Нові реферати

Реферати, контрольні, курсові регулярно поповнюються новими роботами. Хочете знати які роботи були додані в базу? Підпишіться на розсилку!



Списки нових рефератів, висилатимуться на вашу електронну адресу!

загрузка...

Авторизация



загрузка...
Loading
Як скачати реферат?
Послуга «Реферат за SMS»
Унікальна можливість отримати готову (оформлену) курсову, контрольну роботу зі всіма необхідними для даної роботи елементами: таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал!

Для отримання послуги:

Скористайтеся формою від компанії «СМС Биллинг Украина» та відправте 1 SMS зі свого мобільного телефону. У відповідь, Вам прийде SMS-повідомлення, в якому буде вказано код доступу. Введіть код доступу на сайті та натисніть кнопку «Ввести». Вам буде відкритий доступ для завантаження роботи.

Вартість SMS: 15 грн. з урахуванням ПДВ.

Увага! Всі роботи індивідуальні, виконані на замовлення за допомогою підручників, посібників, додаткових матеріалів та перевірені викладачами!

Також є багато рефератів, які доступні для безкоштовного скачування, в цьому випадку, щоб скачати роботу Вам потрібно тільки зареєструватися на сайті.

Техподдержка сайта: sher@referat-ukr.com

Організація виробництва. Теорія організації виробництва
Українські реферати - Система технологій
Автор: ШЕР (реферати, курсові роботи)   

Таблиці, схеми, графіки, малюнки, формули, розрахунки, практичний матеріал, а також оформлення роботи будуть доступні після завантаження реферату (скачати реферат).

Організація виробництва. Теорія організації виробництва

ЗМІСТ

Вступ
1. Виробнича програма заводу, цеху
2. Оцінка технологічних систем на рівні підприємства
3. Ринкові аспекти технологічного розвитку
Висновки
Список використаної літератури

Для получения услуги выполните следующее:

Отправь SMS с текстом на номер ...
Стоимость SMS - ... с НДС. Текст действителен для 1 SMS.

Отправьте SMS в течение минут секунд
Время отправки SMS вышло! Сгенерировать еще один текст SMS

Для получения услуги необходимо отправить 1 SMS.

Технический провайдер: «СМС Биллинг Украина»
Информ. служба провайдера: с 10:00 до 18:00 в будние дни, тел.: +38-048-771-12-36


ВСТУП

З моменту виникнення праці як свідомої діяльності людини з метою створення матеріальних і духовних благ почав накопичуватися загальнолюдський досвід організації виробничого процесу. Дослідження накопиченого досвіду, його аналіз дозволили зробити логічне узагальнення суспільної практики і на цій основі сформулювати ряд наукових тверджень (положень), дати наукове пояснення, встановити закономірності розвитку явищ у цій сфері.
Теорія організації виробництва тісно пов'язана з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин і розвивається під впливом об'єктивної дійсності, головним чином, науки, техніки і практики виробництва.
На основі узагальнень колективного досвіду і діалектики розвитку виробництва формулюються закони, що відкривають перспективи розвитку виробничих відносин як на певній групі виробництв, так і на окремому підприємстві.
У теорії організації виробництва оперують такими категоріями, як відношення, принципи, структура, система, процес, кінцеві і проміжні результати.
Відношення - це виражене ступенем зв'язку співвідношення одного елемента виробництва з іншим.

