивності праці.
Спеціалізовані галузі виділяються на основі ознаки однорідності, тобто подібності між собою за призначенням виробленої продукції (наприклад галузі машинобудування або лісової промисловості) або за характером технології (наприклад галузі хімічної промисловості).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Доценко А.І. Регіональне розселення: проблеми та перспективи, Київ: Наукова думка, 1994
2. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник, київ: КНЕУ, 2005
3. Розміщення продуктивних сил України: Навчально-методичний посібник /Автори С.І. Дорогунцов та ін., Київ: КНЕУ, 2000
4. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник /За ред. В.В. Ковалевського та О.М. Михайлик, Київ: Либідь, 1996
5. Розміщення продуктивних сил: Підручник /В.В. Ковалевський, О.М. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін., Київ: Знання, КОО, 1998
6. Розміщення продуктивних сил: Підручник /За ред. Г.П. Качана, Київ: Вища школа, 1998

 

Скачати реферат:
Скачать этот файл (galuzeva-struktura-rps.doc)galuzeva-struktura-rps.doc153 Kb
 
загрузка...