1. Виробнича програма заводу, цеху

Система - комплекс органічно пов'язаних елементів, об'єднаних спільним завданням, що виконують свою оригінальну виробничу функцію в поєднанні з усіма іншими елементами і їхніми функціями.
Структура - внутрішня логічна побудова системи, склад її підсистем і елементів.
Принцип - основне вихідне положення теорії організації виробництва.
Процес - цілеспрямована дія для одержання кінцевого продукту з заданими якостями та у необхідній кількості.
Кінцевий результат - це продукт, що відповідно до потреби повинен вироблятися підприємством у певній кількості й у визначені терміни.
Проміжний результат - це незакінчений виробництвом продукт, що цілком відповідає кінцевому за кількістю, якістю і термінами виготовлення.
Загальна теорія організації виробництва ґрунтується на таких положеннях:
1. Кожний виробничий процес являє собою функціонуючу сукупність засобів праці, предметів праці і власне праці з метою одержання заданого продукту.
2. Ці основні елементи праці знаходяться у взаємозв'язку між собою, а також з технологічним складом процесу. Отже, вони обумовлені й обмежені певними технологічними рамками.
3. Зазначені елементи праці знаходяться між собою у певному якісному співвідношенні, тобто засоби праці, предмети праці і людина як виконавець трудових процесів повною мірою повинні відповідати заданому кінцевому результату, що повинен бути отриманий у процесі виробництва.
4. Засоби праці, предмети праці і виконавці повинні знаходитися у визначеному кількісному співвідношенні, обумовленому обсягом виробництва і часовими рамками.
5. У виробничому процесі сукупність елементів праці знаходиться не тільки в якісному і кількісному, але й у просторовому співвідношенні, тобто кожний елемент праці та їхня сукупність, а також кожний елемент процесу займають певний простір, мінімально необхідний для їхнього нормального функціонування.
6. Виробничий процес відбувається не тільки в просторі, але і в часі. Кожна стадія, кожна операція, кожний перехід даного процесу, або їх сукупність має продовжуватися у чітко визначений період часу, починатися і закінчуватися у визначені моменти. Отже, рух процесу в цілому та його частин повинен здійснюватися у певному тимчасовому співвідношенні. Розглянуті вище співвідношення виникають і створюються на організаційно-технологічній основі й обумовлені технологічним змістом виробництва.
Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це заздалегідь запланований підприємством певний обсяг випуску продукції визначеного асортименту і якості.
Асортимент продукції — це набір різновидів продукції (послуг), яку виготовляє (надає) підприємство.
Вихідними даними для планування виробництва продукції певного асортименту є виявлення потреби в ній і оцінки можливостей підприємства його забезпечення (рис. 1.).
При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують натуральні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.
У машинобудуванні традиційно використовують натуральні показники: штуки, секції, тонни. Наприклад, випуск верстатів планується в штуках, тепловозів — у секціях, холодильних пристроїв — в комплектах і т д. Вимірювання обсягів в натуральних показниках необхідне для маркетингових досліджень і визначення потреби у певному асортименті.
Однак натуральні показники дають змогу визначати обсяги лише однорідної продукції. При великій різноманітності типорозмірів продукції спорідненого призначення використовуються умовно-натуральні показники: умовні комплекти, умовні тонни та ін.
Система вартісних показників застосовується для визначення обсягів реалізованої, товарної і валової продукції.
Реалізована продукція - це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також робіт промислового характеру, за які одержано оплату.
Згідно з договором підприємство може встановлювати порядок, за яким виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за вартістю відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), вказаної в оформлених для оплати покупцем (замовником) розрахункових документах.

Рис. 1. Планування випуску продукції.

В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми і маси прибутку, який передбачається одержати підприємством. При цьому необхідно враховувати реальний життєвий цикл виробу на ринку.
Орієнтирами при визначенні обсягів продукції, її якісних характеристик і ціни виступають параметри ринку: ємність ринку, ступінь насиченості аналогічною продукцією, виготовленою конкуруючими фірмами, ефективність дії антимонопольного механізму тощо.
Планування виробничої програми підприємства вимагає пошуку:
• партнерів господарської діяльності для визначення рівня спеціалізації, кооперування виробництва і можливостей здійснення процесу диверсифікації;
• резервів виробництва і реалізації продукції, оцінки можливостей їх мобілізації;
• нових ринків збуту продукції в країні і за її межами;
• а також формування росту попиту на основі виготовлення принципово нової продукції і ін.
На основі вищеперерахованих факторів та за напрямками досліджень формуються відповідні комплекси задач, які пов'язані з:
• вибором і оцінкою партнерів господарської діяльності;
• вибором найбільш вигідної виробничої програми;
• оцінкою результатів виконання виробничої програми;
• оцінкою впливу зміни виробничої програми на фінансове-економічні показники діяльності підприємства;
• обґрунтуванням зміни обсягу і структури продукції відповідно до цілей поточного і перспективного періодів.
Такі дослідження дають можливість складати індикативні (рекомендаційні) параметри виробничої програми, що визначають обсяги портфеля замовлень. Головними з них є:
• попит на продукцію;
• конкурентоспроможність продукції;
• критичний (граничний) обсяг реалізації;
• можливість укладати договори на постачання продукції;
• коливання цін і ін.
На основі вивчення дії законів попиту і пропозиції, визначення показників еластичності попиту і пропозиції формується необхідна вхідна інформація для планування виробничої програми підприємства.
Кожний споживач (покупець), як правило, надає перевагу певним параметрам продукції. Тому для підприємства-виробника важливо враховувати ці параметри при модернізації виробів і формуванні технологічних процесів. Спектр споживачів продукції машинобудування широкий, тому доцільно зосередитися на найбільш важливих стратегічних напрямах господарювання і уточнити перспективну політику підприємства: диференціація ринку, розширення асортименту продукції, зміна її обсягів чи їх комбінація.
З урахуванням цих особливостей визначається стратегія підприємства, яка має забезпечити найвищу дохідність виробничих фондів (капіталу). Вибір тої чи іншої альтернативи здійснюється на основі аналізу взаємодії можливостей ринку, задач підприємства і його ресурсів. При виборі варіанта важливе місце посідає система цінностей (пріоритетів), прийнята керівництвом. Вибравши конкретну товарну стратегію, підприємство повинно „наповнити" її конкретним змістом — відповідною групою товарів, тісно пов'язаних між собою хоча би за однією ознакою:
• асоціативне (сумісне) застосування;
• загальний сегмент ринку;
• загальний канал розповсюдження;
• подібний діапазон цін.
Порядок формування асортименту товарі в-продукції показаний на схемі (рис. 2).
Перевага надається товарному асортименту, який забезпечує протягом тривалого періоду часу постійне перевищення (або збалансованість) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, над потребами у фінансових ресурсах, необхідних для підтримання конкурентоспроможності підприємства.

Рис. 2. Послідовність формування товарного асортименту.

Виробництво збільшуватиметься тоді, коли використання його факторів зростатиме за променем, спрямованим від початку координат. При цьому можливі кілька варіантів реакції середнього продукту на збільшення масштабів виробництва: 1) зростаюча; 2) нейтральна; 3) спадна. Тут проявляються різні наслідки так званого ефекту масштабу виробництва.
Зростаюча реакція середнього продукту відбувається на позитивний ефект збільшення масштабів виробництва. Він може досягатися за рахунок таких факторів:
1. Поділ праці. На більших підприємствах можлива глибша внутрішня спеціалізація, що дає ефект зростання продуктивності праці і, отже, зменшення затрат.
2. Поліпшення управління. Поглиблена спеціалізація поширюється і на управлінську діяльність. Поява управлінців, які спеціально займаються маркетингом, рекламою, постачанням, організацією науково-технічних робіт тощо, допомагає збільшити ефективність діяльності підприємства в цілому, що проявляється в зростанні середнього продукту.

2. Оцінка технологічних систем на рівні підприємства

Першою закономірністю колективного процесу праці є кооперація виконавців, тобто трудовий контакт, що викликає «змагання і своєрідне збудження життєвої енергії, що збільшує індивідуальну продуктивність окремих осіб».
Концентрація маси робітників, а також злиття різноманітних процесів праці приводять до концентрації засобів виробництва. Концентрація знарядь виробництва і праці - друга закономірність суспільної організації промислового виробництва.
Третьою закономірністю суспільного виробництва вважається якісний розподіл процесів виробництва на складові частини в залежності від його характеру.
Якісний розподіл процесу потребує кількісної пропорційності між його частинами, що є четвертою закономірністю суспільної праці.
Рівномірне відтворення пропорцій у процесі виробництва, що забезпечує ритмічне повторення його частин, є п'ятою закономірністю.
Якщо виробництво розглядати як один сукупний механізм, то виявиться, що окремі процеси для різних екземплярів продукції здійснювалися одночасно. Таке паралельне здійснення окремих процесів і їх послідовне поєднання визначають шосту закономірність організації виробництва.
Безперервність процесу виробництва - сьома закономірність його організації.
В організації виробництва вирішальне значення мають виробничі відносини, що включають:
• відносини власності на засоби виробництва;
• відносини щодо мети виробництва;
• виробничо-технічні відносини до засобів виробництва;
• функціональні відносини;
• відносини всередині колективу і між колективами;
• ієрархічні відносини.
Відносини до власності на засоби виробництва в межах конкретного підприємства, крім конституціонального змісту, характеризуються тісним зв'язком особистих і суспільних інтересів. Цей ступінь зв'язку значною мірою обумовлює і характер відносин до мети виробництва і до його кінцевого результату.
При організації виробництва виробнича-технічні відносини до засобів виробництва відтворені повною відповідністю технічного, ергономічного, естетичного рівнів знарядь праці і кваліфікації виконавців.
Функціональні відносини проявляються в тому, що весь комплекс функцій з обслуговування виробничого процесу чітко визначений, розподілений між виконавцями, регламентований за обсягом, якістю, часом виконання, а також за формою заохочення.
На підприємствах виробничі процеси виконуються як індивідуально, так і колективами бригад, дільниць і цехів. Між виконавцями процесів виникають виробничі відносини у всіх указаних вище формах.
При організації виробництва встановлюються ієрархічні відносини: робітник - бригадир - майстер - начальник дільниці - начальник цеху - керівник функціонального підрозділу. Ці відносини виражені в чітко визначених правах, повноваженнях, відповідальності й обов'язках, обговорених в обсязі, якості і часі системою контролю, заохочень і винагород.

3. Ринкові аспекти технологічного розвитку

У сучасних умовах процес виробництва на підприємстві організується відповідно до принципів, заснованих на розглянутих вище закономірностях суспільного виробництва і виробничих відносин.
1. Основним принципом організації виробництва на підприємстві є пріоритет мсти організації, відповідно до якої будь-які організаційні заходи, що здійснюються на підприємстві або в його підрозділах, повинні оцінюватися з позиції інтересів досягнення цілей організації.
2. Принцип концентрації полягає в об'єднанні засобів праці, предметів праці і самої праці, а також в укрупненні підприємств, створенні компаній, асоціацій, концернів і корпорацій.
3. Принцип спеціалізації. З концентрацією виробництва тісно пов'язана спеціалізація, зміст якої полягає у тому, що за окремими підприємствами, цехами, дільницями і робочими місцями закріплюється виготовлення певної продукції. Поглиблення спеціалізації підвищує стабільність окремих процесів і сприяє росту продуктивності праці.
4. Принцип кооперації. В умовах концентрації і спеціалізації виробництва важливого значення набуває принцип кооперації, що передбачає чітку організацію і впорядкованість системи виробничих зв'язків між підприємствами, цехами, змінами, бригадами і робочими місцями.
5. Принцип стандартизації. В умовах масового виробництва він визначає найбільш досконалі зразки продукції, сталість виробничого процесу протягом певного періоду часу, сталість норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії, параметрів технологічних процесів, норм праці, якості роботи, виробничих зв'язків тощо.
6. Принцип комплексного системного підходу до організації виробництва означає всебічне урахування всіх технічних, технологічних, екологічних, економічних і соціальних чинників.

ВИСНОВКИ

Теорія організації виробництва органічно пов'язана з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, вона розвивається під впливом науки, техніки і практики виробництва. Організація виробництва оперує такими поняттями як відношення, принципи, структура, система, процес, проміжні і кінцеві результати. Організація виробництва базується на кількісному, якісному, просторовому і часовому співвідношеннях основних елементів праці - знарядь праці, предметів праці і самого трудового процесу. Суспільне виробництво базується на закономірностях кооперації, концентрації, розподілу загального виробничого процесу на складові частини та їхньому синхронному функціонуванні. В організації виробництва вирішальне значення мають виробничі відносини, що включають відносини власності на засоби виробництва, відносини щодо мети виробництва, виробничо-технічні відносини до засобів виробництва, функціональні відносини, відносини всередині колективу і між колективами, ієрархічні відносини. Організація виробництва ґрунтується па принципах пріоритету мети організації, концентрації, спеціалізації, кооперації, стандартизації і комплексного системного підходу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гаштерин Е. М, Моргунов В. Організація виробництва М., 1994.
2. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. К.1982;
3. Гальчинський А. С. Основи економічної теорії Підручник К.1995;
4. Тян Б. Є. Виробництво Київ 2006

 
загрузка...